Практична робота 1
Артемі́да — у давньогрецькій міфології — богиня олімпійського пантеону, донька верховного бога Зевса і титаніди Лето, сестра-близнючка Аполлона. Богиня полювання, диких земель і тварин, Місяця та цнотливості.
Найчастіше богиня з’являлася вночі в лісах і на луках. Греки її шанували і любили, вихваляючи її в міфах, переказах, казках. Гомер в своєму знаменитому творі описував Артеміду як жінку войовничу, яка стріляла з лука, як мисливиця в горах, люблячу пісні лісу і дзюрчання струмка. Гомер писав, що Артеміда не розуміла солодких промов. Володіючи магією, вона могла мстити. Артеміда була імпульсивною і незалежною. Вона не слухала чужих порад, покладалася тільки на себе.
Якось стомившись після полювання Артеміда разом з німфами пішла відпочивати в своє улюблене місце.
«Гомінкий натовп німф супроводжує її, а вона, велична, в короткому одязі мисливиці, що доходить лише до колін, швидко несеться по лісистих схилах гір. Не врятуватися від її стріл, що б’ють без промаху, ні полохливому оленю, ні боязкій лані, ні розлютованому кабанові, який ховається в заростях очерету. За Артемідою поспішають її супутниці німфи. Веселий сміх, крики, гавкіт зграї собак далеко розлягаються в горах, і відповідає їм гучно гірська луна. Коли ж стомиться богиня на полюванні, то поспішає вона з німфами в священні Дельфи, до улюбленого брата, стріловержця Аполлона. Любить відпочивати Артеміда і в повитих зеленню гротах, де віє прохолодою, вдалині від очей смертних. Горе тому, хто порушує спокій її.»
Далі саме так і сталося, в жаркий день, перебуваючи на полюванні, Актеон відділився від своєї групи і побрів шукати прохолоди.
«На крутому схилі гори побачив Актеон чудовий грот, увесь повитий зеленню. Він пішов до цього грота, не знаючи, що в гроті часто відпочиває Зевсова дочка Артеміда.
Коли Актеон підійшов до грота, туди щойно ввійшла Артеміда. Вона віддала лук і стріли одній з німф і готувалася до купання. Німфи зняли з богині сандалі, волосся зав’язали вузлом і вже хотіли йти до струмка на-брати холодної води, як біля входу в грот з’явився Актеон. Голосно скрикнули німфи, побачивши Актеона, що входив. Вони оточили Артеміду, вони хочуть сховати її від очей смертного. Подібно до того, як пурпуровим вогнем запалюють хмари проміння сонця, що сходить, так запалилося гнівом обличчя богині, гнівом блиснули її очі, ще прекраснішою стала вона у своєму гніві. Розізлилась на те Артеміда, що Актеон порушив її спокій, і обернула нещасного Актеона на стрункого оленя.»
Собаки яких він брав з собою на полювання почули його слід і розірвали Актеона.