35. Особливості етнічної історії народів Пв-сх Азії і сучасна етнічна ситуація в регіоні
Предки бірманців переселилися зі сх. частини Тибету в 1 тис до н.е. у 4ст-створили державу – Шриктетру. В умовах політичного і госп-культурного панування мянми асимілювали споріднені етноси-палаунг, шані, моні. у 1885 – Мянма захоплена англійцями. всього Мянмі проживають 49 млн чол., найчис з них є мянми(75%), карени(8%), чіни(2%). Сіамці – 52%, 82 млн чол населення Таїланду; у 1ст н.е. перші групи предків переселилися з пв.Китаю до Таїланду; нова хвиля до Таїланду прийшла в 11-12 ст. вони асимілювали місцеве мон-кхмерське населення; але засвоїли їх кул-госп традиції. у 14-18 ст сформувалися у динамічну етнічну спільноту. Лаосці – становлять 74 % населення Лаосу а в Таїланді 26 %. в 1ст н.е. с пв. пв-сх Азії були витиснені на тер суч Лаосу. у 14 ст – утворили державу Лангсан. Вєти – 81 млн чол.(88%). у В’єтнамі;5-6 до н.е. склався союз племен, створили незалежну державу Дай-в’єт ще у 10 ст. процеси нац етн консолідації тривають і по нині. Історія кхмерів починається зі створення і розквіту держави Фунань(1-6ст), к8ст – ст..Камбоджа на дві частини – Камбоджу та Сіамсько-бірманську державу. Державну незалежність відновили лише у 1953р. Населення Камбоджі 14 млн чол.(89%-кхмери). Яванці – 46% населення Індонезії(220млн чол.); Предки на о.Ява зявилися у с1тис до н.е. Упродовж 1 тис н.е. зазнавали сильного впливу з Індії; найдавніше держ утворення у 1-3 ст н.е. У 17ст – влада Нідерландів, 1949 – незалежність. південноазіатська перехідна раса. Малайці – дуже складна етн спільнота, найчисельніші групи малайці Індонезії – 9млн чол.; Малайзії – 6,7 млн, Таїланду – 1,9 млн. Пробатьківщина малайців зх частини о.Калімантан, звідси вони розселилися на острови Пв-Китайського моря, потім на о.Суматру та на Малайський п-в. На сер. 1 тис н.е. на Суматрі малайці створили перші держави, яки у 7-8 ст були об’єднані в буддистську імперію – Швірінджаїя. у 15 ст – іслам; у 17 – султанат.
36. Етнічні спільноти що проживають в Індокитай загал. характеристика.
Вєти-орне поливне землеробство основна культура рис крім того вирощують батат, маньку. релігія конфуціанство і буддизм, австролізійська мовна сімя. Кхмери-орне поливне землеробство(батат, маніока, таро, арахіс),пальма, цукрова тростина.. Тваринництво розводять ВРХ, свиней і курей, будисти(напрям хінаями), моногамна сімя з матрилокальними поселенням. Поселення кхмерів має вуличну забудову. Традиційне житло - дерев’яна , переважно однокімнатна будова на палях. Лаоси-орне землеробство, зокрема заливне рисівництво, цибуля, гарбузи, бобові, буддизм. патріархальні сімї, збереглись пережитки сорорату. Скотарство з розведенням ВРХ, овець і кіз. Традиційне поселення мають лінійне та хутірське планування. Каркасне житло - це деревяний одно, двокімнатний будинок на палях із двосхилим дахом. Бірманці :поливне орне землеробство(кукурудза, арахіс, соєві боби). Твариництво розвинуто слабо, розводять свиней, домашню птицю. Села невеликі складаються з кількох груп садиб. Житло одно- двокімнатна будівля на палях,живуть малими моногамними сім’ями. Сіамці: орне зрошувальне землеробство, буйволи, биків, свиней, поні. Будизм, сімя мала моногамна. Поселення розташовані на берегах річок і каналів, мають лінійну або групову забудову 52%населення Таїланду. Чіни - проживають в автономній області Мянми, підсічно-вогневе землеробство з вирощуванням рису, бобових, проса, овочів. допоміжна роль збиральництво, полювання. Села розташовані на схилах. традиційні релігії, вірять у духів природи, рік, озер.
37.Осбливості острівних етносів Південно-Східної Азії.
Яванці-у 18. ст.. потрапляють під вплив Нідерландів, 1949 р. здобувають незалежність, належать до південноазіатської перехідної раси. основне заняття орне тропічне землеробство, плуг,вирощують рис, кукурудзу, тропічні бульбові, тваринництво не відіграє важливої ролі, розводять овець, кіз,ВРХ, значну роль відіграє рибальство.Житла поділяються на дві половини: батьківську і для дітей, не було вікон, будівля для малої двопоколіної сімї. суніти, щой визначає характер сімейних відносин. Дозволяється багатоженство, але переважає моногамія. Традиційний одяг батикове полотнище(каїн), яким жінки обгортали тіло від грудей до п’ят, а чоловіки, від поясу до литок, або саронг-прямокутній шмат матерії, зшитий по боках з отвором для голови, багата своєрідна культура, храм Борободур, традиційний театр. Сунди-проживають в гірській частині острова Ява, належать до південно азійської перехідної раси, а їхня мова до західноавстронезійської групи австронезійської сімї мов. Суніти. В цілому близькі до яванців, особливість терасне землеробство. Малайці- своєрідна внутрішня мозаїка, мова, релігія, расова приналежність така сама , як в попередніх. основне заняття орне землеробство, звирощуванням рису. Важливу роль відіграє морське рибальство. Традиційне однокамерне житло, стовпово-каркасна конструкція, у соціально і сімейно- шлюбному житті такі самі стосунки, як і яванців. Мінангкабау-проживають на заході острова Суматра, раса, мова, релігія така сама, основне заняття орне землеробство на заливних полях, а в горах підсічно-вогоневе землеробство, тваринництво не відіграє самостійної ролі., рибальство, полювання, живуть великими поселеннями, традиційним є одногамний матрилінійний рід. Буги –мають залишки індуїзму в 17 ст прийняли мусульманство, кроскузенні шлюби. Аети- група найдавнішого населення гірських районів Філіпін, меланезійська підраса австралоїдної раси, зараз проживають на острові Лусон і Мінданао. Основне заняття збиральництво і полювання. Традиційне житло вітрові загорожі, двосхилий курінь з листя. Одяг- жінки спідниця і фартушок. Чоловіки набедрена пов’язка з луба, що пропускається поміж ногами. Сімя має пережитки полігамії, шлюб патрилокальний, анімістичні вірування і обряди. Тасадаї - їх відкрили лише в 60 роках 20 ст. проживають на острові Мінданао, мова належить до західноавстронезіської групи австронезійської сімі мов, основне заняття збиральництво, полювання, вилов риби. Переважає одношлюбність, у релігії віра у злих духів, культ птахів. Тагали-їхня мова є офіційною мовою Філіппін, поширена мала і велика патріархальна сімя, полігамія, патріархальне рабство, полювання за головами.
38. Господарська діяльність і культура харчування народів Південно-східної Азії: житло, одяг, зачіски, головні убори.
Самий поширений ГКТ-тип мотичних землеробів, рибальство виконує допоміжну роль, осн заняття-плужне землеробство. Головна к-ра-рис. Виращ також бобові,технічні культури. Осн знаряддя-плуг, серпи, ножі. Тваринництво розвинуто слабо. Худобу використ в якості тяглової сили. Рис,риба, овочі, фрукти, рослинне масло- основні продукти харчув. М’ясо їдять рідко, тільки по святам. Найчастіше їдять м’ясо птахів. Будинки на сваях, на які настилається підлога, встан стіни і дах. Матеріал-бамбук.
Одяг: В’єтнам – чоловіки – набедрена пов’язка, широкі штани, коротка куртка,на голову надівали конусообразний капелюх; жінки-ковта,довгі штани, плетений капелюх. Лаос-
ч- широке полотнище тканини,яке оберт навколо бедер,його конец пропускається між ніг сполучається вид штанів. Плечі-накидка. Коротка стрижка. Бірманці. Рубашка, капелюх, куртка. Ж- теж саме, що у ч тільки його покрій ширше. На голову-бархатний платок,чи батікова чорна шапочка. Кхмери- кусок тканини,який обгортається навколо бедер,і пропущений між ніг і куртка.
39. Духовна культура народів Південно-східної Азії: вірування, табу, релігії, специфічні культи.
Більшість народів Індокитай(Тайванці, бірманці, в’єтнамці, та ін) сповідують різні напрями буддизму, з великою кількістю самих різних пережитків давніх вірувань, аграрних культів, культів предків, магічних уявлень і т.д. Більшість жит Малайзії та Індонезії мусульмани-суніти. Своєрідна релігія жителів о. Балі, яка являла собою суміш буддистських і індуїстських вірувань. Племена мисливців-збирачів зберігають давні вірування в стихійні сили природи, духів. В зв’язку з магічними уявленнями побутув полювання за головами. У в’єтнамців поширені різні жанри епічних творів, різноманітні народні пісні і танці. Багатий фольклор в Таїланді, успіхом корист театральні вистави. Театр кукол, жестів.
40. Народні та національні вірування
Нар.релігії – р-ї, що виникли в наслідок поступового розвитку спільнот. Під впливом зовнішніх обставин, зі зникненням народу, зникає й його релігія. При конструкту ванні еволюції народу релігія стає загально нац явищем (Індуіз, Даосизм, Синтоїзм), тобто із народної Р→національна (вищий ступень розвитку етнічної Р). Типол хар-ки нар. Р.: 1.результат релігійного синтизу родоплемінних культів; 2.суцільний політеїзм; 3.вони збіжні(співпадіння етн та рел кордонів); 4.виокремлення 2х комплексних ідей: для народних мас і верхівки. 5.основні об’єкти поклоніння-боги(спочатку-зооморфізовані, потім-антропоморфізованні). 6.обовязковість і складність жертвоприношення; 7.відсутність храмів і знань про родоначальників. (Винятки: Єгипетська іцив Майя.); 7.зародження вчення про посмертну винагороду. Нар.Р-ї: 1.Ст.Єгипет; 2. Месапотамії; 3.Малої Азії; 4.Сх.Середземноморя 5.Д.Грецька; 6.Давньоіранські; 7.Давньоукр. Нац.Р – р-і вірування і культовії дії притаманні тому чи ін народу або нації, як правило в нац р. Етнічні та конфесійні кордони співпадають. Існуючи на етн груннті нац.Р. переплітаються з традиціями, звичаєма, культурою народів. Впливають на ментальність, сприяють збереженню етносу, перешкоджають його культ асиміляції. Особливості: 1.велики масштаби впливу - всі шари населення. 2.висока живучість(існують і сьогодні, хоча створенні іще до н.е.) 3.поява серед них монотеїстичних. 4.спрощення ритуалу жертвопринесення(відмова від прин в жертву тварин і рослин). 5.розвинутість вчення про загробну відплату(рай,пекло). 6.наявність родоначальника. 7.храми,проф. служ культу. 8.держ-ідеол використання. Нац.Р.:Індуїзм, Сикхізм, Джаїзм, Даосизм, Конфуціанство +етнодержавні(Іудаїзм, Синтоїзм).
41.Народи В’єтнаму, Лаосу, Таїланду, Індонезії, Філіпін, Мянми.
36 номер, Яванці - найчисельніший етнос Індонезії, південноазіатська перехідна раса, мусульмани сунніти, є серед них і християни. Орне тропічне землеробство, тваринництво не відіграє важливої ролі, помітну роль відіграють промисли і ремесла, у яванців збереглося чиммало традицій сільської общини. Сунди-на півдні о.Ява, південно азійська перехідна раса, мова - до західноавстронезійської групи австронезійської сімї мов, сповідують мусульманство сунітського напрямку. Малайці - мовна сімя і релігія та сама в сунд. о.Калімантан, о.Суматра і Малайський півострів. Найчисельніші групи – малайці Індонезії(9 млн), Малайзія(6), Таїланд(1.9). Тасадаї(Філіппіни) о.Мінданао, збиральництво коренеплодів, ягід. Релігія культ птахів та віра у злих духів. Знаряддя праці виготовляють з каменю і бамбуку. Аети-гірські і болотяні райони Філіпін, меланезійська підраса австралоїдної раси. Основне заняття збиральництво і полювання, за допомогою лука і стріл. Філіппіни - буги(4), горонтали(1) -австронезійська сімя мов. Енди (770 тис.), атони (660 тис.), поєднання мусульманства і християнства.
42. Класифікація народів південноазійського макрорегіону.
Географічно займає території піво-ва Індостан, Гімалайські гори, області Тар, Бірмано-Ассамські гори, о-ви Шрі-Ланка, Цейлон, Мальдівські, Нікобарські о-ви. Країни: Індія, Пакистан, Непал, Бутан, Бангладеш, Шрі-Ланка, Мальдівська Республіка. Етноси – пенджабці, пуштуни, белуджі, брагуї, ассамці, бенгальці, китайсько-тибетські етноси, карени, сингали, маури, дравідійці. За антропологічною характеристикою – індо-середиземноморська підраса європеоїдів, ведоїдна (Індія, Шрі-Ланка, Індонезія) та папуасо-меланезійська (Східна Індонезія) підраси австралоїдної раси. Мови – Індоарійська група східної гілки індоєвропейської МС (бенгальці, пенджабці, ассамці, мальдівці, синдхи, сингали), Дравідська МС (брагуї, дравідійці. Тер. Пн. Пакистану. Ірану, Півд. Афганістану), Австроазіатська МС. За релігійною ознакою – мусульмани суніти (Пакистан, Мальдіви, Іран, частково Індія, Шрі-Ланка), сикхізм та індуїзм (Індія), буддизм (Непал, Цейлон).
43. Історико-етнографічне районування Південноазійського макрорегіону.
Географічно займає території піво-ва Індостан, Гімалайські гори, області Тар, Бірмано-Ассамські гори, о-ви Шрі-Ланка, Цейлон, Мальдівські, Нікобарські о-ви. Країни: Індія, Пакистан, Непал, Бутан, Бангладеш, Шрі-Ланка, Мальдівська Республіка. Розподіляється на 6 історико-етнографічних області: Деканська (телуги, таміли, каннари, малаяли, гонди, ораоми, тули), Гангська (гіндустанці, біхарці, бенгальці, маратхі, гуджараті, орії, пенджабці), Гімалайська (бхотії, таманги, невари, магари, раї, гурунги), Індо-пакистанська (пенджабці, синдхи, белуджі, брагуї), Бірмано-ассамська (ассамці, бенгальці, кхаси, наги, качіни, гари), Острівна (андаманці, веди, нікобарці, маври лакійські, мальдівці, сингали).
44.Етапи етнічної історії народів Південної Азії і сучасна антропологічна, лінгвістична та культурна ситуація в регіоні.
Бенгальці-етнічній консолідації сприяла поява та існування у 8-13 ст. бенгльськоїи держави. у часи входження до складу імперії Великих Моголів в Бенгалії поширився іслам, політична і релігійна розрізненість бенгальців. Раджастанці-давні арії проникли на територію нинішнього штату Раджа стан вже в 2 тис. до н.е. Вони асимілювали до індоєвропейських творців цивілізацій Хараппи. Арії на території давньої Раджпутани створили свої сильні державні утворення. У 18 ст. Раджупутана була завойована англійцями. Пенджабі-індоарійсьий етнос. Індо арійські племена , які взяли участь в етногенезі пенджабцівтзявились на території Пенджабу в 2 тис. до н.е, індо арії змішались з місцевим населенням. В 8 ст. тут поширився іслам. Безпосередньо участь у формуванні сучасних пенджабців узяли три етнічні групи: джати, гуджари, раджпути.Белуджі- іраномовний етнос. Предки белуджів на територію Белуджі стану прийшли з півночі в 1 тис.до н.е. Тут вони зіткнулись з дравідським етносом брагуями, індоарійським населенням. Гуджаратці- одні дослідники вважають гуджаратців нащадками індо аріїв, інші нащадками- давніх кочових і напівкочових скотарів гуджарів, які в Індії розселились в перші століття 1 тис. н.е. та асимілювали місцевих білів та аріїв.,індуїзм. Біхарці- етнічна спільнота, яка складається з кількох десятків субетносів. Найвідоміші з них: магахи, бходжпури.
45. Народи Індії: загальна характеристика, особливості етнічного розвитку.
Індія знаходиться в межах Гангської, частково Деканської, Гімалайської, Індо-Пакистанської історико-етнографічних областей. Народи, що мешкають в Індії: гіндустанці (штат Уттар-Прадеш, Біхар, Раджастхан, Делі. Повністю відсутня загально етнічна свідомість), біхарці (штат Майтхалі-Радж’я та Бходжпурі-Радж’я. Сповідують індуїзм, багато мус.сунітов. Важливу роль відіграють брахмани), гуджаратці (штат Гуджар. Деякі досл. вважають їх нащадками індоаріїв, інші – кочовиками, що оселилися в Індії. Зараз посилюються процеси етнічної консолідації. Сповідують індуїзм, мус., джайнізм), раджастханці (сповідують індуїзм, мус. суніти, сикхізм, джайнізм. В II тис. до н.е. асимілювали доіндоєвроп. творців цивілізації Хараппи. Об’єднання в один штат посилило етнічну консолідацію), бенгальці (сповідують індуїзм, джайнізм, мус. та христ. Мова класична (в Індії) та бангладеська. Етнічній консолідації сприяло утворення бенгальської держави в VIII-XIII ст. Входили до імперії Великих Монголів. Розділені Англією на Індію та Пакістан в 1947р. Сьогодні політики говорять про 2 бенгальські нації), пенджабці (штат Пенджаб. Сповідують сикхізм та індуїзм. Індоарійці на тер. Пенджабу змішались з місц. Племенами в II тис. до н.е. З I тис. до н.е. тут осідали перси, греки, саки. Далі проникнення монголів, тюрків. У формування етносу взяли участь джати, гуджари, раджпути), синдхи (сповідують індуїзм, Етнічна основа – індоєвропейські племена, що проникали сюди з I тис. до н.е. У формування взяли участь сакські та масагетські племена, а у VII-X ст.. араби. З XI ст.. на ці території проникали групи персів, пуштунів, белуджів, тюрків).
46.Матеріальна культура і ремесла в Індії.
Значна частина населення живе в сільській місцевості. Переважають поселення вуличного планування. глинобитні з плоскою дахом. В якості будівельного матеріалу використовують каміння і дерево. На півдні невеликі поселення, будинки каркасні. представники нижчих каст будують житла з гілок вкритих пальмовим листям. Одяг розповсюджений зшитий і незшитий, останій у чоловіків складається з дхоти, штанів, рубашки, на голові шапочки. Ритуал забороняє індусам носити шкіряне взуття, тряпічне взуття, жінки-сарі. Металевий і деревяний посуд, сосуди з висушеного гарбуза. Їжа рослина і молочна. Ремесла з давнини виробляються шовкові, шерстяні тканини. Давні традиції має металургія, лиття і чеканка міді і бронзи. Ювелірне мистецтво, різьба по дереву, килимарство, розписна кераміка.
47.Духовна культура народів Індії, головні індуїстські боги, свята, культи, табу.
Розповсюджені твори Махабхарати і Рамаяни, популярною формою театральних вистав є вистави катакали, ляльковий театр, популярні смичкові, барабан. Знаменитим є архітектурний комплекс середньовічної Агри, куди входить Тадж-Махал, храми Бенареса, знамениті настінні розписи храмів Аджанти. Індуїзм своїми коренями сягає релігії давніх аріїв і місцевих племен, політеїстична релігія. Найбільш почитається Вішна і Шіву, в кожній місцевості є свої боги. Малі народи Індії поклоняються стихійним силам. За релігійними уявленнями світ населяють добрі і злі духи, зустрічаються пережитки тотемізму. Битує віра в душі і переселення, поширений культ предків.
48.Соціальна структура індійського суспільства: кастова система. Сімейний побут і звичаї індусів.
Кастова система витоки якої сягають доби розкладу родо-племінних відносин. Частина каст відноситься до давніх варн, багато зявилося в результаті полілу праці. В давнину 4 касти: брахмани, кшатрії, шудри, вайшя. В нас час нараховується багато тисяч каст, недоторкані. В індусів сімї в минулому були великі і патріархальні, нині невеликі. В мусульман будуються на нормах шаріату, шаріат дозволяє полігамію. Про шлюб домовляються батьки, ранні шлюби. В деяких народів Індії в сімейно-шлюбних відносинах сильні матрилокальні і матрилінійні пережитки, шлюбна церемонія закінчується тим , що наречений вішає на шию нареченої особливий медальйон-талі.Вдові заборонено виходит другий раз заміж, у малих народів панує парна родина.
1 2 3 4 5 6 7