Ім'я файлу: metoduchnuj_posibnuk_dlia_samopidgovku_4_kurs (1).pdf
Розширення: pdf
Розмір: 1726кб.
Дата: 22.06.2022
скачати

24
Вогнищева пневмонія. Виникає на 5-7 день ГРВІ, характеризується кашлем, ознаками інтоксикації
(блюванням, тахіпное, гіпертермією, відмовою від їжі). Частіше однобічний процес. На першому плані – ознаки дихальної недостатності, інтоксикація, пізніше виникають локальні зміни в легенях. Перкуторно – вкорочений звук у міжлопатковій ділянці або під кутом лопатки, тимпаніт, бронхофонія; аускультативно – жорстке дихання, ослаблене дихання, крепітація, локальний характер хрипів. В крові відмічається помірний лейкоцитоз
із зсувом вліво, підвищення ШОЕ до 20-30 мм/год.; рентгенологічно – вікарна емфізема, посилення легеневого малюнку, вогнищеві тіні неправильної форми з нечіткими контурами. Особливістю вогнищевої пневмонії у дітей раннього віку є схильність до рецидивуючого перебігу.
Сегментарною називають пневмонію, за якою рентгенологічне обстеження виявляє ураження одного або кількох сегментів. У клінічній картині на перший план виступає інтоксикація, відзначають тахіпное.
Перкуторні і аускультативні дані скудні, особливо в перші дні захворювання. У 25% хворих захворювання перебігає без фізикальних змін в легенях. В таких випадках діагноз встановлюють на підставі рентгенологічного обстеження. Часто сегментарні пневмонії ускладнюються розвитком ателектазу, фіброателектазу, метапневмонічного сегментарного бронхіту. В більшості випадків, сегментарна пневмонія має доброякісний перебіг. Клінічні симптоми минають через 10-15 днів, а рентгенологічні – лише через 3 тижні і більше.
Крупозна пневмонія – частіше виникає у дітей дошкільного і шкільного віку. Збудниками частіше є пневмококи. Захворювання починається гостро, з явищами фебрилітету, порушенням загального стану, абдомінальним синдромом. У частини хворих відмічаються менінгеальні симптоми, клонічні судоми
(менінгеальна форма крупозної пневмонії). Кашель короткий і болючий з невеликою кількістю в’язкого слизу.
Пізніше виникають явища дихальної недостатності. При обстеженні виявляють відставання одної половини грудної клітки в акті дихання, послаблення голосового тремтіння, посилену бронхофонію, скорочення тимпанічного звуку над місцем ураження. Аускультативно: бронхіальне дихання, непостійні крепітаційні хрипи, в деяких випадках – шум тертя плеври. Спостерігається ураження серцево-судинної, нервової системи, нирок, печінки. В загальному аналізі крові – лейкоцитоз, нейтрофільоз із зсувом вліво, збільшено ШОЕ.
Рентгенологічно: вогнище інфільтрації з нечіткими контурами, що займає всю частку легені.
Інтерстиційна пневмонія характеризується поширенням запального процесу по інтерстиційній
(міжальвеолярній) тканині. Ця пневмонія може бути зумовлена вірусною інфекцією, пневмоцистами, мікоплазмами, хламідіями, рідше – грибами. Хворіють переважно новонароджені.
Патогенез: спостерігається стадійність ураження легень:
І ст. – генералізований спазм артеріол.
2 ст. – місцевий тромбогеморагічний синдром.
3 ст. – дефіцит сурфактанту і спадіння альвеол, що призводить до мікроателектази легень.
Клініка. Особливістю інтерстиційної пневмонії є відсутність типової і чіткої клінічної картин. На перший план виступають прояви дихальної недостатності І-ІІІ ст., задишки, періоральний ціаноз, здуття грудної клітки, болючий надсадний малопродуктивний кашель. Фізикальні дані скудні (незначно ослаблене дихання, непостійні сухі хрипи, перкуторно – тимпанічний звук). На рентгенограмі виявляються характерні ознаки – тяжиста або сітчаста деформація легеневого малюнку. Аналізи крові - малоінформативні.
Критерії діагностики пневмоній.
- Наявність симптомів інтоксикації.
- Локальні зміни над легенями (аускультативні, перкуторні).
- Рентгенологічне підтвердження.
- ДН.
- Типові зміни у формулі крові.
Особливості перебігу пневмоній в залежності від віку дитини.
- При пневмоніях у дітей раннього віку на перший план виступають ознаки дихальної недостатності,
інтоксикації, а локальні фізикальні зміни в легенях виявляються пізніше (3-5 день захворювання).
- Діти у віці 1-3 років рідко хворіють “крупозною” пневмонією.
- У дітей дошкільного та шкільного віку, як і у дорослих, діагностика пневмонії базується на респіраторних скаргах, симптомах інтоксикації, ознаках дихальної недостатності і локальних фізикальних змінах.
- Пам’ятати, що в діагностиці пневмонії незалежно від віку дитини, вирішальне значення надається результатам рентгенографічного обстеження.
Особливості перебігу пневмонії на тлі деяких фонових захворювань.
Рахіт. У таких дітей є передумови для розвитку пневмонії: деформація грудної клітки, знижений тонус м’язів. Пневмонії у таких дітей мають затяжний перебіг.

25
Гіпотрофія. Початок як і перебіг пневмонії – атиповий. Температура може бути нормальною. Кашель відсутній. Зміни в легенях виражені слабо або відсутні. При таких скудних клінічних проявах достатньо чітко проявляються симптоми дихальної недостатності.
У дітей з ексудативним діатезом і лімфатико-гіпопластичним діатезом пневмонії як правило мають затяжний перебіг. У таких дітей тривалий час утримуються вологі хрипи, частим ускладненням є обструктивний синдром.
Ускладнення гострої пневмонії.
- Бронхообструктивний синдром.
- Нейротоксикоз .
- Кардіоваскулярні порушення.
- Інтестинальний синдром.
- Гостра наднирникова недостатність.
- Гостра ниркова недостатність.
- Токсико-септичні стани.
- Деструкція легень.
- Плеврит і інші.
Дифдіагностика.
При різних захворюваннях можна знайти подібність клінічних симптомів як і при пневмонії. Тому виникає необхідність у проведенні диференціації із наступними захворюваннями:
- Гострий бронхіт.
- Алергічний бронхіт.
- Бронхіоліт.
- Застійна серцева недостатність.
- Аспірація стороннього тіла.
- Ателектаз.
- Туберкульоз легень.
- Гострий менінгіт.
- Гострий апендицит.
- Бронхіальна астма.
Лікування пневмоній у дітей.
Показаннями до госпіталізації:
А) Лікуванню у стаціонарі підлягають хворі на пневмонію:
- у віці до 3-х років.
- з ускладненим перебігом.
- з несприятливим преморбідним фоном.
- за несприятливих соціально-побутових умов.
В) Лікуванню в домашніх умовах підлягають діти на пневмонію:
- у віці понад з роки
- з неважким перебігом.
Харчування дитини з пневмонією суттєво не відрізняється від звичайного. Але при токсичних формах , кількість їжі зменшується в 2 рази.
Режим – ліжковий на всьому протязі лихоманки.
Антибіотикотерапія:
- Для стартової терапії неважкої пневмонії рекомендується призначення амінопеніцилінів
(амоксицилін, амоксиклав, аугментин) або цефалоспорини 2-3 покоління, альтернативними антибіотиками є макроліди (азітроміцин, кларитроміцин);
- При важкому перебігу пневмонії використовується ступенева антибіотикотерапія, коли на початку лікування антибіотик вводиться в/в або в/м, а при поліпшенні стану хворого (на 5-7 день) переходять на пероральний шлях введення цього ж препарату. Наприклад: в/в або в/м призначається цефуроксим 50-100 мг/кг/доба – 3 р в день, на 5-7 день при зменшенні або зникненні проявів токсикозу призначається цефуроксим- аксетил пероральним шляхом з розрахунку 30-40 мг/кг/доба – 2 р.
При проведенні антибіотикотерапії проводиться клінічна оцінка її ефективності:
- повний ефект: зниження температури до 38 0
за 24-48 год при неускладненому перебігу і за 2-4 доби – при ускладненому перебігу, зменшення проявів токсикозу, ДН. В такій ситуації антибіотикотерапія продовжується;

26
- частковий ефект: зберігається лихоманка при клінічному покращенні і відсутності негативної рентгенологічної динаміки. В таких випадках антибіотик не змінюють;
- відсутність ефекту: зберігається лихоманка, токсикоз, зростають патологічні зміни в легенях. В такій ситуації здійснюють зміну антибіотика.
Киснева терапія.
Проведення регідратації – є суттєвим заходом лікування пневмонії. При цьому надається перевага оральній регідратації (відпоювання). Обсяг рідини для цього повинен бути не меншим 700-1000 мл на добу, а для дітей 1-го року життя разом з грудним молоком і сумішами складає 140-150 мл/кг на добу.
Посиндромна і симптоматична терапія проводиться з врахуванням наявності нейротоксикозу, кардіоваскулярного, абдомінального, гіпертермічного, ДВЗ-синдрому, менінгеального та інших синдромів, які вимагають невідкладної допомоги. При необхідності проведення дезінтоксикаційної терапії шляхом в/в введення, то загальний обсяг рідини для ін фузійної терапії повинен складати не більше 30-40 мл/кг.
Протизапальна терапія (індометацин, вольтарен, німесулід) назначається при ускладненому або важкому перебігу пневмонії, а також при сповільненому розсмоктуванні запального інфільтрату.
Імунотерапія – показана лише при важких пневмоніях з доведеною етіологією (стафілококова, синьогнійна, протейна).
Фізіотерапевтичне лікування. В гострому періоді призначають УВЧ, НВЧ. Після курсів УВЧ, НВЧ лікування продовжують електрофорезом.
На етапі реабілітації застосовують курси масажу, лікувальної фізкультури, фізіотерапії, санаторно- курортне лікування.
Диспансеризація дітей з гострою бронхолегеневою патологією.
Необхідний нагляд за дитиною протягом 6-12 міс (залежно від форми захворювання). Якщо нема рецидивів клінічних і рентгенологічних змін протягом визначеного терміну нагляду, дитину знімають з диспансерного обліку.
Тема. Вроджені вади та хронічні захворювання бронхолегеневої системи у дітей
Семіотика хронічних бронхолегеневих захворювань.
1. Кашель а) у хворих з бронхоектазами і хронічними бронхітами кашель як правило продуктивний. б) у хворих з муковісцидозом – кашель кашлюкоподібний. в) у хворих з обструктивною патологію – кашель сухий, пароксизмальний.
2. Кровохаркання (частіше при бронхокстазії).
3. Задишка.
4. Ціаноз.
5. Деформація грудної клітки.
6. Зміни нігтьових фаланг пальців (“барабанні палички”) і форми нігтів (“годинникові скельця”).
7. Зміни фізикальних даних. а) перкуторних – (вкорочення звуку – при пневмосклерозі, “мозаїчність” даних). б) аускультативних (локалізовані стабільні вологі хрипи).
Хронічний бронхіт – хронічне поширене запальне ураження бронхів з перебудовою секреторного апарату слизової оболонки та розвитком склеротичних змін у більш глибоких шарах бронхіальної стінки.
Фази патологічного процесу: загострення, ремісія.
Критерії діагностики: продуктивний кашель протягом кількох місяців впродовж 2 років; постійні різнокаліберні вологі хрипи, 2 – 3 загострення за рік протягом двох років; збереження у фазі ремісії ознак порушення вентиляції легень. Рентгенологічно - підсилення і деформація легеневого малюнку, порушення структури коренів легень у фазі ремісії.
Первинний хронічний бронхіт діагностується в разі виключення рецидивуючого бронхіту, бронхіальної астми, муковісцидозу, вад розвитку легеневої і серцево-судинної систем, синдрому циліарної дискінезії та
інших хронічних захворювань легень.
Вторинний хронічний бронхіт є ускладненням вроджених вад розвитку легень і серцево-судинної системи, муковісцидозу, спадкових захворювань легень, а також специфічних бронхолегеневих процесів.
Хронічний облітеруючий бронхіоліт - хронічне запальне захворювання бронхів вірусної або
імунопатологічної природи, яке виникає у результаті облітерації бронхіол і артеріол одної або кількох ділянок легень, що призводить до порушення легеневого кровообігу та розвитку емфіземи.
Фази патологічного процесу: загострення, ремісія.

27
Форми облітеруючого бронхіоліту: тотальний однобічний, вогнищевий однобічний, вогнищевий двобічний, частковий.
Критерії діагностики: тяжкі респіраторні вірусні інфекції з обструктивним синдромом в анамнезі; стійкі дрібні вологі хрипи на фоні послабленого дихання; рецидивуючий бронхообструктивний синдром з стійкими ознаками дихальної недостатності; на рентгенограмі – одностороннє послаблення легеневого малюнку, зменшення розмірів легеневого поля; на комп’ютерній томограмі - потовщення стінок бронхів зі звуженням просвіту; на бронхограмі – не заповнення контрастом бронхів на рівні генерації д-є порядку і нижче; сцинтиграфічно - виражене зниження легеневої перфузії у зонах патологічного процесу.
Бронхоектатична хвороба (бронхоектазії) - природжені та набуті захворювання з прогресуючим ураженням бронхів, які характеризуються хронічним інфекційно-запальним процесом, що призводить до деформації бронхів у вигляді патологічного розширення з порушенням їхньої дренажної функції, крово- і лімфообігу.
Форми захворювання: легка, середньої тяжкості, тяжка, ускладнена.
Періоди хвороби: загострення, ремісія.
Локалізація ураження - однобічна, двобічна, обмежена (сегмент, доля) та поширена – з вказанням локалізації та виду ендобронхіту.
Види бронхоектазів: циліндричні, мішкові (кістоподібні), змішані.
Критерії діагностики: наявність характерних клініко-лабораторних симптомів хронічного бронхолегеневого процесу (у період загострення - кашель з харкотинням, стабільні локалізовані сухі та вологі хрипи різного калібру в легенях, різноманітні функціональні порушення; у період ремісії - зберігання симптомів ендобронхіту, але менш виражених). Рентгенологічно виявляються ознаки пневмосклерозу із зменшенням об’єму ураженої частки легені, розрідженням або посиленням, деформацією та комірковістю легеневого малюнку. При комп’ютерній томографії та бронхографії спостерігається деформація та розширення бронхів.
Дихальна недостатність (ДН)
Визначення: ДН означає неадекватну функцію легень щодо постачання кисню в достатній кількості, щоби задовільнити потреби тканин в ньому і по виділенню вуглекислого газу.
Класифікація: Розрізняють 3 ступені дихальної недостатності:
ДН І ст. – задишка виникає при фізичному навантаженні. Відношення пульсу до дихання (П/Д) – 3,2-2,5:1
РаО
2
=8,67-10,0 кПа РаCО
2
<4.67 кПа.
ДН ІІ ст. – задишка в стані спокою П/Д – 2,0-1,5:1 РаО
2
=7,33-7,53 кПа РаCО
2
=4.67-5,87 кПа.
ДН ІІІ ст. – задишка виражена (частота дихання більше 150% від норми) РаО
2
<5,33 кПа РаCО
2
>6,0 кПа.
Етіологія:

Обструкція верхніх дихальних шляхів.

Обструкція нижніх дихальних шляхів..

Рестриктивні порушення.

Захворювання з порушенням дифузії.

Захворювання серцево-судинної системи.
Клініка:

Легеневі симптоми (тахіпное, порушення глибини та ритму дихальних рухів, втяжіння міжреберних проміжків, ціаноз, роздування крил носа, свистяче дихання, збереження ціанозу після вдихання газової суміші з 40% киснем.

Неврологічні симптоми (неспокій, дратівливість, судоми іноді кома).

Симптоми з боку серцево-судинної системи (брадикардія, гіпотензія, ознаки серцево-судинної недостатності).
Лікування:

Усунення причини, яка викликала гостру ДН (стороннє тіло, пневмоторакс та інші).

Оксигенотерапія.

Усунення порушень прохідності бронхів.

Інтубація та вентиляція з позитивним тиском.
Диспансеризація дітей з хронічною бронхолегеневою патологією.
Необхідний нагляд за дитиною протягом 6-12 міс (залежно від форми захворювання). Якщо нема рецидивів клінічних і рентгенологічних змін протягом визначеного терміну нагляду, дитину знімають з диспансерного обліку.

28
Вроджені вади розвитку
Вроджені вади розвитку - це стійкі морфологічні зміни органу або організму, які виходять за межі варіацій їх побудови і виникають внутрішньоутробно внаслідок порушень розвитку зародку, плоду або, іноді, після народження дитини, як наслідок порушення подальшого формування органів.
Вади розвитку як правило – дефекти морфогенезу.
Етіологія: На розвиток людини мають вплив як генетичні фактори, так і фактори довколишнього середовища. Більшість вроджених вад обумовлені впливом факторів зовнішнього середовища (10%), генетичними дефектами або їх сполученнями.
Класифікація.
1. Вади, пов”язані з недорозвиненістю органу в цілому або ж його анатомічних, структурних, тканинних елементів (наприклад, агенезія, гіпоплазія, часткова емфізема, синдром Муньє-Куна та інші.)
2. Вади, пов”язані з наявністю додаткових дизембріогенетичних формувань (додаткова легеня, гамартрома).
3. Незвичне розміщення анатомічних структур легені, яке може мати клінічне значення.
4. Локалізовані (обмежені) порушення будови трахеї і бронхів.
5. Аномалії кровоносних і лімфатичних судин бронхолегеневої системи.
Клінічна характеристика найбільш поширених вад розвитку бронхолегеневої системи
Агенезія, аплазія і гіпоплазія легені.
Під агенезією розуміють відсутність легені разом з головним бронхом.
Аплазія характеризується відсутністю тканини легені при наявності рудиментарного головного бронху.
При гіпоплазії розвинуті головні і часткові бронхи, які закінчуються функціонально недосконалим рудиментом, легенева тканина недорозвинута.
Відсутність або недорозвинутість легені є наслідком порушень на ранніх етапах ембріогенезу. Виділяють 3 групи факторів, які можуть бути причиною гіпоплазії легень а) зменшення внутрішньогрудного об”єму у плода (наприклад, при діафрагмальній грижі), б) обструктивні ураження респіраторного тракту і судинні легеневі аномалії, в) аномалії нирок і сечовивідних шляхів і інші стани, які викликають зменшення кількості амніотичної рідини. Значення нормальної кількості амніотичної рідини для правильного розвитку легень підкреслюються багатьма дослідниками.
Гіпоплазія легень зустрічається найчастіше.
Клінічна картина при відсутності або перерозвинутості легені достатньо різноманітна.
Можливий безсимптомний перебіг процесу.
Клінічна симптоматика проявляєтьсяв перші роки життя. Діти відстають у фізичному розвиту. Відмічається деформація грудної клітини (звуження, сплощення). Западання грудної клітини виражено у хворих з агенезією легені.
У дітей можуть бути болі в грудях.
Спостерігаються “барабанні палички”.
Хворі мають клінічні прояви дихальної недостатності. Гіпоплазовані тканини легень схильні до інфікування.
Діагностика агенезії, аплазії і гіпоплазії легені базується на підставі бронхологічного дослідження або комп”ютерної томографія ангіопульмонографії.
Диференціальна діагностика з:
- ексудативним плевритом
- діафрагмальною килою
- ателектазом
Лікування. Методом вибору при лікуванні хворих з агенезією і аплазією є консервативна терапія. При гіпоплазії легені примінюється оперативне втручання.
Полікістоз легень (ПЛ). Виникає на 2-3 міс. ембріогенезу. Полікістоз легень представляє 60-80% від всіх вад розвитку.
Морфологічно ПЛ характеризується ознаками зупинки розвитку бронхолегеневого апарату з утворенням множинних кіст.
Клінічна картина. – Відставання фізичного розвитку
- “барабанні палички”
- деформація грудної клітини
- ологий кашель (один з основних і постійних сиптомів ПЛ)
- ускультативна симптоматика
- ихальна недостатність

29
Діагностика. Основне значення мають рентгенобронхологічні методи дослідження.
Диференціальна діагностика:
- набуті бронхоектази
- деструктивні пневмонії
- порожнинні утворення після деструктивних процесів.
Лікування. Хірургічне.
Трахеобронхомегалія, або синдром Муньє-Куна – це вроджене розширення трахеї або бронхів. Причиною вади є дефект еластичних волокон і гладенької мускулатури в стінці бронхів. Шлях успадкування – рецесивний.
Ураження виникають переважно у чоловіків. В дитячому віці захворювання перебігає безсимптомно і розпізнається після приєднання інфекції.
В клінічній картині відмічається поява рецидивуючих транхеобронхітів, тривалого кашлю.
Діагностика: базується на результатах рентгенологічного і бронхологічного досліджень.
Лікування: при інфекції – антибіотикотерапія, дренажне положення. Можлива хірургічна корекція.
Вроджена лобарна емфізема (ВЛЕ). Вада яка характеризується розтягненням паренхіми частки легені або сегменту.
ВЛЕ – може бути обумовлена трьома вадами розвитку:
1.аплазією гладеньких м”язів респіраторних бронхів
2.відсутністю проміжних генерацій бронхів
3.агенезією всього респіраторного відділу частки.
В основі ВЛЕ лежить дефект хрящів бронху ураженої частки легені.
Клініка. При важкій формі ВЛЕ:
1.Дихальна недостатність
2.Приступи асфіксії, ціанозу.
3.Фізикальні дані (перкуторно-коробковий звук, аускультативно – послаблене дихання).
При неважкій формі ВЛЕ.
1.Кашель.
2.Задишка.
3.Відставання у фізичному розвитку
Діагностика. Рентгенологічне обстеження, ангіопульмонографія.
Диференціальна діагностика з:
- пневмотораксом
- повітряною кистою легені
- діафрагмальною килою
- обструктивною емфіземою (на грунті стороннього тіла)
- ателектазом
- гіпоплазією частки легені
Лікування. При важкій форм ВЛЕ – негайне хірургічне втручання. При тяжкій формі – консервативне.
Синдром Вільямса-Кемпбелла проявляється генералізованими бронхоектазами, які обумовлені дефектом бронхіальних хрящів.
Клінічна картина характеризується наявністю бронхіальної обструкції і бронхопульмональної інфекції.
Характерні ознаки синдрому
- постійна задишка
- свистяче дихання
- кашель
- горбовидна деформація грудної клітини
- “годинникові скельця”
- фізикальні дані (сухі і вологі хрипи)
Діагностика базується на бронхологічному дослідженні.
Диференціальна діагностика з
- емфіземою легень
- бронхіальною астмою
Лікування. Консервативне.
Профілактика вроджених вад розвитку бронхолегеневої системи.
Профілактика повинна включати як первинні, так і вторинні заходи попередження вродженим вадам.
До первинних відносяться:

30 а) медико-генетичні консультування:доімплатаційна діагностика, застосування генопротекторів і антимутагенів, б) “оздоровлення” довкілля; інформація про мутагени довкілля, в) служба планування сім”ї, г) підвищення санітарної культури населення.
Вторинна профілактика включає пренатальний скринінг у першому триместрі вагітності (сироваткові маркери, ультрасонографія), інвазивну діагностику, пренатальний скринінг у другому триместрі вагітності.
5. МАТЕРІАЛИ МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
5.1
Питання для самоконтролю
1. Сучасні уявлення про етіологічні чинники гострого бронхіту.
2. Класифікація бронхітів.
3. Патогенез гострих бронхітів.
4. Діагностика гострого бронхіту без ознак обструкції.
5. Критерії діагностики обструктивних форм бронхітів у дітей.
6. Критерії діагностики рецидивного бронхіту.
7. Диференційна діагностика гострих бронхітів.
8. Лікування гострих і рецидивних бронхітів.
9. Етіологія та патогенез гіпертермічного синдрому у дітей.
10. Ступені підвищення температури.
11. Типи температурних кривих.
12. Клінічні відмінності “білої” і “рожевої” лихоманки.
13. Диференціально-діагностичне значення лихоманки.
14. Невідкладна терапія при гіпертермічному синдромі.
15. Клінічні прояви нейротоксикозу у дітей.
16. Невідкладна терапія при нейротоксикозі.
17. Санаторно-курортне лікування і диспансеризація.
18. Сучасні уявлення про етіопатогенез гострих пневмоній.
19. Роль фонових захворювань у виникненні пневмоній.
20. Класифікація гострих пневмоній.
21. Діагностика вогнищевої пневмонії.
22. Діагностика сегментарної пневмонії.
23. Діагностика крупозної пневмонії.
24. Діагностика інтерстиційної пневмонії.
25. Особливості перебігу пневмоній в залежності від віку дитини.
26. Особливості перебігу пневмоній на тлі фонових захворювань.
27. Диференційна діагностика гострих пневмоній.
28. Ускладнення пневмоній.
5.2
Тестові завдання
1. Який аускультативний симптом є патогномонічним для гострого обструктивного бронхіту?
А. Крепітація
Б. Вологі дрібнокаліберні хрипи
*В. Сухі свистячі хрипи
Г. Жорстке дихання
Д. Ослаблене дихання
2. Дитині 6 місяців. Мати скаржиться на сильний кашель, задуху, ціаноз. Хворіє 5 день. Загальний стан тяжкий.
Над легенями коробковий перкуторний звук, дихання жорстке, велика кількість сухих свистячих та вологих дрібноміхурчастих хрипів з обох боків. Тони серця послаблені. ЧСС – 170 за хв. В загальному аналізі крові: ер.-
4* 10 12
, Hb – 120 г/л, L – 12*10 9
, е - 3%, п - 5%, с - 29%, л - 58%, м - 6%, ШОЕ – 20 мм/год. На рентгенограмі посилення судинного малюнку, підвищення прозорості периферичних відділів легень. Поставте найбільш ймовірний діагноз.
*А. Гострий бронхіоліт
Б. Гострий обструктивний бронхіт

31
В. Зливна вогнищева пневмонія
Г. Гострий простий бронхіт
Д. Полісегментарна пневмонія
3. Дитині 2 роки. Захворіла вперше. Хворіє другий день, температура – 37,4, сухий кашель, ЧД – 30 за хв. Над легенями ясний легеневий звук, аускультативно жорстке дихання, розсіяні сухі хрипи. На рентгенограмі посилення легеневого рисунку. Який діагноз ймовірний?
А. Пневмонія
*Б. Гострий простий бронхіт
В. Вроджений стридор
Г. Обструктивний бронхіт
Д. Бронхіоліт
4. У хлопчика 1 року на третій день захворювання температура – 37,6, нежить. Приєднались сухий частий кашель, експіраторна задишка. При об`єктивному обстеженні над легенями спостерігається коробковий відтінок перкуторного звуку. Аускультативно велика кількість сухих свистячих та середньопухирчастих хрипів.
Найбільш ймовірний діагноз.
*А. Гострий обструктивний бронхіт
Б. Гострий простий бронхіт
В. Пневмонія
Г. Бронхіоліт
Д. Ларинготрахеїт.
5. Дитина віком 8 місяців поступила до лікарні зі скаргами на непродуктивний інтенсивний кашель протягом 2 діб, свистяче дихання, підвищення температури тіла до 37,8. Об’єктивно: пероральний ціаноз, діжкоподібна ГК, аускультативно – маса різнокаліберних хрипів. Діагностовано – обструктивний бронхіт. Яка терапія буде базовою?
*А. Бронхолітики
Б. ГКС
В. Антибіотики
Г. Муколітики
Д. Ферменти
6. У дівчинки 5 років, що отримує лікування у пульмонологічному відділенні з приводу деструктивної пневмонії, за результатами бактеріологічного обстеження установлено стафілококову етіологію захворювання.
Який антибіотик найбільш доцільно призначити у цьому випадку?
А. Пеніцилін;
*Б. Цефтріаксон;
В. Гентаміцин;
Г. Еритроміцин;
Д. Левоміцетин.
7. З метою проведення нейро-вегетативної блокади призначають:
А. Новокаїн.
Б. Кордіамін.
В. Літичну суміш.
*Г. Бронхолітичну суміш.
Д. Лідокаїн.
8. Найбільш частим збудником гострого обструктивного бронхіту у дітей є:
А. Ротавірус.
Б. Вірус парагрипу.
В. Респіраторно-синцитіальний вірус.
Г. Реовірус.
*Д. Парагрип, респіраторно-синцитіальний, метапневмовірус.
9. Назвіть препарат з противірусною дією:

32
*А. Ремантадин
Б. Аспірин
В. Стрептоміцин
Г. Ампіцилін
Д. Еуфілін
10. Механізм жарознижуючої дії нестероїдних протизапальних лікарських засобів пов'язаний з:
А. Пригніченням синтезу брадікиніна
*Б. Пригніченням циклооксигенази-1
В. Пригніченням циклооксигенази-2
Г. Пригніченням продукції інтерферону
Д. Посиленням синтезу інтерлейкіна-1 11. Хвора 11 років скаржиться на підвищення температури до 37,5, стійкий сухий кашель. Об’єктивно: збільшення шийних лімфатичних вузлів. Перкуторно:- ясний легеневий звук, аускультативно- жорстке дихання, багато різноміхурцевих вологих хрипів. В гемограмі: анемія, лейкоцитоз, незначний нейтрофільоз без зсуву формули ліворуч, еозинофілія, прискорення ШОЕ. Яку форму пневмонії можна запідозрити?
*А. Мікоплазмову;
Б. Сегментарну;
В. Вогнищеву;
Г. Інтерстиціальну;
Е. Крупозну
12. Визначіть препарат, який призначається дитині з обструктивним бронхітом для ліквідації бронхообструкції.
*А. Беродуал.
Б. Адреналін.
В. Солутан.
Г. Амінофілін
Д. Етимізол.
13. У дитини 10 років з двобічною вірусно-бактеріальною пневмонією стан погіршився, наросли задишка і блідість, фебрильна температура, відмовляється від їжі. Права половина ГК відстає при диханні. Міжреберні проміжки згладжені. Перкуторно справа тупий звук, дихання не прослуховується. Границі серця зміщені вліво.
В крові лейкоцитоз, нейтрофільний зсув, токсична зернистість лейкоцитів. Найбільш ймовірний діагноз?
А. Релаксація правого купола діафрагми
*Б. Двобічна вірусно-бактеріальна пневмонія, правобічний ексудативний плеврит
В. Туберкульоз легень, правобічний плеврит
Г. Ателектаз правої легені
Д. Пухлина правої легені.
14. Дитині 6 міс. Хворіє на пневмонію з обструктивним синдромом та затяжним перебігом вже третій раз.
Хлориди поту- 87 ммоль/л. Ваш діагноз?
А. Синдром Альпорта;
Б. Бронхіальна астма;
В. Недостатність трипсину;
*Г. Муковісцидоз;
Д. Синдром Хамена- Річа.
15. Разова доза анальгіну для дитини віком 1 рік складає:
*А. 0,1 мл 50% р-ну
Б. 0,5 мл 50% р-ну
В. 1 мл 50% р-ну
Г. 2 мл 50% р-ну
Д. 5 мл 50% р-ну
6. Рекомендована література:
Основна:

Конспект лекції з даної теми.

33

Майданник В.Г. Педиатрия. – Киев “А.С.К.”, 2000. – с.72-93, с. 93-118.

Шабалов Н.П. Детские болезни. – С.-Пб., 1999. с.-177-190.

Медицина дитинства / За ред. П.С.Мощича.- Київ: Здоров’я, 1992.

Госпітальна педіатрія/ За ред. І.С.Сміяна, В.Г.Майданника - Тернопіль-Київ, 1997.
Додаткова:

Болезни органов дыхания у детей./под ред.С.В.Рачинского, В.К.Таточенкова. – М.:Медицина. 1987. с.179-195, с.246-252.

Ткаченко С.К., Беш Л.В. Гарячка у дітей. – Львів, 2001

Н.П. Шабалов Детские болезни. «Питер», 2000

Детская пульмонология. / Под ред. Н.А. Аряева. – Київ: “Здоров”я”, 2005. С. 207-241, с.330-344.
АЛЕРГІЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ У ДІТЕЙ
1. АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ
Різноманітні прояви алергічних реакцій і захворювань згідно даних ВООЗ реєструються у 7-20% населення, причому в останні роки постійно утримується тенденція до їх зростання. Існує прогноз, що у 21 столітті дана патологія стане найпоширенішою серед людства.
Відомо, що першим проявом алергічної патології у дітей є харчова алергія, яка найчастіше реалізується як атопічний дерматит і може еволюціонувати в організмі дитини по-різному : або перші прояви поступово регресують; або наступає трансформація за сценарієм так званого “атопічного маршу”, стартом якого є власне харчова алергія, а з віком починає виявлятися підвищена чутливість до інгаляційних алергенів, що співпадає з дебютом респіраторних алергозів. Серед респіраторних алергозів на особливу увагу заслуговує бронхіальна астма. За результатами популяційних епідеміологічних досліджень, її поширеність в більшості країн світу коливається в середньому на рівні 3-7%. Особливо тривожною є ситуація з дитячою астмою, поширеність якої в різних популяціях коливається від майже 0 % до 30%.
МЕТА ЗАНЯТТЯ: На підставі базових знань з нормальної та патологічної анатомій, нормальної та патологічної фізіологій, мікробіології, фармакології, пропедевтичної педіатрії вдосконалити свої навички в обстеженні, лікуванні та профілактиці атопічного дерматиту, кропив’янки та респіраторних алергозів у дітей.
2. НАВЧАЛЬНІ ЦІЛІ:
Студент повинен засвоїти, знати та уміти:
1. Визначати етіологічні чинники та патогенетичні механізми розвитку кропив’янки, атопічного дерматиту, алергічного риніту, бронхіальної астми у дітей.
2. Класифікувати і аналізувати типову клінічну картину кропив’янки, атопічного дерматиту, алергічного риніту, бронхіальної астми у дітей.
3. Складати план обстеження та аналізувати дані лабораторних та інструментальних обстежень у разі типового перебігу даної патології.
4. Демонструвати володіння принципами лікування, реабілітації і профілактики кропив’янки, атопічного дерматиту, алергічного риніту та бронхіальної астми у дітей.
5. Ставити попередній діагноз даної патології.
6. Здійснювати прогноз стосовно перебігу хвороби і життя дітей у разі кропив’янки, атопічного дерматиту, алергічного риніту, бронхіальної астми.
7. Демонструвати володіння морально-деонтологічними принципами медичного фахівця та принципами фахової субординації.
3. МІЖПРЕДМЕТНЕ ІНТЕГРУВАННЯ
Дисципліна
Студент повинен знати
Студент повинен вміти
Нормальна анатомія, фізіологія
Анатомо-фізіологічні особливості шкіри, дихальної системи та травного каналу дітей різних вікових груп
Використовувати знання для адекватної оцінки клінічних параметрів
Біохімія
Параметри біохімічного дослідження крові.
Оцінити біохімічні дослідження крові

34
Патанатомія
Основні патологічні зміни шкіри, дихальної системи та травного каналу.
Знати етапи та термін розвитку запальних змін для вчасної та адекватної терапії
Патфізіологія
Мікробіологія
Параметри імунологічного дослідження крові, методи забору та посіву індукованого харкотиння, калу на флору та чутливість до антибактеріальних засобів.
Оцінити імунологічні, біохімічні та мікробіологічні дослідження
Пропедевтика дитячих хвороб
Методику дослідження і семіотику захворювань шкіри, дихальної системи та органів травлення. Методику проведення спірометричних досліджень.
Провести об'єктивний огляд хворого (огляд, пальпація, перкусія, аускультація), оцінити результати спірометрії
Променева діагностика
Покази та методи променевої діагностики захворювань респіраторного тракту та органів травлення
Оцінити рентгенограми та протоколи ультразвукової діагностики
Фармакологія
Антибактеріальні, антигістамінні, глюкокортикостероїдні, бронхолітичні, судиноактивні, відхаркувальні препарати. Ліки топічної дії ( інгаляційні середники, назальні спреї, креми, мазі, пасти тощо ).
Виписувати рецепти, вміти призначати згідно особливостей перебігу захворювання

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

скачати