Травмы Голови, позвоночника
1. Ушкодження голови та шиї
Черепно-мозкова травма – це пошкодження черепа та головного мозку внаслідок механічного впливу.
Розрізняють:
1. закриті черепно-мозкові травми: не порушена цілісність покривів голови чи є рани м'яких тканин голови без ушкодження апоневрозу
2. відкриті: є переломи кісток склепіння черепа з пораненням прилеглих тканин або перелом основи черепа, що супроводжується кровотечею або ліквореєю (з носа чи вуха), відкриті черепно-мозкові травми можуть бути:
А. проникаючі (при порушенні цілісності твердої мозкової оболонки)
Б. непроникні (без порушення її цілісності)
Розрізняють такі клінічні форми ЧМТ:
● струс гол Забій характеризується вираженими розладами з боку спинного мозку аж до синдрому порушення провідності у вигляді паралічу та втрати чутливості нижче рівня ушкодження, затримки сечовипускання та дефекації.
Здавлення спинного мозку може статися внаслідок крововиливу в оболонки. Синдром компресії може розвинутись як відразу після травми, так і через деякий час після неї.
овного мозку
● забій мозку (легкого, середнього, тяжкого ступеня)
● здавлення мозку.
Струс головного мозку.
Основна клінічна ознака - втрата свідомості (від кількох секунд до кількох хвилин). Часто нудота, блювання. Після відновлення свідомості зазвичай скарги на головний біль, запаморочення, загальну слабкість, шум у вухах, припливи крові до обличчя, пітливість, порушення сну. Нерідко – амнезія (хворий не пам'ятає ні обставин травми, ні короткого періоду подій до та після неї). Загальний стан покращується протягом 1-2 тижнів.
Забій головного мозку.
Відрізняється від струсу наявністю ділянок пошкодження речовини мозку, субарахноїдального крововиливу, а в ряді випадків і переломів кісток склепіння та основи черепа.
◦ забій легкого ступеня: непритомність від кількох хвилин до 1 години. Після відновлення свідомості скарги на головний біль, запаморочення та ін може бути брадикардія або тахікардія, іноді підвищення артеріального тиску. Відзначається ністагм, асиметрія сухожильних рефлексів, менінгіальні симптоми та ін, які зазвичай зникають через 2-3 тижні.◦ ушиб средней степени: потеря сознания от десятков минут до 4-6 часов. Выражена амнезия, иногда расстройства психики. Возможна многократная рвота, преходящие нарушения жизненно важных функций. Очаговые неврологические расстройства. Исчезают обычно через 3-5 недель.
◦ забій важкого ступеня: непритомність від кількох годин до кількох тижнів. Погрозливі порушення життєво важливих функцій із розладами дихання, серцево-судинної діяльності, лихоманкою. Виявляється стовбурова симптоматика. Виражена осередкова симптоматика. Іноді судомні напади. Загальмозкові та особливо осередкові симптоми регресують повільно, часто відзначаються залишкові рухові порушення, зміни у психічній сфері. Здавленнямозку.
Середпричин–внутрішньочерепнігематоми, вдавленіпереломикістокчерепа, осередкирозмозженнямозку. Вонохарактеризується: посиленнямголовногоболю, багаторазовимблюванням, психомоторнимзбудженням, геміпарезом, одностороннімрозширеннямзіниці, судомниминападами, брадикардією, підвищеннямАТ, порушеннямсвідомостідоступенясопоруабокоми. 1. Перша медична та долікарська допомога:
● за наявності коматозного стану - видалення блювотних мас, мокротиння, слизу, сторонніх тіл із порожнини рота та носа
● при зупинці дихання - ШВЛ методом "рот у рот"
● при порушенні серцевої діяльності та дихання 1-2мл 20% кофеїну, 2мл кордіаміну п/шкірно
● при больовому синдромі 1мл 2% промедолу п/шкірно
● при психомоторному збудженні фізичне обмеження (фіксація до нош)
● евакуація - на твердих ношах у положенні лежачи на животі
2. Невідкладні заходи першої лікарської допомоги:
● видалення блювотних мас з дихальних шляхів
● при порушенні серцевої діяльності та дихання 1-2мл 20% кофеїну, 2мл кордіаміну п/шкірно
● при неприборканому блюванні 1мл 0,1% атропіну та 1-2мл 2,5% аміназину
● при судомному синдромі та травматичному психозі - суміш: 2,5% 2-3мл аміназину + 1% 2мл димедролу + 1-2мл кордіаміну + 25% 5-8мл магнію сульфату в/м'язово 2-3 рази на добу
● при затримці сечі - катетеризація сечового міхура
● при больовому синдромі 1мл 2% промедолу п/шкірно
● при здавленні головного мозку 40мл 40% глюкози внутрішньовенно або 10мл 25% магнію сульфату внутрішньом'язово, 1-2мл 20% кофеїну, 2мл кордіаміну п/к.
Ушкодження шиї бувають відкритими та закритими. При пораненнях шиї можуть спостерігатися ушкодження великих кровоносних судин та нервових стовбурів, порожнистих органів (глотки, стравоходу, гортані, трахеї), щитовидної залози, грудної протоки, шийного відділу хребта.
Поранення великих кровоносних судин шиї спричиняють небезпечні життя кровотечі. При ушкодженнях шийних вен може виникнути повітряна емболія. Поранення щитовидної залози також можуть супроводжуватися значною кровотечею. Поранення великих судин можуть спричинити порушення кровообігу в головному мозку.
Ушкодження блукаючого нерва, що супроводжується його розмозженням, ударом або частковим надривом, а також здавлення його гематомою або стороннім тілом можуть спричинити серйозні порушення серцевої діяльності і дихання аж до рефлекторної зупинки серця. Проста перерва нерва зазвичай не викликає жодних розладів. Поранення обох поворотних нервів призводить до асфіксії.
При проникаючих пораненнях гортані та трахеї нерідко спостерігаються кровохаркання та порушення дихання, фонації, ковтання.
Перша допомога при пораненнях шиї полягає в накладенні пов'язки, що давить. При наростаючому утрудненні дихання виробляють трахеотомію.
У відповідних випадках можна обмежитися замість трахеотомії введенням трахеотомічної трубки в горло або трахею через зовнішню рану. Зазвичай трахеотомію проводять під місцевою анестезією інфільтраційної 0,25% розчином новокаїну.
Перелік заходів для відновлення прохідності верхніх дихальних шляхів:
1. Укладання постраждалого на спину з поворотом голови на бік.
2. Очищення порожнини рота та глотки.
3. Введення повітроводу або прошивання язика шовковою ниткою з фіксацією навколо шиї або до шини підборіддя.
4. Штучна вентиляція легень
5. При неможливості стійкого відновлення прохідності дихальних шляхів – трахеотомія.
2. Ушкодження грудей та живота
Ушкодження грудної клітки діляться на відкриті та закриті. При ізольованих пораненнях м'яких тканин грудей постраждалі зазвичай перебувають у задовільному стані.
Пошкодження скелета грудної клітки ускладнює стан поранених.
Переломи ребер та грудини виникають при дії прямої травми великої сили. Розрізняють ускладнені та неускладнені переломи. При неускладнених переломах ребер легені та плевру не ушкоджуються.
При неускладнених переломах ребер на відміну від забиття грудей больовий синдром різко виражений при русі грудної клітки на вдиху, видиху, а також при кашлі та чханні. Зазначається відставання пошкодженої половини грудної клітки при диханні.
Ізольовані переломи грудини виникають, як правило, внаслідок прямого удару чи тиску на грудину у переднезадньому напрямку. Супроводжується різким болем, що посилюється при вдиху та пальпації, утрудненні дихання. Найбільш характерне переднезаднє усунення уламків, що визначається в перші хвилини при пальпації. При підозрі на перелом грудини постраждалого укладають на ноші зі щитом у положенні на спині.
При непроникних пораненнях грудей можливі різноманітні та іноді важкі ускладнення: навколораневі флегмони, остеомієліт ушкоджених кісток, сепсис, анаеробна інфекція, травматичні плеврити та пневмонія.
Серед проникаючих поранень грудей розрізняють:
● без відкритого пневмотораксу
● з відкритим пневмотораксом
● з клапанним пневмотораксом
Пневмоторакс - патологічний стан, при якому повітря накопичується між внутрішнім та зовнішнім листками плеври.
1. Перша медична допомога:
◦ накладення захисної пов'язки
◦ аналгетики
◦ серцеві засоби.
2. Перша долікарська допомога:
◦ знеболювання
◦ виправлення пов'язок
◦ дача кисню
◦ симптоматичні засоби
◦ зупинка зовнішньої кровотечі
3. Перша лікарська допомога:
◦ виправлення пов'язок
◦ протишокові заходи.
Відкритий пневмоторакс характеризується таким патологічним станом, коли плевральна порожнина має постійне сполучення з атмосферою. Перша медична допомога:
◦ накладення герметичної (оклюзійної) пов'язки.
1. Долікарська допомога:
◦ виправлення пов'язки
◦ знеболювання
◦ боротьба з гіпоксією.
Перша лікарська допомога:
◦ контроль герметичності пов'язки
◦ при вираженому розладі дихання використовується ваго-симпатична блокада
◦ знеболювання
◦ серцево-судинні засоби.
5. Ушкодження хребта та спинного мозку
Усі пошкодження хребта поділяються на відкриті (вогнепальні та невогнепальні) та закриті. Серед відкритих ушкоджень переважають вогнепальні поранення.
Вогнепальні поранення хребта залежно від виду снаряда поділяються на кульові та осколкові, а характером раневого каналу - на наскрізні, сліпі, дотичні.
При поразках є порушення цілості кісткових стінок хребетного каналу. При цьому часто порушується цілість твердої мозкової оболонки та ушкоджується спинний мозок.
Відповідно до класифікації Н. С. Косинської всі вогнепальні поранення хребта та спинного мозку поділяються на 5 типів:
1. наскрізне поранення – рановий канал перетинає хребетний канал і при цьому руйнується спинний мозок
2. сліпе поранення - рановий канал сліпо закінчується у хребетному каналі
3. дотичне поранення - рановий канал по дотичній проходить по одній зі стінок хребетного каналу
4. непроникне поранення - ушкоджуються кісткові утворення, які не беруть участі у формуванні стінок хребетного каналу
5. паравертебральне поранення – рановий канал проходить поряд з хребтом.
У клінічному перебігу вогнепальних поранень хребта та спинного мозку виділяють чотири періоди:
● початковий (гострий), триває 1-3 доби від поранення.
Клініка характеризується важким станом та порівняльною одноманітністю неврологічних випадень, а саме явищами повного порушення нервової провідності спинного мозку.
● початковий період протягом наступних 2-3 тижнів після поранення. Також виражені явища повного порушення нервової провідності
● проміжний період, починається через 3 тижні після поранення і триває 2-3 місяці.
Ліквідується спинальний шок і стає можливим визначити на підставі неврологічної картини справжні розміри та характер ушкодження спинного мозку. У цей час при частковому пошкодженні спинного мозку з'являються ознаки відновлення втрачених функцій.
● пізній період, триває кілька років.
У цей час тривають процеси відновлення втрачених функцій.
6. Перша допомога
◦ накладання асептичної пов'язки
◦ знеболювання.
7. Перша лікарська допомога
◦ транспортна іммобілізація (постраждалого укладають на імпровізований щит)
◦ при порушенні дихання центрального генезу – трахеотомія
◦ вводяться серцеві, аналгетичні засоби, протишокові рідини
◦ при затримці сечовипускання катетеризація сечового міхура, антибіотики
Серед закритих ушкоджень спинного мозку розрізняють: струс, забій, здавлення, крововиливи в оболонки та речовина спинного мозку.
Струс є найлегшим ушкодженням спинного мозку. Виникаючі у випадках неврологічні випадання (слабкість у ногах, порушення чутливості, затримка сечовипускання та інших.) досить швидко минають.
Забій характеризується вираженими розладами з боку спинного мозку аж до синдрому порушення провідності у вигляді паралічу та втрати чутливості нижче рівня ушкодження, затримки сечовипускання та дефекації.
Здавлення спинного мозку може статися внаслідок крововиливу в оболонки. Синдром компресії може розвинутись як відразу після травми, так і через деякий час після неї.