1   2   3   4   5
Ім'я файлу: історія.rtf
Розширення: rtf
Розмір: 1016кб.
Дата: 26.10.2021
скачати
Пов'язані файли:
АФО сечова.ppt
praktichne-zanyattya-pravedniki-narodv-svty-podvig-v-mya-lyudini
Грошова система Польщі.pdf

Зміст

Вступ....................................................................................................................

Розділ І. З давніх часів......................................................................................

1.1. Місто Товмача. Перша згадка...............................................................

1.2. Польський період.....................................................................................

1.3. Австрійський період................................................................................

1.4. Товмаччина у роки Першої світової війни...........................................

1.5. Міжвоєнний період...................................................................................

1.6. Друга світова війна....................................................................................

1.7. Післявоєнні роки. Відбудова міста..............................................................

Розділ ІІ. І перед Товмачем Європа зняла капелюх............................................

1.1. Товмацька цукроварня......................................................................................

1.2. Гімназія у Тлумачі............................................................................................

Розділ ІІІ. Церковні дзвони.....................................................................................

3.1. Отець Роман Ршецький у релігійно-духовному житті міста Тлумача......

3.2. Ієрархія та священство УГКЦ у державотворчих процесах та духовному житті Тлумаччини.................................................................................

Розділ IV. Золоте жниво землі Тлумацької..........................................................

4.1.Нива політична - Іван Макух.............................................................................

4.2. Нива літературна - Тит Блонський..................................................................

4.3. Нива оразотворча - Денис-Лев Іванцев.........................................................

4.4. Нива мистецькій(скульптура) - Михайло Бринський...................................

4.5. Нива медична-Антон Палагнюк......................................................................

Висновки

Використана література

Додатки

ВСТУП

Тлумаччина – перлина Покуття, одна з найкрасивіших місцин України! Тут величний Дністер утворює неперевершені уступи каньйону. Це край, де про весну піснею сповіщають птахи, де пахощами лікують душу фіалки і півонії, де вечірнє місто освітлюють свічки зелених каштанів. Літо дурманить ароматом липи і спокушає червоненькими ягодами, пахне медом і короваєм, який поклали до печі золоті руки бабусі, а вийняло рум’яне сонечко. Восени пшениця віддає своє золото садам і лісам, а щедра осінь частує всіх багатим урожаєм і дарами хліборобського краю.

Центром цього мальовничого краю, його візитівкою, є старовинне місто Тлумач, яке відзначило у 2013 році свій багатовіковий ювілей – 800-річчя з часу першої літописної згадки – у 1213 р.

Хоча минулий час ніколи не повернеться, а ми з вами живемо реаліями сьогодення, але нам не слід забувати справи давніх і не таких вже й далеких часів. «Без знання історії, минувшини немає майбуття», – ця загальновідома аксіома завжди була і залишається актуальною. Ми, кожен житель міста, зобов’язані озирнутися назад і дати відповідь на запитання: «Що я зробив для рідного міста?», а відтак й глянути вперед у майбутнє, щоб визначитись зі своєю діяльністю на дев’ятому сторіччі існування міста.

Перегортаючи літопис історії стародавнього Тлумача, знаходимо першу згадку про місто у Галицько-Волинському літописі, дізнаємось, що його історичне коріння сягає у глибину віків. У 1448 р. місто отримало магдебурзьке право, а 1511 р. король дарував йому право щорічного й щотижневого ярмарку. У період Визвольної війни українського народу (1648-1654) повстали міщани Тлумача, які об’єдналися з селянами навколишніх сіл, на чолі з Яремкою Поповичем. З першої половини ХѴШ ст. Тлумачем володіли магнати Потоцькі. Hal кінець століття Тлумач мав вигляд типового феодального містечка. У XIX ст. туго функціонував один з найбільших у Європі цукрових заводів. Не минули місто і лихоліття XX ст. Містом прокотилися дві світові війни, завдавши чимало руйнувань.

Серед тих, хто прославив місто, – люди різних епох і професій: художники, письменники, науковці, політики. У місті жили і працювали адвокат, міністр внутріїпніх справ ЗУНР, посол Галицького сейму Іван Макух, письменник Осип Туринський, поет Клим Поліщук. Тлумач був батьківщиною відомого польського публщиста і критика Оскара Ортвіна та відомого українського поета Тита Блонського.

Справді, нам є що згадати і є чим пишатися. Сподіваюсь, що кожен тлумачанин має прагнути більше дізнатися про мальовничий Тлумач, його історію та сьогодення, спільними зусиллями примножуймо славу рідного міста, щоб у час святкування 900-річного, а тим паче 1000-літнього ювілеїв, наші нащадки мали чим пишатися, гордитися працею своїх предків та з честю носити ім*я тлумачанина!

1.1. Місто Товмача. Перша згадка

Місто Тлумач було типовим провінційним місто – спершу Галицько-Волинського князівства, потім середньовічним містечком Польщі. Тут був замок, міські укріплення та оборонний костел. Очевидно, ще було городище літописного Тлумача. На жаль, від цих укріплень нічого не залишилося. Невідоме ні розміщення замку, ні кордони міських стін. Однак зараз це містечко має свої особливості – красиву центральну частину із багатьма пам’ятниками. Під час археологічних розкопок, проведених на околиці міста в 1930-х роках, виявили поховання бронзової доби.

Місто Товмач, ймовірно, виникло у XII ст. За легендою, за князювання Ярослава Осмомисла недалеко від Дністра, поблизу важливих торгових шляхів, що йшли з Галича на схід, було засновано поселенця товмачів. Тут нібито жили княжі люди, які несли митну службу, оформляли торговельні справи княжого двору, були перекладачами під час переговорів з представниками іноземних держав. Звідси нібито й назва поселення Товмач (польською мовою — Тлумач).

Проте і ця дата підлягає переосмисленню. Звернемося до найдавнішої згадки про населений пункт в історичних документах, де він названий Товмачем. Перший і єдиний раз поселення згадується в літописі під 1213 р., коли на Галич напали угорці і ляхи. «Мстислав тоді сказав Данилові: «Вийди з города». І Данило вийшов [із Галича] з Дмитром тисяцьким, і з [воєводою] Глібом Веремійовичем, і з [воєводою] Мирославом. Вийшли вони з города, і [коли] були навпроти [города] Толмача, догнав їх невірний [боярин] Вітович Володислав. Вони, повернувши на нього, прогнали його і коня від нього одібрали», – записав літописець.

Як бачимо, дослідник і перекладач літопису Руського .Л. Махновець назвав поселення укріпленим містом (городом). Слід зазначити, що Л. Махновець далеко не першим висловив таку думку. До переліку руських градів Тлумач включив і польський історик XIX ст. Август Бельовський. У своїй розвідці «Стародавні галицькі гроди» він розташовує його на березі двох безіменних струмків і зараховує до найдавніших міст Русі.

Свідченням давності міста є його первісна давньоруська назва «Толмач» і легенда про надання його князем Ярославом Осмомислом у «держання» митникам і товмачам. За твердженням польського дослідника, географа і геральдика Евариста графа Куропапгацького, після переходу західноукраїнських земель під владу Польщі Тлумач продовжував бути волоспо товмачів. Він писав: «…за часів давніших з цілою державою (волостю), то місто йшло на зиск і пінію для товмачів язиків орієнтаційних в службі Речі Посполитої сосгоячих».

Отже, спробую ствердити, що Тлумач, можливо, отримав міський статус ще у XI-ХП ст. за грамотою одного із галицьких князів: Ярослава Осмомисла або Данила Галицького. Свідченням існування у Тлумача давніх міських традицій служить і те, що він одним із перших на західноукраїнських землях був переведений польськими королями на німецьке міське право.

У своїй історії Тлумач має низку питань, на які важко відповісти через недостатню кількість історичних джерел.

Більшість дослідників, посилаючись на існуючі історичні джерела вважають, шо міський статус Тлумач отримав у XV ст. або у 1436 р., або у 1448 р., коли йому надано магдебурзьке право разом з Коломиєю і Снятином . Після 1436 р. у актах гродських і земських судів Тлумач згадується як місто тринадцять разів.

Однак існують інші документи, які засвідчують, шо Тлумач був містом за кілька десятків років до вищеназваних дат. Дві польські фундаментальні книги, яким нема підстав не довіряти, наводять виписки з привілею короля Владислава Ягайла тлумапькому війтові Гюнтерові Гоствічу, який датується 1403 р. У ньому зазначалося, що за вірну службу главі міської самоуправи надаються два лани земельних угідь, два лани луків, право на отримання шостого динара з міських чиннів, третього динара від судових справ, половина доходу від яток різників, шевців, пекарів та інших ремісників, а також частина доходу з лазні і млинів. Згадка у грамоті про війтівство (адвокатію), міські чинші, цехові ятки ремісників є доказом того, що Тлумач на той час вже був містом і мав власну самоуправу.

1.2 Польський період.

1370 р. — Тлумачем володіла родина великого феодала-русина Миколи Коритка, в 1396 році всі землі його околиць король передав Владиславу Опольському.

Наприкінці XIV—XV ст.ст. у Тлумачі розвивалися ремесла. Серед жителів з'явилися ковалі, сідлярі, цирульники, муляри. Міщани займалися також землеробством. На початку червня 1440 року князь Свидригайло видав у місті грамоту, в якій називав себе supremus dux Lithvaniae (великим князем литовським). Правдоподібно, що вона була наслідком його перемовин з «галицькими панами», в яких він шукав підтримки. До 1530 року королівським містом Тлумачем управляв шляхтич Ян Кола.

За люстрацією королівських маєтків, яка тривала з 4 грудня 1563 до 21 березня 1564 року, власниками Тлумача були Ян та Миколай Бучацькі-Творовські. Поселення назване селом. Натомість існують численні повідомлення про приватних власників містечка-великих магнатів -батька і сина Івана та Михайла Бучацьких. За їхнім наданням у 1448 р. король Казимир Ягайлончик обдарував місто магдебурзьким правом, згідно з яким тлумацьким міщанам дозволялося мати магістрат і влаштовувати щорічні ярмарки. Численні акти повідомляють, що власники міста позичали гроші у шляхтичів-сусідів, а віддавали доходами зі своїх сіл, і, зокрема, міста Тлумача. Судового врегулювання потребували відносини «державців» Тлумача зі шляхтичами-сусідами Яном з Княгинина, Петром з Чешибісів. У люсграції 1469 р. Тлумач значиться містечком, яке належало нащадкові Івана Бучацького великому магнатові Петрові Бучацькому, а село Тлумач – Іванові Завалівському. Польський дослідник Г. Явор вважає, що в другій половині XV ст. місто було осаджене (заселене новими жителями) вихідцями з Волощини.

У 1594 (під час нападу на Галичину через прорахунки коронного комадування[6]), 1617–1618 — Товмач палили татари. Люстрація 1621 року свідчить про занепад економічного життя та значне зменшення населення міста.

У період Хмельниччини (осінь 1648) православні міщани Товмача та селяни навколишніх сіл приєдналися до козацького війська. Полковником обрали міщанина Ярему Поповича. Місто було перетворене на опорний пункт повстанців, які захопили замок і костел у самому місті, замки у селах Палагичі та Живачів, двір шляхтича Яблоновського. Місто кілька разів переходило з рук до рук і було зовсім зруйноване.

Протягом 2-ї половини XVII ст. місто поступово було відбудоване.

З 1-ї половини XVIII ст. Тлумачем володіли магнати Потоцькі. Вони мали тут два фільварки, сади й парки, 1223 морги землі (у цей же час у розпорядженні 504 міщанських дворів було 1397 моргів орної землі, 1035 моргів сіножатей, 287 моргів лісу). Поруч із заможними міщанами були й такі, що мали лише городи до 1 морга або 250—300 кв. сажнів під будинком і садом, 14 % були зовсім безземельними.

1.3. Австрійський період

Люстрація Тлумацького староства складена 1772 р. Документ написано у трьох екземплярах менш-більш розбірливо, старопольською мовою на 41 сторінці. Стан його збереження задовільний. Чорнило документа під впливом часу дещо поблідло, але текст надається до читання. Перший примірник залишено на місці, очевидно в Тлумацькім замку, другий внесений до актових матеріалів Галицького гродського суду, де в однойменному фонді нами виявлений і нині зберігається у Центральному державному історичному архіві України в м. Львові, а третій – відіслано до Варшави і зберігається фонді «Архіву Скарбу Коронного» Головного Архіву давніх актів.

Згідно даних люстрації Тлумацьке староство складалося з семи населених пунктів: міста Тлумача і шести сіл – Бортники, Грушка, Долина, Надорожна, Озеряни та Олеша.

За кількістю жителів Тлумач був невеликим міським поселенням. Його мешканці за віросповіданням були греко-католиками, католиками та іудеями. Греко-католики в місті мали дві церкви, а католики – костел. Про святиню іудеїв люстрація мовчить. На ринковій площі і навколо неї в так званих затильних домах проживали одні єврей. На нашу думку, на ринку мешкав єврейський патриціат, а в затильних – плебс. На ринку жило 17, а в затильних – 32 єврейських родини.

Населення міста Тлумача (без війтівства) складалося із трьох громад: української, польської і єврейської. Найменш чисельною була польська, яка налічувала одну ремісничу, одну візничу, одну рільничу і 13 шляхетських родин. Єврейська громада нараховувала 49 родин, з яких 17 родин проживало на ринку (патриціат) і 32 за ринком у так званих затильних домівках (плебс). Українська громада була найбільшою і об’єднувала 58 родин, з яких 46 займалися рільництвом. Окрім того, у місті, ймовірно, проживала одна родина німецького походження, а саме, Войцеха Раусса. На польську меншину припадало 12,2 %, єврейську – 40%, а на корінний етносу тобто українців – 48, 8%. Таким чином, у Тлумачі чужоземне населення кількісно переважало автохтонів.

Містечко Тлумач було аграрно-ремісничим центром сільської округи королівського домену. Люстрація засвідчує, що з 123 родин (без війтівства) в місті ремеслом займалося одна польська, одинадцять українських і тринадцять єврейських родин. Ремісниками в українській громаді були: гончар Андрій, коваль Михайло, муляр Олександр, ткач Юрко, кушнірами Гринь і Мартин, шевцями Василь і Олекса, мельниками Григорій, Ілля й Михайло, а поміж поляків – повозник Гресько. Отже, серед ремісників українського походження були кустарі семи фахів: один гончар, один коваль, муляр, один ткач, два кушніри, два шевці і три мельники, а з числа поляків лише поврозник.

Посеред євреїв ремісниками були котляр Лейба, кушнір Гаскел, пекарями Ебін, Йось, Мортко, Шмійло, різниками Йона і Шулим, кравцями Абрамко, Лейба, Лібер, Літман та Шломко. Ремісники єврейського походження були фахівцями п’яти ремісничих спеціальностей: котлярської, кравецької, кушнірської, пекарської і різницької. Серед них був один котляр, один кушнір, два різники, чотири пекарі та п’ять кравців. Отже, можна стверджувати, що в Тлумачі розвивалося ремесло 12 фахів, з яких найбільш розвинутими були кравецтво, пекарство, кушнірство та млинарство.

Окремим видом діяльності єврейської та польської громад було візництво. У гроні поляків візництвом займався Вавринець Машталір та Валько Фірман, а в євреїв – Абрамко Фірман і Шимча Фірман.

У місті процвітала роздрібна торгівля, яка в основному знаходилася в руках єврейської громади. На той час у місті налічувалося чотири крамарі єврейського походження: Давидко Крамар, Данилко Крамар, Нузим Крамар і Шломко Крамар. Щоправда, шинкарями були українці – Василь Шинкар і Микола Шинкар.

Міщани, які займалися сільським господарством, мали 14 коней і 90 волів. Тлумацькі міщани, які були зайняті в аграрному секторі, виконували паншину і платили скарбу чинш та натуральну данину. Для прикладу, тяглий міщанин Василь Прокопів, який обробляв свій земельний наділ двома волами, двічі в тиждень виходив на панщину, чиншу платив шість злотих, давав дві курки, шість яєць і моток прядива. Лесь Стрижах теж два рази в тиждень відробляв панщину, віддавав чотири курки, дванадцять яєць і два мотки прядива і т. д. Отже, величина відробіткової ренти, грошового чиншу і натуральної данини залежала від міцності міщанського господарства

Тлумацька міська шляхта українського і польського походження, яка налічувала 13 родин, платила тільки грошовий чинш залежно від заможності господарства від 6 до 26 злотих.

Цінними є детальні відомості про млинарський промисел та корчмарство, а також перелік селянських господарств із зазначенням прізвищ і соціального становища кожної селянської родини староства.

На кінець XVIII ст. Тлумач мав вигляд типового феодального містечка з окремими вулицями: Тисменицькою, Палагицькою, Войтівською та кількома меншими вуличками. Працювали 2 школи, будинок убогих (лікарня).

З річного доходу Тлумацького ключа за 1807 рік, який становив 108,5 тис. злотих, 88,9 тис. злотих давали продукти панщинної праці кріпаків (у грошових одиницях 1923–1939 рр.). Землевласник продавав зерно, худобу, продукти тваринництва, лісові матеріали тощо. А у 1810 — Тлумацьке староство (Тлумач, села Надорожна, Долина, Озеряни, Грушка, Бортники тощо) перейшли до графів Дідушицьких, які володіли ним до 1850-х років.

На графських полях тоді вирощували картоплю: її збирання вимагало одночасно великої кількості робочих рук, тому зросла потреба у праці за вільним наймом. У 3-х фільварках Тлумацького ключа, при яких було лише 477 господарств, 1833 року на збиранні картоплі працювали 1016 наймитів.

У 1838 — граф Генрик Дідушицкі збудував у Товмачі цукровий завод. У 1843 році тут працювала парова машина, діяли столярно-теслярські майстерні, цегельні тощо. У сезон цукроваріння на заводі працювало до 800 осіб, а річний оборот підприємства сягав 2,5 млн злотих (у грошових одиницях 1923—1939 рр.). А вже у 1844 в усій Галичині переробляли 550 тис. центнерів цукрових буряків, з них 510 тис. цнт — у Товмачі. Але вихід цукру на той час становив лише 5 %. Тому в одному з найкращих років, 1844-му, Товмацька цукроварня виробила лише 30 тис. цнт цукру.

  1   2   3   4   5

скачати

© Усі права захищені
написати до нас