Формування медіаграмотності на уроках суспільствознавчих дисциплін сторінка 7

78
Фото 3. Вилучення зерна буксирною командою в одному із сіл
Гарбузинського району Миколаївської області. Матеріали Галузевого державного архіву служби безпеки України.
Ружанський Бронеслав народився в Помічній в 1915 році в родині колійного майстра Михайла Ружанського. Отаманська куля обірвала життя бійця червоної гвардії, Ружанського Михайла, у 1921 році. З 14 років Бронеслав змушений був іти працювати на залізницю, бо він відповідав не тільки за себе, а й за маму та двох молодших сестер. «Жили дуже бідно, але на початку 30-их взагалі стали голодувати. Пайка не вистачало, від присадибної ділянки взагалі відмовилися щоб не сплачувати продподаток… В 1932 поїзний пайок давали тільки машиністу, а він вже ділився з помічником і кочегаром. Я йду з поїздки, а мене зустрічають сестри, щоб допомогти нести шарманку (сумка залізничника), розраховуючи дістати з неї пів цибулини і окраєць хліба, яким зі мною ділився машиніст, а я залишав сестрам» – згадує Бронеслав Михайлович.
«Якось я вкрав з паровоза молоток, добротний такий молоток, і на толкушці обміняв в одного куркуля на торбину полови й десять картоплин. Йшов додому дуже злий, я, робітник, краду в своїх братів, щоб віддати майно куркулю за шматок хліба, а тому коли начальник депо запропонував мені вступити в команду і їхати вилучати хліб в куркулів, я не вагаючись погодився. Похмурого осіннього ранку в село Кирилівку (Добровеличківський район, Кіровоградська область), в‟їхало дві підводи. На першій сиділо двоє міліціонерів, уповноважений з району і троє робітників, один з них зовсім молодий, ще не одружений юнак, Ружанський Бронеслав Михайлович. Родом хлопець був з

79
Помічної (залізнична станція за 12 кілометрів від Кирилівки). Залізничний капелюх і машиністовський жакет явно не могли захистити від пронизливого осіннього вітру.
2017-го року, коли у Бронеслава брали інтерв‟ю, він щиро каявся в тому, що довелося бути в рядах реквізиторів.
З усних свідчень Б. Ружанського, 2017 рік.
Завдання.
1. На основі історії Ружанського спробуйте пояснити, як реалізовується трикутник «кат – жертва – кат», які обставини змусили до нього потрапити?
2. Чи можна виправдати зміну його життєвої позиції залежно від обставин, у які він потрапив?
3. Результати своєї роботи оформіть у вигляді листівки-колажу.
Додаток 3
Група 3. Стереотип 2. Українці не чинили опору під час голодотворної політики.
Уважно ознайомтеся з документами та дайте відповіді на запитання.
1. Які форми протесту використовували селяни проти комуністичної влади? Які з форм протесту були для вас вражаючими, чому?
2. Які наслідки опору селянства в період колективізації?
3. Спростуйте стереотип про те, що українці не чинили опору під час голодотворної політики. Результати оформіть у колаж-листівку.
«Сталін боявся контрреволюції, і найбільше його турбувала Україна, де були сильні націоналістичні і сепаратистські настрої. Крім того, саме в Україні був найсильніший, а нерідко і озброєний опір насильницькій колективізації. Та й в Москві було чимало противників колективізації та її наслідків. У самій
Україні національно орієнтована інтелігенція також викликала у Сталіна підозри. Він взагалі вважав її «агентами Польщі». Страх перед контрреволюцією завжди був одним з головних спонукальних мотивів його поведінки, і Голодомор став для нього одним з інструментів боротьби з нею. У
Сталіна виникло стійке переконання, що контрреволюція може спалахнути саме в Україні. Опір, який набув широкого масштабу, спостерігався під час колективізації. Виникав він і в період існування політичної опозиції в Україні.
Однак під час Голодомору сільське населення було доведене до такого ступеня виснаження і втрати людської подоби, що ніяких сил на опір не залишалося».
Енн Епплбаум, лауреат Пулітцерівської
премії, автор книги про Голодомор «Червоний
голод. Війна Сталіна проти України».
«Під час весняної завірюхи, коли куркулі через жіноцтво хотіли розвалити колгосп, зненацька наскочив на таку «жіночу бригаду» і я.
Обступили мене жінки, чую вже вигуки: «За ноги його хапай!» Ну, думаю, амба, кришка, пропав Любарський ні за цапову душу, з‟їдять баби… Скорчив я
їм невинну рожищю, ласкаво посварився пучкою та й говорю: – Не, не… рукам волі законом не положено давати… По хорошому треба… По хорошому».

80
Із розповіді про «баб’ячий бунт»
«двадцятип’ятитисячника»
Т. Любарського, слюсаря з Полтави,
що став головою колгоспу в
с. Лиманське Білоцерківського району
(газета «Більшовик Полтавщини»
від 31 травня 1930 p.):
«У Стримівці є міцні середнячки, як Нестір (прізвище нерозбірл. – авт.) і
Крячко Михайло, що ведуть агітацію проти вступу до колгоспу. Зберуть навколо себе бідноту та й почнуть умовляти: «Не йдіть до колгоспу, бо будете тільки робити, не розгинаючи спини, а не заробите нічого. Хліба вам не дадуть, бо все піде на заготівлю». Слід уже вдарити по куркульських недобитках та припинити їх шкідницьку роботу».
Ворон
«У с. Дмитрівка Знам‟янського району після проведення зборів колгоспників появився кінь «підкуркульника» з гаслом на голові «Ходю, ходю й блукаю, собі долю шукаю, бо без хліба зостався. Й коли долі не знайду, то в колгосп піду». Аналогічне явище, розцінене владою як «антирадянська контрреволюційна діяльність», було зафіксоване в с. Михайлівка (на той час
Знам‟янського району), де по селу теж ходив кінь з написом на лобі: «Ходю, блукаю, СОЗа шукаю, коли не знайду – на ковбаси піду».
Газета «Зінов’ївський пролетар», 1930.31.01.
Активна форма опору – 1930 рік. Це був пік, коли сотні людей йшли проти кулеметів – це не вигадка. Очільник ОДПУ в УРСР Всеволод Балицький фіксував, що люди йшли на кулемети, співаючи «Ще не вмерла Україна!».
Додаток 4
Група 4. Стереотип 4. Відсутність можливості вибору
Завдання. Уважно прочитайте архівний документ і дайте відповідь на запитання.
1. Чи можна стверджувати, що в учасників реалізації Голодомору справді не було вибору?
2. Як можна пояснити вчинок голови колгоспу Івана Бойка? Як він розплатився за своє рішення?
3. Спростуйте стереотип про відсутність можливості вибору.
4. Результати оформіть у колаж-листівку.
Учні мають зауважити, що вибір завжди чинить людина самостійно, можливість вибору є завжди. Іван Бойко пішов проти наказів радянської влади і саботував хлібозаготівельні плани.

82
Термінологічний словник
Вішинг– вид кіберзлочинів, у яких у повідомленнях міститься прохання зателефонувати на певний міський номер, а під час розмови запитуються конфіденційні дані власника картки.
Деструктивний медіаінформаційний вплив – вплив різноманітного медіаконтенту (інформація та деструктивно спрямовані способи її подання), специфічною ознакою якого є психологічно-руйнівний, травматичний, небезпечний зміст повідомлення та/або форми передавання, які мають високий рівень медіаризиків, тобто можуть завдати шкоди здоров‟ю, розвитку та психологічному благополуччю людини, зокрема дитини певного віку.
Кардинг– використання в операціях реквізитів платіжних карт, отриманих зі зламаних серверів інтернет-магазинів, платіжних і розрахункових систем, а також із персональних комп'ютерів (або безпосередньо, або через програми віддаленого доступу, «трояни», «боти»).
Кард-шарінг– надання незаконного доступу до перегляду супутникового та кабельного TV.
Критичне мислення – це наукове мислення, суть якого полягає в ухваленні ретельно обміркованих та незалежних рішень. Головним чином йому притаманні такі властивості, як усвідомленість та самовдосконалення.
Мальваре – створення та розповсюдження вірусів і шкідливого програмного забезпечення.
Медіаграмотність – складова медіакультури, яка стосується вміння користуватися інформаційно-комунікативною технікою, виражати себе і спілкуватися за допомогою медіазасобів, успішно здобувати необхідну
інформацію, свідомо сприймати і критично тлумачити інформацію, отриману з різних медіа, відділяти реальність від її віртуальної симуляції, тобто розуміти реальність, сконструйовану медіаджерелами, осмислювати владні стосунки, міфи і типи контролю, які вони культивують.
Медіаінформаційна грамотність – МІГ (media and informational literacy – MIL) – сучасна стратегія ЮНЕСКО, яка полягає у поєднанні традиційних концептів «медіаграмотності» та «інформаційної грамотності» у спільний концепт МІГ, що позначає комбінований набір компетенцій (знань, навичок і відносин), необхідних на сьогоднішній день для життя і роботи. MIГ розглядає усі види засобів масової інформації та інших постачальників
інформації (бібліотеки, архів, музеї та інтернет) незалежно від використовуваних технологій. МІГ спрямована на розширення прав і свободи самовираження людей, забезпечення рівноправного доступу до інформації та знань і сприяння формуванню вільної, незалежної і плюралістичної медіа та
інформаційної системи.
Концепт МІГ передбачає визнання провідної ролі інформації та медіа в повсякденному житті. МІГ лежить в основі свободи слова та інформації, оскільки дає змогу громадянам зрозуміти функції засобів масової інформації та
інших постачальників інформації, критично оцінювати їх зміст, а також

83 ухвалювати обґрунтовані рішення, будучи як користувачами, так і виробниками
інформації та медіаконтенту.
Медіакомпетентність – рівень медіакультури, що забезпечує розуміння особистістю соціокультурного, економічного і політичного контексту функціонування медіа, засвідчує її здатність бути носієм і передавачем медіакультурних цінностей, смаків і стандартів, ефективно взаємодіяти з медіапростором, створювати нові елементи медіакультури сучасного суспільства, реалізувати активну громадянську позицію.
Медіакультура – культура сприймання і виробництва соціальними групами та соціумом у цілому сукупності інформаційно-комунікаційних засобів, що функціонують у суспільстві, знакових систем, технологій комунікації, пошуку, збирання, виробництва і передавання інформації. На особистісному рівні медіакультура означає здатність людини ефективно взаємодіяти з мас-медіа, адекватно поводитися в інформаційному середовищі, здійснювати ціннісно-вольову рефлексивну регуляцію
інформаційної поведінки.
Медіаобізнаність – складова медіакультури, що передбачає засвоєння особистістю системи знань про засоби масової комунікації, їх історію та особливості функціонування, користь і шкоду для людини, уміння убезпечити себе від деструктивних медіаінформаційних впливів і вільно орієнтуватися у світі інформації.
Медіаосвіта – частина освітнього процесу, спрямована на формування в суспільстві медіакультури, підготовку особистості до безпечної та ефективної взаємодії з сучасною системою мас-медіа, включаючи як традиційні (друковані видання, радіо, кіно, телебачення), так і новітні (комп‟ютерно опосередковане спілкування, інтернет, мобільна телефонія) медіа з урахуванням розвитку
інформаційно-комунікаційних технологій.
Онлайн-шахрайство – несправжні інтернет-аукціони, інтернет-магазини, сайти та телекомунікаційні засоби зв'язку.
Піратство– незаконне розповсюдження інтелектуальної власності в
інтернеті.
Протиправний контент– контент, що пропагує екстремізм, тероризм, наркоманію, порнографію, культ жорстокості та насильства.
Рефайлінг – незаконна підміна телефонного трафіку.
Соціальна інженерія – технологія управління людьми в інтернет- просторі.
Фішинг – вид шахрайства, відповідно до якого клієнтам платіжних систем надсилають повідомлення електронною поштою нібито від адміністрації або служби безпеки цієї системи з проханням вказати свої рахунки та паролі.

84
Формування медіаграмотності на уроках
суспільствознавчих дисциплін
(з досвіду роботи вчителів історії, правознавства та громадянської освіти
Кіровоградщини)
Методичні розробки
для вчителів історії, правознавства
та громадянської освіти
Підписано до друку 06.11.2020 р.
Формат 60×84 1/16. Папір офсетний.
Гарнітура «Times New Roman». Друк – принтер. Тираж 100 прим.
Зам. № 341
КЗ «КОІППО імені Василя Сухомлинського», вул. Велика Перспективна, 39/63,
Кропивницький, 25006
Віддруковано в лабораторії інформаційно-методичного забезпечення освітнього процесу КЗ «КОІППО імені Василя Сухомлинського», вул. Велика Перспективна, 39/63, Кропивницький, 25006