МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ
Кафедра економічної теорії, обліку та оподаткування
КУРСОВА РОБОТА
З дисципліни «Зовнішньоекономічна діяльність підприємств»
На тему «Укладання зовнішньоекономічного контракту з експорту соняшникової олії»
Виконав:
Студент групи зМО-51
Богатов Олексій Володимирович
Перевірив:
к.е.н.доц. Головаш Богдан Едуардович
Київ 2022
ПЛАН
ВСТУП……………………………………………………….………………………3
РОЗДІЛ 1. МАРКЕТИНГОВИЙ АНАЛІЗ РИНКУ…………………………….4
Дослідження світового ринку олії…………………………………….……..4
Аналіз українського ринку олії ……………………………………...…..…11
Пріоритетні напрями українсько-індійського співробітництва ………....16
РОЗДІЛ 2. ПЕРЕЛІК ДОКУМЕНТІВ НЕОБХІДНИХ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ МИТНОГО ОФОРМЛЕННЯ ЕКСПОРТУ……………………………………22
РОЗДІЛ 3. ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИЙ КОНТРАКТ
КОНТРАКТ КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ ТОВАРУ…………………………………25
РОЗДІЛ 4.ОЦІНКА ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ УГОДИ…………40
Висновки………………………………………………………………………..41
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………….42
ДОДАТКИ………………………………………………………………………… 43
ВСТУП
Олійні культури мають велике народногосподарське значення. З насіння їх добувають рослинну олію, яку використовують у харчовій, лакофарбовій, текстильній, шкіряній промисловості, і електротехніці, медицині тощо. Побічний продукт - макуха - є цінним концентрованим кормом для тварин.
На Україні з олійних культур вирощують соняшник, льон-кудряш, озимий і ярий ріпак, гірчицю, рижій, рицину і мак олійний, арахіс та ін.
Окрему групу складають ефіроолійні культури (коріандр, кмин, аніс, шалфей, м’ята ефірна), олія яких широко застосовується у фармацевтичній, парфумерній і харчовій промисловості.
За своєю природою рослинна олія є складним ефіром триатомного спирту гліцерину і різних жирних кислот. Жирні кислоти розрізняють за наявністю подвійних і потрійних зв’язків, які визначають ступінь їх насиченості. За ступенем насиченості визначають якості окремих форм олії та її використання.
У високоякісних харчовій і технічній олії має бути мінімальна кількість вільних жирних кислот. Вміст їх визначається кислотним числом, тобто кількістю міліграмів їдкого калію (КОН), потрібного для нейтралізації вільних жирних кислот в 1 г олії.
РОЗДІЛ 1. МАРКЕТИНГОВИЙ АНАЛІЗ РИНКУ
Дослідження світового ринку олії
Глобальний ринок рослинних олій, за відомостями https://lindeal.com, останніми літами вирізняється позитивною динамікою: до 2025 року його обсяги зростуть до 262,9 млн тонн, з яких 31 млн тонн припаде на ріпакову олію. Тенденція ґрунтується на масовому переході світових споживачів з тваринних жирів на рослинні, менш шкідливі для здоров'я. Лідером у споживанні є азіатські країни, головним чином, Китай та Індія. Зростання попиту на рослинні олії пояснюється й особливостями національних кухонь, використанням продукту для виробництва органічної косметики.
На останній звітний період (поки не зібрано нового врожаю) глобальна картина з виробництва рослинних олій виглядає наступним чином (у млн тонн):
Пальмова: 72,9.
Соєва: 59,4.
Ріпакова: 29,1.
Соняшникова: 19,1.
Пальмоядрова: 8,4.
Арахісове: 6,4.
Бавовняна: 4,8.
Кокосова: 3,4.
Оливкова: 2,9.
Загалом же за сезон 2020/2021 у світі було вироблено 206,5 млн т рослинної олії.
Рис.1 Світове виробництво рослинної олії (джерело АПК Інформ)
Якщо наведене зведення щодо глобального виробництва продукту представити у відсотках, ми отримаємо таку картину:
Пальмова: 35,3 %.
Соєва: 28,8 %.
Рапсова: 14,1 %.
Соняшникова: 9,2 %.
Пальмоядрова: 4,2 %.
Арахісова: 3,1 %.
Бавовняна: 2,3 %.
Кокосова: 1,7 %.
Оливкова: 1,4 %.
Таким чином, за даними USDA, переважна (87,4 %) частка виготовлення рослинних олій припадає на пальмовий, соєвий, ріпаковий і соняшниковий різновид. Решта 12,6 % - це пальмоядрова, арахісова, кокосова, оливкова олія.
Топ країн із виробництва та експорту соняшнику
За останніми даними, щорічно у світі виробляється 47 347 175 тонн соняшникових продуктів. Безумовними лідерами в цьому секторі виступають країни-експортери соняшнику Росія та Україна, на частку яких припадає 50 % світового обсягу соняшникового насіння.
У топі лідерів такі найбільші країни-виробники соняшнику (у тоннах):
Україна - 13 626 890.
Росія - 11 010 197.
Аргентина - 3 000 367.
Китай - 2 587 422.
Румунія - 2 032 340.
Болгарія - 1 873 677.
Туреччина - 1 670 716.
Угорщина - 1 534 959.
США - 1 204 170.
Франція - 1 189 832.
Топ країн із виробництва та експорту соняшникової олії
Щорічно на нашій планеті виробляється 15 848 036 тонн соняшникової олії. Найбільшим постачальником і експортером продукту є Україна. Її найближчий конкурент - сусідня Росія. Разом ці країни забезпечують світ 50 % соняшникової олії.
Загальна глобальна картина з найбільшими виробниками рослинної олії у світі (у тоннах):
Україна - 4 400 324.
Росія - 4 063 080.
Аргентина - 931 700.
Туреччина - 721 882.
Франція - 632 900.
Угорщина - 566 100.
Іспанія - 503 500.
Румунія - 454 576.
Болгарія - 318 300.
Китай - 299 848.
Найбільшими експортерами соняшникової олії у світі є (у доларах):
Україна (53 %) - 4,7 млрд.
Росія (20 %) - 1,81 млрд.
Нідерланди (5,48 %) - 484 млн.
Болгарія (4,26 %) - 377 млн.
Аргентина (2,6 %) - 229 млн.
Угорщина (2,41 %) - 213 млн.
Франція (1,39 %) - 123 млн.
Румунія (1,31 %) - 115 млн.
Молдова (1,02 %) - 91 млн.
Туреччина (1,01 %) - 90 млн.
Таким чином, згідно зі звітністю 75 держав світу, експорт соняшникової (сафлорової сирої) олії в загальній сумі становить $8,84 млрд.
Найзначнішу частку в загальнодержавному експорті вивезення за кордон соняшникової олії становить у таких країнах:
Україна: з 49 млрд доларів - $4,7 млрд (9,55 %).
Молдова: з 2,46 млрд доларів - $90 млн (3,68 %).
Болгарія: з 31 млрд доларів - $377 млн (1,18 %).
Болівія: із 7 млрд доларів - $59 млн (0,8 %).
Росія: з 337 млрд доларів - $1,81 млрд (0,5 %).
Аргентина: з 54 млрд доларів - $229 млн (0,4 %).
Сербія: з 19,5 млрд доларів - $73 млн (0,3 %).
Найпопулярнішими напрямками експорту соняшникової олії є такі (у відсотках від загального обсягу):
з України до Індії - 16,2 %;
з України до Китаю - 10,6 %;
з Росії до Китаю - 6,1 %;
з України до Нідерландів - 5,69 %;
з України до Іспанії - 3,82 %;
з Росії до Індії - 3,77 %
з України до Іраку - 3,66 %;
з Нідерландів до Німеччини - 3,1 %.
Головними імпортерами соняшникової олії залишаються Індія, Китай, Туреччина, Нідерланди, Іспанія, Італія, Німеччина, Бельгія, Франція, Велика Британія, Південно-Африканська республіка, Польща, Сполучені Штати Америки.
Топ країн із виробництва та експорту соєвої олії
Згідно з останніми звітними даними (2021), світовий експорт соєвої олії дещо зменшився навесні: з 950 000 до 910 000 т - причиною стало скорочення вивезення продукції з держав Південної Америки - основних експортерів. При цьому загальний річний експорт продукції збільшився до 5,9 млн т - на 10,3 % більше, ніж в аналогічний період 2020 року (5,3 млн т).
Топ країн-експортерів і виробників соєвої олії, за даними експертів Oil World, виглядає таким чином:
Китай - 15,95 млн тонн.
США - 11,9 млн тонн.
Бразилія - 9 млн тонн.
Аргентина - 7,9 млн тонн.
Ключовими покупцями (імпортерами) цього продукту виступають Індія, Іран, Ірак, Бангладеш, Єгипет.
Топ країн з виробництва та експорту пальмової олії
Світовий ринок пальмової олії не вирізняється великою різноманітністю - водночас головними виробниками та експортерами є дві держави: Індонезія і Малайзія. На їхню частку припадає 80 % виробленого у світі продукту (у мегатоннах):
Індонезія - 44 500.
Малайзія - 18 700.
Таїланд - 3120.
Колумбія - 1615.
Нігерія - 1400.
Гватемала - 880.
Гондурас - 600.
Папуа-Нова Гвінея - 565.
Еквадор - 564.
Бразилія - 550.
Кот-д'Івуар - 515.
Картина з найбільшими глобальними експортерами пальмової олії не надто відрізняється від рейтингу основних виробників продукту (у мегатоннах):
Індонезія - 28 000.
Малайзія - 16 220.
Гватемала - 810.
Колумбія - 685.
Папуа-Нова Гвінея - 584.
Таїланд - 550.
Гондурас - 425.
Коста-Ріка - 230.
Кот-д'Івуар - 230.
Еквадор - 215.
На частку інших виробників сумарно припадає 300 мегатонн експорту пальмової олії.
Топ країн з виробництва та експорту ріпакової олії
За обсягами виробництва ріпакова олія перебуває на третьому місці, поступаючись лише пальмовій і соєвій. Згідно зі статистикою 2020/2021, на її частку припадає 14,1 % глобального ринку (29,1 млн тонн).
Найбільші виробники ріпакової олії 2020/2021, за даними USDA (у млн тонн):
Європейський Союз (32,1 %) - 9,3.
Китай (21,5 %) - 6,2.
Канада (15,6 %) - 4,5.
Індія (9,8 %) - 2,9.
Японія (3,4 %) - 1.
Загалом у світі було вироблено 29,1 млн тонн олії ріпаку, з них на частку інших держав припало 5,1 млн т продукту.
За світовим споживанням продукту складається така картина (у млн тонн):
Євросоюз - 9.
Китай - 8,2.
Індія - 2,7.
США - 2,5.
Японія - 1.
Канада - 1.
Мексика - 0,7.
Велика Британія - 0,6.
Пакистан - 0,5.
Норвегія - 0,5.
Решта держав планети сумарно спожили 1,4 млн тонн продукту, тоді як загальносвітовий показник споживання ріпакової олії склав 28,3 млн т.
Топ країн-експортерів ріпакової олії у вартісному вираженні (у млн доларів) виглядає так:
Канада (36,1 %) - 2819,4.
Німеччина (13,3 %) - 1038,9.
Бельгія (5,4 %) - 423,8.
Франція (4,8 %) - 373,5.
Об'єднані Арабські Емірати (4,4 %) - 347,1.
Нідерланди (3,8 %) - 300,2.
Чехія (3,3 %) - 255,6.
Білорусь (3,1 %) - 243,9.
Австралія (2,3 %) - 177,5.
На решту країн світу припадає 16 % експорту на суму 1253,6 млн доларів. Загальносвітовий експорт олії з ріпаку оцінюється (за даними ITC Trade Map), у 7818,1 млн доларів.
Головними імпортерами продукту в 2020/2021 стали (у млн доларів):
Китай - 1640,9.
США - 1585,4.
Нідерланди - 845,8.
Норвегія - 502,3.
Бельгія - 442,3.
Німеччина - 282,4.
Швеція - 189,2.
Польща - 185,3.
Мексика - 152,1.
Велика Британія - 147,6.
Росія - 1640,6.
Інші країни планети придбали ріпакову олію на суму в $1640,6 млн, тоді як світовий імпорт продукту оцінюють у 7717,7 млн доларів.
Виробники та експортери інших видів олій
Розглянемо також світову ситуацію з іншими типами рослинної олії:
Кокосова. Найбільшим покупцем виступають Сполучені Штати: на країну припадає 20 % усіх поставок (1,2 млрд доларів). На другому місці Китай, який бере на себе 13 % світового імпорту. Головним постачальником-експортером продукту виступає Індонезія - державі вдається контролювати до 45 % ринку.
Оливкова. Головними світовими покупцями виступають Італія і США. Перша країна закуповує продукт на 2 млрд (25 % імпорту) доларів, друга - на 1 млрд (15 % імпорту) доларів. Одночасно Італія називається одним з основних експортерів цього продукту, вивозячи його за кордон на суму в $1,6 млрд. На першому місці з експорту оливкового продукту перебуває Іспанія (3 млрд доларів), на третьому - Туніс (1 млрд доларів).
Менш розвинені закупівлі пальмоядрової, арахісової та бавовняної олії, проте вони теж займають свою частку в глобальному експорті та імпорті.
Рис. 2 Світові прогнози щодо ринку рослинної олії (джерело АПК Інформ)
Посушлива погода, невизначена ситуація в Україні призводять до загального погіршення прогнозів на поточний рік:
Очікується, що глобальне виробництво олійних культур зменшиться через зниження виробництва сої (на 2 %) у Бразилії, Уругваї, Аргентині та Парагваї та зменшення експорту соняшнику (на 1 %) з України, Китаю, Бразилії. Однак цей негативний момент компенсує зростання обсягів вивезення сої зі Сполучених Штатів та ріпаку з Австралії.
Світові кінцеві запаси олійних залишаються, загалом, незмінними: зниження показників США, КНР, країн Південної Америки компенсується збільшенням сховищ соняшнику в РФ та Україні й ріпаку в Канаді та Австралії.
Світове виробництво рослинної олії знижується за рахунок зменшення експорту соняшникової олії з Росії та України до Китаю, Індії та держав Європейського союзу. Негативне явище компенсується зростанням поставок соєвої олії з Аргентини, США та Бразилії.
Глобальний випуск білкового шроту і продуктів його переробки скорочуватиметься весь 2022 рік (на 2 %). Причина в скороченні квот і обсягів вивезення соняшникової сировини з України та ріпакової з Парагваю і Бразилії.
Що ж стосується довгострокових прогнозів щодо ніші рослинних олій, можна дійти таких висновків:
До 2025 року вартість пальмової олії сягне 800 доларів за тонну, а ціна соєвої зросте до 1 тис. доларів за тонну.
Як свідчить ОЕСР, загальносвітове виробництво рослинних олій зросте до 260 млн тонн.
Оборот глобальної торгівлі рослинними оліями складе 92 млн тонн.
При складанні прогнозів враховувалися дані Світового Банку, ФАО ООН, Міжнародного незалежного інституту аграрної політики та ОЕСР, Мінсільгоспу.
Соя та соєва олія
Через зниження темпів виробництва сої в Латинській Америці та невизначеність з експортом соняшникової продукції з Чорноморського регіону ціни на соєві боби взимку-навесні 2022 року різко зросли. Це сприяє тому, що продавці намагаються реалізувати продукт "тут і зараз", а не притримувати запаси до нового врожаю. Водночас покупці не прагнуть до короткострокових покупок, особливо, якщо ресурси дозволяють відкласти придбання до кінця 2022 року.
США, один з найбільших постачальників сої, нарощує темпи продажів бобів нового врожаю, особливо за китайським напрямком. Сама КНР планує збільшити продажі своїх запасів сої, але експерти знаходять, що "уповільнення темпів імпорту китайської сої з Бразилії є майже неминучим".
У довгостроковій перспективі очікується краще співвідношення попиту та пропозиції, ніж у контексті короткострокових контрактів. Однак конфлікт в Україні, зміна планів США щодо посівів дають укупі простір для значної волатильності (зміни цін, обсягів і показників) у контексті світового експорту олійних.
Соняшник і соняшникова олія
У попередні роки на Україну та Росію припадало 80 % глобальної торгівлі соняшниковою олією та шротом. Але у 2022 році через конфлікт між країнами на українській території призупинили діяльність м'ясопереробні підприємства і порти, а щодо Росії низка світових держав запровадила санкції, що обмежують, зокрема, експорт олійних. Ситуація виглядає на даний момент такою:
В Україні: зниження експорту насіння - на 57 %, олії - на 14 %, шроту - на 13 %.
У Росії: зниження експорту насіння - на 33 %, олії - на 4 %, шроту - на 3 %.
Ситуація в Україні діє на світовий ринок: у лютому-березні ціни на соняшникову олію від головного конкурента, Аргентини, зросли на 47 %. Те, що відбувається, стало проблемою для світових держав, які покладаються на імпортну соняшникову олію - країн Євросоюзу, Китаю, Індії, Ірану, Туреччини, Єгипту.
У глобальному плані ситуація при цьому не виглядає однозначно гнітючою, оскільки на соняшникову припадає порівняно невеликий відсоток світового споживання харчової рослинної олії - 12 %. Що стосується загального споживання білкової їжі, то соняшникова олія займає тут лише 5 % від сумарної маси. Частка соняшникової у глобальній торгівлі рослинними оліями приблизно дорівнює соєвій - становить ті ж 14 %.
Ріпак і ріпакова олія
Сумарно на Росію та Україну в галузі припадає ⅕ глобального експорту ріпаку та 15 % поставок ріпакової олії. Оскільки основну частку українського насіння і продуктів з ріпаку було відвантажено в липні-грудні минулого 2021 року, лютневий конфлікт 2022 року не справив великого впливу на світовий ріпаковий експорт олії та шроту. Але на початку 2022 року вивезення російської ріпакової олії зменшилося на 33 %, головним чином, через зниження частки поставок до КНР у першій половині звітного року. При цьому очікується, що до кінця 2022 року частку експорту ріпаку з РФ буде збільшено.
Пальма и пальмовое масло
В да Пальма і пальмова олія
У цій сфері також спостерігаються скорочення експорту через уповільнення темпів виробництва. Головною причиною стали експортні обмеження, які ввів найбільший світовий постачальник продукту - Індонезія. Країна пішла на ці заходи, маючи на меті "зменшити вплив більш високих цін на своїх споживачів".
Ситуація, що склалася, не є винятковою - світ уже третій рік поспіль недоотримує рослинну олію:
у 2020 - через пандемію;
у 2021 - через низку локдаунів, карантинів, що посилило нашестя на с/г поля шкідників;
у 2022 - конфлікт в Україні та санкції щодо Росії.
До всього сказаного додалося і недавнє введення заборони на експорт пальмової олії з Індонезії.
Оскільки рослинні олії взаємозамінні, то зростання цін або нестача однієї з них моментально позначається і на інших видах продукту. А вже подорожчання олії в роздрібному розрізі цін традиційно веде за собою підвищення вартості й інших продовольчих товарів.
Індонезія, найбільший у світі (⅓ експорту) виробник і постачальник пальмової олії, з 28 квітня 2022 р. заборонила її експорт, що призвело до зростання світових цін на інші групи харчових олій - пальмову, соєву, рапсову та соняшникову. Найсильніше це вдарило по споживачах з Африки та Азії, які одночасно постраждали від подорожчання і палива, і продовольства.
Нагадаємо, що частка пальмової - це 60 % глобальних поставок олії взагалі. Річ у тім, що цей продукт широко використовують у промисловості (приготування тортів, жири для смаження, виробництво засобів для чищення, випуск косметики), через що світова потреба в ньому надзвичайно висока. Індонезійський глава не зорієнтував світову громадськість, коли саме знімуть експортну заборону - "до зупинки зростання внутрішніх цін".
До сказаного додається дефіцит соєвої олії через тривалу посуху в країнах Латинської Америки, дефіцит ріпакової - через катастрофічне скорочення площ посівів ріпаку в Канаді, дефіцит соняшникової - через ситуацію між Росією та Україною. Як підсумок, за перші шість місяців 2022 року ціни на рослинні олії підскочили на 50 %.
Почалося з того, що експортери соєвої олії оголосили негативні прогнози через довгу посушливу погоду. Тим часом, цей продукт - друга за виробництвом харчова олія світу, яку у 2022 планували виробити в обсязі близько 59 млн тонн. Ситуація щодо головних постачальників така:
Аргентина: уряд оголосив про скорочення обсягів експорту через "невдале закінчення вегетаційного періоду сої". Причиною можна назвати як банальний неврожай, так і внутрішню продовольчу інфляцію.
США: держава обіцяла запуск нових великих м'ясопереробних підприємств у відповідь на високий попит використання рослинної олії в ролі біопалива.
До лютого 2022 року була надія на Україну - основного постачальника соняшникової олії на планеті. У цій сфері також спостерігаються скорочення експорту через уповільнення темпів виробництва. Головною причиною стали експортні обмеження, які ввів найбільший світовий постачальник продукту - Індонезія. Країна пішла на ці заходи, маючи на меті "зменшити вплив більш високих цін на своїх споживачів".
Ситуація, що склалася, не є винятковою - світ уже третій рік поспіль недоотримує рослинну олію:
у 2020 - через пандемію;
у 2021 - через низку локдаунів, карантинів, що посилило нашестя на с/г поля шкідників;
у 2022 - конфлікт в Україні та санкції щодо Росії.
До всього сказаного додалося і недавнє введення заборони на експорт пальмової олії з Індонезії.
Оскільки рослинні олії взаємозамінні, то зростання цін або нестача однієї з них моментально позначається і на інших видах продукту. А вже подорожчання олії в роздрібному розрізі цін традиційно веде за собою підвищення вартості й інших продовольчих товарів.
Індонезія, найбільший у світі (⅓ експорту) виробник і постачальник пальмової олії, з 28 квітня 2022 р. заборонила її експорт, що призвело до зростання світових цін на інші групи харчових олій - пальмову, соєву, рапсову та соняшникову. Найсильніше це вдарило по споживачах з Африки та Азії, які одночасно постраждали від подорожчання і палива, і продовольства.
Нагадаємо, що частка пальмової - це 60 % глобальних поставок олії взагалі. Річ у тім, що цей продукт широко використовують у промисловості (приготування тортів, жири для смаження, виробництво засобів для чищення, випуск косметики), через що світова потреба в ньому надзвичайно висока. Індонезійський глава не зорієнтував світову громадськість, коли саме знімуть експортну заборону - "до зупинки зростання внутрішніх цін".
До сказаного додається дефіцит соєвої олії через тривалу посуху в країнах Латинської Америки, дефіцит ріпакової - через катастрофічне скорочення площ посівів ріпаку в Канаді, дефіцит соняшникової - через ситуацію між Росією та Україною. Як підсумок, за перші шість місяців 2022 року ціни на рослинні олії підскочили на 50 %.
Почалося з того, що експортери соєвої олії оголосили негативні прогнози через довгу посушливу погоду. Тим часом, цей продукт - друга за виробництвом харчова олія світу, яку в 2022 планували виробити в обсязі близько 59 млн тонн. Ситуація щодо головних постачальників така:
Аргентина: уряд оголосив про скорочення обсягів експорту через "невдале закінчення вегетаційного періоду сої". Причиною можна назвати як банальний неврожай, так і внутрішню продовольчу інфляцію.
США: держава обіцяла запуск нових великих м'ясопереробних підприємств у відповідь на високий попит використання рослинної олії в ролі біопалива.
До лютого 2022 року була надія на Україну - основного постачальника соняшникової олії на планеті. Однак лютневий конфлікт із сусідньою Росією, навпаки, посилив напруженість на ринку рослинної олії. За даними Reuters, на обидві ці країни припадає 56 % глобального виробництва і 76 % світового експорту соняшникового продукту. Однак сьогодні ні Росія, ні Україна поки що не можуть забезпечити в повному обсязі поставки основним імпортерам - Китаю, Індії та європейським державам.
Логічно, що після шокової заборони Індонезії на імпорт пальмової олії головні глобальні покупці (Індія, Пакистан, Бангладеш) звернулися до другого великого виробника та імпортера продукту - Малайзії. Але через хронічний дефіцит робочої сили країна не може заповнити індонезійську прогалину. До введення заборони ці держави купували 80 % необхідного обсягу пальмової олії саме в Індонезії.
Якщо у 2021 проблеми з рослинними оліями мав Китай, то у 2022 настала черга Індії - найбільшого на планеті імпортера рослинної олії, який купував 90 % соняшникового продукту в Росії та України. Попри те, що індійські фермери зібрали рекордних обсягів урожай ріпаку, цього країні недостатньо - спостерігається хронічне зростання цін на рослинні олії на внутрішніх ринках. Відповідну картину з весни 2022 року фіксують у Бангладеші та Пакистані.
1 2 3 4