зміст

ВСТУП. 2
1 Економічна сутність інвестицій. 4
2 Роль інвестицій в економіці України .. 11
3 Проблеми та шляхи активізації інвестиційної діяльності в Україні. 18
Висновок. 26
Список джерел інформації. 28

введення
Інвестиції зачіпають самі глибинні основи господарської діяльності, прискорюючи процес економічного зростання в цілому. У сучасних умовах вони виступають найважливішим засобом забезпечення умов виходу з економічної кризи, структурних зрушень в економіці, забезпечення технічного прогресу, підвищення якісних показників господарської діяльності на мікро-і макрорівнях. Активізація інвестиційного процесу є одним з найбільш дієвих механізмів перетворень економічної системи.
Інвестиції - це основний інструмент формування мікро-та макроекономічних пропорцій, що визначає темпи економічного зростання. Регулюючий вплив суспільства на формування і структуру використання інвестицій може здійснюватися тільки шляхом визначення обгрунтованих економічних важелів і нормативів. Становлення національної економіки України, як складової частини світового господарства, грунтується на обов'язковому обліку ряду важливих загальних закономірностей у сфері інвестиційної діяльності, але, разом з тим, воно породжує нові сутнісні риси, обумовлені зміною економічних пріоритетів, розвитком національного ринку. Тому рух інвестицій слід розглядати як результат взаємодії цих факторів.
У сучасних умовах завдання активізації інвестиційного процесу виходить на перший план. Ясно, що виходом з глибокої економічної кризи стане відродження реального сектора економіки і насамперед промислових її галузей. Ці цілі досяжні тільки при активізації і підвищення ефективності інвестиційної діяльності. У свою чергу на активність і ефективність інвестицій впливає багато факторів, серед яких важливе місце займають податкові як складова фінансового механізму держави. Сьогодні потрібна розробка нової інвестиційної політики держави, пошук нестандартних форм інвестування та джерел інвестиційної діяльності. У цих цілях потрібно й істотне вдосконалення діючої системи оподаткування, зокрема, пошук шляхів активізації інвестиційної діяльності за допомогою податкового впливу. Це можна зробити перш за все за допомогою цільової й ефективної політики в галузі податкового стимулювання з урахуванням міжнародного досвіду.
В даний час поглиблене теоретичне дослідження інвестиційної діяльності, її ролі в економіці і способів її активізації є вкрай актуальним для економіки України. Не менше значення має також дослідження джерел і засобів формування інвестиційних ресурсів в сучасних умовах перехідної економіки в Україні. На жаль, в даний час в Україні склалася така економіко-політична ситуація, яка значно ускладнює інвестиційну діяльність: не створено жодного, адекватного ринковим відносинам, інвестиційного механізму, ефективно поєднає форми приватного і державного інвестування. Ці питання тісно пов'язані з фундаментальними соціально-економічними процесами розвитку суспільства, з рішенням задач по подоланню економічної кризи. Тому дослідження сучасних особливостей інвестиційної діяльності та методів її активізації має бути серед основних пріоритетів економічної політики.
Таким чином, метою даної курсової роботи є розгляд інвестицій та їх ролі в економіці, а також проблем активізації інвестиційної діяльності в Україні.
Відповідно до сформульованої метою можна сформулювати такі завдання даної курсової роботи:
· Розглянути економічну сутність інвестицій;
· Визначити роль інвестицій в економіці;
· Розглянути проблеми активізації інвестиційної діяльності в Україні.

Економічна сутність інвестицій
Інвестиції представляють собою відносно новий для нашої економіки термін. У рамках централізованої планової системи використовувалося тільки одне поняття "капітальні вкладення", під яким розумілися всі витрати на відтворення основних фондів, включаючи витрати на їх ремонт. Під інвестиціями в широкому сенсі розуміються грошові кошти, майнові та інтелектуальні цінності держави, юридичні та фізичні особи, що направляються на створення нових підприємств, розширення, реконструкцію і технічне переозброєння діючих, придбання нерухомості, акцій, облігацій та інших цінних паперів і активів з метою отримання прибутку і (або) іншого позитивного ефекту. Таким чином, інвестиції - це більш широке поняття, ніж капітальні вкладення.
Поняття інвестицій (від лат. Investio - одягаю) означає вкладення капіталу у галузі економіки усередині країни і за кордоном. За своєю суттю, інвестиції - це авансування накопичення капіталу. Розрізняють фінансові (покупка цінних паперів) і реальні інвестиції (вкладення капіталу в промисловість, сільське господарство, будівництво, освіта тощо) [8].
Реальні інвестиції представляють собою вкладення капіталу в будь-яку галузь економіки чи підприємство, результатом чого є утворення нового капіталу або приріст наявного капіталу (будівлі, обладнання, товаро-матеріальні запаси і т.д.). Фінансові інвестиції це - вкладення капіталу (державного або приватного) в акції, облігації, інші цінні папери. Тут приросту реального капіталу не відбувається, відбувається лише купівля, передача титулу власності. У наявності, таким чином, трансфертні (тобто передавальні операції).
Поняття інвестиційних ресурсів охоплює всі вироблені засоби виробництва, тобто всі види інструменту, машини, обладнання, фабрично-заводські, складські, транспортні засоби та збутову мережу, використовувані у виробництві товарів і послуг і доставці їх до кінцевого споживача. Процес виробництва та накопичення цих інвестиційних засобів виробництва називається інвестуванням.
Інвестиційні товари (засоби виробництва) відрізняються від споживчих товарів тим, що останні задовольняють потреби безпосередньо, тоді як перші роблять це побічно, забезпечуючи виробництво споживчих товарів. Фактично, за своїм змістом, інвестиції представляють той капітал, за допомогою якого множиться національне багатство. При цьому слід мати на увазі, що термін "капітал" не має на увазі гроші. Правда, менеджери й економісти часто говорять про "грошовому капіталі", маючи на увазі гроші, які можуть бути використані для закупівлі машин, устаткування та інших засобів виробництва. Однак, гроші, як такі, нічого не виробляють, а, отже, їх не можна вважати економічним ресурсом. Реальний капітал - інструмент, машини, устаткування, будівлі і інші виробничі потужності - це економічний ресурс, гроші, або фінансовий капітал, таким ресурсом не є.
Інвестиції - це те, що "відкладають" на завтрашній день, щоб мати можливість більше споживати в майбутньому. Одна частина інвестицій - це споживчі блага, які не використовуються в поточному періоді, а відкладаються в запас (інвестиції на збільшення запасів). Інша частина інвестиції - це ресурси, які направляються на розширення виробництва (вкладення в будинки, машини і споруди) [9].
Інвестиції прийнято ділити на портфельні і реальні. Портфельні (фінансові) інвестиції - вкладення в акції, облігації, інші цінні папери, активи інших підприємств. Реальні інвестиції - вкладення у створення нових, реконструкцію і технічне переозброєння діючих підприємств. У цьому випадку підприємство - інвестор, вкладаючи кошти, збільшує свій виробничий капітал - основні виробничі фонди і необхідні для їх функціонування оборотні кошти. При здійсненні портфельних інвестицій інвестор збільшує свій фінансовий капітал, отримуючи дивіденди - доход на цінні папери.
У системі національних рахунків України статистика інвестиції (капітальних вкладень) включає тільки матеріальні витрати (на машини, будівлі, споруди), але не враховує найважливіші інвестиції в "знання", "інтелект", наукові дослідження та освіту. Подібний підхід, при якому в інвестиції включається лише матеріальні компоненти, не дозволяє точно визначати дійсний обсяг інвестиції [4].
Таким чином, інвестиції це ті економічні ресурси, які спрямовуються на збільшення реального капіталу суспільства, тобто на розширення чи модернізацію виробничого апарату. Це може бути пов'язано з придбанням нових машин, будинків, транспортних засобів, а також з будівництвом доріг, мостів та інших інженерних споруд. Сюди слід включати і витрати на освіту, наукові дослідження та підготовку кадрів. Ці витрати представляють собою інвестиції в "людський капітал", які на сучасному етапі розвитку економіки набувають все більшого і більшого значення, бо, в кінцевому рахунку, саме результатом людської діяльності виступають і будинки, і споруди, і машини, і устаткування, і саме головне , основний фактор сучасного економічного розвитку - інтелектуальний продукт, який визначає економічне положення країни в світовій ієрархії держав.
Інвестиції неоднорідні за своїми видами, можна уявити їх наступну структуру, показану на малюнку 1.

Розширення чи модернізація виробництва

Створення виробничої інфраструктури

Створення товаро-матеріальних запасів і резервів

Створення соціальної інфраструктури

Підготовка та перепідготовка персоналу

Наука і наукове обслуговування

ІНВЕСТИЦІЇ

Малюнок 1. Структура інвестицій [5]
Інвестиції як економічна категорія виконують ряд найважливіших функцій, без яких немислимо нормальний розвиток економіки будь-якої держави. Інвестиції на макрорівні є основою [8]:
· Для здійснення політики розширеного відтворення;
· Для прискорення НТП, поліпшення якості та забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної продукції;
· Для структурної перебудови суспільного виробництва і збалансованого розвитку всіх галузей народного господарства;
· Для створення необхідної сировинної бази промисловості;
· Для цивільного будівництва, розвитку охорони здоров'я, культури, вищої та середньої школи, а також для вирішення інших соціальних проблем;
· Для пом'якшення або розв'язання проблеми безробіття;
· Для охорони природного середовища;
· Для конверсії військово-промислового комплексу;
· Для забезпечення обороноздатності держави та вирішення багатьох інших проблем.
У системі відносин розширеного відтворення інвестиції виконують найважливішу структуроутворюючу функцію. Від того, в які галузі народного господарства вкладаються кошти для його розвитку залежить майбутня структура економіки: або переважними будуть машинобудівні заводи, випускають сільгосптехніку чи машинобудівні заводи, випускають військову техніку і спорядження.
Або, далі, переважання буде на боці будівельних фірм, що спеціалізуються на зведенні великих виробничих комплексів, або на боці будівельних фірм, будують комфортне житло.
Приватні інвестиції, в основному, повністю зосереджені на завданні одержання прибутку. Отже, рівнем прибутковості кожної окремої галузі економіки, підгалузі, окремого підприємства визначається рівень інвестиційної переваги цієї галузі, підгалузі, підприємства.
Прибутковість - це найважливіший структуроутворюючий критерій, що визначає пріоритетність інвестиції. Недержавні джерела інвестиції спрямовуються насамперед у високорентабельні галузі зі швидкою оборотністю капіталу. У цих умовах, сфери економіки з повільною окупністю вкладених коштів, залишаються без інвестиції. Надмірні інвестиції теж погано, тому що призводять до інфляції ("перегріву" економіки), недостатнє ж - до дефляції. Ці крайні полюси економічної політики і суті інвестиції повинна регулювати ефективна стратегія в області податків, державних витрат, кредитно-грошових і фінансово-бюджетних заходів здійснюваних урядом.
За характером формування інвестиції, у сучасній макроекономіці, в зв'язку з побудовою моделей народного господарства, зокрема, моделей мультиплікатора, прийнято розрізняти автономні і індуковані інвестиції.
Автономні інвестиції - це утворення (формування) нового капіталу незалежно від норми відсотка чи рівня національного доходу. Причинами появи автономних інвестиції є зовнішні чинники - інновації (нововведення), переважно пов'язані з технічним прогресом, розширення зовнішніх ринків, приріст населення, перевороти, війни. Найбільш типовим прикладом автономних інвестиції є інвестиції державних або громадських організацій, пов'язані з будівництвом військових і цивільних споруд, доріг і т.д. Індукованими інвестиції - це утворення (формування) нового капіталу в результаті збільшення рівня споживчих витрат. Автономні інвестиції дають початковий поштовх зростанню економіки, викликаючи ефект мультиплікації, а індуковані, будучи результатом зрослого доходу, приводять до його подальшого зростання.
Інвестиції відіграють центральну роль в економічному процесі, вони визначають загальний ріст економіки. В результаті інвестування засобів в економіку збільшуються обсяги виробництва, росте національний доход, розвиваються і йдуть уперед в економічному суперництві галузі і підприємства найбільшою мірою задовольняють попит на ті чи інші товари та послуги.
Іноземні інвестиції - довгострокові вкладення капіталу закордонними власниками у промисловість, сільське господарство, транспорт та інші галузі економіки; реалізація вивозу підприємницького капіталу в країні-реципієнті.
Іноземні інвестиції - це реалізація вивозу підприємницького капіталу в країни-реципієнти. У Законі України "Про режим іноземного інвестування" іноземні інвестиції визначаються як цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту [6].
Іноземними інвесторами є суб'єкти, які провадять інвестиційну діяльність на території країни. На сучасному етапі одержання прибутку, як кінцевої мети процесу інвестування, сприяє залученню іноземного капіталу. Інвестори вивчають національну економіку країни, її законодавчу систему, ресурси для визначення об'єкта капіталовкладень з більш високою віддачею. Об'єктами закордонного інвестування є всі об'єкти, інвестування в які не заборонено законами України.

1 роль інвестицій в економіці Україні

Україна, проводячи власну зовнішню політику, відкрила себе світу. У системі міжнародних відносин вона сповідує такі принципи [17]:
По-перше, безперечним пріоритетом держава зробила європейський вибір. Це може призвести до утвердження європейського способу життя країни, цінностей західної демократії, організації та діяльності громадських установ.
По-друге, різновекторність зовнішньополітичної діяльності робить можливим об'єднання курсу на європейську інтеграцію з ефективною співпрацею з країнами пострадянського простору, перш за все, з Росією.
По-третє, зміцнення і подальший розвиток стратегічних відносин з США. Співпраця з цією країною є істотним чинником успішного здійснення економічних і політичних реформ.
Важливим також є нарощування двостороннього співробітництва з сусідніми державами, активізація та поглиблення взаємодії з такими економічно потужними і політично впливовими країнами, як Німеччина, Великобританія, Італія, Канада, Китай, Франція і Японія. Від фінансової та інвестиційної підтримки саме цих держав істотно залежить і вирішення проблем, пов'язаних з розвитком малого і середнього бізнесу.
Беззаперечним фактом є і те, що інвестиції вкрай необхідні українській економіці і що надходить їх дуже мало. Про це свідчить, наприклад, те, що на 1 січня 2001 р. загальний обсяг іноземних капіталовкладень, які надійшли в економіку країни за десять минулих років, склав лише 3,86 млрд. американських доларів. Реальні ж потреби України оцінюються в 40 млрд. американських доларів.
Більшість експертів фіксують створення останнім часом більш сприятливих умов для надходження іноземного капіталу. Це, наприклад, стабілізація макроекономічної ситуації і зростання виробництва (реальний валовий внутрішній продукт у січні-квітні 2001 р. порівняно з аналогічним періодом минулого року зріс на 8,5%), контрольованість інфляції та прискорення приватизації, активізація споживчого попиту та підприємництва.
Номінальний валовий внутрішній продукт за орієнтовною оцінкою за січень-червень 2001 року склав 91299 млн. грн. Зростання ВВП за цей період склав 9,1% порівняно з відповідним періодом минулого року.
Обсяги промислового виробництва за січень-червень 2001 р. Зросли проти відповідного періоду минулого року на 18,5%. Промисловими підприємствами за січень-червень вироблено продукції на 76 млрд. грн. Зросло виробництво продукції у всіх регіонах країни і за всіма основними видами промислової діяльності [13].
Оборот зовнішньої торгівлі України товарами за січень-травень 2001 року склав 12594,8 млн. дол США і проти відповідного періоду 2000 року збільшився на 11,2%. При цьому обсяги експорту збільшилися на 20,6%, імпорту - на 2,6% і склали відповідно 6507,9 млн. і 6086,9 млн. доларів. Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі товарами становило 421 млн. дол проти негативного 535,6 млн. дол в січні-травні 2000 року.
Зовнішньоторговельні операції України здійснювала з партнерами з 177 країн світу. Основу товарної структури експорту становили поставки чорних металів, продукції хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості, а також мінеральних продуктів. У загальному обсязі імпорту товарів понад 41% вартості становили мінеральне паливо, нафта та продукти її переробки (в тому числі природний газ - майже 24%).
В Україну надійшло іноземної давальницької сировини на 436,7 млн. дол США. Експортовано готової продукції з імпортної давальницької сировини на 759,9 млн. дол США. [22]
Оборот підприємств оптової торгівлі за січень-червень 2001 року становив 107,2 млрд. грн. Фізичний обсяг оптового товарообороту порівняно з відповідним періодом попереднього року збільшився на 14,7%. Важливим стимулюючим фактором тут може стати створення мережі інвестиційних фондів, страхових компаній, інформаційно-консалтингових центрів, але цей процес поки що розгортається повільно. На поліпшення інвестиційного клімату спрямований Указ президента «Про додаткові заходи щодо збільшення надходжень інвестицій в економіку України» [2]. Він, зокрема, передбачає попереднє обговорення з інвесторами проектів нормативно-правових актів з інвестиційної діяльності. Основною формою залучення іноземних інвестицій в українську економіку є СП за участю іноземного капіталу і підприємства, які повністю належать іноземним інвесторам. До початку 2001 року в Україні було зареєстровано понад 5 тис. спільних підприємств. Прямі іноземні інвестиції надходили сюди з 112 країн. У першому кварталі 2001 р. найбільші їх обсяги прямували з таких країн [13]:
- США - Близько 28,8 млн. дол США (загальна сума інвестицій на
01.04.2001 р. - 664,4 млн. дол США);
- Нідерланди - 5,3 млн. дол США (загальна сума - 367,2 млн. дол
США);
- Великобританія - 13,7 млн. дол США (загальна сума - 310,7
млн. дол США).
Значні обсяги інвестицій надійшли в Україні також з Кіпру (357,8 млн. дол), з Росії (284,0 млн. дол), Німеччини (241,3 млн. дол.) Але порівняно з 2000 роком спостерігається зниження обсягів інвестування з цих країн [13].
Інвестиційний процес залежить від стабільності в багатьох вимірах: політичної, законодавчої, економічної. Процес політичної трансформації суспільства знайшов свій логічний розвиток у прийнятті нової Конституції України, яка законодавчо закріпила нові орієнтири розвитку України. Прийнято низку законів, які регламентують основні аспекти громадського життя. Була введена національна валюта України - гривня. Значні кроки зроблені Урядом щодо зниження інфляції, лібералізації цін, впровадження режиму вільної торгівлі. Прийнятий закон «Про режим іноземного інвестування», що чітко визначає гарантії держави, порядок здійснення та реєстрації інвестицій. Створено систему незалежних реєстраторів, яка повинна забезпечити впевненість інвестора в цивілізованих підходах до реєстрації прав власності. Почалося формування інфраструктури обслуговування інвесторів.
Тим не менш ще остаточно не вирішено, якою буде податкова політика держави, на що можуть розраховувати інвестори, які бажають увійти в український ринок. Вони повинні мати впевненість у тому, що нові державні підходи не погіршать економічного стану об'єкта їхніх інвестицій. Тому важливо надати інвесторам відповідні законодавчі гарантії. Не обов'язково вводити нові закони в дію вже сьогодні, проте ключові їх позиції повинні бути офіційно задекларовані. Слід зауважити, що процес інвестування повинен мати певний пільговий режим.
Непоодинокі випадки, коли грошові кошти, які перераховуються інвесторами на розвиток підприємств, оподатковуються за звичайною ставкою податку на прибуток. Гроші, які надходять за цільовим призначенням, повинні спрямовуватися на розвиток української економіки в цілому. Іноземні інвестори відчувають деяку невпевненість і з причини постійних змін підходів держави до процесу залучення інвестицій [17].
Прийняті Верховною Радою України рішення щодо скасування пільг для спільних підприємств таку невпевненість підсилює. Зрозуміло, що існує бажання залучити до державного бюджету України додаткові кошти від оподаткування спільних підприємств і ліквідувати нерівні економічні умови для іноземних та вітчизняних інвесторів. Однак це потрібно враховувати під час створення законодавчих актів, а не після їх введення в дію. Фірми, які прийняли рішення про вхід на український ринок згідно з чинним законодавством, сподіваються отримати державні гарантії, згідно з якими зможуть працювати в нормальних економічних умовах і отримувати прибуток.
Найбільш ефективним джерелом зовнішнього фінансування є прямі іноземні інвестиції, за які Україна не несе відповідальності. Це не кредити, які ми повинні повертати з відсотками. Це особистий ризик того, хто вклав гроші. Але саме такі вкладення відроджують українську економіку. Податки з доходів від їх діяльності сплачуються до українського бюджету, а не в бюджет країни-інвестора. У той же час економіка України порівняно з іншими економіками регіону Східної Європи і колишнього Радянського Союзу є однією з найменш привабливих для іноземних інвесторів. Несприятливий інвестиційний клімат (у правовому, економічному, та інфраструктурному аспектах) зумовлює низький рівень залучення прямих іноземних інвестицій в Україні.
В інвестуванні української економіки приймають участь підприємницькі структури 112 країн світу, але майже половину імпорту приватного капіталу складають внески нерезидентів п'яти основних країн: Сполучених Штатів Америки - 636 млн. дол США (16% від загального обсягу інвестицій), Нідерландів - 362 млн. дол . США (9%), Росії - 314 млн. дол США (8%), Великобританії - 299 млн. дол США (8%), Німеччини - 238 млн. дол США (6%). Питома вага інвестицій з офшорних зон (Кіпру, Віргінських островів (Великобританія), Ірландії, Ліхтенштейну) становить 19%. Укладені з цими країнами угоди щодо уникнення подвійного оподаткування стимулюють українських та іноземних інвесторів створювати компанії з перспективою подальшого інвестування в Україні. Слід зазначити, що лише обсяги капіталовкладень з Кіпру зросли в 1,8 рази і склали 10% від загального обсягу інвестицій.
В Україні на кінець 2000 року значилося 7794 підприємства з іноземними інвестиціями, в тому числі за рік їх кількість збільшилася на 432 одиниці. При цьому зріс середній розмір інвестицій на одне підприємство до 496 тис. дол США порівняно з 441 тис. дол США в 1999 році. Понад половини всіх інвестицій здійснено у підприємства промисловості. Значні вкладення спрямовані в харчову промисловість - 776 млн. дол США (20%), машинобудування та металообробку - 348 млн. дол США (9%), паливну промисловість - 227 млн. дол США (6%), чорну і кольорову металургію - 181 млн. дол США (5%), хімічну та нафтохімічну промисловість - 162 млн. дол США (4%). Серед непромислових галузей економіки найбільш приваблюють інвесторів: внутрішня торгівля - 728 млн. дол.США (19%), фінанси і кредит - 248 млн. дол США (6%), транспорт і зв'язок - 231 млн. дол США (6% ), будівництво та промисловість будівельних матеріалів - 183 млн. дол США (5%).
Обсяги інвестицій з України за 2000 рік не змінилися і на кінець року становили 98 млн. дол США, в тому числі в країні СНД і Балтії - 18 млн. дол США (19% від загального обсягу), в інші країни світу - 80 млн. дол США (81%) [22].
Крокуючи в майбутнє, Україна може взяти на озброєння головні уроки минулого десятиліття про те, що демократія вимагає неухильного дотримання відповідних принципів і свобод, зміцнення інституту громадянського суспільства. Її відродження вимагає жорсткого прагматизму у висновку економіки на траєкторію стійкого розвитку. Залучення все більш широких верств населення до економічних і соціально-економічних перетворень на засадах західної демократії - це мета і засіб утвердження України в третьому тисячолітті.

Висновок
З проведеного дослідження випливає, що інвестиції являють собою найважливішу економічну категорію розширеного відтворення, що грає ключову роль в реалізації структурних зрушень в економіці і формуванні народногосподарських пропорцій на макрорівні, адекватних ринковим формам господарювання.
Сформована в даний час в Україні кризова ситуація фактично паралізувала інвестиційний процес як на мікро-так і макрорівні. Це проявилося в абсолютному скороченні обсягу капітальних вкладень і деформації джерел їх формування, різкому зниженні реального виробничого накопичення. Тому пошук шляхів стабілізації економіки, в першу чергу, припускає активізацію інвестиційної діяльності, яка, перш за все, повинна бути зорієнтована на корінні структурні перетворення. Це, в першу чергу, стосується такої основоположної пропорції відтворення як співвідношення між фондами накопичення і споживання у складі національного доходу.
Світова практика показує, що істотне підвищення народного добробуту досягається не шляхом зниження норми накопичення, а, навпаки, при її досить високому рівні і високих темпах зростання національного доходу. Але для цього необхідно забезпечувати високий або постійно зростаючий рівень ефективності виробництва. Тому головною особливістю сучасної інвестиційної стратегії повинно стати підвищення ефективності національної економіки, яка б дозволила розширити межі накопичення, призупинила б зниження, а потім і стабілізувала норму виробничого накопичення.
З аналізу інвестиційної діяльності, у сфері виробництва, випливає наступний висновок: метою інвестиційних програм повинна стати переорієнтація значних ресурсів на розвиток галузей, що задовольняють споживчі запити населення. При цьому необхідно в перелік пріоритетних напрямів включити і галузі соціальної інфраструктури. Аналіз також показує, що в даний час капітальні вкладення, в основному, зосереджуються у сфері основного виробництва. Тому інвестиційна стратегія в даний час повинна бути орієнтована на першочергове задоволення потреб у розвитку тих галузей, які доповнюють і обслуговують основне виробництво. В останні роки відбулося різке скорочення витрат на соціально-культурні потреби, а також науку і наукове обслуговування, що призвело до прямого занепаду даної сфери.
Ситуацію, що в даний час в Україну галузеву структуру інвестицій, не можна вважати оптимальною, бо вона постійно відтворює далеко не досконалу галузеву структуру економіки в цілому. Для подолання такого стану, першорядне значення має розвиток ринкових відносин, становлення приватного підприємництва, перш за все, у сферах фінансової та виробничої інфраструктур, у галузі надання послуг виробничого і споживчого характеру, приватизації підприємств побутового обслуговування і становлення ринкових форм інвестування галузей цих сфер.
З проведеного аналізу випливає, що основними напрямками підвищення ефективності інвестиційної діяльності, в даний час і в найближчій перспективі, будуть:
- Поліпшення відтворювальної структури капіталовкладень;
- Удосконалення технологічної структури капітальних;
- Зміна галузевої структури капітальних вкладень на користь галузей споживчого призначення;
- Пріоритетне забезпечення капітальними вкладеннями прогресивних напрямків науково-технічного прогресу;
- Збільшення обсягів капітальних вкладень на будівництво соціальної інфраструктури;
- Збалансованість інвестиційного циклу.

Список джерел інформації
1. «Про інвестиційну діяльність»: Закон України від 18.09.1991 р. № 1560-ХП.
2. «Про додаткові заходи щодо підвищення надходжень інвестицій в економіку» Україна: Указ Президента України від 22.02.2001 р. № 108.
3. «Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні»: Указ Президента України від 12.07.2002 р. № 512.
4. «Про затвердження Концепції регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки»: Постанова Кабінету Міністрів України від 1.06.1995 р. № 384.
5. Aнтонечко Т., Пруненко Д., Іткін О., Жілякова О. Фактори, Що впли вають на іноземні Інвестиції / / фінанси України. - № 10. - 2002. - С. 35-40.
6. Герасимчук М, Губська Б. Державне регулювання іноземного інвестування / / фінанси України. - № 11. - 2004. - С. 90-98.
7. Голіков А.П., Олійник Я.Б., Степаненко А.В. Вступ до економічної І СОЦІАЛЬНОЇ географії. - К.: Либідь, 1997.
8. Державне регулювання ЕКОНОМІКИ / За ред. С. М. Чистова, А. Є. Нікікфорова, Т. Ф. Куценко та ін. - К.: КНЕУ, 2000.
9. Єфремов В.О. Перспективні напрями і механізми стимулювання інвестицій / / Економіка України - К., 2003. - № 9. - С. 86-92.
10. Згривець Л.Ф. Регулювання діяльності іноземніх інвесторів / / фінанси України. - № 12. - 2002. - С. 90-94.
11. Інвестиції зовнішньоекономічної діяльності в Україні / Експрес-Доповідь Державного комітету статистики України от 15 лютого 2005 року / / Офіційний сайт Держкомстат України: http://www.ukrstat.gov.ua/.
12. Козик В.В., пайкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні Економічні Відносини. - К.: Знання-Прес, 2001.
13. Макроекономiчній озирніться. Украпна, Березень 2001 року. Украпнській фонд пiдтримки реформ. Кіпв, 2001.
14. Мироненко Н. Правда про інвестиційний клімат України / / Український інвестиційний журнал. - № 3. - 2003. - С. 78-86.
15. Мущінскій С.М. Тенденції розвитку інвестування у житлове будівництво на прикладі окремих регіонів України / / Комунальне господарство міст: Наук.-техн. СБ Вип.62. - К.: Техніка, 2005. - С.75-79.
16. Проблеми залучення іноземних інвестицій в Україні. В. І. Торкатюк, д-р техн. наук, Г. Г. Фесенко, канд. філос. наук, Г. Г. Фірсов Харків: ХНАМГ, 2005
17. Проблеми та шляхи активізації інвестиційного процесу на Україну / І.Л. Савенко / / Вісник ЛБІ НБУ - 2006. - В.10 - С. 216-220
18. Солдатенко О.В. Правове забезпечення іноземніх інвестіцій / / фінанси України. - № 16. - 2003. - С. 108-112.
19. Соціально-економічна Географія України: Навч. посібник / За ред. проф. Шаблія О.І. Вигляд. друга, перероб. І доп. - Львів: Світ, 2000.
20. Україна і Світове господарство: взаємодія На Межі тісячоліть / А. С. Філіпенко, В. С. Будкін, А. С. Гальчинський та ін. - К.: Либідь, 2002.
21. Школа І.М., Вдовівен А.А. Умови Залучення інвестіційніх ресурсів в економіку Регіонів України / / Регіональна економіка. - 2002. - № 2. - С.54-67.
22. http://www.ukrstat.gov.ua/