Вступ Технологія і процедури педагогічного дослідження

Ім'я файлу: Курсова МЗасПО (Андрєєв Д.).docx
Розширення: docx
Розмір: 64кб.
Дата: 16.12.2022
скачати
Пов'язані файли:
1 МОНТАЖ ЗАЗЕМЛЯЮЧИХ ПРИСТРЇВ.doc
презентация Жирові продукти Кашпур.pptx
Заява.docx
Характеристика.docx

Вступ

Технологія і процедури педагогічного дослідження
Методологічний аналіз процесу дослідження різноманітних педагогічних явищ стосується, головним чином, виявлення його структури з точки зору дій, які дослідник повинен виконати, щоб повністю реалізувати цей процес, і визначення майбутніх чергових дій та їхніх наслідків, щоб ефективно розв'язати поставлену науково-дослідну проблему. Причому це дослідження розуміється не як одиничний інтелектуальний акт, у ході якого дослідник ставить перед собою і розв'язує певну педагогічну проблему, а як процес, що складається з чітких послідовних дій, під час якого попередньо виконані дії є необхідною умовою для виконання наступних. Ця сукупність дій часто має «неповторний» характер. Дослідження в педагогіці є «неповторними» щодо предмета дослідження, конкретних дослідних дій, їхніх зв'язків, проведення та умов. На цій основі виокремлюють дидактичні, виховні та інші види досліджень, кожен із яких повинен мати певну структуру, що значною мірою сприяє досягненню кінцевого результату.

Методична структура дослідження в педагогіці складається з трьох періодів – підготовчого, реалізаційного і впроваджувального.

До підготовчого періоду належать усі дії дослідника, що створюють необхідні умови або сприяють досягненню основної мети педагогічних досліджень:

1) вибір дослідної проблеми і визначення мети дослідження;

2) формулювання дослідної проблеми;

3) визначення об'єкта і предмета дослідження;

4) формулювання гіпотез;

5) визначення параметрів верифікації формульованих гіпотез;

6) вибір методів та опрацювання техніки дослідження;

7) опрацювання плану дослідження.

До реалізаційного періоду відносять усі дії, що безпосередньо або опосередковано пов'язані з розв'язанням поставленої дослідної проблеми:

1) пошук емпіричних даних з використанням обраних методів і техніки дослідження;

2) збирання результатів дослідження та їхній попередній відбір;

3) опосередковані реалізаційні дії.

До впроваджувального чи заключного, періоду належать усі дії дослідника, пов'язані з безпосереднім впровадженням одержаних рекомендацій та висновків у педагогічну практику:

1) визначення можливостей та обсягу використання одержаних результатів дослідження у педагогічному процесі;

2) визначення можливостей та обсягу поширення отриманих результатів дослідження серед вихователів і вихованців.

Послідовність проведення етапів педагогічного дослідження та їхній конкретний зміст залежать від виду дослідження (фундаментальні, прикладні, впроваджувальні).

Наукове дослідження вимагає логічної послідовності певних етапів, основу яких складає раціональне мислення як відображення закономірностей реальної дійсності, що відповідає таким вимогам: конкретність; послідовність; обґрунтованість. Логіка досліджень у педагогіці має сприяти досягненню основної мети дослідження – відкриттю об'єктивних педагогічних закономірностей, свідомому й цілеспрямованому застосуванню вже відомих законів у практиці навчально-виховної роботи. Вона обумовлює етапи здійснення педагогічного дослідження:

1. Визначення теми, проблеми, мети, об’єкту, предмету і завдань дослідження, тобто наукового апарату.

2. Розробка плану дослідження.

3. Складання списку літератури та інших джерел інформації з проблеми дослідження.

4. Визначення загальної методики, методів і бази дослідження.

5. Вивчення теорії та історії проблеми (питання), аналіз базових даних.

6. Вивчення досвіду розв’язання проблеми на практиці.

7. Збирання фактичного та констатувального матеріалів.

8. Аналіз та узагальнення отриманих результатів, побудова на їх основі гіпотези (передбачення про шлях розв’язання проблеми).

9. Розробка методів перевірки гіпотези.

10. Проведення дослідно-експериментальної роботи.

11. Проведення контрольних зрізів.

12. Аналіз та узагальнення отриманих результатів (формулювання теоретичного обґрунтування проведеного дослідження).

13. Напрацювання практичних рекомендацій.

14. Оформлення результатів дослідження (курсова, дисертаційна робота, монографія, стаття та ін.).

Зазначимо, що вміння дослідника щодо реалізації основних логічних компонентів науково-педагогічного дослідження значною мірою позначаються на результатах дослідної роботи, що свідчить про необхідність оволодіння майбутніми інженерами-педагогами методологією і технологією педагогічних досліджень.

Програма дослідження, як правило, має два розділи: методологічний і процедурний. Перший включає обґрунтування актуальності теми, формулювання проблеми, визначення об'єкту і предмету, цілей і завдань дослідження, формулювання основних понять (категоріального апарату), попередній системний аналіз об'єкту дослідження і висунення робочої гіпотези. У другому розділі розкривається стратегічний план дослідження, а також план і основні процедури збору й аналізу первинних даних.

Методологічна основа педагогіки – це науковий фундамент, з позиції якого дається пояснення основних педагогічних явищ і розкриваються їхні закономірності. Розрізняють такі її рівні (за Е. Юдіним):

а) перший рівень – філософська методологія (загальні принципи пізнання і категоріальний устрій науки в цілому);

б) другий рівень – загальнонаукові принципи, форми й підходи (теоретичні концепції, що можуть бути застосовані до всіх або до більшості наукових дисциплін);

в) третій рівень – конкретно-наукова методологія (сукупність методів, принципів дослідження і процедур, що застосовуються в тій або іншій спеціальній науковій дисципліні);

г) четвертий рівень – технологічна методологія (методика і техніка дослідження, тобто набір процедур, що забезпечують отримання достовірного емпіричного матеріалу і його первинну обробку, після якої він може включатися в масив наукового знання).

Отже технології і процедури педагогічного дослідження належать також належать до третього і четвертого рівнів методологічної основи педагогіки.

Науково-педагогічне дослідження – це систематичне цілеспрямоване вивчення педагогічних процесів і явищ за допомогою засобів і методів педагогічної науки.

Метою педагогічного дослідження є виявлення об’єктивних закономірностей навчання і виховання та застосування їх у навчально-виховній практиці.

До педагогічних досліджень ставляться певні вимоги: актуальності, цілісного вивчення педагогічного процесу чи явища і його розвитку; об’єктивності; комплексного використання методів; наукової новизни,; теоретичної і практичної значущості; вірогідності та ефективності результатів.

При здійсненні педагогічного дослідження слід мати на увазі особливості педагогічних процесів, тобто неоднозначність їх протікання (залежність від багатьох факторів, кожен з яких по своєму впливає на результат) та неповторність ( неможливість повністю повторити умови).Педагогічні дослідження повинні проводитися без найменшої шкоди для досліджуваних. Всякі експерименти, які не відповідають моральним та етичним нормам, заборонені.

При організації та проведенні науково-педагогічного дослідження необхідно дотримуватися певної послідовності дій (логіки).

1. Визначення проблеми дослідження. Вона має бути актуальною, значимою, відображеною у темі дослідження. Розпочинаючи психолого-педагогічне дослідження з'ясовують його об'єкт, предмет та мету.

2. Ґрунтовне і всебічне вивчення наукових фактів, положень, висновків. Спрямоване на з'ясування під час вивчення літературних джерел головної ідеї, позиції автора та особливостей наукового доробку з досліджуваної проблеми. Важливо простежити логіку полеміки автора з іншими дослідниками, особливості його аргументації, виробити власну думку щодо його позиції, сформулювати завдання для глибшого вивчення проблеми.

3. Вивчення шкільної практики. Передбачає аналіз літератури про досвід школи, з'ясування проблем, які змушений вирішувати вчитель, типових недоліків у його роботі.

4. Формулювання гіпотези дослідження. Гіпотезу дослідження (наукове передбачення його результатів) потрібно формулювати так, щоб виявити положення, які потребують перевірки у процесі дослідження.

5. Виконання експериментальної роботи. Передбачає: взаємодію з предметом дослідження, з'ясування його ознак, властивостей; вибір методики, процедури дослідження; організацію експериментальної роботи за обраною методикою.

6. Зіставлення експериментальних даних з масовою практикою. Порівняння одержаних результатів дослідної роботи з існуючими в шкільній практиці, опублікованими в науковій, психолого-педагогічній літературі.

7. Узагальнення результатів дослідження, формулювання наукових висновків, доведення або спростування гіпотези. Використовують спеціальні методи (контент-аналіз — для узагальнення змістовної інформації), кореляційний, факторний та інші види аналізу — для узагальнення інформації переважно кількісного характеру та підтвердження закономірних зв'язків між явищами).

8. Оформлення результатів дослідження, втілення їх у життя. Подання результатів та висновків дослідження найбільш інформативним способом (графічне, схематичне моделювання, ілюстративне відображення), планування та організація перетворюючих, розвиваючих впливів на сутність досліджуваних явищ.

Для педагогічного дослідження вибирають оптимальний комплекс методів.

Метод педагогічного дослідження – це шлях, спосіб вивчення педагогічних процесів і явищ, розв’язання науково-педагогічних проблем.

Методи педагогічного дослідження відповідно до їх призначення і пізнавальних можливостей можна розділити на описові (методи збору даних) і пояснювальні (експериментальні).

До методів збору даних належать: спостереження, вивчення документів і продуктів діяльності, опитування (бесіда, інтерв'ю, анкетування), тестування.

Спостереження - цілеспрямоване, планомірне сприймання і фіксування педагогічних явищ. Виділяють такі етапи спостереження: 1) визначення мети і завдань (для чого, з якою метою ведеться спостереження); 2) вибір об'єкта, предмета і ситуації (що спостерігати); 3) вибір способу спостереження, що якомога менше впливає на досліджуваний об'єкт і найбільше забезпечує збір необхідної інформації (як спостерігати); 4) вибір способів реєстрації результатів спостереження (письмові записи, відеозапис, магнітофон тощо); 5) опрацювання та інтерпретація отриманої інформації.

Вивчення документів - інформації, зафіксованої в рукописному або друкованому тексті, на магнітній плівці, кіноплівці тощо. В умовах школи джерелом інформації можуть бути протоколи зборів, класні журнали, календарні і поурочні плани вчителів, конспекти, стенограми уроків, навчальні і виховні програми, статути, навчальна література, розклади занять.

Для вивчення документів може використовуватись метод контент-аналізу (від англ. content - зміст), суть якого полягає у виділенні в тексті певних змістових одиниць і їхній статистичній обробці (підрахунок частоти вживання певних термінів, оцінок тощо). Наприклад, про роль однокласників у житті учня можна дізнатися з того, як часто він згадує їх у своєму щоденникові або листуванні з близькими друзями. Провівши контент-аналіз характеристик друзів, можна зробити висновок, які якості найбільше цінує учень.

Цінний матеріал може дати вивчення продуктів діяльності учнів: письмових, графічних, творчих і контрольних робіт, малюнків, креслень, зошитів, щоденників, записок учнів і т.д. Вони містять інформацію про індивідуальність учня, рівень його умінь і навичок у тій чи іншій галузі.

Методи опитування забезпечують збір первинної інформації шляхом безпосередньої (бесіда, інтерв'ю) або опосередкованої (анкета) взаємодії дослідника з опитуваними (респондентами). Методи опитування належать до найбільш поширених у педагогіці. їх популярність зумовлена універсальністю, економічністю, відносною легкістю проведення і обробки даних. Основна проблема, яка виникає при їх застосуванні, - це забезпечення об'єктивності і надійності отриманих даних. Вірогідність отриманої інформації залежить, з одного боку, від відвертості респондентів, з іншого - від їх здатності об’єктивно оцінювати вчинки людей, власні якості й якості інших людей.

Бесіди як різновид опитування являє собою вільний діалог між дослідником і досліджуваним на певну тему. Якщо бесіда має регламентований характер і відбувається на основі завчасно складеного переліку запитань, то йдеться про інтерв’ю. Головна умова успішного проведення бесіди або інтерв’ю - це створення дружньої атмосфери, налагодження психологічного контакту з опитуваним. Тут велике значення має вступне слово і перші запитання, що повинні викликати в респондента довіру і бажання співпрацювати. Бесіда вимагає особливої гнучкості і чуйності, уміння слухати і водночас вести її в заданому напрямку, розуміти емоційний стан співрозмовника, фіксувати зовнішні прояви (жести, міміку, пози).

Письмове опитування за допомогою попередньо складеного переліку запитань називають анкетуванням. Воно має ряд переваг перед усним: дозволяє одночасно опитати значну кількість осіб; його результати легко піддаються статистичній обробці. Складання анкети - це складний процес, що вимагає від дослідника професійної майстерності, чіткого розуміння мети дослідження. За формою питання анкети діляться на відкриті (вимагають самостійного формулювання відповіді в довільній формі) і закриті (містять перелік можливих варіантів відповіді), прямі і непрямі.

У педагогіці широко застосовується такий різновид анкетування, як соціометрія - метод психологічного дослідження міжособистісних стосунків у групі.

Тест - це стандартизований метод, що використається для вимірювання якостей і здібностей особистості. Залежно від сфери, що підлягає діагностиці, розрізняють інтелектуальні тести, тести досягнень і спеціальних здібностей, особистісні тести, тести інтересів, мотивів, установок, цінностей тощо. Найважливішими характеристиками тесту є надійність і валідність. Надійність - ступінь узгодженості результатів, одержуваних при багаторазовому застосуванні тестової методики. Надійний тест заслуговує довіри, дає стійкі, повторювані результати. Наприклад, тест художніх здібностей повинен оцінювати людей однаково, скільки б раз його не повторювали, інакше він буде непридатний для дослідницьких цілей. На ненадійний тест впливає настрій піддослідного чи настрій дослідника, який оцінює результат. Валідність -показник точності, з якою методика вимірює ту якість, для вимірювання якої вона призначена. Якщо тест призначений для вимірювання рівня інтелекту, а насправді вимірює лише словниковий запас, то його не можна вважати валідним.

Педагогічний експеримент полягає у планомірній зміні умов педагогічного процесу і реєстрації відповідних наслідків. Умову, яку експериментатор спеціально і планомірно змінює, щоб оцінити її вплив на той чи інший аспект педагогічного процесу, називають незалежною змінною. Аспект педагогічного процесу, який змінюється у відповідь на зміну незалежної змінної, називається залежною змінною. Якщо, наприклад, експериментально перевіряється ефективність нового методу навчання, то сам цей метод є незалежною змінною, а якість знань учнів - залежною.

Експеримент - це контрольоване педагогічне спостереження, з тією різницею, що експериментатор спостерігає наслідки змін, які сам цілеспрямовано викликає у педагогічному процесі. Ще однією особливістю експерименту є тісний зв'язок з теорією - він не тільки спрямовується певною теоретичною гіпотезою, але саме його проведення стає можливим лише тоді, коли Дослідник має попередні уявлення про природу процесу, який вивчається, про чинники, що його детермінують. Педагогічний експеримент вимагає обгрунтування робочої гіпотези, складання детального плану її перевірки, точної фіксації результатів, ретельного аналізу отриманих даних, формулювання остаточних висновків.

В умовах експерименту піддослідних розділяють на експериментальну і контрольну групи. Ті, які піддаються певним спеціальним впливам (наприклад, їх навчають за допомогою нового методу), належать до експериментальної групи. Члени контрольної групи не зазнають спеціальних впливів. Після цього обидві групи порівнюються, щоб визначити, чи справили експериментальні умови певний вплив на залежну змінну (наприклад, об'єм і рівень засвоєння знань). Якщо між експериментальною і контрольною групами спостерігаються достовірні відмінності у якості знань учнів, то їх можна пояснити впливом незалежної змінної (нового методу навчання). Такий висновок можна зробити лише тоді, коли з самого початку в обох групах були забезпечені однакові умови, крім тієї, що перевіряється. Якщо, наприклад, перевіряється ефективність нового методу, то всі інші умови навчання необхідно зробити однаковими в обох групах. Зважаючи на велику кількість факторів, що діють у педагогічному процесі, дотриматися цієї вимоги на практиці дуже важко.

Залежно від характеру експериментальної ситуації розрізняють природний і лабораторний педагогічний експеримент. Природний здійснюється без порушення звичних умов навчально-виховного процесу. Найчастіше його використовують для перевірки нових навчальних планів і програм, підручників і посібників, прийомів і методів навчання та виховання, форм навчально-виховного процесу. Лабораторний експеримент проводиться в штучній, незвичній обстановці (наприклад, в лабораторії) і дозволяє точно фіксувати зміни у поведінці піддослідних. У педагогічних дослідженнях лабораторний експеримент застосовується рідко.

У педагогіці використовують також деякі математичні методи. Використовують їх для кількісного аналізу фактичного матеріалу, отриманого у процесі дослідження. Вони надають процесу дослідження чіткості, структурованості, раціональності, ефективності при опрацюванні великої кількості емпіричних даних. У педагогічних дослідженнях широко використовують такі їх види:

— метод реєстрування — виявлення певної якості в явищах та її кількості (наприклад, кількості запізнень на уроки );

— метод ранжування — класифікація даних у певній послідовності (спадання чи зростання показників), визначення місця в цьому ряду (наприклад, складання списку учнів залежно від рівня успішності тощо);

— метод моделювання — створення і дослідження моделей. Є засобом теоретичного дослідження психологічних явищ через уявне створення життєвих ситуацій, в яких може відбуватися діяльність людини, змодельованої системи. Допомагає пізнати закономірність поведінки людини у певних ситуаціях;

— статистичні методи — методи математичної статистики, що використовуються для опрацювання експериментальних даних з метою підвищення обґрунтованості висновків. У педагогіці та психології вони представлені: а) описовою статистикою (табулювання, графічний вираз та кількісне оцінювання даних); б) теорією статистичного висновку (передбачення результатів за даними обстеження вибірок); в) теорією планування експериментів (виявлення та перевірка причинних зв'язків між змінними).

Завдяки математичним методам описують кількісні характеристики педагогічних явищ, визначають оптимальні умови управління процесом навчання і виховання. Ефективні тільки при масовому характері досліджуваних явищ, їх типовості, вимірюваності.

Вибір та обґрунтування теми педагогічного дослідження. Сутність понять: науковий напрям, наукова проблема, наукова тема. Етапи постановки (вибору) теми педагогічного дослідження. Перший етап – формулювання проблеми. На основі аналізу суперечностей досліджуваного напряму формулюється основне питання (проблема) і в загальних рисах – очікуваний результат. Другий етап – розроблення структури проблеми. Виділяються теми, підтеми, питання. Третій етап – визначення актуальності проблеми на даному етапі розвитку науки, обґрунтовуються вимоги до формулювання теми педагогічного дослідження та його термінологічного апарату.

Аналіз стану досліджуваної проблеми. Особливості аналітичного огляду літератури з теми дослідження.

Розроблення гіпотези педагогічного дослідження. Сутність і взаємозв’язок понять «наукова ідея» і «гіпотеза». Гіпотеза дослідження – припущення, яке дає можливість на основі ряду фактів зробити висновок про існування об’єкта, зв’язку або причини явища. Воно не може вважатися доведеним. Види гіпотез у науково-педагогічних працях: описові, пояснювальні, описово-пояснювальні; теоретичні та емпіричні. Логіка формулювання змісту гіпотези. Стадії розвитку гіпотези.

Розроблення концепції педагогічного дослідження як системи взаємопов’язаних наукових положень, які використовуються дослідником для досягнення результату.

Науковий апарат педагогічного дослідження. Формулювання мети і завдань. Вибір об’єкта, предмета дослідження. Сутність і взаємозв’язок понять «об’єкт дослідження», «предмет дослідження». Особливості їх формулювання.

Технологія дослідження. Розробка програми дослідження. Сутність та особливості виконання природного і лабораторного, констатувального, пошукового та формувального, зондувального і перевіркового, порівняльного і перехресного, класичного і багатофакторного педагогічних експериментів. Складові педагогічного експерименту: діагностувальний, прогностичний, організаційний, практичний узагальню вальний, упроваджувальний етапи.

Оброблення, узагальнення, апробація результатів дослідження.

Формулювання висновків і пропозицій (рекомендацій) щодо подальших напрямів дослідження заявленої проблеми.

Оформлення результатів дослідження (усне і письмове). Монографія. Наукова стаття. Препринт. Тези доповіді, матеріали наукової конференції. Правила оформлення публікації.

Загальна методика соціально-педагогічного дослідження. Соціально-педагогічне дослідження будь-якого явища, що має педагогічний чи психологічний зміст, повинно являти собою завершений цикл. Завершеність циклу дослідження зумовлює цілісне пізнання його предмета. Загальна методика дослідження виступає послідовною реалізацією дослідником пізнавальних та перетворюючих дій щодо свого предмета, який на перших етапах дослідження має неструктурований вигляд.

Отже, перший етап дослідження – вибір предмета дослідження та первинний аналіз його сутності. На даному етапі дослідник взаємодіє з об’єктивною реальністю як такою, що протистоїть пізнавальному досвіду дослідника у своїх якостях: “бути невідомою неданою’ та “бути доступною для пізнання”.

Критерієм завершеності даного етапу є міра позитивного змістового співвідношення:

а) сутності предмета дослідження, представленої у робочому визначенні предмета;
б) масштабу пізнавальних дій, спрямованих на предмет, що постає в цілях дослідження. Таким чином можна запобігти неадекватним дослідницьким діям під час дослідження.

Другий етап – теоретичне дослідження або теоретизація предмета. На даному етапі дослідник є предметом дослідження, який постає у єдності своїх взаємозв’язків зі світом.

Предмет дослідження розглядається як самостійне, цілісне та багатомірне явище, що перебуває у постійних стосунках з іншими явищами: взаємодіє з іншими, впливає на них, а також зазнає впливу з їхнього боку.

Пізнавальні дії дослідника на даному етапі зумовлені:

а) вибором методологічної основи теоретизації;
б) методами теоретичного дослідження, які використовуються при цьому. Методологічною основою теоретизації обирається той чи інший спосіб філософствування, який є адекватним предмету теоретизації.

Суттєвим моментом даного етапу є вибір дослідником методів теоретичного дослідження, які забезпечують повний набір пізнавальних теоретичних “мапуляцій” зі змістом досліджуваних ознак предмета. Критерієм вибору того чи іншого методу теоретизації є насамперед визначена дослідником методологічна основа дослідження, яка передбачає організацію конкретного циклу теоретичних дій і зумовлює їхню дослідницьку специфіку.

Теоретизація предмета дає можливість не тільки визначити його сутність, а й побудувати змістовий простір дослідження в цілому. Так, дослідник має можливість виробити стратегію: а) пізнавальних та б) перетворюючих дій щодо предмета свого дослідження. Пізнавальний цикл складаючи дії дослідника, спрямовані на з’ясування сутності предмета дослідження. А тому емпіричним дослідженням та аналізом результатів проведених пізнавальних дій.

Таким чином, другий етап соціально-педагогічного дослідження виступає як теоретизація предмета, що пізнається, та побудова теоретичної моделі дослідження в цілому.

Третій етап – емпіричне дослідження сутності предмета. На даному етапі дослідник взаємодіє з предметом, сутність, логіка та формальна структура якого теоретично з’ясовані, а тому пізнавальні дії його будуть спрямовані до психологічних ознак сутності предмета, метою цих дій буде визначення емпіричних критеріїв виділених ознак.

Отже, побудова емпіричної моделі дослідження його організація та проведення – зміст дослідницьких дій третього етапу.

Четвертий етап психологічного дослідження – аналіз, інтерпретація та тлумачення змістових і формально-логічних даних, отриманих дослідником під час теоретико-пізнавальної та емпіричної взаємодії з предметом свого дослідження. Це дуже відповідальний етап, оскільки на ньому виявляється дослідницький ефект попередніх пізнавальних дій та дослідження в цілому.

Емпіричне дослідження предмета відкриває досліднику світ реальних, дійсних проявів явища, що пізнається. Можливість безпосередньої взаємодії з сутністю даного явища є центральним моментом психологічного дослідження, а вся попередня робота – необхідним підготовчим комплексом пізнавальних дій. Проте для того, щоб взаємодія дослідника з сутністю предмета дослідження була якомога ефективнішою, необхідно мати в дослідницькому арсеналі набір методів аналізу, інтерпретації та тлумачення емпіричних даних, споріднених за змістом сутності досліджуваного явища.

Методи тлумачення обираються дослідником залежно від того на який методологічній основі та з допомогою яких методів теоретизації виконувалося дослідження.

П’ятий етап дослідження – змістова презентація результатів та висновків системи пізнавальних дій, об’єднаних дослідницьким циклом. Об’єктом дослідницької уваги психолога на цьому етапі постає саме дослідження як організований процес пізнання конкретного явища на даному етапі дослідник не тільки подає результати та висновки свого дослідження, обираючи для цього найбільш інформативний спосіб і форму; графічне моделювання, схематичне моделювання, ілюстроване відображення дослідницьких матеріалів. Дослідник також оцінює проведене дослідження за такими його змістовими характеристиками:

а) цілісність,
б) завершеність,
в) самостійність,
г) самодостатність,
д) перспективність.

Підготовчий етап дослідження. В соціологічному дослідженні можна виділити три основні етапи кожен із них включає в себе низку важливих етапів:

підготовчий (розробка програми дослідження);
основний (проведення дослідження);
заключний (обробка і аналіз даних, оформлення висновків і рекомендацій).

Організація соціально-педагогічних досліджень має проводитись на ґрунтовній науковій основі з дотриманням певної стратегії.

Будь-яке дослідження розпочинається з будови проблеми. Проблема – це протиріччя між знаннями про потреби людей в будь-яких результативних практичних чи теоретичних діях і незнання шляхів і засобів їх реалізації. Вирішити проблему означає отримати нові знання або створити теоретичну модель, яка б пояснювала те чи інше явище, виявити фактори які впливали б на розвиток явищ в бажаному напрямку. Створена проблемна ситуація яку потрібно дослідити. Спочатку потрібно перевести проблемну ситуацію у формулювання проблеми яку потрібно досліджувати. Для цього потрібно виконати спеціальну теоретичну роботу:

установити наявність даної проблеми;
наявність показника, який кількісно чи якісно характеризує дану проблему;
наявність обліку і статистики по цьому показнику;
достовірність обліку і статистики по цьому показнику;
виділити найбільш суттєві елементи чи фактори проблеми, вирішення яких належить соціології, а не економічній теорії, технології виробництва;
відокремити уже відомі елементи проблемної ситуації які не потребують спеціального аналізу і виступають як інформаційна база для розгляду невідомих елементів (наприклад, дані статистики і обліку є готовим важливим матеріалом);
виділити в проблемній ситуації головні і другорядні компоненти, щоб визначити основний напрямок дослідницького пошуку;
проаналізувати вирішення аналогічних проблем.

З цією метою необхідно вивчити всю літературу з даного питання. Провести бесіду з компетентними людьми – експертами. В ролі експертів виступають – спеціалісти – вчені або досвідченні практики.

На основі попереднього аналізу розробляється програма дослідження даної проблеми. Програма обов’язковим вихідним документом будь якого соціологічного дослідження, незалежно від того, яке це дослідження теоретичне чи прикладне. Програма соціологічного дослідження включає наступні розділи:

теоретичний (цілі задачі, предмет і об’єкт дослідження, визначення понять);
методичний (обґрунтування вибірки, обґрунтування методів збору даних, методи обробки і аналізу даних);
організаційний (план дослідження, порядок дослідження підрозділів).

Також досліднику потрібно визначити мету і задачі дослідження, що визначить об’єм затрат, часу і фінансових ресурсів необхідних для одержання результатів.

Предмет дослідження – центральне питання проблеми. В даній і тій же проблемній ситуації, в одному і тому ж емпіричному об’єкті можуть відокремлюватися різні його аспекти, які є предметом дослідження. Соціолог вибираючи предмет дослідження, він в той же час формулює і гіпотезує про можливий шлях вирішення проблеми, а також методи і форми проведення соціологічного дослідження.

Теоретична і емпірична інтерпретація поняття необхідний етап в розробці методології дослідження. Він дозволяє вирішити три основні задачі:

Вияснити ті аспекти теоретичних понять, які використовуються в даному дослідженні. Це дає можливість вести аналіз практичних проблем на рівні теоретичного знання і тим самим забезпечувати наукове обґрунтування його результатів, висновків і рекомендацій.
Забезпечити вимірювання і реєстрацію явищ які вивчаються за допомогою кількісних, статистичних показників.

Теоретична інтерпретація понять відбувається через ряд послідовних етапів. На першому етапі відбувається переклад проблемної ситуації в формулювання в сурових наукових рамках і термінах. На наступному етапі кожне поняття цього формулювання розкладається на такі операційні складові, які потім можуть бути досліджені кількісним методом. Крім структурної інтерпретації понять які описують предмет дослідження, необхідно провести їх факторну інтерпретацію, тобто визначити систему його зв’язку з зовнішніми об’єктами і внутрішніми суб’єктивними факторами.

Кінцевою метою всієї роботи є вироблення таких понять, які доступні для обліку і реєстрації.

Формування гіпотези – заключна частина теоретичної підготовки емпіричного соціологічного дослідження. Гіпотеза є одним із вирішальних компонентів, що забезпечує досягнення мети. Це – науково обґрунтоване припущення, про структуру соціального явища яке вивчається, або про характер зв’язків між його компонентами.

Гіпотеза може формулюватися як окреме твердження або як логічно послідовна система тверджень.

Існують певні правила висування і перевірки гіпотези:

Гіпотеза повинна бути узгоджена або в крайньому випадку, бути сумісно з усіма фактами яких вона стосується.
Із багатьох супротивних гіпотез, висунутих для пояснення серії фактів, має перевагу та, яка однаково пояснює більше їх число.
Для пояснення серії фактів потрібно висувати можливо менше гіпотез і їх зв’язок повинен бути більш тісний.
При висуванні гіпотез необхідно усвідомлювати характер вірогідних її висновків.
Неможливо керуватися гіпотезами які заперечують одна одній.

Наступні етапи емпіричного соціологічного дослідження знаходяться в прямій залежності від висунутих гіпотез. Для обробки гіпотез і процесів дослідження, часто попередньо проводять, пілотажне дослідження. Якщо дослідником були сформульовані гіпотези то емпіричні дані служать для їх перевірки, підтвердження або заперечення. Якщо ж гіпотези спочатку не висувалися то різко падає науковий рівень дослідження, а його результат і узагальнення зводиться до опису відсоткових виразів тих чи інших індикаторів і до тривіальних рекомендацій.

Обґрунтування вибірки. Поряд з теоретичним велике значення в дослідженні має методичний розділ програми, який включає опис методик і організації дослідження. Головне значення в цьому розділі займає обґрунтування вибірки. Характер проблеми мета і задачі дослідження визначають, яким повинен бути об’єкт дослідження. Інколи, коли об’єкт дослідження порівняно невеликий і соціолог має достатньо можливостей його вивчити, він може досліджувати його цілком. Тоді об’єкт дослідження тотожний генеральній сукупності. Але часто складне дослідження неможливе або в ньому немає необхідності. Тому для вирішення задач дослідження здійснюється вибірка. В програмі має бути чітко зазначено:

Який об’єкт емпіричного дослідження.
Дослідження є суцільним чи вибірковим.
Якщо воно є вибірковим то чи претендує на репрезентативність. Репрезентативність – це якість вибіркової сукупності відтворювати параметри і значні елементи генеральної сукупності. Генеральна сукупність це сукупність всіх можливих соціальних об’єктів яку належить вивчати в межах програми соціологічного дослідження. Повторна сукупність (вибірка) – це частина об’єктів генеральної сукупності, відібрана за допомогою спеціальних прийомів для одержання інформації про всю вибірку в цілому. Число одиниць спостереження, складаючих вибіркову сукупність називається об’ємом вибірки. Існує ряд правил за якими відбувається вибірка.
Дослідник зобов’язаний вказати, скільки етапів відбору застосовується у вибірці, яка одиниця відбору на кожному етапі і який темп відбору застосовується на кожному етапі.
Що є основою вибірки (список, картотека, карта)?
Яка одиниця спостереження на кінцевому етапі вибірки.

При визначенні методів збору інформації дослідник повинен взяти до уваги ряд моментів:

оперативність і економічність дослідження не повинні забезпечуватися за рахунок якості даних;
ні один метод не є універсальним, але має свої чітко окреслені пізнавальні можливості. Тому не існує взагалі “хороших” чи “поганих” методів, є методи адекватні або не адекватні поставленій дослідником задачі;
надійність метода забезпечується не тільки його обґрунтованістю, але і дотриманням правил його застосування.

Обробка і аналіз даних. Заключний етап емпіричного соціологічного дослідження пропонує обробку, аналіз і інтерпретацію даних, отримання обґрунтованих узагальнень висновків і рекомендацій.

Обробка даних включає наступні компоненти:

редактування і кодування інформації. Головне призначення полягає в уніфікації тієї інформації, яка була одержана в процесі дослідження.
створення перемінних. Зібрана на основі анкет інформація в багатьох випадках прямо відповідає на ті питання які необхідно вирішити в дослідженні. Оскільки запитання одержали форму індикаторів в процесі операціоналізації. Тепер необхідно провести зворотну процедуру тобто перевести дані в форму, яка б відповідала на питання дослідження.
статистичний аналіз. Цей крок є ключовим в процесі аналізу соціологічних даних. В процесі статистичного аналізу виявляються деякі статистичні закономірності і залежності, які дозволяють соціологу зробити певні узагальнення і висновки.

Для проведення статистичного аналізу соціологи використовують велику кількість різноманітних математичних методів, які дозволяють повністю і всебічно аналізувати зібрану інформацію. В сучасній соціології для цієї мети активно застосовується ЕОТ, доповнені програмами математико-статистичної обробки.

В залежності від методів одержання первинної інформації можливе застосування різноманітних прийомів обробки і аналізу даних. Якщо соціолог певну частину інформації добуває із документальних джерел, то він використовує два основних метода аналізу документів: неформалізований (традиційний) і формалізований (контент – аналіз).

При обробці і аналізі даних, одержаних методом опитування широко застосовуються методи ранжування, шкалування, корелляції. Ранжування – це процедура установлення, відносної значущості на основі їх упорядкування. Ранг це показник, який характеризує порядкове місце об’єкту в групі, та інших об’єктів, які володіють суттєвими для оцінки якостями. Для кожного об’єкту вираховують суму рангів одержану від усіх аспектів, потім упорядкують цю суму. Ранг I присвоюють об’єкту, який одержав найменшу суму, самий низький ранг - об’єкту з найвищою сумою. Ранжування доповнюється, як правило, іншими методами експертних оцінок.

Закінчується емпіричне соціологічне дослідження написанням звіту. Звіт в соціологічному дослідженні – письмовий документ, в якому систематично і наочно викладаються результати досліджень. По структурі звіт складається із трьох частин: результати дослідження, висновки і рекомендації. Висновки пропозиції і рекомендації повинні носити конкретний, реалістичний характер, мати необхідні обґрунтування в матеріалах дослідження, підтверджуватися документальними і статистичними даними.

скачати