Зміст
Введення
1. Методика аналізу доходів, витрат і фінансових результатів діяльності підприємства
1.1 Методика аналізу доходів і витрат
1.2 Методика аналізу фінансових результатів
1.3 Використання результатів аналізу в управлінні виробництвом і Бізнеспланування
2. Аналіз фінансово-господарської діяльності ЗАТ «Омський завод силікатної цегли»
2.1 Коротка характеристика та облікова політика ЗАТ «Омський завод силікатної цегли»
2.2 Аналіз доходів і витрат ЗАТ «Омський завод силікатної цегли»
2.3 Аналіз фінансових результатів ЗАТ «Омський завод силікатної цегли»
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Ринок стимулює підприємства до рішучих дій в оволодінні новими методами господарювання, перебудові своєї діяльності. В умовах ринку підприємство є головним об'єктом господарювання, незалежним товаровиробником, економічний простір для якого практично обмежена, але цілком залежить від уміння працювати беззбитково.
Показники фінансових результатів характеризують абсолютну ефективність господарювання. Найважливішими серед них є показники прибутку, яка в умовах ринкової економіки складає основу економічного розвитку підприємства. Зростання прибутку створює фінансову базу для самофінансування, розширеного відтворення, вирішення соціальних та матеріальних потреб трудових колективів. За рахунок прибутку виконується також частина зобов'язань підприємства перед бюджетом, банком та іншими підприємствами і організаціями. Таким чином, показники прибутку стають найважливішими для оцінки виробничої та фінансової діяльності підприємств. Вони характеризують ступінь його ділової активності та фінансового благополуччя. За прибутком визначається рівень віддачі авансованих коштів, прибутковість авансованих коштів та дохідність вкладень в активи підприємства. [10, с. 61]
І теорія, і практика переконують, що успіху на ринку домогтися неможливо без ефективного і цілеспрямованого керування всіма процесами, пов'язаними з функціонуванням підприємства в ринкових умовах.
Що відбуваються в нашій країні ринкові зміни роблять нагальною потребою одержувати й ефективно застосовувати досвід господарювання в новій обстановці. Умови і принципи функціонування підприємства, результати діяльності тепер залежать від конкурентноздатності їхньої продукції на ринку.
Управлінські рішення, розроблені одним підприємством і добре зарекомендували, можуть виявитися не тільки марними, але й навіть небезпечними для іншого. Тому метою розробки фінансової політики підприємства є побудова ефективної системи управління фінансами, спрямованої на досягнення стратегічних і практичних цілей його діяльності. [2, п.2 р.2]
Зазначені цілі індивідуальні для кожного господарюючого суб'єкта. Відомо, що в сьогоднішніх умовах для більшості підприємств характерна реактивна форма управління фінансами, тобто прийняття управлінських рішень як реакції на поточні проблеми, або так зване «латання дірок».
Одним із завдань реформи підприємства є перехід до управління фінансами на основі аналізу фінансово-економічного стану з урахуванням постановки стратегічних цілей діяльності підприємства, адекватним ринковим умовам, і пошуку шляхів їх досягнення. [25, с.7]
Результати діяльності будь-якого підприємства цікавлять як зовнішніх ринкових агентів (у першу чергу інвесторів, кредиторів, акціонерів, споживачів і виробників), так і внутрішніх (керівників підприємства, працівників адміністративно-управлінських структурних підрозділів).
Основними стратегічними завданнями фінансової політики підприємства є:
максимізація прибутку;
оптимізація структури капіталу та забезпечення його фінансової стійкості;
створення ефективного механізму управління підприємством;
використання ринкових механізмів залучення фінансових коштів.
При розробці ефективної системи управління фінансами постійно виникає основна проблема сполучення інтересів розвитку підприємства: наявність достатнього рівня коштів для проведення зазначеного розвитку й збереження високої платоспроможності підприємства. [11, с.85]
Значення аналізу фінансових результатів діяльності, доходів і витрат важко переоцінити, оскільки саме він є тією базою, на якій будується фінансова політика підприємства. Аналіз спирається на показники квартальної та річної бухгалтерської звітності.
На основі даних аналізу здійснюється вироблення майже всіх напрямків фінансової політики підприємства, і від того, наскільки якісно він проведений, залежить ефективність застосовуваних управлінських рішень. Якість самого аналізу залежить від компетентності осіб, приймають управлінські рішення в області фінансової політики. [14, с.115]
Для підтвердження достовірності даних бухгалтерської звітності доцільно провести аудиторську перевірку спеціалізованою організацією. Результати аудиторської перевірки слід враховувати при проведенні аналізу фінансових результатів діяльності підприємства.
Основними компонентами аналізу є аналіз бухгалтерської звітності, горизонтальний аналіз, вертикальний аналіз і розрахунок фінансових коефіцієнтів.
Метою даної дипломної роботи є аналіз доходів, витрат і фінансових результатів діяльності Закритого акціонерного товариства «Омський завод силікатної цегли».
ЗАТ «Омський завод силікатної цегли» було зареєстровано 10 липня 2001 року в результаті реорганізації і є правонаступником структурного підрозділу «Омський силікатний завод» ЗАТ «Омскстром».
1. Методика аналізу доходів, витрат і фінансових результатів діяльності підприємства
1.1 Методика аналізу доходів і витрат
Аналіз доходів і витрат організації проводиться за даними Форми № 2 «Звіт про прибутки та збитки» [Додаток № 5], в якій міститься інформація про всі види доходів і витрат за звітний та попередній періоди. [8, п.21]
Доходи, є найважливішими показниками діяльності підприємства. Вони впливають на кінцевий результат - одержання прибутку.
Аналіз доходів і витрат доцільно починати з зіставлення даних звітного періоду з даними попереднього по всіх видах доходів форми № 2 «звіт про прибутки і збитки» [Додаток № 5]: виручка від продажів (рядок 010), відсотки до отримання (рядок 060), операційні доходи (рядок 090), позареалізаційні доходи (рядок 120), доходи від участі в інших організаціях (рядок 080); [15, стор.105]
У результаті цього зіставлення можливо виявити зміну величин доходів і причин їх зниження або збільшення.
Щоб оцінити вплив різних чинників на формування доходів необхідно провести аналіз структури доходів. [28, стор.15]
Структура доходів - це частка, яку становить той чи інший дохід в загальних доходах. Розрахунок структури проводиться за такою формулою:
D = Д i / Д х 100%
де D - частка певного виду доходу,%;
Д i - доходи від виду діяльності;
Д - загальні доходи.
Аналіз структури доходів показує який вид діяльності приносить велику частину доходу.
Для оцінки впливу кожного виду доходу використовується індексний метод. Найбільшу питому вагу в доходах організації займає виручка від продажу продукції, що випускається, робіт, послуг.
Виручка від продажів визначається за формулою:
n
= N i х З i
i = 1
де Ni - кількість зробленої і реалізованої продукції в натуральному вираженні;
Ci - ціна реалізації i-ої продукції, руб.;
n - кількість позицій реалізації продукції.
Як видно з формули на доходи підприємства впливають різних факторів, які необхідно враховувати у процесі аналізу. До таких факторів належать: виручка від продажів, структура й асортимент продукції, ціни на продукцію.
Оцінку впливу факторів на динаміку доходів можна провести двома методами: індексним методом;
а S q 1 m 0
I = ____________
д S q 0 m 0
методом абсолютних різниць
D Д а = S q 1 m 0 - S q 0 m 0
m S q 1 m 1
I = ____________
д S q 1 m 0
D Д m = S q 1 m 1 - S q 1 m 0
де а
I - індекс доходів залежно від зміни обсягів виручки;
I - індекс доходів залежно від зміни цін на продукцію, д послуги;
q 1 - виручка від продажів у звітному періоді;
q 0 - виручка від продажів у попередньому звітному періоді;
m 0 - середня ціна у попередньому періоді;
m 1 - середня ціна у звітному періоді.
Виходячи з проведеного аналізу необхідно зробити висновок про позитивний або негативний характер динаміки доходів. За рахунок чого відбулося їх збільшення або зниження.
Після аналізу структури, складу та динаміки доходів необхідно провести поглиблений аналіз за допомогою наступних коефіцієнтів: [19, стор.129]
Прибуток до оподаткування
Рентабельність продажів = ____________________________________________ х 100%
Виручка від продажів
Виручка від продажів
Виручка від продажів = ______________________________________
на 1 руб. доходів
Доходи
Доходи = _________________________________________________
на 1 руб. активів Середньорічна вартість активів
Аналіз витрат проводять за даними звіту Форми № 2 «звіт про прибутки і збитки» [Додаток № 5] шляхом зіставлення даних [25, стор.9] звітного періоду з даними попереднього періоду за всіма видами витрат: собівартість реалізованої продукції, робіт, послуг ( рядок 020), комерційні витрати (рядок 030), управлінські витрати (рядок 040), операційні витрати (рядок 100), позареалізаційні витрати (рядок 130), відсотки до сплати (рядок 070). [28, стор.19]
Потім розрахувати питому вагу статей витрат у загальному їхньому обсязі і зіставити з даними попереднього року. Для проведення якісного аналізу динаміки та структури операційних і позареалізаційних витрат необхідно детально конкретизувати напрямок використання коштів, щоб уникнути недоцільних витрат і з метою їх усунення.
Після аналізу структури і динаміки витрат необхідно провести аналіз за допомогою наступних коефіцієнтів:
Прибуток до оподаткування
Рентабельність витрат = ____________________________________________ х 100%
Витрати
Доходи
Доходи = ____________________________
на 1 руб. витрат Витрати
Одним з найбільш важливих показнику витрат є собівартість продукції, робіт, послуг. Від її рівня залежать фінансові результати діяльності підприємства, фінансовий стан. [16, стр.78]
Аналіз собівартості продукції має важливе значення. Він дозволяє з'ясувати тенденції даного показника, визначити вплив факторів на його приріст, встановити резерви і дати оцінку підприємства по використанню можливостей зниження собівартості продукції, робіт, послуг.
Об'єктами аналізу собівартості є наступні показники: повна собівартість, витрати на карбованець витрат, собівартість за статтями витрат.
Для аналізу розрахуємо:
абсолютне значення собівартості продукції в звітному і попередньому періодах, а також значення собівартості в порівнянних цінах;
динаміку витрат доходів;
Е 1
I = ____________ х 100%
е. Е 0
Д 1
I = ____________ х 100%
д Д 0
де I; I - індекси витрат і доходів.
Для оцінки впливу проведемо факторний аналіз індексним методом.
Зміна собівартості за рахунок збільшення обсягів продажів продукції, послуг, робіт;
а I С1
I = ____________
з I Д1
де I С1 - індекс витрат у порівнянних цінах;
I Д1 - індекс доходів у порівнянних цінах.
Зміна собівартості за рахунок зміни собівартості одиниці продукції, робіт, послуг;
з I З
I = ____________
з I С1
Зміна собівартості за рахунок зміни цін;
m I Д1
I = ____________
з I Д
Аналіз повної собівартості не дозволяє виявити фактори, що впливають на витрати з виробництва продукції, робіт, послуг. Для більш детального аналізу треба провести оцінку за елементами витрат. Для розрахунків використовуємо такі методи:
питома вага кожної статті загальних витрат,%;
собівартість продукції, робіт, послуг за статтями витрат, руб.;
динаміка змін кожної статті витрат у порівнянні з попереднім періодом;
оцінка впливу статей витрат на зміну в загальних обсягах витрат
1.2 Методика аналізу фінансових результатів
Прибуток - найважливіший комплексний показник оцінки діяльності підприємства, який відображає всі сторони роботи: обсяг, асортимент, якість, собівартість. Це дозволяє активно використовувати порядок розподілу прибутку в системі економічного стимулювання. Можливість використання прибутку на певні цілі ставлять у залежність від ефективності роботи. [22, стр.124]
Від рівня виконання плану прибутку залежить фінансовий стан виробничого підприємства, виконання його зобов'язань по розрахунках з постачальниками сировини, матеріалів; бюджетом, банками та іншими організаціями.
При проведенні аналізу необхідно виявити обгрунтованість плану прибутку, що вплинуло на виконання плану фактори, резерви зростання накопичень з метою прискорення виробничого розвитку, матеріального заохочення працівників.
Основними джерелами аналізу є Форма № 1 "Бухгалтерський баланс" [Додаток № 4] і Форма. № 2 "Звіт про прибутки та збитки" [Додаток № 5].
Фінансовий результат господарської діяльності підприємства відображається у бухгалтерському балансі у вигляді нерозподіленого прибутку.
Звіт про прибутки та збитки характеризує фінансові результати діяльності підприємства (99 "Прибутки і збитки") за звітний період. У ході аналізу показники Форми № 2 «Звіт про прибутки та збитки» [Додаток № 5] розраховуються абсолютні показники приросту і співвідношення темпів зростання кожної статті від подружжя. За базисний період приймаються показники попереднього року. [24, стор.201]
Потім аналіз прибутку повинен бути спрямований на визначення впливу окремих чинників: обсягу продажів, структури продажів, собівартість продажів, комерційні витрати, управлінські витрати, зміна цін. Для проведення факторного аналізу поряд з показниками Форми № 2 «Звіт про прибутки та збитки» [Додаток № 5] використовується інформація за обсягами продажів звітного періоду за цінами і витратами попереднього року. [13, стор.18]
Для визначення впливу собівартості на величину прибутку співставляємо собівартість звітного року із собівартістю в цінах і витратах попереднього року. У зв'язку зі збільшенням собівартості прибуток від продажів зменшиться і навпаки.
Таким же чином розраховується вплив комерційних і управлінських витрат на величину отриманого прибутку.
Для визначення впливу на зміну прибутку від продажів зміна цін проводиться шляхом зіставлення обсягів продажів звітного періоду, розрахованих за цінами попереднього і звітних років.
Для розрахунку впливу зміни структурних зрушень в обсязі продажів (у бік збільшення або зменшення продажів більш рентабельних товарів на зміну прибутку від продажів) знаходять різницю між сумою прибутку звітного року, розрахованої виходячи з цін і витрат попереднього року з сумою прибутку минулого року збільшену на темп зростання обсягу продажів, (розрахованих в цінах попереднього року).
Використовуючи дані Форми № 2 «Звіт про прибутки та збитки» [Додаток № 5] можна розрахувати:
маржинальний дохід, що забезпечує покриття постійних витрат і одержання прибутку;
точку критичного обсягу продажів;
запас фінансової міцності.
Вартісним показником рентабельності є прибуток. Часто, кажучи про рентабельної роботи організації, мають на увазі отримання нею прибутку. У звіті про прибутки та збитки містяться декілька показників прибутку, що характеризують різні проміжні підсумки діяльності організації: валовий прибуток (Пвал); прибуток від продажів (Ппрод); прибуток до оподаткування (ПДО нал); прибуток від звичайної діяльності (Під); чистий прибуток ( Пч). Одні лише вартісні дані не дозволяють визначити рівень рентабельності і зіставити роботу організацій, що розрізняються розміром та обсягом виробництва. Зіставлення проводиться на основі відносних показників, один з яких - коефіцієнт рентабельності продукції.
Оскільки чистий прибуток виходить після відрахування всіх витрат, рентабельність продажів розраховуємо як відношення прибутку від продажів до виручки-нетто від продажів:
Крент. пр = Ппр: Р,
де Ппр - прибуток від продажів.
Обидва коефіцієнта можна отримати за даними звіту про прибутки та збитки. Рентабельність по чистому прибутку і рентабельність продажів показують, скільки копійок чистого прибутку або прибутку від продажів доводиться на кожен рубль реалізованої продукції. Як правило, у торгових організацій коефіцієнт рентабельності продажів по чистому прибутку нижче, ніж у виробничих.
Ще одним важливим показником рентабельності є коефіцієнт рентабельності за валовим прибутком (Крент.вп):
Крент.вп = ВП: Р,
де ВП - валовий прибуток звітного періоду.
Даний коефіцієнт має важливе значення при визначенні беззбиткового обсягу виробництва за вартістю, тобто такої вартості виробництва (реалізації), при якій організація не понесе збитків, але й не отримає прибутку. Для точного розрахунку беззбиткового обсягу виробництва (Q) важливо, щоб собівартість проданих товарів грунтувалася на змінних витратах, а також точно і просто можна було б виділити постійні витрати не тільки в поточному обліку, а й у звітності. [28, стор.23]
При відображенні у звітності собівартості по змінним витратам організації проміжний фінансовий результат називають маржинальної прибутком (МП) (contribution margin), тобто внеском в освіту прибутку, а не валовий прибутком.
Беззбитковий обсяг виробництва за вартістю (Qст) правильніше підраховувати на основі коефіцієнта маржинального прибутку (КМП) як відношення маржинального прибутку до виручки від реалізації (КМП = МП: Р). Проте якщо немає необхідності в точних розрахунках, приблизний беззбитковий обсяг виробництва можна обчислити, використовуючи замість маржинальної прибутку валовий прибуток за вартістю (Qст). Остання являє собою відношення постійних витрат (З пост) до коефіцієнта рентабельності за валовим прибутком (Крент.вп). Беззбитковий обсяг виробництва в натуральних одиницях виміру (штуках, кілограмах, метрах і ін) (Qнатур) визначається як відношення постійних витрат до маржинальної прибутку в одиниці реалізованої продукції, тобто до різниці між ціною одиниці товару і змінними витратами в одиниці реалізованої продукції:
Qст = З пост: КМП;
Qнатур = З пост: (Ц - Зуд.пер),
де Ц - ціна реалізації одиниці продукції;
Свербіж. пер - питомі змінні витрати в одиниці продукції.
Виробничий левередж. Очевидно, що розбіжності коефіцієнта рентабельності за валовим прибутком і коефіцієнта рентабельності продажів обумовлені структурою витрат організації, або, іншими словами, часткою змінних витрат у кожному рублі реалізованої продукції і величиною постійних витрат та їх питомою вагою.
Структура витрат впливає на прибуток від продажів подібне важеля - leverage (американський термін), або коміру - gearing (англійський термін). Цей простий механізм дозволяє отримати виграш у силі. У даному контексті це означає, що прибуток від продажів може рости більш високими темпами, ніж зростання самих продажів або валового прибутку, за рахунок структури витрат, тобто співвідношення змінних і постійних витрат. Цей ефект отримав назву виробничого левереджа (Лпроізв).
Леверидж, обумовлений структурою постійних і змінних витрат, вимірюється співвідношенням валового і чистого прибутку.
Змінні витрати збільшуються пропорційно зростанню обсягу продажів і коефіцієнт маржинальної прибутку залишиться на колишньому рівні. Постійні витрати, оскільки вони не залежать від змін обсягів виробництва і продажів, залишаються на колишньому рівні. У підприємства з високим левереджем чистий прибуток зростає більшою мірою.
Визначити темп приросту прибутку від продажів можна, знаючи величину виробничого левериджа:
Т пр прод = Т пр ВП х Леверидж
де Т пр прод-темп приросту прибутку від продажів;
Т пр ВП-темп приросту валового прибутку.
Таким чином, компанія з більш високим левереджем (більш високою часткою постійних витрат) сильніше схильна до коливань ринку, а її прибуток більше залежить від змін обсягу продажів. При сприятливій кон'юнктурі це забезпечує більш високий темп приросту прибутку, а при несприятливій - більш інтенсивне її скорочення. Отже, левередж характеризує також ризики, зумовлені структурою витрат. І компанія з високим левереджем є більш ризикованою.
Левередж не є величина, раз і назавжди притаманна діяльності компанії, - він змінюється при зміні структури витрат. У точці беззбитковості компанії мають левередж, що прагне до нескінченності, і, отже, найбільш високий ризик. Незначна зміна обсягу продажів при роботі компанії на межі беззбиткового обсягу виробництва призводить до помітних змін прибутку в ту і іншу сторону.
Ще одним важливим показником рентабельності діяльності організації є рентабельність активів. Коефіцієнт рентабельності активів (Крент.акт) розраховується як відношення чистого прибутку (Пч) до середньої величини активів (Асредн):
Крент.акт = Пч: Асредн.
Цей коефіцієнт показує, скільки копійок прибутку припадає на кожен рубль активів, тобто наскільки ефективно використовуються ресурси організації. Природно, у організацій більш фондоозброєність цей показник нижче. Підвищити його за рахунок зниження необоротних активів можна, використовуючи орендовані основні засоби, а також зменшуючи величину оборотних активів. Останнє, правда, призводить до зниження платоспроможності і збільшення ризиків. [17, стр.107]
1.3 Використання результатів аналізу в управлінні виробництвом і бізнес-плануванні
Застава виживаності підприємства - його стабільність на ринку. Щоб підприємство могло ефективно функціонувати і розвиватися, йому насамперед потрібна усталеність грошового виторгу, достатньої для розплати з постачальниками, кредиторами, своїми робітниками, місцевими органами влади, державою. Після розрахунків і виконання зобов'язань необхідна ще і прибуток, обсяг якого повинний бути, принаймні, не нижче запланованого. Але фінансова усталеність не зводиться тільки до платоспроможності. Для досягнення і підтримки фінансової стабільності важливі не тільки абсолютні розміри прибули, скільки щодо обсягу капіталу й обсягу його виторги, тобто показники рентабельності.
Ріст виторгу і прибутків, що сприяє нарощуванню рентабельності, росту усталеності підприємства, зменшенню можливості його банкрутства, раціональний лише до визначених меж, оскільки, як правило, високу рентабельність ринкових позицій забезпечують, діючи з підвищеним ризиком. У цьому випадку зростають потенційні можливості збитків, а в наступному і банкрутства.
Результати підприємницької діяльності багато в чому вирішуються вибором складу і структури, що виготовляється і реалізованих товарів, надаваних послуг. Тут важлива не тільки загальний розмір витрат, але і залежність між постійними і змінними витратами, що визначають швидкість обороту капіталу. Велике значення має для дії менеджера або керівника урахування повною мірою особливостей тієї стадії життєвого циклу, на якій знаходиться фірма.
Підприємство в умовах ринку у своєму прагненні максимізувати прибуток володіє чотирма ступенями свободи: установлення цін, формування витрат, формування обсягів продукції, вибір номенклатури й асортименту продукції. [24, стор.58]
Але цими ж ступенями свободи володіють і всі інші учасники ринку, і тому кожне підприємство повинно враховувати не тільки своє поводження на ринку, але і поводження конкурентів. В умовах ринку виробники продукції змагаються за те, щоб найбільш повно задовольнити потреби покупців, споживачів у широкому сенсі слова, тільки, у цьому випадку вони можуть процвітати як виробники продукції.
Добробут фірми в області фінансів забезпечується за рахунок дії як зовнішніх, так і внутрішніх чинників, причому для підприємця особливе значення одержують, насамперед, зовнішні обставини, що він змінити не може і змушений до них пристосовуватися. Внутрішні можливості фірми використовуються таким чином, щоб ефективно задіяти зовнішні чинники.
Останнім часом усе більш важливе значення набувають збуту, реклама, просування товару. Ці показники займають одне з центральних місць в аналізі. Фірма може розраховувати на успіх на ринку тільки в тому випадку, якщо вона має активних і компетентних реалі заторів її товарів і послуг, агресивну, творчо розроблену рекламу, цілісну систему просування товарів і послуг до покупця. [24, стор.63]
Але, звичайно, саме головне в удосконалюванні механізму формування і розподіли прибутків підприємства - аналіз прибутковості. Прибуток - узагальнюючий показник ефективності діяльності будь-якої комерційної організації. Тому постійний контроль за прибутком від усіх напрямків діяльності, різних товарів і послуг є важливою функцією управління.
Фінансовий стан організації багато в чому визначає, яку тактику і стратегію вибере керівництво на ринку. Детальний аналіз фінансового стана допомагає виявити вже наявні і потенційні резерви організації в цій області.
Крім чинників збільшення обсягу виробництва продукції, просування її на незаповнені ринки й ін, невблаганно висувається проблема зниження витрат на виробництво і реалізацію цієї продукції, зниження витрат виробництва.
У традиційному уявленні найважливішими шляхами зниження витрат є економія всіх видів ресурсів, споживаних у виробництві: трудових та матеріальних.
Так, значну частку в структурі витрат виробництва займає оплата праці (у промисловості України 13-14%, розвитих країн 20-25%). Тому актуальна задача зниження трудомісткості що випускається продукції, росту продуктивності праці, скорочення чисельності адміністративно-обслуговуючого персоналу.
Зниження трудомісткості продукції, росту продуктивності праці можна досягти різноманітними засобами. Найбільш важливі з них - механізація та автоматизація виробництва, розробка і застосування прогресивних, високопродуктивних технологій, заміна та модернізація застарілого обладнання. Проте одні заходи щодо удосконалювання застосовуваної техніки і технології не дадуть належної віддачі без поліпшення організації виробництва і праці. Нерідко підприємства (фірми) одержують або беруть під оренду дороге устаткування, не підготувавшись до його використання. У результаті коефіцієнт використання такого устаткування дуже низький. Витрачені на придбання засобу не приносять очікуваного результату. [24, стор.105]
Важливе значення для підвищення продуктивності праці має належна його організація: підготовка робочого місця, повне його завантаження, застосування передових методів і прийомів праці й ін
Матеріальні ресурси займають до 3 / 5 у структурі витрат на виробництво продукції. Звідси зрозуміло значення економії цих ресурсів, раціонального їх використання. На перший план тут виступає застосування ресурсозберігаючих технологічних процесів. Немаловажним є підвищення вимогливості і повсюдне застосування вхідного контролю за якістю надходять від постачальників сировини і матеріалів, комплектуючих виробів та напівфабрикатів.
Скорочення витрат по амортизації основних виробничих фондів можна досягти шляхом кращого використання цих фондів, максимального їхній завантаження.
На закордонних підприємствах розглядаються також такі чинники зниження витрат на виробництво продукції, як визначення і дотримання оптимальної величини партії закуповуваних матеріалів, оптимальної величини серії що запускається у виробництво продукції, рішення питання про те, робити самим або закуповувати в інших виробників окремі компоненти або комплектуючих виробів.
Відомо, що чим більше партія що закуповується сировини, матеріалів, тим більше розмір середньорічного запасу і більше розмір витрат, пов'язаних із складуванням цієї сировини, матеріалів (орендна плата за складські помешкання, утрати при тривалому збереженні, утрати, пов'язані з інфляцією та ін.) Разом з тим придбання сировини і матеріалів значними партіями має свої переваги. Знижуються витрати, пов'язані з розміщенням замовлення на що одержуються товари, із прийманням цих товарів, контролем за проходженням рахунків і ін Таким чином, виникає задача визначення оптимального розміру що закуповуються сировини і матеріалів.
У поєднанні з традиційними шляхами зниження витрат на виробництво продукції знову виниклі чинники дозволять у комплексі довести розмір витрат виробництва до оптимального рівня.
Прагнучи вирішити постійно виникаючі конкретні питання, одержати кваліфіковану оцінку фінансового положення, керівники підприємств все частіше вдаються до даних урахування і, як наслідок, до даних фінансового й управлінського аналізу. При цьому вони, як правило, не задовольняються констатацією розміру показників звітності, а розраховують одержати конкретний висновок про достатність платіжних засобів, нормальних співвідношеннях власного і позикового капіталу. [24, с.21] У цих умовах змінюється роль бухгалтерії, в чиї функції входить не тільки забезпечення поточного обліку і складання звітності, але й аналіз фінансового положення з метою ефективного управління підприємством. [23, стор.8] Цілком очевидно, що фінансовий добробут фірми прямо пропорційно рівню організації в ній системи управлінського обліку. [14, стор.73] Для реалізації даних задач необхідна реальна база. Такою базою і є облікова політика підприємства, розробка і реалізація облікової політики пов'язані з практичним здійсненням бухгалтерського обліку на підприємстві. [4, п.6]
2. Аналіз фінансово-господарської діяльності ЗАТ «Омський завод силікатної цегли»
2.1 Коротка характеристика та облікова політика ЗАТ «Омський завод силікатної цегли»
Закрите акціонерне товариство «Омський завод силікатної цегли» утворено 12 липня 2001 року в результаті реорганізації шляхом виділення з ЗАТ «Омскстром». Товариство є правонаступником структурного підрозділу «Омський силікатний завод» ЗАТ «Омскстром».
Основний вид діяльності - виробництво силікатної цегли. Першу цеглину був знятий з преса 26 вересня 1931. Всі операції виробництва цегли проводилися вручну. У 1931 році було випущено 2,8 млн. штук цегли. До 1940 року в результаті реконструкції виробнича потужність була доведена до 36 млн. штук цегли в рік. Випуск цегли в 1940 році склав 32 млн. штук. У період Великої Вітчизняної війни завод був евакуйований у тил. При відступі фашисти спалили виробничий корпус і житловий селище. У 1947 році почалося відновлення заводу і вже до 1950 року випуск цегли склав 36 млн. штук, до 1960 року обсяг виробництва збільшився до 156 млн. штук. Проте ще більшу частку праці у процесі виробництва займає ручна праця.
Починається другий етап реконструкції, що здійснюється без зупинки виробничого процесу, тому часто виробничий цикл йшов прямо під відкритим небом. До 1980 року виробнича потужність заводу доведена до 303 млн. штук умовної цегли в рік. У 1992 році випущено силікатної цегли - 280 млн. штук.
З 1992 року починається спад виробництва: зупинено виробництво цегельного цеху № 2, на зміну безперервному циклу роботи приходить двозмінний цикл з двома вихідними днями, скорочується чисельність працівників заводу в 2 рази.
Спад тривав до 1998 року (було випущено 83 млн. штук), з 1999 року почалося повільне зростання обсягів виробництва.
У своєму складі завод має наступні підрозділи: їдальня, автостоянка, дитячий сад, база відпочинку, медпункт, житлово-комунальне господарство (до складу якого входять житлові будинки заводського селища і гуртожитку в Бежицкого районі м. Києва).
В даний час у зв'язку з продажем цеху № 2 по вул. Бурова виробнича потужність заводу при безперервному циклі роботи становить 260 млн. штук силікатної цегли в рік. Динаміка випуску цегли [Додаток 6].
Виробництво цегли здійснюється відповідно до ГОСТу 379/79. Завод виробляє випуск цегли М-150, М-125, М-100.
Таблиця 1 - Дані по випуску цегли
Цегла | Од. ізм. | 2006 | 2005 | ||
Кількість | Уд. вага | Кількість | Уд. вага | ||
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
Цегла силікатна, в т.ч.: | Тис. шт. | 101259 | 100 | 102911 | 100 |
М-150 | Тис. шт | 2560 | 2,5 | 1078 | 1,1 |
М-125 | Тис. шт | 93250 | 92,1 | 87811 | 85,3 |
М-100 | Тис. шт | 5449 | 5,4 | 14022 | 13,6 |
Середня морозостійкість | Тис. шт | 124,5 | 121,9 | ||
Шлюб цегли | Тис. шт | 682 | 1361 |
Основне виробництво включає в себе видобуток сировини (Гірський цех), виробництво вапна (Цех випалу вапна), виробництво силікатної маси (Массозаготовітельний цех) і Цегельний цех (виробництво силікатної цегли).
До допоміжного виробництва від носяться: парокотельной цех (котельня й компресорна), видобуток води з власної свердловини, ремонтно-механічний цех, електроцех, гараж, транспортний цех.
Для виробництва цегли завод використовує власну сировину: крейда і пісок, які видобуваються у відповідності з ліцензіями. Мел видобувають у Соколівському кар'єрі відкритим способом. Видобуток виробляється крокуючим екскаватором. Пісок намивають в районі озера сел. Жовтневий земснарядом.
Перевезення крейди здійснюється залучений автотранспортом, а піску - думпкарах за власною залізничній гілці.
Мел обпалюється в обертових печах в цеху випалювання вапна з вапна, піску, води в массозаготовітельном цеху формується силікатна маса, яка подається на преса для формування цегли-сирцю. Потім цегла-сирець запарюють у автоклавах при високому тиску протягом 8 годин
Після запарки цегла виставляють з автоклавів на склад готової продукції і транспортним цехом кранами вантажать покупцеві [Додаток 7].
Таблиця 2 - Основні показники роботи, що характеризують діяльність ЗАТ «Омський завод силікатної цегли» у 2006 році
№ п / п | Показники | Од. ізм. | 2006 |
1 | 2 | 3 | 4 |
1 | Випуск силікатної цегли | Тис. шт. | 101259 |
2 | Виручка від продажів | Тис. руб. | 119518 |
4 | Чисельність робітників, в тому числі: | Чол. | 623 |
працівників ППП | Чол. | 537 | |
5 | Продуктивність праці 1 працівника ППП | Тис. руб. | 222,57 |
6 | Основні виробничі фонди | Тис. руб. | 64157 |
7 | Фондовіддача основних виробничих фондів | Тис. руб. | 1,86 |
8 | Амортизація основних виробничих фондів | Тис. руб. | 48217 |
9 | Коефіцієнт зношеності основних виробничих фондів | % | 75,2 |
Дані таблиці характеризують, що випуск силікатної цегли в 2006 році склав 101259 тис. шт., Що менше випуску 2005 року на 1652 тис. штук, виручка від продажів виросла на 120,7%. Коефіцієнт зношеності основних засобів становить 75,2%, машин та обладнання 96,5% (29210/30267). Тому перед заводом стоять великі завдання по заміні зношеного обладнання, обладнання яке повністю вичерпало свої ресурси (цикл запарки автоклавів).
В даний час ведуться роботи по заміні котла в парокотельной цеху на більш екологічний. Введено в експлуатацію у січні 2007р. новий земснаряд, змонтовано 4 нових преса, тривають роботи з встановлення двох автоклавів.
Всі ці заходи дадуть можливість знизити витрати на виробництво цегли і збільшити обсяги виробництва.
Облікова політика ЗАТ «Омський завод силікатної цегли»
Цілком очевидно, що фінансове благополуччя підприємства прямо пропорційно рівню організації в ньому системи управління обліку. Для реалізації даних задач необхідна реальна база. Такою базою є облікова політика підприємства, розробка і реалізація облікової політики пов'язані з практичним здійсненням бухгалтерського обліку на підприємстві. [12, стор.85] Відповідно до Положення з бухгалтерського обліку «Облікова політика організації» ПБУ 1 / 98, затвердженого наказом Мінфіну РФ від 9 грудня 1998 р. № 60 Н і Податкового Кодексу РФ на ЗАТ «Омський завод силікатної цегли» затверджена наступна облікова політика на 2003 рік:
Бухгалтерський облік
Здійснювати віднесення фактів господарської діяльності до того звітного періоду, в якому вони мали місце, незалежно від фактичного часу надходження чи виплати грошових коштів, пов'язаних з цими фактами.
Облік нематеріальних активів
Облік нематеріальних активів здійснювати відповідно до ПБУ 14/2000 «Облік нематеріальних активів», затвердженого Мінфіном РФ від 16.10.2000 № 91н.
Вартість нематеріальних активів погашається за допомогою нарахування амортизації лінійним способом виходячи з терміну корисного використання об'єкта з використанням рахунку 05 «Амортизація нематеріальних активів»
Облік основних засобів
Облік основних засобів здійснюється відповідно до Положення з бухгалтерського обліку «Облік основних засобів» ПБУ 6 / 01, затвердженого Мінфіном РФ від 30.03.2001 р № 26н
Об'єкти основних засобів, що використовуються на заводі протягом періоду, що перевищує 12 місяців, що мають вартість не більше 10000 рублів за одиницю, списуються на витрати на виробництво у міру відпуску їх у виробництво або експлуатацію.
Вартість придбаних книжок, видань визнається як витрати на виробництво або продаж.
Нарахування амортизації за основними засобами виробляти лінійним способом відповідно до "Класифікації основних засобів, що включаються в амортизаційні групи: затвердженої Постановою Уряду РФ від 01.01.2002 р. № 1.
Облік матеріально-виробничих запасів
Облік матеріально-виробничих запасів здійснюється відповідно до Положення з бухгалтерського обліку «Облік матеріально-виробничих запасів» ПБУ 5 / 01, затвердженого наказом Мінфіну РФ від 9.06.2001г. № 44 Н і методичними вказівками з бухгалтерського обліку матеріально-виробничих запасів », затверджених Мінфіном РФ от28.12.2001г. № 119 Н.
Матеріали приймаються до бухгалтерського обліку за фактичною собівартістю з застосуванням рахунку 10 «Матеріали»
крейду в цеху випалу і пісок у гірському цеху з урахуванням транспортного заготівельних витрат;
вапно і пісок в массозаготовітельном цеху з фактичної собівартості виробництва;
інші покупні матеріали за фактичними витратами на придбання за винятком податку на додану вартість із включенням витрат на їх транспортування, зберігання, витрати на відрядження;
матеріали, виготовлені власними силами за фактичними витратами;
матеріали, отримані безоплатно, за ринковою вартістю на дату прийняття до бухгалтерського обліку;
матеріали, отримані в обмін на інше майно, крім грошових коштів, за вартістю обмінюваного майна;
оцінка товарів в громадському харчуванні за продажними цінами з урахуванням різниці між продажною і купівельною ціною, що відображається на рахунку 42 «Торгова націнка»
При відпуску матеріалів у виробництво та іншому вибутті, їх оцінка проводиться таким способом: списання сировини та інших матеріалів у цехах основного і допоміжного виробництва, дільниці гідромеханізації, крейдяному кар'єрі, ЖКО, базі відпочинку, дитсадку, за середньою вартістю виходячи із середньомісячної виваженої оцінки, в розрахунок якої включаються кількість і вартість на початок місяця і всі надходження за місяць;
Транспортні витрати по столовій розподіляти між проданими і непроданими товарами з відкриттям додатково субрахунки до рахунку 44-2 «Витрати на доставку».
Готова продукція обліковується за фактичної виробничої собівартості, пов'язаної з її виготовленням на рахунку 43 «Готова продукція» за видами продукції в кількісних і вартісних показниках. Облік випуску готової продукції організується без застосування рахунку 40 «Випуск продукції».
Готова продукція, спрямована на власні потреби, оприбутковується за фактичною виробничою собівартістю в дебет відповідних рахунків з обліку матеріальних цінностей з кредиту рахунку «Готова продукція»
Розподіляти загальновиробничі витрати щомісяця на витрати відповідних цехів, за винятком витрат по субрахунку 7 по ПКЦ, які розподіляються пропорційно заробітній платі робітників, зайнятих в котельні, компресорної та артезіанським свердловинах.
Розподіл витрат допоміжних цехів проводиться щомісяця за такою схемою:
витрати по гаражу і роботі бульдозерів за відпрацьованими в різних підрозділах кілометрів і машино-змінах;
витрати РМЦ, електроцеху, РСЦ пропорційно заробітній платі працівників, що виконують послуги іншим цехам, службам, виробництвам;
витрати з крейдяного кар'єру відносити на вартість відвантаженого в цех випалу крейди, а в період видобутку додатково - в дебет рахунку 10-9 «видобуту сировину в кар'єрах»;
витрати з гідромеханізації відносити на вартість відвантаженого піску в гірничий цех, а в період видобутку додатково - в дебет рахунку 10-9 «видобуту сировину в кар'єрах»;
розподіл витрат ПКЦ, артезіанських свердловин, компресорної проводити на підставі виробничого акта.
витрати по тепловозній господарству відносити в дебет рахунку 10-1 «Сировина у виробничих цехах».
розподіл витрат з капітального ремонту в кінці місяця проводиться на загальновиробничі витрати цехів, служб для яких цей ремонт проводився.
витрати транспортного цеху з відвантаження та реалізації цегли закриваються в дебет рахунку 44 «Витрати на продаж»
витрати гірничого цеху відносити в дебет рахунку 10-1 «облік сировини в гірському цеху»
Загальногосподарські витрати відображаються на рахунку 26 «Загальногосподарські витрати» і визнаються в собівартості проданої продукції, товарів, послуг повністю в звітному році їх визнання як витрати по звичайних видах діяльності (ПБО 10/99 п.9) і списуються в кінці місяця в дебет рахунку 90 «Продажі».
Витрати, пов'язані з продажем продукції накопичуються в дебеті рахунку 44 «Витрати на продаж».
Відповідно до п.9 ПБО 10/99 «Витрати організації» комерційні витрати визнаються повністю в звітному році їх визнання як витрати по звичайних видах діяльності і списуються в кінці місяця в дебет рахунку 90 «Продажі»
Витрати на ремонт основних засобів списуються до складу загальновиробничих і загальногосподарських витрат у тому періоді, в якому вони здійснені в розмірі фактичних витрат.
Метод визначення видобутої корисної копалини.
Кількість видобутої корисної копалини визначаться прямим (за допомогою застосування вимірювальних засобів та пристроїв) методом з урахуванням фактичних втрат корисних копалин.
Оцінка вартості видобутої корисної копалини визначається виходячи з розрахункової вартості (за часткою прямих витрат на видобуток корисних копалин в загальній сумі прямих витрат на виробництво продукції).
Податковий облік
Встановити дату виникнення обов'язку зі сплати податку на додану вартість відповідно до п.1 ст. 167 НК РФ у міру відвантаження продукції.
Застосовувати метод нарахування для видатків і доходів з метою нарахування податку на прибуток відповідно до ст. 271 і 272 НК РФ.
Витрати на виробництво і реалізацію, здійснені протягом звітного періоду поділяти на прямі і непрямі.
Сума прямих витрат, визначені відповідно до підпункту 1 і 4 пункту 1 ст. 254 ПК, здійснених у звітному періоді, розподіляється на залишки готової продукції по виробництвам і підрозділам (крейда, пісок, вапно, цемент) відповідно до п.2 ст. 319 НК РФ.
Сума непрямих витрат відноситься в повному обсязі на зменшення доходів від виробництва і реалізації звітного періоду.
Нарахування амортизації по амортизується майну виробляти лінійним способом відповідно до порядку встановлення ст. 258, 259 НК РФ.
Основні засоби вартістю не більше 10000 рублів за одиницю визнаються витратами на виробництво у міру введення їх в експлуатацію.
Вартість придбаних книжок, видань визнається в якості витрат на виробництво.
Витрати на ремонт основних засобів визнаються для цілей оподаткування в тому звітному періоді, в якому вони здійснені, у розмірі фактичних витрат.
Для обчислення податку на прибуток до місцевих бюджетів за місцем знаходження підрозділів використовувати показник середньооблікова чисельність працівників та залишкова вартість основних виробничих фондів.
При відпуску сировини і матеріалів у виробництво та іншому вибутті, їх оцінка проводиться таким способом:
списання сировини, матеріалів, запчастин в цехах основного і допоміжного виробництва, дільниці гідромеханізації, крейдяному кар'єрі, ЖКО, базі відпочинку, дитсадку - по середній вартості виходячи із середньомісячної виваженої оцінки, в розрахунок якої включаються кількість і вартість на початок місяця і всі надходження за місяць .
Кількість видобутої корисної копалини визначаться прямим (за допомогою застосування вимірювальних засобів та пристроїв) методом з урахуванням фактичних втрат корисних копалин.
Оцінка вартості видобутої корисної копалини визначається виходячи з розрахункової вартості (за часткою прямих витрат на видобуток корисних копалин в загальній сумі прямих витрат на виробництво продукції).
2.2 Аналіз доходів і витрат ЗАТ «Омський завод силікатної цегли»
Основним джерелом інформації про доходи та витрати підприємства є бухгалтерська звітність: Форма № 2 «Звіт про прибутки та збитки» [Додаток 5].
Основними завданнями аналізу доходів ЗАТ «Омський завод силікатної цегли» є вивчення рівня і структури доходів за 2006 рік порівняно з 2005 роком, оцінка структурної динаміки доходів і виявлення причин її змін. Для вирішення зазначених завдань використовується аналітична Таблиця 3.
Таблиця 3 - Аналіз доходів ЗАТ «№ Омський завод силікатної цегли»
№ п / п | Види доходів | Абсолютні значення | Питома вага (%) у загальній величині доходів |