Про символістських джерелах двох віршів Олексія Кручених

Ігор Лощилов

"М и с л ь і р е ч ь н е у с п е в а ю т з а п е р е ж и в а н и й м у д о х н о в е н н о г о - декларував поет. - Лілія прекрасна, але потворно слово лілія Захватані і "згвалтувати". Тому я називаю лілію еуи - первісна чистота відновлена ​​"(Кручених 2001, с. 17). У статті про "Теорії 'моментального творчості' Олексія Кручених" Є. Бобринська зазначає: "Примітною особливістю творчості О. Кручених є його заглибленість у простір чужих текстів і робота з темами, образами і стилями" чужих "мов." Ми уподібнилися воїнам нападником тьмяним вранці на пустопорожніх ворогів, "- писав він про футуристів в одному з маніфестів. Ці метафори цілком застосовні до опису його власної методики творчості, яку справді іноді можна уподібнити вторгнення на чужу - часто ворожу - територію" (Бобринська 1998, с. 13 ). "Грім перемоги над культурою" (Фарино 2000, с. 282), виразно чутний в хитромудрих віршах Кручених часто блокує ("заглушає") можливість інтертекстуальності аналізу, який "теж структурує, тільки не цей твір, а зовсім інший об'єкт - всю велетенську сукупність текстів, що складаються в культурний світ, до якого належить даний твір "(Гаспаров б / г).

I

Вірш семантично майже "герметично", цілком "по-простому" і провокує агресію читача як закономірне "дозвіл" реакції 'нерозуміння'. Однак, впізнання джерела тексту вибудовує незрівнянно більш складну історико-культурну і семіотичну конфігурацію. Вірш являє собою "екстатично-діонісійський" парафраз перекладу гімну "До Зевсу", приписуваного грецькому поету Терпандр (VII ст. До н.е.). Переклад був зроблений одним з вождів російського символізму В'ячеславом Івановим.

Оригінал Терпандра стоїть біля самих витоків "аполлонічного" мистецтва і часто "відкриває" антології античної поезії: "в номах Аполлона оспівував Терпандр (дійшли рядки з фрагмента) і Сакада з Аргоса" (Тахо-Годи 1988, с. 7).

"Терпандр. Засновник мусическом школи на о-ві Лесбос. Ок. 676-673 рр.. Заснував музично-поетичні змагання у Спарті на святі Аполону і, за переказами, був їхнім першим переможцем. Також за переказами, винайшов семиструнну ліру (на заміну раніше існувала чотириструнній) "(Еллінські 1999, с. 492). Саме в такому контексті згадано Терпандр в книзі, що поклала початок "другої міфологізації" аполлонічного і діонісійського почав у Новий час - "Народження трагедії з духу музики: Передмова до Ріхарда Вагнера": "безперервно народжується мелодія метає навколо себе іскри образів; їх строкатість, їх раптова зміна, часом навіть скажена стрімкість являють силу, до крайності чужу епічної ілюзії і її спокійному плину. З точки зору епосу цей нерівномірний і безладний світ образів лірики просто заслуговує осуду, і так напевно і ставилися до нього урочисті епічні рапсоди аполлонічних свят в епоху Терпандра "(Ніцше 2000, с. 80).

Збережений фрагмент в оригіналі є двовірш, призначене, мабуть, для зачину аполлонічного святкування або бенкету (Еллінські 1999, с. 492). Терпандр писав "заради плавної величавості тільки довгими складами" (М. Л. Гаспаров), а Вяч. Іванов перевів його за допомогою 20-і односкладових слів (14 з них не повторюються) 2. За рахунок численних зрушень, фонетичних купюр, "мутацій" і редукцій Кручених формує повідомлення з 14 односкладових "квазіслов", які виробляють, на перший погляд, враження "грізною баячі", заумної "метафізичної матірщини" на зразок знаменитого 'дір бул щил'. Істотна і графіка (Гаспаров 1997): на відміну від "таблично-матірічного" ефекту іванівського перекладу (4 рядка, кожна з яких містить по 5 односкладових слів), у Кручених підкреслені 'діагональ', 'зигзаг', 'розрив' і 'укрупнення '/ [набухання].

Вірш агресивно і упереджено "переструктурується весь попередній культурний фонд" (М. Ямпольський; цит за: Фатєєва 1997, с. 19), як "ближнє", так і "далекий". "Означає" 'Зеф тиф сіх' як цілого є переклад В'ячеслава Іванова, "означуваним" останнього, у свою чергу, - "До Зевсу 'Терпандра. "Заперечуючи" неоміфологіческого інтенції символістів теургіческого складу, Зудеснік будує регресивну модель культури і повертає заумне слово обличчям до її мифоритуальній субстратів. Зазначені мутації, як можна припустити, покликані оголити неспроможність символістських домагань на адекватність перекладу за рахунок актуалізації акустичного резонансу приміщення, де має (або могло б) здійснитися хорове виконання-проголошення гімну: ім'я 'Зевс' могло прозвучати під склепіннями стародавнього храму як 'ЄВС' . Вірш, таким чином, є ще й своєрідним "перекладом" на Крученихівського - не що передбачає зв'язності і "розуміння" в звичайному сенсі слова - мова мандельштамовского "Коли б грек побачив наші ігри ...", вимовленого в 1915-му році.

II

Так виглядає перший вірш шестичастинним циклу "Весна металева" ("Зудеснік", 1922; Кручених 2001, с. 148). Вірш "Друге водохреща" з підциклу "Снігу" ("Снігова маска", 1907), завершується чотиривірш:

У першому рядку вірша "Сестер не буде - і не треба!" читач-сучасник (згідно з термінологією будетлян - 'прошляк') в кращому випадку пізнає спотворений вірш із блюзнірського вірші О. Блока, що кидає рефлекс на заголовок циклу Кручених. Пафос заперечення Весни - один з найбільш потужних "розкатів" "грому перемоги над культурою", згідно Єжи Фарино (2000, с. 282) - як часу містичної Зустрічі з вічної жіночності і сотеріологіческое цінностей християнського світу (Великодня) 3 підкріплюється цитатою, пізнати яку здатний незрівнянно вужче коло однодумців: останній вірш "Черем свінтіті! .." відсилає до фіналу незрозумілого ж вірша коханої поета і "сестри" по будетлянське руху, передчасно померла від дифтериту в листопаді 1918 р. О.В. Розанової "А. Клементина".

Заумний вигук 'Черем свінтіті !..', таким чином, покликаний оповістити світ про кончину коханої - автора рядків "Марем / Чарем !..". В обох випадках "риторика заперечує жесту" (Даніель 1998, с. 41) поширюється не тільки і не стільки на реального реципієнта (що залишається, як правило, в більш-менш агресивному подиві), але на вихідні тексти, службовці матеріалом для авангардистського - воскрешує - "переінакшення", пародійно відтворює загальні для російського авангарду філософські джерела - махістскій принцип економії і потебніанское згущення сенсу (Горячева 2000). Предмет заумної интертекстуальной "агресії" йде корінням в глибини культурної пам'яті або "особистої історії" поета. Справжніми об'єктами усвідомлено-приреченого агресивного жесту у Кручених є, таким чином, головні вороги людини, зазначені Будетляни ще Н.Ф. Федоровим: час, смерть і третій закон термодинаміки. Смерть позначає мовою Кручених, згідно Єжи Фарино, "завершення певного культурного циклу і падіння світу цієї культури", вихід з якої в статусі розрахованого на агресивне нерозуміння вірші "як все-таки 'культурного тексту" - в новий цикл, але вже' метакультурного порядку '".

Список літератури

Антична 1968 - Антична лірика. Прим. С. Апта, Ю. Шульца. М., Художня література, 1968.

Бірюков 1994 - Бірюков С.Є. Зевгма: Російська поезія від маньєризму до постмодернізму. М., 1994.

Блок 1997 - Блок А.А. Повне зібрання творів і листів у 20-і тт. Т. II: Вірші. Книга друга (1904 -1908) .. М., Наука, 1997.

Бобринська 1993 - Бобринська Є. "Предметне умогляд" (До питання про візуальному образі тексту в кубофутуристичним естетиці) / / Питання мистецтвознавства, 1993, № 1, 31-48.

Бобринська 1998 - Бобринська Є. Теорія "моментального творчості" А. Кручених / / Терентьевскій збірка II, Москва, 1998, 13-42.

Горячева 2000 - Горячева Т.В. До поняття економії творчості / / Російський авангард 1910-1920-х років в європейському контексті, М., 2000, 263-275.

Гаспаров б / г - Гаспаров М.Л. Парафраз і інтертекст / / http://www.ruthenia.ru/document/470280.html

Гаспаров 1993 - Гаспаров М.Л. Російські вірші 1890-х - 1925-го років в коментарях. М., 1993.

Гаспаров 1997 - Гаспаров М.Л. "Блазень" А. Бєлого і поетика графічної композиції / / Гаспаров, М.Л. Вибрані праці. Т. III: Про вірш. М., 1997, 439-448.

Даніель 1998 - Даніель С. Авангард і девіантна поведінка / / Авангардне поведінка: Збірник матеріалів (Хармсіздат представляє). СПб, 1998, 39-46.

Кручених 2001 - Кручених А.Є. Вірші. Поеми. Романи. Опера. СПб, "Нова Бібліотека Поета": Мала серія, 2001.

Лівшиць 1989 - Лівшиць, Б. Півтораокий стрілець: Вірші. Переклади. Спогади. Л., 1989.

Ніцше 2000 - Ніцше Ф. Народження трагедії з духу музики: Передмова до Ріхарда Вагнера. СПб, 2000.

Тахо-Годи 1988 - Тахо-Годи А.А. Антична гимнография. Жанр і стиль / / Античні гімни. М., 1988, 5-55.

Терьохіна 2002 - Терьохіна В.М. Реальне і безпредметною у поетичній творчості Ольги Розанової / / Російський кубофутуризм. СПб, 2002, 103-112.

Фарино 2000 - Faryno J. "Розбійник Ванька-Каїн і Сонька-манікюрниці" Олексія Кручених / / Studia Literaria Polono-Slavica, 5. SOW Warszawa, 269-300.

Фатєєва 1997 - Фатєєва Н.А. Інтертекстуальність і її функції в художньому дискурсі / / Известия АН. Серія Літератури і Мови, 1997, № 5, с. 12-21.

Еллінські 1999 - Еллінські поети VIII-III ст. до н. е..: Епос, елегія, ямби, мелика. Вид. підготували М.Л. Гаспаров, О.П. Цибенко, В.М. Ярхо. М., Ладомир, 1999.

Примітки

1 Автори приміток (П. М. Нерлер, А. Є. Парніс і Е. Ф. Ковтун) зазначають: "Всупереч іронічного зауваженням Лівшиця, Кручених, перебуваючи в Баку в 1920-1921 рр.., Неодноразово публічно полемізував з Вяч. Івановим: "Зустрічався і працював у цей час з В. Хлєбниковим, Т. Толстой (Вечорко), Н. Саконской та ін, діспутіровал і скандалив з Вяч. Івановим, С. Городецьким, місцевими професорами і поетами "[Кручених А. 15 років російського футуризму. М., 1927, с. 60]" (Лівшиць 1989, с. 649). У збірнику "барвисті торці" (1920) з цікавлять нас віршем сусідять "Вечірки тінь накладає лапу ..." (Кручених 2001, с. 125), де прозоро зашифровано звернення до Т. Толстой (Вечорка), а також ряд віршів, що містять натяки на давньоруські й античні ("Будинок Горгони" [с. 125], "САФО ..." [ с. 127]) образи.

2 М.Л. Гаспаров пояснює "примхливість" іванівського перекладу і що стоїть за ним мовну та історичну колізії наступним чином: "Щоб передати квантитативні ритми російською (а не на заумно [як Олександр Туфанов - І.Л.]) мовою, поети користувалися тим, що в російській мовою ударні голосні звучать довше ненаголошених, і підставляли на місце довгот - наголоси. При чергуванні довгих і коротких складів у зразку це імітації Але в квантитативной метриці кілька довгих складів можуть легко йти підряд, а в російській мові кілька наголосів поспіль зустрічаються дуже рідко. У таких випадках поетам доводилося або спрощувати ритм, або нагромаджувати односкладові ударні слова - саме так чинить тут Вяч. Іванов, переводячи фрагмент грецького гімну Терпандра (VII до н. е.), написаного заради плавної величавості тільки довгими складами. Переклад вийшов мимоволі уривчасто і нерівний (" всіх "," цих "," мій "та інші слова несуть надто слабке наголос і звучать дуже коротко). Вчений футурист І. Аксьонов не забув спародіювати ці рядки в одному з хорів своєї трагедії (на античну тему)" Коринтяни ":

3 Коментатори вказують: "Антитеза диявольського" другого хрещення "і православно-обрядового" першого "має не тільки богоборчий і автобіографічно-інтимний сенс (протиставлення" Першою "і" нової "любові), але й встановлює символічні відношення" Снігової Маски "до лірики Блоку "першого тому" "(Блок 1997, с. 795-796.) М. Гофман вважав, що в останній строфі вірша розкрилася справжня сутність героїні циклу; це Смерть:" Смерть - Снігова Маска - є супутницею поета в третій книзі віршів. Так говорить і сам поет "(цит. за Блок 1997, с. 795).