Ім'я файлу: матеріали неграш на курсову.docx
Розширення: docx
Розмір: 26кб.
Дата: 07.11.2021
скачати
Пов'язані файли:
1 творчість.docx
стаття АЛІНКИ.docx
2021 Ковальчук Леся стаття.docx

    1. Соціально-психологічні умови формування особистості старшокласника

«У період ранньої юності дитина виявляється на порозі реального дорослого життя. Завершується фізичний ріст. Ріст тіла в довжину зменшується, збільшується вага.

Соціальна ситуація розвитку.

Юність - період стабілізації особистості. У зв'язку з ускладненням самосвідомості ускладнюється ставлення до себе та до інших; загострюється потреба юнацтва зайняти позицію якоїсь соціальної групи; з'являються дорослі ролі і обов'язки: старшокласники отримують паспорт, несуть відповідальність за правопорушення, з 17 років мають право вступити до шлюбу. Старшокласники визначаються з громадянською позицією, обумовленою появою нової соціальної ситуації "Я і суспільство".

Центральним новоутворенням є професійне і особистісне самовизначення - потреба юнаків зайняти внутрішню позицію дорослої людини, визначити себе в світі, тобто зрозуміти себе і свої можливості разом з усвідомленням себе як члена суспільства, свого місця і призначення в житті. Складаються основи наукового і громадянського світогляду, формується потреба в трудовій діяльності.

Основна спрямованість особистості - зосередження в майбутнє.

Сензитивний період для формування життєвих цінностей, світогляду.

Основне протиріччя - оцінка своїх можливостей і здібностей та відсутність засобів реалізації цих здібностей.

Провідний вид діяльності - учбово-професійна діяльність.

Взаємовідносини в ранній юності стають складнішими, ніж в підлітковому віці. Одна з особливостей ранньої юності - перебудова взаємин з дорослими. Взаємини з дорослими стають більш рівними і менш конфліктними. Спілкування з дорослими відбувається на рівні довіри. Старшокласники хотіли б бачити в батьках друзів і порадників. Школярі потребують допомоги старших. У них виникає особливий інтерес до спілкування з дорослим, бо окремі питання вони взагалі не можуть обговорювати з однолітками, тому що їм не вистачає досвіду. Переважають такі теми спілкування з дорослими: вибір професії, життєві перспективи, навчання, взаємини з оточуючими, захоплення, питання моралі. Причому диференціюються теми, які обговорюються з батьком і матір'ю, залежно від їх компетентності. Старшокласники, незалежно від статі, більш відкриті з матір'ю, ніж з батьком. Спілкування з батьками ділиться на особисте і ділове.

Взаємини із вчителями стають більш складними і диференційованими. В образі ідеального вчителя на перше місце виходять його індивідуальні людські якості - здатність зрозуміти, сердечність. На другому місці стоїть професійна компетентність, на третьому - уміння справедливо керувати. У старшокласників взаємини учителя і учнів будуються лише на основі взаєморозуміння і поваги один до одного.

Спілкування з ровесниками надзвичайно важливе в цей період. Воно виконує інші функції, ніж спілкування з дорослим. Спілкування з ровесниками відбувається на рівні сповіді. Воно носить інтимноособистісний характер. Взаємини діляться на дружні та товариські. Юнацька дружба виконує функцію психотерапії, підтримки, самоповаги. У цей період зростає вибірковість, відповідно, зменшується кількість друзів. В основі прагнення до дружби лежить потреба в саморозкритті, розумінні іншого і себе іншим. Змістом такого спілкування є реальне життя: проблеми спільної учбової діяльності, громадська робота, спільне дозвілля, розваги, спорт. У бажанні дружити з ровесником проявляється прагнення до рівноправного спілкування. Для ранньої юності характерною є ідеалізація друзів і самої дружби. Юнацька дружба не тільки схильна до сповіді, але і дуже емоційна. Часто навіть ті, хто мають друзів, переживають самотність через нездатність виразити у спілкуванні повноту почуттів.

Для розуміння відмінностей дружби дорослих людей від дружби юнацької важливо знати 3 моменти: у дорослих відносно завершене формування свідомості; більш розширена і диференційована сфера спілкування і діяльності; з'являються нові інтимні уподобання.

У юнака функція самосвідомості перебуває на першому місці, часто проявляється юнацький егоцентризм. Саме тому виникає потреба в психологічному дзеркалі, в сповіді, тоді як у дорослих спілкування носить більш предметний характер. В юності дружба стоїть на першому місці, оскільки старшокласник ще не має сім'ї, професії тощо.

Спочатку друг - це двійник, потім - співрозмовник. Спочатку дружба відтісняє батьківський вплив, а потім їй самій доводиться потіснитися іншому почуттю - коханню. Емоційна напруга дружби зменшується з появою кохання. Однак, це почуття дуже часто підсилює потребу в другові, з яким можна порадитися, поділитися переживаннями.

Виникнення почуття закоханості зв'язано зі статевим дозріванням, бажанням мати дуже близького друга, потребою в сильній персональній емоційній прихильності. Закоханість, перше побачення часто стають відповіддю на внутрішню потребу кохати, бути дорослим. Юнацька мрія про любов виражає прагнення до емоційного контакту, розуміння, душевної близькості.

Для старшокласників власні переживання інколи більш важливі, ніж об'єкт захоплення. Закоханість часто нагадує епідемію, через наслідування, орієнтацію на поведінку однокласників. Спілкування з популярною в класі дівчиною, або хлопцем є засобом самоствердження в очах ровесників. Юнаки чіткіше, ніж дівчата, розмежовують кохання і дружбу.

У цей період формується сексуальна орієнтація. Юнацька сексуальність і її конкретні прояви пов'язані з комунікативними рисами особистості та специфічними нормами соціального середовища. Поведінка юнаків щодо представників протилежної статі значною мірою залежить від того, як вони уявляють свою статеву роль та від їхнього уявлення про те, якою повинна бути кохана людина. Потреба в саморозкритті та еротичні бажання часто не збігаються. Старшокласник може проявляти еротичний потяг до одного об'єкта, а ніжний, закоханий - до іншого. Дівчата почувають себе у спілкуванні з юнаками більш вільно і впевнено, ніж юнаки з дівчатами. Старшокласників хвилює нормативний, ритуальний бік взаємин з представниками протилежної статі, оскільки вони вперше з цим стикаються. Часто психосексуальні труднощі стають причиною юнацької самотності.

Підготовка старшокласників до шлюбу і сімейного життя -одне з основних завдань школи. Старшокласники повинні знати і усвідомлювати соціальну суть сім'ї та її наслідки для особистого життя, засвоїти певну суму знань з психології, соціології сім'ї й шлюбу, фізіології. Школа повинна формувати адекватні шлюбно-сімейні уявлення, сприяти вихованню і самовихованню необхідних для життя в шлюбі якостей.

Основне в становленні особистості старшокласника - відкриття власного світу, яке проявляється в формі переживання своєї індивідуальної цілісності та неповторності. Внутрішній світ стає для нього цінністю. Здійснюється бурхливий розвиток самосвідомості. На думку Е.Еріксона, юнацький вік будується навколо кризи особистісної ідентичності - почуття індивідуальної самототожності, єдності. Індивід знаходиться в процесі нормативної кризи самовизначення, вибирає із варіантів розвитку той єдиний, який може вважати своїм. Рівень ідентичності тісно зв'язаний з індивідуально-особистісними рисами старшокласників. Для старшокласника характерний глибокий самоаналіз, самооцінка всіх якостей і здібностей. Якщо у підлітковому віці самооцінка визначалася зовнішніми показниками досягнень, то в 16 років з'являються власні критерії значущості. Школяри оцінюють себе з позиції своєї внутрішньої шкали цінностей. Старшокласники більшою мірою розуміють себе, ніж підлітки. Настрій стає більш стійким і усвідомленим. Самооцінка стає вищою, ніж у підлітковому віці. Зростає самоповага, виникає почуття власної гідності, відбувається стабілізація особистості.

Разом з усвідомленням своєї унікальності приходить почуття самотності. Звідси росте потреба у спілкуванні, потреба зіставити себе з образом типового ровесника. Усвідомлення своєї унікальності передує розумінню глибокого зв'язку з іншими людьми.

Старшокласник, пізнаючи оточуючий світ, повертається до себе, здійснює пошук відповіді на складні питання життя: "Для чого я живу? В чому сенс життя?" В пошуках сенсу життя виробляється світогляд (система зрозумілих і стійких переконань), розширюється система цінностей, формується моральний стрижень. Юнацька моральна свідомість містить внутрішні протиріччя. Юнацький максималізм, категоричність оцінок вживаються з демонстративним скепсисом. Юнаки легко піддаються моральному релятивізму: якщо все є відносним, значить все дозволено, все можна зрозуміти і виправдати. Йде складний процес пошуку символу віри, за допомогою якого юнак об'єднав би правила поведінки. Старшокласники прагнуть не тільки оцінити моральну сторону свого внутрішнього світу, а й свідомо розвивати її.

Юнацький період - період статевого самовизначення. Самооцінка і самосвідомість сильно залежить від стереотипних уявлень про те, яким повинен бути справжній чоловік і жінка. Формується почуття дорослості не взагалі, а почуття дорослої жінки, чи чоловіка.

Успішне самовизначення передбачає спеціальний період, коли молоді люди отримують право придивитися до різних соціальних ролей, не віддаючи перевагу жодній з них. Це період проб і помилок. Але він не повинен затягуватися. Бажання отримати новий досвід часто поєднується зі страхом перед життям. Найбільші трудності юнацької рефлексії полягають у поєднанні ближньої і дальньої часової перспективи. Запитання "Хто я?" передбачає оцінку не тільки наявних рис, а й перспектив розвитку: "Ким я стану? Що буде зі мною в майбутньому?"

У старшокласника виникають важливі особистісні якості: усвідомленість, самостійність, незалежність. Він ставить і активно вирішує найбільш складні життєві проблеми. Рефлексія власного життєвого шляху, прагнення до самореалізації призводить до появи нових соціальних потреб: знайти своє місце серед інших, виділитися, бути особливим, грати певну роль в суспільстві. Виникає відповідальність не просто за себе, а за себе в спільній справі, за спільну справу і за інших людей. Отже, новоутворенням цього віку є самовизначення себе в людському суспільстві, усвідомлення своїх можливостей і прагнень, свого призначення в житті.

Навчання старшокласників передбачає радикальну перебудову змісту і методів навчання, максимальне врахування індивідуальних особливостей та інтересів учнів, що дає простір їх власній розумовій і соціальній ініціативі. Розумовий розвиток старшокласника полягає в формуванні індивідуального стилю розумової діяльності.

В навчанні формуються загальні інтелектуальні здібності, понятійне теоретичне мислення. Юнацьке мислення характеризується схильністю до теоретизування, створення абстрактних узагальнень, захоплення філософськими побудовами. Абстрактна можливість здається старшокласнику більш цікавою і важливішою, ніж дійсність. Руйнування універсальних законів і теорій стає улюбленою розумовою грою старшокласника. У мріях юнаки програють різні варіанти свого майбутнього життєвого шляху. Філософська спрямованість юнацького мислення зв'язана не тільки з формально-логічними операціями, але і з особливостями емоційної сфери юнаків. Широта інтелектуальних інтересів часто зв'язана з відсутністю системи.

Збільшується обсяг уваги, здатність довго зберігати її інтенсивність і переключатися з одного предмету на інший. Юність психологічно більш рухлива і схильна до захоплень. Разом з тим увага стає більш вибірковою, залежить від спрямованості інтересів.

Старшокласники починають оцінювати учбову діяльність з позиції свого майбутнього. У них змінюється ставлення до окремих предметів. Воно починає, на відміну від підліткового віку, зумовлюватися не ставленням до вчителя, а інтересами, нахилами учня, намірами отримати певну професію.

Робота по підготовці до вибору учнями професії повинна стати органічною частиною всього навчально-виховного процесу. Вона складається з таких напрямів:

- професійна просвіта - озброєння старшокласника знаннями про різні професії;

- професійна психодіагностика - вивчення психічних особливостей школяра;

- професійна консультація - встановлення відповідності індивідуально-психологічних особливостей старшокласника тій або іншій професії;

- розвиток інтересів, нахилів старшокласника до різних видів діяльності.»

1. Вікова психологія / За ред. Г.С.Костюка. - К., 1976. - Розділ VII.

2. Возрастная и педагогическая психология / Под ред. А.В.Петровского. - М., 1979. - Di.VI.

3. Захаров Н.Н. Профориентация школьников. - М., 1989. - С. 110-165.

4. Захарова А.В. Психология обучения старшеклассников. - М., 1976. - С. 4-16.

5. Кон И.С. Психология ранней юности. - М., 1989. - 254 с.

6. Ковалев С.В. Подготовка старшеклассников к семейной жизни. - М., 1991. -143 с.

7. Особенности обучения психического развития школьников 13-17 лет. - М., 1988. - С. 69-71.

«Цілеспрямований розвиток соціальної зрілості старшокласника – актуальне завдання вікової й педагогічної психології. Тому що соціальна зрілість, як системотворний фактор становлення особистості, сприяє вирішенню основної проблеми юнацького віку – особистісне й професійне самовизначення. Учені звертають увагу на послідовність настання різних видів зрілості особистості . Так, після настання біологічної й фізіологічної зрілості (у хлопців в 14-16 років, у дівчат в 12-15 років) приходить психічна зрілість, показниками якої є достатній рівень функціонування сенсорних, мнемічних, інтелектуальних функцій людини. Потім настає моральна й світоглядна зрілість як свідчення соціальної зрілості особистості. Соціальна зрілість формується на ідейних переконаннях, сформованому світогляді й містить у собі оперативне, уміле й ефективне здійснення практичної діяльності [3, с. 66]. Спираючись на існуючі в спеціальній літературі дані щодо поняття соціальна зрілість особистості, у своєму дослідженні ми зробили акцент на тому, що соціальна зрілість особистості виявляється в завершеності особистісного й професійного самовизначення, у спроможності особистості бути самостійною в прийнятті життєво важливих рішень щодо своєї долі.

Незважаючи на наявні в психолого-педагогічній літературі матеріали щодо проблеми соціальної зрілості особистості питання про психологічні детермінанти розвитку соціальної зрілості старшокласників ще не знайшов свого належного висвітлення в спеціальній літературі. Актуальність і недостатня розробленість позначеної наукової проблеми зумовили об'єкт, предмет і ціль нашого дослідження. Об'єктом дослідження виступив процес формування особистості в юнацькому віці.

Предметом дослідження – психологічні умови розвитку соціальної зрілості старшокласників.

Ціль дослідження полягала в розкритті психологічного змісту поняття соціальна зрілість особистості, виявлення специфіки й психологічних умов розвитку даного феномена в старшокласників.

Гіпотезою дослідження виступило припущення, що психологічними умовами розвитку соціальної зрілості особистості є її прагнення до самовдосконалення, наявність перспективних цілей, подолання психологічних бар'єрів.

Обґрунтування запропонованих психологічних умов розвитку соціальної зрілості особистості почнемо з розгляду прагнення особистості до самовдосконалення й значення перспективних цілей. Згідно з А.Адлером [1] людині властиво тією чи іншою мірою відчувати свою неповноцінність. Це стимулює її до самовдосконалення. Старшокласникам варто знайти свій шлях, де б вони могли вдосконалюватися як особистості, розвиватися в духовному, творчому, професійному й фізичному плані. Це може бути спортивна діяльність, художня творчість, розробка комп'ютерних технологій тощо. Цілі ставити високі, які здатні надихнути старшокласників. Це виступить як джерело їхньої творчої активності. Певний вплив роблять на розвиток соціальної зрілості й психологічні протиріччя, характерні для юнацького віку,

переживання яких сприяють перетворенню особистості. Згідно з Е.Еріксоном [5] молоді люди 14-18 років повинні завершити формування образу "Я", особистісно й професійно самовизначитися. В іншому разі закріплюється рольова невизначеність, що перешкоджає розвитку соціальної зрілості особистості. Продуктивному вирішенню питань особистісного й професійного самовизначення можуть заважати не тільки зовнішні об'єктивні труднощі, але і внутрішні психологічні бар'єри особистості. Цю проблему ми розглянули на прикладі ситуації вибору професії учнями. Професійне самовизначення особистості в юнацькому віці є практичним втіленням особистісного самовизначення. У цілому успішне самовизначення є показником соціальної зрілості особистості.

Дослідження особливостей прояву психологічних бар’єрів у професійному самовизначенні на емпіричному рівні здійснювалося за допомогою "Тест-опитувальника для оцінки типу і ступеня вираженості психологічних бар’єрів у професійному самовизначенні особистості" [2]. Цей діагностичний інструмент дозволяє виявляти як загальний рівень вираженості бар’єра, так і визначати, на основі ранжування, домінуючі види бар’єрів у досліджуваних.

Аналіз первинних статистичних показників вираженості психологічних бар’єрів у професійному самовизначенні досліджуваних показав, що 26% від їх загальної кількості виявили високий рівень вираженості бар’єрів, 49% – помірний і 25% – низький.

Результати дослідження розподілу вираженості психологічних бар’єрів окремо для кожної вікової групи, засвідчили, що серед: 15-річних школярів виявлено 21% таких, що мають високий рівень вираженості психологічних бар’єрів, 51% – середній та 28% – низький; 16-річних школярів виявлено 25% таких, що мають високий рівень вираженості психологічних бар’єрів, 50% – середній та 25 % – низький; серед 17-18-річних досліджуваних виявлено 24 % таких, що мають високу вираженість, 45% – середню та 31% – низьку.

Розглядаючи розподіл досліджуваних різного віку залежно від рівня вираженості психологічних бар’єрів у професійному самовизначенні помічаємо, що нормальний розподіл обстежуваних з високою, середньою та низькою вираженістю психологічних бар’єрів фіксується у віковій групі з 15 і до 18 років. Середні вибіркові значення вираженості психологічних бар’єрів майже однакові для обстежуваних, починаючи від 15 до 18 років. Хоча на цей період припадає вибір професії, проте більшість молоді намагається продовжити навчання після школи й обмежується вибором напряму, не приділяючи уваги деталям, відтерміновуючи остаточний вибір на період завершення навчання у вищих навчальних закладах та інших спеціальних професійних закладах. Це певною мірою знімає відповідальність під час вибору професії після

закінчення школи.

Аналіз частоти прояву видів психологічних бар'єрів у різних вікових групах дозволив встановити, що одним із найбільш поширених психологічних бар'єрів у старшокласників є почуття страху з різними його проявами: "страх припуститися помилки", "страх, що не впораються з освоєнням професії", "страх перед майбутнім", "страх відповідальності".

Істотним для розвитку соціальної зрілості є також повноцінна включеність старшокласників у суспільно корисну діяльність. Реалізація старшокласниками себе в цій діяльності (художній, спортивній, музичній, виробничій та ін.) сприяє надбанню досвіду міжособистісних взаємин, що є важливим аспектом соціальної зрілості особистості.

Для супроводу педагогами процесу самовизначення старшокласників доцільно представити цей процес у вигляді діяльності, що має певні фази. Ці фази, спираючись на дослідження Р.Х. Шакурова [4], окреслимо в такий спосіб. Перша фаза — орієнтовна. Поява в старшокласника потреби самовизначення знаменує початок цієї фази діяльності. Тут також відмічаються аморфні цілі в старшокласника стосовно майбутнього. Друга фаза — програмування. Старшокласник ще не може відповісти однозначно на питання, ким він хоче бути, це робить актуальним організацію пошуку рішення цього питання. Виробляється план дій. Третя фаза — реалізація програми, що передбачає практичну реалізацію плану дій, мета яких знайти підстави для ухвалення рішення щодо визначення себе в житті. Четверта фаза — контрольно-коректувальна. Тут здійснюється ухвалення рішення щодо свого майбутнього.

На кожній фазі юнаки можуть зазнавати суб’єктивних труднощів — незацікавленість, низька вольова саморегуляція, невизначеність щодо власних цілей, цінностей і можливостей, безініціативність, несамостійність, некомпетентність, невпорядкованість мотивації, несамостійність при побудові професійного життєвого шляху, нерішучість, нездатність відстоювати свої права тощо. Насамкінець підкреслимо, що формування в старшокласників перспективних цілей діяльності в рамках своєї майбутньої професії й різного роду захоплень, які носять суспільно корисний і творчий характер є джерелом їхньої активності в процесі подолання труднощів особистісного зростання, досягнення соціальної зрілості.

Проведене дослідження дозволило нам сформулювати наступні висновки.

Соціальна зрілість особистості базується на моральних і світоглядних переконаннях особистості й проявляється у

відносній завершеності її особистісного й професійного самовизначення.

Психологічними умовами розвитку соціальної зрілості особистості виступають — її прагнення до самовдосконалення; наявність у неї перспективних цілей; подолання психологічних бар'єрів.

Психологічні бар'єри особистості ускладнюють розвиток соціальної зрілості особистості, разом з тим вони активізують цей процес.

Основні труднощі на шляху розвитку соціальної зрілості особистості пов'язані: по-перше, із самооцінкою особистості; по-друге, з вадами в моральній, інтелектуальній і емоційно-вольовій сферах особистості як основи для

прийняття самостійних рішень.

Одним з основних напрямів виховної роботи, спрямованої на розвиток соціальної зрілості старшокласників є

створення умов для продуктивного вирішення психологічних проблем формування особистості в юнацькому віці.»

1.Адлер Альфред. Практика и теория индивидуальной психологии [Пер. с англ. А. Боковикова] / А. Адлер. — М. :

Академический Проект, 2007. — 232 с. — (Психологические технологии).

2. Массанов. А. В. Психологічні бар'єри в професійному самовизначенні особистості : монографія / А. В. Массанов.

– Одеса : Видавець М. П. Черкасов, 2010. – 371 с.

3. Психологічний словник / за ред. В.І. Войтко. – К. : Вища школа, 1982. – 216 с.

4. Шакуров Р. Х. Барьер как категория и его роль в деятельности / Р.Х. Шакуров // Вопросы психологии. – 2001. –

No1. – С. 3 – 18.

5. Erikson E. Idetity : Youth and Crisis / E. Erikson. – N. Y. : Norton. – 336 p.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас