Договори банківського рахунку та факторингу
1. Договір банківського рахунку
Глава 72 ЦК регламентує вид договору, який широко поширений у сфері розрахункових відносин, однак не був раніше легально визначений і регламентований в законі - договір банківського рахунку.
Договір банківського рахунку - це договір, за яким банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка) грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ч. 1 ст. 1066 ЦК).
Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи йому право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на свій розсуд.
Положення глави 72 «Банківський рахунок» застосовуються до інших фінансових організацій при укладенні ними договору банківського рахунка відповідно до наданої ліцензії, а також застосовуються до кореспондентських рахунках та інших рахунках банків, якщо інше не встановлено законом.
Сторони у договорі банківського рахунку - банк - клієнт (власник рахунку).
Договір банківського рахунку укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.
Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, що звернулися з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.
Банк не має права відмовити у відкритті рахунку, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.
Банк зобов'язаний:
вчиняти для клієнта операції, передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунку;
зараховувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом;
за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший термін не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій з рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.
Банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.
У разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Обмеження прав клієнта на розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Ст. 1075 ЦК детально регулює розірвання договору банківського рахунку.
За заявою клієнта договір банківського рахунку розривається в будь-який час.
Банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунку:
якщо сума грошових коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, залишилася меншою від мінімального розміру, передбаченого банківськими правилами або договором, якщо така сума не буде відновлена протягом місяця від дня попередження банку про це;
при відсутності операцій за цим рахунком протягом року, якщо
інше не встановлено договором;
3) в інших випадках, передбачених договором або законом.
Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.
Банк може відмовитися від договору банківського рахунку та закрити рахунок клієнта за відсутності операцій за рахунком клієнта протягом трьох років поспіль і відсутності залишку грошових коштів на цьому рахунку.
Порядок відкриття рахунків у банках регулює Інструкція № 3 «Про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті», затверджена постановою Правління Національного банку України від 18.12.98 р. № 527 (далі - Інструкція).
Ця Інструкція регулює правовідносини, що виникають при відкритті клієнтам банків поточних, депозитних (вкладних) рахунків у національній та іноземній валюті, а також поточних бюджетних рахунків у національній валюті України.
Зокрема, банки відкривають рахунки зареєстрованим в установленому чинним законодавством порядку юридичним особам та фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності (далі - підприємства), філіям, представництвам, відділенням та іншим відокремленим підрозділам підприємств, у тому числі структурним підрозділам, виділеним у процесі приватизації (далі - відокремлені підрозділи), представництвам юридичних осіб - нерезидентів, іноземним інвесторам, фізичним особам на умовах, викладених в Інструкції та в договорі між установою банку і власником рахунку. Умови договору не повинні суперечити вимогам Інструкції.
Рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів банківських операцій відкриваються у будь-яких банках України за вибором клієнта і за згодою цих банків.
В Інструкції немає обмежень по кількості банківських рахунків, які має право відкривати суб'єкти господарювання, на відміну від раніше діючого правила про відкриття не більше двох поточних рахунків.
Порядок проведення операцій на рахунках в національній та іноземній валюті регулюється чинним законодавством України, нормативними актами Національного банку України та Інструкцією. Операції здійснюються на підставі розрахункових документів установлених форм.
Клієнти банку можуть відкривати лише один рахунок для формування статутного фонду господарського товариства і один рахунок (в іноземній та / або національній валюті) для кожного договору спільної діяльності без створення юридичної особи.
Юридичні особи-нерезиденти (крім нерезидентів-інвесторів) можуть відкривати поточні рахунки в національній та іноземній валюті на території України тільки своєму представництву. Поточні рахунки в національній валюті представництву юридичної особи-нерезидента відкриваються за наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України.
У разі відкриття двох і більше поточних рахунків у національній валюті власник рахунку протягом трьох робочих днів з дня відкриття або закриття наступного рахунку визначає один з рахунків у національній валюті як основний, на якому обліковується заборгованість, що списується (стягується) у безспірному порядку, і вказує номер цього рахунку податковому органу, в якому він обліковується як платник податків, за місцем своєї реєстрації і банкам, у яких відкриті додаткові рахунки в національній валюті, а також рахунки в іноземній валюті.
У законодавстві України передбачено дещо відрізняються один від одного правових режимів відкриття в установах банків рахунків у національній валюті суб'єктам підприємництва:
поточних рахунків у національній валюті підприємствам;
депозитних рахунків в національній валюті підприємствам;
поточних рахунків відокремленим підрозділам підприємств;
поточних рахунків фізичним особам - суб'єктам підприємництва;
рахунків для здійснення спільної діяльності без створення юридичної особи;
рахунку для формування статутного фонду;
рахунків представництвам іноземних суб'єктів господарської діяльності;
рахунків нерезидентам-інвесторам;
рахунків для здійснення спільної діяльності за участю нерезидентів-інвесторів.
У разі реорганізації підприємства (злиття, приєднання, поділ, перетворення, виділення) подаються такі ж документи, що і при створенні підприємства.
У разі проведення перереєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, викликаної змінами назви, організаційно-правової форми, форми власності рахунок закривається. Для відкриття нового рахунку власник рахунку зобов'язаний подати до установи банку заявку, нову копію свідоцтва про державну реєстрацію, зміни до установчих документів, картку із зразками підписів і відбитком печатки, засвідчені в установленому порядку згідно з чинним законодавством, а також довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду Україна, засвідчені в установленому порядку згідно з чинним законодавством.
У разі ліквідації підприємства його основний рахунок переоформлюється на ім'я ліквідаційної комісії, для чого подаються рішення про ліквідацію підприємства і нотаріально засвідчена картка із зразками підписів уповноважених членів ліквідаційної комісії та відбитком печатки підприємства, що ліквідується. Ліквідаційна комісія зобов'язана вжити всіх заходів для закриття додаткових рахунків.
Поточні рахунки закриваються в установах банку:
а) на підставі заяви власника рахунку;
б) на підставі рішення органу, на який законом покладено функції з ліквідації або реорганізації підприємства;
в) на підставі відповідного рішення суду або господарського суду про ліквідацію підприємства або визнання його банкрутом;
г) з інших підстав, передбачених чинним законодавством України або договором між установою банку і власником рахунку.
Юридичні особи - резиденти України має право відкривати рахунки не тільки в банках України, але і в іноземних банках.
Відповідно до пп. «Д» п. 4 ст. 5 розділу II Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.93 р. № 15-93 Національний банк України надає індивідуальні ліцензії на відкриття резидентами України рахунків в іноземних банках. Національний банк України встановив порядок надання таких ліцензій у Положенні про порядок надання індивідуальних ліцензій на відкриття юридичними особами - резидентами України рахунків в іноземних банках, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 05.05.99 р. № 221.
Відповідно до цього Положення, термін дії індивідуальної ліцензії на право відкриття та використання рахунків в іноземних банках, яка надається Національним банком України юридичним особам - резидентам України, визначається умовами індивідуальної ліцензії.
Пролонгована чи надана індивідуальна ліцензія на відкриття та використання рахунків в іноземних банках надає юридичній особі - резиденту України право купувати та перераховувати іноземну валюту виключно для виконання тих валютних операцій, які передбачені умовами ліцензії, з урахуванням вимог чинного законодавства України.
Режим надходження та використання валютних коштів на вказаний в індивідуальній ліцензії рахунок визначається умовами індивідуальної ліцензії.
Тимчасове призупинення операцій на банківських рахунках суб'єктів підприємництва. У деяких випадках, передбачених законодавством, можливе тимчасове призупинення операцій на банківських рахунках суб'єкта.
Відповідно до Указу Президента України «Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами» від 04.03.98 р. № 167/98 органи державної податкової служби мають право зупиняти операції юридичних осіб, їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів, не мають статусу юридичної особи, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності на всіх рахунках (за винятком основного) в установах банків, крім операцій з надходження коштів, а також із спрямування коштів на основний рахунок у випадках:
непогашення платником податків податкової заборгованості протягом п'яти робочих днів з дня її виникнення при наявності платіжного доручення на її сплату або інкасового доручення (розпорядження) на її стягнення на позабалансовому рахунку № 9803 в установі банку;
непогашення дебітором платника податків кредиторської заборгованості перед ним у сумі, що не перевищує податкової заборгованості платника податків, при наявності інкасового доручення (розпорядження) на її стягнення на позабалансовому рахунку № 9803 в установі банку.
Примусове списання (стягнення) коштів з рахунків у банках. Таке списання (стягнення) коштів з рахунків може здійснюватися у випадках, передбачених законами України, а саме: на підставі виконавчих документів, встановлених законами України, рішень податкових органів та визнаних претензій.
Примусове списання (стягнення) коштів в іноземній валюті з рахунків платників регулюється Положенням про примусове списання (стягнення) та договірне списання грошових коштів в іноземній валюті з рахунків платників (крім банків) на території України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 01.10.2001 р . № 416.
2. Договір факторингу
Факторинг широко поширений у міжнародній підприємницькій практиці, оскільки він є економічно вигідним для суб'єктів факторингових операцій - клієнта і фактора. Зміст факторингових операцій є взаємовигідним для обох сторін, оскільки клієнт може комплексно отримувати фінансування оборотних коштів, покриття ризиків, адміністративне управління дебіторською заборгованістю, а фактор - отримати прибуток від здійснення факторингових операцій, за рахунок яких розширюється сфера надання їм фінансових послуг.
У раніше діючому кодифікованому законодавстві факторинг не був врегульований, хоча це не виключало можливості його застосування в діяльності банківських установ на підставі ст. 3 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р., з урахуванням Методичних рекомендацій щодо надання комерційними банками факторингових послуг підприємствам та організаціям, затвердженого рішенням Правління Національного банку України від 22.04.92 р. № 2.
Факторинг вперше отримав законодавчу регламентацію в ЦК, де враховані склалися у світовій практиці основні положення про факторинг, у тому числі Конвенція ЮНИДРУА про міжнародні факторингових операціях.
Договір факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) - це договір, за яким одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження іншій стороні (клієнту) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних з грошовим вимогою, право якої він поступається.
Предмет договору факторингу - право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявне вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутнє вимога вважається переданим фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передача права грошової вимоги обумовлена певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Сторони у договорі факторингу - клієнт і фактор. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа-суб'єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Факторингові операції в Україну здійснюють переважно банки. Банк, для того щоб бути фактором, повинен мати банківську ліцензію, видану Національним банком України відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Якщо предметом факторингових операцій є вимоги в іноземній валюті, то банк повинен мати письмовий дозвіл Національного банку України, що є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.93 р. № 15 - 93.
Інші фінансові установи (юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг) можуть укладати договори факторингу, якщо право на надання цієї фінансової послуги встановлено законами про діяльність відповідної фінансової установи та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг.
Зміст договору безпосередньо не визначено в ЦК. Виходячи зі ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 р., договір факторингу повинен містити: назву документа; назву, адресу та реквізити суб'єкта підприємницької діяльності; прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги , і його адресу, найменування, місцезнаходження юридичної особи; найменування фінансової операції; розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; термін дії договору; порядок зміни і припинення дії договору, права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; інші умови за згодою сторін; підписи сторін.
Договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або її обмеження. У цьому випадку клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку з порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.
ГК регламентує відповідальність клієнта перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, дійсно, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Наступна поступка фактором права грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Якщо договором факторингу допускається подальша відступлення права грошової вимоги, вона здійснюється відповідно до положень глави 73 ЦК.
Права фактори:
якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не несе відповідальності перед фактором, якщо одержані ним суми виявилися меншими суми , сплаченої фактором клієнтові;
якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором, фактор зобов'язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, забезпеченого відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу (ст. 1084 ЦК).
Права та обов'язки боржника. Цивільним кодексом регламентовано не тільки внутрішні відносини між клієнтом і чинником, що виникають з договору факторингу, а й зовнішні відносини між фактором і боржником, який не є стороною договору факторингу, однак зобов'язаний вчинити певні дії на користь фактора.
Відповідно до ст. 1085 ДК, якщо фактор пред'явив боржнику вимогу здійснити платіж, боржник має право пред'явити до заліку свої грошові вимоги, що грунтуються на договорі боржника з клієнтом, які виникли у боржника до моменту, коли він отримав повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові. Боржник не може пред'явити факторові вимоги до клієнта у зв'язку з порушенням ним умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.
Права боржника захищаються законом. У разі порушення клієнтом своїх обов'язків за договором, укладеним з боржником, боржник не має права вимагати від фактора повернення сум, уже сплачених йому за уступленному грошовою вимогою, якщо боржник має право одержати ці суми безпосередньо від клієнта.
Боржник, який має право одержати безпосередньо від клієнта суми, сплачені факторові за уступленному грошовою вимогою, має право вимагати повернення цих сум фактором, якщо фактор не виконав своє зобов'язання передати клієнтові грошові кошти, пов'язані з відступленням права грошової вимоги, або передав клієнтові грошові кошти, знаючи про порушення клієнтом зобов'язання перед боржником, пов'язаного з відступленням права грошової вимоги.