1. Реформа літературної мови, яка назрівала вже в XVII ст., Стала абсолютно неминучою в обстановці всій перетворювальної діяльності Петра I.
Поширення європейського просвітництва, розвиток науки і техніки створювали необхідність у перекладі і складанні таких книг, зміст яких не могло бути виражено засобами церковнослов'янської мови з його лексикою і семантикою, породженої церковно-релігійним світоглядом, з його граматичну систему, відірваною від живої мови. Нова, світська, ідеологія вимагала відповідно і нового, світського, літературної мови. З іншого боку, широкий розмах просвітницької діяльності Петра вимагав літературної мови, доступного для широких верств суспільства, а церковнослов'янська мова цієї доступністю не мав.
2. У пошуках основи для нового літературної мови Петро і його співробітники звернулися до московського ділової мови. Московський ділова мова відрізнявся потрібними якостями: по-перше, це була мова російська, тобто доступний, зрозумілий для широких верств суспільства, по-друге, це була мова світський, вільний від символіки церковно-релігійного світогляду. Дуже важливо було те, що московський ділова мова вже отримав загальнодержавне значення і ще в XVII ст. піддався літературній обробці. Може бути, краще за всіх висловив сенс і напрямок реформи літературної мови при Петрі I один з його співробітників, Мусін-Пушкін, який вказував перекладачеві "Географії": "З усім ретельністю трудиться, і високих слів Славенских НЕ надобеть, але посольського наказу вжив слова" . За Петра I літературна мова отримує російську національну основу. Панування церковнослов'янської мови кінчається.
3. Однак було б зовсім неправильно думати, що літературна мова, отримав російську національну основу, зовсім виключав вживання церковнослов'янських слів та зворотів. Церковнослов'янські слова і звороти вживалися в літературній мові Петровської епохи в значній кількості, частиною за традицією, частиною для позначення абстрактних понять, частиною для вираження високого в своїй основі літературної мови, вживалися як елементи цієї мови. Межі вживання і функція церковнослов'янських елементів у літературній мові Петровської епохи не були достатньо визначені. Визначення місця церковнослов'янських елементів у системі російської літературної мови належить вже пізнішому етапу його розвитку.
4. Звернення до московського ділової мови як до основи нового літературної мови ще не вирішувало всіх стоять перед новим літературною мовою завдань. Московський ділової мова була, якщо можна так висловитися, мовою "спеціального призначення". Він виріс у практиці московських канцелярій, в законодавчій діяльності московського уряду і був пристосований для обслуговування лише певних, специфічних, сторін суспільного життя - усякого роду ділових зносин. З цим пов'язана і значна бідність, однобічність його словникового складу, а також одноманітність і мала виразність його синтаксису. Тим часом новий літературна мова призначався для вираження найрізноманітнішого змісту - і наукового, і філософського, і художньо-літературного. Новий літературний мова мав бути запліднена, збагачений безліччю слів, зворотів, синтаксичних конструкцій, для того щоб стати справді гнучким і багатостороннім засобом вираження думки. Мав довгий і важкий шлях розвитку, а в Петровську епоху були зроблені лише перші кроки по цьому шляху.
У Петровську епоху величезне значення для формування і збагачення літературної мови отримали розвинені національні мови Західної Європи, що цілком узгоджується із загальним духом реформ Петра, прорубує "вікно в Європу" із замкнутого і затхлого Московського царства.
5. У XVII ст. зносини Росії з західноєвропейськими країнами значно посилилися. У XVII ст. в російську мову проникає цілий ряд іноземних слів (військові та ремісничі терміни, назви деяких побутових предметів і ін.) До кінця століття, напередодні Петровської реформи, західноєвропейські впливи значно зросли. Однак іноземні слова залишалися за межами літературної мови, зверталися, головним чином, в розмовній мові. Іноземні впливу не грали конструктивної, організуючою ролі у розвитку літературної мови. Знання іноземних мов було поширено дуже мало. Григорій Котошіхін був недалекий від істини, коли заявляв: "А іншим мовам, латинської, грецької, неметцкого, та деяких крім російської, навчання в Російській державі не буває". Знаючі іноземні мови обчислювалися одиницями. На заняття іноземними мовами дивилися підозріло, побоюючись, що разом з ними проникне в уми москвичів католицька або лютеранська "єресь".
6. Цей різкий перелом у поглядах на іноземні мови чудово висловив один з найвизначніших діячів Петровської епохи - Феофан Прокопович. З гордовитим пафосом він вказував, що "хоча перед цим крім російського мови книжок прочитання і писання ніхто з російського народу не вмів, і, більш, то в зазор, ніж за мистецтво почитати, але нині бачимо і самого його величність німецькою мовою глаголюще, і кілька тися підданих його російського народу, самець і женска підлозі, майстерних різних європейських мов, якоже латинської, грецької, французької, німецької, італійської, англійської та голландської, і такого притому поводження, що бездоганної можуть рівнятися з усіма іншими европеіскімі народи ... І замість того , що крім церковних книг, почитай ніяка інша в Росії не печативано, нині багато хто не токмо на чужоземних мовах, але і на славенороссійском, ретельністю і велінням його величності, надруковані і ще друку віддаються ".
7. У Петровську епоху в російську мову ввійшли численні іноземні слова, в значній мірі збереглися і од нашого часу. Це були слова для вираження нових понять у науці і техніці, у військовому і морському справі, в адміністрації, в мистецтві і т.д. З петровських часів існують в нашій мові такі іноземні слова, як алгебра, оптика, глобус, апоплексія, ланцет, компас, крейсер, порт, корпус, армія, гвардія, кавалерія, атакувати, штурмувати, комісія, контора, акт, оренда, проект, рапорт, тариф і мн.др. Запозичення цих слів було явищем прогресивним; ці слова збагачували російську літературну мову. Розвиток російського життя вимагало позначення нових понять, і природно було взяти ці позначення (слова) з тих мов, де вони вже були, у тих народів, у яких навчалася відстала тоді Росія.
8. Але до Петровської ж епоху новоспечені "європейці" стали безглуздо захоплюватися вживанням іншомовних слів в російській мові, захаращуючи її іноземними словами без розуму і без потреби. Ця мода на іноземні слова була негативним, потворним явищем; вона особливо поширилася в аристократів, які тривалий час бували за кордоном, що бачили свій ідеал у чепуруна і чепуруха європейських столиць і виражали своєї іноземщиною відірваність від народу і зневага до нього. Петро різко негативно ставився до захаращення мови іноземними словами, тим більше, що воно призводило часто до неможливості зрозуміти написане, він писав, наприклад, своєму послу Рудаковскому: "У реляціях твоїх вживаєш ти зело багато польських та інші іноземні слова і терміни, за якими самого справи виразуметь неможливо: ще заради тобі надалі реляції свої до нас писати все російським мовою, не вживаючи іноземних слів і термінів ".
9. Найбільш наочно і, якщо так можна висловитися, матеріально проявилася перетворювальна діяльність Петра в області літературної мови в реформі алфавіту. Петро скасував церковнослов'янську абетку і замінив її нової, так званої громадянської. Реформа полягала в тому, що ряд церковнослов'янських літер і значків був вилучений зовсім, а іншим був доданий зовнішній вигляд західноєвропейських букв. Церковнослов'янська абетка збереглася лише у власне в церковних книгах. Реформа абетки проходила не без опору з боку відсталих ревнителів старовини, і не випадково, що ще в 1748 р. відомий письменник і вчений XVII ст. В.К. Тредіаковський, молодший сучасник Петра I, присвятив великий твір захисту нової абетки. Тредіаковський чудово зрозумів сенс реформи алфавіту: "Петро Великий, - говорить він, - не залишив і того, щоб йому не докласти старання свого і про фігуру наших літер. Бачачи толь червону (тобто красиву) друк в європейських книгах, постараємося і нашу також зробити подібну ... Прекрасна була ця сама перша печатка: кругла, мірний, чиста. Словом, абсолютно уподібнене такою, яка у французьких і голландських друкарнях вживається ". Реформа абетки висловлювала, з одного боку, розрив з церковнослов'янщини, а інший - європеїзацію літературної мови. Це були дві сторони одного і того ж процесу.
10. Турбота про доступність літературної мови, про зрозумілості, "внятності" виданих книг, особливо перекладних, проникає всю літературну діяльність Петра і його співробітників. Але ця турбота має на увазі, звичайно, не широкі народні маси, а нову інтелігенцію, яку вирощував Петро. Не слід приписувати реформ Петра, який будував державу дворян і купців, дійсно демократичне значення. Цікаво, однак, що, стурбовані проведенням політичної і релігійно-моральної пропаганди серед народу, Петро і його співробітники вперше в історії російського суспільства чітко поставили питання про видання книжок спеціально "для народу", про масове популярній мові.
11. Феофан Прокопович стверджував, наприклад, що "усезвичайно потреба є имети якісь короткі і простою людиною уразумітельние і ясні книжечки, в яких містилося б все, що до народного повчанням досить є"; існуючі "книжечки" подібного роду він вважав невдалими, тому що "писано НЕ просторечно і для того простим не вельми виразно ". Сам Петро, звертаючись до синоду з приводу видання катехізису, вказував: "Щоб просто написати, так щоб і селянин знав, або на двоє: селянам простять, а в містах красивіше для солодощі слишащія".
12. Літературна мова Петровської епохи щодо фонетичних та граматичних норм представляв собою ще строкату неорганізовану картину. Але, пов'язаний з живим російською мовою, він у міру встановлення все більшої єдності в самому живій мові, в першу чергу в мові Москви, виробив у більш пізній час струнку систему норм, яка була, нарешті, закріплена вперше в граматиці Ломоносова.
Петров мова була національним літературною мовою в тому сенсі, що в його основі лежала російську мову (а не церковнослов'янська), але це був національна мова, що знаходиться в періоді будівництва, організації, тому що він не мав ще сталих та зафіксованих у граматиках фонетичних та граматичних норм.
Список літератури
Л.П. Якубінський. РЕФОРМА ЛІТЕРАТУРНОГО МОВИ ПРИ ПЕТРОВІ I.