Реформи 1861 року

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

Підготовка і проведення.
Суть реформи.
Її історичне значення для розвитку капіталізму.


Після поразки в Кримській війні, програної Росією
незважаючи на героїзм народних мас і показала з граничною
ясністю, що кріпак лад є гальмом економічно-
го розвитку країни, царський уряд був змушений прис-
тупити до підготовки крестянской реформи. Ставлення царизму до
реформі було вичерпно відображено у виступі царя Олексан-
дра II Навесні 1856 року перед представниками дворянства мос-
ковской губернії: краще скасувати кріпацтво згори, не-
Желі чекати, коли воно почне скасовуватися знизу.
Підготовка реформи спочатку велася таємно. Потім до неї були
залучені широкі кола дворянства: у 1858 році у всіх гу-
Берні (крім Архангельської, де не було кріпосних селян)
були створені виборні дворянські комітети для складання про-
ектов реформи. Центральне керівництво підготовкою реформи
зосередилося в створеному в 1858 році Головному комітеті з
селянському справі. Для зведення воєдино матеріалів губернських
комітетів при Головному комітеті було створено редакційні ко-
місії.
Ні торгово-промислова буржуазія, ні тим більше селян-
ство до підготовки реформи не були допущені. А готували ре-
форму дворяни прагнули головним чином до того, щоб забезпечу-
чить власні інтереси.
Центральним питанням реформи, за яким йшла боротьба
всередині момещечьего класу, було питання про те, звільняти
селян з землею чи без землі. З цього питання точилися суперечки
між групами кріпосників і лібералів. До кріпосникам при-
належало феодально-бюрократична знати, а також поміщики,
господарство яких в основно базувалося на відпрацьованою рен-
ті. Ліберали висловлювали Інтерс торгово-промислової буржуазії і
обуржуазившихся поміщиків. Боротьба між ними була не принципи-
альної: і кріпосники, і ліберали стояли за скасування кріпосного
права при збереженні помещечьего землеволодіння і самодержавства,
але ліберали при цьому хотіли дещо обмежити царський абсо-
лютізм і були проти звільнення селян без землі. Звичайно,
залишити селян зовсім без землі було неможливо. Але по-
мещікі чорноземних губерній, де земля високо цінувалася, стре-
мілісь звільнити селян з мінімальним наділом і за викуп.
Таке "звільнення" зберігало в руках поміщиків майже всю
землю і обепечивает їхнє господарство робочими руками. Поміщики не-
чорноземних губерній, де земля не являла такий ценнос-
ти, вважали за можливе звільнення селянина з землею, але за
високий грошовий викуп; в цьому випадку поміщики отримували капі-
тал для ведення капіталістичного господарства на що залишилася у
них землі.
Існувала також класова боротьба навколо реформи. Інте-
реси народних мас в царських комітетах і комісіях не перед-
складав ніхто. Основая боротьба навколо реформи велася не між
дворянськими угрупованнями, а між поміщиками і самодержавством,
з одного боку, і селянством - з іншого. Інтереси селян
висловлювали революційні демократи. Незважаючи на жорстку цензуру,
у своїх виступах вони закликали до повної ліквідації крепос-
тнічества і помещечьего землеволодіння, до передачі всієї землі
селянам без будь-якого викупу. Боротьба революційних демокра-
тов, безперервні селянські хвилювання змусили царський
уряд відмовитися від найбільш реакційних варіантів ре-
форми і піти на деякі поступки селянству. Було прийнято
компромісне, примирившее всіх поміщиків рішення звільнити
селян з мінімальним наділом землі за викуп. таке звільняються-
деніе забезпечувало поміщиків як робочими руками, так і капі-
талом.
Закон про скасування кріпосного права - "Положення про селянин
янах вийшли з кріпосної залежності "- був підписаний Алек-
Сандро II 19 лютого 1861 року. Цей закон складався з окремих
них "Положень", що стосувалися трьох основних груп питань:

1. Упразденіе особистої залежності селян від поміщиків.
2. Наділення селян землею та визначення крестянскіх
повинностей.
3. Викупу селянських наділів.



Основні положення реформи скасування кріпосного
права в Росії

1. Скасування особистої залежності.
Реформа надала селянам особисту свободу і право
розпоряджатися своїм майном, купувати і продавати движ-
тість і нерухомість, займатися торгово-промислової діяч-
ністю. Однак, звільнивши селян від кріпосної залежності,
реформа зробила їх залежними від сільської громади. Землею наді-
лялась громада, яка распеределяла її між окремими хо-
дарства, виробляючи періодичні переділи; без згоди про-
Київщини крестянін не мав права продати або передати свою землю,
піти з села.
Через громаду певною мірою збереглася і влада
поміщика над селянством. Поміщик мав також право відводу
неугодних йому старост та інших виборних осіб у громаді, без його
згоди не можна було змінити сівозміну або розорати пус-
тирь. Громада несла кругову поруку за сплату податків кожним
селянином.
Існування громади було вигідно поміщикам, яких про-
щина забезпечувала робочою силою, і державі, якій вона
гарантувала надходження податків. Для селян громада стала
серйозним обмежувачем юридичної свободи.

2. Наділи та повинності селян.
При визначенні норм наділів формально виходили з ступеня-
ні родючості землі в різних районах країни, а фактично -
тільки з інтересів поміщиків. Були визначені норми наділів
для губерній великоросійських, південно-західних - малоросійських -
і західних. Великоросійські губернії за нормами наділів діли-
лись у свою чергу на три групи, залежно від того, в
якій смузі вони перебували: в чорноземній, нечорноземної або
степовий. Наділялися землею лише чоловіки. Розміри душових на-
д. коливалися в залежності від родючості грунту і госпо-
дарських особливостей різних регіонів. У чорноземній і не-
чорноземної смугах співвідношення вищої і нижчої норми наділу
становило 1:3, у степовій смузі була встановлена ​​єдина і
порівняно висока норма наділів, що пояснювалося браком
тут робочих рук і зацікавленістю поміщиків у залученням
нии в цей район селян.
У більшості випадків до реформи у селян було більше
землі, ніж це передбачалося вищої нормою наділу по "За-
ком ". Різницю поміщики отримали право відрізати в свою
користь. Якщо після наділення селян землею у поміщика її ос-
лишалися менше 1 / 3 в чорноземній або нечорноземної смузі або
1 / 2 у степовій, то він мав право зменшити селянські наділи,
навіть якщо вони не перевищували норми. Відрізана в результаті реф-
рми 1861 земля отримала назву відрізків.
Аж ніяк не всі колишні кріпаки одержали землю в резуль-
таті реформи. Абсолютно позбавлено прав на наділ дворові слуги
і "місячники". Беззастенчевое пограбування селян виразилося і
в тому, що при наділення їх землею поміщики захоплювали кращі
землі. Поміщики вганяли свої землі "клином" у селянські,
що створювало труднощі для селянських господарств і змушуючи-
ло селян орендувати поміщицьку землю за лихварським це-
нам.
До викупу землі у поміщика селяни залишалися "часів-
нообязаннимі "і повинні були як і раніше виконувати панщину та
платити грошовий оброк. Величина оброку була більшою, ніж до
реформи, і коливалася в залежності від місцевості. Засобом
пограбування селян була також встановлена ​​при обчисленні
оброку так звана градація при наділах менше 4 десятин. Її
суть полягала в тому, що за перші десятини наділу вносився
більший оброк, ніж за наступні. Зокрема, на першу де-
Сятиня доводилося 50-65% всієї суми оброку. Таким чином,
менший наділ обходився крестяніну дорожче. Відробіткові повин-
ності тимчасовозобов'язаних за вищий наділ у панщинних маєтках
нечорноземної смуги встановлювалися в обсязі 40 чоловічих і 30
жіночих днів на рік, з них 3 / 5 потрібно було відпрацьовувати влітку.
У результаті малоземелля та відробітковій системи селянське
господарство було приречене на залежність від великого землевлад-
ня.

3. Викуп селянських наділів.
За спеціальним "Положення про викуп" викуп садиби був
обов'язковим, а викуп наділу залежав від бажання поміщика. Ве-
личина викупу визначалася розміром капіталлізірованного обро-
ка з розрахунку 6% річних, тобто повинна була бути рівною капі-
талу, що приносить при 6% річних, які в той час виплачу-
вали банки, дохід у розмірі колишньої суми оброку. Так, при
розмірі селянського оброку в 10 руб. викупна сума дорівнює сумі до-
лась 166 руб. 66 коп. Поклавши цю суму в банк при 6% річних,
поміщик отримував би щороку 10 руб., тобто суму колишнього обро-
ка.
Оскільки викупна ціна була значно вищою, ніж ринкові
ні ціни на землю, то вона включала в себе фактично викуп не
тільки землі, але й особистості селянина. Сутність викупної
операції полягала в нечувано нахабний пограбуванні величезної
маси селянства Росії. Селяни в основній масі не могли
відразу внести викупну суму, тому держава взяла на себе
роль посередника в викупної операції. Царська скарбниця виплатила
поміщикам 80% викупної суми, інші 20% викупу виплачували
селяни. Тому поміщики отримали необхідний Капітал сра-
зу, без будь-якої розстрочки. Сума, виплачена державою по-
мещікам, була оголошена селянським боргом скарбниці, який
потрібно було погасити протягом 49 років при 6% річних. Викупні
платежі селян припинилися тільки до 1906 року, коли була
внесена сума, що втричі перевищувала ринкову ціну надільної
землі перед рефрми.
Викупна операція проходила з неоднаковою швидкістю в
різних районах країни. У тих районах, де товарно-грошові від-
носіння були розвинені слабше і панувала панщинна форма
експлуатації, селяни не мали коштів для викупу наділів,
нерідко і поміщики не були зацікавлені у викупі, вважаючи для
себе більш вигідним використовувати повинності тимчасовозобов'язаних
селян. Крім того, за багатьма поміщицькими маєтками числи-
лись величезні борги кредитним установам і, отримавши викуп,
поміщики повинні були б негайно розрахуватися з боргами, що
часто означало руйнування.
----------------
Реформа змінила становище не тільки поміщицьких, а й го-
державних і удільних селян, а також робочих посесійних-
них і вотчинних мануфактур.
Відповідно до спеціального положення 1863 року, питомі
селяни протягом двох років повинні були викупити свої наділи
і перейти в розряд селян-власників. Державні
селяни могли викупити свої земельні ділянки, вносячи капі-
таллізірованную, з урахуванням відсотків, суму оброку, проте це
було під силу дуже небагатьом. Більшість зберегло свої на-
дели і виплачувало за них оброчну подати. Робочі вотчинних
мануфактур наділялися землею, якщо вони користувалися нею до 1861
року. Посесійні робітники, які користувалися землею до ре-
форми, отримували наділ.



Історичне значення скасування кріпосного
права в Росії

Селянська реформа створила умови для беспрепятствен-
ного перетворення робочої сили в товар, тобто затвердила панів-
ство капіталістичного типу товарного виробництва. Для по-
шого соціально-економічного розвитку Росії падіння кре-
пісного права мало величезне значення - воно знаменувало собою
початок нової, буржуазної Росії, що виростав з крепостнічес-
кою епохи.
Втягування селянства в товарно-грошові відносини спо-
собствовало розкладанню цього класу, створювало необхідні ус-
ловія для розвитку капіталістичного сільського господарства.
Падіння кріпосного права стало поштовхом для розвитку
капіталізму і в помещечье господарстві. Тут починали застосовувати
машини агротехніку, що в свою чергу вимагало найманої робо-
чої сили. Перетворенню помещечьіх господарств у капіталістичні
сприяла і викупна операція. Частина грошових коштів,
отриманих поміщиками в результаті викупу селян, перетворюється
лась в капітал, вкладений в сільськогосподарське виробниц-
ство, промисловість, будівництво. Таким чином викупна
операція являла собою особливу форму первісного на-
копления.
Селянська реформа стала початком важливих змін і в
соціально-політичного життя країни, які можна відзначити
тут. В обстановці революційний ситуації царський правитель-
ство змушене було слідом за скасуванням кріпосного права піти
на ряд інших буржуазних реформ - ввести елементи самоуправле-
ня на місцях, суд присяжних, скасувати тілесні покарання,
запровадити загальну військову повинність замість рекрутських наборів,
провести реорганізацію освіти і фінансів. Скасування крепос-
тного права зіграла Вижній роль у справі перетворення Росії в
буржуазну монархію.
Проведена дворянством, хоча і буржуазна за своїм спів-
триманню, реформа 1861 року відкрила широкі можливості для
розвитку капіталізму, але не знищила до кінця феодальні зі-
ціально-економічні відносини. Збереглися величезні примі-
щечьі латифундії, позмельная громада, надільні селянські
землі. У соціальній сфері зберігся становий лад, а в по-
літичної самодержавство, яке було надійним захисником
поміщиків. Велике помещечье землеволодіння давало можливість
експлуатувати селянство напівкріпацьких методами. За
суті мало місце звільнення селян від землі, тому що від
тих наділів, якими протягом століть володіли селяни, були
зроблені величезні відрізки, а сотні тисяч селян були зовсім
обезземелити - посаджені на четвертний або злиденний наділ. За-
лучів мізерні наділи, недостатні для існування,
селяни залишалися у фактичній залежності від поміщиків.
Пережитки феодально-кріпосницьких відносин существова-
Чи ще довгий час і гальмували економічний розвиток країни.
Але тим не менш початок капіталізму було покладено, і після від-
міни кріпосного права капіталізм у Росії став розвиватися
високими темпами. Наступне за реформою розшарування селянського
янства являло собою передумову розширення внутрішнього
ринку, без чого неможливий зростання капіталістичної промисло-
ності.


Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Історія та історичні особистості | Доповідь
29.1кб. | скачати


Схожі роботи:
Основні положення реформи 1861 року
Причини скасування кріпосництва й основні положення кріпосної реформи 1861 року
Селянська реформа 1861 року
Аграрна реформа 1861 року
Військові реформи 1861-1874 рр.
Селянське самоврядування в Росії з реформи 1861 р
Селянська реформа 1861 року і її юридичне оформлення
Селянська реформа 1861 року і її юридичне оформлення
Реформа 1861 року Скасування кріпосного права
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru