«Символіка в традиційних орнаментах вишивальниць в селі Осова Дубровицького району Рівненської області»

Ім'я файлу: вишивка.docx
Розширення: docx
Розмір: 837кб.
Дата: 06.04.2022
скачати
Пов'язані файли:
Реферат Золотун.docx
РЕФЕРАТ.docx

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ

РІВНЕНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ІСТОРІЇ, ПОЛІТОЛОГІЇ ТА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

КАФЕДРА ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

Проект
на тему:
«Символіка в традиційних орнаментах вишивальниць в селі Осова Дубровицького району Рівненської області»

Підготувала

Студентки 4-го курсу

групи ІЮ-41

Павлюк С.В

Перевірила

Бондар І.В
Рівне – 2021

ЗМІСТ

ВСТУП 2

рослинні 6

зооморфні (тварини). 6

1.2. Осівська вишивка та «Велесова книга» 10

РОЗДІЛ 2. СИМВОЛІКА В ТРАДИЦІЙНИХ ОРНАМЕТАХ ВИШИВАЛЬНИЦЬ С. ОСОВА ДУБРОВИЦЬКОГО РАЙОНУ РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 17

2.1. Особливості орнаментів осівських вишивальниць 17

ВИСНОВКИ 21

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 23

ВСТУП

Хоч би як ґрунтовно вивчали ми свою культуру, наші уявлення про неї не будуть повні з дуже простої причини. Той погляд, що формує оці наші уявлення, - це погляд ззовні. Довідавшись про себе те, чого ми інакше не знали б, ми вже зможемо уявити нашу культуру в контексті культури світової.

Тісний зв'язок всього живого, зокрема людини, з оточуючим Всесвітом притаманний всьому поліському краю. Графічні орнаменти, сполучення кольорів несуть у собі призабуту інформацію про вплив на людські організми, що вони можуть бути оберегами від хвороб та негативного впливу, зрештою — від того, що зветься злою долею.

Дубровиччина земля сивих легенд і мелодійних пісень, земля неповторної поліської вишивки. Оздоблення поліської хати немислиме без рушників, скатертин, сорочок. Вражає багатство технік вишивки. На жаль вони ще не всі описані, не зібрано народні назви узорів. І сьогодні важко уявити сільську хату без рушника. З сивої давнини і до наших днів у радості і в горі рушник є невід'ємною часткою нашого побуту. Його можна порівняти хіба що з піснею. З рушником як і з піснею, народжувались, жила і помирала людина.

Історія народної вишивки в Україні іде коренями в глибину століть. Дані археологічних розкопок і свідчення мандрівників і літописців підтверджують, що вишивання як вид мистецтва в Україні існує з незапам'ятних часів. Вишивкою, за свідченням Геродота, був прикрашений одяг скіфів. Знайдені на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків, датовані VI ст., при дослідженнях показали ідентичність не тільки одягові, але і вишивці українського народного костюма ХУІІІ-ХІХ ст. Арабський мандрівник X ст. у своїх розповідях про русів згадує, що вони носили вишитий одяг. На жаль, пам'ятники української вишивки збереглися тільки за останні кілька століть, але і цього досить, щоб з'ясувати, що елементи символіки орнаментів української вишивки збігаються з орнаментами, що прикрашали посуд давніх жителів території України періоду неоліту, трипільської культури.

Мальовниче село Осова багате своєю матеріальною культурою. Основними традиційними ремеслами є вишивка та бондарство. Живі традиції

народної вишивки розвиваються та збагачуються місцевою майстринею

Довгі десятиліття ми дивилися на народне мистецтво спокійним оком. Настав час дивитися на нього ззовні, - воно вразить нас соєю неповторністю.

Орнаментальні мотиви українських вишивок сягають своїм корінням у місцеву флору та фауну, в історичну традицію. У давнину основні орнаментальні мотиви відображали елементи символіки різних стародавніх культів.

Протягом багатовікової історії мистецтва вишивання прямий, безпосередній зміст символічних зображень поступово стирався. Однак, хоча орнаментальні форми дійшли до нас дещо трансформованими, можливо, більш абстрактними, символіка їх в основному збереглася завдяки традиції.

Актуальність дослідників народної культури постійно хвилює цілий ряд проблем вишивального мистецтва. Чому вишивка зазнала такого масового поширення в творчості українського народу? Численні матеріали свідчать, що вишивкою займались майже в кожній селянській хаті. Популярною вона була і в міському середовищі. Вивчення символіки традиційних орнаментів вишивальниць дозволить виявити індивідуальні особливості майстринь села Осова.

Об’єкт даного дослідження є символіка та традиційні орнаменти вишивальниць населеного пункту

Предметом є становлення та розвиток, умови його існування.

Метою науково-дослідницької роботи полягає у проведенні дослідження символіки традиційних орнаментів та визначення особливостей характерних для майстрів окремого населенного пункту.

Завдання роботи:

Проаналізувати значення символіки українських вишивок;
Визначити особливості символіки в традиційних орнаментах вишивальниць села Осова Дубровицького району Рівненської області;
Здійснити дослідження культурологічних особливостей осівської вишивки та «Велесова книга»

Практична значимість роботи: результати досліджень дозволять зберегти для наступних поколінь духовні здобутки поліського регіону.

Методологічна основа дослідження ґрунтується на загальних науково-дослідницьких принципах історизму,системного підході та культурологічного підході до вишивального мистецтва. При розгляді історичних аспектів дослідження застосовувалися історичний, історико-порівняльний та історико-генетичний методи, аналіз літератури та архівних джерел зроблено на основі методу аналізу.

Структура роботи. Науково – дослідне завдання складається зі вступу, змісту, двох розділі, висновків, свиску використаних джерел.

Розділ 1. ВЕСЕЛКОВО РІЗНОМАНІТНІ ВИШИВКИ НАШИХ РУШНИКІВ.
1.2.Значення символіки української вишивки

Історія народної вишивки в Україні іде коренями в глибину століть. Дані археологічних розкопок і свідчення мандрівників і літописців підтверджують, що вишивання як вид мистецтва в Україні існує з незапам'ятних часів. Вишивкою, за свідченням Геродота, був прикрашений одяг скіфів. Знайдені на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків, датовані VI ст., при дослідженнях показали ідентичність не тільки одягові, але і вишивці українського народного костюма ХУІІІ-ХІХ ст. Арабський мандрівник X ст. у своїх розповідях про русів згадує, що вони носили вишитий одяг. На жаль, пам'ятники української вишивки збереглися тільки за останні кілька століть, але і цього досить, щоб з'ясувати, що елементи символіки орнаментів української вишивки збігаються з орнаментами, що прикрашали посуд давніх жителів території України періоду неоліту, трипільської культури.

У далекій давнині основні мотиви вишивки відображали елементи символіки різних древніх культів. Протягом багатьох століть безпосередній конкретний зміст символів на вишивках губився, але традиції їхнього використання не зникли. За мотивами орнаменти вишивок поділяються на три групи:

геометричні (абстрактні)

рослинні
зооморфні (тварини).

Геометричні (абстрактні) орнаменти властиві всій слов'янській міфології. Вони дуже прості: кружечки, трикутники, ромби, зиґзаґи, лінії, хрести (прості й подвійні). Важко судити, який зміст вкладався в ці символи раніше.

В українській вишивці часто використовуються такі мотиви, як «виноград», «хміль», «дубові листи», «барвінок» та ін. Деякі з них несуть у собі відображення древніх символічних уявлень народу. Так, мотив «барвінку» є символом нев'янучого життя, візерунок «яблучне коло», розділений на чотири сектори, з вишиванням протилежних частин в одному кольорі — символом любові. У сучасній вишивці зустрічається і древній символ «дерево життя», зображуваний переважно стилізовано у формі листів і гілок.

У вишивках зооморфних (тварин) орнаментів зображуються: кінь, заєць, риба, жаби; із птахів — півень, сова, голуб, зозуля; з комах — муха, метелик, павук, летучі жуки. У багатьох випадках зооморфні орнаменти є своєрідний, властивий даній вишивальниці, зображеннями, у яких відбиває її індивідуальне бачення візерунка. У подібних орнаментах виступають у різноманітних, часто вигадливих сплетеннях (однак зі збереженням традиційних вимог до композиції) заячі і вовчі зуби, воляче око, луска коропа, баранячі роги й ін.

Сьогодні на їх основі в народній вишивці широко використовуються такі мотиви, як «баранячі роги», «кучері», «кудрявці», «гребінці» та ін.

рмсобпю

В основі рослинного орнаменту лежить прагнення принести у вишивку красу природи. Навіть гранично умовні візерунки виникли в результаті спостереження реально існуючих у природі форм.

Вирішальний вплив на характер орнаментальних мотивів мають різноманітні вишивальні шви, так називані «техніки», яких на Україні відомо біля ста. Окремі вишивальні шви характерні для тих або інших етнографічних районів України, а деякі зустрічаються також у білоруській і російській вишивках.

Полісся охоплює територію сучасних Волинської, Рівненської, Житомирської, та північні райони Київської, Чернігівської й Сумської областей.

Рушники Полісся насамперед відрізняються невеликою шириною (25-30 см) і значною довжиною ( до 4 м), кольорова гама червоно-чорна. Вишивка червоною ниткою по біло-сірому льняному полотну - графічно чітка. Кінці рушників оздоблені горизонтальними смугами геометричного або стилізованого рослинного орнаменту в техніці лиштва, вирізування, занизування. Вишивки Полісся прості й чіткі за композицією. Характерною їх прикметою є спокійно-розмірений ритм якогось одного лаконічного за абрисами мотиву. Ромболамана лінія геометричного мотиву повторюється кілька разів. Улюбленими мотивами були також і пташки. Вишивки Рівненьської та Волинської областей здебільшого нескладні за своїми орнаментами, які утворюються з ритмічного повторення поодиноких або вписаних одних в другі різноманітної конфігурації ромбів, восьмикутних зірок, ламаних ліній тощо. Виразність малюнка досягається застосуванням техніки "занизування", що імітує візерункове ткацтво й лягає на полотно чіткими лініями. В цих областях поширеним було також шиття білим, що поєднувалося з ажурними техніками "вирізування" та мережками. Застосовували мотиви "терен", "виноград", "ключики". У Київському та Чернігівському Поліссі поряд із геометричними популярні рослинно-геометричні мотиви. Улюбленими тут є "рожі", "берізки", "хміль", "барвінок", а також "гусячі лапки", "сливки", "старчики" тощо. Поряд із "занизуванням" улюбленим є "вирізування", "лиштва", ажурні розшивки.

У 30-х роках на території Київського Полісся поширилась так звана "писана" або "рисована" техніка шитва. Це умовно вирішені рослинні орнаменти з різноманітних за формою листочків, пуп'янків, квітів. Техніка, нагадуючи гладь, має ту особливість, що попередньо на полотні вільно від руки малюється майбутній малюнок. Форми окремих елементів усуціль зашиваються червоним кольором, надаючи їм площинності й підкреслюючи декоративність. Іноді контур червоної квітки обводиться чорним, завдяки чому весь малюнок набуває чіткості, графічної виразності. Вишивка "писаних" сорочок та рушників потребувала особливого вміння і неабиякого художнього смаку.

Отже, Поліські орнаменти не мають деталізованої внутрішньої розробки, для них зовсім не характерне одночасне застосування різноманітних технік виконання. Вишивки Полісся - дуже стримані, прості й графічно виразні. Основне емоційне навантаження належить червоному кольору.На Поліссі широко виготовлялись ткані рушники. Техніки ткацтва цих рушників можна порівнювати з ювелірними роботами. Тому і вишивка поліських рушників подібна до узорного ткацтва. На Київському та Чернігівському Поліссі рушники оздоблювали горизонтальними смугами в техніці лиштва, вирізування, занизування.

1.2. Осівська вишивка та «Велесова книга»

Поучившись старому, зануримо душі наші в нього, бо є те наше...

Велесова книга

Досліджуючи тему „Поліська вишивка", ми паралельно працювали над найдавнішою пам'яткою писемої культури „ Велесовою книгою ", яка написана приблизно в 1 тисячолітті до нової доби - 1 тисячолітті нової доби. Це нам дає змогу глибше зрозуміти світогляд наших предків, адже в ній ми бачимо віддзеркалення історії нашого родоводу. Тож співставлення допоможе нам пробитись крізь час і з'ясувати свої духовні корені, космологічне світобачення, походження життя за моральними законами у світі « Права і Яви»

Отже, візерунки, які милують наше око не просто красивий вибір форми і вигравання співзвучності кольорів, а своєрідна філософія світобачення.

Через цю просту, а водночас геніальну систему знаків - хрестиків, ромбиків, ламаних ліній тощо - розкривається ставлення українців до таких філософських категорій, як Всесвіт, життя на Землі, народження, смерть, осмислення свого місця на Землі.

І дивуєшся, як ще точніше могли древні люди осмислити положення Землі у Всесвіті?

Се бо Дажбог створив нам яйце, що є світ-зоря, яка нам сяє. І в тій безодні повісив Дажбог землю нашу, аби там удержана була.

( „Велесова книга " )

Дажбог - слов'янський бог, за цим текстом, творець усієї світобудови і законів, за якими живуть українці, підтримує світ як єдине ціле. Його сила дала вибух, вибух цієї сили дав початок Всесвіту.Сьогоднішня наука поклоняється перед цим Правибухом.

Художнє відтворення цього вибуху - це зірки, розкидані на полотні і зібрані як в геометричні, так і в рослинні орнаменти. Отже, це не просто рожі, а квіти-зорі, що уособлюють уявлення народу про Всесвіт як систему. А з'єднані вони між собою стебельцями, бо всі планети у Всесвіті залежать одна від одної і впливають одна на іншу. „ 3 єдиного кореня постали роди наші", - читаємо ми в другій дощечці. „Велесової книги". Уявімо ж тепер рушник , на якому вишитий букет, що ми умовно називаємо Деревом життя. І хай як би пишно не розростався він у своїй кроні, його початок- це єдине стебло, що доводить спільність і неподільність нашу в минулому.

Саме таким візерунком вишиті більшість рушників гладдю, які дівчина бере із собою як посаг. Вони є вишитим сподіванням на те, що з новоутвореної сім"ї розростеться новий пишний рід.

Близькі за своєю глибинною суттю рушники з вишитим віночком. Такі вишивки символізують міцність сім’ї, роду, вічність природи і людської душі. Як свідчить "Велесова книга", наші предки мали "божеську Птицю":

І мати співала, тая красная птиця,

Як несла пращурам нашим огінь

Для домівок їхніх.

("Велесова книга")

Це , вірогідно , і сьогодні всіма шанований лелека. Вона давала силу, ця птиця, а також, за ще й досі існуючою легендою, приносила немовлят. Вірили , що людська душа - теж птах. Саме тому такі багаті на пташину символіку рушники рідного краю. Це і зозулі, і соловейки, і жайворонки, і півні, і голуби, і навіть такі екзотичні птахи, як пави.

З любов’ю вишиваються весільні рушники , адже вони мають поєднати долі і серця на все життя. Тому на весільних рушниках птахів вишивають попарно, дзьобиками один до одного. На «дереві життя» або на гілці калини разом зображені соловей та зозуля, бо «соловей щебече - собі пару кличе». Найчастіше в нашому селі вишивають пав. Вони розсідаються на весільних рушниках на пишних квітах. Поважні пави на весільних рушниках мають над собою вінець - Боже благословення. Можливо, саме тому наречену теж називають павою. В одній весільній поспівці чуємо:

Помаленьку їдьте , пилу не роб’їте

Щоб наша пава пилом не припала.

В іншій весільній пісеньці мова йде про павичеве пірєя , яке теж є символом шлюбу:

Лєтілі павуки з луки,

Кинулі перину на руки,

Кинулі перину синюю, Звенчалі пароньку силою.

Ой не силою, не за гроши, Полюбила панича, бо хороший.

От і стали на весільний рушник молодята. Збулось татове й мамине побажання: "Рости велика до черевика. Від черевика до чоловіка Так і продовжується рід людський. А на рушникові з'являється відповідний візерунок: з квіток-берегиньок сиплеться насіннячко, готове прорости.

Якщо пильно ви придивитесь до орнаментів , то всі вони складають нерозривну композицію триєдності. У ній закладено народження, розвиток та безперервність життя.

Наші поліські узори дивляться на нас червоними макоми та рожами, синіми волошками, рожевими мальвами, іскристими чорнобривцями, блакитними дзвониками. А чи траплялось вам бачити рушник, на якому між квітами вишиті колоски? Цей рушник нагадує „бороду", яку залишали на ниві хліборобське спасибі за урожай. З цим рушником обходили також ниву навесні, на Юрія, благаючи доброго врожаю:

На цім рушникові хліб та сіль,

роди нам, Боже, жито й пшеницю,

а не кукіль.

У такий рушник також загортали обрядові хліби-хресті, які випікали всередині посту і до початку сівби. Часто вишивали калину - дерево нашого українського роду, символ любові, щастя і невмирущості роду. Її поєднували часто в парі з квітами, дубом. Дуб символізував силу . виноград на полотні розповідав про створення нової сім'ї, достаток.

У нашій колекції є рушники із ластівками - вірними супутницями людських осель, добрими вісниками, веселими метеликами, кумедними баранцями, гордими оленями. В оселі вони створювали у свій час затишок, навіювали добрий настрій, розповідали про історію життя кожного роду чи сім'ї.

Ще й досі на Поліссі вишивають рушники чорним кольором, зрідка добавляють червону нитку. Чому? Тому що в такий спосіб передають сум, тугу за судженими, рідними своїми. А традиція прийшла з часів, коли княгиня Ольга жорстоко помстилася непокірним, що скарали Ігоря на смерть. Вдови довго оплакували свою долю і вишивали рушники чорними нитками. Такий рушник сьогодні вважають ритуальним, їх можна побачити на кладовищі.

І на завершення згадаємо, що часто ми для вишивок шукаємо в магазинах, на ярмарках „горини". Коли нас запитують, що ж то таке, то, засоромившись, попросимо просто вишивальних ниток. А в цьому слові, вірогідно, теж озивається історія нашого краю. Можливо, в слові "горина" звучить назва річки Горинь?

Отож, пишаймося своїми вишивальницями, їхніми вишиванками, бо, як стверджує "Велесова книга": "Творящу богом силу узріли в собі, бо то дано дар богів, і не потребуємо бо се напраснити".

РОЗДІЛ 2. СИМВОЛІКА В ТРАДИЦІЙНИХ ОРНАМЕТАХ ВИШИВАЛЬНИЦЬ С. ОСОВА ДУБРОВИЦЬКОГО РАЙОНУ РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2.1. Особливості орнаментів осівських вишивальниць

Вишивка – найпоширеніший вид народного декоративно-прикладного мистецтва. Дивовижне багатство художньо-емоційних вирішень української народної вишивки обумовлене тим, що вона характеризується різнотипними матеріалами, техніками виконання, орнаментом, композицією, колоритом, які мають численні відмінності . Усі ми були свідками того, як шматок полотна в умілих руках вишивальниці перетворюється на чудовий витвір мистецтва. В Україні вишивка - цінний подарунок. Вишивки, гарні візерунки передавали дітям, молодим вишивальницям, а потім навчали своїх доньок чи невісток.

Краса місцевої вишивки справді чарівна і про неї не дарма йде слава. Основна функція - оздоблення одягу і тканин для обладнання житла.

Вишивання вбрання - давня східнослов'янська традиція. Оздоблювались жіночі головні убори - намітки, очіпки, хустки, стрічки; чоловічі шапки, краватки; плечовий одяг - жіночі та чоловічі сорочки; верхній одяг - кожухи, безрукавки, свити, та ін. Серед компонентів одягу найбільше уваги

приділялося оздобленню чоловічих і жіночих сорочок, а також фартухів.

Вишивка сорочок - вельми розмаїта щодо способу вишивання, кольорів та рисунків. Найчастіше оздоблюють рукави сорочок. Трохи нижче плеча упоперек вишивається смуга орнаменту - полик, нижче якого вишивка «розкидається» дуже різноманітно (на художній смак вишивальниці), або візерунок іде поперечніми смугами, або вздовж рукава, або по всьому рукаві розкидані букети квітів, зірочок , ягідок. Крім того вишиваються плечі сорочки, пазуха, комір, горловина та чохли (манжети).

В безрукавках вишивку розташовували переважно в місцях з'єднання двох полотнищ. Це давало змогу приховати шви, а в той же час таке оздоблення надавало одягу красивої форми, підкреслювало силует.Чоловічі сорочки вишивалися скромнішими візерунками. Прикрашали здебільшого пазуху , комір та чохли.Корсетки найчастіше вишивали гладдю великими , пишними, яскравими квітами, які до того ж оздоблювались бісером. Фартухи вишивались хрестом, поміж вишивкою вставлялось мереживо.

Крім вишивання хрестом майстрині користувались технікою занизування. Ця вишивка схожа на візерункове ткацтво. Узор занизування вишивають по всій довжині полотна способом шва поперек голки, рахуючи нитки згідно з рисунком. Орнамент вишивки занизування має з виворітного боку протилежний вигляд щодо розміщення кольору нитки й полотна (з лиця тканини в орнаменті - біле полотно, а на звороті - кольорові нитки). Цим способом вишивались у нас здебільшого сорочки та рушники. Використовувались винятково червоні нитки з невеличким вкрапленням чорних, синіх чи зелених. Інколи поєднується кольорове ткання та занизування. Так весільна полотняна сорочка по всьому рукаві пишно прикрашалась тканням червоними нитками , знизу - вузькою візерунковою смужкою, а комір та пазуха оздоблювались червоними та білими нитками технікою занизування. Це створювало неповторну одностильну гаму кольорів та форми.При занизуванні та тканні узори набирають геометричного хорактеру, а от вишивка хрестом використовується для рослинних, тваринних і геометричних орнаментів.

В осівській вишивці поширені різноманітні техніки виконання. Відповідно до основних способів нанесення вишивальних стібків розрізняють двосторонню і односторонню вишивки. До двосторонніх належать техніки «перебору», «стебельний шов», «соснівка», «штапівка»,

«двостороння гладь» тощо. Поширені геометричні (ромбо-, хрестоподібні, розетко-зірчасті) мотиви, укладені в найрізноманітніші стрічкові композиції.

Іноді вони поєднюються з рослинними мотивами. Кольорова гама стримана, монохромна, головний червоний колір з додаванням чорного (сірого), синього або зеленого.

ВИСНОВКИ

Варто все-таки відзначити, що у всьому світі зростає інтерес до етнічної спадщини кожного народу. Адже без минулого, без коренів немає майбутнього в жодного народу, в жодної родини, в жодної людини. Українцям є з чим постати перед іншими націями. Не зважаючи на складне історичне минуле, наш народ не розгубив, а доніс до сьогоднішнього дня багатющі скарби духовної та матеріальної культури, які становлять інтерес не лише для самих українців, а й для інших народів. Кожен з народів світу складає своєю культурою частку складної мозаїчної картини людства. Власне порівняльне вивчення символіки традиційного народного мистецтва серед кожного народу дасть нам всім змогу відновити втрачені фрагменти із космічних знань, що були дані на початку історії людства.

Вишивка сьогодні живе повнокровним життям; прикрашає сучасний одяг, надає йому своєрідності і неповторності. До невичерпних джерел традицій українського вбрання постійно звертаються і черпають в них наснагу сучасні майстри. Вони вивчають історію народного вбрання, засоби його декоративного оздоблення і крою, створюють сучасні моделі одягу, в яких виявляється індивідуальний, далекий від стандартизації смак, і кожна деталь несе тепло рук майстрів.

Досліджуючи символіку орнаментів осівської вишивки виявлено, що принципи орнаментації однакові для рушників та інших виробів декоративно-ужиткового мистецтва. Древні слов'яни вірили, злі сили можуть напасти на людину у будь-який час, завжди і звідусіль.

В українській хаті роль оберега від злих сил відігравав рушник. Він входить до охоронної системи житла. Необхідно звернути увагу на те, що і в архітектурі, і в одязі послідовно проводиться один і той же принцип розташування заклинального орнаменту - орнаментувались всі отвори через які всілякі злидні могли проникнути до людини і заподіяти ій шкоду. На одязі охоронними узорами покривались; комір, обшлаги сорочки, розрізи, поділ . Сама тканина вважалась непроникною для духів зла, бо в її виготовленні приймали участь предмети щедро вкриті охоронною символікою (тріпало, вальки, прядка, ткацький верстат). Важливо було захистити ті місця, де закінчувалась зачарована тканина одягу і починалось людське тіло.

Впродовж віків рушникам надавалось важливе образно-символічне значення. Ще сто років тому досліджуючи вишивку, В. Стасов відзначав: "У народів древнього світу орнамент ніколи не містив у собі жодної зайвої лінії, кожна рисочка мала тут своє певне значення... Це складна мова, послідовна мелодія, що має свою основну причину і призначена не лише для очей, а й для розуму і почуттів". Дійсно, усі образи народного мистецтва пройняті глибоким змістом, і сьогодні важко з'ясувати початкову семантику сюжетів, бо з плином часу все забулось і переплуталось. Цілісні композиції були розділені на частини, з'явились поєднання компонентів з різних сюжетів, функції давніх образів втратили своє первинне значення, набуваючи нового змісту. Повністю прочитати і розшифрувати орнаменти сьогодні неможливо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1.Бебешко Л. Класифікація і призначення українських рушників. - К.: /"Наша школа" . С. 25-29, 2001.

2.Кара-Васільєва Т. Українська вишивка. Альбом. – Київ. Мистецтво, 1993.

3.Макарчик С.А. Етнографія України.- Львів.6 Видавництво “Світ”, 1994.

4.Братко-Кутинський О. Феномен України - Київ 1996.

5.Українська минувшина. Ілюстративний етнографічний довідник. – Київ.: Либідь, 1993.

6.Воропай О. Звичаї нашого народу. - Мюнхен, 1958.

7.Гасюк О. О., Степан М. Г. Художнє вишивання. - Київ, 1986.

8.Дмитренко М. Українські символи. - Київ, 1994.

9.Кара-Васильєва Т. В. Літургійне шитво України ХУІІ-ХУІІІ ст. - Львів, 1996.

10.Кара-Васильєва Т. В. Український рушник. - Київ 1996

11.Кара-Васильєва Т. В., Заволокіна А.О. Українська народна вишивка. - Київ 1996

12.П.Рыбаков Б.А. Язычество древней Руси, Москва 1987

13.Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні. - Київ, 1994.

14.Похлебкин В.В. Словарь международной символики и эмблематики. - Москва 1995.

15.Сорокина Л.М. Учись вышивать. - Київ 1984.

16.Українське народне мистецтво. Ред. Лобановський Б. Б. - Київ 1960.

17.Антонович С.А., Захарчук-Чугай Р.В., Станкевич М.Є. «Декоративно-прикладне мистецтво» – Львів: Світ, 1999.

18.Гсаюк Єф.О. Художнє вишивання. Альбом. – Київ: Вища школа, 1984.

19.Гурчала Ірина. Народне мистецтва Західних областей України. Київ.: 1966.

20.Захарчук-Чугай Р.В. Українська народна вишивка Західних областей УРСР. Київ.: Наукова думка, 1988.
скачати