ЗМІСТ
ЗМІСТ 2
Вступ 3
Розділ 1. Теоретичні засади дослідження порядку укладення, зміни та розірвання цивільно-правового договору 6
1.1. Значення та функції договору в цивільному праві 6
1.2. Види та зміст договорів в цивільному праві 9
Розділ 2. Характеристика особливостей порядку укладення цивільно-правового договору 17
2.1. Поняття, форма та момент укладення договору 17
2.2. Стадії укладення договору 22
2.3. Особливості укладення договору на біржах, аукціонах, конкурсах 24
Розділ 3. Характеристика особливостей порядку зміни і розірвання цивільно-правового договору 27
3.1. Підстави для зміни або розірвання договору 27
3.2. Зміна або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин 28
3.3. Правові наслідки зміни або розірвання договору 31
Висновки 35
Література 37
Вступ
Актуальність теми дослідження. Договір може розглядатися як багатозначне явище: як підстава виникнення правовідношення; як саме правовідношення, що виникло з цієї підстави; і, нарешті, як форма, яку відповідне правовідношення приймає.
При цьому найбільш важливим значенням терміна "договір" є якраз розуміння його як підстави виникнення правовідношення (цивільних прав і обов'язків). Саме такий підхід дозволяє визначити сутність, значення і характерні риси договору. Тому, найбільш вдалим здається визначення договору як домовленості двох або кількох суб'єктів цивільного, спрямованої на встановлення, зміну, припинення тощо цивільних правовідносин.
Звідси слідує, що характерними рисами договору як юридичного факту є те, що в ньому виражається взаємна, співпадаюча воля сторін, а також те, що він є узгодженими діями суб'єктів, спрямованими на досягнення певних цивільно-правових наслідків: встановлення, зміну, припинення цивільних правовідносин.
За своєю правовою природою будь-який цивільно-правовий договір є правочином. Категорії "правочин" і "договір" співвідносяться між собою як загальне і окреме: кожний договір є правочином, але не кожний правочин є договором. Договорами є лише дво- чи багатосторонні правочини, тоді як правочином можуть бути також і дії однієї особи, спрямовані на встановлення, зміну, припинення тощо цивільних прав і обов'язків (односторонні правочини). Отже, на договори поширюються загальні положення щодо правочинів, встановлені главою 16 ЦК.
Слід зазначити, що поняття "договір" використовується також в інших галузях законодавства (наприклад, трудовий договір, адміністративний договір тощо). Проте, там договір виступає як категорія відповідної галузі права з відповідними особливостями визначення та правового регулювання. До деяких з таких договірних відносин цивільно-правові норми можуть застосовуватися за умови, що це прямо передбачено законодавством.
Договір служить ідеальною формою активності учасників господарського обороту, він є найбільш оперативним і гнучким засобом зв'язку між виробництвом і споживанням, вивчення потреб і негайного реагування на них з боку виробництва. У силу цього саме договірно-правова форма здатна забезпечити необхідний баланс між попитом та пропозицією, наситити ринок тими товарами, які потребує споживач.
Договірні відносини виникають на певній економічній основі, отже, вони тісно зв'язані з відносинами власності. У відношенні свого майна власник вправі здійснювати будь-які дії, які не суперечать закону. У числі дій, за допомогою яких власники розпоряджаються своїм майном, найбільше значення мають договори.
Розвиток торгівлі, збут промислової і сільськогосподарської продукції, постачання підприємствам і іншим господарюючим суб'єктам необхідної сировини, матеріалів й устаткування, надання фізичним і юридичним особам різноманітних послуг у сфері обслуговування – у всьому цьому розмаїтті господарського життя договір служить найважливішим засобом задоволення матеріальних і культурних потреб суб'єктів господарського права. Договір також є найважливішим регулятором фактичної поведінки, оскільки ним безпосередньо визначаються взаємні права та обов'язки сторін у цих зобов'язальних правовідносинах. Договір є і найважливішим засобом, що дисциплінує господарський обіг, оскільки покладає відповідальність на сторони, які не виконують права й обов'язки, передбачені договором.
Таким чином, викладе вище зумовлює актуальність дослідження теми курсової роботи.
Об'єктом дослідження курсової роботи є законодавство України, зокрема та його частина, яка регламентує цивільно-правові і зобов'язальні відносини.
Предмет дослідження – порядок укладення, зміни та розірвання цивільно-правових договорів.
Метою курсової роботи є дослідження порядку укладення, зміни та розірвання цивільно-правових договорів.
Мета роботи передбачає виконання таких завдань:
визначити теоретичні засади дослідження порядку укладення, зміни та розірвання цивільного договору;
дослідити особливості укладення цивільно-правового договору;
визначити особливості зміни і розірвання цивільно-правового договору.
Теоретичну базу дослідження склали праці відомих українських вчених-цивілістів: Луця В.В., Дзери І.О., Харитонова Є.О., Калітенка О.М. та ін., а також роботи зарубіжних (насамперед, російських) авторів: Брауде І.Л., Йоффе О.С., Брагінського М.І. та ін.
Методологічну основу курсової роботи складають діалектико-матеріалістичний, формально-логічний, системно-структурний, порівняльний та інші методи наукового пізнання.
Практичне значення. Результати роботи можуть бути використані у підготовці до семінарських та практичних занять, а також для розробки матеріалів конференцій, спецкурсів.
Структура роботи. Курсове дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел.
1 2 3 4 5 6 7 8