Ім'я файлу: Психотерапевтична робота з сім'ї.docx
Розширення: docx
Розмір: 23кб.
Дата: 13.02.2022
скачати
Розширення: docx
Розмір: 23кб.
Дата: 13.02.2022
скачати
Психотерапевтична робота з сім'ями з алкогольною залежністю
Психотерапія при алкоголізмі в даний час вважається основним методом лікування даного захворювання. Причинами алкогольної залежності можуть стати:
Затяжна стресова ситуація, хронічна втома.
Неврози, а також схильність до тривожних станів.
Депресивні стани, що протікають не тільки як тимчасова реакція, але і як хвороба.
Проблеми в особистому житті.
Емоційна і сексуальна незадоволеність часто стають причинами так званого жіночого алкоголізму.
Відсутність взаєморозуміння в сім’ї.
Соціальна дезадаптація, коли у людини немає постійної роботи, відсутня сім’я, ні стійких інтересів і улюблених занять.
Стан самотності, нудьги і нереалізованості.
Звичайно, причин формування алкогольної залежності занадто багато, щоб зуміти перерахувати їх в одному абзаці.
Психічна залежність формується в головному мозку і пов’язана з нейромедіаторної обміном дофаміну і гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК). Під впливом алкоголю нейрони (клітини мозку) звикають до специфічного стану збудження, яке у випадках вираженого сп’яніння можна порівняти з наркотичним. Для отримання комфортного стану людини все частіше потрібно алкогольний допінг і збільшення кількості випитого спиртного. В результаті серйозним симптомом розвитку алкогольної хвороби стає втрата дозового контролю. У стані алкогольного сп’яніння зникає контроль над ситуацією, змінюється поведінка, а на ранок виникають провали пам’яті на деякі події. Фізична залежність від алкоголю , в чому енергетична, тому що викликана споживанням високих концентрацій легко засвоюється алкогольного продута і пов’язана з глибоким порушенням обміну речовин, а проявляється, зокрема, у вигляді дефіциту ендогенного (внутрішнього) спирту, підвищеної активності алкогольних ферментів організму і нездатності організму підтримувати природні психофізіологічні процеси без алкоголю, що надходить ззовні, що неминуче призводить до формування абстинентного (похмільного) синдрому і, як його наслідок, запійним станів.
Колективна емоційно-стресова гіпнотерапія Рожнова). Гіпнотичному впливу тут також передують психотерапевтичні бесіди, лікувальний вплив яких закріплюється в гіпнозі (останній проводиться за запропонованою автором методикою подовжених – не менше 1-1,5 години – сеансів гіпнотерапії). У стані гіпнозу виробляється умовно-рефлекторна нудотно-блювота реакція на смак та запах алкоголю. В. Є. Рожновим також запропоновано та реалізовано в практичних умовах методику лікування хворих на алкоголізм у системі психотерапевтичних заводських профілакторіїв.
До цього часу продовжуються спроби використання в терапії алкоголізму аутогенного тренування. Метою її є нормалізація вегетативних порушень та зняття емоційної напруги. Аутогенне тренування може сприяти закріпленню аверсивної реакції, тому використовується як важливий компоненттерапії алкоголізму як активного методусаморегуляції, самокорекції та самовиховання.
При лікуванні алкоголізму застосовують також інші методи поведінковоїпсихотерапії. До них належить, зокрема, тренування самоконтролю. Як таку методику можна розглядати що застосовувалася в 50-х роках. спробу навчання пацієнтів контрольованого вживання алкоголю Пацієнт навчався визначати рівень алкоголю в крові за плямами, що з'являються у нього на обличчі, або почуття заціпеніння. Він мав можливість порівнювати своє самопочуття із записаною на відеомагнітофоні реакцією. Застосовувався також електрошок, коли пацієнт пив занадто великими ковтками, великими порціями або коли вміст алкоголю в крові перевищував певний рівень.
У останні рокиу психотерапії хворих на алкоголізм використовуються також технічні підходи нейролінгвістичного програмування.
Більшість методів терапії хворих на алкоголізм застосовується у групах, що сприяє підвищенню ефективності лікувального впливу.
Основною тенденцією розвитку психотерапії при алкоголізмі на сучасному етапі, є її еволюція від гетеро- і аутосуггестивних впливів, вкладених у вироблення відрази до алкоголю, від роз'яснюючої терапії у групах до глибокого аналізу особистості хворого, системи його ціннісних відносин, що має на меті підвищення соціально-психологічної адаптації пацієнта й у результаті - відмова його від вживання алкоголю. Враховуючи роль психосоціальних факторів у виникненні, перебігу, компенсації та декомпенсації алкоголізму, найважливіше місце у його комплексному лікуванні слід відвести груповій психотерапії.
У дослідженнях вітчизняних авторів, як і в багатьох зарубіжних роботах, підкреслюється, що групова психотерапія при алкоголізмі зазвичай включена в ширшу програму лікувально-відновлювальних впливів: купірування похмільного синдрому та наслідків інтоксикації шляхом використання медикаментозних та загальнозміцнювальних засобів, індивідуальна психотерапія ін.), що підтримує психотерапія, трудотерапія, культурно-розважальні заходи тощо. Що стосується форм групової психотерапії, то при алкоголізмі основу її складають дискусійні (недирективні) варіанти з частим використанням додаткових технічних прийомів (пантоміма, розігрування рольових ситуацій, проектив малюнок та ін.).
Сучасні принципи лікування алкоголізму
Перший етап лікування – детоксикація (може проводитися в стаціонарних і амбулаторних умовах в залежності від тяжкості похмільного синдрому). Очищення організму від отруйних продуктів переробки алкоголю, відновлення нормальної роботи органів і систем організму. Другий етап – психологічна підтримка пацієнта на шляху подолання алкогольної залежності. Проводиться в амбулаторних умовах. На цьому етапі застосовується поєднання індивідуально підібраних ліків і психотерапевтичних методик, які формують стійке байдужість до спиртного. Саме амбулаторне лікування і реабілітація дозволяють розібратися в причинах алкогольної залежності, максимально відновити психологічний стан пацієнта і сформувати здоровий спосіб життя. Ефективність амбулаторного лікування алкоголізму становить найбільшу цінність, тому що
позитивний результат досягається в реальних умовах життя пацієнта, а не в комфорті стаціонару.
Наступність між груповою та сімейною психотерапією, добровільність участі в рамках різних організаційних форм (в амбулаторних, напівстаціонарних та стаціонарних умовах), адекватність цілей, завдань та видів психотерапії етапам лікування – важливі передумови ефективності всієї системи лікувально-відновлювальних впливів при алкоголізмі. Назавжди позбутися алкозалежності неможливо, але домогтися стійкої і стабільної ремісії цілком реально. Для цього необхідно бажання самого пацієнта позбутися залежності. Психотерапевтичне лікування проводиться щодо кожного пацієнта, адже спиртне робить із людини безвільну істоту. Психотерапія алкозалежності поєднується з медикаментозною терапією. Тільки комплексний вплив допомагає успішно впоратися із захворюванням. Додатковою підтримкою для хворого є розуміння сім'ї та близьких. Загалом психотерапія у лікуванні хронічного алкоголізму працює завдяки зміні психіки людини. Лікар допомагає пацієнту вирішити застарілі проблеми, допомагає приймати тверезі рішення без участі спиртного та подивитися на навколишнє життя іншим поглядом, або просто вселяють відчуття огиди до алкогольної продукції.