Ім'я файлу: Лаб.раб.1.docx
Розширення: docx
Розмір: 26кб.
Дата: 06.11.2022
скачати
Пов'язані файли:
Aviation Hull переклад.docx
Розширення: docx
Розмір: 26кб.
Дата: 06.11.2022
скачати
Пов'язані файли:
Aviation Hull переклад.docx
ТЕМА 1. Системний підхід до організму с.-г. тварин.
Мета заняття. Ознайомитися з технікою безпеки в лабораторії "Біології продуктивності с.-г тварин"
Порядок роботи:
1.Основні вимоги щодо взяття, транспортування та зберігання крові.
2.Основні вимоги щодо взяття, транспортування та зберігання сечі.
3. Основні вимоги щодо взяття, транспортування та зберігання молока.
4. Основні вимоги щодо взяття, транспортування та зберігання слини.
5. Основні вимоги щодо взяття транспортування та зберігання вмісту рубця.
6. Основні вимоги щодо взяття, транспортування та зберігання вмісту шлунку, шлункового соку.
7. Основні вимоги щодо взяття, транспортування та зберігання волосся, вовни, шкіри.
8. Основні вимоги щодо взяття, транспортування та зберігання тканин органів.
9. Оформити звіт.
Велику кількість крові у коней, великої рогатої худоби, овець, кіз, одержують з яремної вени; у свиней – із судин хвоста, краніальної порожнистої вени, орбітального венозного синуса; м’ясоїдних – із поверхневих вен кінцівок (підшкірної вени передпліччя, латеральної підшкірної вени гомілки), у котів також із підшкірної вени передпліччя; у хутрових звірів – із м’якушів пальців; птахів – із підкрилової вени; кролів – із судин хвоста і вуха, серця; лабораторних тварин – із вени вуха, орбітального синуса, хвоста, серця, яремної вени; у риб – із серця, підшкірної чи хвостової артерій. У птахів кров швидко згортається, тому її набирають у маленькі пробірки через розріз підкрилової вени без голки. У моногастричних тварин кров беруть уранці до годівлі, у жуйних – зранку через 4 год після годівлі.
Під час відбору крові слід уникати зайвого насилля над твариною, оскільки надмірне збудження тварини зумовлює зміни рівня глюкози, кислотно-основного балансу, гормонів, АСТ, КК, лейкоцитів. Тому, в окремих випадках, особливо у агресивних тварин, слід застосовувати нейролептики.
Залежно від характеру досліджень кров беруть в одну, дві або три пробірки. Для стабілізації крові або одержання плазми у пробірку попередньо вносять один із антикоагулянтів. На 10 мл крові вносять антикоагулянти у кількості: – 3 краплі 1 % розчину гепарину; – 0,3-0,5 мл 10 % розчину лимоннокислого натрію ; – 0,3-0,5 мл 20 % розчину натрію чи калію щавлевокислого; – 3-4 краплі ЕДТА (етилендиамінтетраоцтова кислота, трилон Б); – 5-10 крапель 10 % розчину натрію фториду. Сьогодні для відбору крові є одноразові пробірки, які містять антикоагулянт (вказується на пробірці). Проби крові для досліджень відбираються в стерильних умовах, оскільки пробірки є закритими. Кров слід брати стерильною голкою (одноразового використання) у суху пробірку або шприц. Багаторазові шприци стерилізують лише у дистильованій воді. Якщо кров набирають у шприц, а далі переносять у пробірку, то це слід проводити повільно по стінці, для попередження утворення піни та гемолізу еритроцитів. Тривале перетискання судини (понад 3 хв) впливає на окремі показники крові. Так, загальний білок може зростати на 50 %, холестерол – на 5 %, білірубін – на 8 %, активність АСТ – на 10 %. У місці взяття крові дезінфекцію шкіри проводять 70 % етиловим спиртом або спиртовим розчином йоду. Кров набирають обережно по стінці пробірки. Кров із антикоагулянтом акуратно перемішують щоб не утворилася піна. Інтенсивне струшування викликає гемоліз еритроцитів, що змінює параметри біохімічних показників, а в окремих випадках деякі дослідження неможливо проводити.
Оптимальна температура зберігання становить –30˚С і нижче. Система транспортування має забезпечити температуру не вище –20˚С в кінці терміну транспортування. Препарати крові (альбумін, імуноглобуліни, концентрат фактора VIII і інші) зберігаються при регламентованій температурі й протягом строків зазначених на етикетці.
Сечу можна одержувати при природному сечовиділенні, або акт сечовиділення викликають масажем препуція у самців та шкіри нижче соромітних губ – у самок. У великих тварин можна робити масаж сечового міхура через пряму кишку, а в дрібних – через черевну стінку. Для мікроскопічних, мікробіологічних і вірусологічних досліджень сеча повинна бути стерильна, тому її беруть за допомогою катетера. Для аналізів беруть 50-200 мл сечі, найкраще – вранці. Дослідження слід провести протягом 4 год з моменту взяття. Упродовж цього часу сечу зберігають у термосі з льодом, або в холодильнику при 4 °С, оскільки при кімнатній температурі показники змінюються
Зразок потрібно направити в лабораторію використовуючи транспортні пробірки і консерванти (дозволяючи нагрівання до кімнатної температури) при домовленості з лабораторією, або зберігати при +4°C (холодильник або охолоджувальна камера) до тестування, якщо не використовується консервант (внутрішньоміське транспортування).
Якщо дослідити сечу відразу після взяття неможливо, то її можна консервувати: – швидким заморожуванням при температурі – 20 °С. Після розморожування така сеча є придатною для більшості біохімічних досліджень; – додаванням тимолу (один кристалик на 100–150 мл сечі); – додаванням толуолу (покривають тонким шаром поверхню сечі); – додаванням хлороформу (1–2 краплі на 200 мл сечі); – додаванням 40 % формальдегіду (дві краплі на 25 мл сечі).
Для оцінки якості молока тварин під час контрольних доїнь відбирають середню добову пробу молока контрольну пробу, яку використовують для лабораторного визначення вмісту жиру, білка тощо, оскільки хімічний склад молока тварин постійно змінюється протягом лактації, доби (ранкове, обіднє, вечірнє) і під час доїння (перші порції молока мають жирність менше 1 %, останні при додоюванні – до 10 %): а) контрольну пробу відбирають під час контрольного доїння після повного видоювання, ретельного перемішування чи переливання молока в кількості, пропорційній надою; б) для проведення індивідуальної оцінки племінних корів контрольні проби молока відбирають щомісяця, починаючи через 2 тижні (10-20 днів) після отелення або аборту корови і закінчуючи за 2 тижні (20-10 днів) до її запуску.
в) початок відбору контрольних проб молока залежить від кількості доїнь тварин протягом доби у разі: триразового – в обіднє доїння; дворазового – у вечірнє. У день відбору проб дотримуються заведеного розпорядку дня, уникають будь-яких дій, що можуть викликати стреси у тварин;
г) відбір контрольної проби трубкою проводять із посудин, які мають однакову форму (відро, молокомір чи фляга), після ретельного перемішування у такій послідовності: трубку декілька раз ополіскують молоком, яке відбирають на пробу, набираючи та випускаючи декілька разів; набирають у трубку молоко, повільно вертикально опускаючи її на дно посудини; переносять відібрану пробу в окрему ємність для попереднього відбору молока (скляні флакони). З кожної посудини береться проба молока у кількості, що є пропорційною його кількості в посудині; молоко консервують, охолоджують і зберігають в ємностях для попереднього відбору молока при температурі 5-8 ºC. Після останнього відбору проб охолоджене молоко підігрівають до температури 35- 40 ºC, змішують разом і відбирають у пластмасові (пробні) стаканчики для транспортування на місце збору проб чи в лабораторію;
д) дослідні проби молока до аналізування можна зберігати не більше ніж 48 год охолодженими до температури: ≤ 5 ºС без консервування або до ≤ 10 ºС з консервуванням. Заморожувати дослідні проби молока не дозволено. З метою запобігання скисання молоко консервують. При нетривалому зберіганні відібрані проби тримають при температурі 3-5 ºС. Для тривалого зберігання проб молока використовують наступні консерванти: – формалін (НСОН), 37-40 % розчин – вносять 2-3 краплі консерванту на кожні 100 см3 (100 мл) молока; – двохромовокислий калій (К2Сr2О7) – 1 см3 (1 мл) 10 % водного розчину на 100 см3 (100 мл) молока; – пероксид водню (Н2О2) – 30-33 % розчин – 1-2 краплі на 100 см3 (100 мл) молока. Консервовані проби молока зберігають у темному місці при температурі 5- 20 °С протягом 10 діб. Вони не підлягають аналізу на органолептичні показники, кислотність, бактеріальне обсіменіння та біологічні властивості. Перед аналізом консервовані середні проби молока з відстояним шаром жиру нагрівають на водяній бані з температурою 48±2 °С до 35±5 °С і потім охолоджують до 20±2 °С. Транспортування контрольних проб молока в лабораторію проводиться у спеціальних ящиках, розділених на окремі комірки за розміром стаканчиків. Ящики виготовляють із дерева, пластмаси або металу. Усі комірки ящика нумерують зліва направо (№ 1 – це комірка, що розміщується у верхньому лівому куті). На кожну пробу молока наклеюють етикетку з зазначенням номера проби, ідентифікаційного номера та клички тварини. Партію проб молока супроводжують відомістю контрольних проб молока, у якій зазначають: найменування власника та місцезнаходження; методи дослідження молока, за якими необхідно отримати результати; дату відбору контрольних проб молока; опис проб (номер за порядком, ідентифікаційний номер тварини, номер проби); дату і час відправлення проб у лабораторію (рік, місяць, число година); посаду, прізвище, ім’я, по батькові особи, що проводила відбір проб для проведення аналізу.
4. Для дослідження отримують змішану слину із ротової порожнини. Слину з ротової порожнини одержують за допомогою довгого корнцанга та губчастого поролону. Корнцанг зі стиснутим поролоном просовують у нижню бокову ділянку ротової порожнини між зубами та слизовою оболонкою. Відпустивши корнцанг, насичують поролон слиною і акуратно виводять з ротової порожнини. Слину збирають у посудину, стиснувши насичений нею поролон.
Умови зберігання і транспортування матеріалу:
- при кімнатній температурі - впродовж 6 год.;
- при температурі +2 - +8 °C - впродовж 1 доби;
- при температурі -20 °C - впродовж 1 тижня;
- при температурі -70 °C - тривало.
Допускається лише однократне заморожування-розморожування матеріалу.
Транспортування клінічного матеріалу здійснюють у спеціальному термоконтейнері з охолоджуючими елементами.
5. У здорових жуйних вміст рубця відбирають через 2-4 год після годівлі. Частіше для отримання вмісту рубця використовують ротостравохідний зонд. Для відбору рідкої частини вмісту рубця у телят використовують малий ротостравохідний зонд з металевою головкою діаметром 2 см і довжиною 11 см. Зонд вводять через дерев’яний зівник і шприцом Жане аспірують сік рубця. Після відбору вміст фільтрують через 4 шари марлі. Під час взяття вмісту запобігають попаданню слини. Тому, перші порції (50-200 мл) бажано не брати для аналізів, оскільки домішки слини впливають на вірогідність показників. Для дослідження ферментативної та мікробної активності вміст рубця зберігають у термосі при температурі 37-38 °С. Для отримання малих порцій рубцевого соку (для визначення рН чи для мікробіологічних досліджень) можна використовувати пункцію рубця.
Якщо проба зберігається при кімнатній температурі (20-22 °С), то від отримання до дослідження проби повинно пройти не більше 9 год. При зберіганні проб у холодильнику (4-5 °С) дослідження слід провести протягом 24 год. Якщо проби вмісту рубця транспортують із господарства у лабораторію, то їх консервують хлороформом або толуолом (6-8 крапель на 20 мл вмісту). Неконсервовані проби поміщають у термос із льодом і транспортують. Якщо планується проводити підрахунок кількості найпростіших, проби обов’язково консервують (10 % розчин формаліну 5-6 крапель на 20 мл вмісту), попереджуючи розвиток лізису.
6. Вміст шлунка одержують без попередньої підготовки тварини. Для діагностики функціональних розладів шлунка та гастриту шлунковий вміст одержують після застосування пробного подразника. На початку шлунковий вміст одержують натще після 12-20-годинної голодної дієти, а потім згодовують чи вводять через зонд пробний подразник (вівсяне борошно, подрібнений овес, 5 % розчин етанолу) або парентерально вводять препарати, які посилюють шлункову секрецію (0,1 % розчин гістаміну хлориду, пентагастрин). Шлунковий сік одержують за допомогою зонда при відсутності в шлунку корму.
При зберіганні у теплому місці швидко втрачає активність. Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі від 2 °С до 8 °С. При появі пластівців та втраті прозорості препарат є непридатним для використання.
7. Для більшості біохімічних досліджень, окрім дослідження ліпідних показників, використовують чисту, знежирену і суху вовну. Процес підготовки зразків не повинен впливати на її структуру і хімічний склад, що досягається дотриманням відповідних правил. Зразок немитої вовни масою не більше 10 г обережно розпушують на рівній поверхні, стараючись при цьому не порушити структуру самого штапеля або косиці, і вибирають сторонні домішки. Після цього зразки миють. При визначенні фізичних показників їх миття проводять у мильно-содовому розчині (3 г господарського мила подрібнюють, розчиняють у 1 л кип’яченої води, а після охолодження до 40-45 °С додають 2 г кальцинованої соди і розчиняють).
Підготовка проб шкіри для досліджень. Шматки шкіри масою приблизно до 3,0 г відбирають методом біопсії з ділянки лопатки. Для цього на ділянці, з якої відбиратимуть пробу, виголюють вовну і, дотримуючись всіх правил антисептики, проводять підшкірну інфільтраційну анестезію. Шкіру за допомогою пінцета відтягують вверх і відрізають ножицями, а рану зашивають. Шматки шкіри очищують від підшкірної клітковини і поміщають у термос з рідким азотом. Шкіру, відмиту від залишків крові охолодженим фізрозчином, гомогенізують у гомогенізаторі або розтирають у металевій ступці у середовищі рідкого азоту.
8. Пункція – це прокол тканин органа або порожнини тіла ін’єкційною голкою чи троакаром з метою одержання клітинних елементів або рідини для мікроскопічного дослідження. З діагностичною метою можна виконувати пункцію печінки, плевральної, черевної і суглобової порожнини, спинномозкового каналу. Із отриманого пунктату виготовляють мазки, після фіксації і фарбування яких проводять цитологічне дослідження. Біопсія – прижиттєве отримання шматочка тканини для гістологічного чи гістохімічного дослідження. Біопсію виконують за допомогою біопсійної голки чи троакара із внутрішнім діаметром 2-3 мм. Біопсію можна провести під контролем сонографії та лапароскопії. Отриманий біоптат після відповідної обробки досліджують гістологічно (прицільна пункція).
Умови зберігання і транспортування матеріалу:
- при кімнатній температурі - впродовж 6 год.;
- при температурі +2 - +8 °C - впродовж 3 діб;
- при температурі -20 °C - впродовж 1 тижня;
- при температурі -70 °C - тривало.
Допускається лише однократне заморожування-розморожування матеріалу.
Транспортування матеріалу здійснюють у спеціальному термоконтейнері з охолоджуючими елементами.