Заселення території сучасної України первісною людиною відбулося ще в епоху палеоліту — початковий і найбільш значний у часовому вимірі період історії людства. Саме цього часу відбулося виділення людини з тваринного світу, були виготовлені перші знаряддя праці, почалося використання вогню й одягу, споруджені перші житла.
На українських землях первісна людина з'явилася пізніше — у так звану ашельську епоху, що датується часом від 1,5 млн. до 150 тис років тому. В цей час з'явились архантропи, об'єм мозку яких коливався від 800 до 1300 см3 (об'єм мозку сучасної людини 1400-2000 см3), а зріст сягав 160-170 см. Первісні люди освоювали нові території, зокрема землі Європи, де й проживали невеликими групами, що утворювали так зване первісне людське стадо.
Основним їх заняттям було полювання на диких тварин, у тому числі великих. Вони вбирали також рослинну їжу — плоди, ягоди, коріння.
Архантропи широко використовували вогонь. Сліди вогнищ у різних місцях виявлені археологами в печерах і на відкритих стоянках тих часів Освоєння вогню мало величезне значення для життя стародавнього населення. Адже він забезпечував надійний захист від холоду та звірів, давав можливість освоювати нові райони, котрі раніше були недоступними Можливо, вже цього часу людина почала використовувати вогонь для приготування їжі.
Подальша еволюція людини привела до появи в мустьєрську епоху (150-35 тис. років тому) палеоантропів, або неандертальців. Це був наступний ступінь фізичного та розумового розвитку типу людини, що розширила межі свого проживання В Україні відомо близько 200 стоянок такої людини. Кам'яні знаряддя неандертальців були досконаліші й різноманітніші, ніж у архантропів Серед них особливе значення мали гостроконечники, що використовувались як ножі і, мабуть, як наконечники для списів.
В епоху, в яку жили неандертальці, відбулося остаточне становлення людини. Близько 35 тис років тому з'явились їх нащадки, що вже належали до сучасного типу — «Ноmо sapiens», або «людини розумної» В Європі їх ще називають кроманьйонцями, за назвою грота Кро-Маньйон (Франція), де вперше було знайдено п'ять кістяків цього типу разом з кам'яними знаряддями праці та просвердленими раковинами. Фізичною будовою кроманьйонець нічим істотно не відрізнявся від сучасної людини.
У цю ж епоху склався родовий лад і відбулася племінна організація суспільства. Виникли давні форми релігійних вірувань анімізм — культ предків і вшанування померлих, магія — віра в те, що заклинаннями та обрядами можна вплинути на хід подій, тотемізм — віра в спільного для конкретного колективу предка із світу тварин чи рослин, фетишизм — поклоніння предметам неживої природи.
Потрібно зазначити, що якраз у цю епоху почався і процес виникнення рас — представників трьох основних типів — європеоїдного, негроїдного та монголоїдного Давні раси менше відрізнялись одна від одної, ніж сучасні, — вони мали яскраво виражені риси походження від єдиного людського типу.
Останній льодовиковий період — останній гляціал, у рамках нинішньої льодовикової ери (2,588,000 років — сьогодення).. Розпочався приблизно 110 000 років тому (кінець еємського інтергляціалу) і закінчився близько 11 600 — 11 700 років тому (кінець пізнього дріасу).
На територіях, де раніше був степ, тундра чи льодовик, виросли ліси. Зникли мамонти, шерстисті носороги й інші тварини, котрі були головним об'єктом полювання та джерелом їжі в попередні часи Ліси заселили північний олень, лось, кабан, бурий ведмідь, вовк, лисиця, бобер, а степи — бик, кінь, антилопа-сайга й інші сучасні тварини.
Почалася нова епоха, що дістала назву середнього кам'яного віку — мезоліту. Умови життя людей, зокрема добування ними їжі, різко змінились, що стало поштовхом до виготовлення складніших знарядь праці Були створені вироби для обробки дерева — долото, сокира, тесло, нові знаряддя з кістки та дерева (ножі, кинджали, списи) з крем'яними пластинами. Також було зроблене важливе відкриття досить складного для того часу механічного знаряддя — лука.
Великі родові колективи мисливців на мамонтів та бізонів змінились порівняно невеликими групами мисливців. Озброєна луком і стрілами людина тепер мала більшу самостійність і можливість полювати сама. Поширеним було полювання на північного оленя. З луком і стрілами людина навчилась забивати тварин на відстані, а дичину — на льоту.
На відміну від попередніх часів в епоху мезоліту почали ховати померлих вже не серед живих, тобто на території стоянок, а за їх межами — у давніх родових чи племінних могильниках. Так, у Дніпропетровській області досліджено три могильники біля Волоського та Василівки, на яких виявлено близько 90 поховань. Більшість захоронених — чоловічої статі, покладені в могили на боці. Серед останків померлих знайдені стріли і навіть наконечник дротика (причому деякі з них застрягли прямо в кістках), а на деяких черепах є вм'ятини від ударів. Все це свідчить про те, що тут були поховані члени роду чи племені, котрі загинули під час сутичок. Деталі обряду поховання, зокрема орієнтація померлих, вказують на те, що люди епохи мезоліту поклонялися мабуть, небесним світилам і понад усе — сонцю.
Одним з важливих досягнень стає виготовлення глиняного посуду Випалена на вогні глина була першим штучним матеріалом, котрий створила людина Як вважають дослідники, глиняний посуд виник шляхом обмазування сирою глиною посуду, сплетеного із лози. Такий посуд випадково потрапляв у вогонь, дерев'яна частина вигорала, а глина обпалювалась, ставала досить твердою та водонепроникною. Посуд швидко набув популярності, і його використовували для різних цілей — приготування їжі, зберігання сипучих продуктів тощо. Його форми та орнамент на різних територіях мали свої особливості. По таких масових знахідках археологи визначають ареали проживання окремих людських спільнот (на землях України виділено понад 10 неолітичних археологічних культур)
Неоліт
Нова кам'яна доба характеризувалася появою сільського господарства і скотарства під час так званої неолітичної революції, розвитком гончарного ремесла і появою перших великих поселень людей, таких як Чатал-Гуюк і Єрихон. Перші культури неоліту з'явилися близько 7000 до н. е. в зоні так званого «родючого півмісяця». Сільське господарство і культура поширилися в Середземномор'ї, долині Інду, Китаї і країнах Південно-Східної Азії.
Збільшення чисельності населення призвело до зростання потреби в рослинній їжі, що сприяло швидкому розвитку сільського господарства. При веденні сільськогосподарських робіт стали застосовуватися кам'яні інструменти для обробки ґрунту, а при зборі врожаю почали використовуватися пристосування для жнив, подрібнення та різання рослин. Вперше почали будуватися великомасштабні кам'яні споруди, такі як башти і стіни Єрихону або Стоунхендж, що демонструє появу в неоліті значних людських і матеріальних ресурсів, а також форм співпраці між великими групами людей, які дозволяли вести роботи над великими проєктами. Якоюсь мірою дане явище заклало основу розвитку соціальної ієрархії та появі еліт[14]. Хоча деякі суспільства Пізнього Неоліту формувалися як племена зі складною ієрархією (наприклад, культура стародавніх Гавайських островів), більшість людських спільнот неоліту були порівняно простими і не мали еліти[15]. У цілому, в неолітичних культурах було помітно більше ієрархічних спільнот, ніж у попередніх палеолітичних культурах мисливців-збирачів[16]. В епоху неоліту з'явилася регулярна торгівля між різними поселеннями, люди почали перевозити товари на значні відстані (багато сотень кілометрів). Поселення Скара-Брей, розташоване на Оркнейських островах недалеко від Шотландії, є одним з найкращих прикладів неолітичного села. У поселенні використовували кам'яні ліжка, полиці та навіть приміщення для туалетів.
Енеоліт
Перехідна епоха, так звана «мідна доба», що змінює кам'яну добу бронзовою.
Україна: Трипільська культура 5,5 —2,75 тис. років до н. е.
У IV тис. до н.е. давні металурги, мабуть, намагаючись надати міді міцності, додавали до неї різні домішки, поки не помітили, що міцнішою вона стає з додаванням ще одного металу — олова. Сплав міді й олова називають бронзою. Цінною її властивістю було те, що вона легше, ніж мідь, розливалася у форми. Так почалась епоха бронзи (поч. III - кін. II тис. до н.е.)
Бронза — це перший штучний метал. Бронзові знаряддя швидко витіснили мідні, оскільки були твердішими, а виробляти їх було легше.
В енеоліті відбулася ще одна вагома зміна в житті людства — скотарство відокремилося від землеробства. Вчені назвали цей процес першим суспільним поділом праці. Тобто деякі племена стали займатися лише скотарством. Із зростанням кількості худоби вони пересувались у пошуках нових пасовищ. Так умови господарювання зумовили й інший спосіб життя племен скотарів — кочовий.
Водночас ускладнення знарядь праці, обробка металів й швидкий розвиток ремесел вимагали від людини більших знань, вправності, досвіду. З-поміж землеробів і скотарів виокремлювалися майстри, які займалися тільки ремеслом. Так відбувся другий суспільний поділ праці: ремесло відокремилося від інших занять — землеробства і скотарства.
У первісній общині (громаді) поділ праці здійснюється в найпростішій формі - за статтю та віком. У процесі переходу від первіснообщинного ладу до ранньокласового суспільства виокремлюються скотарство (перший великий поділ праці (НЕОЛІТ)), ремісництво (другий великий поділ праці) (ЕНЕОЛІТ) та торгівля.
На території України перший великий поділ праці стався в добу міді (IV-III тисячоліття до н. е.), коли на лівобережному пониззі Дніпра сформувався господарсько-культурний тип скотарів (середньостогівська та ямна археологічні культури), який співіснував з ранньоземлеробським господарсько-культурним типом на правобережному лісостепу (трипільська археологічна культура) та з «пережитковими» неолітичними племенами мисливців і рибалок північно-східних регіонів України (культура ямково-гребінцевої кераміки). Зародки другого великого поділу праці простежуються в добу бронзи (II тисячоліття до н. е.), про що свідчать поховання ремісників з обробки кольорових металів та скарби металевих виробів. У ранньокласовому суспільстві внаслідок суспільного поділу праці формуються соціальні прошарки військової аристократії, жерців, вільних общинників і залежного населення нижчого рівня. Ця система знайшла відображення, зокрема в кастовій структурі суспільства ранніх індоєвропейців.
Поступово формуються територіальний, професійний і міжнародний поділ праці.; поділ праці на розумову та фізичну. Як наслідок поділ праці розглядаються професійні групи сучасного суспільства. Окремо можна розглядати поділ праці у виробничих процесах під час мануфактурного або конвеєрного виробництва.
Ранні міста
Усі ці зміни в житті давнього суспільства поклали початок формуванню перших цивілізацій. Ознаками того, що давнє суспільство набувало нового, вищого рівня розвитку, були: поява міст, формування держав, майнове розшарування, певний рівень розвитку культури.
Перехід до цивілізації стався у сприятливих для землеробства і скотарства частинах нашої планети. Тому колисками цивілізації, на думку більшості вчених, були місцевості, де виникло землеробство. Це родючі долини річок Ніл, Тигр і Євфрат, Інд і Ганг, Хуанхе та Янцзи.
Саме в цих місцевостях виникли перші міста. Вони формувалися на місці давніх поселень землеробів і скотарів, кількість жителів у яких зростала. У таких поселеннях, крім землеробів, скотарів, ремісників, зосереджувалися старійшини, жерці, військові вожді. Поселення оточували укріпленнями – ровами, валами, частоколом і навіть цегляними або кам'яними мурами.
Чим сусідська община відрізнялась від родової?
Рід (родова община) — це колектив родичів, що вели спільне господарство й мали спільне майно.
Сусідська община — колектив, який складався з окремих сімей, не пов'язаних родинними зв'язками, та проживав на спільній території.