Ім'я файлу: Доповідь 20930.docx
Розширення: docx
Розмір: 39кб.
Дата: 29.09.2023
скачати
Пов'язані файли:
Політ.аналіз Японії.docx
Розширення: docx
Розмір: 39кб.
Дата: 29.09.2023
скачати
Пов'язані файли:
Політ.аналіз Японії.docx
Доповідь на тему: «Історія розвитку міст»
Перша стаття, яку я взяла для аналізу розвитку міст є стаття авторів: Ковалевська А., Петрова Р., Зеленський С.
Тема: «Стійкий розвиток міст: сутність поняття та передумови впровадження».
Рік: 2017.
Видавництво: Харківський національний університет міського господарства імені О.М. Бекетова, вул. Маршала Бажанова, 17, Харків, 61002, Україна для збірнику статтей «СИСТЕМИ ТА МЕХАНІЗМИ УПРАВЛІННЯ Й АДМІНІСТРУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЮ ЕКОНОМІКОЮ» [1].
У статті доводиться актуальність та необхідність впровадження принципів і підходів концепції стійкого розвитку міст з метою удосконалення управління та вирішення численних завдань у соціально-економічній системі міста.
Наголошено на неможливості ігнорування екологічних аспектів, проблем, питань, зрушень, що разом із врахуванням економічної та соціальної складової доводить важливість саме стійкого розвитку.
Представлено необхідність вирішення даного завдання на засадах системності, що пов’язано із наявним та тісним взаємозв’язком систем різних рівнів та необхідністю зростання рівня та якості життя населення. Визначено основні сутнісні характеристики стійкого розвитку міст, показано багатоаспектність та складність забезпечення управління стійким розвитком міста.
Специфічність управління стійким розвитком міста полягає у необхідності координації зусиль, переборення суперечностей та узгодження інтересів численних суб’єктів.
У статті наголошується на необхідності активного залучення місцевого населення, громадськості, організацій та об’єднань до визначення стратегічної мети розвитку міста, пріоритезації завдань, прийняття рішень та їх реалізації. Доводиться доцільність використання результатів соціологічних та маркетингових досліджень у процесі визначення поточної моделі соціально-економічної системи міста та характеристик майбутньої стратегічної моделі.
Особливої уваги під час досліджень потребує вибіркова група молоді – саме врахування їх цінностей, сподівань, очікувань та інтересів є основним орієнтиром стратегічного розвитку міста, підґрунтям формування майбутньої моделі соціально-економічної системи, напрямком та пріоритетом потенційних зрушень, тим орієнтиром, що говорить про можливість врахування інтересів майбутніх поколінь під час впровадження принципів стійкого розвитку сьогодні.
Я погоджуюсь із авторами, що однією з найважливіших передумов впровадження принципів стійкого розвитку у процес стратегічного управління містом має базуватися на активізації всіх суб’єктів, всіх зацікавлених сторін, представників різноманітних об’єднань і угрупувань.
Задля цього доцільно обирати та раціонально використовувати певні інструменти. Саме механізми залучення місцевої громади та її представників представляють собою подальший науковий інтерес авторів.
Важливим є аналіз, систематизація, узагальнення та адаптація методичних підходів щодо формування стратегії стійкого розвитку міста, що має такі характеристики: по - перше, системність під якою розуміємо, що жоден елемент не може розвиватися на шкоду іншому; по - друге, багатоаспектність та узгодженість цілей розвитку, що має на увазі наявність, виявленість, проранжованість, пріоритезованість великої кількості інтересів різних суб’єктів; по - третє, гнучкість (проактивність, легкість, змінюваність).
Друга стаття на тему: «Соціально-економічний розвиток м. Одеса в розрізі стратегічного планування як форми управління розвитком мезосистем». Регіональна економіка: Одеський національний економічний університет.
Автор: Сментина Н. В.
Рік: 2018.
Постановка проблеми. Ефективний менеджмент соціально-економічними процесами, що протікають у національній економіці на різних ієрархічних рівнях управління (як на загальнодержавному – макрорівні так і на місцевому – мезорівні) вбачається неможливим без стратегічного планування, реалізація якого покладена на органи державної влади та управління відповідного рівня, що відіграють роль потужної організації у країні, відпрацьовуючи та реалізуючи стратегію розвитку суспільства.
У статті досліджуються особливості вітчизняної практики стратегічного планування економічного та соціального розвитку територій мезорівня з огляду на регламентацію питання у законодавстві країни.
Окреслені недоліки, що властиві вітчизняній практиці складання стратегій економічного та соціального розвитку територій в контексті хаотичності процесу та власної ініціативності з боку мезосистем, а також недотримання всесвітньо прийнятої практики проектного менеджменту під час реалізації стратегічних планів.
В розрізі стратегічного планування як форми державного управління показано перспективи економічного та соціального розвитку м. Одеса до 2022 року як результат симбіозу чинного вітчизняного методологічного законодавства та закордонної практики стратегічного планування на місцевому рівні.
Державна стратегія регіонального розвитку окреслювала і пріоритетні напрямки, які мали стати домінуючими при розробці регіонами (у тримісячний термін) регіональних стратегій економічного та соціального їх розвитку. Результати представленого у Стратегії аналізу показують, що за деякими показниками соціально-економічного розвитку в 2011 році місто займало передові позиції серед інших міст-обласних центрів країни.
Автор слушно зазначає, що блок управлінських проблем поєднує у собі застарілі методи управління містом, невикористання переваг приватно-державного партнерства, відсутність концепції створення комунальних підприємств міста, відсутність розрахунків загальноприйнятих індексів розвитку: людського розвитку, якості життя.
Згідно з пріоритетами розвитку в 2022 році Одеса вбачається як: конкурентоспроможне місто (економіка, бізнес, інвестиції), транспортний та діловий центр Чорноморського регіону, місто з якісною та ефективною інфраструктурою, гостинне місто (розвиток усіх видів туризму), перлина біля моря (історія міста, культурна самотність, архітектурний вигляд), екологічно благополучне місто, місто здорових людей, «розумне місто» (сучасні технології управління містом), місто інтенсивного капітального будівництва, місто щасливого дитинства, місто, сильне своєю громадою, яка піклується про кожного одесита.
Автор слушно підсумовує, що стратегічне планування економічного та соціального розвитку територій знайшло своє практичне застосування в Україні, про що свідчить наявність низки розроблених стратегічних документів розвитку окремих територій. Проте процес не позбавлений недоліків, зокрема, через відсутність законодавства зі стратегічного планування економічного та соціального розвитку територій, єдиного методичного забезпечення, розроблені стратегії різняться між собою як за змістом, так і за інструментарієм, що використовується при їх складанні.
Проблема може бути розв’язана за умов прийняття нормативно-правого акту зі стратегічного планування та адаптованих до вітчизняних умов господарювання єдиних методичних вимог щодо розробки стратегій економічного та соціального розвитку мезосистем з деталізацією контролю (моніторингу) процесів, що відбуватимуться в економічній та соціальній сфері в процесі реалізації стратегії, із зазначенням базових індикаторів моніторингу з метою погодженості між собою стратегій різних ієрархічних рівнів управління.
Третя стаття на тему: «КОНЦЕПЦІЯ РОЗБУДОВИ МІСТ В РАМКАХ РОЗВИТКУ КРЕАТИВНОЇ ЕКОНОМІКИ: МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ТА ПРАКТИЧНИЙ АСПЕКТИ»
Автор: Чуль О.М.
Рік: 2019
Постановка проблеми у загальному вигляді і її зв'язок з важливими науковими та практичними завданнями. Трансформація економіки в останні десятиліття поставила нові вимоги до управління територіальним розвитком. Інформаційна «революція» дала значний поштовх до розвитку нових форм виробництва, формування нових правил ведення бізнесу та конкуренції, розширила ринки та докорінно змінила розуміння державного регулювання регіонального розвитку.
В таких умовах, традиційні методи управління регіональним розвитком, зорієнтовані переважно на забезпечення її промислової складової, втрачають свої позиції. Траєкторії розвитку зміщуються на її соціальну складову. Головна увага зосереджується на привабливості території, а постулати регіонального розвитку ставлять за мету сформувати бренд території. Як стверджує Ч. Лендрі в таким умовах ключовим моментом стає розвиток міст, формування їхньої адаптивності, гнучкості та здатності знаходити нові вирішення регіональних проблем.
В статті проаналізовано сутнісні характеристики креативного міста та окреслено методологічні та практичні аспекти реалізації концепцій креативної економіки з міського розвитку.
На державному рівні культурна політика повинна бути спрямована на прямій підтримці креативного підприємництва, формування гнучкої податкової політики, політиці захисту інтелектуальної власності в рамках реалізації креативних проектів.
Разом з тим, не потрібно залишати за словами автора поза увагою традиційну міську інфраструктуру, формування якої повинно бути на належному рівні.
Мова йде про забезпечення населення житлом, доступністю закладів охорони здоров’я і освіти, транспортного та логістичного сполучення із іншими центрами. Одночасно, така розбудова міської інфраструктури повинна бути заснована на збереженні культурної спадщини та історичної автентичності міста, забезпечуючи тим самим його індивідуальність та особливість, архітектурну цілісність, формуючи бренд.
Креативні міста стають своєрідним плацдармом високої якості життя населення та можливостей для реалізації їх творчого потенціалу. Головне завдання в цьому аспекті полягає у формуванні креативного міського середовища, утворенні соціально інклюзивних творчих місць, розвитку креативного класу, без існування якого, власне, розбудова креативної економіки практично виключається. Це пов’язано з тим, що креативний клас стає не тільки активним споживачем креативних товарів і послуг, а й основним його виробником. Його творчі ідеї та проекти, здатність до креативного мислення та управління стають основою «життєздатності» міста. Так, за словами Г. Фесенко високий рівень інтегрованості людини у міський простір виявляється через наявні у ньому можливості відтворювати «якісний образ життя», саме тому культурний простір сучасного міста набуває характерної ідентичності, стаючи «збирачами людських ресурсів»
Автор робить висновок, що сучасні постулати міського розвитку акцентовані на її соціальній складовій, здатності забезпечити якісно новий рівень життя населення та можливостей для реалізації його творчого потенціалу. При цьому наголошує, що політика розбудови сучасних міст повинна ґрунтуватися на збереженні його культурної ідентичності, автентичності та особливостей. Важливо аби траєкторії розвитку були зосередженні на формуванні творчого середовища, можливостей для реалізації творчого потенціалу, сприяли соціальній адаптації. З цієї позиції розроблено ключові завдання, що стоять перед державою, бізнесом та креативним класом в розбудові креативного міського середовища.
Четверта стаття: «ЕКОНОМІКО-МІСТОБУДІВНІ ВІДНОСИНИ У РОЗВИТКУ МІСТ. ІСТОРИЧНИЙ КОНТЕКСТ».
Автор: Самотій Н. С.
Рік: 2018
Постановка проблеми. Для забезпечення ефективного розвитку міст і територій кожна держава має віднайти власну, ефективну саме для неї модель розвитку, визначити адекватні інструменти та успішно їх використовувати. Тут особливе місце посідає теоретична думка, ідеї та концепції, що історівідображають уявлення вчених про явища, процеси й закономірності функціонування господарського розвитку суспільства. Для України важливо знайти оптимальне поєднання економічної та урбанізованої систем, не допустити домінування однієї над другою. Слід підкреслити суперечливість відносин між ринковими механізмами розвитку міст і складною просторовою структурою, екологією, ресурсами та ін. Історичний аспект дозволяє проаналізувати весь ланцюжок економіко-містобудівних відносин у розвитку міст
У статті в історичному контексті досліджено економіко-містобудівні відносини у розвитку міст. Характеризується система методів, інструментів і форм державного впливу на соціально-економічні процеси в містах, використання специфіки простору та його організації в містах у різні історичні періоди.
Стверджується наявність залежностей між соціально-економічними процесами та просторовими характеристиками у розвитку міст. З одного боку, економічні основи господарювання – форми і джерела капіталу, система ціноутворення, фіскальна політика і участь держави в економічних процесах, з іншого – локалізація, природні умови та відстані визначають просторові відмінності міст і процеси в них. Зроблено висновок про наявність системних ефектів при узгодженні соціально-економічних і територіальних завдань у розвитку міст.
У статті автор дослідивши характерні ознаки економічної політики та особливості підходів до організації економіки в різні історичні періоди, а також внесок різних цивілізацій у господарський устрій та організацію простору міст, зробив низку висновків.
Так, полісна соціально-політична організація грецьких міст виявилася більш гнучкою у вирішенні господарських питань, ніж соціальнополітична організація централізованих східних деспотій (Єгипту, Вавилона).
Поріявняно з первісним суспільством, народи античності зробили великий крок уперед у своєму розвитку. Середньовічні міста пройшли тривалий процес, протягом якого відбулося перетворення поселень з прямою феодальною залежністю в торгово-ремісничі центри з адміністративною автономією.
У цей період закладено елементи економічної політики, які започаткували основу для подальшого розвитку економіки міст Європи, хоча форми і характер їх прояву відрізнялись залежно від економічних, природних, культурних традицій місцевості, у якій розвивалися міста. Міста періоду ринкової економіки – це міста власників капіталу, що співпрацюють з робітничими масами (власниками праці). Відносини між капіталом і працею відображали просторову структуру міст. Капіталу були потрібні робітники та території для організації діяльності. Відповідно до цього творилась модель міста (у багатьох випадках ефективна), структура простору, функціонально-планувальна інфраструктура, суспільно-економічні стосунки тощо, визначався стан середовища та архітектура.
Список використаних джерел
Ковалевська А., Петрова Р., Зеленський С.: «Стійкий розвиток міст: сутність поняття та передумови впровадження». СИСТЕМИ ТА МЕХАНІЗМИ УПРАВЛІННЯ Й АДМІНІСТРУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЮ ЕКОНОМІКОЮ. Харків. 2017. URL: https://periodicals.karazin.ua/soceconom/article/view/9775
Сментина Н. В. Соціально-економічний розвиток м. Одеса в розрізі стратегічного планування як форми управління розвитком мезосистем. С. 132-138
Чуль О. М.: «КОНЦЕПЦІЯ РОЗБУДОВИ МІСТ В РАМКАХ РОЗВИТКУ КРЕАТИВНОЇ ЕКОНОМІКИ: МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ТА ПРАКТИЧНИЙ АСПЕКТИ». 2019. С. 14-20
Самотій Н. С.: "ЕКОНОМІКО-МІСТОБУДІВНІ ВІДНОСИНИ У РОЗВИТКУ МІСТ. ІСТОРИЧНИЙ КОНТЕКСТ". Львів. 2018. с. 150-157