Екологічна оцінка: існуючі екологічні умови, потенційний вплив проекту на навколишнє середовище.
Комерційний аналіз: чи є ринок продукції (послуг), що випускаються з даного проекту. Результати даного аналізу є ключовими для прийняття економічних і фінансових рішень.
За представленими етапам можна виділити типові помилки, прорахунки в інвестиційних проектах:
-Основна маса ідей, що лежать в основі інвестиційних проектів, є результатом НДДКР, винаходів; практично відсутні ідеї з боку споживачів, ринку, конкурентів. Тим часом у західних фірмах більше 50% ідей підказують споживачі, що різко зменшує ризик невдач.
-При оцінці проектів основний упор робиться на виробничо-технічні показники і частково на фінансові показники. Як правило, практично відсутній аналіз ринкової ситуації - розміру і прибутковості ринку, стану конкуренції, характеристики товарів конкурентів, оцінка частки ринку, яку можна захопити.
-Відсутні або недостатньо конкретно вказано потенційні споживачі продукції, їх характеристики.
-У проектах найчастіше мова йде про обсяг виробництва, немає прогнозу обсягу продажів. Майже не висвітлені питання організації збуту.
-При розробці виробів не приділяється належна увага торгової марки, фірмового стилю, упаковці, ергономічним та екологічними параметрами, дизайну і т.д.

Конструкція, технологія. Торгова марка, упаковка.

Технічна реалізація проекту

Поведінка споживачів. Реакція конкурентів. Збутова мережа

Тестування ринку. Пробний маркетинг.

Комерційне виробництво

2. Формування і оцінка інвестиційного портфелю підприємства
2.1 Поняття про інвестиційний портфель.
Принципи і послідовність формування інвестиційного портфеля
У процесі інвестиційної діяльності інвестор стикається з ситуацією вибору об'єктів інвестування з різними інвестиційними характеристиками для найбільш повного досягнення поставлених перед собою цілей. Сучасна інвестиційна діяльність безпосередньо пов'язана з так званої "портфельної теорією" (portfolio theory). Вона грунтується на тому, що більшість інвесторів обирають для своєї інвестиційної діяльності декілька об'єктів реального чи фінансового інвестування, тобто формують певну їх сукупність (інвестиційний портфель).
Інвестиційний портфель - цілеспрямована сукупність об'єктів реального та фінансового інвестування, призначена для здійснення інвестиційної діяльності в певний проміжок часу відповідно до розробленої інвестиційної стратегії підприємства і розглянута як цілісний об'єкт управління. Формування інвестиційного портфеля - процес цілеспрямованого добору об'єктів інвестування.
Основне завдання портфельного інвестування-створення оптимальних умов інвестування за рахунок забезпечення таких характеристик інвестиційного портфеля, які неможливо досягти при розміщенні коштів в окремо взятий об'єкт. У процесі формування портфеля шляхом комбінування інвестиційних активів досягається нова інвестиційна якість: забезпечується необхідний рівень прибутковості при заданому рівні ризику.
Система цілей формування інвестиційного портфеля припускає наявність головної і основних цілей.
Головна мета формування інвестиційного портфеля підприємства-забезпечення реалізації інвестиційної стратегії підприємства шляхом відбору найбільш ефективних і безпечних інвестиційних проектів.
Основні цілі формування інвестиційного портфеля:
-Забезпечення високих темпів зростання капіталу. Дозволяє забезпечити ефективну діяльність підприємства в довгостроковій перспективі. Досягається інвестуванням коштів у проекти з високим значенням чистого дисконтованого доходу;
-Забезпечення високих темпів зростання доходів. Передбачає отримання регулярного доходу в поточному періоді. Досягається включенням до портфеля проектів з високою текучої прибутковістю, що забезпечують позичена постійної платоспроможності підприємства;
-Забезпечення мінімізації інвестиційних ризиків. Окремі інвестиційні проекти, зокрема, забезпечують високі темпи зростання доходу, можуть мати високий рівень ризиків, проте в рамках інвестиційного портфеля в цілому рівень ризику повинен мінімізуватися. Причому основна увага повинна бути приділена мінімізації ризику втрати капіталу, а лише потім мінімізації ризику втрати доходів;
-Забезпечення достатньої ліквідності інвестиційного портфеля. Передбачає можливість швидкого і беззбиткового (без істотних втрат у вартості) звернення інвестицій в готівку з метою забезпечення швидкого реінвестування капіталу в більш вигідні проекти.
Ці цілі формування інвестиційного портфеля в значній мірі є альтернативними:
-Забезпечення високих темпів зростання капіталу в певній мірі досягається за рахунок зниження рівня поточної прибутковості інвестиційного портфеля;
-Зростання капіталу і доходів знаходиться в прямому зв'язку з рівнем інвестиційних ризиків;
-Забезпечення достатньої ліквідності може перешкоджати включенню в портфель високоприбуткових інвестиційних проектів, що забезпечують значний приріст капіталу в довгостроковому періоді.
Враховуючи альтернативність цілей формування інвестиційного портфеля, кожен інвестор повинен сам визначити їх пріоритети в даному періоді.
Існують наступні основні класифікації інвестиційних портфелів:
1. По об'єктах інвестування
-Портфель реальних інвестиційних проектів формується, як правило, виробничими підприємствами для забезпечення свого розвитку.
-Портфель цінних паперів формується, як правило, інституційними інвесторами (інвестиційними фондами, трастовими фірмами тощо). Характеризується більш високою ліквідністю і легкою керованістю.
-Портфель інших об'єктів інвестування-валютний портфель, депозитний портфель і т. п.
-Змішаний портфель включає різнорідні об'єкти інвестування.
-Сукупний інвестиційний портфель підприємства може формуватися на базі одного або декількох видів інвестиційних портфелів.
2. За пріоритетним цілям інвестування
-Портфель зростання формується в основному за рахунок об'єктів інвестування, що забезпечують досягнення високих темпів зростання капіталу (при високих рівнях ризику).
-Портфель доходу формується в основному за рахунок об'єктів інвестування, що забезпечують досягнення високих темпів зростання доходу (рівень ризику також досить високий).
-Консервативний портфель формується в основному за рахунок об'єктів інвестування з середнім (мінімальним) рівнем ризику (темпи зростання доходу і капіталу значно нижче).
-Агресивний портфель-портфель зростання або доходу при максимальних значеннях своїх цільових показників.
3. За досягнутою відповідністю цілей інвестування
-Збалансований портфель характеризується повною реалізацією цілей його формування: відбором інвестиційних проектів, найбільш повно відповідають цим цілям.
-Незбалансований портфель характеризується невідповідністю складу його інвестиційних проектів поставленим цілям формування портфеля.
-Розбалансований портфель (різновид незбалансованого портфеля) представляє собою рані оптимізований портфель, вже не задовольняє інвестора у зв'язку з істотною зміною зовнішніх умов інвестиційної діяльності (наприклад, зміна умов оподаткування) або внутрішніх факторів (наприклад, затримки реалізації деяких інвестиційних проектів).
Використовуються такі принципи формування інвестиційного портфеля:
-Забезпечення реалізації інвестиційної стратегії. Відповідність цілей формування інвестиційного портфеля цілям інвестиційної стратегії підприємства, спадкоємність планування та інвестиційної діяльності підприємства на середньострокову та довгострокову перспективу;
-Забезпечення відповідності портфеля інвестиційних ресурсів. Ув'язка загальної капіталомісткості відбираються в портфель інвестиційних проектів з обсягом інвестиційних ресурсів підприємства. Реалізація цього принципу визначає обмеженість відбираються об'єктів інвестування обсягом їх можливого фінансування.
-Оптимізація співвідношення дохідності та ризику. Визначення пропорцій між цими показниками виходячи з цілей формування інвестиційного портфеля. реалізація цього принципу забезпечується шляхом диверсифікації об'єктів інвестування.
-Оптимізація співвідношення дохідності та ліквідності. Визначення необхідних пропорцій між цими показниками. Оптимізація за цим принципом повинна враховувати також забезпечення фінансової стійкості та поточної платоспроможності підприємства;
-Забезпечення керованості портфелем. Обмеження відбираються інвестиційних проектів можливостями їх реалізації в рамках кадрового потенціалу підприємства, наявністю професійних менеджерів і аналітиків.
Інвестиційний портфель формується за допомогою наступних етапів:
-Конкретизація цілей інвестиційної стратегії підприємства;
-Визначення пріоритетних цілей формування інвестиційного портфеля;
Оптимізація пропорцій формування інвестиційного портфеля за основними видами інвестиційних проектів з урахуванням обсягу і структури інвестиційних ресурсів;
-Формування окремих видів портфелів (реальних інвестиційних проектів, фінансових інструментів тощо), що забезпечують встановлені критерії прибутковості, ризику і ліквідності;
-Забезпечення необхідної диверсифікації інвестиційного портфеля;
-Оцінка прибутковості, ризику і ліквідності інвестиційного портфеля;
-Остаточна оптимізації структури інвестиційного портфеля за встановленими критеріями прибутковості, ризику і ліквідності.
2.2 Особливості формування портфеля
реальних інвестиційних проектів
Особливостями реальних інвестиційних проектів є:
1. Формування і реалізація такого портфеля забезпечує
-Високі темпи розвитку підприємства;
-Створення додаткових робочих місць;
-Формування певного іміджу;
-Певну державну підтримку інвестиційного процесу.
2.Етот портфель зазвичай буває:
-Найбільш капіталомістким (великий обсяг інвестицій);
-Найменш ліквідним;
-Більш ризикованим (через тривалість реалізації);
-Найбільш складним і трудомістким в управлінні.
3. Вимагає ретельного відбору кожного інвестиційного проекту, що включається до портфелю.
Основними принципами формування портфеля реальних інвестиційних проектів є:
-Багатокритеріальної відбору проектів у портфель. Дозволяє врахувати систему цілей інвестиційної стратегії підприємства та завдання його інвестиційної діяльності;
-Диференціація критеріїв відбору за видами інвестиційних проектів. Здійснюється з незалежних, взаємозалежним і взаємовиключних інвестиційним проектам;
-Облік об'єктивних обмежень інвестиційної діяльності підприємства. До обмежень відносяться обсяги інвестиційної діяльності, напрями і форми галузевої та регіональної диверсифікації інвестиційної діяльності, потенціал формування власних інвестиційних ресурсів та ін;
-Забезпечення зв'язку інвестиційного портфеля з виробничої та фінансової програмами підприємства. Це відбувається за рахунок комплексного формування грошових потоків по розглянутих видів діяльності в рамках конкретних періодів часу;
-Забезпечення збалансованості інвестиційного портфеля за найважливішими параметрами. Це відбувається за рахунок ефективного співвідношення рівня прибутковості, ризику і ліквідності.
Основними етапами формування портфеля реальних інвестицій є:
1. Вибір головного критерію відбору проектів в інвестиційний портфель. Головний критерій відбору проектів повинен бути пов'язаний з показниками ефективності, що відображають темп (обсяг приросту) капіталу, тому перевага віддається показником чистого дисконтованого доходу (іноді внутрішній нормі прибутковості);
2. Диференціація кількісного значення головного критерію за типами інвестиційних проектів. Для можливості відбору інвестиційних проектів у портфель головний критерій повинен мати кількісне значення, яке, як правило, диференціюються за типами проектів:
-За незалежними проектами критерієм відбору приймається цільової стратегічний норматив ефективності інвестиційної діяльності;
-По взаємозалежним проектів приймається аналогічний критерій по всьому взаємопов'язаному комплексу проектів;
-По взаємовиключним проектам відбір здійснюється за максимальним значенням обраного головного критерію.
3. Пошук можливих варіантів реальних інвестиційних проектів здійснюється незалежно від наявності у підприємства інвестиційних ресурсів, стану інвестиційного ринку та інших факторів. Кількість залучених до вибору інвестиційних проектів має значно перевищувати їх кількість, що передбачається для реалізації.
4. Розгляд та оцінка бізнес-планів окремих інвестиційних проектів-загальне ознайомлення з інвестиційними проектами, при необхідності направлення проектів на доопрацювання і т. п.
5. Первинний відбір інвестиційних проектів для більш поглибленого подальшого аналізу-відсів з загальної множини проектів тих, які не відповідають головному критерію.
6. Побудова системи обмежень відбору проектів в інвестиційний портфель, що включає, як правило, основні і допоміжні показники:
-Основні обмежують показники:
а) Один з показників ефективного проекту (мінімальна внутрішня норма прибутковості або максимальний період повернення інвестицій);
б) Максимальний рівень ризику проекту;
в) Максимально допустима ліквідність інвестицій;
-Допоміжні обмежують нормативні показники:
а) Відповідність інвестиційного проекту стратегії та іміджу організації;
б) Відповідність інвестиційного проекту напрямками галузевої та регіональної диверсифікації інвестиційної діяльності;
в) Ступінь розробленості інвестиційного проекту;
г) Ступінь забезпеченості проекту основними чинниками виробництва;
д) Обсяг інвестицій і тривалість періоду інвестування (до початку експлуатації об'єкта);
е) Можливість диверсифікації ризику інвестиційного проекту;
ж) Інноваційний рівень проекту;
з) Передбачені джерела фінансування та ін
За результатами оцінки інвестиційних проектів в розрізі окремих показників визначається загальний рівень їх інвестиційних якостей. Відібрані в процесі попередньої оцінки інвестиційні проекти підлягають подальшій поглибленій експертизі.
7. Експертиза відібраних інвестиційних проектів за критеріями ефективності (прибутковості):
-Перевірка реальності наведених у бізнес-плані основних показників (обсягу інвестицій, графіка інвестиційного потоку і прогнозу грошового потоку в період експлуатації);
-Розрахунок показників оцінки ефективності (чистий дисконтований дохід NPV, індекс прибутковості ІД, внутрішня норма прибутковості ВНД, період повернення інвестицій з дисконтуванням Ток);
8. Експертиза відібраних інвестиційних проектів за критеріями ризику:
-Розрахунок рівня ризику по кожному інвестиційному проекту;
-Ранжування інвестиційних проектів за рівнем ризику (в прорядке зростання);
-Відбір інвестиційних проектів, виходячи з критеріїв ризику.
9. Експертиза відібраних інвестиційних проектів за критеріями ліквідності. Здійснюється, як правило, на основі періоду інвестування (до початку експлуатації об'єкта). При цьому, виходять з того, що інвестиційний проект, доведений до експлуатації, може бути проданий (акціоновано і т.д.) швидше, ніж проект незавершений. Для оцінки ліквідності проекти групуються за тривалістю періоду інвестування;
10. Остаточний відбір інвестиційних проектів в інвестиційний портфель з урахуванням амортизації і забезпечення необхідної диверсифікації інвестиційної діяльності:
-Якщо є пріоритетний критерій (висока прибутковість, безпеку і т. д.), то необхідності в оптимізації не виникає;
-Якщо передбачається збалансованість цілей (прибутковості, ризику і ліквідності), то потрібно оптимізація по співвідношенням: прибутковість-ризик, прибутковість-ліквідність;
11. Формування інвестиційного портфеля в умовах обмеженості параметрів виробничої діяльності. Здійснюється, коли пріоритетом діяльності організації є вихід на задані обсяги виробництва та реалізації виробництва. У цьому випадку портфель формується за показником обсягу виробництва або реалізації продукції на одиницю інвестицій на основі побудови моделі оптимізації інвестиційної програми підприємства. Побудова моделі здійснюється виходячи з наступних принципів:
-Розглянуті інвестиційні проекти є незалежними;
-Відомий необхідний приріст виробництва (реалізації) продукції;
-Проведено ранжування проектів за показником обсягу виробництва (реалізації) продукції на одиницю інвестицій.
12. Формування інвестиційного портфеля в умовах обмеженості середньозваженої вартості інвестиційних ресурсів. Здійснюється, якщо реалізація проектів пов'язана з використанням позикового капіталу, обсяг і вартість залучення якого зростають при збільшенні обсягів інвестиційної діяльності. Вихідні умови побудови моделі:
-Розглянуті інвестиційні проекти є незалежними:
-Відомі показники граничної вартості інвестиційних ресурсів при збільшенні обсягу інвестицій;
-Проведено ранжування проектів за показником внутрішньої норми прибутковості.
13. Формування інвестиційного портфеля в умовах обмеженості загального обсягу інвестиційних ресурсів. Здійснюється, якщо обсяг власних інвестиційних ресурсів організації обмежений, а обсяг запозичення інвестицій може знизити фінансову стійкість підприємства. вихідні умови побудови моделі:
-Розглянуті інвестиційні проекти є незалежними;
-Об 'єм можливого залучення фінансових ресурсів для інвестування обмежений;
-Проведено ранжування проектів за показником індексу прибутковості.
14. Оцінка сформованого інвестиційного портфеля за прибутковістю, ризику і ліквідності:
-Рівень прибутковості проектів портфеля. Визначається на основі загального показника чистого дисконтованого доходу всіх проектів, включених до портфеля;
-Рівень ризику проектів портфеля. Визначаться на основі коефіцієнта варіації показника чистого грошового потоку (чистої інвестиційного прибутку);
-Рівень ліквідності проектів портфеля, визначається на основі середньозваженого коефіцієнта ліквідності інвестицій окремих проектів (зважування виконується за обсягом інвестицій в проект).

3 Методи оцінки ефективності інвестицій

В основі процесу прийняття управлінських рішень інвестиційного характеру лежать оцінка і порівняння обсягу передбачуваних інвестицій і майбутніх грошових надходжень. Оскільки порівнювані показники належать до різних моментів часу, ключовою проблемою тут є проблема їхньої порівнянності. Ставитися до неї можна по-різному в залежності від існуючих об'єктивних і суб'єктивних умов: темпу інфляції, рівня ризику, розміру інвестицій і генеруються надходжень, обрію прогнозування, рівня кваліфікації аналітика і т. п.
Методи, використовувані в аналізі інвестиційної діяльності, можна підрозділити на дві групи:
а) Засновані на дисконтованих оцінках;
б) Засновані на облікових оцінках. Розглянемо ключові ідеї, що лежать в основі цих методів.

3.1 Метод чистої теперішньої вартості

Цей метод заснований на зіставленні величини вихідної інвестиції (IC) із загальною сумою дисконтованих чистих грошових надходжень, що генеруються нею протягом прогнозованого терміну. Оскільки приплив коштів розподілений у часі, він дисконтується за допомогою коефіцієнта r, встановлюваного аналітиком (інвестором) самостійно виходячи з щорічного відсотка повернення, що він хоче чи може мати на капітал, що їм капітал.
Припустимо, робиться прогноз, що інвестиція (IC) буде генерувати протягом n років, річні доходи в розмірі P _1, P _2, ..., Р _n. Загальна накопичена величина дисконтованих доходів (PV) і чистий приведений ефект (NPV) відповідно розраховуються за формулами:
, .
Очевидно, що якщо: NPV> 0, то проект варто прийняти;
NPV <0, то проект варто відкинути;
NPV = 0, то проект ні прибутковий, ні збитковий.
При прогнозуванні доходів по роках необхідно по можливості враховувати усі види надходжень як виробничого, так і невиробничого характеру, які можуть бути асоційовані з даним проектом. Так, якщо після закінчення періоду реалізації проекту планується надходження коштів у вигляді ліквідаційної вартості устаткування чи вивільнення частини оборотних коштів, вони повинні бути враховані як доходи відповідних періодів.
Якщо проект припускає не разову інвестицію, а послідовне інвестування фінансових ресурсів протягом m років, то формула для розрахунку NPV модифікується в такий спосіб:
,
де i - прогнозований середній рівень інфляції.
Розрахунок за допомогою наведених формул вручну досить трудомісткий, тому для зручності застосування цього й інших методів, заснованих на дисконтованих оцінках, розроблені спеціальні статистичні таблиці, в яких табульований значення складних відсотків, множників, що дисконтуються, дисконтованого значення грошової одиниці і т.п. у залежності від тимчасового інтервалу і значення коефіцієнта дисконтування.
Необхідно відзначити, що показник NPV відбиває прогнозну оцінку зміни економічного потенціалу підприємства у випадку прийняття розглянутого проекту. Цей показник склопластику в тимчасовому аспекті, тобто NPV різних проектів можна підсумовувати. Це дуже важлива властивість, що виділяє цей критерій із всіх інших і дозволяє використовувати його в якості основного при аналізі оптимальності інвестиційного портфеля.

3.2 Метод внутрішньої ставки доходу

Під нормою рентабельності інвестиції (IRR) розуміють значення коефіцієнта дисконтування, при якому NPV проекту дорівнює нулю:
IRR = r, при якому NPV = f (r) = 0.
Сенс розрахунку цього коефіцієнта при аналізі ефективності планованих інвестицій полягає в наступному: IRR показує максимально допустимий відносний рівень витрат, які можуть бути асоційовані з даним проектом. Наприклад, якщо проект повністю фінансується за рахунок позички комерційного банку, то значення IRR показує верхню межу допустимого рівня банківської процентної ставки, перевищення якої робить проект збитковим.
На практиці будь-яке підприємство фінансує свою діяльність, в тому числі і інвестиційну, з різних джерел. В якості плати за користування авансованих у діяльність підприємства фінансовими ресурсами воно сплачує відсотки, дивіденди, винагороди і т.п., тобто несе деякі обгрунтовані витрати на підтримання свого економічного потенціалу. Показник, що характеризує відносний рівень цих витрат, можна назвати "ціною" авансованого капіталу (CC). Цей показник відбиває сформований на підприємстві мінімум повернення на вкладений у його діяльність капітал, його рентабельність і розраховується за формулою середньої арифметичної зваженої.
Економічний зміст цього показника полягає в наступному: підприємство може приймати будь-які рішення інвестиційного характеру, рівень рентабельності яких не нижче поточного значення показника CC (або ціни джерела засобів для даного проекту, якщо він має цільове джерело). Саме з ним порівнюється показник IRR, розрахований для конкретного проекту, при цьому зв'язок між ними такий.
Якщо: IRR> CC. то проект варто прийняти;
IRR <CC, то проект варто відкинути;
IRR = CC, то проект ні прибутковий, ні збитковий.
Практичне застосування даного методу ускладнено, якщо в розпорядженні аналітика немає спеціалізованого фінансового калькулятора. У цьому випадку застосовується метод послідовних ітерацій з використанням табульованих значень множників, що дисконтуються. Для цього за допомогою таблиць вибираються два значення коефіцієнта дисконтування r ₁ <r ₂ таким чином, щоб в інтервалі (r _1, r ₂₎ функція NPV = f (r) змінювала своє значення з "+" на "-" чи з "- "на" + ". Далі застосовують формулу
,
де r ₁ - значення табульованого коефіцієнта дисконтування, при якому f (r _1)> 0 (f (r ₁₎ <0);
r ₂ - значення табульованого коефіцієнта дисконтування, при якому f (r ₂₎ <О (f (r _2)> 0).
Точність обчислень зворотно пропорційна довжині інтервалу (r _1, r _2), а найкраща апроксимація з використанням табульованих значень досягається у випадку, коли довжина інтервалу мінімальна (дорівнює 1%), тобто r ₁ і r ₂ - найближчі друг до друга значення коефіцієнта дисконтування, що задовольняє умовам (у випадку зміни знака функції з "+" на "-"):
r ₁ - значення табульованого коефіцієнта дисконтування, що мінімізує позитивне значення показника NPV, тобто f (r ₁₎ = min _r {f (r)> 0};
r ₂ - значення табульованого коефіцієнта дисконтування, що максимізує негативне значення показника NPV, тобто f (r ₂₎ = max _r {f (r) <0}.
Шляхом взаємної заміни коефіцієнтів r ₁ і r ₂ аналогічні умови виписуються для ситуації, коли функція змінює знак із "-" на "+".

3.3 Метод періоду окупності

Цей метод - один з найпростіших і широко розповсюджений у світовій обліково-аналітичній практиці, не припускає тимчасової упорядкованості грошових надходжень. Алгоритм розрахунку строку окупності (PP) залежить від рівномірності розподілу прогнозованих доходів від інвестиції. Якщо доход розподілений по роках рівномірно, то термін окупності розраховується розподілом одноразових витрат на величину річного доходу, обумовленого ними. При отриманні дробового числа воно округлюється в бік збільшення до найближчого цілого. Якщо прибуток розподілено нерівномірно, то термін окупності розраховується прямим підрахунком числа років, протягом яких інвестиція буде погашена кумулятивним доходом. Загальна формула розрахунку показника PP має вигляд:
PP = n, при якому .
Деякі фахівці при розрахунку показника PP усе ж рекомендують враховувати часовий аспект. У цьому випадку в розрахунок приймаються грошові потоки, дисконтовані по показнику "ціна" авансованого капіталу. Очевидно, що термін окупності збільшується.
Показник терміну окупності інвестиції дуже простий у розрахунках, разом з тим він має ряд недоліків, які необхідно враховувати в аналізі.
По-перше, він не враховує вплив доходів останніх періодів. В якості прикладу розглянемо два проекти з однаковими капітальними витратами (10 млн. крб.), Але різними прогнозованими річними доходами: за проектом А - 4,2 млн. руб. протягом трьох років; за проектом Б - 3,8 млн. руб. протягом десяти років. Обидва ці проекту протягом перших трьох років забезпечують окупність капітальних вкладень, тому з позиції даного критерію вони рівноправні. Однак очевидно, що проект Б набагато більш вигідний.
По-друге, оскільки цей метод заснований на недисконтована оцінках, він не робить різниці між проектами з однаковою сумою кумулятивних доходів, по різним розподілом її по роках. Так, з позиції цього критерію проект А з річними доходами 4000, 6000. 2000 тис. руб. і проект Б з річними доходами 2000, 4000. 6000 тис. руб. рівноправні, хоча очевидно, що перший проект є більш кращим, оскільки забезпечує велику суму доходів у перші два роки.
По-третє, даний метод не має властивість адитивності.
Існує ряд ситуацій, при яких застосування методу, заснованого на розрахунку строку окупності витрат, може бути доцільним. Зокрема, це ситуація, коли керівництво підприємства в більшому ступені стурбовано вирішенням проблеми ліквідності, а не прибутковості проекту - головне, щоб інвестиції окупилися і якомога швидше. Метод також гарний у ситуації, коли інвестиції сполучені з високим ступенем ризику, тому чим коротше строк окупності, тим менш ризикованим є проект. Така ситуація характерна для галузей чи видів діяльності, яким притаманна велика ймовірність достатньо швидких технологічних змін.

3.4 Метод індексу прибутковості

Цей метод є, по суті, наслідком методу чистої теперішньої вартості. Індекс рентабельності (PI) розраховується за формулою
.
Очевидно, що якщо: Р1> 1, то проект варто прийняти;
Р1 <1, то проект варто відкинути;
Р1 = 1, то проект ні прибутковий, ні збитковий.
На відміну від чистого приведеного ефекту індекс рентабельності є відносним показником. Завдяки цьому він дуже зручний при виборі одного проекту з ряду альтернативних, що мають приблизно однакові значення NPV. або при комплектуванні портфеля інвестицій з максимальним сумарним значенням NPV.

3.5 Метод розрахунку коефіцієнта ефективності інвестиції

Цей метод має дві характерні риси: по-перше, він не припускає дисконтування показників доходу; по-друге, дохід характеризується показником чистого прибутку PN (балансовий прибуток за мінусом відрахувань у бюджет). Алгоритм розрахунку винятково простий, що і зумовлює широке використання цього показника на практиці: коефіцієнт ефективності інвестиції (ARR) розраховується розподілом середньорічного прибутку PN на середню величину інвестиції (коефіцієнт береться у відсотках). Середня величина інвестиції знаходиться розподілом вихідної суми капітальних вкладень на два, якщо передбачається, що після закінчення терміну реалізації аналізованого проекту всі капітальні витрати будуть списані; якщо допускається наявність залишкової або ліквідаційної вартості (RV), то її оцінка повинна бути виключена.
.
Даний показник порівнюється з коефіцієнтом рентабельності авансованого капіталу, що розраховується розподілом загального чистого прибутку підприємства на загальну суму коштів, авансованих в його діяльність (підсумок середнього балансу-нетто).
Метод, заснований на коефіцієнті ефективності інвестиції, також має ряд істотних недоліків, обумовлених в основному тим, що він не враховує тимчасової складової грошових потоків. Зокрема, метод не робить розходження між проектами з однаковою сумою середньорічного прибутку, але варьирующей сумою прибутку по роках, а також між проектами, що мають однакову середньорічну прибуток, але що генерується протягом різної кількості років і т.п.

4 Обгрунтування економічної доцільності інвестицій

за проектом.

4.1 Вихідні дані для: Приклад 1

На підставі вивчення ринку продукції, яка виробляється на підприємстві, встановлена ​​можливість збільшення платоспроможного попиту на неї. У зв'язку з цим підприємство розглядає доцільність придбання нової технологічної лінії для збільшення виробництва продукції з метою збільшення обсягу продажів. Оцінка можливого збільшення обсягу продажів встановлена ​​на підставі аналізу даних про потенційні можливості конкурентів. Вартість лінії (капітальні вкладення за проектом) становить $ 18530, термін експлуатації - 5 років; прибуток за вирахуванням податку на неї від реалізації основних фондів після закінчення терміну їх служби складе $ 926.5;. грошові потоки (прибуток за вирахуванням податку на неї і амортизаційних відрахувань від вартості введених в дію основних фондів за рахунок капітальних вкладень) прогнозується по роках в таких обсягах: $ 5406, $ 6006, $ 5706, $ 5506, $ 5406. Ставка дисконту для визначення теперішньої вартості грошових потоків прийнята в розмірі 12% і 15%. Гранична ставка для оцінки розрахункового рівня внутрішньої ставки доходу встановлена ​​в розмірі 16%. Прийнятний для підприємства період окупності капітальних вкладень, обчислений за даними про грошові потоки і теперішньої вартості грошових потоків прийнятий 5 років. Доцільний даний проект до реалізації?

4.2 Визначення теперішньої чистої вартості

а) При ставці дисконту 12%.

б) При ставці дисконту 15%.

4.3 Визначення внутрішньої ставки доходу

Таблиця 1.1
Вихідні дані для розрахунку показника IRR.

	Грошові потоки,     $	PV 12%,   $	PV 15%,       $	PV 16%,         $	PV 17%,       $
0 год	-18530	-18530	-18530	-18530	-18530
1 рік	5406	4826,79	4700,87	4660,34	4620,51
2 рік	6006	4787,95	4550,00	4448,89	4383,94
3 рік	5706	4061,21	3753,95	3657,69	3566,25
4 рік	5506	3507,01	3146,29	3041,99	2944,39
5 рік	5406	3071,59	2689,55	2574,28	2469,86
Прибуток	926,5	526,42	460,94	441,19	423,06
NPV		1198,13	771,60	294,38	-121,99

Виходячи з розрахунків, наведених у табл. 2.1, можна зробити висновок: що функція NPV = f (r) змінює свій знак на інтервалі (15%, 16%).
.

4.4 Визначення періоду окупності (за даними про грошові потоки)

Інвестиції становлять $ 18530 в 0-й рік. Грошові потоки за п'ятирічний термін становлять: $ 5406, $ 6006, $ 5706, $ 5506, $ 5406. Доходи покриють інвестиції на 4 рік. За перші 3 роки доходи складають:
$ 5406 + $ 6006 + $ 5706 = $ 17118
За 4 рік необхідно покрити:
$ 18530 - $ 17118 = $ 1412,
$ 1412 / $ 5506 = 0,26 (приблизно 4,1 місяця).
Загальний термін окупності складає 3 року 4,1 місяця.

4.5 Визначення періоду окупності

(За даними про теперішню вартість грошових потоків)

а) При ставці дисконту 12%.
Доходи покриють інвестиції на 5 рік. За перші 4 роки доходи становлять (дані взяті з табл. 1.1):
$ 4826,79 + $ 4787,95 + $ 4061,21 + $ 3507,01 = $ 17182,96
За 5 рік необхідно покрити:
$ 18530 - $ 17182,96 = $ 1347,04,
$ 1347,04 / $ 3071,59 = 0,44 (приблизно 5,4 місяця).
Загальний термін окупності складає 4 роки 5,4 місяця.
б) При ставці дисконту 15%.
Доходи покриють інвестиції на 5 рік. За перші 4 роки доходи складають:
$ 4700,87 + $ 4550 + $ 3753,95 + $ 3146,29 = $ 16151,11
За 5 рік необхідно покрити:
$ 18530 - $ 16151,11 = $ 2378,89,
$ 2378,89 / $ 2689,55 = 0,88 (приблизно 10,7 місяців).
Загальний термін окупності складає 4 роки 10,7 місяців.

4.6 Визначення індексів прибутковості

а) При ставці дисконту 12%. (Дані взяті з табл. 1.1):
PI _12% = ($ 4826,79 + $ 4787,95 + $ 4061,21 + $ 3507,01 +3071,59) / $ 18530 = 1,09
б) При ставці дисконту 15%.
PI _15% = ($ 4700,87 + $ 4550 + $ 3753,95 + $ 3146,29 +2689,55) / $ 18530 = 1,015

4.7 Визначення коефіцієнта прибутковості

Висновки про економічну доцільність проекту
Отримані результати вказують на економічну доцільність даного проекту. Такий проект можна прийняти з повною упевненістю при ставці дисконту меншою 16,6% (максимальна ставка дисконту, при якій чиста теперішня вартість неотрицательна). Чим нижче ставка дисконту, тим раніше окупляться капітальні вкладення і, отже, підприємство, яке здійснило цей проект, отримає більше прибутку. Розрахунки показали, що при більш низькій ставці дисконту чиста теперішня вартість і індекс прибутковості збільшуються, а період окупності зменшується. Так, за дисконту дорівнює 15% інвестиція окупиться через 4 роки 10,7 місяців (індекс прибутковості 1,5%), а при 12% - раніше на 5,3 місяців (індекс прибутковості 9%). Коефіцієнт прибутковості інвестиційного проекту становить 63,8%.
5 Визначення фінансового ризику
Фінансовий ризик, як і будь-який ризик, має математично виражену ймовірність настання втрати, яка спирається на статистичні дані і може бути розрахована з досить високою точністю. Щоб кількісно визначити величину фінансового ризику, необхідно знати всі можливі наслідки якого-небудь окремої дії і ймовірність самих наслідків. Імовірність означає можливість отримання певного результату. Стосовно до економічних задач методи теорії ймовірності зводяться до визначення значень імовірності настання подій і до вибору з можливих подій самого кращого виходячи з найбільшої величини математичного очікування. Інакше кажучи, математичне очікування якої-небудь події дорівнює абсолютній величині цієї події, помноженої на ймовірність його настання.
Для розгляду факторів невизначеності і ризику при оцінці ефективності інвестиційних проектів можна розглянути наступні приклади:

5.1 Приклад 2.

Є два варіанти вкладення капіталу. Встановлено, що при вкладенні капіталу в захід А отримання прибутку в сумі 15 тис. руб. - Ймовірність 0,6; в захід Б отримання прибутку в сумі 20 тис. руб. - Ймовірність 0,4. Тоді очікуване отримання прибутку від вкладення капіталу (тобто математичне очікування) складе:
по заходу А 15 х 0,6 = 9 тис. руб.;
по заходу Б 20 х 0,4 = 8 тис. руб.
Імовірність настання події може бути визначена об'єктивним методом або суб'єктивним. Об'єктивний метод визначення ймовірності заснований на обчисленні частоти, з якою відбувається дана подія. Наприклад, якщо відомо, що при вкладенні капіталу в яке-небудь захід прибуток у сумі 15 тис. руб. була отримана в 120 випадках з 200, то ймовірність отримання такого прибутку складає 0,6 (120/200). Суб'єктивний метод базується на використанні суб'єктивних критеріїв, які грунтуються на різних припущеннях. До таких припущень можуть ставитися судження оцінює, його особистий досвід, оцінка експерта, думку фінансового консультанта тощо
Величина ризику або міра ризику вимірюється двома критеріями:
1) середнє очікуване значення;
2) коливання (мінливість) можливого результату.
Середнє очікуване значення - це те значення величини події, яке пов'язане з невизначеною ситуацією. Середнє очікуване значення є середньозваженим для усіх можливих результатів, де ймовірність кожного результату використовується як частота або вага відповідного значення. Середнє очікуване значення вимірює результат, який ми очікуємо в середньому.

5.2 Приклад 3.

Якщо відомо, що при вкладенні капіталу в заходи А із 120 випадків прибуток 12.5 тис. руб. була отримана в 48 випадках (імовірність 0,4), прибуток 20 тис. руб. - У 42 випадках (імовірність 0,35) і прибуток 12 тис. руб. у 30 випадках (імовірність 0,25), то середнє очікуване значення виразилося в 15 тис. руб.
[(12,5 х 0,4) + (20 х 0,35) + (12 х 0,25)].
Аналогічно було знайдено, що при вкладенні капіталу в заходи Б середній прибуток склав 20 тис. руб.
[(15 х 0,3) + (20 х 0,5) + (27,5 х 0,2)].
Порівнюючи дві суми очікуваного прибутку при вкладенні капіталу в заходи А і Б, можна зробити висновок, що при вкладенні в захід А величина одержуваного прибутку коливається від 12,5 до 20 тис. руб. і середня величина складає 15 тис. руб.; при вкладенні капіталу в захід Б величина одержуваного прибутку коливається від 15 до 27,5 тис. руб. і середня величина складає 20 тис. руб.
Середня величина є узагальненою кількісну характеристику і не дозволяє прийняти рішення на користь якого-небудь варіанта вкладення капіталу. Для остаточного прийняття рішення необхідно виміряти коливання показників, тобто визначити міру коливання можливого результату.
Коливання можливого результату є ступінь відхилення очікуваного значення від середньої величини. Для цього на практиці звичайно застосовують два близько пов'язаних критерії: дисперсію і середнє квадратичне відхилення. Дисперсія - середньо зважене з квадратів відхилень дійсних результатів від середніх очікуваних

де G ² - дисперсія;
X - очікуване значення для кожного випадку спостереження;
Х - середнє очікуване значення;
n - число випадків спостереження (частота).
Середнє квадратичне відхилення визначається за формулою:

де G - середнє квадратичне відхилення.
При рівності частот маємо окремий випадок

Середнє квадратичне відхилення є іменованою величиною і вказується в тих же одиницях, в яких вимірюється варіююча ознака. Дисперсія і середнє квадратичне відхилення служать заходами абсолютної коливання. Для аналізу звичайно використовують коефіцієнт варіації. Коефіцієнт варіації являє собою відношення середнього квадратичного відхилення до середньої арифметичної і показує ступінь відхилення отриманих значень

де V - коефіцієнт варіації,%.
Коефіцієнт варіації - відносна величина. Тому на його розмір не впливають абсолютні значення показника, що вивчається. За допомогою коефіцієнта варіації можна порівнювати навіть коливання ознак, виражених у різних одиницях виміру. Коефіцієнт варіації може змінюватися від 0 до 100%. Чим більше коефіцієнт, тим сильніше коливання. В економічній статистиці встановлена ​​наступна оцінка різних значень коефіцієнта варіації: до 10% - слабке коливання; до 10 - 25 - помірне коливання; понад 25% - висока коливання. Розрахунок дисперсії при вкладенні капіталу в заходи А і Б наведено в табл. 1.
Маємо. Середнє квадратичне відхилення становить при вкладенні капіталу:
в захід А

в захід Б

Коефіцієнт варіації:
для заходу А

для заходу Б

Коефіцієнт варіації при вкладенні капіталу в захід Б менше, ніж при вкладенні в захід А. що дозволяє зробити висновок про прийняття рішення на користь вкладення капіталу в захід Б.

Таблиця 1. Розрахунок дисперсії при вкладенні капіталу в заходи А і Б

Номер події	Отриманий прибуток, тис. руб. X	Число випадків спостереження, n	(X - X)	(X • Х) 2	(X - Х) 2
Захід А
1	12,5	48	-2,5	6,25	300
2	20	42	+5	25,00	1050
3	12	30	-3	9,00	270
Разом	Х = 15	120			1620
Захід Б
1	15	24	-5	25	600
2	20	40
3	27,5	16	+7,5	56,25	900
Разом	Х = 20	80			1500

Висновок
Враховуючи довгостроковість інвестиційної діяльності та різноманіття впливають на неї факторів зовнішнього середовища, можна сказати, що інвестиційна діяльність в усіх її формах і видах пов'язана з ризиком.
При різних можливих умов реалізації проекту його витрати і результати різні, отже, чинники ризику і невизначеності підлягають обліку в розрахунках його ефективності. Крім цього, розвиток інвестиційного проекту-процес динамічний, і в кожній точці прийняття рішень умови реалізації проекту можуть змінитися, що в ході управління проектом призводить до автоматичної зміни рані розрахованих результатів.
Вплив факторів зовнішнє середовища тягне за собою:
-Невиконання деяких з передбачених проектом дій;
-Зміна запланованих термінів виконання проектних дій;
-Відхилення від прогнозованих проектних результатів.
У розрахунках ефективності рекомендується враховувати невизначеність і ризик, а показники ефективності, обчислені з їх урахуванням, називаються очікуваними.
Інвестиційне рішення є ризикованим, якщо воно має кілька можливих сценаріїв розвитку. При оцінці ефективності інвестиційних проектів розглядаються такі ситуації, коли всі можливі наслідки будь-якого ризикованого рішення відомі або їх можна передбачати і як наслідок розрахувати можливий результат від будь-якої зміни ситуації.
Інвестиційний проект вважається стійким, якщо при всіх варіантах його реалізації він ефективний і фінансово реалізуємо, а усунення можливих негативних відхилень вбудовано в організаційно-економічний механізм реалізації.
Джерела
1. Федеральний закон від 25.02.99 № 39-ФЗ "Про інвестиційну діяльність в Російській Федерації, здійснюваної у вигляді капітальних вкладень"
2. С. Філін Інвестиційний ризик і його складові при прийнятті інвестиційних рішень / ж. Інвестиції в Росії. 2002
3. Фатхутдінов Р.А. Стратегічний менеджмент:-М.: Справа, 2005
4. Балдін К.В., Воробйов С.М. Ризик-менеджмент:-М.: Гардаріки, 2005
5. Бланк І.А. Антикризове фінансове управління підприємством. -К.: Ельга, Ніка-Центр, 2006
6. Економічна оцінка інвестицій: Г.С. Староверова, О.Ю. Медведєв, І.В. Сорокіна. -М.: КНОРУС, 2006
7. В.Є. Єсіпов, Г.А. Маховикова, І.А. Бузова, В.В. Терехова Економічна оцінка інвестицій. -СПб.: Вектор, 2006
8. Гаврилова О.М. Фінансовий менеджмент:-М.: КНОРУС, 2006
9. Л.Є. Басовский Фінансовий менеджмент:-М: ИНФРА-М, 2007
10. Е.А. Кучаріна Інвестиційний аналіз. -СПб.: Пітер, 2007