8. Між ТОВ «Конкор» (орендодавець) і ТДВ «Меланія» (орендар) було укладено договір оренди офісного приміщення. У квітні 2019 року дія договору припинилися. Орендар не мав заборгованості з орендної плати (вона була сплачена наперед), проте у строк, передбачений договором, офісне приміщення від свого майна не звільнив. ТОВ «Конкор» неодноразово направляло ТДВ «Меланія» претензії із вимогами про звільнення орендованого приміщення із підписаним зі свого боку Актом приймання передачі (повернення майна), проте ТДВ приміщення не звільняло з посиланням на те, що інший орендодавець, з яким воно уклало договір оренди, зволікає з переданням приміщення в оренду і у відповідях на претензії просило, щоб ТОВ «Конкор» зачекало не більше 2-х тижнів. ТОВ «Конкор» власними силами винесло меблі і офісну техніку ТДВ «Меланія» з орендованого приміщення на двір і залишило біля воріт, повідомивши про це ТДВ «Меланія» телефоном. Коли представники ТДВ «Меланія» прибули для того, щоб забрати речі, виявилося, що меблі і офісна техніка були пошкоджені в результаті несприятливих погодних умов (дощу, граду). У зв’язку з цим ТДВ «Меланія» звернулося до суду до ТОВ «Конкор» з вимогою про відшкодування збитків.
В судовому засіданні ТОВ «Конкор» заперечувало проти задоволення позовних вимог з посиланням на те, що це позивач порушив умови договору оренди і своєчасно не звільнив орендоване приміщення, що змусило ТОВ «Конкор» застосувати засоби самозахисту.
На які питання теми розраховане завдання? Що відноситься до належних умов самозахисту? Як слід вирішити справу? Чи змінилося б рішення, якби самозахист у спосіб звільнення приміщення від речей орендаря і винесення їх на двір був передбачений договором?
Задача 8
1.На які питання розраховане завдання?
Дане завдання розраховане на розгляд питання самозахист цивільних прав та інтересів (ст.19 ЦКУ), та питання виконання цивільний обов'язків.
Із фабули виходить, що ТОВ «Конкор» застосували засоби самозахисту щодо ТДВ «Меланія» через порушення умов договору оренди, де ТДВ «Меланія» своєчасно не звільнив орендоване приміщення.
ч. 1 ст. 19 ЦКУ закріплено, що особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи. Це підтверджується словами позивача- «В судовому засіданні ТОВ «Конкор» заперечувало проти задоволення позовних вимог з посиланням на те, що це позивач порушив умови договору оренди і своєчасно не звільнив орендоване приміщення, що змусило ТОВ «Конкор» застосувати засоби самозахисту.»
Виконання цивільний обов'язків полягає у неправомірному утриманню нежитлового приміщення після припинення договору оренди ТДВ «Меланія». Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Сторони
ТОВ «Конкор» (орендодавець)
ТДВ «Меланія» (орендар)
2. Як слід вирішити справу?
2.1Стосовно відшкодування перевищення меж самозахисту, що проявилось у втраті 3х комп'ютерів
Фабула - «ТОВ «Конкор» власними силами винесло меблі і офісну техніку ТДВ «Меланія» з орендованого приміщення і залишило на цьому ж поверсі на площадці сходів.»
- «Після прибуття ТДВ «Меланія» для того, щоб вивезти речі, виявилося, що не вистачає 3-х стаціонарних комп'ютерів»
У ч. 1 ст. 19 ЦКУ закріплено, що особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи.
Самозахист допускається за таких умов:
а) має місце порушення цивільного права або небезпека його порушення;
б) існує необхідність припинення (попередження) порушення власними силами; в) заходи самозахисту адекватні ступеню небезпеки правопорушення, тобто, заподіяння шкоди порушнику чи іншій особі має бути санкціонованим законом, не виходити за межі дозволеного.
Ступінь загрози небезпеки майну ТОВ «Конкор» (орендодавця) є не пропорційними та неадекватними тій шкоді, яку ТОВ «Конкор» завдав орендарю ТДВ «Меланія».
Згідно зі змістом ч. 2 ст. 19 Цивільного кодексу України встановлено, що способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.
Дії ТОВ «Конкор» явно не відповідали змісту права яке було порушено, а наслідки були більшими чим наслідки порушення договору оренди нежитлового приміщення.
Акт, складений комісією за участю 2 інших орендарів, не є доказом того, що 3 комп'ютери були втрачені не внаслідок дій ТОВ «Конкор». Якби орендодавець не здійснював своїх самоправних дій, техніка не була би втрачена або викрадена. Отже, у нашій ситуації має місце перевищення меж самозахисту.
Правовим наслідком перевищення меж самозахисту є виникнення обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду (ч. 1 ст. 1169 ЦКУ).
Так, відповідно до ст. 1169 ЦКУ шкода, завдана особою під час здійснення нею права на самозахист від протиправних посягань, у тому числі в стані необхідної оборони, якщо при цьому не було перевищено її межі, не відшкодовується. Якщо в разі здійснення особою права на самозахист вона завдала шкоди іншій особі, ця шкода має відшкодовуватись особою, яка її завдала. Якщо такої шкоди завдано способами самозахисту, які не забороняються законом та не суперечать моральним засадам суспільства, вона відшкодовується особою, яка вчинила протиправну дію.
Як бачимо внаслідок перевищення самозахисту ТОВ «Конкор» була заподіяна шкода ТДВ «Меланія» (орендар) яка полягає у втраті 3-х стаціонарних комп'ютерів.
Відповідач ТОВ «Конкор» не заперечує, що він майно ТДВ «Меланія» виставив на сходи, з метою «самозахисту» своїх прав. Після цього були викрадені 3 комп'ютери. Bідповідач ТОВ «Конкор не забезпечив заходи щодо схоронності майна ТДВ «Меланія».
Тому, ТДВ «Меланія» (орендар) має право вимагати відшкодовувати шкоду заподіяну ТОВ «Конкор» внаслідок своїх неправомірних дій, оскільки відповідачТОВ «Конкор» не має право користуватись або розпоряджатись майном ТДВ «Меланія».
2.2. Стосовно позиції ТДВ «Меланія» (орендар) по неправомірному утриманню нежитлового приміщення Суборендарем.
Фабула- «ТДВ приміщення не звільняло з посиланням на те, що інший орендодавець, з яким воно уклало договір оренди, зволікас з переданням приміщення в оренду і у відповідях на претензії просило, щоб ТОВ «Конкор» зачекало не більше 2-х тижнів.»
Варто зазначити, що відповідно до ст. 774 Цивільного кодексу України - строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.
Договір суборенди (піднайму) є похідним від договору оренди (найму) і може зберігати свою чинність виключно протягом строку дії договору оренди (найму). У разі втрати чинності договором оренди припиняються права наймача на орендоване майно, зокрема право передання його в суборенду. Зокрема про це зазначив Верховний Суд 16 березня 2018 року (ВСЖЦСу справі No 910/17082/17) де дійшов до висновку про те, що дія договору суборенди у будь-якому випадку припиняється одночасно з припиненням договору оренди.
Верховний Суд 23.01.2018 р. (ВСҜЦС у справі N 920/1008/16) зазначив, що користування суборендарем спірним приміщенням після припинення дії договорів суборенди та оренди, є підставою для виселення суборендаря із займаного приміщення з поверненням його орендодавцю (його правонаступнику).
Отже, ТДВ «Меланія» (орендар) - порушив умови договору оренди, і зобов'язаний був звільнити орендоване приміщення.Суборендар також повинен звільнити орендоване приміщення.
Підстав для утримання приміщення ТДВ «Меланія» немає.
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства (ч.1, 2 ҫт.14 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві pіч у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Ст. 41 Конституції України, ст.ст. 319, 321, 386 ЦК України закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права.
Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Враховуючи зазначені положення, для правового та законного виселення ТДВ «Меланія», власник нежитлового приміщення ТОВ «Конкор» повинен подати позов про усунення пко сористуванні шляхом його виселення ТДВ «Меланія» в порядку ГПК.
ВИСНОВКИ
1. ТДВ «Меланія» (орендар) має право вимагати відшкодовувати шкоду заподіяну ТОВ «Конкор» внаслідок своїх неправомірних дій.
2. ТОВ «Конкор» повинен подати позов про усунення перешкод у користуванні своїм майном шляхом виселення ТДВ «Меланія» із орендованого нежитлового приміщення в порядку ГПК.
2. Войцеховська звернулася до суду з вимогою до ательє-студії «Гламур» (далі – Ательє) з вимогою про відшкодування завданих їй збитків у розмірі 120 тис. грн та моральної шкоди у розмірі 1 млн. грн.
Позивачка зазначила, що 1 червня вона уклала договір побутового підряду, за яким Ательє зобов'язувалося пошити їй вечерню сукню до 20 червня. Войцеховська планувала вдіти сукню на фінал конкурсу краси 25 червня. Оскільки Ательє вчасно не виконало роботу, позивачка змушена була терміново придбати іншу сукню за 20 тис. грн, в якій вона почувалася скуто та невпевнено. Войцеховська вважає, що саме це позбавило її можливості зайняти перше місце на конкурсі та одержати призовий фонд у розмірі 100 тис грн.
На наступний день після фіналу конкурсу позивачка прочитала у соціальних мережах чисельні негативні та образливі коментарі щодо її виступу та сукні, в яку вона була вдягнена, що завдало їй душевних страждань. Заперечуючи проти позову, Ательє пояснило, що прострочення виконання роботи відбулося не з його вини, а у зв'язку затримкою на митниці контейнеру з фурнітурою, яка мала використовуватися для оздоблення сукні. На які питання теми розраховане це завдання? Чи підлягають задоволенню вимоги Войцеховської до Ательє? Вирішить справу.
Визначення правовідносин:
Який договір було укладено між Войцеховською та Ательє?
Які права та обов'язки випливають з цього договору для кожної сторони?
Відповідальність за порушення договору:
Чи є порушенням договору з боку Ательє несвоєчасне виконання роботи?
Які наслідки настають для Ательє у разі порушення договору?
Відшкодування шкоди:
Які види шкоди може бути відшкодовано Войцеховській?
Який розмір шкоди може бути стягнуто з Ательє?
Моральна шкода:
Які обставини свідчать про завдавання Войцеховській моральної шкоди?
Який розмір моральної шкоди може бути стягнуто з Ательє?
Вирішення справи:
1. Визначення правовідносин:
Між Войцеховською та Ательє було укладено договір побутового підряду, згідно з яким Ательє зобов'язалося пошити для Войцеховської вечерню сукню до 20 червня.
2. Відповідальність за порушення договору:
Ательє не виконало роботу вчасно, що є порушенням договору. За це Ательє несе відповідальність у вигляді відшкодування шкоди, завданої Войцеховській. Про це йдеться ст.611 (У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України), зокрема:
припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
зміна умов зобов'язання;
сплата неустойки;
відшкодування збитків та моральної шкоди.)
3. Відшкодування шкоди:
Войцеховська може вимагати відшкодування майнової шкоди, завданої їй у розмірі 20 тис. грн., витрачених на придбання іншої сукні.
Що стосується вимоги про відшкодування 100 тис. грн., втрачених через неможливість здобути перемогу на конкурсі краси, то її задоволення є складним питанням. З одного боку, Войцеховська не може з 100% впевненістю стверджувати, що саме невдалий вибір сукні позбавив її першого місця. З іншого боку, несвоєчасне виконання роботи Ательє безперечно спричинило їй додаткові труднощі та психологічний дискомфорт, що могли вплинути на її виступ.
4. Моральна шкода:
Негативні та образливі коментарі в соціальних мережах щодо виступу Войцеховської та її сукні дійсно могли завдати їй душевних страждань.
Висновок: вона може вимагати відшкодування у разі доведення моральної шкоди
Суд може частково задовольнити позов Войцеховської, постановивши стягнути з Ательє:
20 тис. грн. – відшкодування майнової шкоди;
50 тис. грн. – відшкодування моральної шкоди.
Суд також може зобов'язати Ательє виконати роботу за договором, тобто пошити сукню, або повернути Войцеховській кошти, сплачені за договором.
3. На автомобіль, який належав Приходько та був припаркований на стоянці, впала частина стовбура старого дерева. Автомобілю була завдано значних пошкоджень. Приходько звернулася до суду з вимогою до комунального підприємства «Зеленбуд» (далі – КП) як балансоутримувача зелених насаджень про відшкодування майнової шкоди (10 тис. грн) та моральної шкоди (10 тис. грн). В обґрунтування позову Приходько надала висновок автотоварознавчої експертизи, що сума вартості відновлюваного ремонту автомобіля буде становити 10 тис грн. Позивачка зазначила, що позбавлення можливості користуватися своїм автомобілем істотно порушило її звичний уклад життя, заподіяло моральну шкоду, яка виразилась в негативних емоціях та переживаннях.Заперечуючи проти позову, КП зазначило, що вимоги Приходько були б обґрунтованими якщо би її автомобіль був пошкоджений під час виконання його працівниками робіт з обрізання дерев. Але з позивачкою трапився прикрий нещасний випадок, за якій КП не несе відповідальності.
На які питання теми розраховане це завдання? Вкажіть умови цивільно-правової відповідальності. Вирішить справу.
Умовами для цивільно-правової відповідальності є протиправність діяння (у вигляді дії чи бездіяльності), наявність шкоди (майнової чи немайнової), причинний зв’язок між діянням і шкодою, а також вина особи. У даному випадку наявна майнова шкода, яку понесла Приходько у вигляді реальних збитків (за пунктом 1 частини 2 статті 22 ЦКУ: «Втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки)»). Комунальне підприємство заперечує свою вину у нанесенні шкоди і як наслідок вважає, що не несе за завдані збитки відповідальності. Для вирішення цього завдання я звернувся до Закону України «Про благоустрій населених пунктів». За статтею 15 цього Закону: «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об’єктів (при цьому до об’єктів за статтею 14 відносяться 1) території загального користування:
а) парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики;
б) пам'ятки культурної та історичної спадщини;
в) майдани, площі, бульвари, проспекти;
г) вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки;
ґ) пляжі;
д) кладовища;
е) інші території загального користування;
2) прибудинкові території;
3) території будівель та споруд інженерного захисту територій;
4) території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.)
благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об’єктів. Балансоутримувача, що здійснюватиме утримання і ремонт об’єкта благоустрою, який перебуває у приватній власності, визначає власник такого об’єкта благоустрою». Також доцільно звернутися до Наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України «Про затвердження правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України». Пункт 1.3. Правила є обов'язковими для виконання всіма установами,
підприємствами, організаціями та громадянами, які займаються
проектуванням, створенням, ремонтом і утриманням зелених
насаджень, розташованих на територіях населених пунктів України. У пункті 5.2 цього наказу вказано, що Балансоутримувач (у нашому випадку КП «Зеленбуд») забезпечує належне утримання та
своєчасний ремонт об'єкта благоустрою власними силами або може на
конкурсних засадах залучати інші підприємства, установи,
організації, використовуючи для цього кошти, передбачені власником
об'єкта. У пунктах 9.1.11.2 вказано, що щороку протягом вегетаційного періоду потрібно проводити санітарні обрізання, щоб позбутися старих, хворих і пошкоджених гілок. Окрім цього, пункт 9.1.11.3 передбачає, що омолодження може відбуватися і шляхом спилювання стовбурів дерев аж до самого пенька. Цим же пунктом передбачено проведення щорічних обстежень зелених насаджень задля виявлення та ліквідації аварійних дерев (за пунктом 9.1.12 це дерево, яке може становити
загрозу для життя і здоров'я пішоходів, транспортних засобів,
пошкодити лінії електропередач, будівлі і споруди або перебуває у
пошкодженому стані внаслідок снігопадів, вітролому, урагану та
інших стихійних природних явищ чи за наявності гнилої серцевини
стовбура, значної суховершинності, досягнення вікової межі).
Тож, виходячи із усього вище наведеного можна дійти висновку, що нанесення шкоди відбулося внаслідок бездіяльності комунального підприємства «Зеленбуд» та неналежного виконання власних обов’язків, а отже саме вони повинні відшкодовувати збитки, які понесла Приходько.