Організаційно-економічна сутність матеріально-технічного забезпечення являє собою процес розподілу і обігу засобів виробництва в різних формах, що відповідають певному етапу розвитку продуктивних сил, виробничих відносин і діючого механізму управління економікою. Будучи органічною ланкою господарського механізму, забезпечення матеріально-технічними ресурсами має безпосередній вплив на розвиток економіки.
Потреби в матеріально-технічних ресурсах повинні визначатися за всіма напрямками їх використання: для основного виробництва, капітального будівництва, на ремонтно-експлуатаційні потреби, науково-дослідні роботи, експорт, створення виробничих запасів і резервів [3, c.507].
Прогнозування потреби в ресурсах доцільно застосовувати з застосуванням системи методів. Вибір тих чи інших методів залежить від рівня планування і управління, тимчасового аспекту, наявності необхідних вихідних даних для проведення розрахунків.
На початкових етапах при розробці короткострокових прогнозів доцільно використовувати методи екстраполяції, серед яких слід назвати метод підбору функцій, передбачає виявлення основної тенденції споживання ресурсів у часі з використанням методу найменших квадратів.
Можуть застосовуватися модифікації методу найменших квадратів: адаптивне згладжування з регульованим трендом, ковзної середньої з лінійним трендом і ін [4, c.246].
Для прогнозування потреби в матеріалах (А) можна скористатися одно-і багатофакторними моделями. За допомогою однофакторний моделі можна встановити залежність споживання матеріальних ресурсів від обсягу виробництва продукції:
А = а0 + а1х1
де а0 і а1 - коефіцієнти; х1 - обсяг виробництва.
З метою підвищення точності прогнозу можна ввести в модель фактор часу (t):
А = а0 + а1х1 + а2t
Така двофакторна модель може більш точно описати зміни потреби в матеріально-технічних ресурсах у прогнозованому періоді, так як вона враховує не тільки обсяг виробництва, безпосередньо впливає на кількість необхідних для виробництва ресурсів, але і фактор часу, що враховує тимчасові тенденції.
У модель можна включати й інші фактори, наприклад, зміна норм витрат ресурсів у зв'язку з НТП. Методи моделювання в поєднанні з експертними оцінками доцільно використовувати і при прогнозуванні потреби в ресурсах на перспективу.
Найбільш широке застосування на практиці для прогнозування потреби в матеріально-технічних ресурсах отримав нормативний метод.
На макрорівні застосовується метод укрупнених нормативів, який передбачає використання срднеотраслевих нормативів витрат продукції i-ої галузі-виробника на одиницю продукції j-ої галузі-споживача (аij).
На мікрорівні нормативний метод визначення потреби в ресурсах носить назву «метод прямого рахунку». Він заснований на іпользованії обсягу виробництва продукції (виконуваних робіт) та норм витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції (робіт). Потреба в конкретному матеріальному ресурсі (А1) визначається за формулою [4, c.247]:
А1 = Н1ij * qj + Н2ij * qj + ... + Нnij * qj
Де n - кількість різновидів продукції або робіт, на які використовується даний матеріал; Нij-норма витрати i-го матеріалу на одиницю j-го виду продукції або робіт; qj - прогнозований обсяг виробництва j - го виду продукції.
При визначенні норм витрат матеріалів на одиницю продукції і робіт виходять зі складу і структури норми по нормотворча елементам. Як правило, норма включає три елементи:
Чистий витрата - безпосереднє корисне споживання матеріалів, енергії на одиницю продукції;
Технологічні відходи і втрати;
Інші техніко-організаційні відходи і втрати, які не можуть бути усунені на нинішньому рівні розвитку науки і техніки і застосовуваних методах господарювання.
У залежності від об'єкта на який встановлена норма витрати, розрізняють поіздельние і подетальні норми. У першому випадку потреба визначається виходячи з програми виробництва виробів і норми витрати конкретного матеріалу на один виріб, а у другому - на основі програми виробництва деталей та норми витрат на одну деталь. У практиці планування та прогнозування застосовуються модифікації методу прямого рахунку. Зокрема, потреби в матеріальних ресурсах можуть визначатися за аналогією (за типовими представникам) [4, c.248].
Розрахунок потреби в матеріальних ресурсах визначається методом за аналогією в тому випадку, коли на заплановане до виробництва новий виріб ще немає норм витрати. У цьому випадку даний виріб прирівнюється до якогось іншого, аналогічного виробу, на які норми витрати вже затверджені. При цьому враховуються особливості споживання матеріалу на виробництві нового виробу, а також особливості самого виробу в порівнянні з аналогічним шляхом введення поправочного коефіцієнта. Для розрахунку потреби в i-му ресурсі (Аi) використовується наступна формула:
Аi = Наi * qj * Ка
де Наi - норма витрати i-го матеріалу на виробництво аналогічного вироби; qj - план виробництва, для якого розраховується потреба в i-му матеріалі; Ка - поправочний коефіцієнт.
При великій різноманітності виробів програма виробництва може встановлюватися по групі виробів в цілому. У разі суттєвих відмінностей матеріаломісткості окремих виробів використовується типовий представник групи виробів, норма витрати якого найбільш близька до середньозваженої.
Метод типових представників набув поширення в радіо-і електротехнічної, інструментальної та в деяких галузях легкої промисловості.
Потреба в конкретному матеріалі за цим методом визначається шляхом множення норми витрат типового представника на загальну програму виробництва всіх виробів:
Аi = НiT * Q
Де НiT - норма витрати i-го матеріалу на виробництво одиниці типового представника даної групи виробів; Q - план виробництва даної групи виробів.
Точність розрахунків за цим методом знижується при зміні структури виробництва (співвідношень окремих типорозмірів) в плановому періоді в порівнянні з базисним.
На всіх рівнях управління економікою може застосовуватися індексний метод визначення потреби в матеріально-технічних ресурсах. Розрахунок проводиться за такою формулою [4, c.249]:
Апi = Абi JQJнi
де Апi, Абi - потреба в i-му матеріалі в плановому періоді і фактичне його споживання в базисному періоді; JQ - індекс зміни обсягу виробництва продукції в плановому періоді; Jнi - індекс зміни норм витрати i-го матеріалу в плановому періоді.
Цей метод дозволяє в короткі терміни отримати необхідну інформацію про потреби в тому чи іншому ресурсі як на рівні підприємства (організації), так і на інших рівнях з метою оперативного прийняття управлінських рішень. Недоліком методу є те, що неможливо врахувати всі особливості споживання матеріальних ресурсів у плановому періоді і всі негативи у використанні матеріалів базисного періоду автоматично переносяться на плановий.
У сучасних умовах для визначення потреби в сировині, матеріалах і паливно-енергетичних ресурсах доцільно застосовувати методи оптимізації. Вони дозволяють формувати структуру асортиментного випуску продукції з урахуванням раціонального використання ресурсів. Їх застосування передбачає формування економіко-математичної моделі, яка повинна обов'язково включати обмеження по особливо ваним, дефіцитних ресурсів. Потреба в i-му матеріалі визначається на основі норм витрат (аij) і шуканого кількості продукції в оптимально варіанті плану (хj).
Особливе місце при прогнозуванні потреби в матеріалах має відводитися питань визначення запасів. Основною причиною необхідності утворення запасів є розбіжність у просторі і за часом процесів виробництва і споживання матеріальних ресурсів.
Нормування запасів засновано на розчленуванні норми запасів (Нз) на її складові елементи - поточна (Нт), страхова (Нс), підготовча (Нп) норми, тобто [4, c.250]:
Нз = Нт + Нс + Нп
Поточні запаси покликані гарантувати стабільне виробництво в умовах інтервального надходження ресурсів; страхові необхідні для досягнення забезпеченості виробництва у разі відхилення фактичних умов поставок від передбачених внаслідок дії форс-мажорних та інших непередбачених обставин; підготовчі - потрібні для підготовки партій сировини і матеріалів до виробничого споживання.
Виробники і споживачі продукції виробничо-технічного призначення повинні здійснювати комплексне вивчення ринку з метою визначення альтернатив поставок ресурсів і можливостей збуту виробленої продукції. Результати досліджень ринку дозволяють підприємству визначити перспективи свого розвитку, тому що доцільним є виробництво тільки таких видів продукції, на які є попит. На цій основі має встановлюватися раціональні господарські зв'язки між постачальниками і споживачами.
Список літератури
Ірвін Д. Фінансовий контроль. - М.: Фінанси і статистика, 1998р. -274с.
Кнорринг В.І. Теорія, практика та мистецтво управління. М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1999. -291с.
Планування на підприємстві: Підручник / Ільїн А.І. - Мн.: Нове знання, 2004р. - 478с.
Прогнозування і планування економіки: Навчальний посібник / В. І. Борисевич, Г.А. Кандаурова, М. М. Кандауров та ін; За заг. ред. Борисевича, Г.А. Кандаурова. - Мн.: ІП «Екоперспектіва», 2000. - 432с.
Економіка підприємства: Учеб. Посібник / В.П. Волков, А.І. Ільїн, В.І. Станкевич та ін; За заг. ред. А.І. Ільїна, В.П. Волкова. - М.: Нове знання, 2003. - 677 с.