Ім'я файлу: Хімічна небезпека. Дії у випадку раптового виникнення хімічної н
Розширення: docx
Розмір: 48кб.
Дата: 21.08.2022
скачати
Пов'язані файли:
Додаток 5Проект договору Електрична енергія 2021 (1).docx



ЗМІСТ:
ВСТУП……………………………………………………………………...3

1. Хімічна небезпека……………………………………………………….4

2. Дії у випадку раптового виникнення хімічної небезпеки…………....12

3. Дії громадян при розливі ртуті у приміщенні………………………...15

ВИСНОВОК…………………………………………………………….....19

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА…………………………………………20я 20культ…………………..ура індійський

ВСТУП

Протягом свого життя людина постійно стикається з великою кількістю шкідливих речовин, які можуть викликати різні види небезпечних ситуації, захворювань, а також травми як у момент контакту, так і через певний проміжок часу. Особливу небезпеку становлять хімічні речовини.

Небезпечна хімічна речовина – це хімічна речовина, дія якої може спричинити небезпечне середовище для людей та завдати шкоди навколишньому середовищу. Для прикладу, це: хлор, аміак, синильна кислота, ртуть, сірчаний ангідрид та інші.

Різноманітні аварії та катастрофи на підприємствах; аварії за участі транспортних засобів можуть супроводжуватися викидом або ж виливом в атмосферу і на певну територію небезпечних хімічних речовин.

Це являє собою серйозну небезпеку для населення, оскільки, повітря отруюється певною речовиною та уражає органи дихання, слизові оболонки, шкіру та інші органи людини. Тому, перша допомога при уражені хімічними речовинами полягає у захисті органів дихання, видаленні та знезараженні цих речовин на шкірі, слизових оболонках та на одязі та якнайшвидшої евакуації з ураженої території. Небезпека хімічної аварії для людини поля- гає, також, у можливості виникнення окремих генетичних наслідків, у деяких випадках сильного отруєння (при потраплянні великої дози хімічної речовини в організм людини) з летальними наслідками.

Як наслідок, хімічні забруднення навколишнього середовища - це небезпека для всього живого, що опинилося на забрудненій території (загибель людей, тварин, знищення рослинності та ін.), крім того, можливі також хімічні вибухи, які можуть спричинити руйнування на місці дії.

Для цього виду небезпеки, створені рекомендовані для проведення заходи, певний алгоритм дій при раптовому виникнення хімічної загрози, з метою збереження здоров’я та зменшенню впливу хімічної речовини на організм людини.


  1. Хімічна небезпека


Прогрес у галузі хімічних знань має для людей та сферах їх діяльності велике значення, та разом із тим це створює велику проблему – хімічну небезпеку.

Хімічна небезпека – це небезпека, яка обумовлена викидами або виливанням, а також витоками небезпечних хімічних речовин, які можуть завдати шкоди довкіллю та людям. Вона є складовою техногенної небезпеки.

Найбільшу небезпеку хімічні об’єкти становлять у випадку аварії або ж катастроф.

Аварійні ситуації з виливом, викидом або загрозою виливу (викиду) небезпечних хімічних речовин можливі в процесі виробництва, транспортування, зберігання та переробки небезпечних хілічних речовин, а також внаслідок ушкоджень або повних руйнувань об’єктів з хімічними технологіями (хімічно небезпечних об’єктів).

До основних проявів хімічної небезпеки належать: пожежі, вибухи та токсичне ураження. Така небезпека, насамперед, заключається в наявності в населеному пункті об’єктів з хімічними технологіями, тобто таких об’єктів,які використовують ті чі інші хімічні речовини в різноманітних технологічних процесах. Тому, очевидно, що такі об’єкти несуть хімічну небезпеку, оскільки внаслідок аварії чи катастрофи, вони можуть створити умови масового ураження людей та довкілля загалом.

Із усіх видів техногенних небезпек, хімічна небезпека, займає суттєве місце оскільки, особливо велика її як токсична дія на навколишнє середовище, флору, фауну, людей та майно. Цьому є ряд доказів.

По-перше, хімічні речовини використовуються на багатьох хімічно-небезпечних об’єктах. Наприклад,в таких як підприємства хімічної, нафтохімічної, металургійної та інших видів промисловості. Небезпечні хімічні речовини виробляються, переробляються, транспортуються, використовуються, зберігаються та знищуються. Варто відзначити, що вони мають місце на об’єктах харчової, м’ясомолочної промисловості, холодильних і торгівельних базах, а також житлово-комунальних господарствах.

По-друге, вплив хімічних речовин на навколишнє середовище викликає появу вторинних джерел токсичного впливу, які можуть існувати і діяти протягом довгого часу.

По-третє, вплив токсичних хімічних речовин на живу природу у більшості випадків негативний і супроводжується масштабними ураженнями.За чисельними дослідженнями науковців, сьогодні вдалось встановити, що більшість із хімічних продуктів здатні негативно впливати на людину при мінімально малих дозах та концентраціях.

Якщо взяти до уваги структуру хімічно-небезпечних об’єктів, то зрозуміло, що в технологічних відділенях, наприклад, підприємст та фабрик зосереджена лише невелика кількість хімічних речовин, а значно більша кількість цих речовин знаходиться у відповідно відведених для них місцях (найчастіше-склади).

Це приводить до того, що внаслідок аварії в цехах об’єкта, в більшості випадків, зменшується територія зараження повітря, а ураження загрожує лише працівникам, а більшому впливу піддається обладнання цеху та території підприємства.

Якщо аналізувати небезпеку в разі аварії на складі з небезпечними хімічними речовинами, то вона у десятки разів небезпечніша. Вплив хімічних речовин поширюється за межі підприємства та загрожує ураженням великої кількості людей, рослинності, тварин та інших різноманітних об’ктів.

На промислових майданчиках або в транспортних засобах хімічні речовини, зазвичай, знаходяться у стандартних ємностях. Це можуть бути алюмінієві, стальні оболонки і залізобетонні споруди, в яких підтримуються умови, що відповідають заданому режиму зберігання. Найбільше поширені ємності циліндричної форми і кульові резервуари.

Поширення хімічних речовин при їх виливі (викиді) в навколишнє середовище може бути у вигляді пари, газу, грубо- і тонкодисперсного аерозолю.

Ступінь хімічної небезпеки, як джерела надзвичайної ситуації, визначається за такими ознаками:

— об’єкт виробляє чи використовує небезпечні хімічні речовини;

— кількість небезпечних хімічних речовин на об’єкті та її токсичність;

— технологія виробництва, використання, зберігання хімічних речовин;

— глибина зони можливого хімічного забруднення (чи перевищує глибина зони можливого хімічного забруднення розміри об’єкта та межу санітарно-захисної зони?).

Залежно від характеру аварії викид небезпечних речовин в атмосферу може бути контрольованим і неконтрольованим.

При контрольованому викиді вивільнення хімічних речовин обмежується захисними системами та відбувається, як правило, через штатні пристрої (труби, факельні установки тощо).

Неконтрольований викид характеризується частковим або повним зруйнуванням технологічного обладнання, систем захисту, оболонок резервуарів. Все це може супроводжуватися пожежею та вибухами. Вибухи можуть бути із газо-повітряних і пило-повітряних сумішей,з повторним руйнуванням обладнання та пошкодженням сусідніх об’єктів виробництва, значним впливом на населення, рослинність, тваринний світ та навколишнє середовище загалом.

При цьому можуть мати місце такі процеси:

— короткочасні або довготривалі високотемпературні викиди небезпечних хімічних речовин в атмосферу, часом на значну висоту;

— пожежі, що обумовлюють возгонку, вигоряння та терморозкладання хімічних речовин;

— одноразовий або багаторазовий викид низкотемпературних газів (пари) з резервуарів (сховищ) зріджених газів та легкозаймистих небезпечних хімічних речовин.

За ступенем хімічної небезпеки аварії на можна розділити так:

— аварії 1 ступеня хімічної небезпеки — це аварії, при яких виникає можливість масового ураження не тільки виробничого персоналу даного об’єкта, але і працюючих на сусідніх об’єктах та населення;

— аварії 2 ступеня хімічної небезпеки — це аварії, при яких можливе масове ураження персоналу хімічно-небезпечних об’єктів ;

— аварії хімічно безпечні — це аварії, які характеризуються виникненням локальних осередків забруднення без небезпеки для персоналу об’єкта та населення.

Аварії на хімічно-небезпечних об’єктах можна також характеризувати за масштабами поширення небезпечних хімічних речовин, за їхніми вражаючими властивостями та тривалістю вражаючої дії.

Небезпека хімічної аварії для людини полягає, також, у можливості виникнення окремих генетичних наслідків, у деяких випадках сильного отруєння (при потраплянні великої дози хімічної речовини в організм людини через органи дихання, рани, шкіру,разом із їжею та напоями або через слизові оболонки) з летальними наслідками.

Характерною особливістю аварій на хімічно-небезпечнох об’єктах з виливом (викидом) хімічних речовин є те, що при високих концентраціях цих речовин ураження людей буде майже миттєвим. Тому вирішальним у таких умовах є швидке проведення заходів захисту, це є найважливіше завдання керівництва таких об’єктів. Це досягається виконанням певних заходів, які включають такі положення:

  1. Інженерно-технічні заходи щодо безпечного збереження та використання хімічних речовин.

  2. Підготовка засобів для локалізації та ліквідації наслідків хімічної аварії.

  3. Медичне забезпечення.

  4. Організація вивчення персоналом об’єкта правил поведінки і дій в умовах аварії.

  5. Забезпечення персоналу усіма необзідними засобами індивідуального та колективного захисту.

  6. Убезпечення людей при використанні засобів індивідуального та колективного захисту.

  7. Повсякденний хімічний контроль.

  8. Прогнозування та моніторинг.

  9. Забезпечення роботи системи оповіщення.

  10. Підготовка для проведення, за необхідності, евакуаційних заходів.

  11. Підготовка для проведення, за необхідності, хімічної розвідки.

Реалізація заходів захисту взагалі і, зокрема, від хімічних впливів на людину та оточуюче її середовище, вимагає суттєвих витрат. При цьому слід пам’ятати, що досягнення абсолютної безпеки — неможливе, оскільки завжди будуть існувати потенційні небезпеки, які, у разі їх реалізації, можуть своєю дією перевищувати стійкість об’єкта до їх впливу.

Заходи захисту, будучи науково обґрунтованими, мають бути сучасними та економічно доцільними. Підвищення безпеки будь-якою ціною — не раціональне. А тому загальнодержавною проблемою є вирішення завдань щодо попередження надзвичайних ситуацій техногенного характеру.

Реалізувати це можливо не тільки шляхом створення сучасних методів і засобів прогнозування та попередження надзвичайних ситуацій, а і втіленням їх у практику.

До найпоширеніших отруйних хімічних речовин належить аміак, хлор та ртуть, а також сюди відноситься і побутова хімія (засоби для миття скла, посуду,плит та інше.) та речовини які використовуються у малій кількості для приготування їжі - це лимонна кислота та оцет.

Хлор– зеленувато-жовтий газ з характерним задушливим запахом. Хлор слаборозчинний у воді. Не горить, є сильним окислювачем . Зберігається хлор зрідженому виді під тиском. За структурою, він у 2,5 рази важчий за повітря, тому зосереджується на низинних ділянках поверхні, у підвалах та тунелях.

Гранично допустима концентрація – 1мг/м3. Дія протягом 30-60 хв. у межах 100-200 мг/м3  небезпечна для життя людини, а якщо концентрація первищує норму це призводить до миттєвої смерті. Небезпека цього газу для людини заключається в тому, що пари хлору сильно подразнюють слизові оболонки людини та шкіру, викликаючи при цьому їх опіки. При виливі найбільше забруднює водойми.

Перші ознаки отруєння хлором виявляються різким болем за грудиною,блюванням, нудотою,сухим кашлем та задухою, у більшості випадків порушенням координації рухів та сльозотечою. До найпоширеніших засобів інивідуального захисту проти хлору використовують ілюючий протигаз, ізолюючий костюм, гумові чоботи та рукавиці. Промислові протигази марки А, В, БКФ, Г, цивільні та військові протигази. Також ефективними у використанні будуть ватно-марлеві пов’язки, змочені водою або 2% розчином питної соди.

Аміак– безбарвний газ з різким задушливим запахом нашатирю. Легший за повітря, добре розчинний у воді. Зберігається у зрідженому стані під тиском. Горить при наявності постійного джерела вогню. Пари утворюють з повітрям вибухонебезпечні суміші. Ємності можуть вибухати при нагріванні. В порожніх ємностях виникають вибухонебезпечні суміші. 

Гранично допустима концентрація – 20 мг/м3. Смертельна концентрація – 7 мг/л при вдиханні протягом 30 хв.

Аміак є небезпечним при вдиханні. При його високих концентраціях можливий смертельний наслідок. Його небезпека заключається в тому,що він сильно подразнює слизові оболонки та шкіру, викликаючи при цьому сльозотечу та при попаданні на шкіру та слизові оболонки викликає їх сильні опіки.

Першими ознаками при отруєнні є кашель, задуха, підвищене серцебиття, порушення частоти серцевих скорочень, нежить, почервоніння і свербіння шкіри.

До засобів індивідуального засобу проти аміаку відносять:протигаз,і золюючий костюм, гумові чоботи і рукавиці. Також можна використовувати промисловий протигаз марки КД, цивільні протигази з додатковими патронами ДПГ-1, ДПГ-3. Ефективними можуть бути і ватно-марлеві пов’язки, змочені водою або 3-5% розчином борної, оцтової кислоти або лимонної.

Засоби побутової хімії можна знайти фактично у кожному домі. Усі ці засоби допомагають підтримувати чистоту в домі, алевони потребують обережного та правильного поводження, оскільки мають небезпечний вплив на здоров'я людини.

Для того, щоб засоби побутової хімії не зашкодили життю людини,потрібно запам’ятати та користуватися такими простими правилами:

– користуватися препаратами побутової хімії потрібно тільки за призначенням;

– обов’язково дотримуватися інструкції на етикетці. І якщо там написано «уникати контакту зі шкірою» — значить, цим засобом можна користуватися тільки в гумових рукавичках, щоб уникнути хімічних опіків:

– не пийте і не куштуйте нічого із пляшок і банок

Слід зазначити також, що такі засоби як шампуні, дезодоранти,лаки для волосся,порошок для прання, відбілювачі, одеколони також містять багато різних хімічних речовин, які за не правильного використання можуть нашкодити.

Також потрібно пам’ятати, що багато з цих речовин потребують обережного поводження, адже деякі речовини горючі та вибухонебезпечні, тому всі ємності необхідно тримати щільно закупореними і в жодному разі не користуватися поруч із ними сірниками або запальничкою.

Щоб уникнути небажаних наслідків у поводженні з хімічними препаратами необхідно дотримуватися наступних правил:

  1. Усі препарати слід застосовувати тільки за прямим призначенням, суворо дотримуватися інструкцій та рекомендацій;

  2. Усі засоби побутової хімії, якщо це навіть звичайний пральний порошок, слід зберігати у недоступних для дітей місцях;

  3. Хімічні речовини не можна розпилювати на відкритому полум’ї;

  4. При займанні речовини слід накрити цупкою тканиною;

  5. Після завершення робіт обов’язково слід добре провітрити приміщення;

  6. Під час роботи з агресивними хімічними речовинами – кислотами, лугами – треба надягати гумові рукавиці та окуляри;

  7. Не можна нюхати, низько нахилятися над посудом з хімічною речовиною;

  8. Перед роботою з отруйними речовинами обов’язково винести з приміщення харчові продукти, а після роботи ретельно вимити руки.



  1. Дії у випадку раптового виникнення хімічної небезпеки

За раптового виникнення хімічної аварії чи катастрофи, а також наявної небезпеки, населення отримує повідомлення з подальшими вказаннями як діяти . Це повідомлення звучить по радіо, телебаченні, гучномовцях на радіо а також смс-сповіщеннями .

Якщо є випадки загрози виникнення хімічної небезпеки то необхідно слідувати такій інструкції:

  1. Терміново ввімкніть приймач радіотрансляційної мережі або телевізор. Уважно слухайте інформацію про надзвичайну ситуацію та алгоритм дій.

  2. При оголошенні небезпечного стану уникайте паніки.

  3. Попередьте сусідів, за можливості надайте допомогу інвалідам, дітям та людям похилого віку.

  4. Виконайте заходи щодо зменшення проникнення отруйних речовин у квартиру (будинок): щільно закрийте вікна та двері, щілини заклейте.

  5. Підготуйте запас питної води: наберіть воду у герметичні ємності, підготуйте найпростіші засоби санітарної обробки (мильний розчин для обробки рук).

  6. Дізнайтеся у місцевих органів влади про місце збору мешканців для евакуації та уточніть час її початку.

  7. Підготуйтеся: упакуйте у герметичні пакети та складіть у валізу документи, цінності та гроші, предмети першої необхідності, ліки, мінімум одягу, запас консервованих продуктів хоча б на 2-3 доби.

  8. Перед виходом з будинку вимкніть джерела електро-, водо- і газопостачання, візьміть підготовлені речі, одягніть засоби індивідуального захисту.

Якщо хімічна небезпека вже виникла, то слід дотримуватися таких заходів:

  1. Уникайте паніки. З одержанням повідомлення (по радіо або інших засобах оповіщення) про викид в атмосферу небезпечних хімічних речовин та про небезпеку хімічного зараження, виконайте рекомендовані заходи.

  2. Надягніть засоби індивідуального захисту органів дихання та найпростіші засоби захисту шкіри.

  3. По можливості негайно покиньте зону хімічного забруднення.

  4. Якщо засобів індивідуального захисту немає і вийти із району аварії неможливо – залишайтесь у приміщенні і негайно загерметизуйте його! Зменшіть можливість проникнення хімічних речовин (парів, аерозолів) у приміщення: щільно закрийте вікна та двері, димоходи, вентиляційні люки, заклейте щілини в рамах вікон і дверей, вимкніть джерела газо- і електропостачання та загасіть вогонь у печах.

  5. Чекайте повідомлень органів влади з питань надзвичайних ситуацій по засобах зв’язку.

  6. Слід пам’ятати, що вражаюча дія хімічної речовини на людину залежить від її концентрації у повітрі та тривалості дії, тому, якщо немає можливості покинутизону ураження, не слід панікувати, а продовжувати виконувати заходи безпеки.

  7. Швидко зберіть необхідні документи, цінності, ліки, продукти, запас питної води, інші необхідні речі у герметичну валізу та підготуйтесь до евакуації.

  8. Попередьте сусідів про початок евакуації. Надайте допомогу дітям, інвалідам та людям похилого віку. Вони підлягають евакуації в першу чергу.

  9. Залишаючи квартиру, (будинок) вимкніть джерела електро-, водо- і газопостачання, візьміть підготовлені речі, одягніть засоби захисту.

  10. Виходьте із зони хімічного зараження в бік, перпендикулярний напрямку вітру та обходьте тунелі, яри, лощини – в низинах може бути висока концентрація небезпечних речовин.

  11. При підозрі на ураження хімічними речовинами уникайте будь-яких фізичних навантажень.

Необхідно пити велику кількість рідини (вода, чай, молоко, сік) та звернутись до медичного закладу.

  1. Покинувши зону зараження, зніміть верхній одяг, ретельно промийте очі, ніс та рот, по можливості прийміть душ.

  2. З прибуттям на нове місця перебування, дізнайтесь у місцевих органів державної влади та місцевого самоврядування адреси організацій, що відповідають за надання допомоги потерпілому населенню.

  3. Запам’ятайте!

Перша медична допомога ураженим небезпечними хімічними речовинами в осередку хімічного ураження полягає у захисті органів дихання, видаленні та знезараженні стійких речовин на шкірі, слизових оболонках очей, на одязі та негайній евакуації за межі зараженої зони.



  1. Дії громадян при розливі ртуті у приміщенні

Ртуть – метал сріблясто-білого кольору, у звичайних умовах легко рухома рідина, що при ударі поділяється на дрібні кульки, у 13,5 разів важча за воду. Температура плавлення ртуті дорівнює -38,87°C. З підвищенням температури випаровування ртуті збільшується. Пари ртуті та її сполуки дуже отруйні.

На відміну від інших рідин, випаровується вона навіть на невеличкому морозі. Отрута накопичується практично в усьому - в шпалерах, штукатурці, фарбі, у бетонних плитах, у швах цегельної кладки. І відбувається цей процес дуже швидко. З попаданням до організму людини через органи дихання, ртуть акумулюється та залишається там на все життя. З парами цей важкий метал легко проникає в організм людини, потрапляючи в легені, а вже потім, з кров’ю і киснем, доходять до інших життєво важливих органів: печінки, нирок, серця, шлунково-кишкового тракту і головного мозку.

Гранично допустима концентрація парів ртуті: для житлових, дошкільних, навчальних і робочих приміщень – 0,0003 мг/м3; для виробничих приміщень – 0,0017 мг/м3.

Концентрація парів ртуті в повітрі понад 0,2 мг/м3 викликає гостре отруєння організму людини. Симптоми гострого отруєння проявляються через 8-24 години: починається загальна слабкість, головний біль та підвищується температура; згодом – можливі болі в животі, розлади шлунку, хворіють ясна. Хронічне отруєння є наслідком вдихання малих концентрацій парів ртуті протягом тривалого часу.

Основними ознаками отруєння є зниження працездатності людини, швидка стомлюваність, розсіяння уваги, послаблення пам’яті і головний біль.Також, в окремих випадках можливі кровотечі ясен, легке тремтіння рук та розлад шлунку,може з’являтися сонливість, апатія й емоційна нестійкість; порушується мовлення та координація рухів. Найбільш небезпечним є вплив ртуті на нервову систему людини, тому що за тривалий вплив це може стати поштовхом до божевілля.

До найпоширеніших речен вжитку,які містять ртуть належать:

1.Медичний ртутний термометр .

2.Енергозберігаюча лампа (люмінесцентна лампа). Ці лампи споживають в чотири-п'ять разів менше електрики, ніж лампи розжарювання, але світла дають стільки ж.

Такі лампочки не можна викидати в сміттєпровід і вуличні сміттєзбірники,а відносити у спеціально відведені для цього контейнери.

3.Батарейки. Серед токсичних і небезпечних елементів в батарейках є і ртуть.

4.Мило і креми. Ртуть там використовується для освітлення шкіри.

Основний негативний ефект — загроза порушення роботи нирок. Ртуть в косметичних засобах може також викликати висипання, знебарвлення шкіри і рубців,алергію.

5.Барометри. Замість ртуті в них може бути використаний і спирт, але ртуть точніше визначає тиск.

Перша допомога при отруєнні парами ртуті:

При важких гострих отруєннях через рот негайно промийте шлунок водою з 20-30 гр. активованого вугілля, або білковою водою (збитий з водою яєчний білок), після чого дайте молоко.

При гострих отруєннях вивести постраждалого із зони ураження, забезпечити повний спокій, потім госпіталізувати.

При легкій, початковій формі, не контактувати зі ртуттю 3-4 тижні і забезпечити лікування в стаціонарних умовах.

Найпоширеніший захист – це промислові фільтруючі протигази марки “Г”, респіратор протигазовий РПГ-67-Г.

Мабуть, усім відомий ртутний термометр і часто бувають випадки, що вони випадково випадають та розбиваються, оскільки вони скляні. Найбільша небезпека такого розбитого термометра заключається саме у ртуті і для того, щоб зашкодити її негативному впливу потрібно виконати наступне:

  1. Виведіть з приміщення всіх людей, у першу чергу дітей, інвалідів та людей похилого віку;

  2. Відчиніть широко усі вікна у приміщенні;

  3. Максимально ізолюйте від людей забруднене приміщення, щільно зачиніть усі двері;

  4. Захистіть органи дихання вологою марлевою пов’язкою;

  5. Негайно починайте збирати ртуть: збирайте спринцівкою великі кульки і відразу скидайте їх у скляну банку з розчином (2 грами перманганату калію на 1 літр води), більш дрібні кульки збирайте щіточкою на папір і теж скидайте в банку. Банку щільно закрийте кришкою.

Використання пилососа для збирання ртуті забороняється!

  1. Вимийте забруднені місця мильно-содовим розчином (400 грамів мила і 500 грамів кальцинованої соди на 10 літрів води) або розчином перманганату калію (20 грамів на 10 літрів води);

  2. Зачиніть приміщення після обробки так, щоб не було сполучення з іншими приміщеннями і провітрюйте протягом трьох діб;

  3. Утримуйте в приміщенні, по можливості, температуру не нижче 18-200С для скорочення термінів обробки протягом проведення всіх робіт;

  4. Вичистіть та промийте міцним, майже чорним розчином марганцівки підошви взуття, якщо ви наступили на ртуть.

Якщо ртуть потрапила на одяг, спочатку промийте його в холодній воді протягом 30 хвилин, потім ще 30 хвилин у мильно-содовому розчині при температурі 70-80°С, після цього – ще 20 хвилин при такій самій температурі в лужному розчині і знову в холодній воді (забороняється прати одяг і взуття які контактували з ртуттю в пральній машині. При можливості – одяг краще викинути).

Після закінчення робіт по видаленню ртуті необхідно зняти засоби захисту, прийняти душ, прополоскати рот 0,25% розчином перманганату калію та почистити зуби. Пийте більше сечогінної рідини (чай, кава, соки), оскільки ртутні сполуки виводяться з організму через нирки.

Боротьба з великою кількістю ртуті та її випарів дуже складна. Її називають демеркуризацією. Демеркуризація проводиться двома способами:

- хіміко-механічним – механічний збір кульок металевої ртуті з подальшою обробкою забрудненої поверхні хімреагентами (після такого способу обробки приміщення потребує посиленого провітрювання);

- механічним – механічний збір кульок металевої ртуті з поверхні з наступною заміною підлоги, штукатурки або капітальним ремонтом будівлі (цей спосіб може застосовуватися разом з хіміко-механічним).

Незважаючи на свою небезпечність, ртуть завдяки своїм унікальним властивостям здобула широке застосування в металургії, хімічній промисловості, гальванічних елементах, гальванотехніці, медицині, сільському господарстві та багатьох інших галузях.

Особливо велике значення має ртуть в лабораторній практиці.У лабораторії використовується електроліз з ртутним катодом, колонки з амальгованими металами, каломельний електрод порівняння і ртутно-кадмієвий елемент Вестона.

ВИСНОВОК

Хімічна небезпека – це небезпека, яка обумовлена викидами або виливанням небезпечних хімічних речовин, які можуть завдати шкоди довкіллю та людям. Вона є складовою техногенної небезпеки.

Найбільшу небезпеку хімічні об’єкти становлять у випадку аварії або ж катастроф, оскільки можуть створити умови для масового ураження людей,рослинності, тварин та великої території в цілому.

До найпоширеніших, серед людської діяльності, отруйних хімічних речовин належить: аміак, хлор та ртуть, а також сюди відноситься і побутова хімія.

Найбільш згубно хімічні речовини впливають на слизові оболонки, шкіру, очі, дихальні шляхи та нервову систему людини. Слід пам’ятати, що вражаюча дія хімічної речовини на людину, залежить від її концентрації у повітрі та тривалості дії.

Для того,щоб уберегтися від негативної дії небезпечних хімічних речовин потрібно дотримуватися правил поводження та правил використання цими речовинами,застосовувати їх за призначенням та у певній кількості, а також користуватися засобами індивідуального захисту при роботі з небезпечними речовинами ( такими як,распіратор, протигаз,гумові чоботи,рукавиці та відповідний одяг).

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

  1. Стаття «Хімічна небезпека» ДСНС України

  2. Стаття «Обережно ртуть!» ДСНС України

  3. Попередження надзвичайних ситуацій / Під редакцією генерал-лейтенанта В. Ф. Гречанінова. - К., 2003.

  4. МІНІСТЕРСТВО НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ УКРАЇНИ

Н А К А З 22.09.2011 N 1017 Про затвердження Рекомендацій

щодо організації гасіння пожеж підрозділами МНС на промислових об'єктах підвищеної небезпеки з наявністю небезпечних хімічних речовин
скачати

© Усі права захищені
написати до нас