ЗМІСТ
ВСТУП
1. Теоретичні основи вивчення емоцій
2. Проблеми емоційної нестійкості особистості
3. Вплив стресу на психологічне здоров'я людини
ВИСНОВОК
ЛІТЕРАТУРА
ВСТУП
Тривале та регулярне перебування в деяких емоційних станах згубно впливає на стан організму і призводить до виникнення соматичних розладів. Такого роду захворювання називають психосоматичними, а емоції, їх викликають, - руйнують переживаннями.
Якщо людина механічно, шаблонно реагує на людей і обставини руйнують переживаннями, він, по суті справи, дає їм змогу скорочувати йому життя. Тому у нього є всі підстави не дозволити стороннім людям і обставинам керувати його настроєм. В даний час загострилася проблема психологічного стану людини.
У ряді професій емоційна стійкість як складова частина психологічного здоров'я є важливою характеристикою особистості. Наявність емоційної нестійкості в особистості може призвести до серйозних особистісним проблем, а також до нездатності професійно здійснювати свою роботу. У даному контексті рівень емоційної нестійкості є значущим критерієм для прогнозу успішності професійної діяльності.
Проблема емоційних станів стала систематично розроблятися у вітчизняній психології порівняно недавно.
Багатьма авторами були поставлені і певною мірою дозволені важливі теоретичні питання, намічені шляхи їх наукової розробки
Актуальність проблеми емоційної нестійкості людини та її вплив на психологічне здоров'я людини стає очевидною при вивченні його соціально-психологічних характеристик, коли ця особливість розглядається як якість, що впливає на адекватність міжособистісного спілкування.
Дійсно, в ряді робіт емоційна нестійкість, прояв стресових ситуацій розглядаються як провідний чинник формування дезадаптивних поведінки (Аболина Л.М., Азаров В.М., Бойко В.В., Дашкевич О.В., Дьяченко М.І. та ін .).
Емоції вивчали такі вчені як: Н.Д. Левітова, Б.Г. Ананьєв, В.М. Мясищев, А.Г. Ковальов, А.Ц. Пуні, К.К. Платонов, В.С. Мерлін, Ю.Є. Сосновікова.
1. Теоретичні основи вивчення емоцій
Емоція як процес є діяльність оцінювання надходить у мозок інформації про зовнішній та внутрішній світ. Емоція оцінює дійсність і доводить свою оцінку до відома організму на мові переживань. Емоції погано піддаються вольовий регулюванню, їх важко викликати за своїм бажанням [1].
Емоційний процес включає три основних компоненти.
Перший - це емоційне збудження, що визначає мобілізаційні зрушення в організмі. У всіх випадках, коли відбувається подія, що має значення для індивіда, і така подія констатується у формі емоційного процесу, відбувається наростання збудливості, швидкості та інтенсивності перебігу психічних, моторних та вегетативних процесів. В окремих випадках під впливом таких подій збудливість може, навпаки, зменшуватися [3].
Другий компонент - знак емоції: позитивна емоція виникає тоді, коли подія оцінюється як позитивне, негативна - коли воно оцінюється як негативне. Позитивна емоція спонукає дії підтримки позитивного події, негативна - спонукає дії, спрямовані на усунення контакту з негативною подією.
Третій компонент - ступінь контролю емоції. Слід розрізняти два стани сильного емоційного збудження: афекти (страх, гнів, радість), при яких ще зберігається орієнтація і контроль, і крайні збудження (паніка, жах, сказ, екстаз, повний відчай), коли орієнтація і контроль практично неможливі [6] .
Емоційне збудження може прийняти також форму емоційної напруги, що виникає у всіх випадках, коли спостерігається сильна тенденція до певних дій, але ця тенденція блокується.
Негативна емоція дезорганізує ту діяльність, яка призводить до її виникнення, але зате організовує дії, спрямовані на зменшення або усунення шкідливих впливів.
Форма емоційного процесу залежить від особливостей викликав її сигнального подразника. Специфічно адресованими будуть всі сигнали, пов'язані з певними потребами, наприклад харчової, сексуальної, дихання і т.п. У разі дуже сильних впливів подразників виникає біль, відраза, пересичення [5].
Іншим джерелом емоційних процесів є передбачення: сигнали болю, сильної і тривалої депривації, що викликають страх; сигнали можливого незадоволення потреби, викликають гнів; сигнали задоволення потреб, викликають надію; сигнали, передбачати невизначений, нова подія, що викликають цікавість.
Один і той самий сигнал викликає різні емоційні реакції в залежності від того, з якою потребою вони пов'язані, і залежно від того, чи має людина можливість відповідно відреагувати на нього плі він цієї можливості позбавлений [6].
Проблеми емоцій, як відомо, відносяться до числа кардинальних проблем психологічної науки. Воля особистості проявляється у вольовому дії, в якому є механізм свідомих і несвідомих рівнів. Регуляцію цілісної людської діяльності можна розглядати на трьох рівнях регуляції: соціальному, психологічному (з підрівнями особистості та індивіда) і біологічному (рівень організму), особливо важливо розглядати її на переходах між рівнями. Кожен з цих рівнів самостійно представлений у вольовому дії певним ланкою і певним видом зворотного зв'язку. Єдність рівнів регуляції породження дії дозволяє зрозуміти різноманіття і складність емоційно-вольової регуляції та вести аналіз відразу двох ступенів психіки: свідомого і несвідомого.
Особистість, як ієрархічна система мотивів і суб'єкт вольової дії, здатна заповнити недолік спонукання своїм вольовим зусиллям. Вольове зусилля є додатковим спонуканням до мети, яким особистість зводить (мобілізує, пригнічує, гальмує, регулює) динамічну сторону мотивації до певного оптимізму, робить динаміку породження дії керованої, підпорядковує динаміку соціальним змістом.
Вольове зусилля тісно пов'язане з умінням людини стримувати і координувати свої емоції. Вольове зусилля - «психологічний феномен центрального походження, воно проявляється у вирішенні антагонізму підрівнів регуляції породження дії на користь провідного вищого рівня з представленим у свідомості смислотворческім мотивом, виявляється воно шляхом заповнення особистістю спонукальних можливостей ідеального мотиву». [2].
2. Проблеми емоційної нестійкості особистості
Розглядаючи проблеми емоційної нестійкості автори описують його як сукупність різноманітних особливостей і проявів, найбільш характерними з яких є наступні характеристики.
Мінливість настрою і нестійкість емоційних реакцій відзначалася в роботах К.К. Платонова і Л.М. Шварца, які до емоційно нестійким відносять, підвищено збудливих, чутливих людей, схильних до частої зміни емоційних станів. Вони вказують на специфіку динаміки емоційної сфери, а також вольових якостей особистості.
Такої ж думки про емоційної нестійкості дотримується В.Г. Норакидзе, описуючи її за допомогою механізму зміни емоцій протилежних знаків. У роботах В.Г. Норакидзе, П.Б. Ганнушкіна і А.Є. Личко, показник емоційної нестійкості використовується для діагностики різних психічних захворювань.
Емоційна нестійкість співвідноситься з динамічністю настроїв і емоцій у дослідженнях Н.Д. Левітова. Саме Левітів розглядав її як рису характеру.
Переважання негативних емоційних оцінок як особливість емоційної нестійкості була в роботах Д. Уотсона і Л. Кларк, де зазначалося, що людям з подібною акцентуацією властива висока негативна аффективность, переживання дискомфорту протягом тривалого періоду в багатьох, навіть не несучих загрози ситуаціях.
В цілому такі люди більш інтровертірованний і схильні фіксуватися на негативних сторонах своєї особистості і світу, в якій вони включені [4].
Важливою складовою у синдромі емоційної нестійкості є невротизм. У емоційно нестійких людей дану особливість відзначали Л.П. Баданіна, Л.М. Мітіна, Є.Г. Щукіна, Г. Айзенк, Р. Кеттел та ін Невротизм вчителів як накопичення нервової напруги може виявлятися в різних невротичних симптомах, наприклад, в неспокійному сні, безпричинних страхи, уразливості і т.п.
Дана особливість є причиною труднощів в міжособистісному спілкуванні. Так, В.М. Куніцина об'єд нила невтотізірованних людей, а також осіб з низькою саморегуляцією до групи найбільших неуспішних і погано адаптуються. Крайня вираженість невротизма може сприяти виникненню різних неврозів і психопатій у емоційно нестійких людей. Необхідно виділити дві основні групи факторів виникнення і протікання емоційної стійкості: зовнішні (об'єктивно існуючі) і внутрішні (суб'єктивно існуючі).
Серед внутрішніх чинників можна виділити фізіологічну реактивність (емоційну збудливість), властивості нервової системи (силу, рухливість, врівноваженість) і стійкі психологічні особливості особистості (тривожність, екстра - інтроверсію, організованість вольового контролю, акцентуації характеру).
Емоційним параметрами відводиться домінуюча роль у детермізаціі емоційної стійкості. До таких параметрів Л.М. Аболина відніс: змістовний, або когнітивний (відбиток об'єкта емоцій), якісний (знак, модальність емоції), формальнодінаміческій (час і інтенсивність переживань) і експресивний (вираз емоцій у поведінці) параметри.
Л.М. Аболина прийшов до висновку, що "емоційна стійкість не може бути ототожнена з будь-якої окремої емоційної особливістю. Багато в чому рівень емоційної стійкості залежить від загального співвідношення параметрів". Не виявлено однозначної залежності між емоційною стійкістю (в тому числі і нестійкістю) і перерахованими чинниками, і всі ці фактори опосередковані процесом психологічної регуляції.
3. Вплив стресу на психологічне здоров'я людини
Психологічне здоров'я - це важливий компонент у розвитку особистості, саме від нього залежить загальний психологічний стан людини, її самопочуття, доброзичливість, вміння справлятися з життєвими труднощами і багато іншого.
Психологічне здоров'я багато в чому залежить від уміння координувати свій психічний стан. Важливим аспектом у цьому питанні є психічна регуляція особистості.
Граве П.С., вивчаючи питання психічної регуляції, пов'язані з впливом стресу на психічне здоров'я людини, виділив такі рівні регулювання:
1) вегетативно-гуморальний, що підтримує гомеостаз;
2) нервово-соматичний або рефлекторний;
3) підсвідомий, що забезпечує економічність поведінки;
4) емоційний з аварійними (видовими) алгоритмами поведінки;
5) свідомий, розробляє стратегію і тактику цілісного поведінки [5].
Останнім часом пропонується спроба розробити теоретичну схему визначення функціональних особливостей емоційної регуляції діяльності, визначивши її місце в загальній структурі регуляції діяльності.
Цінності особистості не тільки можуть усвідомлюватись нею, але й викликають певне емоційне відношення у неї. Емоції, пережиті особистістю по відношенню до власних цінностей, є актуальним регулятором діяльності на етапі орієнтування.
Основною функцією емоційного ставлення на етапі орієнтування є узгодження обираних особистістю способів досягнення цілей діяльності з утриманням її основних цінностей.
Відомо, що різні емоційні стани по-різному позначаються на ефективній вольової регуляції, послаблюючи або посилюючи її.
У разі різноскерованості мотиваційних і емоційних процесів вольова регуляція може полягати у зменшенні небажаних емоційних станів, тобто зводитися до довільної регуляції емоційних процесів.
При цьому довільне посилення мотивації може не виступати особливої завданням, якщо рівень мотивації досить високий для ініціації діяльності. У деяких випадках (наприклад, у стані страху, невпевненості) потрібно якраз створення додаткового спонукання, що викликає дію, незважаючи на протидію цьому емоційний стан [7].
Закономірності довільної регуляції емоційних процесів і мотивації не збігаються між собою, хоча і мають низку спільних рис і мають загальний «знаменник» - особистість людини.
Однак, якщо в техніці саморегуляції емоційних станів в значній мірі можна навчатися, то вміння вольової регуляції дії необхідно виховувати, розширюючи зміст ціннісно-смислової сфери свідомості, формуючи тверді переконання та міцні життєві цілі.
ВИСНОВОК
Питання, пов'язані з емоціями, стресовими ситуаціями та впливом на загальний психологічне здоров'я людини завжди будуть актуальними в сучасному суспільстві.
Незважаючи на те, що на сьогоднішній день суспільство володіє різними ресурсами, технічними досягненнями, що забезпечують людини технічними зручностями, швидкістю передачі інформації, що дає велику економію часу і часових ресурсів, так необхідних сучасній людині.
Проте до цих пір багато хто з нас не вміють регулювати свій емоційний стан, пов'язаний із зовнішніми факторами і внутрішньої оцінкою особистості на певні умови навколишньої дійсності.
Таким чином, кожна людина повинна в ідеалі володіти високим психічним здоров'ям, щоб протистоять стресових факторів, що оточують сучасну особистість всюди.
Соціальна нестабільність і високий динамізм розвитку життя в нашій країні вимагають від людини певного рівня внутрішньої емоційної стійкості.
Знання особливостей емоційної нестійкості особистості може допомогти в справі профілактики можливих особистісних та емоційних порушень, пов'язаних з акцентуацією або негативними тенденціями розвитку цієї риси в особистості.
ЛІТЕРАТУРА
1. Маклаков А.Г. Загальна психологія / О.Г. Маклаков. - СПб: Питер, 2006. - 582 с.
2. Мананікова Є.М. Психологія особистості / О.М. Мананікова. - 2-е вид. - М.: Дашков і К, 2009. - 218 с.
3. Немов Р.С. Загальна психологія: [крат. курс] / Р.С. Немов. - СПб.: Пітер, 2008. - 304 с.
4. Психологічний словник. / Под ред. А.В. Петровського. - Ростов-на-Дону, 1999. - 364 с.
5. Рубінштейн С.Л. Основи загальної психології / С.Л. Рубінштейн. - СПб.: Пітер, 2007. - 712 с.
6. Саблін В.С. Психологія людини: підручник / В.С. Саблін, С.П. Слаква. - М.: Дашков і К, 2006. - 741 с.
7. Столяренко Л.Д. Основи психології / Л.Д. Столяренко. - 8-е изд., Перераб. і доп. - Ростов н / Д: Фенікс, 2003. - 671 с.
ВСТУП
1. Теоретичні основи вивчення емоцій
2. Проблеми емоційної нестійкості особистості
3. Вплив стресу на психологічне здоров'я людини
ВИСНОВОК
ЛІТЕРАТУРА
ВСТУП
Тривале та регулярне перебування в деяких емоційних станах згубно впливає на стан організму і призводить до виникнення соматичних розладів. Такого роду захворювання називають психосоматичними, а емоції, їх викликають, - руйнують переживаннями.
Якщо людина механічно, шаблонно реагує на людей і обставини руйнують переживаннями, він, по суті справи, дає їм змогу скорочувати йому життя. Тому у нього є всі підстави не дозволити стороннім людям і обставинам керувати його настроєм. В даний час загострилася проблема психологічного стану людини.
У ряді професій емоційна стійкість як складова частина психологічного здоров'я є важливою характеристикою особистості. Наявність емоційної нестійкості в особистості може призвести до серйозних особистісним проблем, а також до нездатності професійно здійснювати свою роботу. У даному контексті рівень емоційної нестійкості є значущим критерієм для прогнозу успішності професійної діяльності.
Проблема емоційних станів стала систематично розроблятися у вітчизняній психології порівняно недавно.
Багатьма авторами були поставлені і певною мірою дозволені важливі теоретичні питання, намічені шляхи їх наукової розробки
Актуальність проблеми емоційної нестійкості людини та її вплив на психологічне здоров'я людини стає очевидною при вивченні його соціально-психологічних характеристик, коли ця особливість розглядається як якість, що впливає на адекватність міжособистісного спілкування.
Дійсно, в ряді робіт емоційна нестійкість, прояв стресових ситуацій розглядаються як провідний чинник формування дезадаптивних поведінки (Аболина Л.М., Азаров В.М., Бойко В.В., Дашкевич О.В., Дьяченко М.І. та ін .).
Емоції вивчали такі вчені як: Н.Д. Левітова, Б.Г. Ананьєв, В.М. Мясищев, А.Г. Ковальов, А.Ц. Пуні, К.К. Платонов, В.С. Мерлін, Ю.Є. Сосновікова.
1. Теоретичні основи вивчення емоцій
Емоція як процес є діяльність оцінювання надходить у мозок інформації про зовнішній та внутрішній світ. Емоція оцінює дійсність і доводить свою оцінку до відома організму на мові переживань. Емоції погано піддаються вольовий регулюванню, їх важко викликати за своїм бажанням [1].
Емоційний процес включає три основних компоненти.
Перший - це емоційне збудження, що визначає мобілізаційні зрушення в організмі. У всіх випадках, коли відбувається подія, що має значення для індивіда, і така подія констатується у формі емоційного процесу, відбувається наростання збудливості, швидкості та інтенсивності перебігу психічних, моторних та вегетативних процесів. В окремих випадках під впливом таких подій збудливість може, навпаки, зменшуватися [3].
Другий компонент - знак емоції: позитивна емоція виникає тоді, коли подія оцінюється як позитивне, негативна - коли воно оцінюється як негативне. Позитивна емоція спонукає дії підтримки позитивного події, негативна - спонукає дії, спрямовані на усунення контакту з негативною подією.
Третій компонент - ступінь контролю емоції. Слід розрізняти два стани сильного емоційного збудження: афекти (страх, гнів, радість), при яких ще зберігається орієнтація і контроль, і крайні збудження (паніка, жах, сказ, екстаз, повний відчай), коли орієнтація і контроль практично неможливі [6] .
Емоційне збудження може прийняти також форму емоційної напруги, що виникає у всіх випадках, коли спостерігається сильна тенденція до певних дій, але ця тенденція блокується.
Негативна емоція дезорганізує ту діяльність, яка призводить до її виникнення, але зате організовує дії, спрямовані на зменшення або усунення шкідливих впливів.
Форма емоційного процесу залежить від особливостей викликав її сигнального подразника. Специфічно адресованими будуть всі сигнали, пов'язані з певними потребами, наприклад харчової, сексуальної, дихання і т.п. У разі дуже сильних впливів подразників виникає біль, відраза, пересичення [5].
Іншим джерелом емоційних процесів є передбачення: сигнали болю, сильної і тривалої депривації, що викликають страх; сигнали можливого незадоволення потреби, викликають гнів; сигнали задоволення потреб, викликають надію; сигнали, передбачати невизначений, нова подія, що викликають цікавість.
Один і той самий сигнал викликає різні емоційні реакції в залежності від того, з якою потребою вони пов'язані, і залежно від того, чи має людина можливість відповідно відреагувати на нього плі він цієї можливості позбавлений [6].
Проблеми емоцій, як відомо, відносяться до числа кардинальних проблем психологічної науки. Воля особистості проявляється у вольовому дії, в якому є механізм свідомих і несвідомих рівнів. Регуляцію цілісної людської діяльності можна розглядати на трьох рівнях регуляції: соціальному, психологічному (з підрівнями особистості та індивіда) і біологічному (рівень організму), особливо важливо розглядати її на переходах між рівнями. Кожен з цих рівнів самостійно представлений у вольовому дії певним ланкою і певним видом зворотного зв'язку. Єдність рівнів регуляції породження дії дозволяє зрозуміти різноманіття і складність емоційно-вольової регуляції та вести аналіз відразу двох ступенів психіки: свідомого і несвідомого.
Особистість, як ієрархічна система мотивів і суб'єкт вольової дії, здатна заповнити недолік спонукання своїм вольовим зусиллям. Вольове зусилля є додатковим спонуканням до мети, яким особистість зводить (мобілізує, пригнічує, гальмує, регулює) динамічну сторону мотивації до певного оптимізму, робить динаміку породження дії керованої, підпорядковує динаміку соціальним змістом.
Вольове зусилля тісно пов'язане з умінням людини стримувати і координувати свої емоції. Вольове зусилля - «психологічний феномен центрального походження, воно проявляється у вирішенні антагонізму підрівнів регуляції породження дії на користь провідного вищого рівня з представленим у свідомості смислотворческім мотивом, виявляється воно шляхом заповнення особистістю спонукальних можливостей ідеального мотиву». [2].
2. Проблеми емоційної нестійкості особистості
Розглядаючи проблеми емоційної нестійкості автори описують його як сукупність різноманітних особливостей і проявів, найбільш характерними з яких є наступні характеристики.
Мінливість настрою і нестійкість емоційних реакцій відзначалася в роботах К.К. Платонова і Л.М. Шварца, які до емоційно нестійким відносять, підвищено збудливих, чутливих людей, схильних до частої зміни емоційних станів. Вони вказують на специфіку динаміки емоційної сфери, а також вольових якостей особистості.
Такої ж думки про емоційної нестійкості дотримується В.Г. Норакидзе, описуючи її за допомогою механізму зміни емоцій протилежних знаків. У роботах В.Г. Норакидзе, П.Б. Ганнушкіна і А.Є. Личко, показник емоційної нестійкості використовується для діагностики різних психічних захворювань.
Емоційна нестійкість співвідноситься з динамічністю настроїв і емоцій у дослідженнях Н.Д. Левітова. Саме Левітів розглядав її як рису характеру.
Переважання негативних емоційних оцінок як особливість емоційної нестійкості була в роботах Д. Уотсона і Л. Кларк, де зазначалося, що людям з подібною акцентуацією властива висока негативна аффективность, переживання дискомфорту протягом тривалого періоду в багатьох, навіть не несучих загрози ситуаціях.
В цілому такі люди більш інтровертірованний і схильні фіксуватися на негативних сторонах своєї особистості і світу, в якій вони включені [4].
Важливою складовою у синдромі емоційної нестійкості є невротизм. У емоційно нестійких людей дану особливість відзначали Л.П. Баданіна, Л.М. Мітіна, Є.Г. Щукіна, Г. Айзенк, Р. Кеттел та ін Невротизм вчителів як накопичення нервової напруги може виявлятися в різних невротичних симптомах, наприклад, в неспокійному сні, безпричинних страхи, уразливості і т.п.
Дана особливість є причиною труднощів в міжособистісному спілкуванні. Так, В.М. Куніцина об'єд нила невтотізірованних людей, а також осіб з низькою саморегуляцією до групи найбільших неуспішних і погано адаптуються. Крайня вираженість невротизма може сприяти виникненню різних неврозів і психопатій у емоційно нестійких людей. Необхідно виділити дві основні групи факторів виникнення і протікання емоційної стійкості: зовнішні (об'єктивно існуючі) і внутрішні (суб'єктивно існуючі).
Серед внутрішніх чинників можна виділити фізіологічну реактивність (емоційну збудливість), властивості нервової системи (силу, рухливість, врівноваженість) і стійкі психологічні особливості особистості (тривожність, екстра - інтроверсію, організованість вольового контролю, акцентуації характеру).
Емоційним параметрами відводиться домінуюча роль у детермізаціі емоційної стійкості. До таких параметрів Л.М. Аболина відніс: змістовний, або когнітивний (відбиток об'єкта емоцій), якісний (знак, модальність емоції), формальнодінаміческій (час і інтенсивність переживань) і експресивний (вираз емоцій у поведінці) параметри.
Л.М. Аболина прийшов до висновку, що "емоційна стійкість не може бути ототожнена з будь-якої окремої емоційної особливістю. Багато в чому рівень емоційної стійкості залежить від загального співвідношення параметрів". Не виявлено однозначної залежності між емоційною стійкістю (в тому числі і нестійкістю) і перерахованими чинниками, і всі ці фактори опосередковані процесом психологічної регуляції.
3. Вплив стресу на психологічне здоров'я людини
Психологічне здоров'я - це важливий компонент у розвитку особистості, саме від нього залежить загальний психологічний стан людини, її самопочуття, доброзичливість, вміння справлятися з життєвими труднощами і багато іншого.
Психологічне здоров'я багато в чому залежить від уміння координувати свій психічний стан. Важливим аспектом у цьому питанні є психічна регуляція особистості.
Граве П.С., вивчаючи питання психічної регуляції, пов'язані з впливом стресу на психічне здоров'я людини, виділив такі рівні регулювання:
1) вегетативно-гуморальний, що підтримує гомеостаз;
2) нервово-соматичний або рефлекторний;
3) підсвідомий, що забезпечує економічність поведінки;
4) емоційний з аварійними (видовими) алгоритмами поведінки;
5) свідомий, розробляє стратегію і тактику цілісного поведінки [5].
Останнім часом пропонується спроба розробити теоретичну схему визначення функціональних особливостей емоційної регуляції діяльності, визначивши її місце в загальній структурі регуляції діяльності.
Цінності особистості не тільки можуть усвідомлюватись нею, але й викликають певне емоційне відношення у неї. Емоції, пережиті особистістю по відношенню до власних цінностей, є актуальним регулятором діяльності на етапі орієнтування.
Основною функцією емоційного ставлення на етапі орієнтування є узгодження обираних особистістю способів досягнення цілей діяльності з утриманням її основних цінностей.
Відомо, що різні емоційні стани по-різному позначаються на ефективній вольової регуляції, послаблюючи або посилюючи її.
У разі різноскерованості мотиваційних і емоційних процесів вольова регуляція може полягати у зменшенні небажаних емоційних станів, тобто зводитися до довільної регуляції емоційних процесів.
При цьому довільне посилення мотивації може не виступати особливої завданням, якщо рівень мотивації досить високий для ініціації діяльності. У деяких випадках (наприклад, у стані страху, невпевненості) потрібно якраз створення додаткового спонукання, що викликає дію, незважаючи на протидію цьому емоційний стан [7].
Закономірності довільної регуляції емоційних процесів і мотивації не збігаються між собою, хоча і мають низку спільних рис і мають загальний «знаменник» - особистість людини.
Однак, якщо в техніці саморегуляції емоційних станів в значній мірі можна навчатися, то вміння вольової регуляції дії необхідно виховувати, розширюючи зміст ціннісно-смислової сфери свідомості, формуючи тверді переконання та міцні життєві цілі.
ВИСНОВОК
Питання, пов'язані з емоціями, стресовими ситуаціями та впливом на загальний психологічне здоров'я людини завжди будуть актуальними в сучасному суспільстві.
Незважаючи на те, що на сьогоднішній день суспільство володіє різними ресурсами, технічними досягненнями, що забезпечують людини технічними зручностями, швидкістю передачі інформації, що дає велику економію часу і часових ресурсів, так необхідних сучасній людині.
Проте до цих пір багато хто з нас не вміють регулювати свій емоційний стан, пов'язаний із зовнішніми факторами і внутрішньої оцінкою особистості на певні умови навколишньої дійсності.
Таким чином, кожна людина повинна в ідеалі володіти високим психічним здоров'ям, щоб протистоять стресових факторів, що оточують сучасну особистість всюди.
Соціальна нестабільність і високий динамізм розвитку життя в нашій країні вимагають від людини певного рівня внутрішньої емоційної стійкості.
Знання особливостей емоційної нестійкості особистості може допомогти в справі профілактики можливих особистісних та емоційних порушень, пов'язаних з акцентуацією або негативними тенденціями розвитку цієї риси в особистості.
ЛІТЕРАТУРА
1. Маклаков А.Г. Загальна психологія / О.Г. Маклаков. - СПб: Питер, 2006. - 582 с.
2. Мананікова Є.М. Психологія особистості / О.М. Мананікова. - 2-е вид. - М.: Дашков і К, 2009. - 218 с.
3. Немов Р.С. Загальна психологія: [крат. курс] / Р.С. Немов. - СПб.: Пітер, 2008. - 304 с.
4. Психологічний словник. / Под ред. А.В. Петровського. - Ростов-на-Дону, 1999. - 364 с.
5. Рубінштейн С.Л. Основи загальної психології / С.Л. Рубінштейн. - СПб.: Пітер, 2007. - 712 с.
6. Саблін В.С. Психологія людини: підручник / В.С. Саблін, С.П. Слаква. - М.: Дашков і К, 2006. - 741 с.
7. Столяренко Л.Д. Основи психології / Л.Д. Столяренко. - 8-е изд., Перераб. і доп. - Ростов н / Д: Фенікс, 2003. - 671 с.