22. Іслам: напрями та релігійні течії. Регіони поширення у світі.
Наймолодша зі світових релігій. Сформувалася в 7 ст. Батьківщина пн-зх частина Аравійського п-ва, провінція Хіджаз, з священними містами Мекка та Медина. Віровчення ісламу зазнало значного впливу християнства; головні догмати: визнання єдиним богом Аллаха, віра в ангелів, віра в священне письмо, віра в кінець світу і загробне життя, віра в воскресіння після смерті, визнання головним пророком Мухаммеда, що поєднав в своєму вчення уявлення про Світ в давньоарабській міфології із старозавітніми переказами біблії, та одкровеннями христ Євангелій. Араби ознайомилися з ними завдяки візантійським і єврейським купцям. Головні положення в Карані, що був складений в 7ст зі 114 глав. Суна – переказ висловлювань та вчинків Пророка – 2ге післ Карану джерело Ісламу. Шаріат – комплекс юр ном приписів та правил поведінки, релігійного життя та вчинків громадянина дотримання яких є угодіння Аллаху. Обряди та свята: Намаз – щоденна 5ти разова молитва; ураза – піст; хаджж – поломнецтво до священних міст ісламу; закят – сплата податків, суннат – обряд обрізання; ніках – шлюб; міраж – свято вознесіння пророка на небо; джиназа – обряд поховання померлого. 2 основні течії – сунізм, з нього в 18 ст виділився суфізм, ваххабізм в Саудівській Аравії, шиїзм, з нього виділилися секти зейдистів, ісламістів, друзів, алавітів. Більшість мусульман в Азії у Європі: народи Пн.Кавказу, татари Поволжя, башкири, Кримські татари, боснійці, албанці; в Африці: Пн.Африка, Чад, Нігерія, Гвінеї Бісуа, Сьєро-Леоне, Кот-д’Івуара, Камеруна. Шиїти – 10% - Іран, Ірак, Сирія. Іслам більш яяк 120 країнах, в 35 вони становять 95-99% населення, у 28 – державна релігія. Київський ісламський університет – 1994р(5 факультетів), духовний центр незалежних мусульманських громад в Донецькі.
23. Буддизм: напрями і поширення серед народів світу
Найдавніша світова релігія що склалася в пв.Азії в 6-5 ст до н.е. Засновник Сіддхартха Гаутама(Будда(550-488р до н.е.); Джерелом віровчення є священик книги Трипітака, що поділяються на три частини: віна-пітака – обов’язкові правила прийому да буддистських общин, правила щодо житла, одягу тощо; Сутта-пітака – найповніша збірка буд. повчань і промов, головними серед яких є промови Будди та його учнів; Абідарма-пітака – у метафізичному та психологічному аспектах розглядає буддійське вчення, чуттєвий світ тут тлумачиться як породження свідомості людини. Буддизм виходить лише з того що світ існує у вигляді нескінченного руху вічних і незмінних елементів – дхарм, різноманітні комбінації яких створюють усе багатство явищ; з дхарм складається і потойбічний і надприродний світ, навіть сам Будда та його душа; всі аспекти віровчення буддизму звернені до людини, її особи, душі, присвяченні її спасінню. Нірвана – заспокоєння, згасання – стан за якого віруючий звільнений від відчуттів, уявлень, свідомості, пристрастей, страждань. Людина – комплекс реального, матеріального тіла і духовної сутності – душі, вона через складну систему само перетворень належить потойбічному світу, а її перебування та єдність з мат тілом тимчасове. Буддизм визнає необхідність шанування Буди та інших божеств звідси складний культ поклоніння їм який охоплює особисте і громадське життя віруючих, буддійський культ вимагає поклоніння численим реліквіям- мощам Буди і святих, предметам, які їм належали. До об’єктів поклоніння відносяться також до реліквій відносять об’єкти природи. Кількість таких реліквій незлічена. Напрями: Тхеравада, Махаяна, Хінаяма, Ваджраяна, Дао-буддизм, тантричний буддизм, Ламаїзм. Буддизм поширений в таких країнах; Непал, Мянма , Таїланд, Лаос, Камбоджа, Китай, Японія, Цейлон, Малайзія. В Європі в Калмикії.
24. Індуїзм: загальна характеристика
У 5-6 ст в Індії утвердився феодальний лад, при чому виняткову роль відіграв індуїзм. За своєю суттю це був розвинений пізній брахманізм, що становить основу сучасного індуїзму. І не має конкретного засновника, але його розвинули чимало видатних діячів. Його появу зумовили суспільні конфлікти, що загострилися у 1 тис до н.е. економічну та політичну кризу доповнила криза релігії. На зміну аристократично-консервативному брахманізму прийшов буддизм, який у 6ст охопив майже всю Індію, а до 12-13ст майже зник. Давньоіндійські рел вірування у період панування буддизму ледве живили, зберігаючись переважно у зх частині Індії; з занепадом буддизму саме тут розпочалось їх відродження. із сер 1 тис починається відродження трад рел Вед під назвою Індуїзм, який і став нац релігією Індії. Індуїзм демократизував культ, запровадиши публічне відправлення його, масові церемонії і обряди. Демократизував і значно розширив пантеон богів, віднови трад до арійські вірування у т.ч. тотемістичні – культ природи, містично-єретичні вірування. Немає священного канону, тобто комплексу книг, які є основою віровчення; він широко використовує епос і різноманітню богословську літературу. Основні праці Махабхарата і Рамаяна. Головною є концепція переселення душі. Після смерті людини душа переселяється в тіло новонародженого, остаточна мета перевтілення є його повне зупинення(мокша – злиття душі людини з Абсолютом, світовою душею). Приналежність людини до певної касти зумовлено поведінкою у попередньому житті – наскільки вони дотримувалися закону своєї касти(дхарми). Після смерті діє карма, яка визначає характер перевтілення. В суч Індії зявилась велика кількість нових каст. Особливістю є каста недоторканих. Вищий бог. Деякі течі визнають до 3000 інші лише – Брахма(творець світу), безпосередні правителі і упорядники: Шива і Вішна. Сам І розвинувася у Вішнуїзм і Шиваїзм.
25. Локальні релігії.
Нині в світі існує кілька релігій, що мають чітко виражену етнічну основу, тобто поширені в межах одного, зрідка кількох етносів. Одною з таких релігій вважається юдаїзм, поширений переважно серед євреїв. Склався наприк. II тис. і зберігся до наших днів. Характерним для юдаїзму є визнання єдиним богом Яхве, який був богом племені Юди, віра в Месію і «богообраність євреїв». Джерело вивчення – Старий Заповіт та Талмуд. Інша етнічна релігія – зороастризм, що сповідується гебрами Ірану, парсами Індії, азидами Іраку та Туреччини. Виник у I тис. до н.е. Назва походить від пророка Зороастра (перс. Заратустра). Священна книга – «Авести». У VI-V ст. до н.е. на півдні Індії від брахманізму відколовся джайнізм, що відкинув кастовий поділ. Назва від одного з титулів віро вчителя – джіна («переможця»). Засновник – Махавіра Джіна, кодифікація відбулася у V ст. до н.е. В основі – уявлення про дві вічні категорії – душу та неживе начало. Безконечний рух душі створює уявлення про рівність живих істот. На півдні Азії напри. XV- поч. XVI ст.. до н.е. склалася монотеїстична релігія сикхізм. Етнічна основа – пенджабці. Засновник – Нанак, що поєднав у вченні ряд положень індуїзму (про карму та майю) з ідеями мусульманського суфізму. Вчіння про рівність всіх людей перед Богом, були відкинуті складна обрядовість і аскетизм індуїзму. У Китаї в VI-V ст.. до н.е. склалося філософсько-естетичне вчіння конфуціанство, а у IV-III ст. до н.е. – даосизм – трактував життя природи і людей на основі загальних законів (дао), а не з волі Бога. Синтоїзм – етнічна релігія японців, що у VI-VII ст. сформувалась на основі первісних релігійних вірувань і обрядів та культів предків та природи.
26. Класифікація народів австрало-океанійського макрорегіону.
За географічною ознакою – народи Австралії та Океанії. За релігійною ознакою – племінні політеїстичні релігії. За расовою ознакою – Австароїдна (океанійська) раса (понад 400 етносів Австралії): австралійська (темна шкіра, широкий ніс, товсті губи, кучеряве хвилясте волосся, сильно розвинутий третинний волосяний покрив) , папуасько-меланезійська (Низький зріст, темно-коричневий колір шкіри, ніс з горбинкою, виражені надбрівні дуги, потовщені губи) підраси. За мовною ознакою – Австронезійська МС (у Океанії), Папуаська МС, Австралійська МС. За ГКТ - збирачів та мисливців жаркого поясу, мотично-паличного землеробства тропічних районів.
27. Загальна характеристика етнокультури австралійців та тасманійців.
Невисокому рівню розвитку госп-ва та матер. к-ри відповідали архаїчні форми суспільного життя австралійців. Ділились на племена. Кожне мало своє ім’я, територію, діалект, звичаї та ін. Плем’я – верховний власник території. Шлюбні стосунки австралійців регулювали фратрії – екзогамні половини племен, що ю сукупністю кількох племен, які походять від одного роду. У суспільних стосунках переважав вплив чоловіків. В релігі переважав тотемізм, а поруч з ними побутували ще й магія та анімізм. Тотемізм проникав в усі сфери життя. Образотворче мистецтва також тісно пов’язане з релігією. Танці супроводжувались співом, але були й примітивні музичні інструменти. Про культуру тасманійців відомо дуже мало – поклонялися духам дня і боялися духів ночі. Склався культ Місяця. Мали свого чаклуна. Строго дотримувались екзогамії.
28. Господарча діяльність та матеріальна культура австралійських аборигенів.
ГКТ збирачів та мисливців жаркого поясу. Рибальство відігравало допоміжну роль. Їжа - ягоди, плоди, корені, коренеплоди, та ін. Полювали на великих та малих сумчастих, австралійського страуса, на дрібних тварин та земноводних. Основне знаряддя полювання-спис. Не знали постійних поселень жили в тимчасових стійбищах. Знаряддя виготовляли з дерева, каменю, черепашок.
29. Австралійський тотемізм
Домінуючим у с-мі вірувань та обрядів авст аборигенів є – тотемізм. Австралія – класична країна тотемізму; з огляду на х-р груп, що культивують тотемічні вірування та обряди виділяють 5 типів тотемізму: 1.клановий – виник внаслідок розпаду первісних фратрії-найдав форми тот організації; 2.тотемізм фратрії – властивий екзогамній половині звичай, який забороняє шлюби між членами одної родової групи; 3.статевий тотемізм – пов’язаний з розподілом праці між ч і ж у племені; 4.подружній; 5.індивідуальний – людина крим загально родового тотему має власний успадкований від батька, що переданий у момент посвячення, властиво чоловікам, частіше чаклунам, знахарям, вождям. Помітну роль відіграють міфи про подвиги тотемних пращурів – фантастичні з невизначеними рисами істоти, у вигляді тварин, людей з іменами тварин. пращури виступають по одинці або групами, аони кочують, здійснюють обряди як і самі австралійці. Тотемні пращури зникають під землею, перетворюючись на скелю, камінь, дерево. Тотемізм авст був всеохоплюючим – проник у всі сфери життя. почуття спорідненості або близькості с тотемом проявилося перш за все в у тотемічній табуацї, тобто у забороні вбивати свій тотем і споживати його в їжу. Тотемізм – найважливіша але не єдина форма релігії австралійців, поряд із ним існували магія, анімізм і чаклунство.
30. Етапи етн історії народів Австралії і суч етн ситуація в регіоні
В Австралію перші люди проникли з пв-сх Азії бл40 тис р тому. Імміграція в Австралію не була одномоментною; за першими емігрантами послідували нові групи; пройшовши Австралію група переселенців попала і в Тасманію (22 тис р тому). Основними заняттями було мисливство і збиральництво; у Нову Гвінею емігранти попали 30 тис р тому. вони як і австралійці належали до австралоїдної раси. Пізніше Нову Гвінею досягло ше кілька хвиль іммігрантів; Ще одна імміграційна хвиля досягла Океанії 5 тис р тому – йе були пв.монголоїди, які імовірно були носіями протоокеанійської мови. Згодом вся протоокеанійська спільнота розпалась. Зараз 19 млн населення Австралії (74-англоавстралійці, 6,3-англіці, 4,4 – італійці, 2,1 – греки, 1,4 – шотландці, 1% - аборигени); Нова Зеландія – 3,8 мл(450тис-майорійці)
31. Народи Океанії. Класифікація. загальна характеристика.
Папуаси- папуаський антропологічний тип, папуасько- меланезійської підраси . Мови місцевих етносів належать до папуаської мовної сімї. ГКТ мотично паличне землеробство тропічних районів. Вирощують ямсу, коренеплоди, батати, хлібне дерево. Знарядя з каменю і дерева, полювання на диких свиней, рибальство, основна форма поселень невеликі села на 40-50 хатин. Одяг для чоловіків довгий неширокий шматок тапи, яким кілька раз обмотували навколо стегон, для жінок короткі спідниці з трави. Основна форма соціальної спільноти були роди, основний виробничий осередок община. Панувала парна сімя. Переважали тотемічні вірування, що тісно переплітались з магією, шанували предків у вигляді культу черепів, з 19 ст. поширене християнство. меланезійці-меланезійська підраса основне заняття мотично- паличне землеробство тропічних районів, ямс, таро, батати, цукрова тростина, важливим є морське рибальство, до нього належить полювання на морських черепах, особливого розвитку набуло плетіння , ткацтво. Жили осіло в багатодвірних поселеннях, найбільш поширена форма соціальної організації сільська община, вона складаєтсь з окремих родів, а ті з окремих сімей. Переважає материнський рід, поява зародкових форм рабства.. Релігійні вірування складні й різноманітні, анімізм, тотемізм, ману, розвинуте народне мистецтво, музика, медицина. Зараз сповідують християнство. Полінезійці близько 40 етнокльтурних аборигених етносів. Полінезійська підгрупа східноавстронезійської групи, австронезійської сімї мов, біля 1.238 тис. за расовими ознаками перехідна поллінезійсько- мікронезійська, ГКТ- підсічно- вогневе землеробств, рибальство, полювання розвинуто слабо. Були відважними і вмілими мореплавцями, важливою рисою було татуювання, засвідчувало соціальний стан і релігійні уявлення. Патріархально сімейна община основний соціальний осередок, поширена парна сімя. На час приходу Європейців первісні форми релігії втратили своє значення, збереглись залишки тотемізму, анімізму. Гавайці полінезійська підгрупа східноавстронезійської групи австронезійської сімї мов. Але більшість гавайською говіркою англійської мови. На островах переважають маргінальні групи, які називаються етнічними потворами. Мікронезійці- розмовляють мовами австронезійської мовної сімї, полінезійська-мікронезійська перехідна раса. Ранні форми релігії, основний виробничий осередок велика матрилінійна сімейна община, основне заняття рибальство, землеробство слабо розвинуте, одяг бідний, тіло татуювали.
32. Матеріальна культура та господарська діяльність океанських народів. Особливості соц організації.
Папуаси. ГКТ - мотично-паличне землероб тропічних районів. Ямс,батат,плодові дерева. Збиральництво, тваринництво. знаряддя з каменя та дерева. Племена були етнічними спільнотами, морфні утворення. Осн форма родинно-соц спільноти-роди (спорідненість за батьківською лінією), кілька родів утворювали союз-фратрію. Виробничий осередок – община(гетерогенна, сусідська, родова). Меланезійці. Мотично-паличне, підсічно-вогневе землероб тропічних районів. Ямс,таро,банани.плодові дерева. Сільська община – складається з окремих родів, а ті з окремих сімей. Один з вождів роду ставав вождем всієї общини. В Меланезії переважав материнський рід. Найменший соц осередок – парна сім’я. Чоловічі союзи. Полінезійці. Матично-паличне землероб, морське рибальство. Ямс,таро,батат,банани,хлібне дерево. Свині,кури,собаки. Патріархальна сімейна община-осн виробничий осередок,30 родичів. Спорідненість за жіночою та чоловічими лініями, парна сім’я. Територ община мала свої органи самоврядування-рада(представники всіх сімей). Але рішення приймали вожді. Мікронезійці. Землероб та рибальство. Ямс,таро,батат,банани. Матрилокальний екзогамний рід. Діти належали до роду матері. Жінка-вождь очолювала рід. Рід мав своє нерухоме майно, що складалось з родового будинку і землі. Кілька родів об’єднувались в територіальну общину. Чоловічі та жіночі союзи. Населення поділялось на 3групи:вожді,вільні та невільні.
33. Р. вірування океанських народів. Поняття табу – мана.
Р вірування океанських народів складні і різноманітні; зустрічаються пережитки тотемізму та розвинути форми анімізму і магії. основу всіх ре уявлень є пояснення поняття „мана”. Цей термін меланезійського походження, означає невиразну не матеріальну силу, своєрідний флюїд, який може пронизувати живі і не живі тіла людей, тварин, рослин. Може переселятися із людини в людину, збільшуватися або зменшуватися. Кожен хто їм володіє повинен дбати про те щоб не витрачати його не розумно. Володіння вел кількістю мани дає людині авторитет і владу, фізичну силу і мудрість, майстерні руки і світлий розум. Вожді, жерці, сильні воїни, кваліфіковані ремісники. Мана не пов’язана з якимось конкретним предметом але людиною, значне накопичення її в одному місці не безпечно для людини. Дотримання табу і наказів утримує ману в людині, якій вона належить, а несподіваний перехід її до іншої особи може нашкодити їм обом. Так концепція мани підтримувала систему суспільних залежностей. Поширеним було уявлення, що прості люди не мають достатньо мани, тому мають підкорятися тим в кого її більше. Щоб підлеглі не могли присвоїти ману вождів було введено низку заборон і табу. Дотримання табу полягало в тому що певні предмети, місця і види діяльності були недоступні для простих людей. Найбільше мани в вождя, тому він особисто, всі предмети яких він торкався, його сліди ставали табу. Порушення табу вело до страти. Усе це сформувало найхарактерніший компонент вірувань остров’ян Океанії – культ вождів, як живих, так і померлих. Незалежно від кількості мани людина має душу, яка після її смерті відповідно до її суспільного становища переселяється або в країну мертвих або в країну вічного щастя на райському острові. Лише души знатних вождів продовжують жити після смерті, а души простолюдинів одразу гинуть. Поховальний ритуал засвідчує соц нерівність. Існують елементи анімізму і політеїзму, які на деяких архіпелагах еволюціонував в монотеїзм. Найбільша повага: боги Тангароа, Тане, Ронго, Ту.
34. Класифікація народів південносхідноазійського регіону.
Західноіндокитайський, Східноіндокитайський, Західноіндонезійський, Філіппінський і-е області. Географічна характеристика – Індокитай Захід та Індокитай Схід, Західна Індонезія, о-ви Суматра, Яви, Калімантану, Філіппіни. Країни що входять до макрорегіону: Китай, Бірма, Таїланд, Лаос, В’єтнам, Камбоджа, Індонезія, Малайзія, Сінгапур, Філіппіни. Етноси, що проживають на цій території: сіами, чін, лао, таї, в’єти, кхмери, яванці, малайці, буги, горонтали, філіппінці. Антропологічно народи належать до південназійської локальної раси та частково папуасько-меланезійської підраси. За лінгвістичною ознакою – сіно-тибетська МС, мова чін тібето-бірманської гілки сіно-тибетської МС, в’єтнамська мова австроазіатської МС, кхмерська мова австроазіатської МС, західноавстронезійська та центральноавстронезійська МС. За релігійною ознакою – буддисти та християни, традиційні вірування (Індокитай Захід та Індокитай Схід), мусульмани суніти (Західна Індонезія, о-ви Калімантану), поєднання ісламу, християнства та традиційних вірувань (о-ви Суматра, Яви), християни 90%, традиційні вірування (Філіппіни).
1 2 3 4 5 6 7