Реферат Дипломна робота: 82 с., 116 джерел літератури

1 2 3

Ім'я файлу: ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНІСТЬ В ОРИГІНАЛІ ТА ПЕРЕКЛАДІ Магістерська .docx
Розширення: docx
Розмір: 79кб.
Дата: 19.11.2023
скачати

ДИПЛОМНА РОБОТА

Інтертекстуальність в оригіналі та перекладі
(на матеріалі роману К. С. Робінсона New York 2140)

Реферат
Дипломна робота: 82 с., 116 джерел літератури.

Мета роботи: дослідження характерних проявів і видів інтертекстуальності як структурної і стильової риси роману К.С. Робінсона New York 2140 та особливостей її відтворення в українському перекладі.

Завдання роботи: дослідити історію розвитку теорії інтертекстуальності та поняття інтертекстуальності художнього дискурсу; визначити основні види та джерела інтертекстуальності в художньому дискурсі; встановити основні підходи до відтворення інтертекстуальності; проаналізувати роман на предмет виявлення випадків інтертекстуальності; запропонувати власний переклад до вибраних прикладів і надати до них стилістичний, контекстуальний, перекладознавчий та статистичний аналіз.

Об’єкт роботи – 58 уривків з роману К.С. Робінсона New York 2140, кожен з яких містить від одного до чотирьох випадків інтертекстуальності та запропоновані нами українські відповідники до них.

У роботі встановлено, що досліджуваний роман містить значну кількість прецедентних явищ, які породжують явище інтерекстуальності. Тип інтертекстуальності визначає спосіб перекладу. Так, універсально-прецедентні явища однаково зрозумілі і читачам оригіналу, і перекладу: їх передають дослівно. Національно-прецедентні явища зрозумілі переважно читачам мови оригіналу, а у перекладі інколи потребують експлікації. Соціумно-прецедентні явища вимагають фонових знань в однаковій мірі і від читачів ориганалу, і від читачів перекладу. Автопрецедентні явища є найскладнішими для ідентифікації і відтворення у перекладі, а отже часто вимагають перекладацького коментарю.
АЛЮЗІЯ, АРХІТЕКСТУАЛЬНІСТЬ, ГІПЕРТЕКСТУАЛЬНІСТЬ, ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНІСТЬ, МЕТАТЕКСТУАЛЬНІСТЬ, ПРЕЦЕДЕНТНІ ЯВИЩА, РЕМІНІСЦЕНЦІЯ, ЦИТАТА

зміст

Вступ………………………………………………………....................		4
Розділ 1. Інтертекстуальність в оригіналі та перекладі……………………………………………………………...		6
	1.1 Витоки теорії інтертекстуальності…………………..........		7
	1.2 Види та функції інтертекстуальності……….…………….		15
	1.3 Цитата, алюзія, ремінісценція як засоби реалізації інтертекстуальності…………………………………………....		24
	1.4 Інтертекстуальність і переклад ……..…………………….		31
Розділ 2. Інтертекстуальність в романі К.С. Робінсона «Нью-Йорк 2140»………………………………………………………		44
	2.1 Інтертекстуальність до недрукованих джерел….………...		46
	2.2 Інтертекстуальність до друкованих текстів………............		57
	2.3 Епіграф як вид інтертекстуальності………………………		65
ВИСНОВКИ………………………………………………………………		77
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………...		83

ВСТУП
Актуальність дослідження інтертекстуальності англомовного художнього дискурсу визначається тим, що сучасна лінгвістика на перший план висуває мету комунікативної взаємодії індивідів, орієнтованої на діалогічне взаєморозуміння відповідно до параметрів мови, середовища, культури. Необхідність вивчення перекладознавчого аспекту досліджуваного феномену зумовлена тим, що інтертекстуальність вивчалася передусім у мовознавстві і літературознавстві, тому потребує пильної наукової уваги з боку мовознавців. Важливим також є осмислення поняття інтертекстуальність на основі конкретних сучасних художніх творів.

Метою даної роботи є дослідження характерних проявів і видів інтертекстуальності як структурної і стильової риси роману К.С. Робінсона New York 2140 та особливостей її відтворення в українському перекладі.

Завдання роботи можна сформулювати наступним чином:

– дослідити історію розвитку теорії інтертекстуальності та поняття інтертекстуальності художнього дискурсу;

– визначити основні види та джерела інтертекстуальності в художньому дискурсі;

– встановити основні підходи до відтворення інтертекстуальності при перекладі художніх текстів;

– проаналізувати досліджуваний роман на предмет виявлення випадків інтертекстуальності;

– запропонувати власний переклад до вибраних прикладів;

– надати до розглянутих прикладів стилістичний, контекстуальний, перекладознавчий та статистичний аналіз.

Об’єкт роботи – 58 уривків з роману К.С. Робінсона New York 2140, кожен з яких містить від одного до чотирьох випадків інтертекстуальності та запропоновані нами українські відповідники до них.

Предмет роботи – інтертекстуальні зв’язки художнього тексту у стилі наукової фантастики та їх відтворення у перекладі.

Матеріал роботи – науково-фантастичний роман К. С. Робінсона New York 2140, виданий видавництвом Orbit у 2017 році загальним обсягом 624 сторінок.

Методи дослідження: описовий, порівняльний, статистичний, метод стилістичного, контекстуального, інтертекстуального та перекладацького аналізу, а також метод суцільної вибірки.

Методологічною базою роботи є дослідження таких вітчизняних та зуріжних лінгвістів, як І.С. Алексеєва, І.В. Арнольд, Р. Барт, М.М. Бахтін,
Л.Б. Бойко, І.Р. Гальперін, Д.Б. Гудков, Г.В. Денисова, Ю.Н. Караулов,
Ю. Кристева, Н.А. Кузьміна, Ю.М. Лотман, Л.Н. Лунькова,
М.Л. Малаховська, Н.В. Петрова, Ю.С. Степанов, П.Х. Тороп та інші.

Наукова новизна. Робота представляє собою авторське дослідження у вигляді комплексного аналізу раніше не досліджуваного, сучасного та актуального матеріалу; подані власні варіанти перекладу до речень, що містять різні типи інтертекстуальності; наведено лінгвокраїнознавчий, загальнокультурний, контекстуальний і перекладацький коментар до матеріалу.

Практична цінність полягає у можливості використання отриманих результатів як у подальшій перекладацькій практиці, так і при вивченні таких дисциплін як практичний курс англійської мови, порівняльна стилістика англійської та української мов, теорія і практика перекладу, особливості перекладу художніх текстів.

Апробація результатів дослідження була проведена на щорічній конференції ЗІЕІТ в 2019 році. Публікація одноосібна.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків і списку використаних джерел.
Розділ 1

Інтертекстуальність в оригіналі та перекладі
Діалогічність художньої комунікації реалізовано на двох рівнях: по-перше, текст виконує роль повідомлення в діалогічній взаємодії мовця-автора з адресатом-читачем, а по-друге, безпосередньо бере участь у міжтекстовій діалогічній взаємодії, реалізованій у міжтекстових зв’язках та категорії інтертекстуальності. Поняття міжтекстової взаємодії тісно пов’язане з категорією інтертекстуальності, тому їх здебільшого ототожнюють, розуміючи міжтекстові зв’язки як «наявні в тому або іншому конкретному тексті виражені за допомогою певних словесних прийомів посилання на інший конкретний текст (або інші конкретні тексти)» [32, с. 72].

Текст художнього твору як результат індивідуально-авторської мовотворчості митців слова є передусім категорією мовознавчою. Інтертекстуальність – загальновживане поняття текстологічної теорії постмодернізму, де сама ідея текстуальності невіддільна від інтертекстуальності і ґрунтується на ній. Смисл тексту можна розуміти, лише взявши до уваги увесь дискурс, у який вміщений цей текст. Концепція інтертекстуальності пов’язана з фундаментальною ідеєю неокласичної філософії про активну роль соціокультурного середовища в процесі смислорозуміння і смислопородження.

З тих пір як текст став об’єктом вивчення наукової дисципліни, що займається дослідженням лінгвістичних закономірностей побудови і розуміння тексту і отримала у науці назву «лінгвістика тексту» (60-70-і роки XX століття), кількість досліджень в цій області постійно збільшується. Значний внесок у розвиток лінгвістики тексту внесений І.Р. Гальперіним. Його заслугою є запропоноване визначення тексту, яке стало хрестоматійним, і виділення основних категорій тексту: інформативність, членимість, когезія (внутрішньотекстові зв’язки), континуум часовий і просторовий), ретроспекція і проспекція, автосемантія, інтеграція, завершеність, модальність, підтекст [30].

В подальшому до цього списку категорій додалися: семантика, під якою розуміється значення тексту як певної цілісної одиниці (див., наприклад, дослідження А.І. Новикова [72], О.Л. Каменської [42]), напруженість [1], емотивність [96] та інші. В цей список включена сьогодні і категорія інтертекстуальності [10; 114; 113; 103], вивченню якої присвячено наше дослідження.
1.1 Витоки теорії інтертекстуальності
В роботах, присвячених дослідженню інтертекстуальності, серед основних розробників теорії називають переважно представників французької школи постструктуралізму – Ю. Кристеву [52] та Р. Барта [12]. Втім, історія розуміння інтертекстуальності набагато довша і складніша. Як вважає М.Б. Ямпольський, основними джерелами теорії інтертекстуальності є теорія поліфонії М.М. Бахтіна, вчення про пародію Ю.Н. Тин’янова та теорія анаграм Ф. де Соссюра [100].

Термін М.М. Бахтіна «поліфонічність» означає наявність в одному творі ідеологічно рівноправних голосів персонажів, включаючи автора [14]. Вчення про пародію Ю.Н. Тин’янова направлене на дослідження вторинних текстів, в основі яких – імітація оригіналу [88]. Принцип анаграми, за
Ф. де Соссюром, полягає у перекодуванні окремих складів, фонем і текстів давніх мов для відтворення деяких рис давніх поетичних текстів. Так,
Ф. де Соссюр виявив, що у гімні «Рігведи» зашифровано ім’я Бога, вимовляти і писати яке у давнину було заборонено [81, с. 64].

Інтертекстуальність в романі К.С. Робінсона
«Нью-Йорк 2140»
Кім Стенлі Робінсон, якого називають найкращим письменником, що пише утопії, народився у 1952 році і більшу частину життя прожив у Каліфорнії. Він написав дисертацію з англійської літератури, присвячену творчості американського письменника-фантаста Ф.К. Діка. Науковим керівником К.С. Робінсона був марксист-теоретик Фредерік Джеймсон, чиї погляди знайшли відображення в багатьох подальших фантастичних романах К.С. Робінсона, присвячених критиці ринкової економіки, повального споживання і бездумної трати ресурсів. Багато з романів К.С. Робінсона детально зображають побут людей, які відповідально ставляться до навколишнього середовища та живуть в економічно-справедливому суспільстві. В «Аврорі», який вийшов у 2015 році, дослідники космосу розуміють, що жити на інших планетах – не практично, і повертаються на Землю. У романі «2312» людство розповсюдилося по всій сонячній системі за допомогою нової економічної системи «мондрагон», - великої кооперативної корпорації, планування діяльності якої централізовано забезпечують квантові комп’ютери.

Як й інші романи К.С. Робінсона, «Нью-Йорк 2140» переповнений політичними та економічними деталями. В результаті глобального потепління Нью-Йорк перетворюється на своєрідну Венецію, наполовину затоплену водою, так що над поверхнею видніються лише верхівки висоток і хмарочосів. Домовласники середнього класу об’єдналися в «Спілку Домовласників»; висотки не шкодять навколишньому середовищу і є самодостатніми, адже мають сонячні панелі, сади і навіть поверхи, де тримають худобу; Громада Нижнього Мангеттену координує видачу ресурсів під час штормів та інших надзвичайних ситуацій; багаті живуть у своїх хмарочосах, але всі інші входять до своєрідної комуни; багато хто втратив роботу і був змушений переїхати через кліматичні зміни, тому люди почали висувати радикальні ідеї, звинувачуючи у глобальному потеплінні комерсантів і ринкову економіку в цілому, яка постійно недооцінює вплив економічного зростання на навколишнє середовище. Катастрофа, що описується в «Нью-Йорк 2140» – безпрецедентна, але Нью-Йоркці ті самі. Вони завжди розуміли, що їхнє місто – притулок для тих, хто тікає від лих і стихій. Адже історія Нью-Йорка – це історія людей, які були нікому не потрібні, і які зуміли побудувати найуспішніше місто в світі.

Сама назва роману представляє собою приклад інтертекстуальності, адже одночасно відсилає читача до декількох інших романів (як інших письменників, так і самого К.С. Робінсона). Тут можна пригадати всесвітньовідомий роман Дж. Оруела «1984», який розповідає про тоталітарне майбутнє світу; роман російського фантаста Дмитра Глуховського «Метро 2033», в якому описується життя у пост-апокаліптичній Москві; сатиричний роман-антиутопію іншого російського письменника-фантаста Володимира Войновича «Москва-2042», дія якого відбувається у марксистському світі; «Генезис 2075» Бернарда Беккета, в якому автор описує загибель людства від чуми і життя тих, хто вижив; ділогію Мерсі Шеллі «2048» і «2048. Деталь Б», де зображено світ людей, залежних від машин, і машин, залежних від людей; і звичайно роман самого К.С. Робінсона «2312», дія якого також розгортається в далекому майбутньому. Оскільки назва міста є універсально-прецедентним явищем, переклад назви роману, скоріше за все, буде виконано дослівно.

Зазначимо для усього тексту практичної частини роботи, що інколи зустрічаються випадки, коли в одному й тому самому досліджуваному уривку одразу бачимо два (і більше) випадки інтертекстуальності. Для економії місця і зручності користування власне у другому розділі, коментар до різних типів інтертекстуальності наводимо одразу біля тексту прикладу, навіть якщо додаткові одиниці належать не до розглянутої групи, а до іншої.

2.1 Інтертекстуальність до недрукованих джерел
У вузькому розумінні інтертекстуальність має місце при наявності двох друкованих творів, один з яких прямо чи непрямо посилається на інший. В широкому розумінні прецедентним текстом не обов’язково виступає друкований твір. В досліджуваному романі такими недрукованими текстами виступають аудіомедіальні тексти: фільми, мультфільми, телесеріали. Джерелами інтертекстуальності також можуть виступати явища інших знакових систем: архітектури, живопису, музики, історії і т.д. Приклади зустрічаються як в авторському тексті, так і в мовленні усіх персонажів роману і використовуються автором для створення ефекту впізнавання, легшої асоціації себе з персонажами книги.

Розглянемо деякі приклади більш докладно:

Англ.: - That’s why we’re all broke except the plutocrats.

- I always see the Disney dog when you say that [116, c. 1].

Укр.: - Ось чому ми всі банкрути, за виключенням плутократів.

- Я завжди уявляю собаку Плуто з Діснеївських мультфільмів, коли ти це кажеш.

У прикладі бачимо гру слів, побудовану на алюзії: plutocrats «плутократи» - Pluto «Плуто». Плутократія (гр. πλοῦτος «багатство», κράτος – «правління») – політичний режим, де рішення державних органів визначаються не народом, а групою найбагатших людей; звідси плутократ – представник багатого панівного прошарку населення. Слово часто використовується з негативним забарвленням, як однокорінне до рос. «плут», укр. «плутяга». Плуто – всесвітньовідомий персонаж понад п’ятдесяти мультфільмів та чотирьох фільмів студії Волта Діснея. Жовтий пес, що з’явився на екранах ще в тридцятих роках (і за однією з версій отримав своє ім’я від планети Плутон), швидко завоював прихильність мільйонів глядачів.

У наведеному прикладі діалог відбувається між Метом і Джефом, які не задоволені існуючим економічним режимом свого міста, країни і світу в цілому. Алюзія на Плуто робить персонажів ближчими до читача, адже є невід’ємною частиною сучасної американської культури. Якщо перекладати дослівно другу репліку (репліку Мета), отримаємо: «Я завжди бачу діснеївського пса, коли ти це кажеш». Ім’я «Плуто» не використовується, хоча є необхідним для розуміння гри слів. Можна зробити висновок, що для американського читача під словосполученням the Disney dog «діснеївський пес» (звернімо увагу на означений артикль the) мається на увазі саме Плуто, а не будь-який інший, не менш відомий персонаж. Адже студія Діснея відома такими персонажами як Гуфі, Бруно, Блудько та Вольт, які також підпадають під визначення «діснеївський пес».

Саме через різницю у сприйнятті, що виникає у американського та українського читача, вважаємо дослівний переклад менш вдалим варіантом, який розмиває образ, робить його менш конкретним для українського читача, і використовуємо експлікацію у запропонованому нами перекладі. Вважаємо, що фонових знань пересічного українського читача достатньо для розуміння алюзії та гри слів.

Значущим джерелом інтертекстуальності у романі виступають реалії сучасного світу. Вони слугують для опосередкованої характеристики персонажів або створення реалістичної картинки в уяві читача. Коли мова йде про персонажів-комп’ютерників, у підрозділі бачимо значну кількість комп’ютерних термінів чи алюзій на відомих представників професії. Коли мова йде про біржового трейдера, у підрозділі можемо спостерігати терміни та алюзії економічної сфери:

Англ.: Don’t know, I typed in. Where can I see it?

CME

Well, the Chicago Mercantile Exchange is the biggest derivatives exchange on the planet, so I was thinking this was not much of a clue as to where this flash bite had happened, but then I tapped around a bit and saw that everything on the CME had taken a quick but massive jolt the night before [116, c. 4].

Укр.: «Не знаю», надрукував я у відповідь. «Де подивитися?»

ЧТБ

Загалом, Чиказька Товарна Біржа – найбільша біржа вторинних цінних паперів на планеті, що навряд чи звужувало пошуки стрибка. Проте, трохи покопирсавшись, я побачив, що минулої ночі всі ціни на ЧТБ зазнали короткочасного, проте значного падіння.

У наведеному уривку бачимо використання назви CME (Chicago Mercantile Exchange) – Чиказька Товарна Біржа. Термін служить для непрямої характеристики персонажа Френкліна, який є трейдером і працює з цінними паперами та нерухомістю. В реальному світі Чиказька Товарна Біржа є американською ф’ючерсною біржею, яка розташована у Чикаго. 12 липня 2007 через придбання найстарішої ф’ючерсної біржі світу (Чиказької торгової палати), вона перетворилася на найбільший нині діючий торговельний майданчик ф’ючерсами CME Group. Торги ведуться по декільком основним фінансовим інструментам: валютним ф’ючерсам (наприклад, євро та єнам), ф’ючерсам на біржові індекси, процентним ф’ючерсам; товарним ф’ючерсам (на мідь, вовну, цукор, бекон, велику рогату худобу, деревину і т.ін.). До альтернативних інструментів відносять ф’ючерси та опціони на погоду та нерухомісні деривативи.

У романі «Нью-Йорк 2140» до наведених груп товарів додаються ф’ючерси на підвищення рівня води у прибережних районах Сполучених Штатів Америки, і зокрема у районі Нью-Йорка. Приклад відносимо до соціумно-прецедентних явищ, адже реалія буде зрозумілою лише спеціалістам у сфері біржових торгів. Одночасно випадок представляє собою паратекстуальність, оскільки тут реалізується зв’язок з одним із епіграфів підрозділу. В епіграфі мова йшла про вплив відсоткових ставок на економічний аналіз. Низька відсоткова ставка підкреслює важливість майбутнього, висока відсоткова – його незначущість. Як відомо, ф’ючерсний контракт – це договір про купівлю-продаж біржового активу (товарів, валюти, фінансових інструментів) на певну дату в майбутньому за фіксованою ціною, встановленою сторонами угоди при її укладенні.

Розглянута реалія використовується в тексті два рази – перший раз у формі абревіатури, та другий – у повній формі. Також одразу після другого використання бачимо авторське пояснення, розраховане, скоріше за все, на середньостатистичного англомовного читача, незнайомого зі світом економіки та трейдерства. Завдяки метамовній експлікації стає можливим дослівний переклад соціумно-прецедентного явища із його збереженням інтертекстуальнсті. Вважаємо, що для значної частини читацької аудиторії, паратекстуальність так само буде доволі прозорою у наведеному варіанті перекладу.

Важливим джерелом інтертекстуальності в романі виступають алюзії та прямі вказівки архітектурного плану. За сюжетом твору місто Нью-Йорк виступає майже у якості окремого персонажа і не зводиться лише до лаштунків, на фоні яких відбуваються події. З перших сторінок бачимо численні посилання на географічні та архітектурні особливості міста. Розглянемо приклад цієї підгрупи:

Англ.: Now some reversals have them on this night living in a hotello on the open walled farm floor of the old Met Life tower, from which vantage point lower Manhattan lies flooded below them like a super Venice, majestic, watery, superb [116, c. 1].

Укр.: Через певні негаразди ця ніч застала їх у готелло на поверсі ферми з відкритим плануванням, що розташована у старій вежі МетЛайф Тауер. З цього місця відкривається прекрасний вид на нижній Мангеттен, що розкинувся під ними наче супер Венеція, – величний, повноводий, грандіозний.

У досліджуваному уривку бачимо одразу три назви: Met Life tower «МетЛайф Тауер», lower Manhattan «нижній Мангеттен» і Venice «Венеція». Розпочнемо з останньої: Венеція викликає у читачів стійкій образ міста на воді, напівзатопленого міста і належить до категорії універсально-прецедентних явищ. Прикметник super «супер», використаний в оригіналі має підказати читачеві, що місто не просто знаходиться по коліно у воді, а її рівень піднявся на десятки метрів, залишивши на поверхні лише верхівки хмарочосів та висотних будівель. Вважаємо дослівний переклад найбільш вдалим варіантом.

Другу одиницю – Manhattan «Мангеттен» – також можна віднести до категорії універсально-прецедентних явищ і перекласти дослівно. Переважна більшість українських читачів знають, що мова йде про найбільш густонаселений район Нью-Йорка, історичний центр, який часто називають просто «Сіті». Найбільшою частиною Мангеттена є сам острів Мангеттен; проте до складу округу входять кілька менших островів і частина материка поряд із Бронксом. Мангеттен є світовим діловим і культурним центром, відомий своїми театрами, музеями, бібліотеками, діловими кварталами та університетами. Тут розташовані найвищі хмарочоси США, серед яких Всесвітній торговий центр, 432 Парк-авеню, Емпайр-стейт-білдінг, Крайслер-білдінг, Башта Банку Америки, Будинок Вулворт, Будівля Нью-Йорк Таймс, Будинок МетЛайф, Трамп Білдінг, Рокфеллерський центр.

Остання назва у прикладі – Met Life tower «МетЛайф Тауер» – належить до групи національно-прецедентних явищ і становить проблему при перекладі, адже пересічний український читач не має необхідних фонових знань, щоб зрозуміти, про яку саме будівлю йдеться. МетЛайф Тауер (213 м) є архітектурною пам’яткою Нью-Йорка; це п’ятдесят-поверховий хмарочос, побудований у 1909 році на Медісон Авеню страховою компанією Metropolitan Life. Будівля має вигляд чотирикутної вежі із годинником нагорі; верхня частина нагадує маяк із сигнальним вогнем на верхівці. Хмарочос був спроектований, щоб нагадувати своєю подобою дзвіницю на площі Сан Марко у Венеції. До середини двадцятого століття будівля залишалася однією з небагатьох, яскраво освітлених вночі. Не дивно, що автор обирає саме цю будівлю, щоб розпочати події, тут житимуть багато з персонажів роману, адже образ маяка є доволі метафоричним у місті, вщент затопленому водою.

Назва для перекладача також може становити проблему, адже у Нью-Йорку насправді два хмарочоси мають назву Met Life «МетЛайф». Крім зазначеної вище будівлі, на Мангеттені також є MetLife Building «МетЛайф Білдінг» або будівля «МетЛайф», – п’ятдесяти восьми поверховий хмарочос висотою 247 метрів, що є тринадцятим за висотою у Нью-Йорку. Будівля також певний час належала страховій компанії Metropolitan Life, чим і зобов’язана своїй назві. Втім, ця будівля, зведена у сучасному стилі, не має того унікального образу і шарму, яким володіє МетЛайф Тауер, щоб стати домівкою для персонажів роману.

Пропонуємо назву перекладати традиційним транскрибуванням, не зважаючи на втрату значної частини інтертекстуальності. В подальшому, по мірі розвитку сюжетних ліній, читач дізнається багато фактів з історії будівництва хмарочосу, намалює в своїй уяві його вигляд, зрозуміє значимість для описуваних подій. Таким чином, якщо сприймати текст в цілому, частину інтертекстуальності буде збережено.

1 2 3

скачати

© Усі права захищені
написати до нас