Ім'я файлу: тези.docx
Розширення: docx
Розмір: 35кб.
Дата: 27.11.2020
скачати

Мовні та мовленнєві особливості автобіографічного дискурсу (на матеріалі автобіографії лауреатів Нобелівської премії з літератури)

Новітченко В.О.

(Сумський державний університет)

Науковий керівник – канд. філол. наук, доц. Ємельянова О.В.
На сьогоднішній день автобіографічний дискурс − це об’єкт, який активно вивчається різними гуманітарними дисциплінами. Термін «автобіографічний дискурс» поки не отримав дефініції і використовується фрагментарно в лінгвістичній літературі.

Автобіографічний дискурс − особливий дискурс, зручний для самовираження, самооцінки, саморепрезентації автора, несе в собі велике риторичне навантаження. Автобіографічний дискурс має низку функцій: дидактичну, констатуючу, експресивну, рефлексивну, апеляційну, обвинувальну, виправдовувальну, рекламну, розважальну, захисну, вдячну, культурологічну.

Автобіографія − міждисциплінарний об'єкт вивчення. Дослідники прагнуть виробити і систематизувати теоретичні та практичні знання про феномен автобіографії, що в підсумку розширює уявлення і про саму людину − головний об'єкт гуманітарних наук [3, c. 230-232].

Поняття егоцентризм міцно закріпилося в сучасній лінгвістиці в зв'язку з підвищеним інтересом представників цієї галузі науки до людини, яка використовує мову у власних когнітивних та комунікативно-прагматичних інтересах як активного суб'єкта мовленнєвої діяльності [2].

Лінгвістичне дослідження автобіографій лауреатів Нобелівської премії дозволяє виділити цілу низку притаманних їм особливостей. Текстовий матеріал показує, що предметом оповіді є сама особистість, родина, навчальні заклади, друзі, певні етапи професійної, наукової діяльності тощо. Оцінка, емоційність та експресивність можуть передаватися в тексті шляхом вживання певних лексичних одиниць та їх особливого розташування в реченні, тобто, через використання різноманітних засобів мовленнєвої виразності, що, у свою чергу, дозволяє досягти низки прагматичних ефектів.

Автобіографія – специфічна форма авторського існування в слові. Особисті займенники визначаються в мовознавстві як егоцентричні одиниці. Займенник першої особи однини вживається для позначення самого себе, своєї сутності, себе як особистості. Cемантика займенника першої особи однини викликає певні розбіжності й суперечки серед лінгвістів.

Однією з центральних у сучасній лінгвістиці є проблема дослідження комунікативних стратегій і тактик (Ф. Бацевич, Л. Сердійчук) [1; 3]. Автобіографічний дискурс можна розглядати як вид взаємодії, основу якої становлять певні стратегії й тактики реалізації комунікативних інтенцій адресанта. Головними комунікативними цілями автобіографій є прагнення автора, описуючи власне життя, ствердитися як особистість. Використання комунікативних стратегій лауреатами Нобелівської премії визначається основною метою автобіографій – презентувати себе й своє життя.

На нашу думку, мовна особистість найповніше розкривається саме в автобіографічних текстах, оскільки в них наводиться реальна, нічим та ніким не спотворена картина власних поглядів людини на світ, її концептуалізація та категоризація власних понять про світ. Саме в автобіографіях найповніше виражається та закріплюється індивідуальний досвід особистості.

  1. Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики : [підручник] / Ф. С. Бацевич. – К. : ВЦ "Академія", 2004. – 344 с.

  2. Бондаренко Я. О. Дискурс акцентуйованих мовних особистостей: комунікативно-когнітивний аспект : автореф. дис… канд. філол. наук : 10.02.04 «Германські мови» / Бондаренко Я. О. - Київ, 2002. — 20 с.

  3. Сердійчук Л. П. Автобіографія як особливий вид дискурсу / Л. П. Сердійчук // Вісник ЖДУ ім. Івана Франка. – Випуск № 17 (1). – Житомир, — 2004. — С. 230-232.

скачати

© Усі права захищені
написати до нас