Податок на додану вартість 2 Вивчення сутності

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Теоретичні основи податку на додану вартість у РФ

2. Практична частина. Постанова Президії Вищої Арбітражного Суду Російської Федерації

ВИСНОВОК

Список використаної літератури

ВСТУП

Податки і збори є джерелами бюджетних надходжень і найважливішими структурними елементами ринкового типу. У Податковому кодексі РФ ¹ сформульовані основні поняття, що застосовуються у податковому законодавстві.

Актуальність роботи полягає в тому, що за допомогою податків держава досягає відносної рівноваги між суспільними потребами та ресурсами для їх задоволення. Необхідність податків обумовлена ​​потребами суспільного розвитку і випливає з функцій і завдань держави, виконання яких потребує коштів.

Податок на додану вартість найскладніший. На відміну від інших податків, які завжди стягуються на користь держави, ПДВ - може стягуватися на користь платника податків. Актуальність вирішення проблеми обчислення і сплати ПДВ виникла відразу ж після введення даного податку в РФ. Відсутність науково обгрунтованих розрахунків елементів оподатковуваної бази, економічних можливостей платників податків, потреб бюджету, співвідношень між різними видами податків та загальною сумою бюджетних потреб.

Увійшовши в силу з 1 січня 2001р. глава 21 "Податок на додану вартість" частини другої Податкового кодексу РФ, навіть з урахуванням внесених змін і доповнень, не усунула з ряду суттєвих питань функціонування податку на додану вартість неточностей, невирішених проблем, що не дозволяють однозначно і твердо керуватися податковим законодавством. Але також прорахунки законодавства і незначний термін практики застосування даного податку викликали окремі спірні моменти.

1. Теоретичні основи податку на додану вартість у РФ

Під податками розуміються обов'язкові платежі юридичних і фізичних осіб, що надходять державі у заздалегідь встановлених законом розмірах та у визначені законом терміни. Податки являють собою ту частину фінансових відносин, яка пов'язана з формуванням грошових доходів держави, необхідних йому для виконання відповідних функцій. За рахунок податкових надходжень формуються фінансові ресурси держави, які акумулюються в його бюджеті і в бюджетах позабюджетних фондів. Податки є об'єктивною необхідністю, бо зумовлені потребами поступального розвитку суспільства.

Основними елементами податку є суб'єкт, об'єкт, податкова база, податковий період, податкова ставка, порядок обчислення податку, порядок і терміни сплати податку. Податок вважається встановленим, коли визначені платник (суб'єкт) і інші елементи оподаткування. У необхідних випадках при встановленні податку в нормативному правовому акті можуть також передбачатися податкові пільги та підстави для їх використання платником податків. Під суб'єктом податку розуміється юридична або фізична особа, яка за законом є платником податку. Під об'єктом податку - предмет, наявність якого дає підставу для оподаткування його власника податком. Процес нарахування податків складається з наступних етапів: визначення об'єкта податку; визначення бази податку; вибір ставки податку; застосування податкових пільг; розрахунок суми податку. Податки в реальному податковому механізмі - безповоротна, безеквівалентна і термінова форма примусового стягнення з платників податків частини їхнього доходу з метою задоволення суспільно необхідних потреб ^2.

Податок на додану вартість (ПДВ) - непрямий податок, форма вилучення до бюджету частини доданої вартості, яка створюється на всіх стадіях процесу виробництва товарів, робіт і послуг та вноситься до бюджету у міру реалізації. Хоча теоретично ПДВ є податком на додану вартість, на практиці він схожий на податок з обороту, коли кожен торговець додає в виписуються їм рахунки-фактури цей податок і веде облік зібраного податку для наступного подання інформації в податкові органи. Однак покупець має право віднімати суму податку, який він, згідно з виписаними йому рахунками-фактурами, сплатив за товари та послуги (але не у вигляді заробітної плати або платні). Таким чином, цей податок є непрямим, а його тягар лягає у результаті не на торговців, а на кінцевих споживачів товарів і послуг. Дана система оподаткування створена для того, щоб уникнути сплати податку на податок у зв'язку з тим, що товари і послуги проходять довгий шлях до споживача; при системі ПДВ всі товари і послуги несуть в собі тільки податок, який стягується за остаточний продаж товарів споживачеві. Процентна ставка може розрізнятися в залежності від виду продукції. В платіжних документах ПДВ виділяється окремим рядком.

Вперше ПДВ був введений 10 квітня 1954 у Франції. Його винахід належить панові Морісу Лорі (у 1954 році директор Дирекції з податків, зборів і ПДВ Міністерства економіки, фінансів і промисловості Франції). Зараз ПДВ стягують 135 країн. З розвинених країн ПДВ відсутній в США, де замість нього діє податок із продажів по ставці від 2% до 11% ^3. У Росії ПДВ діє з 1992 року. Порядок обчислення податку та його сплати спочатку був визначений законом «Про податок на додану вартість», з 2001 року регулюється главою 21 Податкового кодексу РФ. Окремі категорії платників податків і окремі види операцій не підлягають обкладенню податком. У цілому вилучень і пільг з ПДВ до ПК РФ більше 100. Максимальна ставка ПДВ в Російській Федерації після його введення становила 28%, потім була знижена до 20%, а з 1 січня 2004 року становить 18%. Для деяких продовольчих товарів і товарів для дітей в даний час діє також знижена ставка 10%; для експортованих товарів - ставка 0%. Встановлено також ряд товарів, робіт і послуг, операції, після реалізації яких не підлягають оподаткуванню (зокрема, ліцензовані освітні послуги). Платники податків, які перейшли на спрощену систему оподаткування, не є платниками податку.

Останнім часом (2005 - 2008) висловлюється ряд пропозицій щодо повного скасування ПДВ у Росії або подальше скорочення його ставок, втім найближчим часом змін по ПДВ не передбачається, так як за рахунок ПДВ формується близько чверті федерального бюджету Росії (Про надходження адмініструються ФНС Росії доходів у федеральний бюджет Російської Федерації в січні-листопад 2008 року) ^4.

Порядок розрахунку податку

Сума податку, що підлягає сплаті до бюджету, в російському законодавстві визначається як різниця між сумою податку, обчисленої за встановленою ставкою з податкової бази, яка визначається відповідно до положень законодавства, і сумою податкових відрахувань (тобто суми податку сплаченого при придбанні товарів, робіт, послуг , що використовуються в діяльності компанії, що обкладається ПДВ).

Розрахунок податку здійснюється окремо по кожній із застосовуваних ставок. ПДВ, сплачений при придбанні товарів, робіт, послуг, що не підлягають оподаткуванню, до відрахування не приймається.

Податкова база з ПДВ в Росії визначається як реалізація товарів (робіт, послуг) на території Російської Федерації, в тому числі реалізація предметів застави і передача товарів (результатів виконаних робіт, надання послуг) за угодою про надання відступного або новації, а також передача майнових прав . При цьому виручка від реалізації товарів (робіт, послуг), передачі майнових прав визначається виходячи з усіх доходів платника податку, пов'язаних з розрахунками з оплати зазначених товарів (робіт, послуг), а також майнових прав, одержаних ним у грошовій і (або) натуральної формах , включаючи оплату цінними паперами, суми передоплат, авансів. ПДВ стягується як сума податку, обчисленого з податкової бази, за вирахуванням «вхідного» ПДВ, підтвердженого, як правило, в рахунках-фактурах. Оскільки таке підтвердження не завжди можливо уявити (або фірма-контрагент не платить ПДВ в рамках спрощеної системи оподаткування), то в Росії оподатковуваний база ПДВ вище, ніж у більшості країн, що застосовують цей податок.

Також податком на додану вартість оподатковується:

• безоплатна передача товарів (виконання робіт, надання послуг);

• передача на території Російської Федерації товарів (виконання робіт, надання послуг) для власних потреб, витрати на які не приймаються до відрахування при обчисленні податку на прибуток організацій;

• виконання будівельно-монтажних робіт для власного споживання;

• ввезення товарів на митну територію Російської Федерації (імпорт).

2. Практична частина. Постанова Президії Вищої Арбітражного Суду Російської Федерації

У практичній частині розглянуто постанову Президії Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації від 22 квітня 2008 р. № 17520/07.

Відкрите акціонерне товариство "ПромТяжМаш" (далі - ВАТ "ПромТяжМаш", товариство "ПромТяжМаш", товариство) звернулося в Арбітражний суд Ростовської області з заявою про зобов'язання Інспекції Федеральної податкової служби по місту Таганрогу Ростовської області (далі - інспекція) повернути 35060 рублів податку на додану вартість і сплатити з урахуванням уточнення вимог 1979 карбованців 92 копійки відсотків за порушення терміну повернення податку.

Рішенням суду першої інстанції від 28.04.2007 у задоволенні заявлених вимог відмовлено.

Постановою суду апеляційної інстанції від 11.07.2007 рішення суду першої інстанції залишено без зміни.

Федеральний арбітражний суд Північно-Кавказького округу постановою від 24.10.2007 згадані судові акти залишив без зміни.

У заяві, поданій у Вищий Арбітражний Суд Російської Федерації, про перегляд зазначених судових актів у порядку нагляду товариство "ПромТяжМаш" просить їх скасувати в частині відмови в задоволенні його вимоги про зобов'язання інспекції повернути 35060 рублів податку на додану вартість, посилаючись на неправильне застосування законодавства, порушує однаковість практики арбітражних судів. Як вважає суспільство, наявність у нього права на податкові відрахування в даній сумі підтверджено рішенням Арбітражного суду Смоленської області від 16.08.2005 у іншій справі (N А-62-6152/2004), яким встановлено обставини, що мають преюдиціальне значення для цієї справи.

У відгуку на заяву інспекція просить залишити названі судові акти без зміни як відповідають чинному законодавству.

Перевіривши обгрунтованість доводів, викладених у заяві, відгуку на нього і виступі присутнього у засіданні представника бере участь у справі особи, Президія вважає, що оспорювані судові акти підлягають скасуванню, справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сапсан" (далі - ТОВ "Сапсан", товариство "Сапсан"), правонаступником якого є ВАТ "ПромТяжМаш", представило до Міжрайонної інспекції Міністерства Російської Федерації по податках і зборах N 6 по Смоленській області (далі - інспекція N 6) податкову декларацію з податку на додану вартість за податковою ставкою 0 відсотків за листопад 2003 року (далі - декларація), вказавши в ній до відшкодування з федерального бюджету 35060 рублів податку, сплаченого постачальнику.

У декларації була відображена операція з реалізації товару до Республіки Казахстан за зовнішньоекономічним контрактом від 18.08.2003 N 1068/03/9юр, укладеним товариством "Сапсан" з відкритим акціонерним товариством "Соколовсько-Сарбайское гірничо-збагачувального виробничого об'єднання". Відвантаження товару відбулася 01.10.2003 за вантажною митною декларацією від 30.09.2003 N 10504070/300903/0001996.

За результатами камеральної податкової перевірки цієї декларації інспекція N 6 рішенням від 08.04.2004 N 110 (винесеним до закінчення строку для сплати податку за непідтвердженими експорту) відмовила товариству "Сапсан" у відшкодуванні 35060 рублів податку на додану вартість до подання повного пакету документів, оформленого в встановленому порядку, закінчення проведення всіх контрольних заходів і підтвердження сплати постачальниками податку до бюджету. Як видно з мотивувальної частини цього рішення, інспекція N 6 визнала експорт непідтвердженими, оскільки вантажовідправником товару виступило третя особа, тоді як за умовами зовнішньоекономічного контракту це повинно було робити товариство "Сапсан".

Потім за результатами виїзної податкової перевірки, з тієї ж експортної відвантаження, керуючись тими ж мотивами, інспекція N 6 прийняла рішення від 25.06.2004 N 92 про притягнення суспільства "Сапсан" до податкової відповідальності, яким йому нараховано 10872 рубля 80 копійок податку на додану вартість , 509 рублів 10 копійок пенею і 2174 рубля 56 копійок штрафу за несплату податку.

Сума несплаченого податку представляла собою різницю між 45932 рублями 80 копійками податку, самостійно обрахованого інспекцією за непідтвердженими експорту, і 35060 рублями податку, сплаченого товариством "Сапсан" постачальнику.

Товариство "Сапсан" оскаржило рішення інспекції N 6 від 25.06.2004 N 92 в Арбітражному суді Смоленської області.

Рішенням Арбітражного суду Смоленської області від 16.08.2005 у справі N А-62-6152/2004 заявлену вимогу задоволено, рішення інспекції N 6 від 25.06.2004 N 92 визнано недійсним. Враховуючи обставини нарахування товариству "Сапсан" податку, штрафу і пені, суд при розгляді справи всебічно досліджував і встановив обставини виконання товариством "Сапсан" зовнішньоекономічного контракту, перевірив дотримання ним вимог глави 21 Податкового кодексу Російської Федерації до порядку застосування податкової ставки 0 відсотків і податкових вирахувань з податку на додану вартість. У мотивувальній частині рішення суду зазначено, що товариство "Сапсан" представило в інспекцію N 6 всі необхідні документи, своєчасно підтвердило реальність експортної операції, а також обгрунтованість застосування ним податкової ставки 0 відсотків з податку на додану вартість за листопад 2003 року та наявність права на 35060 рублів податкових відрахувань.

У силу цього рішення суду у інспекції N 6 виник обов'язок відшкодувати товариству "Сапсан" згадану суму податку.

Виходячи з статті 69 Арбітражного процесуального кодексу Російської Федерації у разі спору між названими особами факти, що підтверджують наявність у товариства "Сапсан" права на застосування 35060 рублів податкових відрахувань за листопад 2003 року, не підлягали б доведенню знову при розгляді іншої справи.

Та обставина, що товариство "Сапсан" не оскаржило рішення інспекції N 6 від 08.04.2004 N 110 про відмову у відшкодуванні цієї ж суми податку на додану вартість, не є перешкодою до пред'явлення ним вимоги про її повернення.

Відповідний висновок міститься в постановах Президії Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації від 05.12.2006 N 8689/06, від 13.02.2007 N 12943/06. Згодом ця правова позиція була сформульована у Постанові Пленуму Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації від 18.12.2007 N 65 "Про деякі процесуальні питання, що виникають при розгляді арбітражними судами заяв платників податків, пов'язаних із захистом права на відшкодування податку на додану вартість по операціях, оподатковуваним названим податком за ставкою 0 відсотків "(пункт 7).

Рішенням єдиного засновника від 01.07.2005 ТОВ "Сапсан" реорганізовано у ВАТ "ПромТяжМаш", яке стало на податковий облік в Інспекцію Федеральної податкової служби по місту Таганрогу Ростовської області у зв'язку зі зміною місцезнаходження.

Ухвалою Арбітражного суду Смоленської області від 06.02.2006 зважаючи реорганізації ТОВ "Сапсан" - стягувача у справі N А-62-6152/2004 - проведена його заміна правонаступником - ВАТ "ПромТяжМаш".

Після переходу суспільства "ПромТяжМаш" на податковий облік в нову інспекцію обов'язок щодо повернення йому податку на додану вартість, не виконана інспекцією N 6 його правопопередником, не припинилася і не змінилася.

Аналогічна правова позиція сформульована у постанові Президії Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації від 30.05.2006 N 1334/06.

Встановлені рішенням Арбітражного суду Смоленської області від 16.08.2005 у справі N А-62-6152/2004 фактичні обставини спору та зроблені цим судом правові висновки щодо наявності у товариства "Сапсан" права на застосування податкових відрахувань у сумі 35060 рублів обов'язкові для інспекції за місцем податкового обліку його правонаступника - товариства "ПромТяжМаш" - в тій же мірі, в якій вони обов'язкові для інспекції N 6 за місцем податкового обліку реорганізованого товариства "Сапсан".

Суди, розглядаючи даний справу, неправильно витлумачили положення статті 69 Арбітражного процесуального кодексу Російської Федерації ^5, оскільки у відносинах з платником податку податкові інспекції за старим і новим місцями його обліку повинні розглядатися як одне і те ж обличчя.

Отже, суди необгрунтовано визнали, що товариство "ПромТяжМаш" повинно знову на загальних підставах доводити обставини, що підтверджують його право на отримання 35 060 рублів відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2003 року, і не розглянули питання про можливість такого відшкодування у формі повернення грошових коштів з урахуванням положень статті 176 Податкового кодексу Російської Федерації, в тому числі щодо наявності умов для проведення інспекцій обов'язкового заліку.

Таким чином, оскаржувані судові акти підлягають скасуванню відповідно до пункту 1 статті 304 Арбітражного процесуального кодексу Російської Федерації як порушують одноманітність у тлумаченні та застосуванні арбітражними судами норм права.

Справу треба направити на новий розгляд в Арбітражний суд Ростовської області.

Питання про можливість задоволення вимоги суспільства "ПромТяжМаш" про зобов'язання інспекції відшкодувати 35060 рублів податку на додану вартість саме у формі повернення грошових коштів підлягає з'ясуванню в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене та керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 305, статтею 306 Арбітражного процесуального кодексу Російської Федерації, Президія Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації ухвалив: рішення суду першої інстанції від 28.04.2007, постанову суду апеляційної інстанції від 11.07.2007 Арбітражного суду Ростовської області у справі N А53-226/2007-С6-48 і постанова Федерального арбітражного суду Північно-Кавказького округу від 24.10.2007 у тій самій справі скасувати.

Справу передати на новий розгляд в Арбітражний суд Ростовської області.

ВИСНОВОК

Податок на додану вартість (ПДВ) є найважливішим джерелом поповнення державних бюджетів більшості європейських країн. Це непрямий, багатоступінчастий податок, фактично оплачувану споживачем. Являє собою форму вилучення до бюджету частини приросту вартості, яка створюється на всіх стадіях виробництва і реалізації - від сировини до предметів споживання.

Податок класифікований як федеральний. Цей податок стягувався при реалізації більшості товарів, робіт і послуг і визначається як різниця між сумою нарахованої доданої вартості і сумою ПДВ, сплаченого постачальникам за матеріальні ресурси (включаючи імпортовані). Образно можна висловити, що підприємство не тільки купує товари і послуги, але купує разом з ними заявку в податкове відомство, оформлену у формі рахунку-фактури, яка зменшує його майбутню заборгованість перед бюджетом з ПДВ. Звідси і випливає та висока вимогливість у правилах оформлення рахунків-фактур, бо цей документ фактично служить цінним папером, за якою платник податків може отримати назад частину суми виробничих матеріальних витрат. Існуючий порядок обчислення податку дозволяє бюджету отримати додаткову вигоду, наприклад, якщо в ланцюжку виробників хоча б одну особу звільнено від сплати ПДВ. Адже, незважаючи на сплату податку до бюджету всіма колишніми виробниками, витрати покупця з придбання продукції у підприємства, що користується пільгами, не будуть кваліфіковані як залікові з ПДВ і при їх подальшому продажу повторно обкладені податком з повного обсягу.

Список використаної літератури

1. Податковий кодекс РФ (НК РФ) частину 2 від 05.08.2000 N 117-ФЗ, "Збори законодавства РФ", 07.08.2000, N 32, ст. 3340;

2. Арбітражний процесуальний кодекс РФ (АПК РФ) від 24.07.2002 N 95-ФЗ "Російська газета", N 137, 27.07.2002;

3. Закон РФ від 21.03.1991 N 943-1 (ред. від 27.07.2006) "Про податкові органи Російської Федерації" "Відомості СНР і ЗС РРФСР", 11.04.1991, N 15, ст. 492;

4. Бризгалін А.В. , Берник В.Р. , Головкін О.М. "Податок на додану вартість у 2006р.", М: Налгі та Фінансове право, 2006 р., 352 с;

5. Журнал "Актуальні питання бухгалтерського обліку та оподаткування. Грудень 2008 р. / / Є. С. Козаків" Передноворічний сюрприз для платників податків ";

6. Журнал "Московський податковий кур'єр" Грудень 2008р. / / "Застосування податкових відрахувань по ПДВ";

7. Мальцев В.А. "Податкове право". Підручник, М.: Видавничий центр "Академія", 2004, 240 с.;

8. http: www.nalog.ru;

9. http: www.wikipedia.org.