Ім'я файлу: План практичного №1.docx
Розширення: docx
Розмір: 28кб.
Дата: 19.03.2021
Пов'язані файли:
7 семінар.docx
Впр. з ділової.docx

ПОНЯТТЯ, ДЖЕРЕЛА ТА ПРИНЦИПИ ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

  1. Цивільний процес у системі судочинства та інших форм захисту цивільних прав

У випадку порушення прав громадян або організацій з боку інших осіб, а також загрози порушення права в майбутньому і при відсутності добровільного відновлення порушеного права виникає об’єктивна потреба застосування певних способів захисту – способів захисту права щодо зобов’язаної сторони.

Спосіб захисту права – категорія матеріального (регулятивного) права.

Захист порушених прав та інтересів можливий кількома способами. Відповідно до ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Такими способами захисту можуть бути застосування наслідків нікчемності правочину (ст.216 ЦК), переведення прав та обов‘язків покупця (ст. 362 ЦК), спростування недостовірної інформації (ст. 277 ЦПК) тощо. Відповідно до ст. 275 ЦК захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом (крім тих, які передбачені у ст. 16 ЦК) відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

Таким чином, суд не може захищати порушені права та інтереси у спосіб, якій не передбачений ні законом, ні договором. Це важливо, насамперед, для позивача, який повинен подбати про обрання саме такого способу захисту своїх прав, який ґрунтується на законі або договорі.

Окремо способи захисту порушених прав визначені також у ч.2 ст.18 СК України.

Від способу захисту права відрізняється форма захисту права.

Форма захисту права – категорія процесуального характеру. Під формою захисту права розуміється визначена законом діяльність компетентних органів по захисту права, тобто по встановленню фактичних обставин, визначенню способу захисту права, винесенню рішення та здійсненню контролю за його виконанням. Застосування передбачених в законі способів захисту права, тобто визначених заходів примусу до порушника права, здійснюється не однією, а декількома формами захисту права.

Чинне законодавство дає можливість визначити 4 форми захисту цивільних прав:

· адміністративна

· нотаріальна

· третейська

· судова

Адміністративна форма захисту передбачена: 1) Законом «Про звернення громадян», 2) КЗпП.

Адміністративний захист прав громадян здійснюється цілою системою несудових органів державної влади та місцевого самоврядування і є однією зі складових їх діяльності.

Перевагами адміністративної форми захисту є його простота, доступність та оперативність. Водночас, відсутність чіткої процесуальної форми адміністративного провадження та широкі дискреційні можливості органів адміністративного захисту об'єктивно применшують його значення.

Нотаріальна – Законом «Про нотаріат» (нотаріуси посвідчують безспірні права, здійснюють захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановленому законом).

Третейська форма захисту цивільних прав – це альтернатива судовій формі захисту, це недержавна форма судочинства.

До третейського суду переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин за умови, що сторони угодою передбачили можливість передачі справи третейському суду.

Судовий захист порушених прав та інтересів особи, порівняно з іншими формами захисту, має наступні ознаки:

1) здійснюється спеціальним державним органом – судом;

2) здійснюється професійними юристами – суддями;

3) відбувається у передбаченій законом процесуальній формі;

4) є остаточним;

5) має найвищу юридичну силу;

6) здійснюється шляхом постановлення судового рішення, яке має загальнообов‘язкову силу;

7) виконання рішення суду забезпечується можливістю застосування заходів державного примусу;

8) юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

 

Саме тому в Україні встановлено пріоритет судового захисту права –стаття 55 КУ вказує на те, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Свої повноваження судова влада здійснює через правосуддя– діяльність судів по розгляду і вирішенню кримінальних, цивільних, сімейних, трудових, адміністративних та господарських справ. Така діяльність відбувається у відповідній формі судочинства-встановленого законом порядку здійснення правосуддя.

 

Загалом, в Україні можна виділити п'ять основних форм судочинства:

· конституційне - порядок прийняття рішень та дачі висновків у справах щодо: конституційності законів та інших правових актів; відповідності Конституції України міжнародних договорів; додержання конституційної процедури усунення Президента України з поста в порядку імпічменту; офіційного тлумачення Конституції та законів України. Здійснюється Конституційним Судом згідно Закону України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 року;

· кримінальне - порядок порушення, розслідування та розгляду кримінальних справ. Здійснюється загальними судами згідно Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року;

· цивільне - порядок судового вирішення цивільних, сімейних, трудових, житлових справ, і справ окремого провадження. Здійснюється загальними судами згідно Цивільного процесуального кодексу України 2004 року;

· господарське - порядок судового вирішення справ у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, а також у спорах про визнання недійсними актів; справ про банкрутство; справ за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції. Здійснюється господарськими судами згідно Господарського процесуального кодексу України 1991 року;

· адміністративне - порядок вирішення справ у спорах, однією із сторін яких є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції відповідно до законодавства або на виконання делегованих повноважень. Здійснюється адміністративними судами згідно Кодексу адміністративного судочинства 2005 року

Загалом, форми судочинства в Україна можна згрупувати напублічні(конституційне та кримінальне), рушійною силою яких виступає обов'язок компетентних державних органів порушити провадження в інтересах усього суспільства, таприватні(цивільне, господарське, адміністративне), в основі яких лежить диспозитивна воля особи, що виступає на захист власного інтересу.

Саме цивільне судочинство, яке з певним застереженням можна визначити як цивільний процес,регулюється нормами цивільного процесуального права і є предметом вивчення цього курсу.

Слід зауважити, що поняття цивільного процесуне має єдиного, загальновизнаного розуміння.

· Одні процесуалісти вважають, що цивільний процес – це порядок здійснення правосуддя в цивільних справах, чим, власне, ототожнюють його з судочинством. (Пучинський В.К.)

· Інші думають, що цивільний процес – це діяльність суду та інших суб'єктів, а також органів виконавчого провадження. (Шакарян М.С.)

· Треті відстоюють позицію, за якою процес – це одне складне правовідношення або сукупність правовідносин, які виникають при розгляді і вирішенні цивільних справ. (Мозолін В.П., Авдєєнко Н.І.)

· Четверті визначають процес як діяльність і пов'язані з нею правові відносини відповідних суб'єктів. (Вандишев В.В., Дернова Д.В.)

Вбачається, що кожна з вказаних позицій є прийнятною. Сам термін «процес», походження якого від латинського processus означає «просування», є складним правовим явищем, яке можна розглядати в різних площинах. Так, за зовнішнім виразом (формою) процес – це діяльність, а за змістом – система правовідносин. З іншого боку, процес – це і саме судочинство, на врегулювання якого направлені норми відповідної галузі процесуального права.


  1. Види цивільного судочинства. Стадії цивільного процесу


Справи, підвідомчі загальним судам, розглядаються у порядку позовного, наказного та окремого провадження.

Провадження – це система процесуальних дій, спрямованих на розгляд і вирішення справи.

Позовне провадження має універсальний характер, тобто усі підвідомчі справи, визначені у ч.1 ст.15 ЦПК, а саме: справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, розглядаються у позовному провадженні, якщо ЦПК не встановлено інше.

Окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності, відсутності юридичних фактів, які мають значення для захисту прав особи, створення умов для їх реалізації чи підтвердження наявності або відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; усиновлення; встановлення фактів, що мають юридичне значення і т. д.

Наказне провадження – це вид безспірного судового провадження, у якому розглядається вимога про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.

Стадії цивільного процесу:

1) відкриття провадження у цивільній справі;

2) підготування справи до розгляду;

3) судовий розгляд;

Ці стадії об’єднуються у провадження в суді першої інстанції і визнаються обов’язковими, що означає їх наявність у всіх цивільних справах.

Іншими, факультативними стадіями є:

4) апеляційне провадження;

5) касаційне провадження;

6) перегляд цивільної справи у зв’язку з винятковими обставинами;

7) перегляд справи за нововиявленими обставинами;

+8) виконання рішення.


  1. Джерела цивільного процесуального права. Дія норм цивільного процесуального права

4. Поняття та система принципів в цивільному процесі, їх значення.

5. Характеристика окремих принципів ЦПП:

  • принцип здійснення правосуддя тільки судом;

  • принцип участі народу безпосередньо у здійсненні правосуддя;

  • принцип незалежності суддів і підкорення їх лише закону;

  • принцип здійснення судочинства державною мовою;

  • принцип колегіальності та одноособовості розгляду цивільних справ;

  • принцип гласності і відкритості судового процесу та його повного фіксування.

  • Пропорційність;

  • Обов»язковість судового рішення;

  • принцип диспозитивності;

  • принцип змагальності;

  • принцип процесуальної рівноправності;

  • принципи забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення..

Принципи інституту судового розгляду:

  • принцип усності;

  • принцип безпосередності судового розгляду.



Завдання:

1. Наведіть приклади процесуальних норм, які містяться в Цивільному кодексі України, Сімейному кодексі України, Кодексі законів про працю України, тобто в джерелах регулятивного (матеріального) права.
2. Випишіть із ЦПК України приклади прояву імперативного (норми-заборони, норми-зобов’язання та норм-примуси) та диспозитивного методу регулювання цивільно-процесуальних правовідносин.
3. У якому виді провадження розглядатимуться наступні справи:

Спір між А. і Б. про поділ майна, нажитого за час шлюбу.

За заявою О. про надання права на шлюб до досягнення шлюбного віку.

Про стягнення з Д. 20000 грн. боргу за договором позики.

За заявою про визнання Ш. недієздатним.

У спорі між колишнім подружжям Ткаченків про визнання Ткаченка Д. таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

У спорі між Н. та М. про неналежне виконання договору будівельного підряду.

За заявою про усиновлення малолітнього Г. громадянином Італії А.
Задача 1. Громадяни Сидорова О. та Мельник С. проживали в м. Уральську республіки Казахстан. В червні 2018 року між ними був укладений договір позики грошей, за яким Сидорова О. дала в борг Мельник С. 200 тис. тенге (грош. один. Казахстану) терміном на один рік, тобто до 20 червня 2019 року. Протягом 2018 року і кредитор, і боржник переїхали на постійне місце проживання в м. Тернопіль. У зв’язку з тим, що Мельник С. не повернула гроші, Сидорова О. в жовтні 2019 року пред’явила позов в суд про стягнення боргу. Місцевий суд, розглядаючи справу, застосував норми цивільного кодексу республіки Казахстан і при розгляді спору керувався нормами цивільного процесуального кодексу республіки Казахстан, оскільки правовідносини виникли на території даної держави.

Чи правильно діяв суд? Як застосовуються норми цивільного процесуального права в просторі і часі? Проаналізуйте відповідні положення ЦПК України та Закону України «Про міжнародне приватне право». Дайте порівняння правил застосування норм матеріального та процесуального права в просторі.
Задача 2. Суд розглядав в судовому засіданні справу про поділ спільно нажитого майна між колишнім подружжям. Позивач Хом’як О. в судовому засіданні заявив клопотання про відкладення розгляду справи для укладення договору з юридичною консультацією щодо надання їй юридичної допомоги. Відповідачка заперечила проти відкладення справи аргументуючи тим, що в неї немає коштів для того, щоб мати в процесі адвоката в якості представника. Якщо в позивача буде представник, а в нею ні, то це порушить принцип рівноправності сторін.

Суддя відмовив в задоволенні клопотання позивача, мотивуючи відмову тим, що відкладення провадження по справі порушить принцип рівноправності сторін в цивільному процесі, і процес буде несправедливим по відношенні до відповідачки.

Висловіть свої міркування щодо правової позиції сторін і дії принципів рівності та рівноправності.
Задача 3. Місцевий суддя Федорченко Л. одноособово розглядав цивільну справу про визнання договору купівлі-продажу двохкімнатної квартири недійсним. В судовому засіданні позивач Квітка С. заявив клопотання про відкладення на наступний день і час розгляду, але в колегіальному складі суду. В обґрунтування свого клопотання позивач посилався на те, що для нього рішення суду має виключне значення так як одному судді важко розібратися в законності купівлі-продажу квартири.

Суддя Федорченко Л. вислухавши клопотання позивача, заявив, що він досвідчений суддя і за останні два роки заслухав більше десятка аналогічних справ. Судове засідання було продовжено. Процес проводився одним суддею. В результаті судового розгляду позивачу було відмовлено в задоволенні позову.

Чи порушені суддею принципи цивільного процесуального права? Проаналізуйте дію принципу колегіальності та одноособовості розгляду цивільних справ. Вкажіть випадки, коли в суді першої інстанції розгляд справи відбувається колегіально.
Задача 4. В судовому засіданні слухалася справа окремого провадження про усиновлення дитини. Під час розгляду справи в зал судового засідання зайшов кореспондент обласного телебачення з відеокамерою і почав проводити зйомку судового засідання. Головуючий по справі запитав, на підставі чого проводиться відеозйомка. Кореспондент відповів, що має завдання телестудії провести відеозйомку деяких фрагментів процесу для демонстрації телеглядачам репортажу про нову категорію цивільних справ по усиновленню.

Головуючий по справі Іванов А. заборонив відеозйомку і видалив журналіста із залу засідань. Той в свою чергу заявив, що буде скаржитись у вищу судову інстанцію на бюрократизм судді.

Проблему яких принципів зачіпає дана правова ситуація. Проаналізуйте, чи допущені порушення принципів цивільного процесу в даній задачі.

Законодавство:

  1. Конституція України: 28 червня 1996 р. (з наст. змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. – Ст.141.

  2. Кодекс законів про працю України: Закон України, 10 груд. 1971 р. (з наст змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. – № 50– Ст.37 [електронний ресурс] // www.rada.kiev.ua

  3. Сімейний кодекс України: Закон України, 10 січ. 2002 р. (з наст змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 21. – Ст.135 [електронний ресурс] // www.rada.kiev.ua

  4. Цивільний кодекс України: Закон України, 16 січ. 2003 р. (з наст змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №40-44. – Ст.356 [електронний ресурс] // www.rada.kiev.ua

  5. Цивільний процесуальний кодекс України: Закон України, 18 берез. 2004 р. (з наст змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 40-41, 42. - Ст.492 [електронний ресурс] // www.rada.kiev.ua

  6. Про нотаріат: Закон України, 02 верес. 1993 р. № 3425-XII (з наст змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради. – 1993. – N 39. – Ст.383 [електронний ресурс] // www.rada.kiev.ua

  7. Про звернення громадян: Закон України, 02 жовт.1996 р. № 393/96-ВР (з наст змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради. – 1996. – N 47– Ст.256 [електронний ресурс] // www.rada.kiev.ua

  8. Про судовий збір : Закон України № 3674-VI від 08 липня 2012 року // Відомості Верховної Ради України. – 2012. – № 14. – ст. 87.

  9. Про судоустрій і статус суддів : Закон України від 02.06.2016 р. № 1402-VIII [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. Законодавство України. — Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1402-19/page

  10. Про третейські суди: Закон України від 11 травня 2004 року // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 35. – ст. 412.


Судова практика:

  1. Рішення КСУ у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес): Рішення Конституційного Суду України, 01 груд. 2004 року № 18-рп/2004 (Справа № 1-10/2004). [електронний ресурс] // www.rada.kiev.ua

  2. Про застосування судами Конституції України при здійсненні правосуддя: Постанова Пленуму Верхов. Суду України, 01 листоп. 1996 р. №9. [електронний ресурс] // www.rada.kiev.ua


Спеціальна література:

  1. Вавженчук С. Проблеми цивільно-правового захисту прав шляхом вчинення виконавчого напису нотаріусом / С. Вавженчук, Г. Фулей // Підприємництво, господарство і право.  2015.  № 3 (231).  С. 36.

  2. Васильєв С. В. Види та системи джерел цивільного судочинства зарубіжних країн: порівняльно-правовий аналіз [Електронний ресурс] / Сергій Володимирович Васильєв // Юридичний науковий електронний журнал. — 2015. — № 1. — C. 45 — 48. — Режим доступу до журн. : http://lsej.org.ua/1_2015/11.pdf

  3. Васильєв С. В. Загальноправові та спеціальні методи дослідження джерел цивільного процесуального права / Сергій Володимирович Васильєв // Університетські наукові записки. — 2013. — № 3 (47). — C. 123—128.

  4. Васильєв С. В. Етапи реформування цивільного процесуального законодавства України / Сергій Володимирович Васильєв // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Право». — 2012. — № 1000. — C. 243—249.

  5. Жилин Г. А. Правосудие по гражданским делам: актуальные вопросы : [монография] / Геннадий Александрович Жилин. – Москва: Проспект, 2010. – 576 с.

  6. Комаров В. В. Цивільне процесуальне законодавство у динаміці розвитку та практиці Верховного Суду Украни / Вячеслав Всильович Комаров. – Х. : Право, 2012. – 624 с.

  7. Лічман Л. Процесуальне значення способів судового захисту цивільних прав та інтересів у цивільному судочинстві (на прикладі договору найму (оренди) житла) / Леонід Лічман // Право України. − 2012. − № 9. − С. 167−173.

  8. Захарова О. С. До проблеми визначення завдань цивільного судочинства / О. С. Захарова // Часопис цивільного і кримінального судочинства.  2013.  № 6 (15).  С. 6167.

  9. Лічман Л. Г. Деякі особливості правозастосування у сучасному цивільному процесі: до питання про джерела цивільного процесуального права України / Леонід Григорович Лічман // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право.  2013.  Випуск 21. Частина I. Том 1.  С. 244246.

  10. Лічман Л. Г. Про деякі процесуальні форми застосування та тлумачення судом норм цивільного законодавства / Леонід Григорович Лічман // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право.  2014.  Вип. 24. Том 2.  С. 6063.

скачати

© Усі права захищені
написати до нас