62. Монгольські свята.
Свято першого кумису. Є 2 кумиси: чорний і білий. Чорний якісніше. Свято три гуляння чоловіків – боротьба, стрільба з лука, скачки на конях.
63. Соц уклад і сімейна організація монгольських і тибетських народів
Для сусп і сімейн відносин тибетців характерне панування патріархально-феодальних відносин. Усім суп і господ життям Тибету керували великі монастирі. Кожна тибетська сім’я одного чи двох синів. Сім’я в тибетців мала, шлюб вірі локальний. Зрідка зустріч полігамія для чоловіків і пережитки поліандрії. У монголів панували феодально-патріархальні відносини, більшість племен зберігала поділ на патріархально-екзогамні роди. А в їх житті функціонували традиції родового ладу. У монголів пануючою була патріархальна сім’я. У вельможних і багатих траплялось багатоженство, виплата калиму.
64. Ламаїзм в Центральній Азії.
Це один з організаційно незалежних різновидів махаяністського напрямку в буддизмі, що слався у Тибеті в 7-14 ст. Внаслідок проникнення махаяни і тантризму, поєднання їх з релігією тибетців бон-по(форма шаманізму), для тибетів буддизм був визнаний державною релігією в 787 р. Через 50 років він був підданий переслідуванням, після розпаду Тибетської держави буддизм зміцнився виникають впливові будистські монастирі, утворюються теокр. князівства, розгортається боротьба між будистськими сектами, зародження ламаїзму пов’язане з діяльністю Дзонкаби –видатного релігійного діяча, він створює свою общину, секти доброчинності, пише скорочений виклад Лам риму для віруючих- малий Ламрим, виробляє складну систему ієрархі, за ламаїзмом досягнення нірвани можливе коротким шляхом- культовим вшануванням числених буд і духів, а головне завдяки допомозі лам, які є представниками богів. Вже з 15 ст. встановлюється найвищий титул для керівництва Тибетською державою і ламаїстською церквою- далай- лама (великий як океан), дотепер було 14 лам, теперішній далай- лама Данцзаан Джамухо. Ламаїзм вважають відносно самостійною формрю релігії.. Релігійний культ ламаїзму багато запозичив з шаманства, йому властиві фетишизм і магія. Через Тибет ламаїзм поширився на Монголію, а з кінця 17 ст. на територію Росії, де був сприйнятий бурятами, тувинцями, калмиками, тривалий час він був поширеною формою релігії в Центральній Азії, але згодом його витіснив іслам. У ламаїстів існує самостійний збірник текстів Ганджур і коментарі Данджур, богословське значення має Книга мертвих- збірник настанов померлим і помираючим.
65. Народи Західного Китаю. Господарча специфіка Матеріальна і духовна культура.
Основне заняття китайців – орне землеробство. Упродовж тисячоліть китайці вирощують 2 осн. продовольчі культури – рис та пшеницю та 2 технічні – шовковицю та чай. Крім них вирощують просо. гаолян, бавовник, тютюн, чумизу, кукурудзу, кунжут, бобові, ОПІЙНИЙ МАК. Китайці створили різноманітні знаряддя землеробства. Наприк. II тис. до н.е у них з’явився плуг. В V ст.. до н.е. дворядня сівалка, система зрошення зі штучними озерами, ставками, каналами та дамбами. Тваринництво – розводять свиней, кіз, овець,, ВРХ, коней, качок, курей. Традиційне житло – прямокутна дво-, трикімнатна стовпово-каркасна хата з двосхилим солом’яним, очеретяним, тростиновим чи черепичним дахом, що тримається на вкопаних у землю стовпах. Одяг – розстібна кофтина, куртка-безрукавка, штани з широкою МАТНЕЮ, пояс чи пасок. Відмінність між чоловічим та жіночим одягом невелика – жіночі застібаються зліва направо, а чоловічі посередині грудей. Взували полотняні черевики. Сім’я характеризується пануванням патріархальних відносин, безумовним підкоренням дітей батькові.
66. Класифікація народів Східної Азії.
Японці- східноазійська підраса, мова ізольована, орне поливне землеробство, рис, пшениця, ячмінь, овочі , шовківництво, тваринництво слабо розвинуте. Традиційне одно-дво поверхове житло, має стовпову конструкцію. Мала моногамна двопоколіна сімя, синтоїзм. Айни- етнос на півночі острова Хоккайдо, айнська підраса австралоїдної раси, рибальство, морське і сухопутне полювання, наземна каркасно- стовпова конструкція, одяг набедрена пов’язка і пояс і розстібний халат, віра в духів і господарів природи, астральні божества. Корейці -східноазійська підраса, мова належить до ізольованих, сповідують буддизм, християнство, конфуціанство, основне заняття орне землеробство, рис, пшениця, чумизу, гаолян. Тваринництво слабо розвинуте, собак. Вздовж узбережя розвинуте вилов молюсків, креветок. Переважає рослина їжа, споживають рибу, щодена їжа капуста, суп, ячміна каша. Жіночий одяг-коротка розстібна кофта, штани. Крім того одягають розшивну спідницю. Чоловічий одяг куртка, та широкі штани. для сімейного життя характерні панування патріархальних відносин, важливе місце належить культу предків. Китайці- 1.2 млд чоловік, тихоокеанська підраса , південні китайці до південноазіатської підраси. Розмовлють китайською мовою, яка належить до однойменної групи сінно- тибетської сімї, доволі байдужі до релігії. Одні з них сповідують конфуціанство, інші буддизм. орне землеробство, а на півдні мотичне, одяг розстібна кофтина, верхня розстібна куртка безрукавка, штани з широкою матня, основа соціальної організації великі патрономічні групи. Тибетці 5 млн. чол..далекосхідна підраса великої монголоїдної раси..Сповідують буддизм ламаїстського напрямку, основне заняття гірське осіле землеробство, житло чотирикутне двоповерховий кам’яний будинок., одяг широкі халати і плащі з шерстяних тканин, шкіряні штани, панування патріархальних відносин, сімя в тибетців мала, шлюб віролокальний. Уйгури- тюркська група алтайської мовної сімї, паміро- ферганський антропологічний тип південно європейської підраси, великої європеоїдної раси, орне поливне землеробство, рис пшениця, маслинові культури, житло будували з невипаленої цегли. Для одягу характерні китайські і центральноазіатські елементи, панування феодально- патріархальних відносин, мала сімя, іслам та шаманізм. Монголи –сінно- тибетська мовна сімя, кочове скотарство з розведенням коней, ВРХ, землеробство лише поряд з районами Китаю. Житло розбірне повстяне, юрта, будинок витягнутої форми, традиційний одяг халатоподібний крій, їжа м’ясо і молочні продукти, важливу роль відігравали будистські монастирі, поряд з буддизмом збереглись пережитки тотемізму.
67. Народи Китаю.
Китай знаходиться в 1. Центрально-Азійському, 2. Східно-Азійському та 3. Південно-Східному макрорегіонах. Народи Китаю – китайці (Тихоокеанська підраса монголоїдної раси, мова китайська – належить до китайської групи сіно-тибетської МС, релігія – буддизм, даосизм, конфуціанство), тибетці (Тихоокеанська підраса монголоїдної раси, мова тібето-бірманська гілка сіно-тибетської МС, релігія – буддизм), уйгури (південносибірська перехідна раса, мови тюркська група мов алтайськох МС, релігія – іслам та шаманізм),
68. Основні свята календарного циклу японців.
Свято ведмедя у племені айно, що супроводжувалося піснями та танцями.
69. Релігії в Китаї. Поняття «сінь цзяо». Основні свята традиційного календарного циклу китайців.
Традиційний господарський календар китайців тісно пов’язаний з народними святами. Найбільше свято – Новий рік, тому що стоїть першим у місячному календарі. Другим відзначається Лунтайоту («Дракон підняв голову»), що відзначається другого дня другого місяця, третім – весняне свято Цин-мін («Чистота і ясність») – третього дня третього місяця. Аналогіяні свята відзначаються протягом всього року. Китайці сповідуючи різні релігії (конфуціанство – в основі лежить гуманність, моральний закон, що вимагав беззастережної покори молодших старшим; даосизм – трактував життя природи і людей на основі загальних законів, а не з волі Бога),продовжують дотримуватись багатьох багатьох традиційних вірувань та обрядів. Вони часто поклоняються космічним божествам, силам природи, душам та духам предків, злим і добрим духам. Крім того, у них багато покровителів ремесел, рік, озер, гір тощо.
70. Основні етапи етнічної історії японців, загальна характеристика матеріальної культури японців та айнів.
Японський етнос сформ на осн носіїв енеолітичної культури яюої,які з сер 1тис до н е пересилились на японські острови. Утвор в 4 ст загальнояпонської держ Ямато прискорило консолідацію населення. На 10ст племінний поділ населення Японії повністю зник.Утверд його етнографічно-територіальна мозаїчність, склал літер мова та загально японські етнічні традиц. 10-поч 19 ст – розвив в умовах повної ізоляції. Традиц одно-двоперхове житло японців має каркасно-стовпову конструкт,з розсувними стінами із рам, підлога піднята на палях до 1м,дах високий критий черепицею або соломою. Одяг-кімоно, Чоловіче від жіночого відрізн кольором,кроєм і довж рукавів. Пояс обі,що завязув ззаду великим бантом,взуття-гети. Айни-живуть на о. Хоккайдо, житло-стіни й дах заповнювались й накривались снопиками тростини. Одяг-набедрена пов’язка чи пояс, розстібний халат з вузькими рукавами. Полотно-ткале з волокон в’яза і кропиви. З промислів і ремесел-виготовл. деревяного посуду.
71. Духовна культура та соціальний уклад традиційоного японського суспільства.
Родина – переважно мала моногамна двопокоління культура. Три-, чотири поколінна родина – рідкість, зустрічаються лише в глухих районах. У сімейних стосунках переважають патріархальні традиції. Японці добре зберігли народну творчість: легенди і поезію, живопис, мистецтво чаювання, оформлення букетів – ікебану, архітектуру і мистецтво декоративних садів, традиційну оперу, ляльковий, храмовий театр.Дбайливо оберігають пам’ятки історії і культури, свята і обряди. Дотримання давніх традицій вважається необхідною умовою гідності кожного японця. Не втратило значення прикладне мистецтво. Сучасні японці прагматичні у релігії. У синтоїстських храмах вони одружуються а за буддистськими обрядами ховають. Синтоїзм проповідує вічність японської держави, божественне пожодження імператора (мікадо). Японський буддизм проповідує «будду майбутнього» Амітабу. Різні секти.
72. Релігії в Японії. Національний характер японців. Японський етикет.
Сучасні японці прагматичні у релігії. У синтоїстських храмах вони одружуються а за буддистськими обрядами ховають. Синтоїзм проповідує вічність японської держави, божественне пожодження імператора (мікадо). Японський буддизм проповідує «будду майбутнього» Амітабу. Різні буддистські та сіно-тібетські секти.
73. Класифікація народів північної Африки
Охоплює дві історики-етнографічні області.1 Єгипетська. Араби Єгипту належать до індосередземноморської підраси європеоїдної раси, розмовляють каїрськими, нижньоєгипетськими діалектами арабської мови . Копти – особлива етноконфесійна група єгиптян. Копти з ІІ ст.. сповідують християнство монофізитського напрямку. Фелахи – селяни в єгипті.. сповідують іслам. . 2.Магрібська - належать Лівія, Туніс, Алжир, Марокко. Корінне населення араби та бербери. Мови берберів належать до берберської групи, афроазійської мовної сімї, індосередземноморської підраси. Сповідують мусульманство сунітського напряму. У берберів – матріархат. Самоназва берберів – амазіт, амахат (Людина) Основним традиційним заняттям народів Магрібу є орне землеробство та скотарство.
74.Господарська діяльність і матеріальна культура народів Північної Африки
Єгипетськаіео. Поливне землероб. Час посівів і збору врожаю залежить від розливів Нілу.2-3 врожаї в рік. Сіють пшеницю, ячмінь ,перець, бавовник, льон. Вирощ фінікові пальми, виноград, абрикоси, персики. Тваринництво-слабо розвинуте. Але важливу роль відіграє птахівництво. Фелахи живуть в невеликих селах по обидва береги Нілу. Більшість сільських жител-одноповерхові будівлі з цегли і вапняку. Одяг - сорочка з відкидним коміром та широкими рукавами, широкі штани. Узимку фелах ще одягав плащ(джубу) з шерсті верблюда. Жіночий одяг-широкі шаровари і блузка. Магрибська ієо. Основні традиційні заняття арабів і берберів маг рибу-орне зрошувальне землероб і скотарство. Вирощують тверді і мякі сорти пшениці, ячмінь, овес, кукурудзу, також апельсини, мандарини, абрикоси, фініки. Основними районом є прибережна смуга та гірські долини. Чим далі від морського узбережжя, тим сильнішого розвитку досягає скотарство. Вони розводять овець, кіз, верблюдів. Ведуть напівкочове, або кочове життя. Землероби живуть невеликими селами. Арабський глинобитний одноповерховий будинок. Житлом кочовиків був фелідж-намет, що натягувався на кілках і накривався шкурами верблюдів. Одяг-широкі штани, жилетка, вишиваний кафтан-у чоловіків, широкі шовкові чи атласні штани, широка довга сукня у жінок, лице арабки прикривали.
75. Релігії в Північній Африці. Етноконфесійні групи. Центри християнства.
Вже в 2 ст в Єгипті була єпископська кафедра. Глава александ правосл. церкви на час 4 вселенського собору мав патріарший титул. У 5 ст. християни, які жили в Єгипті поділялись на православних та монофізитів. Наприкінці 7 ст. Египит завойув араби, це скувдовкола ало діяльність церкви, ослабило вплив у христ світі. Нині в Єгипті є 5 єпархій, до 50 правосл храмів. Резиденція патріарха знаходь в м. Олександрія, куди входять усі правлячі архієреї. Особливу етноконфесійну групу єгиптян станов копти, які сповід християнство монофізистського напрямку. Копти- нащадки давніх єгиптян.
76. Народи Тропічної Африки. Класифікація за господарсько-культурними типами.
Центральноафриканська (Тропічна) провінція майже повністю охоплює басейн р. Конго, що характеризуються важко прохідними тропічними лісами. Більшість країн багатоетнічні, однак майже всі розмовляють мовами нігеро-конголезької групи нігеро-кордофанської МС. Лише в Конго (Заїрі) проживають незначні етнічні групи, що розмовляють мовами ніло-сахарської МС. У Заїрі найбільші нігеро-кордофанські етноси – луби, конги, монги, руанди, банги, рунди, овімбунди. Ніло-сахарські етноси – лугбари. Найчисельніші народи у Габоні – фанги, мпонгви, мбети, пуни. У У Екваторіальній Гвінеї – фанги, буби, У Конго – конги, теки, мбоші. У Анголі – овімбунди, амбунди, конги. Основне заняття всіх місцевих етносів - підсічно-вогневим землеробством. ГКТ пдсічного мотично-паличного землеробства тропічних районів.
77. Мови та народи Чорної Африки.
1. Східно-африканська провінція: а) східносуданська область. Нігери – нілоти,розмовляють мовами нілосахарської та нігерокордафанської мовних сімей,з пілотських етносів є дінки, нубійці, нуери, барі та ін.. займаються ручним землеробством, відгінним скотарством. б)Пд-сх. Африканська область. Живуть кійкуї, лух`ї, луої, один з найбільших етносів суахілі і ньямвезі. Належать до негрської підраси негроїдної раси. Розмовляють мовами нігеро-кордофанської сімї, нігеро-конголеської групи. Невелике число етносів розмовляє мовами шарі нільської ніло-сахарської сімї мов.2. Західно-африканська провінція: а)західносуданська область.Переважає народ туби. Вони належать до негрської підраси негроїдної раси. Триндять на мовах сахарської групи ніло-сахарської мовної сімї. Окрім тубів є загави, сари, багірми.б)верхньо гвінейська область. Ашанти,мандинго, сонгаї, фульби. Негрські підраси, негроїдної раси. Перші два народи розмовляють на мовах нігеро-кордафанської мовної сімї. Фульби на маовах нігеро-конголеської групи нігеро-кордофанської сімї. У них є писемність. ГКТ – Мотичне- передлогово циклічне землеробство. 3. Центрально африканська( Тропічна ) провінція. Більшість етносів провінції розмовляє мовами нігеро-кордолеської групи нігеро-кордофанської мовної сімї(луби, конги, монги), лише в ЦАР та Конго проживають етноси ніло-сахарської мовної сімї(луг бари) Займаються підсічно-вогнивим,ручним господарством.4) Південноафриканська провінція. Етноси розмовляють мовами групи нігеро-конго, нігеро-кордофанської сімї ( овамби, окаванги, гетери) також розмовляють мовами койсанської мовної сімї ( дамари, готтентоти, бушмени) нігеро-конголеськими мовами ( сути, зулуси, товани, шони,бемб, тонги) Замаються скотарством.
78. Релігії Чорної Африки. Специфіка традиційних африканських релігійних вірувань і культів.
Східноафриканська провінція. Східносуданська і-е обл. – дінки (Збереження віково-статтєвих груп та обряду ініціації. Вірування в бога дощу Денгдіта, культ предків, тотемізм). Нубійці – мусульманство сунітського толку. Нуери – традиційні вірування. Беджі – мусульмани суніти. Шилуки – загальнонілотське божество родючості Джуоку, яке зображується у вигляді небесного бика. Кожне плем’я мало своє святилище. І-е обл. Пд-Сх Африка – масаї – бог неба і грому Нгаї. Західноафриканська провінція. Західносуданська і-е обл. – туби (мусульманство сунітського толку), сари і багірми (мусульмани суніти, традиц. вірування), хауси (лимарі). Верхньогвінейська і-е обл – аштанти (культ предків вождів і старійшин, культ сил природи. Головне божество – небесний бог – Ньяме), мандинги (культ природи, предків, поширена магія), сон гаї (віра в духів, душі, магію, культ предків). Центральноафриканська провінція. Пігмеї (анімістичні вірування і магія). Південноафриканська провінція. Аборигено-Африканська і-е обл. – бушмени (традиційні релігії), гогентоти (протестантизм та традиційні релігії).
79.Збиральники та мисливці, землероби та скотарі Чорної Африки.
Народи Ефіопії такі, як архара і галла займаються землеробством у поєднанні зі скотарством,розводять зебру, овець і кіз. Місцеве населення вирощує також злакові (теф, дурра, дагуса), бавовник, каву. Землеробство західної тропічної Африки базується на мотижній обробці грунту, якій в лісовій полосі передує вирубка та випалювання лісу. Вирощують рис, кукурудзу, просо, фоніо, маніоку, батату. Скотарство слабе. Скотину тримали племена хауса, мандінго. Нестачу мяса доповнювали за рахунок рибальства та мисливства. Народи Фульбе та туаре змінювали ГКТ в залежності від сезону. ( Сухий – скотарство, доїдливий – землеробство)Для Центральної та пд.. Африки типова підсічно-вогнева система землеробства з мотижною обробкою грунту. В басейні річки Коного зовсім мало домашніх тварин, тому що там Це-це, і тому вони не розводять ВРХ, не стачу хавчика компенсують збиральництвом та полюванням. Народи – конги, монги, луби. Виключно скотарськими етносом є нілоти і народи банту, які живуть на пд. від р.Замбезі. скотарство пасовищне. Кайсанські народи в пд.. Африці є найбільш відсталими. Готентоти – скотарі,які займаються і мисливством, бушмени – мисливство та збиральництво, Пігмеї займаються в основному мисливством.
80.Сучасна карта народів Пн. Америки.
1) Пн.Американська провінція: Арктична область ( ескімоси, алеути). Канадська область: три під області: індіанська (атапаски,алгонкінські племена, чейпаваї, тацанотини, етчаотини), франко-канадська ( Квебек) англо-канадська (14 млн. канадці) Пн.американська область : багато під областей: пн.-сх узбережжя (ірокези, алгонкіни) пд.-сх узбережжя ( муского), під область степів та плато(етноси групи сіу(дакоти, асінібйони,абсароки,хідасти, мандани) алгонкінська група(арапахи, чорноногі, чесни) етноси групи кеддо( арікари,пауни,вічі ти) атабаської групи(апачі, сарсі) шошкська група( банники, команчі, шошоки)пн.-зх. узбережжя,під область Каліфорнії та Тихоокеанського узбережжя( племена алгонкінів (юроки, войти) атапасків(толови, купи) юкі (вапої, хучнони), хокасіо (шасти,яни,кароки,поми) пенуті), підобласть пд-зх.( пуебли, піми, навахи, апачі). + Америкоси, які живуть по всі Пн.Америці та ще + афро-америкоси.
81. Класифікація індіанських народів Північної Америки: мови, розселення по зонам.
Ірокези - численність 100 тис. чол. нині проживають в США і Канаді. Мова належить до сімї хока-сіу 17ст ариал їх розповсюдження сягав р-н Великих Озер о. Онтаріо і Ері та ЗХ, р.Ніагари цен. частини сучас. штату Нью- Йорк.1783р. ірокези були загнані в 16 резивруацій. Алгонкіни – група індйських етносів заг. числ. 260 тис. До приходи європ. вони займали величезні простори від Атлантичного узбережжя на сх.. до Скілястих гір на зх. На землях алгонкінів виникла нова Англія що стала ядром США. Мова їх належить до алгокіно- вакажськой сімї мов. Мускоги – насиляють пд.-сх. узбережжя США. мова належить до мускогської підрупи мовной групи хока-сів. Пуебли – група Інд. етносів (теви, тігуай , аками), які ромовляють мовами ацтеко-таноанськой групи, та кереси, які розм.. мовою мовної групи хока-сіу. Живуть в пд..-зх. ПН, Амер. Піми 10. тис. чол. проживають в Арізоні і Пн. Мексики. Мова мовної гр.хока-сіу та мовами алгокіно вакашськой сімї мов. Апачі - 20 тис. чол.. які розм.різними діалектами мови навахо проживають пд.. –зх США Навахи – проживають в штаті Арізона Нью–Мексика Юта загальна чисельність понад 167. тис. чол. Розмовл.мовами алтайськой сімї мов.
82. ГКТи Пн.американського ІЕ макрорегіону
Проживають різні етноси, які належать до різних антро підрас та відмінних ГКТ; в ескімосів виділяється 5 гккомп: мисливці на мор звірів Чукотки і пн-зх узбережжя Аляски; рибалки зах узбережжя Аляски; мисливці на оленів-карібу тундри Канади; мисливці на тюленів пн-зх і сх. Гренландії; мисливці на оленів карібу пн.Канади і Аляски; алеути: морське полювання, рибальство і збиральництво; аборигени Канади належать до ГКТ – рухливих мисливців, риболовів і збирачів Тайги і тундри; ірокези: підсично-вогневе та мотично-паличне землеробство; музгоки – теж саме, переважна більшість племен дотримувалася саме цього типу. індіанці панамериканських степів і плато(команчі, шошони, апачі) – ГКТ кінних мисливців прерій.
83. Ескімоси і алеути.
Артична підраса великої монголойдної раси, ескімосько алеутська мовна сімя. Ескімоси – етнічна спільнота яка проживає на Алясці Пн. Канадскімосів, о. Гренландія. У них виділяється 5 ГКТ 1. миливці на морських звірів Чукотки о. Святого Лаврентія 2.рибалки пд.- зах. Аляски 3. мисливці на оленів- карі буту тундри Канади. 4. мисливці на тюленів схд. Гренландії. 5. мисливці на оленів –карібуту пн. Канади. Важливу роль в ескімосів відігравав морський промисел. Ескімоси жили первісними общинами родоваї орган небуло, основний осередок були стійбища. Алеути - коріне населення Алеутських ост. та пд-зх. узбережжя Аляски їх кількість 6 тис. Основні заняття їх до приходу європ. булу полювання збиральництво та рибальство але головну роль відігравало полювання на морського звіря. Найдавніше житло напівземлянка.
84. Мисливці, збиральники, рибалки і землероби Півн. Америки.
Мисливці – племена мисливців, збиральників та рибалок мешкалм у внутрішніх районах Аляски сучасної Канади та США. Представники 2-х МС – алгоніконів та атапасков. Полювали на оленів. Полювання на оленів доповнювалось полюванням на лосей, дичину, перелітних птахів. Найбільші групи поливальників складались з 2-3-х сімей. Мисливці степів – прерій. племена вели кочовий образ життя, переміщаючись за стадами тварин. При полюванні використовувались коні. Полювали на бізонів. Потім зміна – виводили коней.Зброя – списи, дротики, лук та стріли та зявившіся Збиральницькі племена мешкали на території сучасної Каліфорнії. Мякий клімат створив для цих племен сприятливі умови. Племена різних МС. Збирали плоди, коріння, семена трав. Жінки ловили дрібних гризунів, змій і тому подібну живність. Землеробство – ірокези (кукурудза), мускоги (кукурудза, кабачки, гарбузи, тютюн), пуебли, піми, навахи.
85. Специфіка матеріальної і духовної культури Північноамериканських індіанських народів. Ірокези: жили в довгих будинках в довжину 90 м. в ширену 6.10м. стовпова конструкція до приходу європ. не знали зшиваного одягу. Чол.. носили набедрені пов’язки із замшу. Жінк. обгортали ноги замшом квадратними кусочками. Прохолодною порою обгортали тіло ослячой шкури . Основним знаряддям були палиця копалка лопата, мотика. Шитий одяг зявився під впливом європ. Чол.. штани і сорочка довгі. На час приходу європ. у ірокезів збереглися пережитки анімізму і тотемізму. В ролі богів були рослини, світлих сил природи. Повсюдно в них склався культ особистих духів-покровителів. Найвищим божеством у Іро. вважався бог-творець, який нібито підтримував небо. Алгонкіни: розташовані у районі великих озер; основа г-а мисливство і рибальство; знали піктографічне письмо; за житло влітку служили криті берестом конічні курені, а взимку куполоподібні вігвами. Одяг виготовляли зі шкур та замши; анімістичні уявлення; розвинута традиційна медицина: використовували 70 рослин з сучасної фармакології. Музгоки: розквіт культури припав на 15-16т; підсічно-вогневе землероб; ремесла: гончарство, плетіння циновок з тростини, трави. Соц статус засвідчували головні убори; Житло мало каркасну основу. Культ сонцю і вогню; увесь світ заселявся добрими і злими духами. У 17ст суспільний лад зазнав значних змін через контакти з європейцями. Носіями типовою культури кінних мисливців були племена центральної частини прерій: дакоти, команчі, апачі.
86. Соц організація та духовна культура індіанців пн.Америки
Ірокези жили в довгих будинках, що в довжину сягали 90м, а в ширину 6-10м., а в висоту 6-8м. Основною формою організації ірокезького суспільства був рід, що володів на правах колективної власності землею; мав право на частино племених мисливських і риболовецьких угідь; кожен рід мав своє тотемне родове імя, був суворо екзогамним; спадкування велося виключно в середині роду; члени роду брали участь у родовій раді; вибирали і зміщували вождів; члени роду між собою були пов’язані взаємодопомогою і традицію кровної помсти; у кожному племені була рівна кількість родів; роди племені групувалися у дві фратрії що вважалися рідними, а стосовно родів протилежної фратрії двойорідними; на час приходу європейців збереглось чи мало тотемізму і анімізму; на основі анімістичних вірувань у них почався формуватися політеїзм; серед божеств відігравали важливу роль божества рослинного світу, світлих сил природи; у них склався культ особистих духів покровителів; алгокіни: саме провідне плем’я було плем’я делаверів,що ділилися на три роди: вовка, черепахи та індика; в основі релігій алгонкінів лежало анімістичне уявлення; всіх шанованих духів вони називали маніту, розрізняли добре маніту та погане; у місцевих племен добре збереглася трад медицина, 70 рослин з суч фармакології. Музгоки: основним суспільним і госп осередком племен була домова община по материнській лінії спорідненості; родини групувалися у фратрії, вони були екзогамними; вожді історично керували усім життя села; на випадок війни вибирали військового вождя; загального поширення набув культ сонцю і вогню; кожного ранку вождь села(син сонця) вітав його появу; увесь світ населяли добрими і злими духами; вірили що за допомогою магії людина може здобути допомоги як світлих так і темних духів; вірили в потойбічний світ. Пуебли: на чолі поселення стояв вождь(касик); його влада була по життєва, не брав участі в жодних роботах, брав участь у всіх релігійних святах і церемоніях; касик щороку призначав двох вождів: військового і керівника громадських робіт.
87.Класифікація народів Мезоамерики.
1) Карибська область. Живуть кубинці,які є іспаномовним етносом, складаються вони з мулатів та негрів, а також вихідці з Європейських країн. Сповідують християнство. Гаїтянці, серед них 90% негрів решта мулати. Розмовляють креолізованиою французькою мовою. Займаються землеробством. Вирощують каву, батат, ямс, кукурудзу. Домініканці – нащадки негрів рабів, які змішалися з французами та англійцями. Розмовляють діалектом англ.. мови. Пуерторіканці – нащадки іспанців і негрів рабів,які витіснили індіанські племена таіної. Мулати, негри, метиси. Розмовляють на діалекті ісп. мови. Основна релігія католицизм + африканські вірування (спіритуалізм). Ямайці – нащадки африканських рабів та мулатів. Релігія – англіканство,баптистко, методисти. Розмовляють на діалектах англ. Трінідадці – креоли та індо-пакистанці. Розмовляють тринідацькою мовою, сповідують християнство + пережитки африканських вірувань. Другі розмовляють, англ. мовою., сповідують індуїзм та мусульманство. Багамці – негри,сповідують баптизм. Барбадосці – негри 2)Центрально Американська область. Майя(юкатеки) мова належить до мовної групи пенаті, ГКТ: підсічне мотично-паличне землеробство. Ацтеки належать до Американської підраси монголоїдної раси, розмовляють кількома діалектами мови насталь ацтеко-тануанської мовної групи. Тут же живуть сучасні мексиканці,які утворились в результаті змішування індо-середзесноморської підраси з американською підрасою. Розмовляють іспанською мовою. Сповідують католицизм. Гватемальці – іспано-індіанські метиси. Гондурасці – іспано-індіанські метиси. Сальвадорці – те саме. Нікарагуанці - індіансько-європейсько-африканські метиси . Косторіканці, панамці те саме.
88. Давні цивілізації Мезоамериканського регіону.
Майя – У VII-IX ст.. міста-держави майя були підкорені майя мовними толь теками та їх союзниками. Вони десь у 1185 р. створили державу зі столицею у м. Чічен-Іца. З сер. XIII ст.. в Юкатані домінувало м. Майяпан. У 1441 р. м. Майяпан упало під ударами об’єднаних військ повсталих міст. Єдиний Юкатан розпався на незалежні держави, що вели між собою постійні війни. З міст-держав майя у XV ст.. найбільш відомими були: Шуні, Сотута, Іцмаль. На півдні Юкатану та в гірських районах Гватемали культура майя розвивалася самостійно. Гірські райони Гватемали були підкорені іспанцями.
Ацтеки - В 13ст в долині Мехіко зявляється плем’я теночків (ацтеків). у 1325 – осіли на о.Тескоко. Тут вони заснували поселення Теночтетлан, нині – Мехіко. у 1428 в ацтеків раньодержавне утворення. 1440 – Мотесума, підкорив всі етноси долини Мехіко, його наступники підкорили цент, пв і зх частини суч Мексики. 1503 – Монтесума ІІ. Гос-во.
89. Майя: етнічна історія, господарство, культура, наука, соціальна організація.
Тропічні ліси Мексики, Гватемали і прилеглі області Белизу, Зх.Гондурасу і Зх.Сальвадору. етноси: лакандони, чали, чонтали, чорти, чухи, цельтали, цокали, тотіки, хокальтеки, кіче, успантеки та ін. бл.3 млн. Мови належать до мовної групи пенуті і поділяються на дві групи – майя і кіче. Предки прийшли с пн у 4-3тис до н.е. на Юкатан і Гватемалу. Вже у 2 тис до н.е. в районі Варакруз і Табаско майя створили 1 цивілізацію Америки. Га поч. 1тис н.е. на основі підсічно-вогневого землероб почала формуватися цивілізація давніх міст-держав майя. У 7-9 підкорені толь теками, імами і тутульшивами, вони десь у 1185 створили державу зі сталицею у місті Чічен-Іца. сер 13ст в Юкатані домінувало місто Майяпян, 1441 – Майяпян упало під ударами об’єднаних міст, Юкатан розпався на воргуючі незалежні держави. 1524-1528 – гірські райони Гватемали, 1528-1546 – Юкатан, підкорили іспанці. Рік на 2 сезони – сухий(листопад-травень), дощовий(червень-жовтень). кілька десятків сортів кукурудзи, томати, батат, квасоля, гарбузи, какао, тютюн, кактуси тощо. Тваринництво-слабо, розводили індиків і собак, яких вживали, важлива роль бжолярства. Полювання і рибальство – колективне. Основні знаряддя – лук стріли, спис, дротики. Соц. ор-я. Жили селами, чиї жителі складали сільську общину, що зберігали чимало пережитків родового ладу; земля належала общині; виділялись вже заможні і багаті. Община виконувала багато повинностей. Значний прошарок – раби; джерело – війни, злодії, боржники – найважча праця. Правлячи прошарок знать і жерці. Сімя перехідна від парної до моногамної. Місто-держав очолював халач вінік(велика люди). Р: в пантеоні особлива роль бога неба Іцамна і його дружи – богиня врожаю – Іш Чель. На початку нашої ери винайшли ієрогліфічне письмо перші написи дат 4 ст. Календар – 18 місяців по 20 днів+5 додаткових. Серед літературних надбань, збірник текстів – „Чілам Балам”. Театр, з професійними акторами в масках; Кам’яна архітектура, скульптура – фреска; ювелірне ремесло, художнє ткацтво, різьба по дереву.
90.Ацтеки: етнічна історія, господарство, культура, наука, соціальна організація. Самоназва масеуалі – мисливці на оленя. Американська підраса вел м/р. Розмовляють кількома діалектами мови насталь ацтеко-таноанської мовної групи. Нині ⅔ з 1,1 млн ацтеків розмовляють іспанською. В 13ст в долині Мехіко зявляється плем’я теночків (ацтеків). у 1325 – осіли на о.Тескоко. Тут вони заснували поселення Теночтетлан, нині – Мехіко. у 1428 в ацтеків раньодержавне утворення. 1440 – Мотесума, підкорив всі етноси долини Мехіко, його наступники підкорили цент, пв і зх частини суч Мексики. 1503 – Монтесума ІІ. Гос-во. Палично-мотичне землероб; штучне зрошення, різні види добрив, на озерах плавучі сади; розводили собак, індиків, гусей і качок. Чудові мисливці і рибалки, використовували лук стріли, дротики і пастки. Ремесло: тканини в основі яких затикали пір’я, дерев’яні вироби, обробка каміння, ювелірні вироби. Різні племена на різному етапі соц розвитку, на початок ісп експансії склалося державне утворення. В 16 ст існували лише зовнішні ознаки колишнього поділу на роди і фратрії. Сімейні общини в містах, у селах – сусідські. Починає складатися п/в на землю, чому сприяли грабіжницькі війни, торгівлі і поширення рабства; рабі не лише полонені, але й зрадники, грабіжники, боржники. Покорялись богам землеробства і стихій природи, головний бог-бог війни(Тескатліпок). Лікарі-лікують хвороби серця, знали ієрогліфічне письмо, яким записували істор., педагогічні трактати, священні календарі і гімни.
91.Етнічна історія Мезоамерики періоду іспанської колонізації.
Острови Карибського басейну було відкрито Колумбом під час його 4 експедицій 1492-1504. Корінне населення островів майже повністю було винищине, залишки їх вимерли від занесиних європейцями хвороб та від роботи на плантаціях. Уже в 1502 році іспанці завезли на острови перші партії негрів. 1511-1512 році іспанці захопили Кубу. До вторгнення Іспанців на Юкатан тут існувало декілька потужних міст держав Майя та імперія Ацтеків, на чолі якої стояв Монтесума ІІ.В 1519-1521 рр. держава ацтеків упала під ударами іспанців. В 1523-1524 рр. було завойовано південь Мексики. Гірські регіони Гватемали, Нікарагуа, Гондурасу були завойовані в 1524-1528 рр. 1527-1546 – було повністю завойовано п-ов Юкатан, а в 1598 пн. Мексики.Завойовані у 1519-1524 рр. землі було об’єднано в провінцію Нова Іспанія. На місці зруйнованого Тенотічлану було засновано місто Мехіко, Кортес був призначений першим губернатором Нової Іспанії.
92.Сучасні народи Мексики, Гватемали, Західного Гондурасу: матеріальна і духовна культура.
Мексиканці-займаються переважно с\г у тому числі плужним землеробством, кукурудза, рис, сорго, пшениця, каву. В скотарстві ВРХ, овець, коней, кіз. Основа соціальної організації сільська община, в традиційному житлі поєднання іспанських і африканських традицій, селянська хата однокамерна глинобитна споруда без вікон з глиняною долівкою. В одязі переплітаються європейські й африканські традиції. Чоловіки одягають сорочки і штани, на плечі накидають орнаментоване серапе, на голову сомбреро. Жінки одягають блузку, спідницю, на плечі накидають шаль. По своєму сприймають католицизм, головну роль відіграють мексиканські святі, зокрема Гваделупська Божа Матір. Кожна община має свого святого, у день місцевого святого влаштовують своє свято фієсту. Гватемальці-іспано-індіанські метиси(ладіно), які проживають у містах, розмовляють гватемальською говіркою іспанської мови, сповідують католицизм, одягаються по європейські, вважають себе нащадками іспанців. Нини в Гватемалі проживає 12.3 млн,50%-іспаномовні індіанці і ладно. Гондурасі-іспано-індіанські метиси, воно становлять 90% населення країни, яке налічує 7.8 млн. Етнорасове формування відбулось на протязі ХІХ ст. Визначальним у цьому процесі було масове переселення ладіно з Гватемали, саме ці переселенці склали ядро нинішніх гондурасців.
93.Народи Карибського регіону. Поняття “креоли”.
Кубинці. На момент відкриття іспанцями Куби,на острові-200 тис. індіанців аравакської етнічн гр. (сибони, таїної).Мотично-паличне землероб. Нині кубинці-іспаномовний етнос, в антропол віднош неоднорідні,60% кубинців-мулати й негри. У культурі-переплились іспан традиц з африкан. Гаїтянці. Французи захопили зах част о-ву Гаїті в 1697р. Великі плантаційні госп-ва,на яких вирощув каву,індигу,цукрову тростину,бавовник. зараз 8,7млн. чол.90%-негри,решта мулати.Розмовл креольською мовою. Осн заняття-с/г. Села з невеликою площею. досі захоплюються і сповідують культ Вуду. Домініканці. Нащадки негрів-рабів, які змішались з французами і англійц.Числен-8,7млн чол.68% місцевого насел-мулати.18%-негри,решта-білі.Розмовл діалектами англ. мови. Майже всі креоли мають домішки негритянської крові. Пуєрто-ріканці. Іспанці застали тут індіанські племена таїноїв(в ХVст.),які в ХVIIIст. перестали існувати як самост етнічна спільнота змішавшись з іспан та неграми.Нині-3,8млн. чоловік.70%-мулатів та негрів,25%-метисів,які розмовл місцевим варіант іспанської мови. Переплил християн, африк, індіанські вірування. Ямайці. Основа етносу-нащадки невільн з Африки. Нині-78% Ямайці-негри,18%-мулати. Загальна чисельн-2,6 млн чол.За релігійною належністю-28% Ямайці – англікани, 26%-бабтисти, 9%-методисти. Розмовл. варіантом англ. мови. Народна творч пов’язана з фольклором Зах. Африки. Барбадосці 92%-негри,4%-мулати і 4%-англійці. Загальна чисел-270 тис. чол. Сповідують протестантизм та католицизм. Госп-во – вирощ цукрової тростини та її переробка. У.н.т-зберігає елементи африканського фольклору. Трінідаді.1,3млн. чол. Склад. з трінідадців-креолів-60%,та трінідадців-індопакистанців. Християн, католицизм та протестантизм - креоли. Тринідаді - індопакистанці-2/3-індуїзм, 1/3-мусульманство. Багамці. Основа етносу- негри-раби. Чисел. населення-314тис чол.85% Багамів-негри і мулати. Англ. мова. Англікани і католики. У культури дуже сильні впливи сучасної американської культури.
94. Класифікація народів Південної Америки.
Анди, долина р. Амазонки, Патагонія, о-ви Вогнена земля. Країни: Чілі, Перу, Еквадор, Колумбія, Болівія, Бразилія, Венесуела, Парагвай, Гайяна, Сурінамо, Аргентина, Уругвай. Народи: чілійцы, перу кечуа, колумбійці, еквадорці, болівійці. Інд. етноси: чибча, кечуа, араукани, таламанка – американська підраса Монголоїдної раси, метиси. Мови: іспанська, кечуа, мапуче МС індіанців Америки. Релігія – католики, традиційні вірування. Народи: бразильці, венесуельці, парагвайці, гуарані. Антроп. – метиси, мулати. Мови: португальська, гуарані. Релігія – католики. Народи: гайянці, суринамці. Антроп. – негроїдна раса, мулати. Мови: англ.-креол., сурінамська. Релігія – протестанти. Народи: аргентинці, уругвайці, мапуче. Антроп. – європеоїди. Мови: іспанська, мови андо-екваторіальної МС. Релігія – католики, традиц. вірування.
95. Давня історія народів Південноамериканського макрорегіон. Інки , етнічна історія.
Інки американське підраса великої монголойдної раси. Мова андо – екворитальна група індіанських мов. Союз плем. інків остаточно сформувався 1438р. Кул. інків роз. на основі освоєння досягнень своїх і своїх попередників і сусідів. Твореня держави поставило інків на найвищий рівень розвитку політичного. Основа господ зрошувальне мотично таличне землеробство: картопля, кукурelpf ? гарбузи , кабачки, квасоля, перець. Перших приручили ламу і альпаку. Розводили індиків і морських свинок. Домашні промисли розвинулись в велико спеціалізовані промисли. Основним осередком була домашня община вона користувалася землею що важалася власністю держави. Важливу роль відігравали жерці . Інки зберегли окрелі риси рдоплеміной організацій. Верховний інка вважався втіленням бога на землі . Культ сонця був центральним в рел. основі інків.
96.Народи Андського регіону Пд.Америки.
Охоплює територію Колумбії, Еквадору, Перу, Чилі, Болівії. Виділяють декілька під областей: 1)Чіпчімуїски,основна група етносів чіпчі ( самоназва – муїски) Чіпчі: кабікарі, брібрі, гуаймі, коайкері, гуатусі. Належать до Американської підраси, монголоїдної раси, розмовляють мовами макрочіпча. Примітивне мотичне землеробство. 2)Інкська підобласть. Самоназва – кечуа. Відносяться до Американської підраси, монголоїдної раси. Розмовляють на мові кечуа, що належить до андо-еваторіальної групи індіанських мов. Зрошувальне, мотично-палочне землеробство. Вони приручили ламу і альпака. 3) Арауканська підобласть. Араукани відносяться до американської підраси, монголоїдної раси. Розмовляють діалектами арауканської мови. Розрізняють 4 групи арауканів: пікунчі, могучі, уїльїчі, пеуенчі. Підсічно-вогневе землеробство,полювання. Колумбійці, еквадорці,перуанці, чилійці,болівійці – всі вони іспано-індіансько-негритянські метиси і мулати. Розмовдляють місцевими говірками ісп. Мови. Сповідують католицизм
97. Специфіка португ. колонізації. Сучасна етнічна ситуація в Бразилії.
Перші португальці прибули до Бразилії в 1500 р., а в 1517 р. вже почали завозити рабів з Африки. У 1615 р. в країні налічувалось всього 3 тис. вроджених португальців, з яких складались панівні прошарки населення. Місцеве індіанське населення виніщували і відтісняли углиб країни. З 1600 до 1750 р. до Бразилії було завезено близько 3.3 млн. рабів. Значна расова строкатість сприяла метисації населення. В Бразилії всіх людей зі змішанними расовими ознаками називають метисами. У 1810 р. 19% населення країни мало мішані расові ознаки. В 1910 з 25 млн населення країни 25% було віднесено до білих, а 70% мали мішані расові ознаки. Нині 50% бразильців вважають себе за європейців, 20% за метисів та мулатів, а 30% за негрів та індіанців.
98.Індіанські народи південної Америки.
А) Андський регіон. 1)Чіпчімуїски,основна група етносів чіпчі ( самоназва – муїски) Чіпчі: кабікарі, брібрі, гуаймі, коайкері, гуатусі. Належать до Американської підраси, монголоїдної раси, розмовляють мовами макрочіпча. Примітивне мотичне землеробство. 2)Інкська підобласть. Самоназва – кечуа. Відносяться до Американської підраси, монголоїдної раси. Розмовляють на мові кечуа, що належить до андо-еваторіальної групи індіанських мов. Зрошувальне, мотично-палочне землеробство. Вони приручили ламу і альпака. 3) Арауканська підобласть. Араукани відносяться до американської підраси, монголоїдної раси. Розмовляють діалектами арауканської мови. Розрізняють 4 групи арауканів: пікунчі, могучі, уїльїчі, пеуенчі. Підсічно-вогневе землеробство,полювання. Б)Амазано-бразильська область. Аравакські етноси ( гуахіри, мачітенги, араваки, кампи)мовами андо-екваторіальної мовної групи , карибські етноси (пари, галіби, ваваї, макущі, уаяни, макирітари) мовами жепано-карибської мовної групи. Підсічно-вогневе і мотижне землеробство, що доповнювалось збиральництво, рибальством та мисливством, ляни, живуть на пн. від Оріноко (гуахибі, чірікоани, ярури) розмовляли ізольованими індіанськими мовами. В) Східнобразильський. Мови: жепано-карибської мовної групи, андо-екваторіальної мовної групи. Ботокуди, крікати, крахи, апарієкри, рамкокамекри. Зародкові форми землеробства. В основному жили полюванням, збиральництвом. На плато Чако живуть чаки (гоайкури, матако-матагуаї, лули-вілели, маскої, самуки) займались полюванням і збиральництвом.Г) Пд .пд.Америки. область Патагонія. Племена розмовляли мовами жепано-карибської мовної групи, андо-екваторіальної мовної групи. Тупігуарані (землероби), чаруаї, етноси хетіїв, південніше проживали пуельчі, а ще південніще техуельчі (патагонці) ( мисливці і збиральники). На архіпелазі Вогненна Земля живуть ізольовані народи, такі як они, алакалуфи, ягани.
99. Етнічна історія народів Південної Америки в період ВГВ.
Майя – У VII-IX ст.. міста-держави майя були підкорені майя мовними толь теками та їх союзниками. Вони десь у 1185 р. створили державу зі столицею у м. Чічен-Іца. З сер. XIII ст.. в Юкатані домінувало м. Майяпан. У 1441 р. м. Майяпан упало під ударами об’єднаних військ повсталих міст. Єдиний Юкатан розпався на незалежні держави, що вели між собою постійні війни. З міст-держав майя у XV ст.. найбільш відомими були: Шуні, Сотута, Іцмаль. На півдні Юкатану та в гірських районах Гватемали культура майя розвивалася самостійно. Гірські райони Гватемали були підкорені іспанцями.
Ацтеки - В 13ст в долині Мехіко зявляється плем’я теночків (ацтеків). у 1325 – осіли на о.Тескоко. Тут вони заснували поселення Теночтетлан, нині – Мехіко. у 1428 в ацтеків раньодержавне утворення. 1440 – Мотесума, підкорив всі етноси долини Мехіко, його наступники підкорили цент, пв і зх частини суч Мексики. 1503 – Монтесума ІІ. Гос-во. В 16 ст існували лише зовнішні ознаки колишнього поділу на роди і фратрії.
Мексиканці – почали складатися в результаті етнорасового та культурно-побутового змішання іспанських завойовників з ацтеками, майа, сапо теками, міштеками. У Мексиці на той період (1570) проживало лише 6,5 тис. іспанців, половина з них в Мехіко. У 1646 р. загальна чисельність іспанців налічувала 13.8 тис. чол., що посідали адміністративні посади.
Гондурасці, нікарагуанці, костаріканці, панамці.
100. Іспанська та португальська колонізація в Америці.
Перші португальці прибули до Бразилії в 1500 р., а в 1517 р. вже почали завозити рабів з Африки. У 1615 р. в країні налічувалось всього 3 тис. вроджених португальців, з яких складались панівні прошарки населення. Місцеве індіанське населення виніщували і відтісняли углиб країни. З 1600 до 1750 р. до Бразилії було завезено близько 3.3 млн. рабів.
Острови Карибського басейну було відкрито Колумбом під час його 4 експедицій 1492-1504. Корінне населення островів майже повністю було винищине, залишки їх вимерли від занесиних європейцями хвороб та від роботи на плантаціях. Уже в 1502 році іспанці завезли на острови перші партії негрів. 1511-1512 році іспанці захопили Кубу. До вторгнення Іспанців на Юкатан тут існувало декілька потужних міст держав Майя та імперія Ацтеків, на чолі якої стояв Монтесума ІІ.В 1519-1521 рр. держава ацтеків упала під ударами іспанців. В 1523-1524 рр. було завойовано південь Мексики. Гірські регіони Гватемали, Нікарагуа, Гондурасу були завойовані в 1524-1528 рр. 1527-1546 – було повністю завойовано п-ов Юкатан, а в 1598 пн. Мексики.Завойовані у 1519-1524 рр. землі було об’єднано в провінцію Нова Іспанія. На місці зруйнованого Тенотічлану було засновано місто Мехіко, Кортес був призначений першим губернатором Нової Іспанії.
102. Релігії та народні звичаї народів Пв.Америки
Чіпчі – у пантеоні найшановнішою була богіння землі і родючості, бог золота і торгівлі – бакота; лихо і нещастя приносив лихий бог – бочика; але найбільше вшановували сонце і священне озеро Туавіта, в яке при святах і обрядах кожен присутній як жертву кидав золоті вироби; шанували вони також предки, тому померлим лице накривали золоту маску, а тіло муміфікували. важливу роль відігравали жерці, як званя переходило від батька до сина; Кечуа – важливу роль відігравали жерці; в країні були створена державна система релігії, верховний інка, якого вважали сином бога сонця, відігравав провідну роль у всіх аграрних культах, святах і обрядах; коли він свою золоту мотику вгоняв у землю всі кечуа починали сіяти кукурудзу; культ сонця був центральним у релігійній системі, центром його був храм Каріканчо в Куско; головним божеством був Віракоча- творець світу і людей; релігійні культи включали численні жертвоприношення лам і морських свинок і людей: полонених, рабів, дітей. Чаки: пов’язане з вірою в духів якими вони населяли природу; вони вірили в існування душі, що покидає тіло після смерті; спілкування з духами і душами вели через шаманів; Патагонці: вірили в злого Духа – Гуалігу, духів природи, гір і рік; посередниками між духами і людьми вважалися шаманки, зрідка шамани. Якщо шаманом був чоловік то він ніколи не одружувався і носив жіночий одяг.
103. Етнічна історія народів Європи в період великого переселення народів.
Англійці – етнічна основа – германські племена англів, саксів, ютів, фризів. У VI-VII склалися перші державні об’єднання англів та саксів. Валійці – в етногенезі взяли участь кельтські племена кімврів та бритів, яких у гори Уельсу витіснили англи та сакси. Бретонці – предками були кельтські племена бритів. Голандці – римське панування збіглося з просуванням племен саксів та франків, що асимілювали кельтів та батавів. Фламандці – територія була захоплена племенами франків, фризів, саксонців в IV ст. Французи – в V ст.. в Галлію вторглися вестготи, бургундці, франки, алемани. В VI ст.. франки витіснили вестготів, а в 533 покорили бургундців. Болгари, серби – в VI-VII ст. міграції слов’янських племен. Македонці – спочатку територія заселена слов’янами, а історичними предками вважалися племена сагудатів, струменів, берзитів.Хорвати - VI-VII ст. міграції слов’янських племен, предки – качичі, шубичі, свачичі, мороговичі.Албанці – колонізація слов’янських племен., а згодом візантійське панування. Італійці – в період великого переселення народів тут осіли вестготи, вандали, остготи, лангобарди. Іспанці – в V ст. тер. захоплена вандалами, вестготами, свевами. Вестготи об’єднали в одну державу майже весь півострів в VI ст. і з них сформувалася іспанська знать.
104. Словянський світ: народи, етногенез, мови, культура, ментальність.
Базою для формування словянських народів є три етнічних утворення венеди, анти, склавини. Венеди – першопредки зх. словян, анти –в результаті війн з аварами розсіялись в сх. Європі, склавини – мігрували в пд. Європу, де зіткнулися з Візантійською імперією. НАРОДИ: сх. словян – українці, білоруси, росіяни, зх.словяни – поляки, чехи, словаки. Пд. словяни –македонці, серби, чорногорці, болгари, словенці, хорвати, боснійці. Мови належать до словянької групи індо–європейської мовної сімї. Етнічна історія: Великий вплив на історію словян відіграли сусіди, зокрема на формування пд.. словянських етносів справила Османська імперія. В 1386 р. у битві на Косовому полі, об’єднана лігасловян програла туркам і опинилася під їх владою. Сьогодні більшість населення Боснії та Герцоговини мусульмани. Конфесійна проблема є однією з болючих Балканських проблеми. У 1526 р. об’єднана ліга чесько-словацько-угорських військ зазнала поразки від турків-сельджуків у битві під Могачем, в результаті цього, значна частина Чехії та Словакії опинилась під владою Османської імперії. Сильна держава в Поляків.
105.Балкано-карпатський етнокультурний ареал: народи, релігії, мови.
Карпато-Балканского региона (Юго-Восточной Европы), в широком смысле — территории Балканского полуострова, включая такие современные страны, как Албания, Хорватия, Сербия, Босния и Герцеговина, Венгрия, Словакия, Румыния, Молдова
Румы́ния По данным переписи 2002 года, румыны составляли около 90% населения страны Религиозный состав
86,8 % — Румынская православная церковь
6,0 % — протестанты
4,7 % — католики
2,4 % — другие (в основном мусульмане)
Венгрия Большинство жителей Венгрии — венгры (92,3 %)
Родной язык почти 95 % жителей Венгрии — венгерский. Венгерский язык принадлежит к угорской подветви финно-угорской ветви уральской языковой семьи, близкородственными венгерскому являются языки народов ханты и манси.
Наиболее значительные национальные меньшинства — немцы (1,2 %), цыгане (1,1 % — 8 %), евреи (1 %), румыны (0,8 %), словаки (0,4 %), хорваты (0,2 %) и сербы (0,2 %).
Подавляющее большинство верующих — католики
Словакия Большинство жителей Словакии — этнические словаки (85,8 % согласно переписи 2001 года)[2]. Венгры — крупнейшее национальное меньшинство (9,7 %)[2 целом Словакия является довольно религиозной страной, особенно по сравнению с соседней Чехией. Словацкая конституция гарантирует свободу вероисповедания. Большинство граждан Словакии (69 %) — католики; вторая по величине группа — протестанты
Сербия В ходе распада Югославии в 1991—1995 на территорию Сербии прибыли несколько сотен тысяч беженцев из Хорватии и Боснии и Герцеговины. В 1999 году прошла крупная волна эмиграции албанцев из Косова, а в 2000—2001 — эмиграция косовских сербов. В составе населения преобладают сербы (62 процента) и албанцы (17 процентов). Официальным языком страны является сербский на кириллице. В соответствии с Конституцией страны в Воеводине также используются венгерский, словацкий, хорватский, румынский, украинский и русинский языки, а в Косово и Метохии — сербский и албанский.
Согласно переписи населения 2002 г., без Косово[7]:
православных — 6 371 584 чел. (85,0 % населения),
католиков — 410 976 чел. (5,5 % населения),
мусульман — 239 658 чел. (3,2 %),
Хорватия хорваты (89,6 %),
сербы (4,5 %),
боснийцы (0,5 %),
1 2 3 4 5 6 7