Формування медіаграмотності на уроках суспільствознавчих дисциплін

2
УДК 30+93/94+373.5.016:34
Ф 79
Формування медіаграмотності на уроках суспільствознавчих дисциплін (з досвіду роботи вчителів історії, правознавства та громадянської освіти
Кіровоградщини): методичні розробки для вчителів історії, правознавства та громадянської освіти / уклад.: Наталія ЧЕРТКОВА, Інна ВІДІБОРЕНКО. –
Кропивницький: КЗ «КОІППО імені Василя Сухомлинського», 2020. – 84 с.
У методичних розробках висвітлено питання практичного впровадження медіаграмотності на уроках суспільствознавчих дисциплін з досвіду роботи вчителів Кіровоградщини. У виданні наведено короткі теоретичні відомості про формування та розвиток медіаграмотності, розміщено розробки уроків, які можна використати у роботі вчителів історії України, всесвітньої історії та курсу «Громадянська освіта».
Видання розраховане на вчителів, які викладають історію, основи правознавства та громадянську освіту.
Рецензенти:
Чорний О.В. – завідувач кафедри історії України факультету історії та права
Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, кандидат
історичних наук, доцент.
Митрофаненко Ю.С. – старший викладач кафедри теорії і методики середньої освіти комунального закладу «Кіровоградський обласний
інститут післядипломної педагогічної освіти», кандидат
історичних наук.
Відповідальна за випуск – Людмила КОРЕЦЬКА
© КЗ «КОІППО імені Василя Сухомлинського», 2020

3
Зміст
1.
Передмова…………………………………………………………………..…4 2.
ЧЕРТКОВА Наталія Сергіївна.
Актуальні аспекти формування медіаграмотності учнів на уроках
інтегрованого курсу «Громадянська освіта»………………………...………..…...5 3.
ФЕДЕНКО Надія Валентинівна.
Медіаграмотність та критичне мислення на уроках суспільних дисциплін.......9 4.
КУЗЬМИЧ Галина Миколаївна.
Основи медіаграмотності на уроках суспільствознавчих дисциплін……….…16 5.
ДОНЦОВА Ірина Миколаївна.
Роль медіа у провокуванні конфліктів та поширенні стереотипів…………...…24 6.
ПЕТРУШКА Людмила Миколаївна.
Кіберзлочинність. Особливості захисту прав дітей та молоді в інтернеті........35 7.
ЧОБАНУ Алла Володимирівна.
Інтернет. Безпека у віртуальному світі……………………………………………41 8.
ВІДІБОРЕНКО Інна Володимирівна.
Провідні держави світу в міжвоєнний період. Сполучені Штати Америки…....44 9.
КОЗЛОВСЬКА Світлана Іванівна.
Демографічні зміни. Повсякденне життя повоєнних років. Доля жінки…….…52 10.
КОЛІСНІЧЕНКО Сергій Володимирович.
Викривачі Голодомору……………………………………………………….…....58 11.
БИКОВА Олександра Іванівна.
Стереотипи та їх вплив на дослідження голодотворної політики…………..…..68 12.
Термінологічний словник……………………………………………..…..…82

4
Передмова
Медіаграмотність у сучасному світі – це вміння правильно розуміти, аналізувати й оцінювати інформацію у різноманітних медіа. Щодня ми зустрічаємося з величезною кількістю інформації, і головною складністю тут є те, щоб обрати потрібну. Глобалізація та інформаційна революція зробили наше сприйняття світу значною мірою залежним від того, як його подають медіа.
Останні не завжди перевіряють першоджерела, які містять елементи маніпуляції та підтасувань. Медіаосвіта дає людині можливість самозахисту, вчить критично сприймати повідомлення.
Для сучасної людини вміння критично сприймати інформацію, аналізувати її, визначати чи маніпулятивна вона – одна з найцінніших компетенцій, яка дозволяє адекватно сприймати навколишній світ і ухвалювати корисні для себе рішення. Без таких умінь людина стає беззахисною перед маніпуляціями і ухвалює рішення в інтересах тих, хто подає інформацію.
21 квітня 2016 року Президія Національної академії педагогічних наук
України схвалила нову редакцію Концепції впровадження медіаосвіти в
Україні. Згідно з її положеннями медіаосвіта має стати одним з головних чинників забезпечення відкритості освіти щодо сучасних швидко змінюваних знань і наближення змісту освіти до потреб повсякденного життя людини.
Відповідно до положень указаної Концепції, у шкільній освіті відбувається
інтеграція елементів медіаосвіти в існуючі навчальні предмети і курси, зокрема, суспільствознавчих дисциплін. Ця форма медіаосвіти спрямована переважно на формування критичного мислення, комунікаційної медіакомпетентності.
У пропонованих методичних розробках представлено творчі напрацювання вчителів історії, основ правознавства та курсу «Громадянська освіта» Кіровоградщини, у яких поєднані теоретичні аспекти формування медіаграмотності з власним практичним досвідом. Учителі використовують медійні повідомлення як матеріал для обговорення й аналізу, вправи на формування основ медіаграмотності школярів.
Елементи медіаосвіти можуть слугувати додатковим засобом забезпечення зв‟язку навчального матеріалу з сучасним життям. Їх використання в освітньому процесі сприяє вмінню:
- критично мислити й аналізувати медіатексти різних форм і жанрів;
- формувати культуру дослідження медіаповідомлень;
- розуміти історичний, економічний, художній, мистецький, правовий та інші контексти повідомлень;
- розуміти специфіку інформації, висвітленої в різних повідомленнях на одну й ту ж тему;
- виявляти, хто має користь від певних медіаповідомлень;
- уміти обирати засіб і форму медіа для створення власних медіатекстів.
Методичні розробки є корисними для вчителів суспільствознавчих дисциплін, тому користуватимуться попитом у сучасній школі.
Інна ВІДІБОРЕНКО, методист науково-методичної лабораторії суспільствознавчих дисциплін комунального закладу «Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені
Василя Сухомлинського»

5
ЧЕРТКОВА Наталія Сергіївна,
завідувач науково-методичної лабораторії суспільствознавчих дисциплін комунального закладу
«Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
імені Василя Сухомлинського»
Актуальні аспекти формування медіаграмотності
учнів на уроках інтегрованого курсу «Громадянська освіта»
Медіаграмотність сьогодні – найважливіший комплекс навичок і знань, необхідних людині в сучасному інформаційному суспільстві. Як знаходити потрібну інформацію і переконуватися в її вірогідності, як відокремлювати пропаганду від фактів і фільтрувати інформацію в ситуаціях конфлікту; що таке
інформаційна безпека і чим вона відрізняється від цензури, як розпізнавати маніпуляцію – це лише неповний список викликів, що стоять перед людьми в різних країнах світу, незалежно від соціально-політичної системи, ладу, культури та рівня їхнього розвитку.
В сучасному суспільстві діти є активними споживачами медіаконтенту, перебувають під впливом інформації, яка впливає на формування їхнього світогляду, систему цінностей, поведінку. Тому актуальними завданнями стали: навчити учнів використовувати медіа у процесі навчання, аналізувати тексти, знати правила культури спілкування в інтернеті, володіти медійною грамотністю.
З 2017 року в закладах загальної середньої освіти впроваджено
інтегрований курс «Громадянська освіта» для 10 класу, під час опанування якого передбачено формування політичної, правової, економічної, соціальної, культурної, медійної грамотності школярів.
Визначення медіаграмотності сформульовано в Концепції впровадження медіаосвіти в Україні: «Медіаграмотність – складова медіакультури, яка стосується вміння користуватися інформаційно-комунікативною технологією, виражати себе і спілкуватися за допомогою медіа засобів, успішно здобувати необхідну інформацію, свідомо сприймати і критично тлумачити інформацію, отриману з різних медіа, відділяти реальність від її віртуальної симуляції, тобто розуміти реальність, сконструйовану медіа джерелами, осмислювати владні стосунки, міфи і типи контролю, які вони культивують [1].
Завданням медіаосвіти є сприяння формуванню медіаінформаційної грамотності як комплексу умінь, знань, розуміння і відносин, які дають споживачам можливість ефективно і безпечно користуватися медіа, усвідомлено обирати, розуміти характер контенту і послуг, приймати рішення та користуватися повним спектром можливостей, які пропонують нові комунікаційні технології та медіаінформаційні системи, а також можливість захистити себе і свою сім‟ю від шкідливого або вразливого інформаційного

6 матеріалу; медіаімунітету особистості, який робить її здатною протистояти агресивному медіасередовищу і деструктивним медіаінформаційним впливам, забезпечує психологічне благополуччя при споживанні медіапродукції, що передбачає медіаобізнаність, уміння обирати потрібну інформацію, оминати
інформаційне «сміття», захищатися від потенційно шкідливої інформації з урахуванням прямих і прихованих впливів; рефлексії та критичного мислення як психологічних механізмів, які забезпечують свідоме споживання медіапродукції і саморегуляцію взаємодії з медіа на основі ефективного орієнтування в медіапросторі та осмислення власних медіапотреб, адекватного та різнобічного оцінювання змісту, джерела, форми і якості надання інформації,
її повноцінного і критичного тлумачення з урахуванням особливостей сприймання мови різних медіа, розвивають здатність протистояти зовнішній
інформаційній агресії та пропаганді, деструктивним медіаінформаційним впливам; здатності до медіа творчості для компетентного і здорового самовираження особистості та реалізації її життєвих завдань, розвитку патріотизму, української ідентичності, згуртованості, солідарності, зокрема для подолання соціальних наслідків воєнних дій на Донбасі та окупації Криму, покращення якості міжособистісної комунікації і приязності соціального середовища, доброзичливості в мережі стосунків, а також якості життя в значущих для особистості спільнотах спеціалізованих аспектів медіакультури: візуальної медіакультури (сприймання кіно, телебачення), аудіальної та музичної медіакультури, розвинених естетичних смаків щодо форм мистецтва, опосередкованих мас-медіа, сучасних напрямів медіаарту тощо [1].
Медіаграмотність необхідна учням, щоб орієнтуватися в сучасному
інформаційному просторі, вміти аналізувати медіатексти в історичному, соціальному, культурному контекстах, розуміти значення медіа в житті кожної людини.
Десятикласники мають значний аудіовізуальний досвід: володіють навичками роботи з комп‟ютерною технікою, мобільними телефонами, але у них недостатньо розвинені вміння, що дозволяли би співвідносити емоційне сприйняття з понятійними судженнями. Учні не вміють аналізувати мову медіаповідомлень, визначати маніпулятивні слова-маркери, відстоювати власну точку зору під час створення й обговорення медіатекстів, дотримуватися етичних норм спілкування в медіапросторі. Необхідними навичками та вміннями старшокласники мають змогу оволодіти на уроках інтегрованого курсу «Громадянська освіта».
Навчальною програмою передбачено вивчення розділу «Світ інформації та мас-медіа», у змісті якого є теми: «Комунікація, інформація, медіа», «Медіа і демократія. Свобода, етика і відповідальність», «Маніпулятивний вплив медіа»,
«Інтернет». У програмі визначені очікувані результати щодо навчально- пізнавальної діяльності десятикласників з питань медіаграмотності, учні мають знати і розуміти зміст понять: свобода слова, інформація, медіатекст, суспільне мовлення, пропаганда, реклама, маніпуляція, джерела інформації, «мова ворожнечі». Школярі мають уміти характеризувати функції медіа в

7 демократичній державі та наводити приклади їхнього впливу на прийняття рішень; описувати ознаки замовних матеріалів у медіа; знати можливості
інтернету та усвідомлювати небезпеки, пов‟язані з його використанням. Також мають бути сформовані такі вміння і навички: усвідомлювати різницю між реальною подією та її відображенням у медіатексті, технологіями критичного аналізу медіатекстів, перевіряти достовірність джерел
інформації; простежувати переваги і ризики під час користування соціальними мережами.
В учнів має бути сформований критичний підхід до медіатекстів, готовність не вживати «мову ворожнечі», усвідомлення, що свобода слова – фундаментальна цінність демократичного суспільства [2].
Вчителі інтегрованого курсу «Громадянська освіта» під час уроків мають організовувати пізнавальну діяльність учнів, створюючи атмосферу взаєморозуміння, взаємоповаги, творчої співпраці, інтерактивної комунікації та враховуючи вікові та психологічні особливості розвитку десятикласників, для яких навчальна діяльність стає засобом реалізації життєвих планів, вибору майбутньої професії. У процесі навчання учні аналізують події, явища, обґрунтовують власну точку зору на проблемні питання. Таким чином, у них відбувається формування критичного мислення.
На уроках інтегрованого курсу «Громадянська освіта» учні оволодівають технологіями критичного аналізу медіатекстів, якщо працюють із різними джерелами (статті, фото, фрагменти фільмів, реклама, матеріали навчальних сайтів, сторінки в соціальних мережах). Цікаву інформацію для проведення дискусій можуть знайти на сайтах «Детектор медіа», «Медіаосвіта і медіаграмотність», «Stopfake», «Fakeoff».
Для самостійної роботи вчитель може запропонувати учням виконати вправу «Подвійний щоденник». Наприклад, переглядаючи фільм, сайт, учень записує в ліву колонку, що його найбільше вразило в медіатексті, у праву – які думки у нього виникли. Лише аналіз медіатекстів дає змогу розпізнати спробу маніпуляції, оцінити достовірність інформації. Найбільш поширені маніпуляції в медіа – це: підміна фактів, виривання з контексту, цитування анонімних авторів, хибна аналогія та ін.
Шукаючи відповіді на запитання, учні усвідомлюють різницю між реальною подією та її висвітленням у медіа, визначають фейкову інформацію.
Важливою методичною умовою формування медіаграмотності учнів на уроках інтегрованого курсу «Громадянська освіта» є використання проєктної технології. Створення шкільної газети, сайту класу, блогу, рекламного ролику, відеоскрайбінгу, інтерактивного плакату дають змогу залучити кожного учня до активної діяльності, сприяють розвитку інформаційно-цифрової та громадянської компетентностей.
Для виховання особистості, здатної орієнтуватися в медіапросторі, важливим стане впровадження вчителем кейс-технологій, що створюють умови для розвитку в учнів вміння аналізувати, вести дискусію, формулювати, висловлювати, відстоювати свою точку зору, оцінювати, приймати рішення з

8 урахуванням конкретних умов і наявності фактичної інформації, отриманої з кейсу [3].
Освіта з медіаграмотності надає суттєві переваги, якщо порівнювати їх із традиційною грамотністю, та апелює до інтеграції технологій та до таких
«навичок ХХІ сторіччя», як критичне мислення та ефективні комунікації, що ключові для всіх галузей навчання.
Ми живемо в культурі, насиченій медіа, освіта з медіаграмотності має автоматичний зв'язок з реальним життям. Учням легко побачити доречність того, що вони вивчають, якщо розглядають приклади медіа, які впливають на реальний світ.
Освіта з медіаграмотності допомагає учням стати «ефективними комунікаторами», тому що дає змогу не лише створювати різні форми медіа, але і знаходити свої власні голоси та можливості, щоб їх почули. Учні, які відчувають, що їхню роботу цінують і бачать, з більшою ймовірністю докладатимуть зусиль та енергії під час виконання завдань, аніж ті, що не задоволені собою або тим, що їх просять зробити [4].
Формування медіаграмотності учнів на уроках інтегрованого курсу
«Громадянська освіта» можливе за таких методичних умов: урахування вікових та психолого-педагогічних особливостей десятикласників; створення на уроці атмосфери творчої співпраці, взаєморозуміння, спонукання учнів до обміну думками, враженнями; використання сучасних педагогічних технологій.
Список використаних джерел
1.
Концепція впровадження медіаосвіти в Україні (нова редакція).
2016 р.
URL: http://mediaosvita.org.ua/book/kontseptsiya-vprovadzhennya- mediaosvity /
(дата звернення: 25.09.2020).
2.
Громадянська освіта
:
Навчальна програма
інтегрованого курсу для
10 класів загальноосвітніх навчальних закладів: Наказ Міністерства освіти і науки від 27 жовтня 2017 р. № 1407. URL: https://mon.gov.ua/.../program- hromadyanska-osvita-24.11.2017.doc
(дата звернення: 25.09.2020).
3.
Журба О.В. Формування медіаграмотності десятикласників на уроках
інтегрованого курсу
«Громадянська освіта».
URL: https://journals.indexcopernicus.com/api/file/viewByFileId/705291.pdf
(дата звернення: 01.10.2020).
4.
Медіаграмотність: Підручник для вчителів / Сінді Шейбе, Фенйз
Рогоу/ /Перекл. З англ. С.Дьома; за загал. В.Іванова, О.Волошенюк. – К.: Центр
Вільної Преси, Академія Вільної Преси, 2017. – 319 с.

9
ФЕДЕНКО Надія Валентинівна,
вчитель історії та суспільствознавства спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 14
Кіровоградської міської ради
Кіровоградської області
Медіаграмотність та критичне мислення
на уроках суспільних дисциплін
Перед сучасною освітою стоїть безліч завдань, які передбачають не просто забезпечення учнів якісними знаннями, а й формування компетентної особистості, здатної до адекватної оцінки оточуючих подій, спроможної творчо вирішувати поставлені перед нею завдання, а головне – не стати знівельованою особистістю у вирі асоціативних проявів суспільства.
Відомий вислів «Хто володіє інформацією, той володіє світом» на початку ХХІ століття втрачає свою актуальність. Потік інформації, який сьогодні отримує пересічна людина, настільки об'ємний, що його інколи навіть важко осягнути, розібратися, що є дійсно важливою інформацією, а що є
«сміттям», чи взагалі – містифікацією, фальсифікацією тощо. І тому на часі постає питання медіаосвіти.
Українське суспільство потребує ширшого вироблення навичок формування медійної та
інформаційної грамотності в умовах пропагандистсько-психологічних війн. Освітні заклади – це саме ті інституції, що мають усі можливості для того, щоб долучитися до формування медіаграмотного споживача. Як для вчителів, так і для учнів важливо стати
інформаційно та медійно грамотним, набути певних навичок, пов‟язаних з роботою в інформаційному та медіапросторі.
Розпізнавати те, про що ми дізнаємося з мас-медіа, декодовувати безкінечний масив щоденної інформації і монтувати з неї нові для себе змісти – це велика майстерність, якою мало хто володіє. Доба, в яку ми живемо, називається інформаційною.
В інформаційному суспільстві діти стають активними споживачами медіаконтенту, вони знаходяться під впливом різноманітної інформації, яка впливає на їхній світогляд, систему цінностей, поведінку. Тому саме у школі учні мають навчатися використовувати медіа в процесі навчання, аналізувати медіатексти, знати правила культури спілкування в інтернеті, володіти аудіовізуальною грамотністю. Кожна людина має розвивати свої навички мислення вищого рівня, критично оцінювати та синтезувати інформацію, до якої відкрився безмежний доступ.
Що таке медіаграмотність? Що це означає – бути медіаграмотним?
Медіаграмотність – складова медіакультури, яка стосується вміння користуватися інформаційно-комунікативною технікою, виражати себе і спілкуватися за допомогою медіазасобів, успішно здобувати та критично

10 тлумачити необхідну інформацію, отриману з різних медіа, це сформована якість особистості та необхідна умова грамотної та ефективної поведінки, спосіб мислення в умовах сучасного інформаційного суспільства.
Медіаграмотність, у першу чергу, необхідна школярам, щоб орієнтуватися в сучасному інформаційному просторі, вміти аналізувати медіатексти в історичному, соціальному, культурному контекстах, розуміти значення медіа в житті кожної людини.
Учні мають уміти характеризувати функції медіа в демократичній державі та наводити приклади їхнього впливу на прийняття рішень; описувати ознаки замовних матеріалів у медіа; знати можливості інтернету та усвідомлювати небезпеки, пов‟язані з його використанням.
На уроках суспільних дисциплін мають бути сформовані специфічні навички роботи з медіатекстами:
- проводити пошук інформації в джерелах різного типу, критично аналізувати джерело історичної інформації (характеризувати авторство джерела, час, обставини і мету його створення);
- аналізувати інформацію, розповсюджену в різних знакових системах
(текст, карту, таблицю, схему, аудіовізуальний ряд);
- розрізняти в медіаінформації факти і думки, історичні маніпуляції та
історичні пояснення;
- брати участь у дискусіях з історичних проблем, пов‟язаних з висвітленням у медіа, формулювати власну позицію з обговорюваних питань, використовуючи для аргументації історичні відомості.
На уроках суспільствознавчих дисциплін є необхідним створення під час занять атмосфери порозуміння, взаємоповаги, творчої співпраці, інтерактивної комунікації. У процесі навчання школярів цікавлять не тільки питання теорії, але аналіз подій, явищ, процесів, обґрунтування своєї точки зору стосовно проблеми, тобто відбувається формування критичного мислення особистості.
Саме критичне мислення – центральне поняття для медіаграмотності, яке має в основі дослідницький підхід.
Критичне мислення має такі характеристики:
1. Самостійність. Ніхто не може мислити за людину, висловлювати її думки переконання, ідеї тощо. Мислення стає критичним тільки якщо має
індивідуальній характер.
2. Постановка проблеми. Критичне мислення досить часто починається з постановки проблеми, адже її розв'язання стимулює людину мислити критично.
Початок розв'язання проблеми – це збирання інформації про неї, бо роздумувати «на порожньому місці» фактично неможливо.
3. Прийняття рішення. Закінчення процесу критичного мислення – це прийняття рішення, яке дозволить оптимально розв'язати поставлену проблему.
Для того, щоб учні оволоділи технологіями критичного аналізу медіатекстів, необхідно на уроці працювати з різноманітними джерелами
(газетні, журнальні статті, фотографії, фрагменти з художніх, документальних фільмів, інтернет-статті, реклама, матеріали навчальних сайтів, сторінки в

11 соціальних мережах тощо). Ці матеріали можуть бути джерелами цікавої
інформації для проведення дискусій. Для самостійної роботи вчитель може запропонувати учням виконати вправу «Подвійний щоденник». Переглядаючи фільм, телепередачу, сайт, учень записує в ліву колонку, що найбільше його вразило або здивувало в медіатексті, у праву колонку – які думки у нього виникли. Лише глибокий аналіз медіатекстів дає змогу розпізнати спробу маніпуляцій, оцінити достовірність інформації.
Пошук відповідей на запитання допомагає школярам усвідомлювати різницю між реальною подією та її відображенням у медіатексті, визначати фейкову інформацію, розпізнати «мову ворожнечі».
Важливою методичною умовою формування медіаграмотності учнів на уроках інтегрованого курсу «Громадянська освіта» є використання проєктної
технології. Проєкти дають змогу залучити кожного учня до активної діяльності, сприяють розвитку
інформаційно-цифрової, соціальної, громадянської компетентностей.
Для виховання самостійної, творчої особистості, здатної вільно орієнтуватися в існуючому медіапросторі, важливим є впровадження вчителем у процесі навчання кейс-технології. Саме застосування цієї технології створює умови для розвитку в учнів уміння аналізувати і встановлювати проблему, вести дискусію, формулювати, висловлювати, відстоювати свою точку зору і оцінювати позицію опонента, приймати рішення з урахуванням конкретних умов і наявності фактичної інформації, отриманої з кейсу.
Медіаграмотність – сьогодні це життєво необхідна навичка, якою має володіти кожна особистість, яка спілкується з медіа. Медіаграмотність сьогодні – найважливіший комплекс навичок і знань, необхідних людині в сучасному інформаційному суспільстві. Як знаходити потрібну інформацію і переконуватися в її вірогідності; як відокремлювати пропаганду від фактів і фільтрувати інформацію в ситуаціях конфлікту; що таке інформаційна безпека і чим вона відрізняється від цензури; як розпізнавати маніпуляцію – це лише неповний список викликів, що стоять перед людьми в різних країнах світу, незалежно від соціально-політичної системи, ладу, культури та рівня їхнього розвитку.
Список використаних джерел
1. Журба О. В. Формування медіаграмотності десятикласників на уроках
інтегрованого курсу «Громадянська освіта» / О. В. Журба // Збірник наукових праць [Херсонського державного університету]. Педагогічні науки. – 2018. – Вип. 82 (3). – С. 61-64. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/znppn_2018_82(3)__14.
2. Концепція впровадження медіаосвіти в Україні (нова редакція) / за ред.
Л. А. Найдьонової, М. М. Слюсаревського. – Київ, 2016. – 16 с.
3. «Медіаграмотність на уроках суспільних дисциплін» посібник для вчителів. За ред. В. Іванова, О. Волошенюк, О. Мокрогуза. – К.: Центр вільної преси, Академія української преси, 2016. – 201 с.

12 4. Медіаграмотність: Підручник для вчителів / Сінді Шейбе, Фейз Рогоу/
Перекл. з англ. С. Дьома; за загал. ред. В. Ф. Іванова, О. В. Волошенюк. –
К.: Центр Вільної Преси, Академія Української Преси, 2017. – 319 с.
Розробка уроку «Інтеграційні процеси в Європі наприкінці ХХ – на
початку ХХІ століть. Європейський вибір України»
Навчальний предмет: «Громадянська освіта».
Клас: 10.
Мета: поглибити пізнавальну діяльність учнів; формувати їхню компетентність та креативне мислення в дусі європейських цінностей; формувати в учнів уміння знаходити вихід у складних життєвих ситуаціях; сприяти становленню активної позиції учнів стосовно ідеалів і цінностей розвитку демократичного суспільства в Європі та Україні.
Очікувані результати. Після уроку учні зможуть:
висловлювати судження щодо реалій процесу євроінтеграції; розуміти переваги та недоліки євроінтеграції; визначати своє ставлення до участі України в процесах інтеграції; пояснювати сутність поняття «європейські цінності», наводити приклади; визначати сильні і слабкі сторони європейських цінностей; вдосконалити свої вміння аналізувати інформацію, робити висновки, висловлювати свої думки, слухати опонентів; займати певну позицію зі спірного питання, підкріплювати її аргументами, відбивати контраргументи, дискутувати цивілізовано.
Тип уроку: практичне заняття.
Структура уроку
І. Організаційний момент.
ІІ. Виклик (актуалізація опорних знань, мотивація).
Гіпотеза. Якщо відкоригувати зібраний матеріал, то можна з'ясувати:
вступати Україні до ЄС, чи поки треба до нього наближатися поступово.
ІІІ. Введення в тему. Осмислення.
Хід заняття.
План.
1. Історія створення ЄС.
2. Умови вступу країн до ЄС.
3. Європейські цінності.
4. Чи потрібен Україні ЄС?
«За» і «проти» вступу України до Євросоюзу.
Питання для обговорення.
1. Об‟єднана Європа: історія та сьогодення.
2. Проблеми та перспективи входження України до ЄС.
3. Європейські цінності: сильні і слабкі сторони.

13
Вчитель. Які ж завдання, дивлячись на тему і план роботи, ми маємо виконати на уроці? (Відповіді учнів.)
Робота у групах:
4 групи експертів:
1) політичні оглядачі;
2) статисти;
3) єврооптимісти;
4) євроскептики.
1. Історія створення ЄС.
Політичні оглядачі:
Стисло знайомлять усіх з історією створення ЄС.
Країни-учасники ЄС.
У грудні 1991 р. голови держав та урядів 12 країн, які зібралися в
Маастрихті (Нідерланди), вирішили заснувати Союз держав на основі
Європейської Співдружності.
1 січня 1993 р. був утворений Європейський Союз.
Взагалі Європейський Союз включає в себе 27 європейських держав.
Вчитель. Наші шановні «експерти» розповіли нам про історію створення
Європейського Союзу.
Країнам, які прагнуть до ЄС, доведеться провести перебудову своєї економіки, розформувати деякі органи влади, зблизити своє законодавство з правовими актами (нормами) країн ЄС. Це так звані країни другого інтеграційного угрупування. Країни-члени ЄС запровадили єдину валюту – євро. З 1 січня 2002 р. нові купюри – євро – повністю замінили національні валюти. Гімном країн ЄС стала «Ода радості» з 9 симфонії
Бетховена, а прапором – синє полотнище з 12-ма золотими зірками. Цифра 12 – вважається символом благополуччя та успіху.
І останнє, на чому ми хотіли зосередити увагу,
– це структура Європейської ради:
1. Європейська рада – дорадчий орган.
2. Рада Європейського Союзу – законодавчий орган.
3. Європейська комісія – виконавчий орган.
4. Європейський парламент – представницький орган, налічує 626 депутатів. Його обирають загальним голосуванням громадян усіх країн ЄС на 5 років.
5. Європейський суд – найвищий судовий орган. Рада Європейського
Союзу та Європейська комісія знаходяться у Брюсселі, а Європейський парламент – у Люксембурзі.
2. Умови вступу країн до ЄС.
Для вступу в ЄС країни-кандидати повинні відповідати основним критеріям, які були встановлені юридично. А також пройти шлях асоційованого членства в ЄС.
Європейський Союз установив три основні критерії:
- Перший – політичний критерій: країни-кандидати повинні мати стабільні інститути, що гарантують демократію, владу закону, права людини, повагу і захист меншин.

14
- Другий – економічний критерій: країни-кандидати повинні мати дієздатну ринкову економіку та бути у змозі існувати в умовах тиску конкуренції та ринкових сил у межах Союзу.
- Третій – здатність брати на себе зобов‟язання членства в ЄС, у тому числі – відданість цілям політичного, економічного та валютного союзу.
Крім того, держава-кандидат проводить Національний Референдум: громадяни повинні проголосувати за вступ країни до ЄС. На сучасному етапі
Україна ще не повністю відповідає критеріям ЄС.
Наше місце – в Європейському Союзі. Наша мета – Україна в Об‟єднаній
Європі. Давайте послухаємо експерта, який займався проблемою
Європейського вибору України.
Експерт із євроінтеграції. Сьогодні Європейський Союз та Україна мають спільний кордон і, як безпосередні сусіди, будуть посилювати свою політичну та економічну співпрацю. Україна та ЄС спільно працюватимуть з метою виконання «Плану дій». Європейський Союз визнає європейські прагнення України та вітає її європейський вибір.
Але до вступу в ЄС Україна повинна пройти певний шлях: досягти високого рівня розвитку економіки, продовжити демократизацію, мати відповідну законодавчу базу тощо. Найважливішим чинником вступу України в
ЄС має стати свідома підтримка цього вступу широкими верствами населення.
Вчитель. Які ще питання виникли у присутніх до експертів? Що таке
європейські цінності?
Орієнтовна відповідь.
Європейський Союз зберігає національні культури й основні цінності країн-учасниць, таких, як повага до людини, її індивідуальності, захист прав людини, відмова від насилля, захист навколишнього середовища, важливе місце сім‟ї, право людини на освіту, охорону здоров‟я, на роботу і гідну її оплату, свободу слова, право отримувати інформацію, відсутність цензури тощо та сприяє їх розвитку.
3. Європейські цінності.
Метод «Кластер». Слово для пошуку асоціацій – «європейські цінності».
Прогнозовані слова-асоціації:
- людська гідність;
- демократія (рівність, мир, соціальна справедливість, безпека громадян, відкритість, відповідальність, плюралізм, толерантність, повага до чужої точки зору, визнання свободи совісті);
- громадянська відповідальність людини (дотримання законів, протидія пасивності);
- громадянська освіченість;
- компетентність;
- виховання поваги до прав людини;
- вміння знаходити компроміс;
- мова;
- увага до навколишнього середовища;

15
- громадянськість (здатність приймати необхідні рішення та відповідати за них, жити й діяти в певному соціумі, зберігаючи власне самовизначення, зважаючи на власну громадянську позицію; вміння орієнтуватися у політичному, економічному, культурному та правовому контекстах.
Метод «Займи позицію».
Проблемне питання: «Чи можна вважати ціннісні стандарти Європи взірцем?»
Плакати «За», «Проти», «Це складне для мене питання» – у протилежних кінцях кімнати. Учні стають біля відповідного плакату залежно від їхньої думки та обґрунтовують свою позицію, називають найбільш переконливі аргументи.
4. Чи потрібен Україні ЄС?
«За» і «проти» вступу України до Євросоюзу.
Метод «Дебати».
Бінарне питання: «Що має робити Україна: якомога глибше інтегруватися до
ЄС, чи рухатися іншим, самостійним шляхом?».
Учні обмірковують та обговорюють питання, при потребі пишуть свою відповідь на аркуші паперу. Учні обговорюють свої відповіді, формулюють аргументи, що виражають їхню позицію.
Єврооптимісти.
1. Угода з ЄС має посилити економічну інтеграцію, сприяти зоні вільної торгівлі (ЗВТ) і поступової інтеграції України до внутрішнього ринку ЄС.
2. Україна повинна привести свою економічну систему у відповідність до
європейських норм.
3. Також передбачається створення міждержавних органів контролю, рішення будуть прийматися за згодою сторін.
Євроскептики.
Орієнтовна аргументація учнів, які виступають проти української
Євроінтеграції.
1. За оцінками аналітиків буде масове закриття українських підприємств і збільшення імпорту товарів з ЄС, що остаточно підірве слабку економіку України.
2. Українські товари можуть виявитися не конкуренто спроможними.
3. На відміну від інших країн Східної Європи, Україні ЄС відмовився списати зовнішні борги в рамках процесу євроінтеграції. Також існують ризики відсутності серйозних інвестицій з боку ЄС.
ІV. Генералізація. Рефлексія.
Знання, які ви сьогодні отримали, допоможуть вам краще розуміти сьогодення
і зробити в майбутньому свідомий вибір.
Метод «Незакінчене речення». Учням пропонуються підсумкові рефлективні формули:
- «Для мене сьогодні важливим було…».
- «Сьогодні я навчився…».
- «Мені хотілося надалі навчитися…» (Вони висловлюють свої думки).
V. Підсумки. Оголошення домашнього завдання.
Опрацювати відповідний параграф підручника.

16
КУЗЬМИЧ Галина Миколаївна, учитель історії Тарасівської філії комунального закладу
«Новгородківський навчально- виховний комплекс імені заслуженого вчителя України
П.Ф. Козуля «Загальноосвітня школа
І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад»
Новгородківської районної ради
Кіровоградської області»
Основи медіаграмотності
на уроках суспільствознавчих дисциплін
Медіаграмотність визнана однією із ключових навичок XXI століття.
Саме навички медіаграмотності унеможливлюють сприйняття медіатекстів поза суспільним і політичним контекстом, і саме громадський попит – запорука функціонування незалежних медіа. Українське суспільство потребує ці навички особливо тепер, у період громадсько-політичної кризи, коли медіаспоживач перебуває ніби у «лійці» інформаційних потоків і навіть у вдумливих, освічених людей зростає схильність передовіряти комусь роль гейткіперів- брамників, таких собі ключових посередників і розпорядників, які відкривають чи закривають інформацію, замість того, щоб самим дізнатися думку інших або навчитися розпізнавати, чи можна довіряти цій інформації [1].
Актуальність медіаграмотності в Україні зумовлена тим, що сучасне суспільство характеризується збільшенням ролі інформації і знань у житті суспільства; створенням глобального інформаційного простору, який забезпечує ефективну інформаційну взаємодію людей, їхній доступ до світових ресурсів і задоволення потреб щодо інформаційних продуктів і послуг.
В освітньому процесі для вироблення практичних навичок доцільно застосовувати різноманітні методи та форми навчання. Для засвоєння навчального матеріалу шляхом практичної діяльності учнів необхідно широко використовувати розвиваючі, інтерактивні методи, надаючи їм перевагу над репродуктивними. Це передбачає поєднання індивідуальних, групових та фронтальних форм роботи, застосування як ефективних традиційних, так і
інноваційних, зокрема інтерактивних, методів навчання [1].
«Медіаграмотність – це сукупність знань, навичок та умінь, які надають людям можливість аналізувати, критично оцінювати і створювати повідомлення різних жанрів та в різних формах для різних типів медіа, а також розуміти й аналізувати складні процеси функціонування медіа в суспільстві, та
їх вплив», – так звучить одне з академічних визначень. По суті, в основі медіаграмотності – модель, яка заохочує людей замислюватися над тим, що вони дивляться, бачать, читають.

17
Завдання медіаграмотності полягає у трансформації медіаспоживання в активний та критичний процес, допомагаючи людям краще усвідомити потенційну маніпуляцію, а також допомогти зрозуміти роль мас-медіа і ЗМІ у формуванні громадської думки [2].
Взагалі, вважається, що термін «медіаграмотність» був виведений від термінів
«критичне бачення» та
«візуальна грамотність».
Також використовуються такі терміни, як «технологічна грамотність», «інформаційна грамотність», «комп‟ютерна грамотність» [3].
Найкраще прищеплювати медіаграмотність ще з юного віку через медіаосвітні елементи в навчальному процесі. Дітей потрібно не захищати від медіа (це треба, до речі, пояснити багатьом батькам) – вони мають готуватися до того, щоб бути активними учасниками медіапроцесу [2].
Медіаграмотний учень має бути здатний критично та усвідомлено оцінювати медіатексти, підтримувати критичну дистанцію щодо популярної культури та чинити спротив маніпуляціям.
Навчання медіаграмотності має дати учням змогу:
- розвивати здатність, знання та відношення, необхідні для аналізу способів, за допомогою яких медіа активно конструюють реальність;
- здобувати знання соціального, культурного, політичного та економічного значення цих конструкцій та цінностей, які вони розповсюджують;
- розвивати рівень оцінювання та естетичного сприйняття медіатекстів;
- декодовувати медіатексти, щоб розпізнавати та оцінювати культурні цінності, практичну значущість, ідеї, що містяться в них;
- розпізнавати, аналізувати та застосовувати різноманітність технічного використання та створення медіатекстів;
- усвідомлювати, що ті, хто створюють (конструюють) медіатексти, роблять це, виходячи з багатьох мотивів (контроль, тиск, тощо) – економічних, політичних, культурних, організаційних, технічних, соціальних;
- розуміти, що кожна людина залучена до селективного та аналітичного процесу дослідження медіатекстів [3].
Розробка уроку
«Комунікація, інформація, медіа»
Навчальний предмет: «Громадянська освіта».
Клас: 10.