Роль держави у виставковій діяльності

Ім'я файлу: Роль держави у виставковій діяльності.docx
Розширення: docx
Розмір: 21кб.
Дата: 10.04.2023
скачати

Роль держави у виставковій діяльності
Виставкова діяльність відноситься до числа важливих факторів, що стимулюють розвиток усіх галузей вітчизняної економіки, тому вона закономірно стає об’єктом державної уваги й контролю.
На національному рівні такий фактор, як діяльність держави, може відігравати дуже важливу роль. Держава в рамках своєї політики може сприяти розвитку ринку різними способами. Державна політика забезпечує суспільно- політичну значимість галузі, а на рівні окремого виставкового заходу характеризує масштаб виставки та її вагомість.
В усьому світі система державної підтримки виставкової діяльності є

одним із пріоритетів державної політики. Як правило, реалізується така політика, в тому числі і в Україні у декількох напрямах:

 підтримка окремих виставок у країні та за її межами;
 кадрова та освітня підтримка виставкової діяльності;
 пропаганда виставкової діяльності, як інструмента розвитку

внутрішнього ринку та розширення експорту.

Беручи до уваги проблеми становлення та розвитку виставкового бізнесу

в Україні, про які йшлося вище, доцільно буде виділити основні напрямки на які уряд має спрямувати зусилля, як на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях, а саме:

 підтримка виставкового бізнесу як галузі економіки;

 вдосконалення нормативно-правової бази виставкової діяльності;

 забезпечення добросовісної конкуренції на ринку виставкових

послуг (моніторинг - виставкової діяльності, контроль дотримання рекламного законодавства і законодавства про недопущення недобросовісної конкуренції, заохочення проведення незалежного аудиту виставкової статистики);

 підтримка вітчизняних виробників виставкових послуг;

 спрощення механізму участі іноземних компаній у виставках в країні, у тому числі митних процедур тимчасового ввезення виставкових експонатів;

 розробка механізму підвищення ефективності виставкової діяльності шляхом впровадження спеціального режиму торгівлі;

 пропаганда за кордоном виставкової діяльності в країні;

 розробка механізму державної підтримки, а також підтримка національних товаровиробників;

 розвиток виставкової інфраструктури, у тому числі створення виставкових центрів міжнародного рівня;

 максимальне використання виставкової діяльності як засобу розвитку ділового туризму.
На відміну від іноземних країн, таких як США, Німеччина, Італія, Іспанія, Єгипет, в Україні немає законодавчого акту, який би регламентував основні аспекти виставкової діяльності. Зроблено лише перші кроки для створення правової бази. Для регулювання питань, пов’язаних з організацією й проведенням виставкових заходів на території України, а також участю українських організацій у виставках за кордоном, Урядом у 2007 р. була розроблена й схвалена Концепція розвитку виставкової діяльності в Україні (далі – Концепція), затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 р. No 1065.
Метою Концепції є забезпечення ефективного розвитку виставкової діяльності, регулювання відносин її суб’єктів, визначення пріоритетів удосконалення такої діяльності. Відповідно до Концепції, основними завданнями у сфері ВД є:

 визначення пріоритетів з урахуванням галузевих і географічних чинників;

 посилення державної підтримки та сприяння організації експозицій продукції пріоритетних галузей національної економіки на міжнародних виставках;

 створення сприятливих умов для виходу вітчизняних товаровиробників на зовнішній ринок;

 сприяння науково-технічному і технологічному оновленню вітчизняного виробництва;

 залучення інвестицій і кредитів для розвитку національної економіки;

 створення умов для активної участі вітчизняних та іноземних компаній і організацій у виставках в Україні;

 забезпечення прозорості виставкової діяльності, захисту від проявів недобросовісної конкуренції та створення рівних умов для суб’єктів виставкової діяльності.

Однак дотепер бракує законодавчих та нормативних документів, що містили б визначення таких основних понять, як: «виставкова діяльність», «виставкова діяльність» або «діяльність з організації виставок»; «виставкові послуги» або «послуги з організації виставок»; «виставкові заходи» тощо.
Проте багато питань залишаються організаційно та законодавчо неврегульованими. На сьогодні митне законодавство України не відповідає міжнародній конвенції, що забезпечує спрощений порядок тимчасового завезення виставкових вантажів; немає нормативних документів щодо стандартизації та сертифікації якості послуг з організації виставкових заходів тощо.
Закон «Про виставкову діяльність в Україні» передбачає такі завдання:

1) поєднати зусилля усіх суб’єктів виставкової справи в Україні: законодавчої та виконавчої влади всіх рівнів, Української та регіональних торгово-промислових палат, фахових та галузевих об’єднань підприємців та промисловців, окремих підприємств та засобів масової інформації у справі економічної розбудови України та зміцнення позицій України на політичній арені світу;

2) використовувати виставкові заходи з метою:

 збору та обробки інформації для використання її при розробці власної внутрішньої та зовнішньої економічної політики;

 просування на світовому ринку товарів та послуг вітчизняного виробника;

 залучення в Україну, для забезпечення власного економічного розвитку, новітніх технологій, обладнання тощо з інших країн, якщо ці товари не виробляються в Україні;

3) чітко визначити головні напрями і пріоритети розвитку, критерії взаємовідносин між усіма суб’єктами ВД;

4) забезпечити дієвий контроль за використанням коштів Державного та місцевих бюджетів, які спрямовуються на підтримку виставкових заходів.

Законопроектом також передбачено створення нових державних спеціалізованих структур, які регулюють та координують сферу ВД. Зокрема, у законопроекті зазначено, що керівництво виставковою діяльністю в Україні здійснюється Національною радою України з виставкової діяльності, яка підпорядковується Верховній Раді України. Передбачено також створення Виставкової палати України, яка входить до складу Торгово-промислової палати України в якості окремого самостійного підрозділу і діє на підставі Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні». До її обов’язків входить розробка проектів законодавчих та підзаконних актів з виставкової діяльності, нормативних документів, здійснення контролю за діяльністю вітчизняних та зарубіжних виставкових підприємств в Україні та ін. Проектом закону передбачено створення Національного експертно-аналітичного центру, який забезпечує роботу експертних груп і аналітичну обробку отриманої з виставкового заходу інформації, а також центру з інформаційно- маркетингового забезпечення виставкової діяльності.

Відсутність законодавчого регулювання на ринку виставкових послуг в певній мірі гальмує розвиток галузі в цілому, що негативно позначається на економічні ситуації в країні в ому числі. На нашу думку необхідно виділити основні форми державної підтримки виставкової діяльності.

Відповідно, організаційна підтримка з боку держави може здійснюватися під час підготовки та проведення пріоритетних з точки зору української економіки виставкових заходів на території України, а також при організації участі українських організацій у виставкових заходах за кордоном, які мають важливе значення для торговельно – політичних та економічних інтересів України.

Фінансова підтримка може мати пряму форму, тобто безпосереднє фінансування виставкових заходів з державного та місцевих бюджетів, а також непряму – через підтримку розвитку матеріально-технічної бази виставкової діяльності, залучення інвестицій, у тому числі іноземних.

Основним завданням інформаційної підтримки є створення інтегрованої інформаційної системи забезпечення ВД в Україні, яка дасть змогу організувати інформаційне забезпечення вітчизняних товаровиробників – потенційних учасників виставкових заходів – з широкого спектра питань, які представляють економічний інтерес, з використанням Інтернету і засобів масової інформації.

Таким чином виділимо основні завдання політики держави у сфері виставкової діяльності, які полягають у наступному:

 максимальному використанні виставкової діяльності для просування вітчизняних товарів і послуг на іноземні ринки збуту, для підтримання позитивного міжнародного іміджу країни, а також розвитку внутрішнього ринку, залучення інвестицій і технологій;

 регулювання правових взаємовідносин, що виникають між суб’єктами у процесі виставкової діяльності в Україні, розвитку правових засад

здійснення виставкової діяльності, державних стандартів у цій сфері;

 залучення представництв України з торговельно-економічних питань та посольств України за кордоном до організації виставкових заходів за кордоном, а також до запрошення іноземних учасників на міжнародні виставки,

що проводяться в середині країни;

 використанні державних засобів масової інформації для пропаганди виставкової діяльності як інструмента розвитку внутрішнього ринку та розширення експорту;

 кадровій та освітній підтримці виставкової діяльності.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас