Ім'я файлу: Тундра та лісотундра.docx
Розширення: docx
Розмір: 17кб.
Дата: 20.10.2020
скачати

Тундра та лісотундра

Зона тундри і лісотундри характерна для субарктического (субантарктичний) кліматичного поясу. На Севре помірного поясу тайга переходить у лісотундру. Тут літні температури стають на стільки низькими, що виростання навіть хвойних дерев стає неможливим. Тундра- це природна зона, що характеризується відсутністю деревної рослинності. Цією особливістю тундра схожа на степ і савану, але формується вона абсолютно по протилежної причини. У той час, коли степи і савани страждають від нестачі вологи, тундра страждає від її надлишку. При цьому, в тундрі часто опадів випадає навіть менше, але дуже низькі температури перешкоджають випаровуванню. Вода накопичується, приводячи до заболочування величезних просторів. З цієї причини, в тундрі деревна рослинність відсутня насамперед через занадто холодного клімату і промерзлій, болотистій грунту. Тундра знаходиться в зоні багаторічної мерзлоти, грунт тут відтає тільки на невелику глибину протягом короткого літа. Влітку в тундрі сонце світить практично цілодобово, а за полярним колом не приховується за обрій зовсім. Полярний день триває тим довше, чим далі за полярним колом знаходиться спостережуваний пункт, однак, тим довше взимку буде тривати полярна ніч.

Зона тундри розташована на півночі Північної Америки та Євразії. У Південній півкулі зона тундри розвинена слабо і зустрічається на деяких островах Антактікі, включаючи Південну Георгію, Південні Сандвічеві острови і Кергелен. Найпротяжніші території тундри розташовуються в Росії і Канаді. Через дуже важких кліматичних умов у тундрі щільність населення дуже невисока, великих міст тут майже немає, в більшості своїй вони ставляться до Росії. Насамперед, це Мурманськ і Норильськ. Також тундра заселена корінними народами, провідними кочовий спосіб життя. Освоєння даних територій є виключно складним і вимагає великих капіталовкладень. Будівництво міст ускладнює мерзлота, клімат робить неможливим ведення більшості галузей сільського господарства, крім цього потрібно значне економічне стимулювання населення для залучення в ці регіони. Саме з цієї причини Північ активно освоювався за часів командної економіки в СРСР. В останні ж десятиліття, з встановленням ринкової економіки в країні, освоєння Півночі стало економічно невигідним, і, на жаль, зараз спостерігається його демографічна та промислова деградація в Росії. Виключення, мабуть, складають тільки райони видобутку нафти і природного газу.
Рослинність тундри на півдні представлена хвойними і дрібнолистими породами дерев, що утворюють перехідну зону лісотундри. З просуванням на північ деревна рослинність стає все більш пригнобленої, далі зустрічаються тільки карликові дерева, наприклад, карликова береза. Найпоширенішою рослинністю є мохи та лишайники. Багатий тваринний світ, представлений насамперед ссавцями. Це північні олені, песці, вовки, зайці, лемінги, в прибережних районах північних морів зустрічаються ластоногі. Тундру населяють птиці: полярні сови, куріпки, в Антарктиці- пінгвіни. Зате плазуни тут повністю відсутні.
Через дуже мізерного різноманітності живої природи тундра є самою тендітною екосистемою на Землі. В результаті непродуманого використання, аварій при видобутку і транспортітовке нафтопродуктів сьогодні тундра знаходиться на порозі екологічної катастрофи.

Ту́ндра — природна зона, розташована широкою смугою (від декількох десятків до 1000 км) північніше від зони лісів на територіях з вічною мерзлотою, не затоплених морськими та річковими водами.

Тундра - безлісна ландшафтна зона субарктичного пояса півн. півкулі з характерною мохово-лишайниковою рослинністю, низькорослими травами і рідкісними чагарниками. Ґрунти тундрово-глейові, дуже зволожені влітку, близько від поверхні залягає багаторічна мерзлота. Т. характеризується мерзлотними формами рельєфу – торф'яними буграми (горбиста тундра), різноманітними плямами, чарунками, глинистими медальйонами, гідролаколітами і т. д. Формування тундри почалося в кінці пліоцену.

Тундра розташована на північ від зони тайги у субарктичному поясі. Розташована уздовж узбережжя Євразії та Північної Америки, включно з Гренландією; зустрічається в горах тайги. Вона вкриває північ Росії, виходячи в Європі до узбережжя Північного Льодовитого океану, а в Азії — до Берингового моряТихого океану, крайній північний схід Фінляндії, Швеції, всю Ісландію, південний захід Гренландії, північ Канади й основну частину Аляски в субарктичній зоніПівнічної півкулі.

Головна риса тундри — заболочені низовини в умовах суворого клімату, високої відносної вологості, сильних вітрів і багаторічної мерзлоти. Рослини в тундрі притискаються до поверхні ґрунту, утворюючи пагони, що переплітаються у вигляді подушки.

Південну межу тундри вважають межею Арктики.

За характером поверхні тундри поділяються на:

· болотисті (вкриті осокою),

· торф'янисті (вкриті ягелями),

· кам'янисті (вкриті лишайниками).

Повсюдно тундри поділяються на три підзони, хоча і з різними ландшафтами якщо розглядати в довготного напрямку.

Рослинність арктичної тундри переважно трав'яниста, осоково-пушицева з подушкоподібними формами напівчагарничків і мохами в сирих западинках. Рослинний покрив не зімкнутий, чагарників немає, широко розвинені глинисті голі «медальйони» з мікроскопічними водоростями і горбами мерзлотного спучування.

Рослинність середньої, або типовою тундри переважно мохова. Навколо озер осоково-пушицева з невеликою домішкою різнотрав'я і злаків. З'являються повзучі полярні верби і карликові берези, приховані мохами і лишайниками.

Південна — чагарникова тундра особливо різко різна в довготного напрямку.

Лісоту́ндра — субарктичний тип ландшафту, в якому на межиріччях пригноблені рідколісся чергуються зчагарниковою або типовою тундрою. Різними дослідниками лісотундра вважається підзоною то тундри, тотайги, а останнім часом тундролісів. Ландшафти лісотундри простягаються смугою від 30 до 300 км шириною через всю Північну Америку і від Кольського півострова до басейну Індігірки, а на схід поширені фрагментарно. Незважаючи на малу кількість атмосферних опадів (200—350 мм), для лісотундри характерно різке перевищення зволоження над випаровуванням, що обумовлює широке поширенняозер — від 10 до 60% площі підзони.

Середні температури повітря в липні 10—12 °C, а в січні в залежності від наростання континентальності клімату від −10° до −40 °C. За винятком рідкісних таликів ґрунти повсюдно багаторічномерзлі. Ґрунтиторф'янисто-глейові, торф'яно-болотні, а під рідколіссям- глеєво-підзолисті.

Чагарникові тундри і рідколісся змінюються у зв'язку з меридіональною зональністю. У східній частині північноамериканської лісотундри разом з карликовими березами і полярними вербами ростуть чорна і канадська ялини, а на заході бальзамічна ялиця; на Кольському півострові — бородавчата береза ; схід доУралу — ялина; в Західному Сибіру — ялина з сибірської модриною; схід Путорана даурська модрина з березою худою.

У фауні лісотундри присутні різні види лемінгів, північні олені, песці, куріпки — біла і тундрова, полярна сова і велика різноманітність перелітних,водоплавних і дрібних горобцеподібних, що селяться у чагарниках, птахів. Лісотундра — цінне оленяче пасовище і мисливські угіддя.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас