В останні десятиліття в російській етнографії та лінгвістики розвивається науковий напрямок, автори якого всебічно аналізують факти російської мови (насамперед лексику і фразеологію) для поглибленого вивчення традиційної матеріальної культури східних слов'ян [1]. Появі цих робіт передувала тривала історія створення "лінгвокультурологічною" пареміологіческіх збірників В.І. Даля, І.М. Снєгірьова, І.І. Іллюстрова, М.А. Рибникова та ін, з яких особливо виділяється праця І.М. Снєгірьова "Росіяни в своїх прислів'ях" (М., 1831-1834 рр..), Що показує зв'язок образного змісту прислів'їв і приказок з звичаями, повір'ями, історією, фактами побутової культури російського народу.
У лінгвістичних дослідженнях російських прислів'їв, фразеологізмів, приказок залучення національних реалій було плідним у працях А.А. Потебні [2] про формування змісту фразеологічних зворотів, у статтях Б.А. Ларіна [3] про процес фразеологізаціі, в статтях Н.І. Толстого [4], І.А. Дзендзілевского про реконструкцію праслов'янської фразеології. З найбільшою послідовністю і повнотою етнографічні та лінгвокультурологічні відомості (факти російської історії, алюзії, обряди, символи тощо) проаналізовано В.М. Мокієнко у трьох його книгах про російську та слов'янської фразеології [5]. Праці названих авторів переконують, що комплексний аналіз змісту багатьох понять про етнографічних реаліях і фразеологічних одиниць (ФЕ), у складі компонентів яких міститися відповідні слова, знаки цих понять, однаково перспективний як для етнографічних, так і для лінгвістичних досліджень.
Пропонована увазі читачів стаття - перша спроба осмислити можливості вивчення російської сибірської діалектної фразеології в лінгвоетнографіческом аспекті. Вона написана на фактичному матеріалі "фразеологічний словник російської говірок Сибіру", виданого під редакцією автора у 1983 році з залученням лінгвістичних і етнографічних відомостей з наукової літератури з славістики і матеріалів, що вийшли у випусках "Словника російських народних говорів". Фактичний матеріал сибірської діалектної фразеології, вміщеній у "Фразеологическом словнику російських говірок Сибіру", становить 7000 фразеологічних одиниць. Більшість з них представляють фразеологічні відповідності близьким за семантикою та компонентного складу фразеологізмів російських говірок європейської частини Росії, а також оборотів російської мови в його сучасному і древньому стані, деякі з них співвідносяться з ФЕ в українському та білоруською мовою.
Відповідно до цілей статті фактичний матеріал залучається вибірково, тобто з використанням тільки тих фразеологічних одиниць, зміст яких дозволяє повніше охарактеризувати традиційну культуру російських селян Сибіру.
Перш за все при культурологічному вивченні змісту діалектної фразеології цікаво звернути увагу на так звану "демонічну" її частина: вона залишається невивченою. В її основі лежать уявлення про нечисту силу (чортів, лісовиків, відьом, будинкових і т. п.). У сучасному мовному свідомості сибіряків ці уявлення носять смутний характер, але вони до сих пір визначають якість конотації фразеологізмів. Щоб відновити зв'язок цих уявлень, відображених у змісті ФЕ, автор розглядає фразеологізми по групах, виділяючи кожну з них по загальному лексичному компоненту. Розглянемо окремі приклади: "Як чорт на бересті (крутиться)" - 'хто-небудь живе в постійних турботах, клопотах': "Круто тут, як чорт на бересті; берест запалять, ось він і крутиться" (Новосіб., Маслянино. Р -н). "Чорти в кулачки (ще) не били" - 'дуже рано, перед світанком'. У різних російських говорах Сибіру цей фразеологізм варіюється в компонентному складі і у формі лексичних компонентів, зберігаючи свій зміст і конотацію: "Коли чорт кулачку (ще) не б'є" (Новосіб., Барабін. Р-н). У говорах Баганского району Новосибірської області варіант цього обороту "Чорти ні в кулачки не б'ють" має інше значення - 'дуже далеко'. Можна припустити, що цей фразеологічний зворот запозичений з української мови (в названих районах Сибіру, де вживаються варіанти цього фразеологізму, разом з російськими селянами живуть українці). І хоча в "Українсько-російською та російсько-українському фразеологічному словнику" І.С. Олійника, М.М. Сидоренко цей оборот не поміщений, він активно вживався в російській просторіччі XIX ст. Його вжив Н.В. Гоголь у формі "Ще чорти не б'ються навкулачки" з тим же значенням 'дуже рано': "Ось кожен день і збереться вся челядь, осідлають коней, заберуть все з собою і виїдуть, ще чорти не б'ються навкулачки" (розділи з історичного роману), а також Решетніков в іншому варіанті, але з тим самим значенням: "- Я ономедні до справника прийшов ще чорти в навкулачки не билися" (Глумова). Наявність варіантів названого фразеологізму в сучасних російських говірках Сибіру і в російській просторіччі XIX ст. свідчить про його активному вживанні в російській національній мові. Можна вважати, що зміст інваріанту, що послужило в якості алюзії виражених уявлень в наведених ФЕ, було освоєно східними слов'янами через церковну літературу після прийняття ними християнства. Про це в певною мірою може свідчити компаративна ідіома "крутитися як чорт перед заутренею", що збереглася в сучасній російській літературній мові в значенні "викручуватися, викручуватися ', і синонім її -" крутитися як біс перед заутренею ".
Більшість фразеологізмів, до складу яких входить "демонічна" лексика, вживається в російських говорах Сибіру з метою негативної характеристики людини, її якостей, поведінки, звичок (як результату впливу нечистої сили): "чорт білого світла" - 'поганий, шкідливий людина'; "чорт сів на кого" - 'злий, сварливий чоловік'; "чорт (біс) порадив" - 'хто-небудь випадково, необачно зробив непорядний вчинок'; "чорт ядрами годує кого-небудь" - "товстий, огрядний, неповороткий ' . Співвідносяться за змістом і конотації з названими фразеологізмами обертів, в складі яких використовуються слова-компоненти, що відображають язичницькі уявлення. Наприклад: "дідько красноплешій" - 'людина, що зробила непорядний вчинок' (Іркут.); "дідько поїхав на ком" - "людина, що збився з правильного шляху ';" дідько привів кого-небудь "-' про небажаний прихід кого-небудь '. З цією пейоративних характеристикою людини в наведених фразеологічних зворотах коннотатівно пов'язані численні фразеологізми, що вживаються як лайки або недобрі побажання: "йди ти до лісового (дідька)"; "йди ти до легковажних" (персоніфіковане назва сибірської виразки); "щоб язвіло кого-небудь "та багато ін. ін
Корпус "демонічною" діалектної фразеології в його досить повному обсязі визначити поки важко, тим більше, що багато з фразеологізмів цієї групи не мають у своєму складі лексем з відповідним значенням. У цьому випадку може допомогти "нерватівний" аспект дослідження процесу формування уявлень, які стали основою семантики фразеологізму, тобто встановлення ролі натяків, алюзій, які утворюють асоціативні поля в словах вільного вживання і відповідні компоненти фразеологічних одиниць. Ось один з прикладів. У говорах Алтайського краю, а також у говорах Чановськом району Новосибірської області, записана ідіома "ні з виру, ні з болота". Вона означає 'невідомо хто і звідки' і вживається при вираженні недоброзичливого, неприязне ставлення до людини, який характеризується семантикою наведеного фразеологізму (цим він відрізняється від ФЕ "з вітром" - "з боку '):" - Максаков у їй третій рік живе. Хто його знає, звідки він. Ні з виру, ні з болота ". Без урахування асоціативних відомостей про "вирі" і "болоті" не можна пояснити утворення змісту і конотації цієї ідіоми. Слово "вир" - 'безодня', 'вир', 'провал у болотної трясовині' було відомо в давньоруській мові. Ср: назва давньоруського дніпровського порога "вьроучі" - 'киплячий, вируючий', записане у творі візантійського імператора X ст. "Про народи" Костянтином Багрянородним. Біля цього та іншого порога "Неасить" - 'ненаситний' (від назви птаха "пелікан") часто тонули річкові судна, що, мабуть, у свідомості слов'ян-язичників пояснилося дією нечистої сили, що живе в вірах. А також в болотах, що підтверджується змістом інших фразеологізмів і прислів'їв в російській мові і сибірських говорах: "у тихому болоті чорти водяться" (пор. з прислів'ям, записаної в Баганском районі Новосиб. Області: "в смиренному болоті всі чорти сидять"), "як чорт у Бучали", "у чорта на пасочки", та інших, що вказують на місце проживання демонічних сил.
Деякі з фразеологізмів цієї незначної тематичної групи пов'язані з древніми змовами, звичаями, оберегами і обрядами, застарілими в наш час. Наводжу окремі приклади: "заламати дорогу" - 'їдучи в далеку дорогу, загородити за собою дорогу, щоб не могли наздогнати злі духи або хвороби'; "заламувати (закладати, завалювати) ворота" - 'замикати ворота у будинку нареченої, не пускаючи під двір весільний поїзд '; "завивати бороду" -' закінчуючи жнива, залишати на смузі кілька стебел нестисненого хліба або невитеребленного льону, закручуючи їх і зав'язуючи '; "дідька завивати" -' обряд завивання вінків на березах в Тройця '. Зміст цих традиційних обрядів носії говірок пояснити не можуть, воно втратило у свідомості людей початкову вмотивованість.
Стійкі словосполучення, зміст яких передає клятви і заклинання, у говірках Сибіру носять загальросіянин характер вживання (клятви Христом-богом, честю, матір'ю і т.п.). Але одна з них носить локальний характер, вона зафіксована в старожільческіх томських говорах: "клястися родом і плодом", що означає: 'давати клятви завірення усіма родичами і своїм потомством'. Цілком можливо, що ця клятва виникла на місцевій сибірської основі порівняно недавно, відображаючи необхідність посилення клятвеної експресії. Деяким підставою для такого припущення є фразеологічний зворот із тими ж компонентами, але освічений за іншою синтаксичної моделі, і тому має інший зміст: "ні роду, ні плоду" - 'ні близьких, ні далеких родичів, ні дітей'. Цей фразеологізм відомий і в томських, і в іркутських говірках. Але цілком можливо (якщо судити за змістом) ця ФЕ сходить з походження до древнього періоду історії східних слов'ян, зберігаючись у пам'яті поколінь: вона щодо компонентного складу і семантично пов'язана з оборотами "ні роду, ні племені", "і рід, і плем'я" , "в'роду і в племені", відомих в давньоруських писемних пам'ятках, які проаналізував А. А. Потебня [1968, 416], вказавши, що "рід" позначав у східних слов'ян близьких, а "плем'я" - далеких родичів.
З числа фразеологічних зворотів з сакральним змістом можна назвати кілька місцевих сибірських варіантів (до загальноруським фразеологічним одиницям), що виникли через усного характеру діалектної мови: "ареди повіки" - 'дуже довго (жити)', який є варіантом відомого в російській літературній мові фразеологізму "аредови повіки" (від імені біблійного патріарха Яреда, нібито прожив 962 року). Біблійне зміст у поширеному в кемеровських говірках варіанті "ареди повіки" втрачено в свідомості мовців так само, як в ФЕ "як Каїн на море" - 'як проклятий' (ФЕ записана в барабинских говорах).
Докладний і повне відображення позамовної (сибірської) дійсності (головним чином понять матеріальної та духовної культури сибіряків) в діалектної фразеології у порівняльному та історичному плані завдання монографічних досліджень, які доцільно виконати, групуючи фактичний матеріал за тематичним принципом. Таких тематичних груп в сибірській діалектної фразеології більше сорока. Ядро цих груп складають ФЕ, різнобічно характеризують людину, насамперед, його негативні якості, зовнішні та внутрішні (наприклад: "як туяс Коливанський в Шабуров" - '1) неохайно одягнений, 2) похмурий, похмурий чоловік '; "темний як кедр" - 'неосвічений, сірий чоловік'); поведінка людини, його звички і т. п.
Номенклатурна фразеологія російських говірок Сибіру характеризує місцеву географічне середовище, пов'язані з нею прикмети, процеси праці, обряди і звичаї. Сибірська діалектна фразеологія в її оригінальних оборотах і у варіантах обумовлена в своїй появі головним чином трудовим досвідом селян, візників, ремісників. Її послідовне вивчення належить ще виконати. Треба думати, залучення відомостей з історії матеріальної і духовної культури при вивченні фразеологічної семантики у говірках Сибіру дозволить, насамперед, повніше і послідовніше вивчити процес фразеологізаціі і дасть можливість повніше встановити історико-культурні і мовні зв'язки слов'янських народів у лексиці та фразеології.
Список літератури
1. Верещагін Є.М., Костомаров В.Т. Лінгвокраїнознавчі теорія слова. - М., 1980; Словники та лінгвокраїнознавство. - М., 1982.
2. Потебня О.О. Із записок з російської граматики. - Харків, 1889. - Т. 2. - М., 1968. - Т.3.
3. Ларін Б.А. Нариси з фразеології / / Учений. зап. ЛДУ. Сер. філол. наук, вип. 24. - 1956.
4. Толстой М.І. До реконструкції праслов'янської фразеології / / Слов'янське мовознавство, VII. - М., 1973; Дзендзелевскій І.А. Фразеологія як матеріал для реконструкції (палеонтології) втрачених лексем та їх ареалів / / Російське і слов'янське мовознавство. - М., 1972.
5. Мокієнко В.М. З глибини приказки. - М., 1980; Він же. Образи російської мови. - Л., 1986.
6. А.І. Федоров. ВИВЧЕННЯ РОСІЙСЬКОЇ СИБІРСЬКИЙ діалектної фразеології.