Ім'я файлу: Данилевський. Захворювання СОПР.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 7020кб.
Дата: 22.09.2022
скачати
ЗОРозширення: pdf
Розмір: 7020кб.
Дата: 22.09.2022
скачати
При обстеженні щік, язика, під'язикової зони, дна ротової
порожнини хворого слід усадовити нижче, щоб він не відкидав голову; іноді його просять дещо опустити підборіддя.
Злорові ділянки CO мають забарвлення різних відтінків —
від блідого до червоного, що пояснюється особливостями її бу- дови. Так, CO твердого піднебіння привертає увагу значною блідістю, ущільненістю, відсутністю рухливості й своєрідним рельєфом. Біля фронтальної групи зубів рельєф її утворений симетричними трансверзально розміщеними складками. У лю- дей похилого віку або при користуванні знімними протезами ці
складки згладжуються. Біля 1 | 1 зубів по серединній лінії роз- міщується грушоподібної форми сосочок (р\арі11а incisiva), роз- міри якого можуть бути різними. Далі від сосочка вздовж сере- динного шва твердого піднебіння може траплятися досить значний за розміром валикоподібний виступ (torus palatini).
Так само як і різцевий сосочок, це варіант норми, хоча при значних розмірах ці виступи частіше травмуються їжею і можуть мати елементи ураження з порушенням цілісності CO.
У дистальних відділах у товщі CO твердого піднебіння на межі з м'яким закладені численні залози, вивідні протоки яких відкриваються у вигляді крапчастих отворів на CO. За наявності
горбкуватого висипу на твердому піднебінні лікар має ретельно провести диференціальну діагностику, оскільки подібні ознаки спостерігаються у хворих на горбкуватий сифіліс або вовчак твердого піднебіння.
Особливо інформативним є обстеження CO м'якого піднебіння. Так, у хворих з патологією гепатобіліарної системи вона має жовтаве забарвлення різного ступеня інтенсивності; у стані хронічного запалення, а також в осіб, що курять, вона на- сичено-червона; при вадах серця — синювата.
Важливу інформацію дає огляд язика. Спинка його має ро- жеве забарвлення з матовим відтінком, ворсинчаста, бо утворе- на різними групами сосочків. Залежно від довжини ниткопо- дібних сосочків язик може здаватися обкладеним. Цей «наліт»
змінюється протягом дня: вранці він більший, а після споживання
їжі та на кінець дня меншає. Якщо ж на поверхні язика зби- рається справжній наліт, то це є ознакою запального процесу.
Нальоти можуть з'являтися на спинці язика, його корені,
бічних поверхнях і навіть на кінчику. Наліт утворюється внас- лідок інтенсивного злущування епітелію та взаємодії його з продуктами життєдіяльності мікроорганізмів, ротовим слизом,
лейкоцитами, рештками їжі. Поява нальоту на одному боці язи- ка пов'язана з обмеженою рухливістю цієї ділянки через наяв- ність ерозій, виразок CO, розвиток невралгії трійчастого нерва або геміплегії тощо.
Коренева частина язика не має сосочків і відмежована від сосочкової зони особливою групою сосочків (papilla circumvallatae), розташованих у вигляді римської цифри V, на
31
вершині кута якої знаходиться сліпий отвір. Ця зона, що багата на лімфатичні утворення та численні крипти, отримала назву язикового мигдалика.
Лімфатичний апарат язика збільшується при запальних про- цесах ротової порожнини і глотки, а також при змінах у лімфатичній системі організму.
На бічних поверхнях язика, біля кореня, видні венозні спле- тення, які іноді нагадують листки. Ці сплетення можуть бути прийняті за прояв патології.
CO нижньої поверхні язика переходить у його вуздечку і в епітеліальний покрив дна ротової порожнини. З обох боків вуз- дечки є дві складки, під якими знаходяться під'язикові залози;
дещо збоку від них — так зване під'язикове м'ясце, в якому роз- ташовані вивідні протоки і отвори під'язикових та підщелепних слинних залоз.
Слід пам'ятати, що за наявності на СОПР виразок або інших елементів ураження, які порушують її цілісність, огляд має бути дуже обережним, неквапливим. Не треба примушувати хворого надмірно широко відкривати рот, бо це завдасть йому болю або зумовить появу тріщин і кровотечу, а напружені м'язи щік зава- дять обстежити CO щік, особливо ретромолярного простору.
Значно полегшує огляд СОПР використання ротового дзер- кала або шпателя, якими лікар відводить у бік м'які тканини губ, щік, язика. Інколи за наявності виразок, фістул чи горбків з метою уточнення їх глибини, характеру країв, а також вияв- лення розпаду використовують тонкі ґудзикові зонди (колючі
інструменти травмують СОПР). Шпателем або пінцетом зручно знімати із СОПР нашарування. У разі виявлення порожнинних елементів (пухирці, пухирі або рештки пухирів) за допомогою пінцета визначають наявність чи відсутність симптому
Нікольського.
Послідовно оглядаючи СОПР, лікар може розпізнати відхи- лення в стані CO: зміну її забарвлення або рельєфу, нашаруван- ня чи скупчення рідини, розростання CO або різні її дефекти.
Інколи навіть поверхневий огляд може дати цінну інформацію.
Наприклад, лікар звернув увагу на те, що на зубах однієї поло- вини щелепи скупчений зубний наліт, тоді як з протилежного боку зуби чисті. Отже, з якоїсь причини хворий вимушений не користуватися тією ділянкою, внаслідок чого порушилося само- очищення. Детальніший огляд допоможе виявити ерозію або виразку язика, щоки або ясенного краю, що примушує хворого
«берегти» цей бік.
Виявивши зміни забарвлення, блиску, характеру поверхні
CO, слід провести додаткове обстеження з метою визначення розташування елементів ураження та його протяжності. Так,
сифілісу властиве переважно фокусне розміщення елементів ураження, туберкульозу — зливне. Вовчак локалізується голов- ним чином на червоній каймі губ та внутрішній поверхні щік у
32
ділянці молярів. Висип червоного плескатого лишаю має вигляд полігональних зроговілих папул, звичайно розміщених симет- рично у ретромолярних ділянках.
Треба взяти за правило: при патології СОПР не забувати об- стежити зовнішню поверхню шкіри, де можливі ідентичні або типові для даного захворювання елементи ураження (наприк- лад, «кокарди» при багатоформній ексудативній еритемі).
Визначаючи характер новоутворень або країв виразок, часто вдаються до пальпації, тобто пальцем, захищеним гумовою рука- вичкою, натискають на елемент ураження. У разі неясності от- риманих даних корисно провести порівняльну пальпацію на симетричному боці. Під час пальпації новоутворень, крім кон- систенції, слід уточнити глибину їх залягання, рухомість, харак- тер зв'язку з оточуючими тканинами. При пальпаторному об- стеженні виразок визначають твердість виразкового краю,
наявність запального інфільтрату в самому осередку, болісності,
кровоточивості, характер інфільтрації прилеглих до виразки тканин. З'ясовують властивості дна виразки (тверде воно чи м'яке, глибоке чи плоске, рівне чи горбкувате), країв виразки
(рівні, чіткі, підриті чи підняті, ущільнені чи м'які). Крім того,
визначають її колір (сіруватий або червонуватий), характер ви- ділень (серозні, фібринозні, гнійні; рясні чи незначні).
Іноді дані пальпації не досить інформативні, в такому разі
схему обстеження доповнюють пункцією, передусім при обме- жених скупченнях ексудату. Пункцію здійснюють за допомогою тонкого троакара або товстої голки. CO знеболюють ап- лікаційним анестетиком. Прокол СОПР роблять у місці най- більшого випинання її. Цей метод застосовують з метою вияв- лення кісти, гематоми, гемангіоми або лімфангіоми.
Обстеження лімфатичних вузлів має значення для клінічної
оцінки запальних та бластоматозних процесів. Оскільки окремі
ділянки CO, м'яких тканин та кістки щелеп відводять лімфу в певні групи лімфовузлів, то важливо знати і пам'ятати ці
зв'язки. А саме: губи пов'язані з підщелепними лімфовузлами,
за винятком середньої частини нижньої губи, яка відводить лімфу спочатку в підборідні лімфовузли, а вже по них лімфа надходить у підщелепні лімфовузли. Сюди ж надходить лімфа з дна ротової порожнини. Ділянка щік пов'язана з цими вузлами безпосередньо, а також через поверхневі лімфовузли обличчя. З
дистальних відділів ясен нижньої щелепи лімфа відводиться у підщелепні й глибокі шийні лімфовузли; з фронтальної частини ясен — у підборідні лімфовузли. З ясен верхньої щелепи лімфа потрапляє тільки у глибокі шийні лімфовузли; з язика — в язи- кові, а також безпосередньо у верхні глибокі шийні лімфовузли.
Піднебіння пов'язане безпосередньо з глибокими лімфовузлами обличчя.
Щоб пропальпувати підборідні та підщелепні лімфовузли,
лікарю слід стати збоку і трохи позаду від хворого і попросити
33
Лімфатичний апарат язика збільшується при запальних про- цесах ротової порожнини і глотки, а також при змінах у лімфатичній системі організму.
На бічних поверхнях язика, біля кореня, видні венозні спле- тення, які іноді нагадують листки. Ці сплетення можуть бути прийняті за прояв патології.
CO нижньої поверхні язика переходить у його вуздечку і в епітеліальний покрив дна ротової порожнини. З обох боків вуз- дечки є дві складки, під якими знаходяться під'язикові залози;
дещо збоку від них — так зване під'язикове м'ясце, в якому роз- ташовані вивідні протоки і отвори під'язикових та підщелепних слинних залоз.
Слід пам'ятати, що за наявності на СОПР виразок або інших елементів ураження, які порушують її цілісність, огляд має бути дуже обережним, неквапливим. Не треба примушувати хворого надмірно широко відкривати рот, бо це завдасть йому болю або зумовить появу тріщин і кровотечу, а напружені м'язи щік зава- дять обстежити CO щік, особливо ретромолярного простору.
Значно полегшує огляд СОПР використання ротового дзер- кала або шпателя, якими лікар відводить у бік м'які тканини губ, щік, язика. Інколи за наявності виразок, фістул чи горбків з метою уточнення їх глибини, характеру країв, а також вияв- лення розпаду використовують тонкі ґудзикові зонди (колючі
інструменти травмують СОПР). Шпателем або пінцетом зручно знімати із СОПР нашарування. У разі виявлення порожнинних елементів (пухирці, пухирі або рештки пухирів) за допомогою пінцета визначають наявність чи відсутність симптому
Нікольського.
Послідовно оглядаючи СОПР, лікар може розпізнати відхи- лення в стані CO: зміну її забарвлення або рельєфу, нашаруван- ня чи скупчення рідини, розростання CO або різні її дефекти.
Інколи навіть поверхневий огляд може дати цінну інформацію.
Наприклад, лікар звернув увагу на те, що на зубах однієї поло- вини щелепи скупчений зубний наліт, тоді як з протилежного боку зуби чисті. Отже, з якоїсь причини хворий вимушений не користуватися тією ділянкою, внаслідок чого порушилося само- очищення. Детальніший огляд допоможе виявити ерозію або виразку язика, щоки або ясенного краю, що примушує хворого
«берегти» цей бік.
Виявивши зміни забарвлення, блиску, характеру поверхні
CO, слід провести додаткове обстеження з метою визначення розташування елементів ураження та його протяжності. Так,
сифілісу властиве переважно фокусне розміщення елементів ураження, туберкульозу — зливне. Вовчак локалізується голов- ним чином на червоній каймі губ та внутрішній поверхні щік у
32
ділянці молярів. Висип червоного плескатого лишаю має вигляд полігональних зроговілих папул, звичайно розміщених симет- рично у ретромолярних ділянках.
Треба взяти за правило: при патології СОПР не забувати об- стежити зовнішню поверхню шкіри, де можливі ідентичні або типові для даного захворювання елементи ураження (наприк- лад, «кокарди» при багатоформній ексудативній еритемі).
Визначаючи характер новоутворень або країв виразок, часто вдаються до пальпації, тобто пальцем, захищеним гумовою рука- вичкою, натискають на елемент ураження. У разі неясності от- риманих даних корисно провести порівняльну пальпацію на симетричному боці. Під час пальпації новоутворень, крім кон- систенції, слід уточнити глибину їх залягання, рухомість, харак- тер зв'язку з оточуючими тканинами. При пальпаторному об- стеженні виразок визначають твердість виразкового краю,
наявність запального інфільтрату в самому осередку, болісності,
кровоточивості, характер інфільтрації прилеглих до виразки тканин. З'ясовують властивості дна виразки (тверде воно чи м'яке, глибоке чи плоске, рівне чи горбкувате), країв виразки
(рівні, чіткі, підриті чи підняті, ущільнені чи м'які). Крім того,
визначають її колір (сіруватий або червонуватий), характер ви- ділень (серозні, фібринозні, гнійні; рясні чи незначні).
Іноді дані пальпації не досить інформативні, в такому разі
схему обстеження доповнюють пункцією, передусім при обме- жених скупченнях ексудату. Пункцію здійснюють за допомогою тонкого троакара або товстої голки. CO знеболюють ап- лікаційним анестетиком. Прокол СОПР роблять у місці най- більшого випинання її. Цей метод застосовують з метою вияв- лення кісти, гематоми, гемангіоми або лімфангіоми.
Обстеження лімфатичних вузлів має значення для клінічної
оцінки запальних та бластоматозних процесів. Оскільки окремі
ділянки CO, м'яких тканин та кістки щелеп відводять лімфу в певні групи лімфовузлів, то важливо знати і пам'ятати ці
зв'язки. А саме: губи пов'язані з підщелепними лімфовузлами,
за винятком середньої частини нижньої губи, яка відводить лімфу спочатку в підборідні лімфовузли, а вже по них лімфа надходить у підщелепні лімфовузли. Сюди ж надходить лімфа з дна ротової порожнини. Ділянка щік пов'язана з цими вузлами безпосередньо, а також через поверхневі лімфовузли обличчя. З
дистальних відділів ясен нижньої щелепи лімфа відводиться у підщелепні й глибокі шийні лімфовузли; з фронтальної частини ясен — у підборідні лімфовузли. З ясен верхньої щелепи лімфа потрапляє тільки у глибокі шийні лімфовузли; з язика — в язи- кові, а також безпосередньо у верхні глибокі шийні лімфовузли.
Піднебіння пов'язане безпосередньо з глибокими лімфовузлами обличчя.
Щоб пропальпувати підборідні та підщелепні лімфовузли,
лікарю слід стати збоку і трохи позаду від хворого і попросити
33
його розслабити м'язи шиї — трохи нахилити голову вперед.
Кінчиками трьох пальців обох рук лікар проникає справа і зліва в підщелепну ділянку, притискуючи м'які тканини до внут- рішньої поверхні щелепи. Великі пальці при цьому спираються на горизонтальні гілки нижньої щелепи, фіксуючи голову.
Підщелепні лімфовузли пальпуються вздовж внутрішнього краю нижньої щелепи. Спереду підщелепної слинної залози ви- являються дві групи лімфовузлів: група А — спереду зовнішньої
щелепної артерії, група В — поза нею. За слинною залозою зна- ходиться підщелепна група лімфовузлів С.
Підборідні лімфовузли розміщені по середній лінії між підборідно-під'язиковими м'язами. Лімфовузли обличчя розта- шовані переважно на щічному м'язі, шийні лімфовузли — уз- довж внутрішньої яремної вени.
Спеціальні методи обстеження СОПР
Діаскопія. Метод дає можливість визначити характер ерите- ми й уточнити деталі елементів ураження. Обстеження полягає
у натискуванні скляною пластинкою на елементи ураження.
При цьому поблідніння плям червоного кольору свідчить про їх запальний характер, геморагічні плями при діаскопії забарвлен- ня не змінюють і не зникають. Жовтавий відтінок плям за- свідчує існування ексудації; наявність горбків, що маскуються еритемою (у хворих на туберкульоз), при діаскопії проявляється специфічною картиною «яблучного желе».
Проба Шіллера—Писарєва виявляє ступінь запального про- цесу, її застосовують для контролю ефективності протизапаль- ної терапії, а також ступеня зроговіння епітелію. Проба грун- тується на властивості вітального забарвлювання глікогену в клітинах епітелію.
Методика. На обстежувану поверхню CO на 1 хв накладають там- пон, змочений розчином Люголя (розчин йоду у водному розчині
калію йодиду). Здорова CO має солом'яно-жовтий колір (негативна проба), за наявності запального процесу — світло-коричневий (слаб- копозитивна проба) або темно-бурий (позитивна проба).
Стоматоскопія — візуальне обстеження ураженої CO за до- помогою спеціального приладу — фотодіаскопа люмінесцент- ного, який збільшує обстежувану зону у 20—30 разів. При огляді
можна використовувати вітальні барвники (розчин Люголя, ге- матоксилін чи толуїдиновий синій), у такому разі цей метод на- зивають розширеною стоматоскопією.
Методи вітального забарвлювання грунтуються на власти- вості клітин інтенсивно сприймати барвники. Для цього розчин барвника на 2—3 хв наносять на СОПР. Так, при використанні
гематоксиліну атиповий епітелій забарвлюється в темно- фіолетовий, а нормальний — у блідо-фіолетовий колір. Більша
34
інтенсивність забарвлення клітин при раку пояснюється збільшеною кількістю ядерної субстанції й гіперхромністю ядер.
При зроговінні ці зони СОПР бідні на клітини, що мають ядра;
при цьому виявляється ефект негативності забарвлювання
(клітини не забарвлюються).
Методика використання толуїдинового синього ідентична методиці застосування гематоксиліну. Різниця є лише у відтінку забарвлення: атиповий епітелій забарвлюється у темно-синій колір, нормальний — у блідо-синій. До речі, забарвлювання то- луїдиновим синім дає чіткішу картину, ніж забарвлювання ге- матоксиліном.
Стоматоскопія дає змогу конкретизувати клінічний діагноз ще у ранніх стадіях розвитку патологічного процесу, тому до- цільно проводити її за наявності навіть незначних змін епітелію
СОПР.
У процесі стоматоскопи можливо документувати осередки ураження CO за допомогою фотодіаскопа, фіксуючи їх на фото- плівці (фотостоматоскопія). Використовуючи фотодіаскоп або спеціальний прилад ОЛД-14, можна провести люмінесцентне
дослідження (ЛД), яке грунтується на властивості тканин та їх клітинних елементів під дією ультрафіолетових променів (про- мені Вуда) змінювати свій колір — флуоресціювати. Флуорес- ценція власних речовин тканини називається первинною. Вто- ринна флуоресценція виникає під дією флуоресціюючих речовин (флуоресцеїн, флуорохром, еозин, рибофлавін, тетра- циклін та ін.).
ЛД дозволяє одержати докладнішу інформацію про зону ураження CO і допомагає в діагностиці, особливо при захворю- ваннях, що супроводжуються зроговінням епітелію. Здорова CO
відсвічує блідо-синювато-фіолетовим кольором, кератоз дає се- редньої інтенсивності свічення з тьмяним жовтим відтінком,
гіперкератоз — з голубувато-фіолетовим; запалення CO — ін- тенсивне синюшно-фіолетове забарвлення. Ерозії та виразки проявляються темно-коричневими або чорними плямами, що пояснюється відсутністю у крові флуоресцентних властивостей.
Плями червоного вовчака, навіть погано помітні візуально, ха- рактеризуються білосніжно-голубуватим чи сніжно-білим сві- ченням. Дно ракової виразки дає коричнево-оранжеве свічення;
туберкульозні та сифілітичні виразки — темно-фіолетове. Зони застійної гіперемії червоної кайми губ набувають темно- фіолетового відтінку, серозно-кров'янисті кірочки — жовтаво- коричневого.
Визначення електричних потенціалів у порожнині рота. Сим- птомокомплексом, який розвивається при контакті м'яких тка- нин CO із стоматологічними металами та їх включеннями в умовах зсуву рН ротової порожнини у кислий бік, спричи- нюється виникнення гальванічного струму, що надалі зумовлює
алергізацію тканин, місцеву подразливу дію. Якщо у порожнині
35
Кінчиками трьох пальців обох рук лікар проникає справа і зліва в підщелепну ділянку, притискуючи м'які тканини до внут- рішньої поверхні щелепи. Великі пальці при цьому спираються на горизонтальні гілки нижньої щелепи, фіксуючи голову.
Підщелепні лімфовузли пальпуються вздовж внутрішнього краю нижньої щелепи. Спереду підщелепної слинної залози ви- являються дві групи лімфовузлів: група А — спереду зовнішньої
щелепної артерії, група В — поза нею. За слинною залозою зна- ходиться підщелепна група лімфовузлів С.
Підборідні лімфовузли розміщені по середній лінії між підборідно-під'язиковими м'язами. Лімфовузли обличчя розта- шовані переважно на щічному м'язі, шийні лімфовузли — уз- довж внутрішньої яремної вени.
Спеціальні методи обстеження СОПР
Діаскопія. Метод дає можливість визначити характер ерите- ми й уточнити деталі елементів ураження. Обстеження полягає
у натискуванні скляною пластинкою на елементи ураження.
При цьому поблідніння плям червоного кольору свідчить про їх запальний характер, геморагічні плями при діаскопії забарвлен- ня не змінюють і не зникають. Жовтавий відтінок плям за- свідчує існування ексудації; наявність горбків, що маскуються еритемою (у хворих на туберкульоз), при діаскопії проявляється специфічною картиною «яблучного желе».
Проба Шіллера—Писарєва виявляє ступінь запального про- цесу, її застосовують для контролю ефективності протизапаль- ної терапії, а також ступеня зроговіння епітелію. Проба грун- тується на властивості вітального забарвлювання глікогену в клітинах епітелію.
Методика. На обстежувану поверхню CO на 1 хв накладають там- пон, змочений розчином Люголя (розчин йоду у водному розчині
калію йодиду). Здорова CO має солом'яно-жовтий колір (негативна проба), за наявності запального процесу — світло-коричневий (слаб- копозитивна проба) або темно-бурий (позитивна проба).
Стоматоскопія — візуальне обстеження ураженої CO за до- помогою спеціального приладу — фотодіаскопа люмінесцент- ного, який збільшує обстежувану зону у 20—30 разів. При огляді
можна використовувати вітальні барвники (розчин Люголя, ге- матоксилін чи толуїдиновий синій), у такому разі цей метод на- зивають розширеною стоматоскопією.
Методи вітального забарвлювання грунтуються на власти- вості клітин інтенсивно сприймати барвники. Для цього розчин барвника на 2—3 хв наносять на СОПР. Так, при використанні
гематоксиліну атиповий епітелій забарвлюється в темно- фіолетовий, а нормальний — у блідо-фіолетовий колір. Більша
34
інтенсивність забарвлення клітин при раку пояснюється збільшеною кількістю ядерної субстанції й гіперхромністю ядер.
При зроговінні ці зони СОПР бідні на клітини, що мають ядра;
при цьому виявляється ефект негативності забарвлювання
(клітини не забарвлюються).
Методика використання толуїдинового синього ідентична методиці застосування гематоксиліну. Різниця є лише у відтінку забарвлення: атиповий епітелій забарвлюється у темно-синій колір, нормальний — у блідо-синій. До речі, забарвлювання то- луїдиновим синім дає чіткішу картину, ніж забарвлювання ге- матоксиліном.
Стоматоскопія дає змогу конкретизувати клінічний діагноз ще у ранніх стадіях розвитку патологічного процесу, тому до- цільно проводити її за наявності навіть незначних змін епітелію
СОПР.
У процесі стоматоскопи можливо документувати осередки ураження CO за допомогою фотодіаскопа, фіксуючи їх на фото- плівці (фотостоматоскопія). Використовуючи фотодіаскоп або спеціальний прилад ОЛД-14, можна провести люмінесцентне
дослідження (ЛД), яке грунтується на властивості тканин та їх клітинних елементів під дією ультрафіолетових променів (про- мені Вуда) змінювати свій колір — флуоресціювати. Флуорес- ценція власних речовин тканини називається первинною. Вто- ринна флуоресценція виникає під дією флуоресціюючих речовин (флуоресцеїн, флуорохром, еозин, рибофлавін, тетра- циклін та ін.).
ЛД дозволяє одержати докладнішу інформацію про зону ураження CO і допомагає в діагностиці, особливо при захворю- ваннях, що супроводжуються зроговінням епітелію. Здорова CO
відсвічує блідо-синювато-фіолетовим кольором, кератоз дає се- редньої інтенсивності свічення з тьмяним жовтим відтінком,
гіперкератоз — з голубувато-фіолетовим; запалення CO — ін- тенсивне синюшно-фіолетове забарвлення. Ерозії та виразки проявляються темно-коричневими або чорними плямами, що пояснюється відсутністю у крові флуоресцентних властивостей.
Плями червоного вовчака, навіть погано помітні візуально, ха- рактеризуються білосніжно-голубуватим чи сніжно-білим сві- ченням. Дно ракової виразки дає коричнево-оранжеве свічення;
туберкульозні та сифілітичні виразки — темно-фіолетове. Зони застійної гіперемії червоної кайми губ набувають темно- фіолетового відтінку, серозно-кров'янисті кірочки — жовтаво- коричневого.
Визначення електричних потенціалів у порожнині рота. Сим- птомокомплексом, який розвивається при контакті м'яких тка- нин CO із стоматологічними металами та їх включеннями в умовах зсуву рН ротової порожнини у кислий бік, спричи- нюється виникнення гальванічного струму, що надалі зумовлює
алергізацію тканин, місцеву подразливу дію. Якщо у порожнині
35
Таблиця 1. Показники гемограми периферичної крові
рота є різнойменні метали, то в ній виникають електричні по- тенціали, які бувають позитивні й негативні. Щоб їх виявити,
вимірюють величину мікрострумів між металевими парами або між металевими включеннями і здоровими ділянками CO. Для цього платинові електроди мікрогальванометра прикладають почергово до деталей протезів з різних металів. При цьому не- обхідно визначити рН слини (електроліт) з допомогою рН- метра або спеціальних лакмусових папірців, оскільки зсувом рН
у кислий бік підтримується виникнення гальванічних струмів.
Величина електропотенціалів у ротовій порожнині, де немає
металевих включень, дорівнює 2—5 мкВ; за наявності золота —
+20 ... +50 мкВ; нержавіючої сталі — —20 ... —120 мкВ; золота—
сталі—амальгами — 500 мкВ.
Лабораторні методи обстеження
Постановка діагнозу здебільшого відбувається у кілька етапів. Під час опитування хворого лікар складає певне уявлен- ня про характер захворювання, при огляді — конкретизує свої
припущення. Надалі може виникнути необхідність у залученні
допоміжних лабораторно-інструментальних методів дослідження,
роль яких — підтвердити або спростувати вірогідність по- переднього діагнозу. При цьому вони набувають вирішального значення у розпізнаванні захво- рювання.
Залежно від характеру ура- ження CO застосовують загаль- ноклінічні (клінічний аналіз кро- ві, сечі) та спеціальні методи дослідження: морфологічні (ци- тологічне дослідження, біопсія),
мікробіологічні (бактеріологічне дослідження, бактеріоскопія),
гісто-, цитохімічні, імунологіч- ні, серологічні, функціональні та
інші методи.
Загальне клінічне досліджен-
ня крові є важливим допо- міжним методом обстеження,
якого потребує кожен хворий з патологією СОПР (табл.1).
Безумовно необхідно дослід- жувати кров хворих з виразко- во-некротичними ураженнями
СОПР та проявами гемора- гічного діатезу, а також при
Показники
Еритроцити у жінок у чоловіків
Гемоглобін у жінок у чоловіків
Кольоровий показник
Лейкоцити паличкоядерні
сегментоядерні
Еозинофіли
Базофіли
Моноцити
Лімфоцити
ШОЕ
Ретикулоцити
Тромбоцити
Значення в одини- цях СІ
3,8-4,5 • 10 12
/л
4,5-5,0 • 10
І2
/л
120-140 г/л
130-160 г/л
0,9-1,1 4,0-9,0 • І0 9
/л
1-6 %
47-72 % (66 %)
0,5-5 %
0-1 %
4-Ю %
19-37 %
2—10 мм/год
0,8-1,0%
200,0-300,0 • 10 9
/л
Час зсідання крові: початок — 1 хв
35 с — 2 хв, закінчення — 2 хв 50 с
— 4 хв. Час кровотечі — 3 хв.
36
підозрі на захворювання крові. Аналіз крові дає змогу уточнити характер захворювання СОПР, виявити його можливий зв'язок з патологією органів кровотворення. Так, при деяких захворю- ваннях запального характеру з гострим перебігом кількість лей- коцитів, а також відсогок нейтрофільних гранулоцитів,
лімфоцитів вищі від норми, значно зменшена кількість моно- цитів та еозинофілів (ацидофільних гранулоцитів); швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ) збільшена. У разі розвитку деяких хронічних захворювань та. інтоксикації гемограма може мало змінюватися або, навпаки, характеризуватися значним змен- шенням кількості еритроцитів, зниженням вмісту гемоглобіну,
зміщенням лейкоцитарної формули вліво, збільшенням ШОЕ.
Неспецифічними тестами алергізації організму є такі: еозино- філія, тромбопенія, лейкопенія, лімфоцитоз. Значне зменшення кількості еритроцитів, зміна їх форми, зниження рівня гемогло- біну в них є типовими ознаками анемії.
Так званий патологічний лейкоцитоз як захисна реакція має
місце при запальних процесах та виразково-некротичних ура- женнях СОПР, різних проявах алергії тощо.
Лейкопенія може спостерігатися і у здорових людей (корот- кочасно після перегрівання, тяжкої фізичної праці), проте на- самперед її слід розцінювати як ознаку серйозних порушень в організмі.
Лімфоцити відіграють велику роль у виробленні імунітету.
Вони фіксують токсини і беруть участь в утворенні антитіл
(можуть перетворюватися на так звані плазматичні клітини, які
виробляють у-глобулін). Виявивши ті або інші зміни лімфо- цитів, лікар не тільки може вірно оцінити розвиток захворю- вання, а й виробити тактику лікування.
Еозинофілія розвивається при підвищенні рівня гістаміну в крові й має місце при алергізації організму, імунних та ав- тоімунних захворюваннях, глистяній інвазії, гістіоцитозі X
тощо.
Тромбоцити відіграють важливу роль у спиненні кровотечі.
В разі руйнування їх унаслідок підвищеної чутливості до деяких лікарських препаратів, при отруєннях певними хімічними спо- луками тощо може розвинутися тромбоцитопенія. Проте не слід забувати про можливість фїзіологічної тромбоцитопенії (під час сну, в період менструації). Визначення стану тромбоцитів при деяких захворюваннях буває вирішальним у діагностиці, особ- ливо це стосується геморагічних синдромів.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 32