Ім'я файлу: Самостійна робота №10.odt
Розширення: odt
Розмір: 26кб.
Дата: 19.12.2023
скачати
Пов'язані файли:
Самостійна робота №11.odt
Розширення: odt
Розмір: 26кб.
Дата: 19.12.2023
скачати
Пов'язані файли:
Самостійна робота №11.odt
Самостійна робота №10
1. На основі опрацювання наукової статті охарактеризуйте:
а) категорії поховальних пам’яток населення давньоруського Києва:
Поховальний обряд — важливе історичне джерело, що дає уявлення про демографію, генетичні взаємозв’язки давніх суспільств, розкриває соціально-економічні та ідеологічні процеси, що в них відбуваються. Переважну більшість поховань можна умовно об’єднати у 32 некрополі. На сьогодні маємо такі статистичні дані щодо поховальних пам’яток різних районів середньовічного Києва: Верхнє місто — 10 могильників (321 поховальний комплекс, 45 %, тут і далі відсоткові показники розраховано від загальної кількості відомих пам’- яток); Поділ — 11 могильників (164, 23 %); Копирів кінець — 3 могильники (60, 8 %); Щекавиця — 1 могильник (111, 15 %); Юрковиця — 1 могильник (16, 2 %). Ще шість могильників (48, 7 %) розкидано по околицях міста. На території давньоруського Києва археологічно зафіксовано 720 ґрунтових поховань, які можна віднести до християнських поховальних старожитностей. Ми зробили спробу розділити їх на категорії: поховальні пам’ятки церковних могильників, поодинокі поховання (на садибах), поховання в печерах київських монастирів. В окремі категорії виділено так звані скудельниці та масові поховання жертв монгольської навали.
б) види поховальних споруд:
Серед поховальних конструкцій, які використовували під час поховального обряду давніх киян, слід виділити такі види: саркофаги, кам’яні гробниці, дерев’яні домовини та поховання, виконані безпосередньо в могильних ямах.
2. Спираючись на дані наукової статті опишіть конструктивні особливості оборонних споруд давньоруських городищ на прикладі Вишгорода.
Незважаючи на понад 80-літню історію дослідження фортифікації Вишгорода, багато питань, пов’язаних з нею, досі залишаються відкритими. Зокрема, результати розкопок 1930-х рр. відомі лише із розрізнених архівних джерел і опубліковані дуже фрагментарно. Ще П.П Свін’їн, котрий відвідав Вишгород у 1825 р., дуже точно відтворив конфігурацію укріплень, описавши дві лінії оборонних споруд, що майже паралельно йшли до самого схилу. В.Б. Антонович нарахував шість концентричних ліній валів, що оточували городище, очевидно приймаючи за фортифікаційні споруди перепади висот природного походження. Наводиться опис укріплень на захід від церкви, згідно якого перепад висот від дна рову до верхівки валу на той час становив близько 10 м, а ширина валу – до 12 м. В’їзд до городища, на думку авторів розкопок, знаходився поруч із «південним виступом західного валу». Інтерес викликають відомості Ф.А. Козубовського про додаткову лінію укріплень із західного, напільного, боку, на котрі звернув увагу В.К. Козюба. Згадується «виразно помітний зовнішній вал із виразним зовнішнім ровом», розташовані приблизно в 20-и м на захід від західного («внутрішнього») валу. На одному з мисовидних виступів, що утворились після розмивання східного схилу городища ярами, в 1934 р. зафіксовано рештки насипу. Ф.А. Козубовський зробив висновок про існування тут «східного» валу. Тоді ж, у липні 1934 р. було проведено перші розкопки конструкцій вишгородського т. зв. західного валу. Найбільш повні дані про результати досліджень подано в щоденнику Т.М. Мовчанівського. Досліджуючи ділянку III було спростовано гіпотезу про існування на місці цієї ділянки воріт дитинця, дослідники припустили, що в’їзд існував південніше. Є певні підстави припускати, що в цій частині укріплень дерев’яні конструкції були влаштовані на підсипці: під ними зафіксовано потужний шар глею. У післявоєнний час на Вишгородщині працювала експедиція «Великий Київ». Керівник експедиції А.В. Добровольський, провівши в 1947 р. розвідку на Вишгородському городищі, зробив спробу реконструкції давньої системи сторожових пунктів. Пізніше дані висновки використовували В.Й. Довженок та П.П. Толочко, перший з яких згадував навіть «вежі, які стояли на найвищих місцях, де зараз залишались значні штучні насипи. Археологічні дані суттєво доповнюються літописними свідоцтвами. Зазвичай для ілюстрації потужності вишгородських укріплень в літературі прийнято цитувати статтю 1174 р. про безуспішну дев’ятитижневу облогу Вишгорода 50-тисячним військом Андрія Боголюбського. Очевидно, в середині Х ст. (перша літописна згадка про місто датується 946 р.) укріплення вже існували, що видно із самого кореню «град», від якого походить топонім. Відомо, що термін цей у давньоруський час означав не тільки місто в цілому, а і оборонні споруди.
3. Дайте визначення наступним термінам:
Городище – укріплені селища, часто складаються з огородженого дитинця та навколишнього посаду.
Моги́льник — стародавній поховальний комплекс, місце багатьох могил і поховань.
Біритуалізм- служіння у двох обрядах — латинському і візантійському.