Ім'я файлу: Давньогрецька модель лідерства._ukr — копия (восстановлен).docx
Розширення: docx
Розмір: 40кб.
Дата: 05.11.2023
скачати
Пов'язані файли:
ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ФОРМИРОВАНИЯ.docx


ЗМІСТ

ВСТУП 3

1. Лідерство у стародавні часи 6

2. Лідерство як соціально психологічне явище 8

3. Класичні теорії лідерства 9

4 Формальне і неформальне лідерство 11

5 Інші типології лідерства 12

6. Динамика лідерства 13

ВИСНОВКИ 14

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 15

ВСТУП


Актуальність теми роботи. Одна з найважливіших істин така: лідерство є лідерство незалежно від того, куди ви рухаєтесь або чим займаєтеся. Часи змінюються. Технології нестримно рвуться вперед. Культурний контекст змінюється в залежності від країни і континенту. Але справжнє лідерство постійно - подивіться ви на громадян Давньої Греції, на армії останніх двох сторіч або ділових людей сьогоднішньої глобальної економіки. Лідерство - незаперечно. Тому, незалежно від численних змін, які відбуваються в сучасному світі, проблема лідерства завжди залишалася, залишається, і буде залишатися актуальною. Тобто не дивлячись на всі зміни, які відбуваються в історії, дана проблема витримала випробування часом. Необхідно також відзначити актуальність даної проблеми. Ефективний керівник повинен являти собою інтеграцію менеджера і лідера, так як це допоможе йому і його організації долати всі труднощі і вивести організацію на зовсім новий рівень. І дана робота розглядає проблему лідерства саме в аспекті керівництва. Головною метою даної роботи є - показати і наочно продемонструвати важливу роль лідера.

Відродження незалежності України, створення нових політичних, соціально-економічних відносин в державі певним чином залежать від того, наскільки кожна людина займає активну життєву позицію, готовий до участі в демократичному управлінні суспільством, є дійсним творцем, господарем і лідером свого життя і в суспільно-корисної діяльності.

Зараз в нашій країні створилася така ситуація, що без визнаних лідерів не можна вижити ні в політичній, ні в комерційній, ні в будь-якій іншій організації. Зміна пріоритетів в українському суспільстві, де головною цінністю, суб'єктом культури і життя є людина, вимагає від сучасної школи системного, новаторського забезпечення виховного процесу, який ґрунтується на демократичних засадах, принципах особистісно-оріентованної взаємодії.

У зв'язку з цим особливої актуальності набуває проблема формування лідерських якостей старшокласників. Це визначено в програмних документах: Державній національній програмі «Освіта» (Україна 21 століття). Національній доктрині розвитку освіти України в 21 столітті, Концепції виховання дітей та молоді в національній системі освіти, Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності, Концепції позашкільної освіти та ін.

Вчені, соціологи, психологи, педагоги і зараз привертають увагу до проблеми лідерства, над якою в тій чи іншій мірі працювали дослідники. Зокрема, широко відомі праці Г.М. Ашина, І.П. Волкова, В.Д. Гончарова, Е.М. Дубрівської, Н.С. Жеребова, І. С. Кона, Р.Л. Кречевского, Е.С. Кузьміна, І.С.Полонского, Б.Д. Паригін, Л. І. Уманського. Дану проблему вивчали також такі вчені, як Калабін А., Федосєєв В.М., Капустін С. М., Максвелл Дж. та інші науковці.

Багатий емпіричний матеріал з проблем лідерства накопичено за кордоном. Його досліджували Дуглас Мак Грегор, Курт Левін, Фред Фідлер, Поль Херсі, Кен Бланшар, Бернс Мітчел, Роберт Хаус і багато інших

Але проаналізована література не містить в необхідній мірі всі аспекти напрямку дослідження. Тому для більш детального аналізу окресленого проблемного напрямку дослідження нами була вибрана дана тема роботи.

Природа, специфіка, функції, типологія лідерства як форми неофіційного керівництва досліджуються в роботах В.Ф. Ануфрієва, В.Д. Гончарова, В. І. Зацепіна, Т.Н. Мальковской.

Метою дослідження є показати і наочно продемонструвати важливу роль лідерства в організації, розглянути лідерство у стародавні часи, виявлення особливостей і умов ефективного формування лідерських якостей людини.

Для виконання сформульованої мети дослідження, нами були поставлені наступні завдання:

  1. Розкрити і проаналізувати різні підходи до проблеми лідерства.

  2. Охарактеризувати лідерство і керівництво.

  3. Проілюструвати успішний досвід застосування лідерства на практиці.

  4. Розкрити проблему, пов'язану з нерозумінням лідерства в сучасному світі.

  5. Виявити особливості формування лідерських якостей особистості людини.

Об’єктом дослідження є лідерство у стародавні часи та процес формування лідерства.

Предметом дослідження є лідерство як соціально психологічне явище, формування лідерських якостей людини.

Методи дослідження в роботі використані такі: пошуковий по наявній методичній та науковій літературі із аналізом знайденого матеріалу порівняння, класифікація, систематизація, абстрагування та конкретизація, уявний експеримент, спостереження, , аналіз документації та результатів діяльності дослідників з проблеми проведеного дослідження та експертна оцінка і практичний експеримент.

Джерельна база дослідження. Робота ґрунтується на аналізі законодавства України та зарубіжних країн, науково-методичної літератури, методичних посібників, наукових статей, періодичних видань та напрацювань сучасних та попередніх.

Структура роботи. Робота складається з 35 листів друкованого тексту, 1 рисунка, 1 таблиці, 8 додатків і налічує 34 джерел використаної літератури.

1. Лідерство у стародавні часи


Сучасні дослідження проблеми лідерства доводять, що лідером стає та людина, яка наділена лідерськими якостями, або має лідерський потенціал, який може реалізуватися в певних ситуаціях, але не в науковій, не в методичній в достатній мірі не розроблені технології формування лідерських якостей у виховному процесі.

Слово «лідер» - від англійського слова «вести» міцно закріпилося в широкому міжнародному вживанні. Як правило, лідером вважають індивідуума, який зміг здобути популярність і був визнаний главою певної групи людей [1, С. 5].

Крім того, лідером також називають людину, яка з тих чи інших причин вважається керівником або представником групи людей, певного соціального контексту, руху в сфері економіки, політики, соціології, ідеології та ін. [22, С. 78]. Якщо на початку 20 століття поняття «лідер» стосувалося, перш за все, людини сильної, властолюбної, то зараз його значення більш нечітке, однак, як і раніше, передбачає перевагу одного індивідуума над іншим [29, С.18].

Проблема лідерства привертала до себе увагу протягом століть. Геродот, Плутарх та інші античні історики ставили в центрі історичних розповідей діяльність видатних лідерів і монархів, полководців.

Н. Макіавеллі змалював образ лідера-государя, який в будь-який спосіб досягає політичних цілей.

Для ф. Ніцше прагнення до лідерства є проявом творчого інстинкту людини: лідер має право ігнорувати мораль і зброю слабких.

За З. Фрейдом, пригнічений лібідо може переходити в прагнення до лідерства. Маси потребують авторитеті, аналогічному авторитеті батька сімейства.

Аналіз соціально-психологічної вітчизняної та зарубіжної літератури з проблем лідерства показує, що існують різноманітні точки зору щодо сутності цього поняття і підходів до його дослідження. Однак кожен дослідник виділяє тільки один з аспектів лідерства.

Так, А.В. Петровський трактує лідерство як один з процесів організації і управління малої соціальної групи, який сприяє досягненню групових цілей в оптимальний термін і з оптимальним ефектом [16, С.146].

Інші вчені (Н. Алексєєва, С.А. Багрець, І.Д. Бех) визначають лідерство як вплив на групу, яка спонукає її членів до досягнення загальних цілей.

І. Валер, Ф. Массарик, Р. Таннекебар трактують лідерство як міжособистісну взаємодію, яка проявляється в конкретній ситуації за допомогою комунікативного процесу і спрямовану на досягнення певних цілей.

О.М. Зайцева, Р.Л. Кричевський під лідерством розуміють явище активного проводового впливу особистості - члена групи - на групу в цілому в напрямку виконання групових завдань.

У своїх визначеннях лідерства багато авторів намагались чітко сформулювати той особливий компонент, який вносить сам лідер. Наприклад, І. Катц і Р. Кан розглядають лідерство як елемент, який виробляє вплив і проявляється незалежно від механічного виконання повсякденних доручень організації [1, С.6].

Згадані вчені розвивають свою думку і далі: «лідерство - це здатність підняти людське бачення на рівень більш високого кругозору, вивести діяльність людини на рівень більш високих стандартів, а також здатність сформувати людський індивідуум [Цит. 1, С.6].

На підставі аналізу різних підходів Р. Стогдилл виявив, що у всіх випадках лідерство розглядається або як фокус групових процесів, або як мистецтво дійти згоди, або з точки зору рольової диференціації в позиціях влади.

Американський дослідник Дж. Максвелл у своїй книзі «Виховай в собі лідера» надає можливості проявляти лідерські якості першочерговим завданням: «люди не хочуть, щоб ними командували. Вони хочуть, щоб їх вели за собою »[11, С.15].

2. Лідерство як соціально психологічне явище


«Лідерство - це не закритий елітний клуб для природжених лідерів», - пише Дж. Максвелл [11, С.23].

Дослідник обстоює тезу про те, що особистісним якостям, необхідним для ефективного лідерства, можна навчитися. Потрібно всього лише, на його думку, почати з ефективної комунікації, яка призведе до схвалення, яке, в свою чергу, породить вплив [11, С.56].

Дослідник виділяє п'ять поступових рівнів, які забезпечують формування лідерства в групі:

1) Статус (люди йдуть за лідером в результаті своїх службових обов'язків);

2) Схвалення (люди йдуть за лідером, так як вони цього хочуть);

3) Продуктивність (люди йдуть за лідером завдяки його внеску в діяльність групи);

4) Наставництво (люди йдуть за лідером завдяки тому, що він зробив для них);

5) Особистість (люди йдуть за лідером з-за того, ким він є, що собою являє) [11, С.81].

Питання лідерства виникали ще з давніх часів. Однак, систематичне, цілеспрямоване і широке вивчення лідерства почалося тільки за часів Тейлора. Разом з тим, до сьогоднішнього часу так і не досягнуто повної згоди, щодо поняття лідерства і методів його вивчення. У процесі вивчення проблеми лідерства вченими було запропоновано багато різних визначень цього поняття.

3. Класичні теорії лідерства


1) Лідерство - це вплив на групи людей, яке сприяє досягненню ними загальних цілей.

2) Лідерство - міжособистісна взаємодія, яке проявляється в конкретній ситуації за допомогою комунікаційного процесу і направлене на досягнення специфічної мети.

3) Лідерство - здатність впливати на індивідуумів та групи людей з метою змусити працювати разом для досягнення поставлених цілей.

4) Лідерство - основний процес організації групового прийняття рішень.

5) Лідерство - історично сформовані потреби людей в організації процесу їх спільної діяльності.

Для того, щоб остаточно визначитися з тим, що ж таке лідерство давайте порівняємо його з поняттям «управління». Поняття «лідер» і «керівник» мають багато спільного. І той і інший організовують, спонукають групу на рішення поставлених перед нею завдань, визначають вибір способів і засобів їх вирішення. Разом з тим, ці поняття далеко не однакові. Розбіжність понять «управління» і «лідерство» пов'язане з існуванням в будь-якій організації двох типів відносин - формальних і неформальних.

Лідерство - це процес впливу на людей, народжений саме системою неформальних відносин, а управління має на увазі в першу чергу наявність чітко структурованих формальних відносин, через які воно реалізується, а роль керівника як-би визначається формальною структурою його функцій, як правило, право на застосування санкцій є незаперечним і т.д. Лідерство, навпаки, формується спонтанно, стихійно, на рівні напівусвідомлених психологічних переваг. Таким чином, можна виділити такі основні відмінності між лідером і керівником:

1) Бути лідером і бути керівником - це не одне і теж. 2) Вплив керівника грунтується на владі і її джерелах, лідерство грунтується на процесі соціального впливу і на взаємодії в організації. 3) Управління передбачає взаємозв'язок «керівник - підлеглий», лідерство - «лідер - послідовник». 4) Керівник є в першу чергу формальним лідером, але саме лідерство визначає наявність неформальної основи. Можна бути керівником і не бути лідером. 5) Лідерство відрізняється від керівництва меншою стабільністю, тому-то залежить від настрою групи, характеру ситуації і не підкріплено, на відміну від керівництва, системою правових санкцій.

6) Процес управління визначається не тільки внутреннегрупповимі, ​​але і зовнішніми обставинами (наприклад, зв'язками з іншими організаціями тощо), тоді як лідер вирішує тільки проблеми, що виникають в групі. 7) Лідер діє всередині групи, а керівник пов'язує групу з іншими соціальними системами.       Таким чином, з огляду на вищесказане, можна дати такі визначення:

4 Формальне і неформальне лідерство


5 Інші типології лідерства


6. Динамика лідерства



ВИСНОВКИ


Отже, з проведеного дослідження можна зробити наступні висновки:

1.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


  1. Аристотель. Политика. - М.: ЭКСМО; С-Пб.: Terra fantastica, 2003. - 839 с.

  2. Вебер М. Избранные произведения. - М.: Прогрес, 1990. - 808 с.

  3. Гаджиев К.С. Политическая философия. - М.: Экономика, 1999. - 606 с.

  4. Нижний Новгород: Изд-во Братства во имя св. князя Александра Невского, 2003. - 813 с.

  5. Калабин А. Нужен харизматический руководитель: в поисках еффективной системы управления. С-Пб.: Питер, 2005. - 208 с.

  6. Калабін А. Команда лідера - його найближче коло. К.: Київський капіталіст, 2004, № 9. - 12 с.

  7. Федосєєв В.М., Капустін С. М. Управління персоналом організації. М., 2003.

  8. Максвелл Дж. 21 незаперечний закон лідерства. Мн., 2001.

  9. Якокка Л. Кар'єра менеджера. Мн., 2001. 

  10. Васильєв П. Московський конкурс «Менеджер року - 2000» / / Проблеми теорії і практики управління. 2001. № 3.

  11. Вершигора Є.Є. Менеджмент. М., 2001.

  12. Виханский О.С., Наумов А. І.Менеджмент. М., 1998.

  13. Гібсон Дж.Л., Иванцевич Д.М., Доннелл Д.Х.-мл.Організації: поведінка, структура, процеси. М., 2000.

  14. Карташова Л.В., Наумов А.І., Соломанідіна Т. О. Організаційна поведінка. М., 2001.

  15. Кричевський Р. Л. Якщо Ви - керівник. М., 1993.

  16. Литвинцева Н. А. Психологічні тести для ділових людей. М., 1996.

Менеджмент:Підручник/ За ред. Ф.М. Русинова і М.Л. Разу. М., 2000.

  1. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоурі Ф.Основи менеджменту. М., 1992. Організаційна психологія/ Укл. І заг.РедакціяЛ.В. Винокурова, І.І. Скріпюка. СПб., 2001.

  2. Основи менеджменту. Навчальний посібник для вузів. Науковий редактор А.А. Радугин. М., 1997.

  3. Подшібякін А. Майбутнє - в русі / / Бізнес журнал. 2002. № 8.

  4. Практичний менеджмент. Методи і прийоми діяльності керівника / Авт.-сост. Н.Я. Сацька. Д., 1998.

  5. Пугачов В. Г. Керівництво персоналом організації. М., 1998.

  6. Решетніков О.В., Шамшурін В.І.,.Шамшуріна Н. Г. Соціально-історичний портрет лідера організації / / Социс. 2001. № 10.

  7. Сільва Х., Стоун Р.Б. Мистецтво менеджменту за методом Сільви. Мн., 1999.

  8. Самигін С. І., Столяренко Л.Д. Психологія управління. Ростов н / Д., 1997.

  9. Таранов П. С. Золота книга керівника. М., 2002.

  10. Федосєєв В.М., Капустін С.Н. Управління персоналом організації. М., 2003.

  11. Штайрер Й. Харизма керівника і управлінські архетипи / / Проблеми теорії і практики управління. 2001. № 4.

  12. Якокка Л. Кар'єра менеджера. Мн., 2001.






скачати

© Усі права захищені
написати до нас