1. Організаційно-технічні аспекти податкового обліку
Податки являють собою обов'язкові платежі, що стягуються державою з фізичних та юридичних осіб. Пол податком розуміється обов'язковий, індивідуально безвідплатний платіж, що стягується з організацій і фізичних осіб у формі відчуження належних їм на праві власності, господарського відання або оперативного управління грошових коштів, з метою фінансового забезпечення діяльності держави і (або) муніципальних утворень.
Види податків. Податковим кодексом РБ встановлена наступна система оподаткування:
республіканські податки і збори (акцізи. ПДВ. податок на прибуток, податок на доходи від капіталу, внески до державних соціальних позабюджетних фондів та ін):
регіональні податки і збори (податок на майно організацій, податок на нерухомість, дорожній податок, транспортний н & чог, податок з продажів і ін);
місцеві податки і збори (земельний податок, податок на рекламу, місцеві ліцензійні збори та ін.)
Існують і інші класифікації податків. Одна з них - підрозділ податків на прямі і непрямі. Прямий податок стягується безпосередньо з майна або доходів платника податку, який є його остаточним платником (наприклад, податок на прибуток, податок на майно та ін.) Непрямий податок - податок, що включається в ціну товару або. послуги, тобто його платником виступає споживач товару (наприклад, акцизи, ПДВ. податок з обороту та ін.)
Елементи податку. Платник податків зобов'язаний платити лише законно встановлені податки. Це означає, що стосовно кожного податку мають бути визначені, по-перше, платник податків і. по-друге, всі елементи оподаткування.
Об'єктами оподаткування можуть бути операції з реалізації товарів (робіт, послуг), майно, дохід, прибуток або інший об'єкт, що має вартісну, кількісну чи фізичну характеристику, з наявністю якого у платника податків виникає, згідно із законодавством, обов'язок по сплаті податку.
Податкова база являє собою вартісну, фізичну або іншу характеристику об'єкта оподаткування. Розмір податкової бази може встановлюватися або прямим способом, відповідно до якого визначаються документально підтверджені показники платника податків, або непрямим способом (розрахунок за аналогією).
Податковий період - це період, після закінчення якого визначається податкова база н обчислюється сума підлягає сплаті податку. Податковий період може складатися з декількох звітних періодів. Основний податковий період - це фінансовий рік (нагадаємо: у Росії він збігається з календарним роком).
Податкова ставка являє собою величину податкових нарахувань на одиницю виміру податкової бази. Види податкових ставок класифікуються з урахуванням різних факторів. Існують ставки рівні (для кожного платника податків встановлюється єдина сума податку), тверді (встановлюється єдина сума податку на кожну одиницю податкової бази), процентні (сума податку визначається у відсотках від розміру податкової бази). Можливий змішаний метод, тобто застосування кілька видів ставок при оподаткуванні будь-яких об'єктів податком одного виду (наприклад, варіювання ставки податку на доходи фізичних осіб в залежності від величини доходу).
Під порядком обчислення податку розуміється сукупність дій платника податків але визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету за податковий період, виходячи з податкової бази, податкової ставки і податкових пільг. Як правило, платник податків зобов'язаний самостійно обчислювати суму податку. В основі інформаційного забезпечення розрахунку - дані податкового обліку, представляють деякі рекласифікації та аналітичні подання та узагальнення даних бухгалтерського обліку.
Порядок і терміни сплати податку - це встановлені в законодавчому порядку спосіб, процедура і час внесення податку до бюджег. Терміни сплати визначаються календарною датою або закінченням періоду часу, який обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями і днями, а також вказівкою на подію, яка повинна настати або статися. Сплата податку проводиться у готівковій або безготівковій формі у вигляді разової сплати, серії авансових платежів
Відповідно з першим підходом ведення бухгалтерського обліку та обчислення фінансового результату в фірмі повинні виходити з принципу домінанти вимозі податкових органів (як наслідок - звітна бухгалтерський прибуток та оподатковуваний прибуток збігаються).
Згідно з другим підходом облік виходить із принципу домінанти вимог бухгалтерського законодавства (точніше, бухгалтерських регулятивов), а інформаційне забезпечення системи оподаткування не обов'язково пов'язане з інформаційною бухгалтерською базою. Як наслідок, звітна бухгалтерський прибуток та оподатковуваний прибуток не збігаються.
Суперечка між апологетами податкової та неподаткової орієнтації обліку має давню традицію в рамках відповідно континентальної та англо-американської моделей бухгалтерського обліку. Справа в тому. що в міжнародній бухгалтерської і фінансовій практиці поширюються ідеї англо-американської школи організації і ведення бізнесу, в тому числі в області обліку та оподаткування. Логіка міркувань американських фахівців проста: існують два рівноправних (в інформаційному сенсі) користувача результатами бухгалтерського обліку: власники фірми і держава в особі податкових органів. Їх інтереси не обов'язково збігаються. Наприклад, окремі види витрат, які, на думку власників (точніше, їх агентів - топ-менеджерів фірми), сприяють досягненню основних цілей, що стоять перед фірмою, визнаються ними як обгрунтовані. Податкові органи, які стежать за тим, щоб підприємства не допускали невиправданого завищення витрат і не занижували бази оподаткування, можуть дотримуватися іншої думки, тобто не вважати окремі види витрат виправданими.
Можливі й причини методичного характеру. Система амортизаційних відрахувань має певні обмеження, тобто вона не може бути абсолютно довільною, тоді як бухгалтерськими регулятива-НІ передбачаються схеми амортизації. Згаданим двом групам осіб, по-своєму зацікавленим у роботі фірми, повинна надаватися і різна звітність, складена за приписаними ними правилами.
Іншими словами, виникає необхідність і доцільність розмежування бухгалтерського і податкового обліків (частіше протиставляють так званий фінансовий облік і податковий облік). Оскільки в якості реального користувача бухгалтерської звітності виступали податкові органи (власники підприємств до теперішнього часу є, по суті, псевдо користувача ми, тобто користувачами декларованими, але реально звітністю не цікавляться), цілком природним було слідування ідеї податкової орієнтації бухгалтерського обліку.
З введенням Податкового кодексу РБ почалося дійсне розмежування фінансового та податкового обліку. Під податковим обліком розуміється «система узагальнення інформації для визначення податкової бази по податку на основі даних первинних документів, згрупованих відповідно до порядку, передбаченого цим Кодексом». Мета податкового обліку - формування «повної і достовірної інформації про порядок обліку для цілей оподаткування господарських операцій, здійснених платником податку протягом звітного (податкового) періоду, а також забезпечення інформацією внутрішніх і зовнішніх користувачів для контролю за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю обчислення і сплати до бюджету податку.
Податковий облік базується на регістрах бухгалтерського обліку, проте якщо в них інформації недостатньо, то платник податку має право доповнювати та розширювати бухгалтерські регістри або вести окремі податкові регістри. Принципи та порядок відображення операцій для цілей оподаткування повинні розкриватися в обліковій політиці підприємства.
Підтвердженням даних податкового обліку є первинні облікові документи, аналітичні регістри податкового обліку, розрахунок податкової бази. Зміст даних податкового обліку є податковою таємницею.
У Податковому кодексі РБ детально прописані порядок визначення сум різних видів доходів і витрат, оцінки залишків незавершеного виробництва, готової продукції, оцінки майна, що амортизується та ін
Основна проблема у зв'язку з введенням Податкового кодексу РБ - ув'язування вимог бухгалтерського та податкового законодавства. Справа в тому, що фактично податковий облік ведеться в інтересах державних органів, а бухгалтерський - на користь власників. Оскільки специфіка бізнесу в Білорусії така, що повноцінний клас власників ще не сформувався, на практиці все ж відчувається домінанта податкового законодавства над бухгалтерським. У міру цивілізованості білоруського бізнесу цей перекіс буде усунутий. Проблема пріоритетності складання звітності відповідно до податкового або бухгалтерським законодавством у стратегічному аспекті не є критичною. Очевидно, що, по-перше, будь-які крайнощі не прийнятні і, по-друге, у міру становлення ринку капіталу в Білорусії затребуваність звітності, яка складається з бухгалтерських стандартів, буде зростати. Крім того, дилема-податковий облік або фінансовий облік але суті не є коректною. І податковий, і фінансовий облік необхідний, а проблема не в тому, хто повинен домінувати, а в тому, щоб були задані зрозумілі, стабільні і взаємно несуперечливі «правила гри» в рамках кожного обліку.
В даний час розробляються бухгалтерські регулятиви, що передбачають побудову аналітичних розрізів в інформаційній базі подвійної бухгалтерії, що дозволяють обчислювати податкові бази відповідно до вимог Податкового кодексу РБ. Крім того, в рамках бухгалтерського обліку пропонуються методики взаємної ув'язки положень бухгалтерських та податкових регулятивов. забезпечують оптимізацію грошових потоків за розрахунками з бюджетом за рахунок використання передбачених Податковим кодексом РБ податкових кредитів.
2. Податок на додану вартість
Основним і найбільшим за обсягом платежів в складі непрямих податків є податок на додану вартість. Його надходження становлять близько четвертої частини всіх доходів консолідованого бюджету Республіки Білорусь.
Введення ПДВ до податкових системи більшості держав є яскравим підтвердженням факту широкого запозичення у світовому масштабі прогресивних технологій оподаткування доходів платників податків та уніфікації форм та методів стягнення платежів до бюджету.
Вперше методика справляння податку на додану вартість була розроблена в1954г. у Франції економістом П. Лорі, а вже з 1956р. її стали застосовувати багато країн світу. Висока продуктивність цього податку пов'язана з тим, що він охоплює широкий діапазон товарів і послуг, не залежить від фінансових результатів підприємництва і забезпечує стабільний потік грошових надходжень до бюджету. Його розміри обумовлені лише обсягами реалізації продукції (робіт, послуг), цінами і ставками платежу. Навіть в умовах високої інфляції цей податок дозволяє успішно формувати державний бюджет. Саме, надійність і стабільність ПДВ сприяли його переважного застосування в країнах з обмеженою базою прямого прибуткового оподаткування, до числа яких відносяться Республіка Білорусь.
Не менш важливою якістю ПДВ, є його нейтральність. ПДВ включається як надбавка до ціни товару і після його реалізації поступає до державного бюджету. За визначенням він впливає на фінансовий результат бізнесу і тим самим стимулює зростання накопичень і розширення виробництва. Держава через систему ставок і пільг використовує його для регулювання споживчого ринку, збалансування попиту і пропозиції на окремі групи товарів та послуг.
Перевага ПДВ перед іншими непрямими податками полягає також у тому, що він безпосередньо не відчувається споживачем товару, так як його збір і перерахування до бюджету перекладається на продавця.
Податок на додану вартість, виступаючи ціноутворюючим фактором, здатний чинити значний вплив на конкурентоспроможність товару та послуг на світовому ринку. Тому його уніфікація в рамках економічних союзів надається особливе значення у справі вирівнювання умов господарювання для підприємців різних країн. Одним з обов'язкових умов для вступу країн до ЄС є використання єдиної моделі організації ПДВ. Цей податок є базою для обчислення країнами обов'язкових відрахувань до загального бюджету спільноти.
До 2000р. Республіка Білорусь використовувала своєрідну методику обчислення ПДВ, засновану на прямому розрахунку доданої вартості шляхом вирахування з виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) матеріальних витрат, відображених у бухгалтерському обліку платника податків. Дана модель не вимагала виділення сум ПДВ в ціні реалізованого товару, так як кожний наступний його споживач у ланцюзі виробництва кінцевого продукту зачитував сплачений податок у складі матеріальних витрат. ПДВ до 2000р. в цілому виконував своє призначення внутрішнього споживчого податку, забезпечував формування доходної частини бюджету, але створював проблеми при регулюванні зовнішньоторговельних зв'язків, так як в інших країнах і, зокрема, в Росії застосовувався заліковий метод його обчислення.
Отже, уніфікація ПДВ для Білорусі була неминуча і почалася вона з переходу на загальноприйнятий у світовій практиці заліковий (інвойсних) метод його обчислення. Його суть полягає в тому, що податок стягується тільки з тієї частини вартості товару, роботи або послуги, яка додається підприємством до вартості закуплених ним виробничих ресурсів (сировини, матеріалів, комплектуючих тощо). Податок, підлягає внеску до бюджету, визначається як різниця між сумами податку, отриманими від покупця за реалізовані їм товари, роботи і послуги, і сумами податку по сплачених матеріальних ресурсів, робіт, послуг, вартість яких відноситься на витрати виробництва та обігу.
Схема обчислення податку на додану вартість за заліковою (інвойсних) методу представлена в таблеце:
З таблиці видно, що сума податку, сплаченого до бюджету всіма трьома підприємствами, гр.8 (144 +216 +720) дорівнює сумі податку, отриманого підприємством 3с кінцевого споживача гр.5 (1080) або різниці між сумою отриманого з покупця податку гр. 5 (1584) та сплаченого постачальникам гр. 7 (504).
Наведені розрахунки доводять споживчий характер ПДВ, який оплачується в кінцевому підсумку населенням і невиробничою сферою, не реалізує платних послуг. Підприємства, що виробляють і продають товари, виступають лише як збирачі податку. Вони є його кінцевими платниками тільки при придбанні товарів для невиробничих потреб (для своєї їдальні, дитячого саду, будинки культури тощо). У даній ситуації ПДВ сплачується за рахунок коштів, на які містяться зазначені об'єкти, наприклад за рахунок чистого прибутку.
При придбанні товарів, використаних на виготовлення неоподатковуваних продукції (робіт, послуг) ПДВ, що міститься в їх ціні, також не може бути зарахований підприємством. Але в даному випадку він включається в собівартість вироблених товарів і таким чином все одно перекладається на їх покупця.
Ефективність залікового методу виражається в тому, що він практично не дає можливості ухилитися від сплати податку і забезпечує повне надходження належних бюджету сум. Якщо по ланцюгу проходження товару від початкової ланки його виробництва і реалізації до останньої ланки - кінцевого споживання - зі сфери оподаткування з яких-небудь причин випадає одне або декілька ланок, то сплата відсутніх сум ПДВ автоматично покладається на подальшого споживача. Тому надання пільг по сплаті податку деяким категоріям платників податків не завдає відчутного збитку доходів державного бюджету. Прикладом цьому може служити звільнення від обов'язкового оподаткування виручки від реалізації індивідуальними підприємцями продукції (робіт, послуг) при сумі обороту, що не перевищує 40000 євро за три попередніх місяці. Ця пільга не дає підприємцям ефекту при торгових взаєминах з підприємствами, які реалізують свою продукцію юридичним особам, так як останні вибирають того постачальника, який пред'являє до заліку сплачену ним до бюджету суму ПДВ.
Уніфікація ПДВ як універсального податку припускає також єдність підходів у встановленні місця його зарахування до державного бюджету. У світовій практиці існує два принципи його обчислення і сплати:
принцип країни походження товару (роботи, послуги), коли податок утримується у експортера та звільняється від оподаткування імпортер;
принцип країни призначення, коли, навпаки, звільняється від оподаткування експорт (застосовується нульова ставка податку) та обкладається імпорт.
Оскільки ПДВ за визначенням є споживчим податком, то більшість держав використовує в його організації інший принцип. У рамках цього принципу і залікового методу обчислення податку експортеру відшкодовується ПДВ сплачений на попередній стадії. Ефект полягає в тому, що спрощується адміністративне обслуговування угод. Не потрібно податкової оцінки експорту товару. Не потрібна вона також при імпорті, тому що при подальшому просуванні товару за товаропровідної мережі компенсується можлива недооцінка бази шляхом скорочення прийнятих до заліку сум ПДВ на імпортні товари.
Наведений факт красномовно свідчить про те, що уніфікація податків є однією з головних передумов виходу держав на світовий ринок, а також неодмінною умовою створення економічних союзів держав. Вона допомагає згладжувати цінове нерівність, викликане різним рівнем податкової надбавки до ціни, регулювати конкурентоспроможність товарів.
У країнах Європейського союзу уніфікація рівня податкової надбавки до ціни виражається у встановленні мінімального рівня стандартної ставки ПДВ не нижче 15, а пільгової окремо соціально значущим товарах не менше 5. У цих межах країни можуть застосовувати різноманітні підходи до організації справляння даного податку.
Платниками податку на додану вартість є: юридичні особи Республіки Білорусь; іноземні юридичні особи та міжнародні організації; філії, представництва та інші відокремлені підрозділи білоруських організацій, що мають окремий баланс і поточний (розрахунковий) або інший банківський рахунок; прості товариства (учасники договору про сумісність діяльності , на яких відповідно до договору покладено ведення справ цього товариства або які отримують виручку з діяльності цього товариства до її розподілу); господарські групи; індивідуальні підприємці при наявності хоча б однієї з таких обставин: - обороти з реалізації товарів (робіт, послуг) за три попередніх послідовних календарних місяці перевищили в сукупності 40000 євро; - індивідуальні підприємці здійснюють виділення податку в розрахункових і первинних облікових документах, що застосовуються при реалізації товарів (робіт, послуг) організаціям та індивідуальним підприємцям - платникам податку.
У випадках, визначених законом, платниками ПДВ можуть також виступати організації, індивідуальні підприємці та фізичні особи при переміщенні товарів через митний кордон Республіки Білорусь.
Об'єктом оподаткування визнаються обороти по реалізації товарів (робіт, послуг) на території Республіки Білорусь. У них також включаються: обороти з передачі товарів усередині організації, а також індивідуальним підприємцям для власних потреб; обороти з реалізації товарів (робіт, послуг) своїм працівникам, у тому числі обороти з реалізації в порядку натуральної оплати праці; обороти по обміну товарами (роботами , послугами), майновими правами на об'єкти інтелектуальної власності; обороти з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг); обороти з реалізації послуг зі здачі об'єкта в оренду за вирахуванням контрактної вартості об'єкта оренди; обороти з реалізації товарів (робіт, послуг) за межі Республіки Білорусь.
Для цілей оподаткування в обороти з реалізації включаються також брак, розкрадання та псування товарів понад норми природного убутку; продаж, обмін та інші вибуття основних засобів, нематеріальні активів, невстановленого обладнання та об'єктів незавершеного капітального будівництва; обороти з реалізації послуг з виготовлення товарів з давальницької сировини .
Податкова база визначається платником податків з урахуванням наступних принципів: залежно від передбачених обліковою політикою особливостей визначення виручки від реалізації товарів (за відвантаження або з оплати), але не пізніше 60 днів з дня їх відвантаження (передача права власності або іншого речового права). При безоплатній передачі товарів (виконання робіт, надання послуг), при їх обміні або при натуральній оплаті датою реалізації визнається відповідно день передачі (виконання, надання), обміну або оплати; виходячи з усіх надходжень платника податків, отриманих ним у грошовому, натуральному та інших формах ; при визначенні податкової бази виручка платника податків в іноземній валюті перераховується у валюту Республіки Білорусь за курсом Національного банку Республіки Білорусь на дату фактичної реалізації товарів (робіт, послуг); при реалізації об'єктів за цінами нижче залишкової вартості (для основних засобів, нематеріальних активів, малоцінних і швидкозношуваних предметів), за цінами нижче ціни придбання (для придбаних на стороні товарів, робіт, послуг) податкова база визначається відповідно виходячи із залишкової вартості, ціни придбання; при реалізації товарів (робіт, послуг) власного виробництва за цінами нижче їхньої собівартості податкова база визначається виходячи з ціни реалізації таких товарів (робіт, послуг); при недостачі, псування і розкрадання продукції власного виробництва податкова база визначається виходячи з собівартості цієї продукції.
Податкова база збільшується на суми, отримані в порядку часткової оплати рахунків за реалізовані об'єкти і у вигляді санкцій (штрафів, пені, неустойок) за порушення покупцями (замовниками) умов договорів.
Одночасно в чинному законодавстві існують певні звільнення, що зменшують оподатковуваний оборот і отже, оподатковувану базу. Так, при визначенні податкової бази не враховуються отримані платником податку кошти, не пов'язані з розрахунком з оплати об'єктів: кошти, що перераховуються головною організацією входять до її складу відокремленим підрозділами один одному, з центральних фінансових фондів (резервів) як вторинного перерозподілу прибутку; дивіденди та прирівняні до них доходи; кошти, перераховані організації, об'єднання, виконавчому органу акціонерного товариства, асоціаціям організаціями (дочірніми і залежними товариствами), відокремленими підрозділами за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні, за умови, що вони витрачаються за затвердженим кошторисом для здійснення централізованих функції з управління всіма організаціями і структурними підрозділами, що входять до складу організації, об'єднання, акціонерного товариства, а також для формування централізованих фінансових фондів (резервів); кошти резервного та інших фондів, що передаються в межах однієї юридичної особи; кошти, що надійшли до бюджету Республіки Білорусь або зі створюваних відповідно до законодавства Республіки Білорусь фондів і використані за цільовим призначенням.
Податкові ставки, встановлені законодавством, диференційовані таким чином:
нуль (0) відсотків - при реалізації:
експортованих товарів;
робіт (послуг) із супроводу навантаження, перевантаження та інших подібних робіт (послуг), безпосередньо пов'язаних з реалізацією товарів, що експортуються.
Застосування нульової ставки означає повне звільнення від податку реалізацією товарів (робіт, послуг) шляхом вирахування (заліку, відшкодування) сум податку, сплачених при придбанні сировини, матеріалів, палива, електричної або іншої енергії, комплектуючих виробів та напівфабрикатів і інших товарів (робіт, послуг ), використаних для виробництва та (або) реалізації товарів (робіт, послуг), оподатковуваних податком за нульовою ставкою;
десять (10) відсотків - при реалізації:
виробленої на території Республіки Білорусь продукції рослинництва (окрім квітів, декоративних рослин), тваринництва (крім хутрового звірівництва), рибальства та бджільництва. Роботи та послуги з доопрацювання цієї продукції до необхідної якості також оподатковуються за ставкою 10%.
Організаціями продовольчих товарів і товарів для дітей і при ввезенні цих товарів на територію Республіки Білорусь за переліками, затвердженими Президентом Республіки Білорусь;
вісімнадцять (18) відсотків - стандартна ставка податку застосовується при реалізації інших товарів (робіт, послуг), а також щодо сум винагород, зборів та інших аналогічних платежів, отриманих за договорами доручення, комісії або консигнації.
При реалізації товарів за регульованими роздрібними цінами, які ввімкнули у себе величину податку, використовуються ставки 9,09% і 15,25%. Аналогічні ставки застосовуються при розрахунку податку на додану вартість з отримання штрафним санкціям.
Платникам податків надається ряд пільг з податку на додану вартість у вигляді повного звільнення від оподаткування оборотів з реалізації на території Республіки Білорусь:
- Лікарських засобів, а також медичної техніки, приладів і обладнання, виробів медичного (ветеринарного) призначення, в тому числі ввезених з-за меж Республіки Білорусь; за переліком, затвердженим Президентом Республіки Білорусь;
- Медичних (ветеринарних) послуг, за переліком таких послуг, затвердженим Президентом Республіки Білорусь;
- Послуг з догляду за хворими, інвалідами, та людьми похилого віку;
- Послуг з утримання дітей у дошкільних закладах, за навчання дітей та підлітків гуртках, секціях та студіях, музичних та спортивних школах;
- Продуктів харчування, вироблених студентськими і шкільними їдальнями, столовими інших навчальних закладів, дитячих дошкільних закладів охорони здоров'я;
- Послуг у сфері освіти, пов'язаних з навчальним, навчально-виробничим та виховним процесом, що надаються організаціями, фіксуються з республіканського або місцевих бюджетів;
- Послуг у сфері культури і мистецтва (у тому числі реалізація квитків і абонементів на театрально-видовищні, культурно-освітні заходи) за переліком таких послуг, затверджених Президентом Республіки Білорусь, а також ритуальних і релігійних послуг;
- Житлово-комунальних та експлуатаційних послуг (включаючи плату за користування (технічне обслуговування) житловими приміщеннями), які надають фізичним особам, у тому числі через відповідні організації;
- Послуг з перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом (крім таксі), а також річковим, залізничним та автомобільним транспортом у приміському сполученні;
- Вироби народних промислів (ремесел) визнаного художнього гідності (крім підакцизних);
- Товарів (робіт, послуг) власного виробництва (за винятком підакцизних товарів, брокерських та інших посередницьких послуг) тими платниками, у яких чисельність інвалідів становить не менше 50% від середньооблікової чисельності промислово-виробничого персоналу;
- Банківських операцій з надання кредитів (позик), кредитних гарантій чи інших видів забезпечення кредитно-грошових операцій;
- Послуг зв'язку, що надаються фізичним особам з доставки газет і журналів з передплати;
- Послуг адвокатів та юридичних консультацій по наданню юридичної допомоги фізичним особам;
- Науково-дослідних; дослідно-технічних робіт за умови, що ці роботи зареєстровані в державному реєстрі в порядку, визначеному Президентом Республіки Білорусь;
- Послуг зі страхування, співстрахування і перестрахування;
- Інших видів товарів і послуг відповідно до чинного законодавства.
Порядок обчислення податку. Податок на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, обчислюється за підсумками кожного податкового періоду (місяця) наростаючим підсумком з початку року шляхом множення податкової бази на встановлену ставку податку і з вирахуванням пред'явлених до заліку сум.
Сплата ПДВ здійснюється на підставі податкової декларації, що подається платником податків до податкових органів до 20-го числа місяця, наступного за звітним місяцем. Податкова декларація подається платниками податків незалежно від того, чи є у них зобов'язання зі сплати податку за відповідний податковий період, чи ні.
З вартості прийнятих на облік основних засобів і нематеріальних активів власного виробництва, а також обсягів завершеного капітального будівництва ПДВ сплачується рівномірно протягом року в кожному місяці в розмірі 1 / 12 обчисленої суми або повністю.
Сплата податку здійснюється наростаючим підсумком з початку року, після закінчення кожного податкового періоду виходячи з фактичної реалізації товарів (робіт, послуг) за минулий податковий період не пізніше 22-го числа місяця, наступного за минулим податковим періодом. При великих сумах платежу встановлені додаткові проміжні терміни сплати ПДВ.
Так, якщо сума податку, що підлягає сплаті за підсумками місяця, що передує звітному місяцю, склала від 17000до 27000 євро за курсом Національного банку, то платники податків вносять до бюджету платежі у три строки: не пізніше 15-го, 25-го числа поточного місяця і 5 -го числа місяця, наступного за поточним місяцем. Суми платежів визначаються виходячи з фактичних оборотів по реалізації вилучення, обчисленого за податковою декларацією, наявної на початок поточного місяця. Платники можуть обрати і інший метод сплати авансових платежів: за термінами 10-го, 20-го і наступного числа поточного місяця у розмірі 1 / 3 суми податку, що підлягає сплаті за податковою декларацією, наявної на початок поточного місяця.
Якщо ж сума податку склала більше 27000 євро, то податок за поточний місяць сплачується не пізніше 10-го, 15-го, 20-го, 25-го та останнього числа поточного місяця, а також не пізніше 5-го числа місяця наступного за поточним , виходячи із сум п'ятиденних оборотів по реалізації.
Завдання № 1
Відновлювальна вартість основних засобів підприємства на 1 січня становить 40 млн.р., знос основних засобів - 25 млн.р. У січні введено основних засобів на суму 10млн.р., А в березні вибули повністю зношені основні засоби стоімостью5 млн.р. Норах амортизації - 1% на місяць.
Розрахувати:
податок на нерухомість за 1 квартал;
податок на нерухомість за 2 квартал.
Рішення:
Визначимо нарахований податок на нерухомість в 1 кварталу:
Відновлювальна вартість - 40 млн. руб.
Амортизація -25 млн. руб.
Залишкова вартість будівель і споруд, що підлягають оподаткуванню на 1 січня:
НБ = 40-25 = 15 млн. руб.
Ставка податку на нерухомість 1%
Податок на нерухомість = 15 * 1% = 0,15 млн. руб.
Визначимо нарахований податок на нерухомість в 2 кварталі.
Вартість будівель і споруд на 01 квітня = 40 +10-5 = 45 млн. руб.
Амортизація протягом року не змінюється.
Залишкова вартість будівель і споруд, що підлягають оподаткуванню на 1 січня:
НБ = 45-25 = 20 млн. руб.
Податок на нерухомість = 20 * 1% * 0,75 = 0,15 млн. руб.
Завдання № 2
Підприємством за місяць придбано 28000 л. бензину марки А-76. З них витрачено 24000л., В тому числі:
на території РБ - 13000л.;
за межами РБ - 11000 л.
Розрахувати суму екологічного податку, вказати термін його сплати і джерело.
Рішення:
Відповідно до указу Президента Республіки Білорусь № 215 від 07.05.2007 року зі змінами та доповненнями не обкладаються податком за використання природних ресурсів (екологічним податком) обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від мобільних джерел, розраховані виходячи з кількості витраченого палива на пересування за межами території Республіки Білорусь, за умови роздільного обліку витраченого палива.
Враховуючи усереднену щільність бензину 0,745, визначимо кількість витраченого бензину А-76 в Республіці Білорусь в тоннах: 13000л * 0,745 = 9685 кг
Список літератури
Податки: Підручник / Н. Є. Заєць, М.К. Фісенко, Т.І. Василевська та ін; За заг. ред. Н. Є. Заєць, Т.І. Василевської - Мн.: БГЕУ, 2000 -368 с.
Податки та їх застосування у фінансово-економічних розрахунках, ціноутворенні: (теорія, практика) - 3-е вид., Доп. і перераб. / С.І. Адаменкова, О.С. Евменчик – Мн.: Элайда, 2005. - 568
Налоговый механизм: теория и практик: Налоги, таможенно -тарифное регулирование Учет и контроль ценообразования: пособие/ С.И. Адаменкова, (и др.), под ред. С.І. Адаменковой – 4-е изд. Доп. І перероб. – Минск: Элайда, 2007 – 608 с..