СУТНІСТЬ НОРМУВАННЯ ВИТРАТ МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ.
Постійне збільшення використовуваних у виробництві знарядь праці, розширення обсягів виробництва, введення в дію нових основних фондів і капітальне будівництво вимагають все більшої і більшої кількості сировини, матеріалів, палива і енергії. Сировина, матеріали, паливо і енергія об'єднаємо в даному контексті загальним поняттям - матеріальні ресурси (надалі МР) хоча дане поняття набагато ширше.
Перехід до ринкової системи економіки, вимагає наукового нормування МР. Об'єктивною розрахунковою базою як планів соціально-економічного розвитку, так і планів галузей народного господарства і промислових підприємств є науково обгрунтовані нормативи і розраховані на їх основі норми витрат матеріальних ресурсів. Введемо необхідні поняття.
Норма - лат. norma - керівне начало, правило, зразок
узаконене встановлення, порядок, визнаний бути обов'язковим;
встановлена міра, середня величина якого-небудь показника.
Істотні ознаки норми:
обов'язковість виконання;
наявність об'єктивних умов для існування і стимулів для втілення в життя.
Норма - величина, мінлива в часі. Її зміна обумовлена змінами в розвитку тієї області людської діяльності, для якої вона встановлена.
Нормативи витрати МР - поелементні складові норм витрат сировини і матеріалів. До них відносяться:
показники технологічних відходів і втрат сировини і матеріалів у виробництві;
питомі витрати у виробництві матеріальних ресурсів на одиницю площі, обсягу, довжини, маси і т.д.
Нормування являє собою процес встановлення норми. Нормування витрати МР - це регламентація використання предметів праці. Даний процес припускає глибоке знання економічної сутності, ролі і значення різних видів норм і нормативів в плануванні виробництва та його матеріально-технічного забезпечення.
Нормування використання МР передбачає:
розробку норм їх споживання у виробництві при випуску продукції;
коригування діючих норм;
затвердження і доведення норм до виробничих дільниць і бригад.
Нормування витрати МР включає:
вивчення впливу умов виробництва, що визначають витрата МР на одиницю продукції, що випускається, з метою оптимального вибору матеріалів, впровадження прогресивної технології, вибору найбільш раціональної організації виробництва;
визначення витрат МР, необхідного для виконання певної роботи, виходячи зі сформованого організаційного і технічного рівня виробництва;
забезпечення максимальної економії МР (при обов'язковому дотриманні необхідної якості продукції і робіт) за рахунок використання сучасного обладнання та інструменту.
Для більш детального представлення процесу нормування розглянемо
Техніко - економічна характеристика ПІДПРИЄМСТВА.
У процесі створення матеріальних благ людина впливає засобами праці на предмети праці. Вартісна оцінка сукупності засобів і предметів праці визначає - виробничі фонди.
Основні виробничі фонди - частина виробничих (ОсПФ) фондів яка бере участь у процесі виробництва тривалий час, і переносить
свою вартість на продукцію, що випускається по частинах.
Органами Державного Комітету з Статистикою встановлена така класифікація ОсПФ по групах:
1. Будинки. 2. Споруди. 3. Передавальні пристрої.
4. Машини та обладнання. 5. Транспортні засоби.
6. Інструмент. 7. Виробничий інвентар.
8. Господарський інвентар. 9. Робоча і продуктивна худоба.
9. Багаторічні насадження. 11. Капітальні витрати на поліпшення земель.
12. Інші основні фонди.
Співвідношення окремих груп ОсПФ представляє їх видову (виробничу) структуру.
Введемо поняття виробничої потужності підприємства.
Виробнича потужність підприємства - максимально висо-(ПМП) кий випуск готової продукції в натуральному виразі за одиницю часу, при повному використанні всіх основних виробничих фондів, з урахуванням передових технологій, організації праці і т.д.
Величину ПМП визначає обсяг основних виробничих фондів і ступінь їх використання.
Виробнича потужність підприємства розглядається як:
1. Вхідна виробнича потужність (ПМ на початок року).
2. Вихідна виробнича потужність (ПМ на кінець року).
3. Проектна потужність.
Існує єдина
СИСТЕМА ПРОГРЕСИВНИХ НОРМ І НОРМАТИВІВ ВИТРАТ
МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ.
Основна мета створення даної системи полягає в науковій обгрунтованості, пропорційності і збалансованості планів, в глибокому виявленні і використанні резервів підвищення ефективності виробництва. В даний час система норм і нормативів представляє собою комплекс науково обгрунтованих трудових, матеріальних і фінансових норм, порядок і методи їх формування, оновлення і використання при розробці перспективних і поточних планів.
Показники в системі норм поділяються на такі основні групи:
1. Нормативи ефективності суспільного виробництва. Вони визначають співвідношення результатів виробничої діяльності та витрачених на їх досягнення трудових і матеріальних ресурсів. Приватними показниками рівня ефективності використання окремих видів ресурсів є: продуктивність праці, фондовіддача та матеріалоємність виробництва.
2. Норми і нормативи витрат праці та заробітної плати (норми часу на вид продукції, норми виробітку, тарифні ставки, посадові оклади ...).
3. Норми і нормативи витрат МР які визначають витрата МР в основному і допоміжному виробництві, на ремонт і експлуатацію основних фондів, у капітальному будівництві, встановлюють норми виробничих, збутових, товарних запасів сировини, матеріалів і палива.
4. Норми і нормативи використання виробничих потужностей і норми тривалості освоєння виробничих потужностей.
5. Нормативи питомих капітальних вкладень на одиницю вводяться потужностей, реконструкцію діючих або на приріст виробництва продукції.
6. Норми і нормативи використання обладнання.
7. Фінансові норми і нормативи. Визначають взаємовідносини з бюджетом, формування фонду оплати праці та інші сторони господарської діяльності підприємства.
8. Норми грошових витрат на виробництво (відрахування на цільові заходи, оплата послуг, обслуговування та ін.)
9. Соціально-економічні норми і нормативи. Містять розумні норми особистого споживання.
10. Норми і нормативи охорони навколишнього середовища.
На підприємстві система норм трансформується в нормативну базу самостійно ними розробляються довгострокових і короткострокових планів. Нормативна база повинна враховувати специфіку виробничих процесів на підприємстві, передбачати повне використання потужностей, застосування прогресивних науково обгрунтованих норм витрат праці, витрат МР, здійснення економічно доцільних замін матеріалів і виробів.
Введемо чергове поняття.
Норма витрати - суспільно необхідну кількість сировини, матеріалів, палива, енергії на виробництво одиниці продукції (роботи).
За своїм змістом норма витрати є плановою величиною. Її не можна ототожнювати з фактичними витратами ресурсів, що склалися при виробництві продукції на тому чи іншому підприємстві. Тому норма витрати - це не обліковий показник витрат ресурсів, а орієнтир на передовий вітчизняний і світовий досвід організації виробництва, досягнення науково-технічного прогресу в галузі раціонального використання сировини, матеріалів, палива і енергії. Норми витрати, що відображають суспільно необхідні витрати ресурсів, називають прогресивними.
Прогресивні норми повинні відповідати таким основним вимогам:
- Враховувати передовий виробничий досвід і його широке поширення при виробництві даного виду продукції;
- Орієнтувати на планомірне впровадження досягнень науки і техніки, постійне вдосконалення методів організації виробництва;
- Бути динамічними, встановлюватися на певний період часу і змінюватися відповідно з організаційними, технічними та економічними змінами умов виробництва;
- Бути технічно й економічно обгрунтованими,
сприяти зниженню собівартості продукції, що випускається.
Наступне поняття
Об'єкт нормування - вид продукції (роботи) на виробництво якої визначається норма витрат.
Одиниця продукції - окремий екземпляр штучної продукції чи певну кількість продукції в одиницях вимірювання маси, об'єму, площі, вартості і т.д.
Класифікація норм витрати. За ступенем деталізації об'єкта нормування розрізняють.
Індивідуальні - норми витрат матеріальних ресурсів, коли як об'єкт нормування виступає конкретна одиниця продукції (робота) - технологічна операція, складальна одиниця, комплект і т.д.
Застосовуються для визначення потреби в МР підприємств (об'єднань), а так само для організації матеріально-технічного забезпечення робочих місць, дільниць, цехів.
Групові - норми витрат МР на виробництво укрупненої одиниці однотипної продукції (роботи). Наприклад вантажного автомобіля, трактора, телевізора і т.п.
Залежать від структури виробництва і індивідуальних норм витрат. Застосовуються на верхніх рівнях планування матеріально-технічного забезпечення.
За ступенем укрупнення сировини і матеріалів розрізняють. Специфіковані - норми витрат на одиницю продукції (роботи) конкретних видів МР в асортименті за типорозмірами, маркам, профілів, складу і т.п.
Розробляється як правило у формі індивідуальної норми витрати МР на технологічну операцію, деталь, готовий виріб. Призначені для визначення потреби в сировині та матеріалах в процесі формування договорів поставки, і т.п. У практиці планування і організації матеріально-технічного забезпечення не застосовуються.
Зведені - норми витрат однорідних видів МР на виготовлення виробу або однотипної групи виробів. Можуть бути й індивідуальними та груповими. Визначаються підсумовуванням специфікованих норм витрат ресурсів входять в одну групу. Окрім сировини і матеріалів споживаних на підприємстві при виготовленні продукції, до складу групових зведених норм включається витрата МР на покупні комплектуючі вироби. Групові зведені норми визначаються як середньозважені індивідуальних зведених норм витрат. Зведені норми застосовуються для розрахунку річної потреби в МР.
За періодом дії норми витрат сировини і матеріалів в промисловості розрізняють.
Річні - норми витрати (індивідуальні та групові) визначають середньорічну планову величину потреби в сировині і матеріалах на виробництво одиниці продукції. Можуть застосовуватися більш оперативні піврічні, квартальні, тижневі норми витрати МР.
Вимірники норм витрати. Вибір одиниці виміру норми витрати випливає з її визначення: вона повинна містити як вимірювач витрати матеріального ресурсу, так і вимірник обсягу продукції (роботи). Тому розмірність норми витрати записується дробом, у чисельнику якої - одиниця вимірювання витрати МР, а в знаменнику одиниця виміру обсягу продукції (роботи), яка може вимірюватися в натуральних і вартісних показниках. Одиниці виміру витрат сировини і матеріалів в індивідуальних нормах витрати записуються, як правило, у фізичних одиницях міжнародної системи СІ. З-за великої різноманітності МР застосовуються на підприємствах, для вимірювання витрати застосовують поряд з фізичними, так звані умовні одиниці.
Вимірювач норм витрати повинен:
- Найбільш повно і ефективно характеризувати економічну суть виробничого споживання матеріальних ресурсів;
- Враховувати специфіку використання МР, при виробництві конкретних видів продукції і робіт;
- Відповідати одиницям виміру обсягу виробництва продукції (робіт) встановленим для даного рівня планування;
- Орієнтувати на кінцеві результати виробництва, застосування економічних методів управління матеріальними ресурсами.
Розглянемо основні методи нормування матеріальних ресурсів.
Розрахунково-аналітичний метод розробки індивідуальних
норм витрат сировини і матеріалів передбачає поелементне
визначення витрат МР, що входять до складу норми, за даними
проектної, конструкторської, технологічної та іншої технічної документації.
Досвідчений метод розробки індивідуальних норм витрат
сировини і матеріалів заснований на безпосередніх замірах витрати МР і обсягів виробленої продукції в лабораторних або виробничих умовах.
Звітно-статистичний метод полягає у визначенні
середньостатистичної величини фактичних витрат матеріальних ресурсів на виробництво одиниці продукції (роботи) на базі звітних даних за минулі роки. Для розрахунку зазвичай використовуються дані бухгалтерського і складського обліку.
Яке ж
ЗНАЧЕННЯ НОРМУВАННЯ МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ?
Норми є важливою умовою раціонального використання ресурсів, а так само знаряддям ефективного впливу на економію МР. Як вже зазначалося - основним принципом наукового нормування МР є прогресивність норм, які виступають важливою умовою безупинного зниження суспільно необхідних витрат на виробництво продукції.
Базою для розробки прогресивних норм служать:
- Передова техніка;
- Маловідходних технологій;
- Досконала організація виробництва і праці.
Прогресивні норми витрати МР впливають на вдосконалення матеріально-технічних умов виробництва. Це досягається заміною застарілої техніки, впровадженням нових технологічних процесів, вдосконаленням організації виробництва і матеріально-технічного постачання. Результатом впровадження даних норм у виробництво має виражатися в конкретній економії МР, у прирості випуску продукції і зниження її собівартості.
Таким чином:
1. Ефективне використання МР, зниження норм їх витрати забезпечує можливість додаткового випуску продукції. Тобто, зменшення витрати сировини й матеріалів на одиницю продукції (або на одиницю виконуваної роботи) дозволяє при незмінній кількості засобів виробництва випустити більшу кількість кінцевої продукції (це особливо помітно в умовах серійного і масового виробництв).
2. Зменшення витрати основних і допоміжних матеріалів на одиницю випущеної продукції дозволяє так само знизити витрата електроенергії, інструмента і допоміжних матеріалів (використовуваних при обслуговуванні й експлуатації обладнання) на одиницю продукції, що випускається. Тобто, у сукупності загальне зниження витрати МР на одиницю випущеної продукції (виконуваної роботи) впливає на величину собівартості продукції.
3. Через собівартість продукції зниження норм витрат МР, позитивно впливає на показники виробничо-господарської діяльності промислових підприємств (прибуток від реалізації продукції, рентабельність виробництва).
ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СТАНУ НОРМУВАННЯ ВИТРАТ МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ.
Основні функції нормування на підприємстві:
- Розробка специфікованих і зведених норм витрат МР на нову продукцію;
- Внесення змін і перегляд чинних норм витрати по коректувань конструкторської та технологічної документації;
- Доведення до відділів і цехів підприємства діючих норм витрати і контроль їх виконання;
- Аналіз фактичних витрат МР за звітний період та підготовка статистичної звітності про виконання норм витрат;
- Розробка плану організаційно-технічних заходів щодо економії МР, організація його реалізації та контролю за виконанням.
Організація нормування на підприємстві покладається на бюро (групу, сектор, відділ) матеріальних нормативів. в залежності від розміру підприємства, типу виробництва і рівня автоматизації використовуються різні схеми організації нормування. Тобто на підприємствах з дрібносерійним або серійним виробництвом і незначною номенклатурою споживаної сировини і матеріалів, функції нормування зможе виконувати централізоване бюро матеріальних нормативів у взаємодії зі службами управління.
При великосерійному виробництві з широкою номенклатурою використовуваного сировини і матеріалів, доцільніше застосовувати децентралізовану схему організації нормування, таким чином у цьому випадку не буде потрібно збільшення числа працівників, що спеціалізуються виключно на функціях нормування.
ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ НОРМУВАННЯ
МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ.
Шляхи вдосконалення системи нормування витрат МР можна визначити за такими чинниками.
Фактор вдосконалення методології розрахунку норм витрат МР включає:
1. Удосконалення методів розрахунку норм витрат МР.
2. Розробка типових методик розрахунку норм витрат.
Встановлення раціональних характерних вимірників норм витрати.
Максимальне охоплення об'єктів нормування (підприємств) нормами.
Удосконалення методів прогнозування норм витрати.
Встановлення оптимальних строків оновлення норм витрати МР.
Фактор поліпшення організації процесу нормування витрат МР включає:
Удосконалення структури загальнодержавної системи матеріальних норм і нормативів.
Удосконалення структури служб нормування на підприємствах.
Упорядкування процесу формування норм на різних рівнях управління виробництвом.
Удосконалення організаційних засад розробки норм витрати.
Вибір оптимальних варіантів ступеня централізації процесу нормування на підприємстві.
Удосконалення контролю за нормами витрати.
Ліквідація дублювання при розрахунку норм.
Регламентація процесу затвердження норм витрат МР.
Фактор вдосконалення оціночних показників використання МР включає:
Удосконалення процесу розрахунку оціночних показників по різних об'єктах нормування.
Удосконалення методів розрахунку показників.
Вибір раціональних варіантів вихідних даних для розрахунку показників.
Удосконалення процесу встановлення директивних показників використання матеріальних ресурсів.
Раціональне поєднання цих чинників на кожному окремому підприємстві дозволяє планомірно знижувати матеріаломісткість продукції, що випускається, скорочувати використовувані і невикористовувані технологічні відходи, знижувати собівартість продукції, що випускається.
Постійне збільшення використовуваних у виробництві знарядь праці, розширення обсягів виробництва, введення в дію нових основних фондів і капітальне будівництво вимагають все більшої і більшої кількості сировини, матеріалів, палива і енергії. Сировина, матеріали, паливо і енергія об'єднаємо в даному контексті загальним поняттям - матеріальні ресурси (надалі МР) хоча дане поняття набагато ширше.
Перехід до ринкової системи економіки, вимагає наукового нормування МР. Об'єктивною розрахунковою базою як планів соціально-економічного розвитку, так і планів галузей народного господарства і промислових підприємств є науково обгрунтовані нормативи і розраховані на їх основі норми витрат матеріальних ресурсів. Введемо необхідні поняття.
Норма - лат. norma - керівне начало, правило, зразок
узаконене встановлення, порядок, визнаний бути обов'язковим;
встановлена міра, середня величина якого-небудь показника.
Істотні ознаки норми:
обов'язковість виконання;
наявність об'єктивних умов для існування і стимулів для втілення в життя.
Норма - величина, мінлива в часі. Її зміна обумовлена змінами в розвитку тієї області людської діяльності, для якої вона встановлена.
Нормативи витрати МР - поелементні складові норм витрат сировини і матеріалів. До них відносяться:
показники технологічних відходів і втрат сировини і матеріалів у виробництві;
питомі витрати у виробництві матеріальних ресурсів на одиницю площі, обсягу, довжини, маси і т.д.
Нормування являє собою процес встановлення норми. Нормування витрати МР - це регламентація використання предметів праці. Даний процес припускає глибоке знання економічної сутності, ролі і значення різних видів норм і нормативів в плануванні виробництва та його матеріально-технічного забезпечення.
Нормування використання МР передбачає:
розробку норм їх споживання у виробництві при випуску продукції;
коригування діючих норм;
затвердження і доведення норм до виробничих дільниць і бригад.
Нормування витрати МР включає:
вивчення впливу умов виробництва, що визначають витрата МР на одиницю продукції, що випускається, з метою оптимального вибору матеріалів, впровадження прогресивної технології, вибору найбільш раціональної організації виробництва;
визначення витрат МР, необхідного для виконання певної роботи, виходячи зі сформованого організаційного і технічного рівня виробництва;
забезпечення максимальної економії МР (при обов'язковому дотриманні необхідної якості продукції і робіт) за рахунок використання сучасного обладнання та інструменту.
Для більш детального представлення процесу нормування розглянемо
Техніко - економічна характеристика ПІДПРИЄМСТВА.
У процесі створення матеріальних благ людина впливає засобами праці на предмети праці. Вартісна оцінка сукупності засобів і предметів праці визначає - виробничі фонди.
Основні виробничі фонди - частина виробничих (ОсПФ) фондів яка бере участь у процесі виробництва тривалий час, і переносить
свою вартість на продукцію, що випускається по частинах.
Органами Державного Комітету з Статистикою встановлена така класифікація ОсПФ по групах:
1. Будинки. 2. Споруди. 3. Передавальні пристрої.
4. Машини та обладнання. 5. Транспортні засоби.
6. Інструмент. 7. Виробничий інвентар.
8. Господарський інвентар. 9. Робоча і продуктивна худоба.
9. Багаторічні насадження. 11. Капітальні витрати на поліпшення земель.
12. Інші основні фонди.
Співвідношення окремих груп ОсПФ представляє їх видову (виробничу) структуру.
Введемо поняття виробничої потужності підприємства.
Виробнича потужність підприємства - максимально висо-(ПМП) кий випуск готової продукції в натуральному виразі за одиницю часу, при повному використанні всіх основних виробничих фондів, з урахуванням передових технологій, організації праці і т.д.
Величину ПМП визначає обсяг основних виробничих фондів і ступінь їх використання.
Виробнича потужність підприємства розглядається як:
1. Вхідна виробнича потужність (ПМ на початок року).
2. Вихідна виробнича потужність (ПМ на кінець року).
3. Проектна потужність.
Існує єдина
СИСТЕМА ПРОГРЕСИВНИХ НОРМ І НОРМАТИВІВ ВИТРАТ
МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ.
Основна мета створення даної системи полягає в науковій обгрунтованості, пропорційності і збалансованості планів, в глибокому виявленні і використанні резервів підвищення ефективності виробництва. В даний час система норм і нормативів представляє собою комплекс науково обгрунтованих трудових, матеріальних і фінансових норм, порядок і методи їх формування, оновлення і використання при розробці перспективних і поточних планів.
Показники в системі норм поділяються на такі основні групи:
1. Нормативи ефективності суспільного виробництва. Вони визначають співвідношення результатів виробничої діяльності та витрачених на їх досягнення трудових і матеріальних ресурсів. Приватними показниками рівня ефективності використання окремих видів ресурсів є: продуктивність праці, фондовіддача та матеріалоємність виробництва.
2. Норми і нормативи витрат праці та заробітної плати (норми часу на вид продукції, норми виробітку, тарифні ставки, посадові оклади ...).
3. Норми і нормативи витрат МР які визначають витрата МР в основному і допоміжному виробництві, на ремонт і експлуатацію основних фондів, у капітальному будівництві, встановлюють норми виробничих, збутових, товарних запасів сировини, матеріалів і палива.
4. Норми і нормативи використання виробничих потужностей і норми тривалості освоєння виробничих потужностей.
5. Нормативи питомих капітальних вкладень на одиницю вводяться потужностей, реконструкцію діючих або на приріст виробництва продукції.
6. Норми і нормативи використання обладнання.
7. Фінансові норми і нормативи. Визначають взаємовідносини з бюджетом, формування фонду оплати праці та інші сторони господарської діяльності підприємства.
8. Норми грошових витрат на виробництво (відрахування на цільові заходи, оплата послуг, обслуговування та ін.)
9. Соціально-економічні норми і нормативи. Містять розумні норми особистого споживання.
10. Норми і нормативи охорони навколишнього середовища.
На підприємстві система норм трансформується в нормативну базу самостійно ними розробляються довгострокових і короткострокових планів. Нормативна база повинна враховувати специфіку виробничих процесів на підприємстві, передбачати повне використання потужностей, застосування прогресивних науково обгрунтованих норм витрат праці, витрат МР, здійснення економічно доцільних замін матеріалів і виробів.
Введемо чергове поняття.
Норма витрати - суспільно необхідну кількість сировини, матеріалів, палива, енергії на виробництво одиниці продукції (роботи).
За своїм змістом норма витрати є плановою величиною. Її не можна ототожнювати з фактичними витратами ресурсів, що склалися при виробництві продукції на тому чи іншому підприємстві. Тому норма витрати - це не обліковий показник витрат ресурсів, а орієнтир на передовий вітчизняний і світовий досвід організації виробництва, досягнення науково-технічного прогресу в галузі раціонального використання сировини, матеріалів, палива і енергії. Норми витрати, що відображають суспільно необхідні витрати ресурсів, називають прогресивними.
Прогресивні норми повинні відповідати таким основним вимогам:
- Враховувати передовий виробничий досвід і його широке поширення при виробництві даного виду продукції;
- Орієнтувати на планомірне впровадження досягнень науки і техніки, постійне вдосконалення методів організації виробництва;
- Бути динамічними, встановлюватися на певний період часу і змінюватися відповідно з організаційними, технічними та економічними змінами умов виробництва;
- Бути технічно й економічно обгрунтованими,
сприяти зниженню собівартості продукції, що випускається.
Наступне поняття
Об'єкт нормування - вид продукції (роботи) на виробництво якої визначається норма витрат.
Одиниця продукції - окремий екземпляр штучної продукції чи певну кількість продукції в одиницях вимірювання маси, об'єму, площі, вартості і т.д.
Класифікація норм витрати. За ступенем деталізації об'єкта нормування розрізняють.
Індивідуальні - норми витрат матеріальних ресурсів, коли як об'єкт нормування виступає конкретна одиниця продукції (робота) - технологічна операція, складальна одиниця, комплект і т.д.
Застосовуються для визначення потреби в МР підприємств (об'єднань), а так само для організації матеріально-технічного забезпечення робочих місць, дільниць, цехів.
Групові - норми витрат МР на виробництво укрупненої одиниці однотипної продукції (роботи). Наприклад вантажного автомобіля, трактора, телевізора і т.п.
Залежать від структури виробництва і індивідуальних норм витрат. Застосовуються на верхніх рівнях планування матеріально-технічного забезпечення.
За ступенем укрупнення сировини і матеріалів розрізняють. Специфіковані - норми витрат на одиницю продукції (роботи) конкретних видів МР в асортименті за типорозмірами, маркам, профілів, складу і т.п.
Розробляється як правило у формі індивідуальної норми витрати МР на технологічну операцію, деталь, готовий виріб. Призначені для визначення потреби в сировині та матеріалах в процесі формування договорів поставки, і т.п. У практиці планування і організації матеріально-технічного забезпечення не застосовуються.
Зведені - норми витрат однорідних видів МР на виготовлення виробу або однотипної групи виробів. Можуть бути й індивідуальними та груповими. Визначаються підсумовуванням специфікованих норм витрат ресурсів входять в одну групу. Окрім сировини і матеріалів споживаних на підприємстві при виготовленні продукції, до складу групових зведених норм включається витрата МР на покупні комплектуючі вироби. Групові зведені норми визначаються як середньозважені індивідуальних зведених норм витрат. Зведені норми застосовуються для розрахунку річної потреби в МР.
За періодом дії норми витрат сировини і матеріалів в промисловості розрізняють.
Річні - норми витрати (індивідуальні та групові) визначають середньорічну планову величину потреби в сировині і матеріалах на виробництво одиниці продукції. Можуть застосовуватися більш оперативні піврічні, квартальні, тижневі норми витрати МР.
Вимірники норм витрати. Вибір одиниці виміру норми витрати випливає з її визначення: вона повинна містити як вимірювач витрати матеріального ресурсу, так і вимірник обсягу продукції (роботи). Тому розмірність норми витрати записується дробом, у чисельнику якої - одиниця вимірювання витрати МР, а в знаменнику одиниця виміру обсягу продукції (роботи), яка може вимірюватися в натуральних і вартісних показниках. Одиниці виміру витрат сировини і матеріалів в індивідуальних нормах витрати записуються, як правило, у фізичних одиницях міжнародної системи СІ. З-за великої різноманітності МР застосовуються на підприємствах, для вимірювання витрати застосовують поряд з фізичними, так звані умовні одиниці.
Вимірювач норм витрати повинен:
- Найбільш повно і ефективно характеризувати економічну суть виробничого споживання матеріальних ресурсів;
- Враховувати специфіку використання МР, при виробництві конкретних видів продукції і робіт;
- Відповідати одиницям виміру обсягу виробництва продукції (робіт) встановленим для даного рівня планування;
- Орієнтувати на кінцеві результати виробництва, застосування економічних методів управління матеріальними ресурсами.
Розглянемо основні методи нормування матеріальних ресурсів.
Розрахунково-аналітичний метод розробки індивідуальних
норм витрат сировини і матеріалів передбачає поелементне
визначення витрат МР, що входять до складу норми, за даними
проектної, конструкторської, технологічної та іншої технічної документації.
Досвідчений метод розробки індивідуальних норм витрат
сировини і матеріалів заснований на безпосередніх замірах витрати МР і обсягів виробленої продукції в лабораторних або виробничих умовах.
Звітно-статистичний метод полягає у визначенні
середньостатистичної величини фактичних витрат матеріальних ресурсів на виробництво одиниці продукції (роботи) на базі звітних даних за минулі роки. Для розрахунку зазвичай використовуються дані бухгалтерського і складського обліку.
Яке ж
ЗНАЧЕННЯ НОРМУВАННЯ МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ?
Норми є важливою умовою раціонального використання ресурсів, а так само знаряддям ефективного впливу на економію МР. Як вже зазначалося - основним принципом наукового нормування МР є прогресивність норм, які виступають важливою умовою безупинного зниження суспільно необхідних витрат на виробництво продукції.
Базою для розробки прогресивних норм служать:
- Передова техніка;
- Маловідходних технологій;
- Досконала організація виробництва і праці.
Прогресивні норми витрати МР впливають на вдосконалення матеріально-технічних умов виробництва. Це досягається заміною застарілої техніки, впровадженням нових технологічних процесів, вдосконаленням організації виробництва і матеріально-технічного постачання. Результатом впровадження даних норм у виробництво має виражатися в конкретній економії МР, у прирості випуску продукції і зниження її собівартості.
Таким чином:
1. Ефективне використання МР, зниження норм їх витрати забезпечує можливість додаткового випуску продукції. Тобто, зменшення витрати сировини й матеріалів на одиницю продукції (або на одиницю виконуваної роботи) дозволяє при незмінній кількості засобів виробництва випустити більшу кількість кінцевої продукції (це особливо помітно в умовах серійного і масового виробництв).
2. Зменшення витрати основних і допоміжних матеріалів на одиницю випущеної продукції дозволяє так само знизити витрата електроенергії, інструмента і допоміжних матеріалів (використовуваних при обслуговуванні й експлуатації обладнання) на одиницю продукції, що випускається. Тобто, у сукупності загальне зниження витрати МР на одиницю випущеної продукції (виконуваної роботи) впливає на величину собівартості продукції.
3. Через собівартість продукції зниження норм витрат МР, позитивно впливає на показники виробничо-господарської діяльності промислових підприємств (прибуток від реалізації продукції, рентабельність виробництва).
ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СТАНУ НОРМУВАННЯ ВИТРАТ МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ.
Основні функції нормування на підприємстві:
- Розробка специфікованих і зведених норм витрат МР на нову продукцію;
- Внесення змін і перегляд чинних норм витрати по коректувань конструкторської та технологічної документації;
- Доведення до відділів і цехів підприємства діючих норм витрати і контроль їх виконання;
- Аналіз фактичних витрат МР за звітний період та підготовка статистичної звітності про виконання норм витрат;
- Розробка плану організаційно-технічних заходів щодо економії МР, організація його реалізації та контролю за виконанням.
Організація нормування на підприємстві покладається на бюро (групу, сектор, відділ) матеріальних нормативів. в залежності від розміру підприємства, типу виробництва і рівня автоматизації використовуються різні схеми організації нормування. Тобто на підприємствах з дрібносерійним або серійним виробництвом і незначною номенклатурою споживаної сировини і матеріалів, функції нормування зможе виконувати централізоване бюро матеріальних нормативів у взаємодії зі службами управління.
При великосерійному виробництві з широкою номенклатурою використовуваного сировини і матеріалів, доцільніше застосовувати децентралізовану схему організації нормування, таким чином у цьому випадку не буде потрібно збільшення числа працівників, що спеціалізуються виключно на функціях нормування.
ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ НОРМУВАННЯ
МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ.
Шляхи вдосконалення системи нормування витрат МР можна визначити за такими чинниками.
Фактор вдосконалення методології розрахунку норм витрат МР включає:
1. Удосконалення методів розрахунку норм витрат МР.
2. Розробка типових методик розрахунку норм витрат.
Встановлення раціональних характерних вимірників норм витрати.
Максимальне охоплення об'єктів нормування (підприємств) нормами.
Удосконалення методів прогнозування норм витрати.
Встановлення оптимальних строків оновлення норм витрати МР.
Фактор поліпшення організації процесу нормування витрат МР включає:
Удосконалення структури загальнодержавної системи матеріальних норм і нормативів.
Удосконалення структури служб нормування на підприємствах.
Упорядкування процесу формування норм на різних рівнях управління виробництвом.
Удосконалення організаційних засад розробки норм витрати.
Вибір оптимальних варіантів ступеня централізації процесу нормування на підприємстві.
Удосконалення контролю за нормами витрати.
Ліквідація дублювання при розрахунку норм.
Регламентація процесу затвердження норм витрат МР.
Фактор вдосконалення оціночних показників використання МР включає:
Удосконалення процесу розрахунку оціночних показників по різних об'єктах нормування.
Удосконалення методів розрахунку показників.
Вибір раціональних варіантів вихідних даних для розрахунку показників.
Удосконалення процесу встановлення директивних показників використання матеріальних ресурсів.
Раціональне поєднання цих чинників на кожному окремому підприємстві дозволяє планомірно знижувати матеріаломісткість продукції, що випускається, скорочувати використовувані і невикористовувані технологічні відходи, знижувати собівартість продукції, що випускається.