ЗМІСТ

ВСТУП

2. Поняття малої соціальної групи, її структура та особливості функціонування

• 
  взаємини, взаємовпливи її членів, без чого група не існує;
  
• 
  визначеність ролей, які виконують окремі індивіди;
  
• 
  відокремлення лідерів, що впливають на інших;
  
• 
  спільність цілей, діяльності й організації;
  
• 
  наявність у членів групи почуття "ми", єдності групи;
  
• 
  згуртованість (ступінь якої залежить, з одного боку, від сили взаємного притягання між її членами, а з іншого боку – від інтересу, викликаного діяльністю в групі).
  

• 
  по-перше, структуру й організацію ("силове" вимір ефективності групи);
  
• 
  по-друге, систему норм, що регулюють поведінку членів групи, їхнє відношення друг до друга й до інших груп й їхніх членів (оцінний вимір того, що підтримується, захищається, заохочується й затверджується в групі й що трактується як відхилення).
  

• 
  число комунікативних актів;
  
• 
  частоту й тривалість взаємодії індивідів у групі.
  

• 
  збори людей, включених у послідовно координовану діяльність, свідомо або несвідомо підлеглу загальної мети, досягнення якої приносить учасникам задоволення;
  
• 
  мініатюрна соціальна система, за допомогою дослідження якої можна прийти до розуміння соціальної будови в цілому;
  
• 
  життєвий простір особистості
  

• 
  первинні (у них відбуваються безпосередні контакти);
  
• 
  вторинні (члени групи не зв'язані інтимністю відносин);
  
• 
  офіційні (породженою офіційною структурою громадської організації);
  
• 
  неофіційні (групи спілкування).
  

• 
  число членів у групі (що дозволяє виділяти великі і малі групи);
  
• 
  ступінь підпорядкованості особистості;
  
• 
  тип контролю за груповою діяльністю;
  
• 
  характер розподілу соціальних ролей у групі;
  
• 
  характер комунікацій у групі і т д.
  

• 
  випадкові (маси, громадськість);
  
• 
  природні (родина);
  
• 
  групи, що ґрунтуються на психологічній подобі (класи, партії, секти й т.п.);
  
• 
  групи, що ґрунтуються на спільності інтересів (держави, торговельні союзи).
  

• 
  природні й штучні (створені із природних потреб і по "розрахунку");
  
• 
  формальні і неформальні (головне розходження яких - в організації влади й типі керівництва);
  
• 
  організовані й неорганізовані.
  

• 
  малі соціально-економічні групи людей, особисто взаємодіючих у сфері праці, малі трудові колективи;
  
• 
  малі соціально-політичні групи людей, які представляють в даній організації інтереси певних соціополітичних інститутів, які функціонують у рамках усього суспільства;
  
• 
  аматорські (самодіяльні) малі групи, що існують переважно в сфері дозвілля;
  
• 
  малі вікові групи, створені на основі відомого збігу умов життя, потреб, звичок, інтересів і т.п.;
  
• 
  групи, засновані на приналежності до певного полу (жіночі, чоловічі);
  
• 
  територіально-побутові групи людей, об'єднаних за місцем проживання й спільному використанню навколишнього їхнього матеріально-технічного середовища.
  

• 
  група, на яку даний індивід орієнтується у своїх діях;
  
• 
  група, що служить зразком, еталоном або критерієм для оцінки особистого поводження;
  
• 
  група, у яку індивід прагне вступити, стати її членом;
  
• 
  група, чиї погляди й цінності служать своєрідними еталонами для індивіда, що не є безпосереднім її членом.
  

• 
  по-перше,долучає її до соціальних, моральних, естетичних та інших цінностей (названа функція виконується групою тому, що вона є відкритою соціальною системою і свої цілі, завдання, систему зв'язків черпає із суспільства);
  
• 
  по-друге,вплив групи на особистість позначається у виховній і коригувальній функції (хоча сама людина творить і формує себе та своє оточення, однак при всьому цьому група є тією могутньою силою, яка у своєму арсеналі містить такі засоби впливу, котрих немає в особистості: групова думка, переконання, роз'яснення, критика, змагання та ін.).
  

• 
  потреба в допомозі;
  
• 
  потреба в захисті;
  
• 
  потреба в інформації;
  
• 
  потреба в тісному спілкуванні та симпатії.
  

2. Поняття керівництва та лідерства

3. Типи лідерів у малих соціальних групах

• 
  лiдер утримує владу i несе вiдповiдальнiсть ;
  
• 
  лiдер дає членам групи вичерпнi вказівки;
  
• 
  спiлкування у групi йде головним чином "згори вниз".
  

• 
  лiдер подiляє досить багато влади з групою, проводячи полiтику групового обговорення та прийняття рiшень;
  
• 
  члени групи через участь у прийняттi рiшень подiляють як завдання, так i вiдповiдальнiсть;
  
• 
  активне спiлкування у групi iде як згори вниз, так i навпаки.
  

• 
  лiдер дозволяє членам групи робити що завгодно: вiн фактично зрiкається влади у групi;
  
• 
  члени групи самi роблять те, що вважають за потрiбне;
  
• 
  спiлкування йде в основному "у горизонтальнiй площинi": мiж рiвними членами групи.
  

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ