«Формування інтонаційної сторони мовлення заїкуватих дітей дошкільного віку» сторінка 2

1 2 3 4 5 6 7

Ім'я файлу: курсовая (Маринка Анастасия) 1.doc
Розширення: doc
Розмір: 484кб.
Дата: 20.11.2021
скачати
Пов'язані файли:
Лекція.docx
Cinderella.docx
Практикум З ІНОЗЕМНОЇ МОВИ ДЛЯ ЗАОЧ.doc
Praktichna_robota_7.docx
Використання проблемних ситуацій на уроках „Основи здоров΄я” у п
Українська література.docx
історичне дослідження.pptx
Економетрика (Восстановлен).docx
Зустріч птахів..docx
Відомість 19-15.doc
Kursovaya_rabota_Nazarenko_Maxima_Viktorovicha_...docx
kazedu_198707.docx
Підготовка та обслуговування бенкету День народження-1.doc
аналітична хімія.docx
8-2019 1.doc
лекция 24.docx
upload-1175911-1669655084061951238.docx
Решетілова Довгань Маркетингові дослідження.pdf
Бух. облік ДЗ 3.docx
Karliukova_dyp_2021.pdf
ГОТОВА РОБОТА РИЛЬСЬКИЙ.docx
Додаткове завдання за першим модулем.docx
1..docx
Yemets_Kursova_robota.docx
Крупніцький Степан(2).pdf

Особливості формування інтонаційної сторони мовлення заїкуватих дітей дошкільного віку.

Як зазначає А. Й. Багмут – інтонація (від лат. іntonare – голосно вимовляти) – це сукупність звукових мовних засобів, завдяки яким передається смисловий, емоційно-експресивний і модальний характер висловлення, комунікативне значення та ситуативна зумовленість, стилістичне забарвлення тексту, індивідуальність виражальних прийомів мовця [23, с. 210].

Наукові доробки дослідників із проблем заїкання (Л. Андронова, С. Асланова, Л. Бєлякова, Н. Власова, О. Дьякова, Т. Когновицька, В. Кондратенко, Л. Копачевська та ін.), дозволяють стверджувати, що порушення плавності мовлення призводить до дискоординації всього мовленнєвого акту, при цьому суттєвим є деформація темпу і ритму мовлення, що спричиняє порушення багатьох сторін інтонації: паузи, наголосу, мелодики, динамічної гармонії. Темпоритмічна організація та інтонація усного мовлення є стрижнем, який об’єднує та координує всі складові усного мовлення (Т. Іванова-Лук’янова, І. Поварова).

Дослідження Н. А. Ричкової моторних і мовних функцій заїкуватих дошкільнят дозволяють виділити 4 підгрупи дітей:

діти першої підгрупи мають заїкання, яке з'являється на тлі нормального темпу мови;
у дітей другої підгрупи відзначається прискорений темп мови;
діти третьої підгрупи відчувають труднощі в утриманні темпо-ритму;
діти четвертої підгрупи відрізняється слабким розвитком почуття ритму [9].

Роботу над мелодикою і темпом мови часто називають роботою над виразністю мови. Відомі різні шляхи проведення цієї роботи. Одні вважають за необхідне вже з перших занять виробляти у заїкуватих емоційну, виразну мову. Цього підходу дотримуються більшість дослідників [10, 11].

Виразна мова вимагає від заїкуватих вміння володіти різним мовним темпом і модуляціями голосу. Заїкаючим відразу важко опанувати цим умінням у всіх мовних ситуаціях. Тому необхідний поступовий шлях оволодіння різним темпом мовлення.

Деякі фахівці припускають приділяти увагу роботі над інтонацією в кінці курсу логопедичних занять [11, 12]. У цьому випадку стає незрозумілим, як можна, розвиваючи мовлення заїкаючого, з самого початку залишати без уваги інтонацію, яка виконує основну функцію мови - комунікативну.

Існує ще один підхід до подолання заїкання [13]. Ці автори рекомендують користуватися монотонною промовою, що допомагає долати судоми, викликати у них плавне мовлення.

Однак якщо розглядати монотонність, як засіб, що зменшує судоми, то варто використовувати його на першому етапі логопедичних занять. На позитивні властивості монотонності вказував ще И. А. Сікорський: «Монотонне мовлення - мовлення, позбавлене природних підвищень і знижень тону голосу. Таке мовлення, зменшує заїкання вельми значно. Перетворення природного мовлення в монотонне має надзвичайно спрощувати мовлення і полегшувати артикулювання для заїкаючих» [11].

Н. П. Тяпугін пише: «Лікування заїкання в будь-якому віці та в будь-якому періоді починається з перевиховання промови хворого заїканням на основі навчання його злегка сповільненим і плавним мовленням, яке має всебічне та регулююче значення» [14].

Але існує й інша думка щодо формування темпу мови в заїкуватих [11, 15]. Наприклад, Л. Н. Мещерська пише: «Всі відомі способи усунення заїкання засновані на уповільнення темпу мовлення. Неприродність темпу мовлення, боязнь насмішок з боку оточуючих є причинами порушення хворими запропонованого їм темпу мовлення. Це призводить до відновлення заїкання» [15, с. 10]. Автор пропонує проводити роботу з подолання заїкання, викликаючи нормальний або близький до нормального темп мовлення.

Цікавим є думка окремих авторів щодо тактики виховання темпу мови в заїкуватих [16]. Їх рекомендації зводяться до того, що після відпрацювання мовних навичок, при використанні уповільненого темпу мовлення, слід проводити роботу по прискоренню темпу і наближенню його до нормального розмовного мовлення.

М. І. Лохов, аналізуючи роботи вітчизняних дослідників, зазначав, що логопедія приділяє значну увагу ритму і стилю, так як на базі складу формується мова дитини, формується за допомогою ритму.

Саме склад, як первісна «цеглинка» промови залишається неушкодженим навіть в тому випадку, коли вся інша мовна система повністю розвалена в результаті порушення мозкових схем, тобто, на думку М. І. Лохова, ритм і склад складають основу для відновлення порушеного мовного комплексу, так як в складі присутній ритм, і саме він надає лікувальну дію [17].

Таким чином, з усього вищесказаного можна зробити висновок, що формування мови заїкуватих тісним чином пов'язане з вибором оптимального для них темпу мовлення. Але серед дослідників інтонаційної сторони мовлення заїкуватих дітей немає єдиної думки про шляхи нормалізації її темпу. Одні пропонують проводити логопедичну роботу, використовуючи уповільнений темп мовлення, інші - прискорений, треті - темп, наближений до темпу мовлення дітей, що нормально говорять.

Таким чином, аналіз літератури показав, що відомості про мелодику та темп мовлення заїкуватих дошкільнят дуже обмежені. Крім того, в літературі ми не виявили відомостей про динаміку тимчасових і мелодійних характеристик промови заїкуватих дітей в процесі логопедичних занять, а значить про умови, які сприяють формуванню їхнього мовлення. Недостатньо розроблені методи і прийоми, спрямовані на формування інтонації при подоланні заїкання у дошкільників.

ВИСНОВКИ

Отже, зазначена тема дослідження, на сьогоднішній день є актуальною проблемою. Діти з заїканням – одна з найбільш численних категорії дітей, які мають в своєму розвитку відхилення від норми.

Заїкаються приблизно (2,5 %) дітей дошкільного віку. І близько (5 %) людей заїкалися коли-небудь в дитинстві. Серед дорослих людей заїкаються близько (1 %) людей (за останніми даними — 0,75 %). З них (80 %) — чоловіки, і (20 %) — жінки.

Заїкання супроводжується перериваннями мови, повторенням окремих звуків, складів або цілих фраз, неприродним розтягуванням звуків. Заїкання майже завжди супроводжується напругою, тривогою і страхом мовлення. При цьому можливі неприродні рухи, гримаси особи або тики, за допомогою яких людина, що заїкається, намагається подолати заїкання.

Мова дітей із заїканням має значні відхилення від норми по інтонаційним характеристикам: інтонаційна незавершеність фрази, відсутність паузи в кінці синтагм і фраз. В цілому мова таких дітей інтонаційно збіднена.

Інтонація є обов'язковою ознакою усної, звукової мови. Мова без інтонації неможлива. Багатство і змістовність мови, її виражальні можливості забезпечуються не тільки багатством словника і майстерністю словесного вираження, але також її інтонаційної гнучкістю, виразністю і різноманітністю.

Сформованість інтонаційної сторони мови служить передумовою для успішного навчання в школі.

В даний час проблеми інтонаційного оформлення мовного вислову дітей з мовними порушеннями висуваються на перший план не тільки в лінгвістиці, психолінгвістиці, теорії комунікації, але й в методиці корекційного навчання.
РОЗДІЛ ІІ. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ВИВЧЕННЯ РІВНЯ СФОРМОВАННОСТІ ІНТОНАЦІЙНОЇ СТОРОНИ МОВЛЕННЯ ЗАЇКУВАТИХ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО

2.1 Дослідження стану інтонаційної сторони мовлення заїкуватих дітей дошкільного віку.

Експериментальна робота проводилася в комунальному дошкільному навчальному закладі (ясла – садок) комбінованого типу № 39 «Веселка» Бердянської міської ради Запорізької області.

Мета дослідження інтонаційної сторони мовлення у дітей, які страждають заїканням:

Виявити особливості інтонаційної сторони мовлення у даної категорії дітей;

Для підготовки діагностичного комплексу з обстеження інтонаційної виразності мовлення у дітей у віці 6-7 років, які страждають заїканням, були вивчені методики: Є.Ф. Архипової [24]. Після вивчення методик в наш діагностичний комплекс увійшли наступні:

методика №1, автор Є.Ф. Архипова, «Обстеження сприйняття інтонації »;
методика № 2, автор Є.Ф. Архипова, «Обстеження відтворення інтонації» та ін..
методика № 3, автори Е.Ф. Архипова, О.І. Лазаренко, «Обстеження сприйняття логічного наголосу »;
методика № 4, автори Л.В. Лопатіна, Е.А. Архипова, «Обстеження відтворення логічного наголосу»;
методика № 5, автори Е.Ф. Архипова, О.І. Лазаренко, «Обстеження вміння змінювати висоту голосу»;
методика № 6, автори Е.Ф. Архипова, О.І. Лазаренко, «Обстеження вміння змінювати силу голосу»;
методика № 7, автори Е.Ф. Архипова, О.І. Лазаренко, «Обстеження відтворення тембру голосу».

Методичні дані за цими методиками відображені в Додатку 2.

Результати дослідження заносяться до протоколу, форма протоколу розроблена відповідно до обраних методик і мовного матеріалу, (Додаток № 1).

Процедура обстеження розрахована на 25-30 хвилин індивідуальної роботи з дитиною.

В експерименті взяли участь 5 дітей дошкільного віку (6-7 років) з заїканням легкого та середнього ступеня: з них 3 дітей, що мають в структурі дефекту порушення органічної етіології (дизартрія), 2 дитини з переважно функціональними мовними порушеннями. Неоднакова структура дефекту дозволяє нам побачити прояви порушень інтонації з різних позицій і оцінити ступінь тяжкості при тій чи іншій формі.

Для проведення обстеження та подальшої корекції, враховувалися наступні вимоги підбору дітей:

Однаковий вік дітей,
Заїкання легкого або середнього ступеня,
Відсутність ознак обтяження поведінки випробовуваних будь-якими соматичними захворюваннями,
Стан зору, слуху, інтелекту відповідає нормі.

Анамнестичні дані по дошкільнятам, які беруть участь в констатуючому експерименті, представлені в таблиці.

Таблиця 1 - Короткий анамнез дошкільнят-учасників експерименту

№	Дитина	Анамнез	Логопедичне заключення
1	Катя К., 6,5 років	Народилася від першої вагітності, у матері відзначався гестоз першої половини. Психомоторний розвиток відповідає віку. Початок заїкання відзначено в 2,5 року в результаті ситуації депривації: після переїзду до бабусі від батьків в інше місто (з причини необхідності батькам виходити на роботу і відсутності місця в дитячому садку). За словами вихователя і логопеда ДНЗ дитина в групі під час гри говорить практично без запинок, але під час виступу на ранках помітно хвилюється, що погано відбивається на мовленні. Боїться говорити по телефону. Тип судом: дихально-вокальні.	ФФН, функціональна дислалія, параротацизм. Логоневроз середнього ступеня, характер перебігу хвилеподібний.
2	Ангеліна П., 6,3 роки	Народилася від першої вагітності. Вагітність проходила у важких умовах: на ранніх термінах мати дівчинки постраждала в автомобільній аварії, в якій отримала важкі травми. Внаслідок чого, під час вагітності мати перенесла кілька операцій, тривалий час перебувала прикутою до ліжка. Заїкання почалося спонтанно в 2 роки. У 3-4 роки з'явилися фібрильні судоми, які зникли після лікування у невропатолога. В сім'ї дідусь страждає заїканням. У дівчинки відзначається невелика затримка формування психічних процесів, хоча відповідного діагнозу не виставлено. Темп мовлення прискорений. Загальна моторна скутість, слабо виражена міміка. На момент обстеження дівчинкою був пройдений курс лікування в психоневрологічному диспансері. В цілому, мова змазана, монотонна, голос слабкий, тихий. Тип судом: клонічний.	ОНР III рівня, мінімальний дизартричний компонент. Заїкання середнього ступеня, неврозоподібна форма.
3	Максим К., 6 років	Народжений від другої вагітності, вагітність протікала без особливостей. Пологи в строк, тривалі (близько 17 годин), у плода відзначена асфіксія, церебральна ішемія другого ступеня. Гіпертензіонно-гідроцефальний синдром, відзначається затримка формування психічних процесів (заключення «ЗПР» немає). Точний період появи заїкання ніхто не знає. Відзначається незграбність, ліворукість. До дефекту відноситься не критично, мовна активність підвищена. Корекції заїкання не проходилося. Під час обстеження запинки в мові були дуже рідкісні і малопомітні. В цілому, в мові відзначається поліморфне порушення звуковимови, голос глухий, мало модульований. Тип судом: змішаний.	ОНР III рівня, дизартрія, ускладнена заїканням легкого ступеня, неврозоподібна форма.
4	Ганна Д., 6,7 років	Народилася від першої вагітності, вагітність протікала без особливостей. Пологи стрімкі в 37 тижнів. Психомоторний розвиток відповідає віку, мовленнєвий розвиток: перші слова в рік, фраза в 2,3 роки, речення ближче до 3 років. Заїкання почалося в 4,5 років після стресової ситуації (розлучення батьків). Поведінка боязка, невпевнене; за словами вихователя групи, дівчинка рідко буває ініціатором гри з дітьми або при спілкуванні із дорослим. В цілому, мова без вираженого порушення звуковимови (діагноз дизартрія знятий), ротацизм (проявляється в словах, що починаються на звук [р'], голос дзвінкий, досить гучний. Тип судом: змішаний.	ФН, ротацизм, логоневроз легкого ступеня, характер перебігу хвилеподібний.
5	Іван М., 6 років	Заїкання почалося в 2,5-3 роки, батьки пов'язують це з частим спілкування дитини з заїкаючим родичем (дідусь). Психомоторний розвиток в нормі, раніше мовленнєвий розвиток проходив з затримкою (перші слова в рік, потім тривала перерва, фраза з'явилася до 2,5 років). Дитина соматично ослаблена. Спостерігаються порушення емоційно вольової сфери: хлопчик непосидючий, легко відволікається, швидко втомлюється, схильний до плаксивості, має поганий апетит. На момент обстеження проходив черговий курс лікування у невропатолога. В цілому, мова плутана, кваплива, відзначаються обривки фраз, непослідовний виклад думок, голос нормальної гучності, порушення звуковимови шиплячих ([ш], [ж]) звуків, сонорних([р], [р'], [л]) звуків, труднощі в проголошенні слів зі збігом приголосних. Тип судом: змішаний.	ЗНМ III рівня, дизартричний компонент. Заїкання легкого ступеня, змішаної форми.

1 2 3 4 5 6 7

скачати

© Усі права захищені
написати до нас