Протокол №1 від 27. 08. 2020 Зав кафедри, к мед н., доц. Ємченко Я. О. Методичні рекомендації для самостійної підготовки студентів

Міністерство охорони здоров’я України
Українська медична стоматологічна академія
Затверджено на засіданні кафедри шкірних та венеричних хвороб протокол №1 від 27.08.2020
Зав. кафедри, к.мед.н., доц.
Ємченко Я.О.
Методичні рекомендації для самостійної підготовки студентів
під час підготовки до практичного заняття
Навчальна дисципліна
Дерматологія, венерологія
Модуль №1
Дерматовенерологія
Тема заняття №5
Папульозні дерматози. Псоріаз та червоний плескатий лишай. Клінічний перебіг, діагностика та лікування. Курація дерматологічного хворого.
Написання учбової історії хвороби.
Курс
IV
Факультет
Медичний №1
Полтава – 2020

Тема: Папульозні дерматози. Псоріаз та червоний плескатий лишай.
Клінічний перебіг, діагностика та лікування. Курація дерматологічного
хворого. Написання учбової історії хвороби.
1.Актуальність теми: Проблема псоріазу є актуальною не тільки для дерматологів, але і для лікарів різних клінічних спеціальностей. В даний час починає переважати погляд на псоріаз як на системний процес, що знайшло відображення в зміні найменування захворювання: з «псоріаз» на "псориатическая хвороба". Актуальність проблеми обумовлена широкою поширеністю дерматозу серед представників різних рас і національностей на всіх широтах земної кулі. Так, захворюваність населення розвитих країн досягає 2-10 %. Поряд з цим, відзначається постійний ріст захворюваності, особливо в дитячому і молодому віці, наростає питома вага важких і резистентних випадків.
Червоний плоский лишай відноситься до числа часто зустрічающихся хронічних дерматозів. В останній час відзначається тенденція збільшення кількісті хворих на червоний плоский лишай. Через незнання симптомів захворювання дерматовенерологи часто допускають помилки в діагностиці цього захворювання. В останні роки частіше з'являються випадки атипового перебігу даного захворювання, що перешкоджає ранньої діагностиці, повноцінному лікуванню та профілактиці.
2. Конкретні цілі:
–
Зібрати та проаналізувати скарги, анамнез життя і захворювання пацієнта.
–
Пояснити та провести послідовний огляд шкіри хворого, визначити характер висипу, оцінити та описати морфологічні елементи висипу на шкірі.
–
Запропонувати зі скарг хворого, даних анамнезу життя й захворювання, об'єктивного дослідження пацієнта симптоми й синдроми, що відбивають наявність ураження шкіри при псоріазі або червоному плоскому лишаї
–
Класифікувати псоріаз та червоний плескатий лишай
–
Трактувати дані отримані при фізикальному дослідженні
–
Малювати схему діагностичного пошуку при псоріазі або червоному плоскому лишаї
–
Проаналізувати дані лабораторних та інструментальних методів дослідження
–
Скласти необхідний обсяг і послідовність методів обстеження,
інтерпретувати
їх результати, вибрати основні групи фармакотерапевтичних засобів,
індивідуальної й суспільної профілактики при псоріазі або червоному плоскому лишаї

3.Базові знання, вміння, навички для вивчення теми(міждисциплінарна
інтеграція)
Назва попередніх дисциплін
Отримані навики
1. КАФЕДРА МЕД.БІОЛОГІЇ
2. КАФЕДРА ІНФЕКЦІЙНИХ Х-
Б з КУРСОМ ЕПІДЕМІОЛОГІЇ
3. КАФЕДРА МІКРОБІОЛОГІЇ
4. КАФЕДРА ФАРМАКОЛОГІЇ
5. КАФ.ВНУТРІШНЬОЇ
МЕДИЦИНИ
6. КАФЕДРА ЗАГАЛЬНОЇ
ГІГІЄНИ

Біологічні властивості збудників микробних захворювань

Шляхи передачі захворювання

Епідеміологічна характеристика захворювань

Знаходження збудника в патологічному матеріалі
(мікроскопічне дослідження, посів на флору та чутливість до антибіотиків)

Диференціювання збудників стафілодермії та стрептодермії

Обґрунтувати вибір основних груп фармакотерапевтичних засобів при псоріазі або червоном плоском лишаї

Збирати та оцінювати скарги, анамнез, дані об'єктивного обстеження хворого з псоріазом або червоним плоским лишайом

Виділяти патогномонічні симптоми та типові клінічні ознаки («триада Ауспица»,
«феномен Кебнера», «сітки
Уікхема»),та на їх основі встановлювати діагноз
4.Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття
4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які
повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:
Термін
Визначення
Псоріаз, або лускатий лишай—
- хронічне рецидивуюче захворювання шкіри мультифакторіальної етіології з домінуючим значенням у розвитку генетичних факторів, з мономорфними папульозними висипами, у разі якого можливі прояви на слизовій оболонці рота, особливо на червоній окрайці губ, з тенденцією до розповсюдження шкірного процесу, яке іноді викликає серйозні зміни у різних органах та

системах.
Розповсюдженість цього захворювання надзвичайно висока — вона реєструється у 1,5 - 2 % населення розвинутих країн, зустрічається у будь-якому віці, однаково серед жінок та чоловіків
Етіологія й
патогенез
- псоріазу до кінця нез'ясовані. Вважається, що це захворювання має мультифакторну природу, і це підтверджується окремими дослідженнями. Деякі автори, зокрема, висувають припущення про вірусну етіологію псоріазу, проте воно на сьогодні не підтверджено. У деяких хворих встановлено зв'язок псоріазу з вогнищевою
інфекцією (тонзиліт), що якоюсь мірою дає підстави думати про
інфекційно-алергічне походження захворювання. Існує немало спостережень, що свідчать про виникнення псоріазу та його загострень під впливом
психічних травм (стрес). У певної частини хворих захворювання пов'язують з ендокринними порушеннями, свідченням чого є випадки поліпшення і навіть повного одужання від псоріазу під час вагітності. Є теоретичні докази про зв'язок псоріазу з порушеннями обміну, зокрема ліпідного (холестеринового), ферментного, вітамінного. В останній час стає все більше прихильників погляду, що одним із провідних чинників у патогенезі захворювання є імунні порушення. Грунтуючись на новітніх генетичних дослідженнях, окремі вчені доводять
генетичну природу псоріазу.
Клініка
- Псоріаз виникає у різних хворих по різному. Але часто захворювання починається гостро з висипання дрібних, діаметром від 1 до 5мм, яскраво - рожевих папул на усьому шкірному покриві (краплевидний псоріаз), що швидко покриваються сріблясто - білими лусочками.
Папули поступово збільшуються в розмірах
і перетворюються на бляшки різної величини, що різко відокремлені від неураженої шкіри (бляшковий псоріаз).
Бляшки часто зливаються між собою, утворюючи значні за розмірами вогнища, займаючи значні ділянки шкірного покриву та утворюючи вогнища з фігурними обрисами: кільцевидні, дугоподібні, серпігінозні, „географічні”.
Висипи можуть локалізуватися на будь - якій ділянці шкіри, як правило, симетрично, хоча можливе і одностороннє розміщення бляшок.
Переважна локалізація висипів на розгинальних поверхнях верхніх і нижніх кінцівок, особливо на ліктях і колінах, у ділянці крижів і волосистої ділянки голови. Тут псоріатичні бляшки утримуються особливо довго,
інколи залишаючись тривалий час у вигляді так званих чергових

бляшок. Іноді псоріатичним процесом ізольовано уражаються долоні й підошви, а також великі шкірні складки — пахові, пахвинно-стегнові, під молочними залозами у жінок. Може розвинутись ураження усього шкірного покриву. Іноді висипи розташовуються на червоній окрайці губ та на слизових оболонках рота.
Ексудативний
псоріаз
- У деяких хворих псоріатичні висипи в гострий період відрізняються значною серозною ексудацією, внаслідок чого на поверхні бляшок утворюються пластівчасті кірко
- лусочки жовтуватого кольору, після відокремлення яких, оголюється волога, трохи кровоточива поверхня.
Виявлення феноменів псоріазу при цій формі утруднене.
У розвитку
псоріазу
розрізняють три
стадії:
прогресуючу
(гостру),
стаціонарну,
регресуючу
(стадію
завершення).
Прогресуюча
стадія
- характеризується виникненням нових папул, збільшення їх розмірів; лущення не досягає меж здорової шкіри, залишаючи по периферії бляшок вузьку рожеву смужку. Хворі скаржаться на свербіж. Крім того, у прогресуючій стадії може спостерігатися так звана
ізоморфна реакція (феномен Кебнера), що виражається появою через 7 – 10 днів псоріатичних папул на місці травми шкіри. Псоріатична тріада симптомів позитивна
Стаціонарна
стадія
- нові висипні елементи не з’являються, інтенсивність свербежу менша або він зникає. Феномен Кебнера негативний, а отримання тріади симптомів утруднене.
Регресуюча
стадія
- характеризується зменшенням лущення, поступовим сплющенням бляшок до повного їх зникнення з утворенням депігментованих або гіперпігментованих плям. Характерні псоріатичні симптоми негативні.
Перебіг псоріазу - хронічний, рецидивуючий, загострення частіше спостерігається восени та взимку (зимовий тип), рідше - влітку (літній тип).
Себорейний
псоріаз
- Найбільш часто первинно псоріаз локалізується на волосистій частині голови, де він тривало може бути
ізольованим. Тут та на інших „себорейних” місцях
(обличчя, шкіра за вухами, груди) висипи вкриті

лусочками досить інтенсивно. Хворі відчувають сильний свербіж.
Псоріаз крупних
складок
- лущення майже відсутнє, поверхня вогнищ гладка, яскраво – червона, іноді волога. У глибині складок, особливо під молочними залозами, можуть виникати тріщини. У міжпальцьових складках вогнища ураження
іноді мають вигляд вологих, різко обмежених ділянок білуватого кольору без почервоніння – так званий білий псоріаз. На статевих органах псоріатичні висипи можуть бути єдиними проявами хвороби. Вони розташовуються на голівці статевого члену та внутрішній поверхні крайньої плоті, на малих статевих губах. Межі вогнищ різкі, лущення незначне, а феномени псоріазу не досить чіткі.
Пустульозна
форма псоріазу.
- утворення своєрідних мікроабсцесів у епідермісі, лусочки стають вологими й перетворюються на мікролусочки. Ця форма локалізується, як правило, на долонях та підошвах, але може приймати і генералізований характер з лихоманкою, нездужанням, лейкоцитозом, підвищеною ШОЕ
Артропатичний
псоріаз
-
Спочатку хворі лише відчувають біль, а згодом спостерігається припухання суглобів і обмеження їх рухомості Можуть спостерігатися деформації суглобів, анкілози, іноді міозити, атрофічні зміни м’язів. Під час рентгенологічного дослідження виявляють явища навколосуглобового остеопорозу, звуження міжсуглобових щілин, остеофіти, кистозні просвітлення кісткової тканини, ерозії кісток.
Псоріаз долоней
та підошв.
- При цьому поряд з типовими папульозно – бляшковими елементами, спостерігатимуться гіперкератотичні вогнища, схожі на омозоленості. На їх поверхні можуть бути болючі тріщини, а також пустульозні висипи.
Феномени термінальної плівки та крапкової кровотечі викликати важко.
Частим
симптомом
псоріазу
є
ураження
нігтьових
пластинок
- яке виявляється утворенням крапкових вдавлень
(симптом наперстку), деформацією нігтьової пластинки, крихкістю вільного краю, зміною забарвлення нігтя, появою поперечних та повздовжніх борозенок, піднігтьових крововиливів.
Іноді оніхопатологія розвивається задовго до появи клінічних висипань.
Ураження
слизової
оболонки
рота
залежить
від
форми
- При звичайному псоріазі висипи локалізуються на щоках, губах, язиці та представлені овальними дещо піднятими над слизовою оболонкою вузликами з різкими межами білуватого або сірувато – білого кольору з рожевим обідком навкруги. Висипи можуть вкриватися

захворювання..
білувато – сірим нальотом, після видалення якого оголюється яскраво – червона поверхня з явищами крапкової кровотечі. При появі псориатичної бляшки на дні порожнини рота, вона має неправильні обриси, вкрита плівкою та окреслена запальним обідком. Висипи у роті з’являються під час загострення шкірного псоріатичного процесу, але зникають не завжди одночасно. При пустульозному псоріазі слизова оболонка уражується частіше. Переважно висипи локалізуються на язиці та утворюють картину географічного глоситу. Слизова оболонка зтоншується, сосочки язика атрофуються. На слизовій оболонці щік та ясен можуть з’являтися окремі гладенькі червоні вогнища з підвищеними сірувато – білими краями різних обрисів та розмірів
Діагностика
- псоріазу грунтується на типовій локалізації, мономорфності висипів характерного рожево - червоного кольору, наявності тріади феноменів, результатах гістологічних, рентгенологічних,
імунологічних досліджень.
Диференціюють
- від парапсоріазу, папульозного сифіліду, червоного плоского лишаю, дискоїдного червоного вовчаку, себорейної екземи, кандидозу, рубромікозу, пахової епідермофітії, кератодермій, ревматоїдного артриту.
Лікування.
- При призначенні лікування хворих ураховують форму, стадію та ступінь розповсюдженості висипів. При необхідності проводять корекцію виявлених супутніх захворювань. Хворим показана дієта з обмеженням повареної солі, екстрактивних речовин, жирів, вуглеводів.
Із загальних засобів застосувють: гіпосенсибілізуючі (30% розчин тіосульфату натрію, 10
% розчин хлоріду кальцію), седативні засоби (броміди, валеріана, транквілізатори), антигістамінні препарати
(тавегіл, лоратадін, кларитин, телфаст), сечогінні
(гіпотіазид, фуросемід, цикламін), вітаміни (А, В
1
, В
12
,
В
6
, фолієва кислота, аскорбінова кислота), гепатопротектори
(есенціале, хофітол), пірогенні препарати (пірогенал, продігіозан), імуностимулюючі препарати (тактивін, тималін, нейропептиди). При псоріатичні еритродермії та прогресуючому розпосвюдженому псоріазі
– короткочасно кортикостероіди. При артропатичному псоріазі слід застосовувати нестероідні протизапальні засоби
(індометацин, вольтарен, бутадіон, немесулід, арава),

при тяжких формах псоріазу застосовують цитостатики
(метатрексат, азатіоприн, 6 – меркаптопурин) та ПУВА - терапію.
Місцева терапія - застосовується з обережністю при вираженому запаленні. У прогресуючу стадію застосовують
індеферентні мазі: 1 – 2 % саліцилова мазь, крем Унни, кортикостероідні креми та мазі. У стаціонарній стадії застосовуються: 5 – 10 % нафталанова мазь, 3% саліцилова мазь, 2 – 5 % сірчано – дьогтьова мазь, псоркутан, бетасалік, аерозоль та крем Скін - кап; ванни з відваром шалфею, ромашки. У регресуючій стадії застосовують 3—5 % саліцилова мазь, 10 – 20 % нафталанова мазь, 5 – 10 % сірчано – дьогтьова мазь, псоркутан, псоріазин. При псоріазі волосистої частини голови використовують 2 % ртутно – саліцилову мазь, лосьон Беласалік, шампунь Скін – кап, Фрідерм – цинк, дьоготь. Одночасно призначають теплі ванни 1 раз у 2—
3 дні або теплий душ. Для лікування хворих на зимову форму псоріазу корисно комбінувати мазьову терапію із загальним опромінюванням ультрафіолетовими променями, у літній період рекомендують геліотерапію в поєднанні з морськими купаннями (озеро Кунігунда,
Кримське узбережжя, Сочі, Мертве море).
Червоний плоский лишай.
- Хронічний дерматоз, що характеризується появою на шкірі та на слизових оболонках, особливо часто на слизовій оболонці рота та червоній окрайці губ, мономорфних папульозних висипів.
Це захворювання зустрічається досить часто та складає близько 1% усіх шкірних хвороб. Хворіють частіше у віці 30 – 60 років. Чоловіки, як правило, хворіють у молодому віці, жінки – після 50 років. Люди похилого віку та діти хворіють рідко.
Етіологія і патогенез
- червоного плоского лишаю залишаються до кінця не з’ясованими.
Існують декілька концепцій причини захворювання.
Заслуговує на увагу вірусна, або
інфекційна теорія, яка розглядає можливість наявності у хворих фільтруючого вірусу, що міститься

внутрішньошкірно та проявляє свою активність під час зниження захисних сил організму під дією фізичних травм, психічного перенапруження.
Ця теорія підтримується рядом зарубіжних авторів, хоча вірус до нашого часу ще не виділено. Нейроендокринна,
або неврогенна теорія базується на випадках розвитку дерматозу та цого рецидивів після психічних травм, розповсюдження висипів по ходу певної інервації або по зонам подібно до оперізуючого лишаю, та збільшення захворюваності серед жінок у період менопаузи. Ряд авторів пов’язують виникнення дерматозу з спадковою схильністю.
Спадкова теорія вивчає випадки захворювання близьких родичів або членів сім’ї. Токсико – алергічна
(інтоксикаційна) теорія розглядає зв’язок розвитку дерматозу з токсичною дією різних речовин
(перш за все, лікарських препаратів), аутоінтоксикації при хронічній патології внутрішніх органів.
Дослідження змін клітинного ланцюга
імунітету дозволили встановити зниження числа Т – клітин та порушення співвідношення субпопуляцій Т – лімфоцитів у крові хворих на червоний плоский лишай.
Тому багато дослідників схиляються до
імуноалергічної
теорії виникнення цього дерматозу, яка також передбачає комплексну участь
інфекційних, вірусних, нервових, гуморальних,
інтоксикаційних, спадкових та інших факторів у розвитку дерматозу. У наш час ця теорія є найбільш прийнятною.
Клініка.
-
Захворювання часто починається з продромальних явищ: нездужання, нервове збудження,

слабкість.
Елементи висипки виникають гостро. Для червоного плоского лишаю характерним висипним елементом є дермо- епідермальна папула розміром 1 – 3 мм у діаметрі, синюшно – червоного або лілового кольору з воскоподібним блиском. Вона має полігональні обриси, пупкоподібне вдавлення у центрі, не схильна до периферійного росту. У подальшому папули зливаються, утворюючи бляшки. При змащуванні її поверхні водою або олією, можна виявити наявність так званої сітки Уікхема.
У більшості випадків висипи мають гладку поверхню, але в подальшому на них з’являються прозорі або сіруваті лусочки. Вогнища можуть бути обмеженими або набувають генералізованого характеру та групуються. У період прогресивного перебігу червоного плоского лишаю у багатьох хворих спостерігається позитивна ізоморфна реакція (
феномен Кебнера) на механічне подразнення. Суб’єктивно хворих турбує свербіж, нерідко – головний біль, відчуття поколювання, печіння, загальна стурбованість. Локалізація висипів може бути різноманітною, частіше вони розташовуються на шкірі згинальних поверхонь передпліч, на зап’ястках, ліктьових згинах, у пахвинних складках, підколінних западинах, на гомілках, у ділянці попереку, на боковій поверхні тулуба, шкірі нижньої частини живота, у ділянці статевих органів.
На кінцівках висипи симетричні.
Рідко вони локалізуються на волосистій частині голови, обличчі, на долонях та підошвах. Часто у патологічний процес утягуються слизові оболонки

рота та статевих органів, які можуть уражатись
ізольовано або у сполученні з висипами на шкірі.
Іноді висипання на слизових оболонках передують виникненню висипань на шкірі, у ряді випадків вони
є
єдиною ознакою захворювання. Висипи представлені округлими або полігональними дрібними папулами, білувато – сірого або кольору фосфору. Папули групуються, утворюють бляшки, що можуть нагадувати лейкоплакію. Але клінічна картина захворювання на слизовій оболонці може бути досить різноманітною.
Типова форма
- характеризується дрібними папулами сірувато – білого кольору, що зливаються та утворюють чудернацький малюнок у вигляді листків папоротнику. На язиці папули утворюють бляшки до 1см у діаметрі, вкриті сірувато – білим нальотом. На червоній окрайці губ
(частіше уражується нижня губа) папули часто зливаються у вигляді суцільної смужки з лущенням.
Висипи локалізуються переважно на слизовій щік по лінії змикання корінних зубів, рідше на яснах, піднебінні, на дні порожнини рота.
-
На шкірі розрізняють декілька форм червоного плоского лишаю.
Класична, або звичайна, форма
- характеризується розвитком типових папул, що утворюють бляшки розміром до 2см. Вогнища ураження можуть бути кільцевидної чи неправильної форми з вдавленням у центрі, можуть розташовуватися
ізольовано або згруповано. Іноді елементи розташовуються по ходу нервів (зостеріформний червоний лишай), лінійно (лінеарний лишай) або у вигляді намиста
(моніліформний ліхен). Симптом

Уікхема позитивний.
Гіпертрофічна, або верукозна,
форма
- вогнища ураження, як правило, локалізуються на передньо – бокових поверхнях гомілок, часто симетрично.
Представлені бородавчатоподібними утвореннями, що підвищуються над рівнем шкіри та вкриті роговими нашаруваннями.
Колір вогнищ застійно - червоний, ціанотичний або лівідний.
Атрофічна форма
- елементи червоного плоского лишаю підлягають атрофічним змінам, не виступають над рівнем шкіри. Вони мають вигляд плям округлої форми з ліловим або насичено – рожевим забарвленням.
Часто на слизовій оболонці рота находять типові висипи.
Пузирна форма
- часто зустрічається на слизовій оболонці рота.
На поверхні папульозних елементів розвиваються напружені пухирці, а на крупних бляшках – пузирі з серозним або серозно – геморагічним вмістом. При локалізації вогнищ на місцях природних складок шкіри або під впливом тиску чи тертя, можуть виникати ерозивно – виразкові елементи. Форма має торпідний перебіг.
Фолікулярний,
або
гострокінцевий, лишай
- представлений фолікулярними та перифолікулярними папулами або у вигляді рубцевої алопеції волосистої частини голови, а також нерубцевої алопеції пахвинних впадин і лобка.
Нерідко одночасно відмічається ураження слизових оболонок рота у вигляді сірувато – білих елементів.
Пігментна форма
– характеризується вираженою пігментацією частіше на шкірі живота, сідниць та нижніх кінцівок.
Пігментація може існувати тривалий час, а елементи червоного плоского лишаю можуть виникати одночасно з пігментацією або через деякий час

після її появи. При наявності типових висипів на слизовій оболонці рота чи
інших ділянках шкірного покриву можна встановити вірний діагноз.
Перебіг червоного плоского лишаю рецидивуючий, хронічний.
Діагностика
- базується на типовій клінічній картині висипних елементів: лілово
– перламутрові, полігональні плоскі папули з пуповидним вдавленням у центрі, наявність сітки Уікхема, локалізація висипів на згинальних поверхнях передпліч та слизових оболонках.
Іноді використовують патогистоморфологічні дослідження.
Диференціюють
- з обмеженим нейродермітом, папульозним сифілісом, кільцевидною гранульомою, псоріазом, ліхеноідним та бородавчатим туберкульозом шкіри, краплевидною склеродермією, хворобою
Дар’є, дискоїдним червоним вовчаком, лейкоплакією, звичайною пухирчаткою
Лікування
При лікуванні ураховують форму, розповсюдженість патологічного процесу, локалізацію вогнищ уражень. Хворим рекомендується гіпоалергенна дієта. При гострих та підгострих формах призначають седативні препарати, транквілізатори, антидепресанти, гіпносугестивна терапія та електросон. При розповсюджених висипах призначають антибіотики та противірусні препарати ( пеніцилін та його аналоги, тетрациклін, метисазон). Показане застосування вітамінів ( В
1
, В
12
, А, Е, С, нікотинова кислота).
Часто, особливо при ураженні слизової

оболонки рота, застосовують цитостатики (циклофосфамід). При тривалому перебігу процесу використовують кортикостероїди
(преднізолон, дексаметазон). Також використовуються рефлекторна діатермія, діадинамічні токи, ультразвук, електрофорез, лазеротерапія, при генералізованих формах – імпульсне поле УВЧ паравертебрально. Рекомендують на обмежені вогнища парафіно- озокеритні аплікації, грязелікування, при бородавчатій формі
– кріотерапія, діатермокоагуляція.
Ефективні водні процедури: морські купання, хвойні, сульфідні та радонові ванни.
Місцево
- широко використовують кортикостероїдні аерозолі, креми та мазі. При сильному свербежу протирають вогнища ураження 2 - 5 % розчином резорцину, 0,1 % розчином ментолу з 1 % хлоралгідратом.
Для зняття вираженої
інфільтрації застосовують дьогтьові та нафталанові мазі, при бородавчатій формі роблять аплікації подофіліну,
ін’єкції кортикостероїдів у вогнища.
При ураженні слизової оболонки рота застосовують аплікації концентрату вітаміну А або орошення 0,6 % розчину ретинолацетату
і
0,4
% гідрокортизону у 40 % розчину дімексиду.
Рекомендують полоскання ротової порожнини або ванночки при уражені статевих органів з розчином шалфею, ромашки, евкаліпту.

4.2. Теоретичні питання до заняття:
1. Класифікація псоріазу та червоного плоского лишаю
2. Етіологія і патогенез псоріазу та червоного плоского лишаю
3. Клінічні форми псоріазу і червоного плоского лишаю
4. Перебіг захворювань
5. Симптоми, які характерні для псоріазу і червоного плоского лишаю
6. Диференціальна діагностика псоріазу і червоного плоского лишаю
7. Тактика ведення пацієнта з псоріазом і червоним плоским лишаєм
4.3. Практичні роботи, які виконуються на занятті:
Практичне заняття починається з участі студентів в ранковому огляді хворих у відділеннях. Звертається увага студентів на важких пацієнтів.
Далі шляхом тестового контролю визначається початковий рівень підготовки студентів до практичного заняття.
Самостійна робота студентів під керівництвом викладача включає: курацію тематичних хворих (опитування, огляд, фізикальне обстеження хворих, знайомство з даними обстеження, постановка діагнозу, призначення лікувальних та профілактичних заходів, вирішення питань лікувально - трудової експертизи); вирішення ситуаційних задач.
Після закінчення самостійної роботи студентів проводиться її аналіз і корекція. Клінічний розбір тематичних хворих включає доповідь студентів про скарги хворих, анамнез, дані лабораторних і інструментальних досліджень, диференційний діагноз, остаточний діагноз та ускладнення.
Студенти обговорюють лікування, питання тактики, профілактики, лікувально-трудової експертизи, реабілітації тематичних хворих
В кінці заняття проводиться підсумковий тестовий контроль.
Оцінюється робота студентів, обговорюються результати. Підводиться підсумок заняття.

Матеріали для самоконтролю
Завдання № 1
До сімейного лікаря звернувся хворий М., 36 років, зі скаргами на висипання, що лупляться, на кінцівках, що існують півроку. Подібні висипання відзначав кілька років назад узимку, улітку після загоряння сип проходила цілком.
Об’єктивно: на колінах і ліктях визначаються чітко обмежені бляшки застійно-червоного кольору, покриті пухкими сріблистими лусочками. Лікар запідозрив псоріаз. Які дані анамнезу говорять про цьому?
A. Стать
B. Тривалість існування
C. Сезонність
D. Професія
E. Вік
Завдання №2
Через 5 днів після психоемоційної травми на шкірі кінцівок з’явилась висипка. Об’єктивно: переважно на розгинальних поверхнях багаточисельна дрібна папульозна висипка, поверхня якої частково покрита білісуватою лускою. Ваш попередній діагноз.
A. Псоріаз
B. Червоний плоский лишай
C. Токсикодермія
D. Алергічний дерматит
E. Екзема
Завдання №3
В клініку поступив чоловік 30 років з висипаннями на шкірі передніх поверхонь кінцівок з відчуттям значного свербіжу.
Об’єктивно: на шкірі передніх поверхонь кінцівок чисельна висипка у вигляді синюшно-червоних вузликів неоднакової величини і форми, з восковидним блиском, без явних ознак лущення. Ваш попередній діагноз.
A. Червоний плоский лишай
B. Екзема
C. Алергічний дерматит
D. Червоний вовчак
E. Токсикодермія
Завдання №4
У 18-літньої дівчини при лікуванні первинно виявленого туберкульозу легень з'явилися множинні симетричні плоскі вузлики, розміром 0,2-0,3 див у діаметрі рожево-червоного кольору з тонкою ніжною лусочкою на поверхні.
Сверблячка відсутній. Які зовнішні засоби необхідно призначити хворий?
A. Примочки
B. Антибактеріальні мазі

Література
Основна:
1. М. О. Дудченко /Шкірні та венеричні хвороби: підручник. – Вінниця:
Нова книга, укр., 2008. – 240 с.
2. М. Б. Шегедин, Т. О. Нужна / Дерматологія, венерологія та клінічна оцінка результатів лабораторних досліджень: підручник для студ. вищ. мед. навч. закладів I-III рівнів акредитації. - К. : Медицина,
2010. - 502 с.
3. В. І. Степаненко, М. М. Шупенько, П. М. Недобай та ін. /
Дерматологія, венерологія. Підручник. – К.: КІМ, 2012. – 848 с.
Додаткова:
1. В. І. Степаненко, А. І. Чоботарь, С. М. Боднарь та ін. /Дерматологія і венерологія : підручник для студентів вищих мед. навч. закладів I-III рівнів акредитації, 2015. – 335 с.
2. В. І. Савчак, М. Т. Ковальчук / Хвороби шкіри в практиці сімейного лікаря. Посібник. – Тернопіль: ТДМУ, 2005. – 398 с.
Електронні ресурси:
1. http://www.umsa.edu.ua
2. http://www.compedium.com.ua
3. http://ukrmed.org.ua
4. http://www.derma-don.org.ua
5.
http://www.medicina.kharkov.ua
Методичні вказівки підготував
Ємченко Я.О. підпис
ініціали, прізвище
Безега О.В. підпис
ініціали, прізвище