Реферати, курсові, дисертації, дипломи

[ Політичний та соціально-економічний розвиток Чехії у 1990-2005 роках ]

<div style="font-size:16px;text-align:justify;">
	 Реферат на тему: Політичний та соціально-економічний <a href="Розвиток" title="Розвиток">розвиток</a> Чехії у 1990–2005 рр. План Вступ 1. Політичний розвиток Чехії у 1900 – 2005 рр. 2. Соціально-економічний розвиток Чехії у 1990 – 2005 рр. 3. Основні вектори зовнішньої політики Чехії у 1900 – 2005 рр. Українсько-чеські відносини Висновки Список літератури Вступ Чехія як самостійна <a href="Держава" title="Держава">держава</a> офіційно утворилася у 1993 р. До цього часу вся влада належала представникам комуністичної партії, що надто гальмували <a href="Процес" title="Процес">процес</a> економічного, політичного розвитку країни, не даючи її розвиватися в бік демократизації. "Ніжної революція" в Чехії, що відбулася у 1989 р. стала поштовхом до <a href="Кардинали" title="Кардинали">кардинальних</a> суспільно-економічних реформ.. КПЧ, яка до цього займала керівну роль, змушена була йти на поступки: відмовитися від <a href="Монополії" title="Монополії">монополії</a> на владу, відмінити викладання марксизму-ленінізму в навчальних закладах, розпустити політоргани у міліції та армії. Це стало першими кроками "нової" Чехії <a href="На_шляху" title="На шляху">на шляху</a> до демократизації суспільства і становлення правової держави. Щойно змінилась влада, і <a href="Чехія" title="Чехія">Чехія</a> одразу ж стала на шлях інтеграції до європейської спільноти. Сьогодні з впевненістю можна сказати, що Чехія – європейська <a href="Країна" title="Країна">країна</a>, один з лідерів Балканського регіону. І ці зміни, що відбулися у 1990 – 2005 рр. важливо знати не лише чехам, а й світовому співтоваристві. 1. Політичний розвиток Чехії у 1900 – 2005 рр. "Ніжна революція" в Чехії, що відбулася у 1989 р. стала поштовхом до кардинальних суспільно-економічних реформ. КПЧ, яка до цього займала керівну роль, змушена була йти на поступки: відмовитися від монополії на владу, відмінити викладання марксизму-ленінізму в навчальних закладах, розпустити політоргани у міліції та армії. Це стало першими кроками "нової" Чехії на шляху до демократизації суспільства і становлення правової держави. "Ніжна революція" дала поштовх до об’єднання опозиційних комуністичній партії сил. 19 листопада 1989 р. був утворений "Громадянський форум" (ГФ) на чолі з Вацлавом Гавелом. Вже скоро у зв'язку з виборами нового президента чотирнадцять провідних політичних формувань домовилися провести 22 грудня 1989 р. засідання "круглого столу" з метою обговорення питання про створення необхідних умов для утвердження в суспільстві принципів демократії, гуманізму й національної злагоди. Учасники <a href="Переговори" title="Переговори">переговорів</a> погодилися спільно підтримати кандидатуру В. Гавела на посаду президента. Президентом Чеха-Словацької Федеративної Республіки — ЧСФР (таку назву дістала країна) на засіданні Федеральних зборів 29 грудня 1989 р. було обрано лідера опозиції В. Гавела, а головою <a href="Парламент" title="Парламент">парламенту</a> став батько "празької весни" О. Дубчек. Так закінчилося більш ніж сорокарічне панування КПЧ В червні 1990 р. на виборах до Федеральних зборів ЧСФР Перемогу на виборах здобули "Громадянський форум" і "Громадськість проти насильства", які отримали в народній палаті 84 (із 150) депутатських місць, а в палаті національностей — 80 (із 150). Компартія одержала по 20> мандатів в обох палатах, а Християнсько-демократична унія (ХДУ)— <a href="Відповідь" title="Відповідь">відповідно</a> 16 і 17. Кількома <a href="Депутат" title="Депутат">депутатами</a> в <a href="Парламент" title="Парламент">парламенті</a> були представлені "Рух за самоврядну демократію", "Товариство Моравії й Сілезії", Словацька народна партія та Угорський <a href="Християнство" title="Християнство">християнський</a> рух. У червні 1990 були обрано нові <a href="Федеральні_збори" title="Федеральні збори">федеральні збори</a>, а в листопаді пройшли вибори в місцеві національні ради. У Чехії на виборах переміг ГФ, що одержав 53% усіх голосів; у Словаччині 33% голосів одержало прямування ОПН і 18% - Християнсько-демократичне прямування (ХДД). ГФ, ОПН і ХДД сформували нову федеральну урядову коаліцію. Першою задачею федеральних зборів стала розробка нової конституції, якою слідувало визначити стосунки між Чеською і Словацькою республіками. Політичний плюралізм у суспільстві також закріпили <a href="Відповідь" title="Відповідь">відповідні</a> законодавчі акти. Рівноправне становище всіх існуючих політичних структур у державі було юридично зафіксоване законом про політичні партії. Кількісний <a href="Склад" title="Склад">склад</a> компартії за короткий строк зменшився з 1,7 млн. членів (листопад 1989 р.) до 400 тис. (квітень 1990 р.). Однак КПЧ залишалася багатою партією, яка володіла майном на суму 12,5 млрд. крон. У жовтні 1990 р. <a href="Парламент" title="Парламент">парламент</a> прийняв закон про <a href="Повернення" title="Повернення">повернення</a> народу майна КПЧ, яка за 20 рків вилучила з держбюджету 5,6 млрд. крон. У січні 1991 р. федеральні збори затвердили закон про основні права і свободи. Проте розбіжності між чеськими і словацькими <a href="Політика" title="Політика">політиками</a> гальмували розробку і федеральної, і республіканських конституцій. Усе ж федеральні збори прийняли 170 законів і <a href="Конституція" title="Конституція">конституційних</a> актів, що стосувалися таких питань, як умови проведення <a href="Референдум" title="Референдум">референдуму</a>, карний і цивільні кодекси, новий комерційний кодекс, <a href="Приватизація" title="Приватизація">приватизація</a>, <a href="Податки" title="Податки">податки</a>, <a href="Трудове_законодавство" title="Трудове законодавство">трудове законодавство</a>, <a href="Реституція" title="Реституція">реституція</a> конфіскованого майна і політичної реабілітації. Після виборів прискорився процес диференціації в межах тих громадсько-політичних угруповань, які відіграли провідну роль у поваленні комуністичного режиму. В Чехії в грудні 1990 р. на базі "Громадянського форуму" виникла партія, яка вже в березні 1991 р. розкололася на три: Громадянську <a href="Демократія" title="Демократія">демократичну</a> партію (ГДП) на чолі з міністром <a href="Фінанси" title="Фінанси">фінансів</a> В. Клаусом; "Громадянський рух" (ГР) на чолі з міністром закордонних справ І. Дінстбиром та "Громадянський <a href="Демократия_2" title="Демократия 2">демократичний</a> альянс" (ГДА) на чолі! з міністром економіки В. Длоугим. У Словаччині "Громадськість проти насилля" також розділилася на "Рух за демократичну Словаччину" (РДС)| на чолі з В. Меч'яром та Соціал-демократичну партію. В жовтні 1991 р. був прийнятий закон про люстрацію. Згідно з ним особам, які в період з лютого 1948 р. по листопад 1989 р. працювали в структурах компартії, органах внутрішніх справ та держбезпеки, заборонялося протягом п'яти років посідати <a href="Керівні_посади" title="Керівні посади">керівні посади</a> в будь-яких державних установах. Наприкінці літа і восени 1990 проходили <a href="Переговори" title="Переговори">переговори</a> між представниками Чехії і Словаччини, що закінчилися підписанням конституційного акта про передачу основних повноважень республікам. У березні 1991 р. ОПН розкололася, і найбільше численна з груп, що відкололися, оформилася в партію Руху за демократичну Словаччину (ДЗДС). Незабаром після цього відбувся розкол у рядах ГФ з утворенням трьох угруповань, у тому числі Громадянської <a href="Демократия_2" title="Демократия 2">демократичної</a> партії (ГДП). У червні 1991 переговори між лідерами Чехії і Словаччини відновилися, але керівництво ГДП уже розуміло, що вони ні до чого не призведуть, і звернулося до розгляду варіанта "оксамитного розводу". У червні 1992 відбулися загальні вибори. ДЗДС одержав більшість голосів у Словаччині, а ГДП - у чеських землях. <a href="Пропозиція" title="Пропозиція">Пропозиція</a> ДЗДС створити конфедерацію не <a href="Зустріч" title="Зустріч">зустріло</a> схвалення з боку керівництва ГДП. Незважаючи на опозицію з боку більшості як чехів, так і словаків, ГДП і ДЗДС домовилися про розпуск федерації опівночі 31 грудня 1992. 17 липня 1992 Словацька національна рада проголосила суверенітет Словаччини. Президент Гавел подав у відставку. Пропозицію провести <a href="Референдум" title="Референдум">референдум</a> по питанню про розпуск федерації було відхилено ГДП, незадоволеної тим, що громадяни Словаччини, що прийняли участь у голосуванні в червні, уже вирішили це питання за ДЗДС. У жовтні федеральні збори передало більшу частину державних повноважень республікам. 25 листопада 1992 федеральні збори ЧСФР із перевагою в три голоси прийняло Закон про припинення <a href="Існування" title="Існування">існування</a> чехословацької федерації. Опівночі 31 грудня 1992 ЧСФР припинила своє існування, а її державами-спадкоємцями з 1 січня 1993 сталі <a href="Чеська_Республіка" title="Чеська Республіка">Чеська Республіка</a> (ЧР) і Словацька Республіка (СР). Все федеральне майно розподілялось в пропорції 2:1 у відповідності з чисельністю населення. Нерухомість поділялась за територіальною ознакою. Під час перехідного періоду діяли тимчасові фінансова та митна унії. З 1 січня 1993 р. на карті Європи з’явилась окрема <a href="Чеська_Республіка" title="Чеська Республіка">Чеська Республіка</a>. Національна рада Чехії вже 26 січня обрала В. Гавела першим президентом країни, а уряд продовжував очолювати В. Клаус. У Словаччині тільки в лютому 1993 р. було обрано першого президента країни, яким став колишній міністр фінансів Словаччини, голова Федеральних зборів ЧСФР М. Ковач. Урядом Словаччини до березня 1994 р. продовжував керувати В. Меч'яр. Після <a href="Того" title="Того">того</a>, як було створено самостійна <a href="Держава" title="Держава">держава</a> Чеська республіка, чехи стрімко пішла вгору. З цього часу зміцненням парламентської демократії. Політичний плюралізм, ефективна <a href="Виборча_система" title="Виборча система">виборча система</a> дозволяли <a href="Демократия_2" title="Демократия 2">демократичним</a> шляхом формувати законодавчі та виконавчі органи влади всіх рівнів. Чеська республіка створювалася як <a href="Парламент" title="Парламент">парламентська</a> держава. Цей <a href="Вибір" title="Вибір">вибір</a> робився свідомо. <a href="Політична_еліта" title="Політична еліта">Політична еліта</a> розумно вирішила, що сильна <a href="Президент_РФ" title="Президент РФ">президентська</a> влада після <a href="Тоталітарізм" title="Тоталітарізм">тоталітарного</a> режиму може послабити розвиток демократичного <a href="Процес" title="Процес">процесу</a> і сприяти відродженню автократичних тенденцій. Тому президенту відводилася лише роль гаранта конституції та загальнонаціонального авторитета. Він також не бере відповідальності за визначення економічної політики та її <a href="Здійснення" title="Здійснення">здійснення</a>. Першим президентом став <a href="Вацлав_Гавел" title="Вацлав Гавел">Вацлав Гавел</a>, за якого 26 січня 1993 р. проголосувало 109 з 200 парламентаріїв. Урядовий кабінет з представників 5 політичних партій сформував Вацлав Клаус. Опозицію склали соціал-демократи та комуністи. Улітку 1996 р. відбулися перші загальні <a href="Парламент" title="Парламент">парламентські</a> вибори за участю 76,4 % виборців. Із зареєстрованих 80 політичних партій і рухів 16 претендувало на мандати у законодавчому органі. З них лише шість зуміли подолати 5 % -й бар'єр, у т. ч. Громадянсько-демократична партія (29,6 % і 68 мандатів), Чеська соціал-демократична партія (26,4 % і 61), Комуністична партія Чехії та Моравії (10,3 % і 22), Християнсько-демократична унія — Чеська народна партія (8,08 % і 18), Об'єднання за республіку — Республіканська партія (8,01 % і 18), Громадянський <a href="Демократия_2" title="Демократия 2">демократичний</a> альянс (6,3 % і 13). Зазнали невдачі Партія пенсіонерів (3,09 %), Вільні демократи (2,05), Лівий блок (1,4), Демократичний союз (2,8). Таким чином, правляча коаліція (ГДП, ГДА і ХДУ — ЧНП) отримала 99 місць з 200, а <a href="Опозиція" title="Опозиція">опозиція</a> — 101. <a href="Парламент" title="Парламент">Парламент</a> очолив <a href="Лідер" title="Лідер">лідер</a> Чеської соціал-демократичної партії Мілош Земан. До складу уряду, який сформував В. Клаус, увійшли представники ГДП (8), ХДУ - ЧНП (4) і ГДА (4). У 1996 р. була сформована друга, верхня палата чеського парламенту — Сенат, перші вибори до якого (81 сенатор) відбулися у два тури — 22 і 23 листопада. На цих виборах одна третина сенаторів обиралась на 2 роки, друга — на 4 роки, а решта — на 6 років. Тоді Громадянсько-демократична партія здобула 49,1 % (у першому турі — 36,5 % ) і 32 мандати, Чеська соціал-демократична партія 31,8% (20,3%) і 25 мандатів, Християнсько-демократична унія — Чеська народна партія — 10,7 % (9,9 %) і 13 мандатів, Громадянський демократичний альянс — 5,1 % (8,1 %) і 7 мандатів, Комуністична партія Чехії і Моравії — 1,9 % (14,3 %) і 2 мандати. Це забезпечило правлячій коаліції 52 місця, Чеській соціал-демократичній партії — 25, комуністам — 2, а Демократичному альянсу і незалежним — по одному місцю. Головою Сенату став представник блоку Християнсько-демократична унія — Чеська народна партія П. Пітгарт. Вибори до Сенату 1996 р. відродили традицію двопалатного парламенту Першої чехословацької республіки. Після падіння соціалістичного режиму більшість населення беззастережно розділяла ідеї суспільства з ринковою <a href="Економіка" title="Економіка">економікою</a>. Так, за даними <a href="Соціологія" title="Соціологія">соціологічних</a> опитувань приблизно 80 <a href="Інвалідизація_населення" title="Інвалідизація населення">% населення</a> загалом позитивно оцінювали новий режим. Це знаходило своє відображення у підсумках парламентських виборів. Однак обіцянки нової влади не були виконані. Більшості населення приватизація не принесла жодних дивідендів. Зниження рівня <a href="Життя" title="Життя">життя</a>, зростання <a href="Безробіття" title="Безробіття">безробіття</a> призвели до поступового "вичерпання постреволюційного оптимізму". Справжнім шоком для правлячої правої коаліції стали результати опитування громадської думки в липні 1997 р. Тоді кожен четвертий респондент заявив, що життя в країні було кращим при <a href="Соціалізм" title="Соціалізм">соціалізмі</a>. Розбіжності між очікуваннями "швидкого дива" та реальними результатами трансформації призвели до переоцінки ліберальних цінностей. Практично всі верстви чеського суспільства зробили певний "крок вліво", проте інтенсивність цього повороту була нерівномірною і значною мірою протестною. У листопаді 1997 р. в країні виникла урядова <a href="Криза" title="Криза">криза</a>, пов'язана як з невирішеним комплексом соціально-економічних проблем, так і з незаконними фінансовими <a href="Операція" title="Операція">операціями</a> під час виборчої кампанії Громадянсько-демократичної партії. Коаліція ГДП, ГДА, ХДУ — ЧНП розпалася, а уряд В. Клауса подав у відставку. <a href="Криза" title="Криза">Криза</a> завершилася в січні 1998 р., коли було сформовано "уряд технократів" на чолі з колишнім директором Національного банку Й. Тошовським. Новий уряд отримав підтримку парламенту, а програмні пріоритети зводилися в основному до продовження інтеграції Чехії до <a href="НАТО" title="НАТО">НАТО</a> і ЄС, відновлення динаміки економічних реформ тощо. У січні 1998 р. проходили <a href="Президент_РФ" title="Президент РФ">президентські</a> вибори. Кандидатами на найвищу посаду були В. Гавел, лідер комуністів Станіслав Фішер та голова Республіканської партії Мірослав Сладек. У другому турі В. Гавела, як єдиного претендента, підтримало 47 сенаторів і 99 <a href="Депутат" title="Депутат">депутатів</a>, що дозволило йому зайняти посаду глави держави на наступні п'ять років. Дострокові вибори до Палати депутатів відбулися 19—20 червня 1998 р. На виборчі дільниці прийшло 74,03 % виборців. За підсумками голосування парламентськими стали Чеська соціал-демократична партія (32,31 <a href="Іоффе_ГЗ_Сімнадцятий_рік_Ленін_Керенський_Корнілов_Дев'ять_вирішальних_голосів" title="Іоффе ГЗ Сімнадцятий рік Ленін Керенський Корнілов Дев'ять вирішальних голосів">% голосів</a> і 74 мандати), Громадянсько-демократична партія (27,74 % і 63), Комуністична партія Чехії і Моравії (11,03 % і 24), Християнсько-демократична унія — Чеська народна партія (9 % і 20), Унія свободи (8,6 % і 19). Поразки зазнали крайня права Республіканська партія М. Сладека (3,9 %) та Партія пенсіонерів (3,06 %). Головою парламенту став В. Клаус. За підсумками виборів жодна з партій не змогла утворити <a href="Парламент" title="Парламент">парламентську</a> більшість. До того ж, між ними продовжувалося протистояння через <a href="Ідеологія" title="Ідеологія">ідеологічні</a> та особисті відносини лідерів. Сформований у 1998 р. Союз свободи, партія правого напрямку, був безкомпромісним противником Громадянсько-демократичної партії. Водночас вона категорично відмовилася піти на співпрацю зі соціал-демократами. За таких умов партії М. Земана і В. Клауса 9 червня 1998 р. уклали т. зв. Толерантний пакт — договір про створення стабільної політичної ситуації в країні. Він передбачав зобов'язання соціал-демократів щодо незмінності стратегічного курсу реформ, підтримку урядових законопроектів у парламенті з боку Громадянсько-демократичної партії. Це дозволило соціал-демократам сформувати однопартійний <a href="Уряд_меншості" title="Уряд меншості">уряд меншості</a> в <a href="Обмін" title="Обмін">обмін</a> на керівні посади в парламенті представниками Громадянсько-демократичної партії. Прем'єр-міністром став М. Земан, головою Палати депутатів — Вацлав Клаус (ГДП), а головою Сенату — Л. Бенешова (ГДП). В. Тошовський знову очолив Національний <a href="Банк" title="Банк">банк</a>. Водночас <a href="Такий" title="Такий">такий</a> союз призвів до гострої боротьби за владу між цими двома політичними силами і став реальною загрозою політичному плюралізму. Треті вибори до Палати депутатів (парламентські вибори) відбулися 14—15 червня 2002 р. Вони зафіксували порівняно невисоку активність: взяло участь 58 % виборців. На цей раз знову перемогла Соціал-демократична партія (30,2 % і 71 мандат). Громадянсько-демократична партія набрала 24,47 % і здобула 57 мандатів. Комуністична партія Чехії і Моравії з 18,51 % і 41 мандатом стала третьою за потужністю політичною силою у парламенті. Правоцентристський блок "Коаліція чотирьох" (ХДУ — ЧНП і СС — Демократичний союз) зумів здобути 14,27 % і 31 мандат. Порівняно з 1998 р. ліві значно зміцнили свої позиції. Проте як і на виборах 1998 р., соціал-демократам не вдалося одержати більшість у парламенті. Для формування урядового кабінету вони вимушені були вступити в союз із правоцентристською коаліцією малих партій, разом з якими створили крихку парламентську більшість — 101 мандат з 200. Перемозі соціал-демократів сприяла висунута ними конструктивна програма "Людина понад усе", орієнтована на широкі верстви населення. У той же час на цих виборах праві партії орієнтувалися на своїх традиційних виборців — підприємців, осіб з високими доходами, що адаптувалися до ринку. Після приходу до влади соціал-демократи почали проводити непопулярні соціальні реформи, що викликало різке невдоволення населення. Рейтинг соціал-демократичної партії став різко падати. Одночасно зростала довіра до комуністів. За наслідками виборів у 1996 р. вони мали 11 парламентських мандатів, у 1998 р. — 24, у 2002 р. — 41. їхньому успіху сприяла не лише стійка виборча база. Програма Комуністичної партії Чехії та Моравії має яскраво виражений соціальний <a href="Характер" title="Характер">характер</a>, що дозволяє розширювати лави своїх прибічників за рахунок верств населення, що не <a href="Знайшли" title="Знайшли">знайшли</a> себе "на ринку" і поповнюють <a href="Ряди" title="Ряди">ряди</a> "нових бідних", а також дрібних підприємців, які побоюються "безкрайньої економічної свободи" у разі приходу до влади правих. У 2003 р. чеський парламент після кількох спроб главою держави обрав В. Клауса, одного з головних архітекторів чеської економічної реформи, провідного чеського <a href="Політика" title="Політика">політика</a> та <a href="Економіка" title="Економіка">економіста</a>. З відходом В. Гавела завершилася особлива епоха в чеській історії. В. Гавел не був <a href="Ідеологія" title="Ідеологія">ідеологічним</a> вождем чи жорстким <a href="Прагматизм" title="Прагматизм">прагматичним</a> лідером. <a href="Держава" title="Держава">Державну</a> політику він проводив на суворих законах моралі, прагнув впливати на <a href="Свідомість" title="Свідомість">свідомість</a> громадян. Натомість В. Клаус на попередніх посадах проявив себе жорстким і безапеляційним <a href="Політика" title="Політика">політиком</a>. Його обрання главою держави посилило розрив між політичною елітою та суспільством. Справжнім "моментом істини" стали вибори чеських депутатів до Європарламенту в червні 2004 р. З 24 мандатів Громадянська <a href="Демократія" title="Демократія">демократична</a> партія отримала 9, Комуністична — 6, а Соціал-демократична — 2. Політичний маятник знову хитнувся в сторону Громадянсько-демократичної партії, яка зуміла зайняти нішу критика Євросоюзу і захисника національних інтересів Чехії. Додаткові бали "в скарбничку" демократів додавав В. Клаус. Незважаючи на те, що за його прем'єрства Чехія подала заявку на вступ до Євросоюзу, він став його найгучнішим <a href="Критики" title="Критики">критиком</a>. Прискорена, надмірна уніфікація Європи є, на його думку, насильством, що породжує націоналізм. В. Клаус проводив також паралель між розширенням ЄС і РЕВ: остання була своєрідним диспетчером у колишньому соціалістичному таборі. В. Клаус зайняв також жорстку позицію щодо Європейської конституції, яка може призвести до припинення існування суверенних держав і виникнення на їх місці супердержави. Критика В. Клаусом європейської інтеграції мала підтримку в суспільстві. За соціологічними опитуваннями в червні 2005 р. йому довіряли 2/3 населення, тоді як уряду і парламенту — менше 1/4. В умовах поразки владних партій на виборах до Європарламенту (червень, 2004 р.) активізувалася <a href="Опозиція" title="Опозиція">опозиція</a>, діяльність якої призвела до урядової і політичної кризи в країні. Проте уряд зумів втриматися завдяки підтримці комуністів, що відкрило останнім дорогу до влади. За таких умов права опозиція закликала всіх <a href="Демократия_2" title="Демократия 2">демократичних</a> <a href="Політика" title="Політика">політиків</a> дистанціюватися від співробітництва соціал-демократів і комуністів. Опозиція вимагала пояснень щодо джерел прибутків прем'єр-міністра Станіслава Гросса і його дружини Шарки. Всі ці події тісно переплелися і спричинили на початку 2005 р. урядову кризу, котра до початку квітня переросла у політичну. Партнери соціал-демократів по коаліції почали покидати уряд. Першими це зробили <a href="Християни" title="Християни">християнські</a> демократи, а через кілька днів представники від Партії свободи. На початку квітня 2005 р. у парламенті відбулося голосування щодо довіри урядові, який зумів втриматися завдяки підтримці комуністів. Проте вже 25 квітня уряд подав у відставку. Новим прем'єр-міні¬стром став Пароубек, заступник голови Соціал-демократичної партії. У його кабінеті на цей раз виявилися соціал-демократи (12), християнські демократи (3) і Союз свободи (3). Схвалення складу нового уряду 13 травня у парламенті означало завершення тривалої політичної кризи в країні. Серед урядових пріоритетів визначені: схвалення Євроконституції на <a href="Референдум" title="Референдум">референдумі</a>, стабілізація сфери охорони здоров'я, житлова <a href="Реформа" title="Реформа">реформа</a>, підтримка експорту, зменшення <a href="Податки" title="Податки">податків</a> із середніх та низьких доходів, підготовка пенсійної реформи, розробка закону про зіткнення інтересів. Усередині травня 2005 р. парламент відхилив законопроект про всенародні вибори глави держави. У червні 2006 р. відбулися чергові парламентські вибори. Вони виявилися найбільш жорсткими за останні 15 років. Фаворити виборів (громадянські демократи і соціал-демократи) обмінювалися взаємними звинуваченнями й <a href="Образа" title="Образа">образами</a>. Опозиція пропагувала гасло "Зміни і надія" та обіцяла реформу пенсійної системи, соціального захисту, встановлення єдиного податку в 15%. Натомість соціал-демократи передвиборчу агітацію вели під гаслом "Стабільність і процвітання", тобто обіцяли зберегти існуючу систему соціального забезпечення. Були також оприлюднені відомості про низку політичних, економічних і фінансових скандалів, пов'язаних із перебуванням при владі впродовж останніх восьми років соціал-демократів. Голосувало <a href="65_ти_річчя_Перемоги_у_Великій_Вітчизняній_війні" title="65 ти річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні">65 %</a> виборців. Депутатські мандати тоді здобули <a href="Опозиція" title="Опозиція">опозиційна</a> права Громадянська демократична партія (35,34 % і 81 мандат), правляча ліва Соціал-демократична партія (32,35 % і 72), а також Комуністична партія Чехії та Моравії (12,83 % і 18), християнські демократи (7,22 % і 13) і зелені (6,27 % і 6). Для створення коаліції відносний переможець виборів об'єднався з християнськими <a href="Демократія" title="Демократія">демократами</a> і зеленими. Натомість соціал-демократи домовилися з комуністами. У парламенті виникла досить складна <a href="Ситуація" title="Ситуація">ситуація</a>, оскільки обидві політичні сили мали по 100 мандатів. Після тривалих переговорів і узгоджень прем'єр-міністром країни було затверджено лідера Громадянської демократичної партії М. Тополанека. 2. Соціально-економічний розвиток Чехії у 1990 – 2005 рр. Після розпаду Федерації Чеській Республіці дісталася архаїчна структура промисловості, недостатні валютні резерви, незбалансована <a href="Соціальна_структура" title="Соціальна структура">соціальна структура</a>. <a href="Енергетика" title="Енергетика">Енергетична</a> та сировинна бази країни були орієнтовані на технічно застаріле <a href="Виробництво" title="Виробництво">виробництво</a>, шкідливе для навколишнього середовища. Тому найважливішим стало подолання технологічного відставання від інших промислово розвинутих європейських держав, поступова інтеграція до європейських структур. У спадок від колишньої Федерації Чехії перейшло майже 7 млрд. дол. боргу (близько 70 % усієї зовнішньої заборгованості Чехословаччини). Стартові умови для економічної реконструкції були сприятливі: низький рівень інфляції, збалансований внутрішній <a href="Ринок" title="Ринок">ринок</a>, відносно низька зовнішня і внутрішня заборгованості, високий освітній і <a href="Культура" title="Культура">культурний</a> потенціал. Це й стало причиною того, що у Чехії на практиці реалізовувався м'якший варіант реформи. Він передбачав антиінфляційне запровадження ринкових відносин із меншими соціальними витратами і вигідно відрізнявся від класичної "шокової терапії", реалізованої в інших <a href="Країна" title="Країна">країнах</a>. Завдяки відмові від такої політики, жорсткому контролю за кредитно-емісійною <a href="Політика" title="Політика">політикою</a>, державному регулюванню цін і заробітної плати на початковому етапі економічної реформи, жорсткому валютному контролю Чехії вдалося уникнути високої інфляції. Економічні реформи розпочалися зі створення конкурентного середовища шляхом трансформації власності. Закон про банкрутство (квітень, 1993), дав змогу швидко позбутися збиткових державних підприємств. Порівняно ефективно вдалося зупинити <a href="Інфляція" title="Інфляція">інфляційні</a> явища, вирішити проблему зайнятості населення. В основу економічної реконструкції була покладена приватизація, в ході якої на середину 90-х років XX ст. приватний сектор у ВВП становив майже 80 %. Здійснюючи трансформацію економіки, уряд зберіг за собою регулюючу роль за допомогою економічних, а часом і адміністративних важелів. Держава надавала всебічну підтримку дрібному та середньому підприємництву. Однак рівня 1989 р. досягти не вдавалося. Допущені помилки спричинили в другій половині 90-х років XX ст. лихоманку економіки. Імпорт зростав у 4 рази швидше за експорт. Темпи оновлення обладнання в промисловості залишалися низькими, енергоємність на <a href="40_прийомів_задовольнити_жінку" title="40 прийомів задовольнити жінку">40 %</a> перевищувала аналогічні показники розвинутих європейських держав. Усе це знижувало <a href="Конкурентоспроможність" title="Конкурентоспроможність">конкурентоспроможність</a> чеської продукції не тільки на зовнішньому, але й на внутрішньому ринку. Становище погіршилось унаслідок повеней 1997 і 2002 рр., <a href="Збитки" title="Збитки">збитки</a> від яких сягнули близько 6 млрд. євро. У 1998 р. валовий продукт скоротився на 2,9 % і становив лише 52 <a href="Анатомо_фізіологічних_механізми_безпеки_і_захисту_людини_від" title="Анатомо фізіологічних механізми безпеки і захисту людини від">% від</a> <a href="Відповідь" title="Відповідь">відповідного</a> показника для країн ЄС. Шляхом створення акційних товариств відбулася комерціалізація підприємств. Приватний сектор в економіці у 2004 р. становив більше 80 % . У власності держави залишаються великі підприємства паливно-енергетичного, військово-промислового комплексів, металургійної, частково машинобудівної та хімічної промисловості, залізничного <a href="Транспорт" title="Транспорт">транспорту</a>, зв'язку. Значні зміни відбулися у фінансово-банківській галузі. 95 % сукупних банківських активів знаходиться в іноземній власності. 83 % — акціонери з країн ЄС. Держава зберегла за собою <a href="Контроль" title="Контроль">контрольний</a> пакет тільки удвох спеціалізованих банках: Чеському експортному банку і Чесько-моравському банку гарантій і розвитку по фінансуванню програм підтримки малого та середнього підприємництва. Лібералізація валютного режиму проводилася поступово, в міру <a href="Макроекономіка" title="Макроекономіка">макроекономічної</a> та валютної стабілізації. У 2002 р.<a href="Чехія" title="Чехія"> Чехія</a> усунула обмеження, які торкалися можливості відкриття резидентами банківських рахунків в іноземних банках, філіалам іноземних фірм дозволялося купувати нерухомість для підприємництва. Валютні обмеження розповсюджуються тільки на придбання фізичними особами нерухомості та сільськогосподарської землі: запроваджена 5-річна заборона на продаж <a href="Іноземці" title="Іноземці">іноземцям</a> нерухомості та 7-річна — на продаж сільськогосподарських і лісових угідь. Нині Чехія — одна з <a href="Економіка" title="Економіка">економічно</a> найрозвинутіших країн Центрально-Східної Європи. Темпи зростання економіки у 2005 р. становили 6 %, а обсяг її ВВП з розрахунку на душу населення по паритету купівельної спроможності дорівнював 15 011дол. (в Угорщині — 12 240 дол., а в Україні — 860 дол.). Водночас Чехія помітно поступається за рівнем економічного розвитку "старим" членам ЄС. За роки реформ їй не вдалося скоротити цей розрив, більше того, відставання від економічно розвинених країн ЄС поглибилося: якщо на старті економічної реформи в 1989 р. ВВП Чехії з розрахунку на душу населення становив 70 <a href="Адміністративно_правові_відносини_у_сфері_управління_фінансами_і_до" title="Адміністративно правові відносини у сфері управління фінансами і до">% до</a> середнього рівня ЄС, то в 2003 р. — приблизно 61 % . В економіці намітилися зміни у бік закріплення стабільного динамічного розвитку. Якщо у 2004 р. темпи економічного росту становили 3,5%, то у 2005— 2006 рр. — близько 5 %. Головним чинником економічного зростання останніми роками стало збільшення інвестицій до основних фондів. Зручне <a href="Географічне_положення" title="Географічне положення">географічне положення</a> Чехії з доступом на ринки товарів, відносно низька вартість кваліфікованої робочої сили, <a href="Інвестиції" title="Інвестиції">інвестиційні</a> гарантії, приваблива система заохочень для іноземних інвесторів, висока оснащеність <a href="Транспорт" title="Транспорт">транспортної</a> інфраструктури, стабільний політичний розвиток створюють сприятливий <a href="Інвестиційний_клімат" title="Інвестиційний клімат">інвестиційний клімат</a>. Сукупний обсяг прямих іноземних інвестицій, вкладених у чеську економіку в 1990—2003 рр., становить приблизно 37,8 млрд. дол. Основний обсяг прямих іноземних інвестицій надходить з країн ЄС (84 % ). Помітно активізувалися на чеському ринку <a href="Американец" title="Американец">американські</a> та японські <a href="Фірми" title="Фірми">фірми</a>, що працюють в автомобільній, електронній, скляній та текстильній промисловості. 60 <a href="Методологія_Вивчення_тими_Ознака_паралельності_прямих" title="Методологія Вивчення тими Ознака паралельності прямих">% прямих</a> іноземних інвестицій надходить в сектор послуг, у виробничий сектор — <a href="38_питань_по_філософії" title="38 питань по філософії">38 %</a>, в добувні галузі, сільське та лісове <a href="Господар" title="Господар">господарство</a> — 2 %. Водночас чеські експерти відзначають такі негативні наслідки як нерівність <a href="Конкуренція" title="Конкуренція">конкурентних</a> умов і витіснення вітчизняних товаровиробників, низький рівень <a href="Інвестування" title="Інвестування">інвестування</a> високотехнологічних галузей і науково-прикладних розробок. Чехія помітно відстає від країн ЄС за рівнем витрат на науку і науково-прикладні дослідження: рівень державних витрат на науку становить приблизно <a href="75_Ответов_к_ГОСУ_кафедры_Теория_и_практика_управления_УГТУ-УПИ" title="75 Ответов к ГОСУ кафедры Теория и практика управления УГТУ-УПИ">75 %</a> до рівня ЄС, а витрат підприємств — 60 %. Сільське господарство — це розвинута галузь з високим рівнем механізації і автоматизації. Це дозволяє повністю забезпечувати потреби країни в продукції землеробства і тваринництва. Експорт продуктів тваринництва в країни ЄС становить 37%, у Словаччину — <a href="23_мая" title="23 мая">23 %</a>. Розвиваються фермерські <a href="Господар" title="Господар">господарства</a> (рентабельними виявилися лише ті, що мають у власності понад 100 га землі), хоча більшу частку сільськогосподарського виробництва дають кооперативи власників, діючі на принципах акціонерних товариств. На зламі XX—XXI ст. ці кооперативи обробляли 4/5 всієї орної землі країни. Загалом ефективність сільськогосподарського виробництва знизилася. Валова продукція за 1989—2004 рр. скоротилася більш ніж на ЗО % (рослинницька — на 23 %, тваринницька — на 6 %). Урожайність зернових досягає 80—90 <a href="Експлуатаційні_вимірювання_канального_рівня" title="Експлуатаційні вимірювання канального рівня">% рівня</a> ЄС, але <a href="Витрати" title="Витрати">витрати</a> на одиницю продукції в середньому на 40 % вищі. На початку XXI ст. 3,7 % зайнятих у сільському <a href="Господар" title="Господар">господарстві</a> становили 3,4 <a href="Валовой_внутренний_продукт_ВВП" title="Валовой внутренний продукт ВВП">% ВВП</a>. Якщо один працівник сільського господарства годує в Чехії 41 особу, то в Німеччині — 80, а в Бельгії —108. Активно розвиваються торговельно-економічні зв'язки з <a href="Країна" title="Країна">країнами</a> ЄС (69,8 <a href="Організація_бухгалтерського_обліку_операцій_з_експорту" title="Організація бухгалтерського обліку операцій з експорту">% експорту</a> та 59,2 <a href="Огляд_ринку_замінників_цукру_випускаються_вітчизняною_промисловістю_і_надходять_по_імпорту" title="Огляд ринку замінників цукру випускаються вітчизняною промисловістю і надходять по імпорту">% імпорту</a>). Найбільшим партнером є ФРН, куди спрямовано <a href="42_Проблема_положительного_героя_в_рассказе_М._Горького_Челкаш" title="42 Проблема положительного героя в рассказе М. Горького Челкаш">42 %</a> чеського експорту. Основними предметами експорту є продукція <a href="Машинобудування" title="Машинобудування">машинобудування</a>, <a href="Транспорт" title="Транспорт">транспортне</a> устаткування, хімікати, <a href="Залізо" title="Залізо">залізо</a>, сталь, <a href="Скло" title="Скло">скло</a>, промислові <a href="Товари" title="Товари">товари</a> народного вжитку, продовольство. Серед імпорту переважають сировина (<a href="Нафта" title="Нафта">нафта</a>, газ), хімічні товари, <a href="Верста" title="Верста">верстати</a> устаткування. Перехід до ринкової економіки супроводжувався значними змінами структури зайнятості населення та його соціального становища. У перші роки реформування вдалося запобігти масовому безробіттю за рахунок швидкого зростання сфери послуг і дрібного підприємництва. Проте у другій половині 90-х років XX ст. ці можливості вичерпалися. Реструктуризація важкої промисловості супроводжувалася скороченням зайнятості та зростанням безробіття, особливо у гірничодобувній промисловості. У 2002—2005 рр. безробіття становило 9—11 %. При цьому в деяких регіонах країни рівень безробіття був неоднаковий. Так, в Остравській області він становив майже <a href="20_мелочей_которые_изменят_вашу_жизнь_к_лучшему" title="20 мелочей которые изменят вашу жизнь к лучшему">20 %</a>. Відбулися зміни в соціальній структурі. Найбільш ризикованою групою на ринку праці є <a href="Молодь" title="Молодь">молодь</a> віком 20—29 років, на яку припадає приблизно третина зареєстрованих <a href="Безробіття" title="Безробіття">безробітних</a>. Держава зберегла центральне регулювання цін на комунальні послуги, <a href="Транспорт" title="Транспорт">транспорт</a>, зв'язок, охорону здоров'я. З метою економії державних коштів уряд у 1995 р. провів реформу системи медичного та пенсійного забезпечення. Було запроваджено страхову медицину, підвищено вік виходу на пенсію. Через те у 1997 р. виник <a href="Конфлікт" title="Конфлікт">конфлікт</a> між урядом і <a href="Профспілки" title="Профспілки">профспілками</a>, а в Празі відбулася 120-тисячна демонстрація проти соціальної політики уряду. На становище пересічних громадян негативно вплинуло припинення державного будівництва житла, підвищення вартості комунальних послуг. З пожвавленням економічного росту збільшувалася <a href="Заробітна_плата" title="Заробітна плата">заробітна плата</a>, яка у 2004 р. становила 800 дол. (мінімальна зарплата — близько 220 дол.). Загалом уряду вдалося зберегти кваліфікаційну диференціацію в оплаті праці: якщо взяти середній рівень оплати праці в народному господарстві за <a href="100_базових_філософських_понять" title="100 базових філософських понять">100 %</a>, то рівень середньої зарплати працівника з вищою освітою — приблизно 165 %. 3. Основні вектори зовнішньої політики Чехії у 1900 – 2005 рр. Українсько-чеські відносини Ще 7 травня 1990 р. в Брюсселі підписана угода між ЧСФР і ЄС про торгівлю і <a href="Економіка" title="Економіка">економічне</a> співробітництво. Можливість для посткомуністичних країн стати членами ЄС була вперше формально підтверджена в 1993 р. на саміті в Копенгагені, на якому сформульовані також відповідні критерії членства. У подальші роки приймаються стратегія допомоги країнам-кандидатам в їх підготовці (Ессен, 1994) і <a href="Біла_книга" title="Біла книга">Біла книга</a> для введення законодавства внутрішнього ринку (Канн, 1995). В цей же час <a href="Європейська_Комісія" title="Європейська Комісія">Європейська Комісія</a> опублікувала пакет документів, що стосуються розширення ЄС, відомих під назвою "Діловодство 2000". ЧР опинилася в експертизі Європейської Комісії в числі шести країн, що рекомендуються на початок переговорів. У січні 1996 р. чеський уряд подала офіційна <a href="Заява" title="Заява">заява</a> про вступ в ЄС. 31 березня 1998 р. з республікою почалися вступні співбесіди. Двосторонні відносини ЕС-ЧР в даний час регламентовані "Європейською угодою". Воно передбачає створення зон вільної торгівлі і упорядковує співпрацю практично у всіх сферах. Розроблена Національна програма - стратегічний документ, що <a href="Встанови" title="Встанови">встановлює</a> подальші дії Чехії в підготовці до членства в ЄС. Вірогідний її вступ - 2004 р. Разом з тим в кінці XX - початку XXI ст. серед населення і політиків центральноєвропейських країн, включаючи Чехію, посилюється апатія по відношенню до членства в ЄС, а також спостерігається зростання так званого євроскептицизму. Так, підтримка ідеї вступу ЧР в ЄС впала у чехів в 2001 р. з 50 до 39%. Це найнижчий показник серед держав Центральної і Східної Європи. Геополітичне положення республіки і велике транзитне значення її території надавали їй відповідні ваги в питаннях розвитку економічних зв'язків в центральноєвропейському регіоні. І хоча основним пріоритетом залишався вступ в ЄС, важливим напрямом в 1990-е-начале 2000-х років була співпраця в рамках Центральноєвропейської угоди про вільну торгівлю (ЦЕССТ). Сьогодні Чеська Республіка має дипломатичні відносини з багатьма <a href="Держава" title="Держава">державами</a> світу, в т. ч. на рівні посольств з 90-и країнами (2001). Вона є членом ООН (1993), Ради Європи (1993), Міжнародної організації економічного співробітництва і розвитку (1995), НАТО (1999), ЄС (2004) та інших міжнародних об'єднань, товариств і організацій. Вектор зовнішньої політики орієнтований на західноєвропейські країни та СІЛА. Важливе значення для стабілізації міжнародного становища в Центральній Європі мала чесько-німецька декларація про порозуміння (січень, 1997). У 1995 р. Прага стала новою штаб-квартирою радіостанції "Вільна Європа" і "Свобода". Зберігається тісне співробітництво зі <a href="Словаччина" title="Словаччина">Словаччиною</a>. Існує митна унія, розвиваються <a href="Торгівля" title="Торгівля">торгівля</a> та <a href="Культура" title="Культура">культурні</a> зв'язки. Українсько-чеські відносини нового типу були започатковані ще за часів існування Чехословаччини. 8 грудня 1991 р. Україну визнала ЧСФР і ЗО січня 1992 р. <a href="Встанови" title="Встанови">встановила</a> з нею дипломатичні відносини. Тодішній чехословацький прем'єр-міністр М. Чалфа під час офіційного візиту до Києва у травні 1992 р. парафував Договір про добросусідство і дружні відносини. Однак останній не був підписаний, оскільки ЧСФР наприкінці цього ж року припинила своє існування. У березні 1993 р. був парафований Договір про дружні відносини та співробітництво між <a href="України" title="України">Україною</a> та Чеською Республікою. Свідченням стабільного поступального розвитку взаємного співробітництва став Договір про дружні відносини та співробітництво (26 квітня 1995 р.). Була також створена спільна Комісія з питань торговельно-економічного співробітництва. У жовтні 1995 р. започатковано традицію постійних консультацій з широкого кола питань двостороннього співробітництва та міжнародних проблем між зовнішньополітичними відомствами. Під час візиту президента В. Гавела до Києва в липні 1997 р. підписано 2 <a href="Договор" title="Договор">договори</a> і 5 міжурядових угод про співпрацю в економічній та гуманітарній сферах. У наступні роки постійно відбувалися двосторонні <a href="Зустріч" title="Зустріч">зустрічі</a> та переговори державних посадових осіб різних рівнів: президентів, прем'єр-міністрів, міністрів закордонних справ, міністрів оборони, парламентських <a href="Керівник" title="Керівник">керівників</a>. На початку 2004 р. у Львові було відкрито Генеральне консульство Чеської Республіки. У жовтні 2001 р. сторони обговорили проблему українського боргу, який становив близько 220 млн дол. На двосторонніх <a href="Переговори" title="Переговори">переговорах</a> у 2003 р. центральними були проблеми економічної співпраці. На 2006 р. діяло кілька десятків спільних українсько-чеських підприємств і фірм. Дешева робоча сила з <a href="України" title="України">України</a> знайшла застосування на чеському ринку праці. Якщо у 1996 р. У цій країні легально працювало 27 тис. українських громадян, то на початку 2000 р. — близько 460 тис, половина з яких були нелегалами. Більшість з них отримували лише близько 40 <a href="Автоматизована_система_обліку_праці_та_зарплати" title="Автоматизована система обліку праці та зарплати">% зарплати</a> кваліфікованого чеського робітника. У 2005 р. сторони домовилися про створення українсько-чеської робочої групи з питань легалізації <a href="Працевлаштування" title="Працевлаштування">працевлаштування</a> українських робітників у Чехії. Висновки Вступ Чехословаччини на новий шлях розвитку супроводжувався корінними політичними <a href="Перетворення" title="Перетворення">перетвореннями</a> в країні. Наприкінці 80-х рр. почали формуватись <a href="Опозиція" title="Опозиція">опозиційні</a> сили і відбулась "оксамитова революція". В 1993 р. Чехія стала самостійною <a href="Держава" title="Держава">державою</a>. З того часу Чехія стрімко пішла в гору. Особливо слід відзначити швидкі темпи зростання промислового потенціалу, в цілому економіки країни та покращення життєвого рівня населення. Пріоритетними напрямками зовнішньої політики Чеської Республіки стали розвиток двосторонніх відносин із сусідніми країнами, державами "Великої сімки" та "повернення в Європу". В 2001 р. Чехія мала дипломатичні відносини на рівні посольств з 90 країнами світу. Вона є членом ООН (1993 р.), Ради Європи (1993 р.), НАТО (1999 р.), ЄС (2004 р.). Чехія першою із посткомуністичних країн в 1996 р. стала членом Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР). Вектор зовнішньої політики орієнтований на Західну Європу та США. Важливе значення для стабілізації міжнародного становища в Центральній Європі мала чесько-німецька Декларація про порозуміння, підписана в січні 1997 р. В 1995 р. Прага стала новою штаб-квартирою радіостанції "Вільна Європа" і "Свобода". Зберігається тісне співробітництво із Словаччиною, з якою існує митна унія. Список літератури <OL> 	<LI> 	Зарубежные 	страны. Выпуск 1: 1998-2003 гг. / Авт.-сост Я. 	М. Бердический. – Запорожье: Премьер, 	2003. 	<LI> 	История 	южных и <a href="Западня" title="Западня">западных</a> славян: в 2-х т. – Т.2. 	Новейшее время: Учебник / Под ред. 	Г.Ф.Матвеева и З.С. Ненашевой. – М.: Изд-во 	МГУ, 2001. 	<LI> 	Чехи и 	словаки. Жить вместе или…// Эхо планеты. 	– 1991. - №14. – с. 4-9. 	<LI> 	Фролов В. 	Политические силы в постсоциалистических 	обществах. Чехия и Словакия // ОНС. – 	1993. - №2. – с. 185. 	<LI> 	Яровий В.І. 	Новітня <a href="Історія" title="Історія">історія</a> країн Східної Європи: 	Курс лекцій (40-90-ті рр. ХХ ст.). – К.: 	Либідь, 1997. 	<LI> 	Яровий В.І. <a href="Історія" title="Історія">	Історія</a> західних та південних слов’ян 	у ХХ ст.: Курс лекцій: Навч. посібник. – 	К.: Либідь, 1996. </OL> </LI></LI></LI></LI></LI></LI>
	</div>

Будь ласка, не зберігайте тестовий текст.
Ваш ip: 3.145.47.253 буде збережений.

категорії
за типом
за алфавітом
завантажені