Толлер Ернст (Ernst Toller 1893 -) - німецький драматург, поет і громадський діяч. Виходець з єврейської дрібнобуржуазної сім'ї. Юнаком почав писати бентежно-романтичні вірші. Довго жив у Франції. У 1914 Т. вступає добровольцем до армії. Лише дворічне перебування в окопах виліковує Т. від шовіністичного чаду. Недавній патріот стає мрійливим пацифістом. Величезний вплив справила на подальший розвиток Т. падіння царської влади в Росії. Т. виступав на зборах, робочі вибирають його членом страйкового комітету. Скоро Т. опинився у військовій в'язниці. Там він читає Бакуніна і Ландауера, Маркса і Енгельса, але залишається мрійливим бунтарем з плутаною соціальною програмою. Коли в листопаді 1918 монархія впала, Т. разом з незалежними с.-д. і соціал-шовіністами утворив с.-д мюнхенське уряд. Вбивство К. Ейснера графом Арко (1919) призвело до загострення боротьби за владу в Баварії. 7 квітня в Мюнхені проголошена радянська республіка. На чолі її став Т. і анархіст Ландауер. Реакція зібрала величезні сили і кинула їх на Мюнхен. Прекраснодушний бунтівник Т. з'явився мимовільним її посібником: він розвалив фронт у Дахау з метою «уникнути кровопролиття» та «схилити до мирних переговорів» вільгельмівської генералів. Революція зломлена. Кращі сини її вбито. Військовий суд засудив Т. до п'ятирічного ув'язнення в фортеці. Під час ув'язнення у фортеці Т. написав ряд драм, їх ставили берлінські театри, і в 1924 Т. виходить із в'язниці прославленим драматургом.
У роки 1924-1930 Т. віддається повністю літературної діяльності, проте твори цієї пори вже не знаходили колишнього резонансу ні в Німеччині, ні за її кордоном - за винятком глибоко песимістичної драми «Гоп-ля, ми живемо». У момент державного перевороту Т. випадково опинився в Швейцарії. Літературна діяльність для Т. стала в Німеччині неможливою. Через деякий час Т. емігрував і брав діяльну участь у суспільній боротьбі за кордоном. Покінчив самогубством у 1939.
На літературній діяльності Т. лежить той же відбиток двоїстості, що і на його політичних виступів. Т. органічно пов'язаний з німецьким експресіонізмом. Хоча в наші дні Т. вважає свій експресіонізм «даниною часу» і стверджує, що він прийшов до соціалістичного реалізму, однак і поетика його і творчі навички суперечать вимогам реалізму. Т. гостро сприймає явища дійсності, але він безсилий подолати свій анархічний суб'єктивізм. Обмеженість поля зору і суб'єктивізм відбилися і на формі його творів. Навіть виходячи з справжнього пізнання дійсності, він втілює це пізнання в перебільшені або схематизовані образи. Його персонажі часто позбавлені крові і плоті. Луначарський правильно відзначає стомлюючу манірність Т. і «швидку зміну незавершених, як би миготливих образів».
Першу свою драму «Поворот» (Die Wendung) Т. почав писати під час війни і закінчив у фортеці. Потім у фортеці були написані «Людина-маса» (Masse-Mensch, 1921), «Машіноборци» (Die Maschinenstürmer, 1922), гротеск «Розкутий Вотан» (Der entfesselte Wotan, 1923), «Хінкеманн» (Hinkemann, 1924) і дві книги віршів (Gedichte der Gefangenen, 1921, Das Schwalbenbuch, 1924). Найкраще в ліриці Т. - незнищенна, часом сентиментальна любов до буття в його конкретних явищах, долає песимізм «скорбніка». Комедії та гротески Т. з їх «комізмом ситуацій», а не характерів позбавлені вільного і живого гумору. Т. бичує в них брехня і нікчемність сучасного йому суспільства, в них цінні другорядні персонажі, оригінальні і мітки лише окремі сцени. У «Машіноборцах» і «Людину-масі» Т. будує фабулу на конфлікті революціонера-одинака і маси. Трагізм гинучої високої особистості одна з улюблених його тем. «Гоп-ля, ми живемо» говорить про розчарування Т. в силах революції, дає різко сатиричну картину Веймарської республіки. Т. йде у своїх драмах від реалізму до феєрії, до «сценічної ораторії», але образотворчі можливості Т. біднішими поставлених ним собі грандіозних завдань.
П'єси «Американське чудо» (Wunder in Amerika, 1928) і «Сліпа богиня» (Die blinde Göttin, 1929) нижче рівня більш ранніх творів Т. і пройшли не зазначеними радянським читачем і критикою. У роки підготовки державного перевороту 1933 і в еміграції Т. багато пише прозою. Найбільш значним прозовим твором Т. є книга його спогадів «Юність в Німеччині» (Eine Jugend in Deutschland, 1933). Т. розповідає в ній про своє покоління, про Німеччину вільгельмівської епохи, про власні коливання та помилках. Майже половина книги присвячена Баварської радянської республіки і наслідками її розгрому. У 1935 Т. випустив «Тюремні листи» (Briefe aus dem Gefängnis).
Помилки і зриви Т. великі. Все ж таки його творчість, сповнене ненависті до капіталізму, зберігає своє суспільне значення.
Основні твори Т. ставилися на радянській сцені.
Список літератури
I. Людина-маса, М. - П., 1923
Руйнівники машин, Ів.-Вознесенськ, 1923
Еуген нещасний, П., 1923
Звільнений Вотан, Л. - М., 1924
те, 2 изд., Л. - М., 1925
Тюремні пісні, М., 1925 (вірші)
Штурм голоду, М., 1926 (оповідання)
Пісні ув'язненого (вірші) в сб.: Революційна поезія на Заході, М., 1927
Живемо, живемо! Л., 1928
Справа про вбивство, М., 1934 (переробка п'єси «Сліпа богиня»)
Гасити котли! М., 1935
Юність в Німеччині, М., 1935
Допит (Новела), «Вогник», 1936, № 29 (575). II. Droop F., B. Toller und seine Bühnenwerke. Mit selbstbiograph. Notizen dr. Bühnendichters, B., 1922
Signer P., Ernst Toller (Eine Studie), B., 1924
Chandler FW, Modern Continental playwrights, NY, 1931
West R., Ending in earnest, NY, 1931
Authors today and yesterday, ed. by SJ Kunitz, 2 nd ed., NY +1934
Предисл. А. Луначарського до кн.: Толлер Е., Тюремні пісні, М., 1925
З автобіографії Ернеста Толлера в кн.: Толлер Е. Звільнений Вотан (2 вид.), Л. - М., 1925.
Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://feb-web.ru/