1   2   3
Ім'я файлу: 1582579354301203.doc
Розширення: doc
Розмір: 208кб.
Дата: 07.03.2021
скачати
Пов'язані файли:
Семінарські Філософія.docx


НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені М. П. ДРАГОМАНОВА

ІНСТИТУТ РОЗВИТКУ ДИТИНИ

(Кафедра теорії та історії дошкільної педагогіки)

Курсова робота


на тему:

«Прояв самосвідомості у дітей третього року життя»

Студентки 305 ДІ

напряму підготовки

«Дошкільне виховання + Іноземна мова»

Боярин Оксани Анатоліївни

Науковий керівник:

Шкарупа Володимир Миколайович

Національна шкала ________________

Кількість балів: ______ Оцінка: ECTS ______

Київ – 2016

План

Вступ.......................................................................................................................3
Розділ І. Теоретичні аспекти прояву самосвідомості

у дітей третього року життя……………………………………………………...5

1.1. Розвиток самосвідомості в онтогенезі……………………………………...5

1.2. Особистісне зростання в ранньому віці…………………………………….8

1.3. Роль сім’ї у формуванні самосвідомості дитини………………………….17

1.4. Методичні рекомендації для батьків та педагогів………………………...25

Розділ II. Експериментальне дослідження з прояву самосвідомості у дітей третього року життя……………………………………………………………..31

2.1. Організація дослідження……………………………………………………31

2.2. Результати констатуючого етапу експерименту …………………………33

2.3. Програма формуючого етапу експерименту………………………………35

2.4. Результати контрольного етапу експерименту …………………………..37

Висновки…………………………………………………………………………38

Список використаної літератури………………………………………………..41

Вступ

Суспільство без якісної освіти не має майбутнього. Відтворення інтелектуального потенціалу народу, піднесення науки і техніки на світовий рівень є необхідною умовою розбудови України як цивілізованої держави. Здійснити це неможливо без удосконалення системи освіти, яка є основою національного відродження.

Раннє дитинство – період, коли закладаються основи всіх психічних функцій та властивостей особистості, формуються пізнавальні процеси, інтенсивно розвиваються різні види діяльності, створюються передумови для різнобічного та гармонійного розвитку. Важлива роль у цьому процесі належить батькам, вихователям, практичним психологам.

У сучасній літературі з’являється дедалі більше статей з проблеми соціального розвитку малят, формування самосвідомості дошкільника, виховання вольових якостей, самостійності тощо.

Вивченням даної проблеми займаються наукові співробітники лабораторії психології дошкільного інституту психології імені Г. С. Костюка АПН України: С. Є. Кулачківська, Т. О. Піроженко, Л. Г. Подоляк, С. О. Ладивір, доктор психологічних наук, професор, заступник директора Інституту проблем виховання АПН України Кононко О. та її колеги і багато інших науковців і педагогів - практиків.

Об’єктом курсової наукової роботи є: розвиток „Я” – концепції дошкільника.

Предмет дослідження: прояв самосвідомості у дітей третього року життя.

Мета дослідження: вивчити особливості самосвідомості у дітей третього року життя.

Завдання:

  • Ознайомитися з працями вітчизняних та зарубіжних вчених з проблеми формування самосвідомості у дітей третього року життя.

  • Вивчити головні підходи до організації навчально – виховного процесу, який би сприяв всебічному і гармонійному розвитку дитини.

  • З’ясувати позитивні та негативні фактори сімейного виховання, що впливають на розвиток самосвідомості у дітей третього року життя.

  • Розробити методичні рекомендації для батьків і педагогів.

Методологічною основою дослідження є педагогічні принципи: облік вікових особливостей дітей, доступність матеріалу, поступовість його ускладнення. Ми опираємося на концепції традиційної культури як виховання національної самосвідомості дітей третього року життя.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці й упровадженні методики роботи з батьками дітей щодо прояву самосвідомості у дітей третього року життя, а також розробці методичних рекомендацій для батьків щодо прояву самосвідомості у дітей третього року життя.

Результати дослідження можуть бути використані студентами при підготовці до курсів з вікової психології, матеріали та висновки дослідження можуть бути використані при написанні наукових робіт тощо.


Розділ І. Теоретичні аспекти прояву самосвідомості

у дітей третього року життя

1.1. Розвиток самосвідомості в онтогенезі

На сучасному етапі розвитку дошкільної освіти утверджуються цінності гуманістичної педагогіки. Суттєво змінюється методологія та теорія дошкільної освіти: традиційний функціональний підхід, на якому ґрунтувалася радянська педагогічна наука, поступається місцем особистісно орієнтованим технологіям навчання та виховання. Це у свою чергу зумовлює перетворення дошкільного навчального закладу на особистісно орієнтований навчальний заклад, потребує організації навчально - виховного процесу, спрямованого на розвиток особистості дитини, здатної до реалізації своїх здібностей, до свідомого й відповідального вибору в різно­манітних життєвих ситуаціях, спроможної успішно адаптуватися до життєдіяльності в сучасному суспільстві.

Пріоритетною складовою педагогічного процесу в дошкільному навчальному закладі стає особистісно орієнтована взаємодія педагога з дитиною,за якої кожна дитина має право на своє «Я», на повноцінне проживання кожного вікового етапу розвитку.

Дорослі створюють навколо дитини особли­вий світ, сповнений любові, тепла й поваги. Саме за таких життєвих обставин поступово розквітає дитяча особистість, для якої довірчі взаємини, тепло сильної руки так само значущі, як вода, їжа, повітря для організму. Такими людьми спо­чатку стають батьки, потім вихователі, дорослі, наділені почуттям відповідальності за долю кожної дитини, які розуміють її внутрішній світ, уміють розділити з малюком його прикрощі й радощі, успіхи й тривоги, завжди допоможуть, усе пояснять.

Щоб особистість була неповторною, треба навчити дитину розуміти своє Я, інших людей, навколишній світ. Проблема самопізнання завжди турбувала людину і сьогодні вона є найважливішою та найактуальнішою.

Процес пізнання дитиною образу «Я» досить складний і тривалий. Пізнаючи навколишній світ, дитина робить перші кроки в пізнанні самої себе, а отже, і в розвитку самосвідомості.

Самосвідомість являє собою складний психічний процес, суть якого полягає у сприйнятті особистістю численних образів самої себе в різних ситуаціях діяльності й поведінки, в усіх формах взаємодії з іншими людьми і в поєднанні цих образів в єдине цілісне утворення – уявлення, а потім у поняття свого власного „Я” як суб’єкта, що відрізняється від інших суб’єктів [17; 145-146].

Самоусвідомлення — це процес, за допо­могою якого людина пізнає себе та ставиться до самої себе. Свідомість характеризується своїм продуктом («Я») і є формою переживання люди­ною своєї особистості як цінності й водночас є об'єктом самосвідомості [12; 14-15].

«Я» має кілька аспектів — фізичне «Я», духовне «Я», соціальне «Я». «Я» - образ — це суб'єктивна система уявлень і понять людини про саму себе, свою зовнішність, здібності та можливості, риси характеру, особистісні якості, уміння, звички й навички, світоглядні цінності, своє місце в суспільстві, характер взаємин з іншими тощо.

Формування самосвідомості пов’язане з віковими етапами психічного розвитку людини. Умовно в розвитку самосвідомості дошкільника можна виділити такі стадії: від народження до одного року; від одного до трьох років; від трьох років до 7 років.

Розвиток самосвідомості починається на найбільш ранніх етапах онтогенезу з вирізнення дитиною себе із світу предметів та інших людей. Перші ігри дитини – спочатку з частинами свого тіла (ручками, ніжками), а потім і з предметами зовнішнього світу – засвідчують наявність первинної диференціації активної і пасивної її ролі в руховій діяльності. Саме завдяки маніпулюванню предметами та у взаємовідносинах з дорослими дитина починає поступово усвідомлювати своє фізичне „Я” [5; 26-32].

Суттєвою умовою розвитку самосвідомості є поява в дитини здатності до пересування у просторі. Цей факт започатковує нові форми взаємин з дорослими, що відкриває нові шляхи і джерела пізнання власних можливостей. Розширює межі пізнання себе як самостійного суб’єкта.

Особливе значення у розвитку самосвідомості має виникнення й розвиток мовлення, що на якісно новому рівні включає дитину в сферу взаємин з дорослими та іншими дітьми.

Подальший розвиток дитячої самосвідомості пов’язаний з виокремленням спонук до виконуваних дій, регулюванням їх у часі. Спонуки виражаються головним чином у бажаннях дитини. Усвідомлення бажання, віднесення його до самої себе, усвідомлення дії як засобу реалізації цього бажання пов’язані з формулюванням дитиною мети свого вчинку, здатністю зберегти цю мету й практично реалізувати її.

Третій рік життя – період інтенсивного психічного розвитку. Дитина вступає в той період, коли потреба в утвердженні та завоюванні своєї самостійності призводить до цілої низки конфліктів. Найчастіше малюк не має на меті нічого поганого – він лише бажає випробувати власну незалежність та її межі. Це період, коли в психічному світі особистості закладаються моральні норми і комплекси, які в подальшому можуть перейти в стійкі особливості особистості. На цьому етапі вирішального значення набуває характер взаємин дитини з батьками. Оскільки в малюка ще не має адекватного знання про себе й ставлення до себе, він стихійно приймає ставлення до себе батьків.

Розвиток самосвідомості після трьох років відбувається в напрямку дедалі більшого самоствердження особистості дитини, відбувається подальше накопичення пізнавального, афективного та вольового досвіду, що відбивається на диференціації самооцінок і зростанні їхньої адекватності.

Отже, проблема пізнання дитиною власного «Я» була й залишається однією з найважливіших і найактуальніших, особливо в період оновлення дошкільної освіти на засадах педоцентризму.

1.2. Особистісне зростання в ранньому віці

Особистістюназивають дитину, яка вміє відповідально самовизначатися,зрозуміло, в межах вікових можливостей. Відповідальністьзасвідчує вміння малюка орієнтуватися в своїх правах(свободі робити те, що йому хо­четься) та обов'язках(правилах, які обмежують його свободу, визначають межі соціально прийнятної та схва­люваної поведінки, знайомлять з тим, що "можна", "не можна", "необхідно"). Коли педагог упевнений, що кон­кретна дитина здебільшого знає, чого хоче й водночас орієнтується в правилах доцільної поведінки, він може вважати, що розвиток особистості відбувається нормаль­но. Тривогу може викликати, з одного боку, відсутність у малюка власних бажань, повна залежність його пове­дінки та діяльності від волі та вибору дорослих; з друго­го — ігнорування будь-яких правил та норм, намагання добитися свого за будь-яку ціну.

Самовизначитися — означає з власної ініціативи та відповідно до своїх можливостей та інтересів обирати вид діяльності, характер поведінки, предмет симпатії, рід занять, приймати самостійні рішення. Варто поспостерігати, як маленька дитина поводиться в ситуації не­визначеності, дефіциту інформації, браку знань та досвіду. Якщо вона мобілізується, намагається подолати труднощі, виявляє наполегливість і кмітливість, зверта­ється по допомогу до дорослого лише в разі необхіднос­ті, є підстави для задоволення: маля робить упевнені кроки на шляху свого особистісного зростання. Якщо ж воно розгублюється, невпевнене в собі, вередує, пла­че, дратується, наполягає на тому, щоб дорослий за­мість нього впорався зі складною ситуацією або допоміг визначитися з вибором, є підстави вважати, що його особистісний розвиток уже йде небажаним шляхом, потре­бує серйозної уваги батьків і педагогів [11; 7-9].

Буває, що дво - трирічна дитина по-різному поводить­ся в різних життєвих ситуаціях. У такому разі важливо з'ясувати, чомув одних випадках вона свідомо регулює спою поведінку, орієнтується на моральні правила, прагне заслужити схвалення дорослого, а в інших — "наче з прив'язі зривається": не реагує на заборони, не відгуку­ється на ласку й умовляння, поводиться войовничо, аг­ресивно, безсоромно. Дорослі в таких випадках часто розгублюються, нервують, вдаються до фізичних покарань. А це, як відомо, лише підсилює негативний ефект, "піддає у вогонь жару".

Щоб обрати правильну стратегію поведінки у склад­них ситуаціях, дорослі мають розуміти основні причини, що зумовлюють негативні прояви поведінки дитини ран­нього віку. Основні з них:

♦ вікова криза, суть якої полягає в усвідомленні ди­тиною своїх зрослих можливостей, появі бажання урівняти себе в правах із дорослими, звільнитися від надмір­ної опіки, демонстрація близьким дорослим (більше нікому!) своєї незалежності від них; поява негативізму та впертості як механізмів захисту "Я", способів апроба­ції та утвердження своєї самості;

* неврахування дорослими того, що дитина подорос­лішала, багато чого навчилася і вже здатна робити щось самостійно; поводження з нею, як з маленькою: надмірна опіка, контроль, повчання, докори; обмеження; жорс­тке регламентування життя, поведінки, діяльності, прий­нятих нею рішень викликають у неї протест.

Період кризи рідко в кого з дітей проходить непоміт­но, тож варто набратися терпіння (попереду ще чимало кризових періодів!), переглянути своє ставлення до ма­ляти, відмовитися від сприймання його як нетямущої істоти, внести корективи у свої взаємини з ним. Якщо хо­чемо, щоб малюк був самостійним, — слід надавати йому можливість вправлятися в автономності та незалежності, дозволяти робити власні помилки й шукати шляхи їх ви правлення. Спочатку за допомогою та підтримкою до­рослого, а з часом — і без них.

Чи так уже важливо дбати про особистісне станов­лення дитини в ранньому дитинстві? Що таке "особистісне зростання"? Чи не досить того, щоб малюк просто був здоровим, умілим, розумним? Які ж якості особистості слід вважати базовими -- основними, сутнісними, найважливішими для його життєвого успіху в майбутньо­му? Спробуємо поміркувати разом.

Особистісне зростання— активний процес становлення, в якому дитина бере на себе посильну відпові­дальність за свої вчинки, діяльність, поведінку. Вона прагне досягти доступних цілей, намагається самостій­но розв'язати елементарні життєві задачі, в неї є певні "дитячі" ідеали, до яких вона прагне. Малюк виробляє найпростіші життєві плани, робить спроби їх реалізува­ти. Ця істота амбітна, генерується із середини (а не лише зовнішніми спонуканнями), домагається різноманітності буття, нових вражень, не уникає ризикованих ситуацій [7; 53-89].

Особистістю дитина не народжується, нею вона стає. І не лише завдяки вихованню та навчанню дорослих, а й в результаті власної роботи над собою.Жодний дорослий, навіть найрідніший, не може пройти цей шлях замість дитини. Якщо ж батьки чи вихователі потуратимуть намаганню малюка переклас­ти на них відповідальність за прийняття рішень, з часом у нього може виробитися звичка жити не своїм життям, діяти не відповідно до своєї природи та призначення. Іяк наслідок — виникнення неврозів, невдоволення со­бою, зовнішні та внутрішні конфлікти, погіршення сто­сунків із людьми, що оточують, відмова від активної життєвої позиції, заміщення реального життя на уявне, штучне. А це — вкрай небезпечно.

От чому варто вже сьогодні, поки дитина маленька, подбати про її повноцінне, відповідне кожному віковому етапу, становлення особистості. Щоб конкретизувати та поглибити знання педагогів про дітей раннього віку, на­ведемо схему-орієнтир вікових змін, що відбуваються в особистісному становленні малюків протягом перших трьох років життя. Вона допоможе уточнити не лише основні параметри, важливі для особистісного зростан­ня малюка, а й індикатори кожного.

Третій рік життя дитини

Слухняність стає свідомішою. Впевнена у своїх мож­ливостях. Намагається стримати агресивні прояви. Орієн­тується на моральні правила й соціально схвалювані нор­ми. Виявляє дослідницьку активність. Ставить запитання. Знає, що люди різняться між собою зростом, вагою, стат­тю, віком. Має уявлення про особливості поведінки чо­ловіків і жінок. Говорячи про себе, використовує займен­ник "Я". Диференціює "я", "ти", "ми", "моє", "твоє", "наше". Відстоює незалежність ("Я сам!"). Демонструє іншим свої вміння. Переживає успіх - неуспіх. Не пого­джується з поганою думкою про себе. Домагається ви­знання своїх досягнень. Її можна умовити відмовитися від чогось. Орієнтується у настроях рідних дорослих. Впізнає себе на фотографіях та у фільмі. Робить спроби самостійно щось вибрати, прийняти певне рішення. Зве­ртається до приємних дорослих та однолітків. Чинить опір кривдникові.

Педагог має визначитися з тим, наскільки властиві описані прояви поведінки кожному вихованцеві. Якщо поряд з тим чи іншим проявом він може поставити знак "+", це означає: розвиток особистості малюка відбувається нормально, та різнобічно засвідчує правильність обраної стратегії виховання. Якщо ж одні з ознак особистісного зростання властиві дитині, а інші виявляються рідко або зовсім не характерні для неї, це свідчить про існування певних проблем передусім у виборі виховних впливів на малюка.

Педагогам стане в нагоді наведений нижче комплекс базових якостей,щозасвідчує нормальний темп і спря­мованість особистісного зростання малюків.

Темп і спрямованість особистісного зростання дитини раннього віку

Самостійність

У знайомих ситуаціях діє незалежно від керівництва й допомоги дорослого, звертається по неї в разі об'єктивної необхідності, ефективно використовує в подальшій діяль­ності; відмовляється від передчасної допомоги інших; ініціює елементарні рішення, покладається на власний досвід, довіряє своїм можливостям, уміє самоорганізуватися, може відстояти свою думку, виробляє елементар­не самооцінне судження; вміє протягом певного часу зайняти себе; радіє власним досягненням.

Працелюбність

Уявляє, що кожна здорова людина працює; знає, що для досягнення результатів треба докласти зусиль; ро­зуміє, що праця дає радість, завершується практичними результатами, корисна для виконавця та інших людей; намагається домогтися високої якості, діє старанно, до­водить розпочате до кінця; долає елементарні труднощі на шляху до мети; діє оптимістично, цілеспрямовано; виправляє помилки, вдосконалює зроблене, радіє досягненням, прагне досягати успіху.

Людяність

Виявляє інтерес до людей, уважна до їхніх потреб і настроїв; знає, що різні люди різняться між собою своїми особливостями, можуть мати відмінну від її власної точку зору; може визнати чесноти й переваги інших людей; здатна співчувати, співрадіти, ставати на місце інших; ви­являє бажання допомогти, зробити добро; не розраховує на винагороду, виявляючи до інших увагу, підтримуючи їх; адекватно реагує на чуже горе, неуспіх або погане самопочуття, змінює відповідно до цього свою поведін­ку; вміє прощати, доброзичлива до людей, щира в пово­дженні, відкрита для контактів з приємними людьми.

Самолюбність

Розвинене почуття самоповаги, орієнтується у влас­них чеснотах і вадах; може відстояти власну гідність, упев­нена у своїх можливостях, покладається на себе, дові­ряє собі, співвідносить свої домагання з можливостями; небайдужа до думки про себе авторитетних людей; домагається реалізації своїх прав, якісно виконує обов'яз­ки; збалансовані прагнення до самореалізації, самороз­витку та самозбереження; намагається гідно вигравати й програвати; усвідомлює свою значущість для рідних та близьких; радіє своїм успіхам; ображається, коли при­нижують її гідність; прагне самоутвердитися.

Відповідальність

Знає, що кожна людина має обов'язки; орієнтується у своїх власних, намагається їх виконувати без нагадувань дорослих; може на прохання близької людини відмови­тися від розваги на користь обов'язкової справи; усвідом­лює, що людина відповідає перед іншими за свої дії; знає, що вчинки та дії мають певні наслідки для людей, що навколо; намагається дотримуватися свого слова, виконувати обіцянки; орієнтується в межах припустимої та соціально схвалюваної поведінки; визнає свої помил­ки, здатна визнати свою провину, розкаятися; може взя­ти на себе відповідальність за виконання суспільно ко­рисної справи (звичайно ж, посильної).

Розсудливість

Починає розмірковувати з приводу побаченого, намагається послідовно викладати свої думки, формулює еле­ментарні судження, робить нескладні висновки, висуває найпростіші припу­щення; обговорює з близькими дорослими свої проблеми, розповідає про них; може вести короткочасну бесіду, проявляє інтерес до нової інформації, розв'язання життєвих проблем рідни­ми дорослими; ставить багато запи­тань і робить спробу самостійно відповісти на них.

Справедливість

Орієнтується в тому, що всі діти рів­ні у своєму бажанні дістати підтримку, розуміє та визнає авторитетних дорос­лих та значущих однолітків; диферен­ціює поняття "правда" і "неправда", "чесність" і "нечесність", намагається поводитися правдиво, дотримується у взаєминах з іншими моральних пра­вий; вчиняє совісно, чесно; бере до уваги домагання і можливості інших людей; розпізнає порушення правил, може опиратися несправедливості.

Самовладання

Уміє стримувати негативні емоції та поривання; усвідомлює, що поганий настрій та вчинки негативно позначаються на самопочутті та діях дорос­лих та однолітків; може на прохання близької людини відмовитися від чогось небажаного, певний час зачека­ти, не капризувати, втриматися від бажаного; утриму­ється від плачу, якщо потрапила у халепу, шукає виходу зі скрутної ситуації, звертається до дорослого по допо­могу; виявляє сміливість, здорову міру ризику, намага­ється чинити опір руйнівним зовнішнім впливам.

Креативність

Схильна до творчості, намагається відійти від зразка, зробити по-своєму; здатна до найпростіших форм вина­хідництва, раціоналізаторства; надає перевагу завдан­ням, які дають простір для фантазії, вигадки, експериментування; має смак до ситуацій, пов'язаних з необхідністю долати труднощі, знаходити оригінальні рі­шення; вирізняється високим пізнавальним інтересом, жагою до нового; радіє результатам праці; ставить не­звичні запитання, дає нестандартні пояснення; знахо­дить незвичне у відомому, знайомому; не боїться ситуа­ції невизначеності, дефіциту інформації; не губиться у нових умовах, швидко визначається в них, легко адаптується [23; 188-200].

Викладене можна використати як схему-орієнтир для співвіднесення бажаного стану речей з реальним, розу­міння, які базові якості у дитини сформовані на рівні вікових можливостей, а які — недостатньо, визначити причини цього та можливості виправити становище.

Варто взяти до уваги, що результатом повноцінного розвитку особистості є її життєва компетентність.Ком­петентною називають дитину, яка в різних життєвих си­туаціях поводиться розумно, відповідно до вимог життя щодо обізнаності, вмілості, вправності, досвідченості, які не суперечать власній природі, здоров'ю. Чи доцільно оперувати поняттям "компетентність", якщо йдеться про маленьку дитину? Так, маємо на увазі бажану й відповідну вікові міру, здатність малюка діяти впевнено, почуватися спроможним ефективно взаємодіяти з природним, предметним та соціальним оточенням. Компетентна три­річна дитина діє винахідливо, розумно, конструктивно застосовує власний досвід та допо­могу дорослого. Щоб зробити вис­новок про те, чи можна вважати ту чи іншу дитину раннього віку ком­петентною, варто проаналізувати її знання, уміння, навички, звички, якості. Найважливішими з них у ранньому віці фахівці вважають:

1. Володіння основними вида­ми діяльності: предметно-прак­тичною (діє з предметами побуту, самостійно їсть, частково вдягаєть­ся — роздягається), ігровою (використовує іграшки за призначенням, відображає картини дорослого життя), спілкуванням з рідними (охо­че діє і грає разом, використовує різні способи залучення батьків та вихователів до спільної діяльності).

2. Розвиток основних форм активності —фізичної (вправно бігає, грає м'ячем, їздить на вело­сипеді тощо), емоційної (сприй­нятлива до подій, орієнтується в настроях людей; здатна стримувати негативні прояви в присутності сторонніх), соціальної (товарись­ка, чуйна, виявляє інтерес до чужих дорослих та однолітків, відкрита для контактів, привітна), моральної (орієнтується в елементарних моральних правилах і нормах поведінки, намагається вчиняти правильно, хоче бути приємною), пізнавальної (цікавиться новим, ставить запитання, прагне дістати на них відповіді), мовленнєвої (володіє словом як засобом спілкування), художньою (вміє користуватися олівцем, крейдою, фарбами, глиною: під­співує під музику, пританцьовує, цікавиться витворами мистецтва; любить книжки, охоче слухає казки та вір­шики), креативної (цікавиться новим; схильна ризикувати, фантазувати, вигадувати; виявляє елементи творчості в різних видах діяльності).

3. Сформованість зачатків базових якостей особистості (самостійності, працелюбності, людяності, самолюбності, спостережливості, відповідальності, справедливості, самовладання, креативності).

4. Володіння елементарними знаннями про природу (рослини, тварин, явища, об'єкти), культуру (предмети побуту, транспорт, іграшки, книжки, твори мистецтва), людей (рідних, чужих, різного віку), самої себе (зовнішність, уміння, якості, настрій).

5. Розвиток важливих життєвих потреб: у реалізації своїх здібностей, у самостійній діяльності, у захисті своїх інтересів, відстоюванні прав.

6. Збалансованість важливих життєвих умінь: орієн­тації в новому середовищі, пристосуванні до його умов, конструктивному впливі на довкілля (людське, природ­не, предметне) [38; 8-31].

Компетентний малюк — особа свідома,вправна, гнуч­ка, яка надає перевагу створювальній активності порів­няно з руйнівною, вміє налагоджувати контакти з дорос­лими та однолітками, уникає конфліктів або розв'язує їх мирним шляхом. Таку дитину можна назвати домірною, оптимістичною, витриманою, саморегульованою.

Визначаючи міру компетентності дитини раннього віку, важливо об'єктивно оцінювати прояви її поведінки в різ­них сферах життя та умовах діяльності, усвідомлювати, що "нормою" розвитку єне середньостатистичні для її віку показники, а ті кращі, які ймовірні для неї за найсприятливіших умов.Варто говорити про норму роз­витку кожної окремої дитини в межах її індивідуальної історії життя, порівнювати її вчорашні досягнення з сьогоднішніми та ймовірними завтрашніми (а не з досяг­неннями інших, не схожих на неї дітей як ми, на жаль, ще часто робимо).

Щоб дитина раннього віку формувалася як особис­тість, варто: підтримувати в неї оптимістичне, радісне самопочуття, гарний настрій; надавати можливість діяти самостійно приймати прості рішення; вправляти в умінні давати елементарну самооцінку; не поспішати на кож­ному кроці оцінювати її дії, привчаючи очікувати схва­лення й заохочення; поважати не лише за її успіхи, а й невздачі (в них гартується воля дитини, вона навчається знаходити свої помилки та виправляти їх); розвивати пі­знавальний інтерес (уміння ставити запитання, цікави­тися новим, не боятися незнайомого, радіти відкриттям); підтримувати бажання протягом певного часу бути насамоті; висловлювати віру в можливості дитини, розвивати впевненість у собі; поважати її вибори, виховувати інте­рес та повагу до інших людей, формувати вміння бути приємною.

  1   2   3

скачати

© Усі права захищені
написати до нас