1.3 Інституційне забезпечення управління проектами
Під інституційним забезпеченням розуміють органи влади з певними встановленими нормами, стандартами та правилами.
Інститут – це відносно стійка система норм, що регулює діяльність і взаємодію суб’єктів в певній сфері суспільного життя.
Інституціоналізм проектної діяльності реалізується через систему стандартизації. Стандарти розробляються міжнародними та національними органами стандартизації, а також професійними організаціями в галузі управління проектами [23].
Провідні організації по розробці стандартів наведені в таблиці 1.4
Таблиця 1.4 «Провідні організації зі стандартизації проектної діяльності»
| Назва організації | Здобутки в галузі стандартизації проектної діяльності |
| Міжнародна асоціація з управління проектами (International Project Management Association,IPMA) | Створення методології PRINCE2 і міжнародних вимог до компетенції керівників проектів (ICB). |
| Асоціація з управління проектами (Association for Project Management, АРМ) | Розроблення стандартів оцінювання компетенції менеджерів для управління програмами та портфелями (The АРМ Body of Knowledge) |
| Міждержавна рада зі стандартизації, метрології та сертифікації (МДР) | Розроблення й прийняття міждержавних стандартів ГОСТ |
| Міжнародна організація зі стандартизації (ISO) | Створення стандарту ISO 21500:2012 «Керівництво з управління проектами» (Guidance on project management) |
Перш за все, потрібно порівняти макроекономічні та соціально-економічні показники, наприклад на місцевому рівні, щоб розробити локальний проект. Наступним кроком є пошук чітких і зрозумілих аргументів щодо обраної для проекту проблеми, а також з урахуванням пріоритетів національної чи регіональної політики та стратегії, визначення перешкод та можливих рішень з урахуванням попереднього досвіду.
На етапі фінансування розглядаються фінансові пропозиції та приймаються рішення щодо фінансування проекту.
Етап моніторингу є заключним етапом, оскільки забезпечує систематичний та безперервний збір та аналіз управлінської інформації, щодо застосування витрат, використання ресурсів, виконання робіт, прогресу проекту, досягнення результатів та управління ризиками [25].
Модель критичних факторів успіху проекту впровадження включає такі компоненти:
наявність узгоджених цілей та результатів проекту
підтримка з боку вищого керівництва
створення реально працюючої спільної команди
наявність стратегічного та оперативного плану, а також плану реагування на ризики
облік вимог користувачів
кваліфікація учасників та користувачів проекту
система мотивації всіх учасників проекту
система комунікацій, контролю та управління змінами
використання відповідних інформаційних технологій [23].
Ефективне функціонування інститутів визначає здатність людей працювати на майбутню перспективу, до якої вони прагнуть.
Потужне інституційне середовище має цілеспрямовано координувати дії та виконувати такі функції: отримувати сигнали про наявні потреби та проблеми, об’єднувати інтереси різних зацікавлених сторін шляхом переговорів та укладання угод, забезпечувати виконання рішень [4].
Основними дійовими особами (стейкхолдерами) будь-якого проекту є ініціатор або замовник проекту, керівник проекту, команда проекту, постачальник і споживач проекту, інвестор.
Стейкхолдери - це люди та організації, які активно чи пасивно залучені до проекту та чиї інтереси можуть впливати позитивно чи негативно на результати проекту [9].
Сторони, які беруть участь у їхніх відносинах, працюють на основі Цивільного кодексу, Торгового кодексу, статуту проекту та різних угод, що визначають межі їх повноважень та відповідальності [8].
Створення дієвої інституційної бази розвитку є вихідним етапом для успішної реалізації проекту.
Оскільки кожен день у природному та соціальному середовищі існування людства відбуваються нові, ще не вивчені процеси, особливо важливо знайти та розробити інноваційні моделі розвитку організації [8].
1 2 3 4 5 6 7 8