Питання до екзамену з предмету «Основи філософських знань» Яку роль відіграли міфи в житті первісної людини?

2 ,Який період індійської філософії має назву «ведична ніч»? Що таке веди?

Витоки індійської філософії потрібно шукати в глибинах сивої давнини. Її символом є індійський мудрець як усамітнена, самодостатня, поміркована, заглиблена у свій внутрішній світ особистість. Філософствуючи, індійський мудрець спирався на філософію як на дійсне знання, разом із тим не відхиляв релігії та міфології. Давня індійська філософія була тісно пов'язана з міфологією та релігією. Упродовж тривалого часу її ототожнювали з Ведами. У перекладі зі санскриту (староіндійської мови) слово «веди» означає «відання» або «священне знання». Веди — священні книги аріїв, які завоювали Індію в середині ІІ тис. до н. е. Окремі дослідники вважають аріїв давніми предками слов'ян, зокрема українців. Період їхнього панування на території Індії тривав до середини І тис. до н. е. і ввійшов в історію під назвою ведична ніч. Завдяки Ведам індійську філософію вважають найдавнішою у світі, адже ці священні книги — найдавніші з відомих нам пам'яток духовної культури людей

3. Що говорив Ніцше про надлюдину. Фрідріх Ніцше вважав, що наявні цінності європейської культури треба переоцінити. Проте така здатність до переоцінювання цінностей – властивість особливої людини, носія творчості та волі, який незабаром повинен з’явитися у світі. Ніцше передрікав появу “надлюдини”.“Надлюдина” – це не герой і не велика людина, як Бетховен, Наполеон, Шопенгауер або Гете. Це нова порода людей, якої ще не було у світі. До речі, “надлюдина” не з’являється з якоїсь певної нації, вона – плід розвитку всього людства (насамперед європейців). Ця нова каста “надлюдей” перетворить майбутню культуру і мораль людства. Вона дасть народам нові міфи замість старих. Ці люди не матимуть ілюзій старої моралі та культури. Справедливість для них полягатиме в нерівності. Жодних загальних законів моралі для “слабких” і “сильних” не повинно бути.Дійсна справедливість є функцією сили і влади й повинна слугувати “сильним” людям. Для “слабких” вища справедливість – це загинути і звільнити місце для нового покоління “надлюдей”. Ідеї Ніцше були використані в нацистській Німеччині як ідеологія Третього рейху. Проте не треба забувати, що нацисти і Гегеля, і Фіхте мало не вважали своїми попередниками. Ніцше, звичайно, не був ідеологом антилюдяності й нацизму. Проте з його робіт, часто написаних в афористичній, поетичній манері, можна зробити й анти-гуманні висновки.

4. Охарактеризуйте основні напрями філософії. Що таке матерія? Матерія - це філософська категорія для позначення об'єктивної реальності, що надана людині у її відчуттях, яку вона може і намагається пізнати, але при цьому матерія існує незалежно від самої людини. Матеріалізм стверджує, що первинне початок - це матерія або природа, яка ніким не створена, вона сама причина всього існуючого, а свідомість є її атрибутом.Крайній агностицизм стверджує, що пізнання реальності неможливо. В історії філософії ця позиція не була реалізована. Дійсно, філософ, сенс діяльності якого полягає в осягненні фундаментальних основ буття світу і людини, не може дати негативну відповідь на питання про можливість пізнання, інакше він руйнує основу власної діяльності.Гносеологічний оптимізм стверджує, що світ пізнати повністю і по суті. Така точка зору характерна для філософів епохи Просвітництва, Георга Гегеля і діалектичних матеріалістів.Ірраціоналізм стверджує, що справжнє знання про світ людина може отримати за допомогою інтуїції або інстинкту; розум, розум, інтелект, з точки зору цих філософів, не дають істинного знання, навпаки, є перешкодами для осягнення істини.Сенсуалізм (емпіризм) називає головною пізнавальною здатністю людини почуття, а джерелом знань - досвід.

5,У чому полягає основний смисл учення Лаоцзи? Що таке даосизм?З точки зору Лао-цзи, Небуття не означає Ніщо, Небуття первинне, це вища ступінь, ніж буття. Це порожнеча, що приховує в собі всі потенції, без неї навіть буття не має сили. Основна ознака дао – циклічність його нескінченного руху та змін. „Рух дао є повернення, – казав Лао-цзиПровідна ідея даосизму полягає в тому, що природа, суспільство, кожна людина окремо підкоряється не Небу, а всезагальному закону – дао, який вносить порядок в хаос речей. Дао має об’єктивний характер. Порушення його спричиняє ненормальний стан. Особливо це позначається на житті суспільства, коли нерозумний правитель забуває про дао.

6. Розкрийте генезу уявлень про душу. Що таке анімізм?Душа — це термін, яким переважно релігія, ідеалістична філософія та донаукова психологія позначали психіку, внутрішній світ людиниЗгідно з ідеалістичними релігійними концепціями, душа розглядається як нематеріальна потойбічна безсмертна сила, що тимчасово перебуває в тілі й є основою, джерелом психічних явищ^[Дуалізм вважає душу протилежною тілу самостійною субстанцією^[^{джерело?}^]. Матеріалісти-метафізики зводили психічну діяльність до суто механічних та фізико-хімічних процесів^[^{джерело?}^]. У діалектичному матеріалізмі та науковій психології термін «душа» не По суті термін «психіка» заміщує термін «душа», виражаючи внутрішній духовний світ людини^[ Анімі́зм») — віра в те, що предмети, природні явища, тварини або люди наділені душею. ... Звідси виникають погребальний культ, культ предків і розвиток вірувань в загробне існування душі, потойбічне життя.

7. Охарактеризуйте основні джерела філософії

На процес формування філософії впливає багато чинників. Філософія зароджується на основі певних ідейних джерел, має свій грунт і витоки. Цими витоками є міф, релігія, наукове знання та буденна свідомість. Міф передує філософії. В міфологічному світогляді на чуттєво-образному рівні формуються корінні риси світогляду. Це питання відношення матеріального і духовного, смерті і безсмертя, це ті питання, які є джерелом філософського осмислення. В релігії з’являються вже такі поняття як узагальнення, абстрагування. Бог тут виступає як ідея, першопричина всього. А питання першопричини є філософською проблемою. Крім того, з розвитком релігії на перший план виходить така проблема як відношення людина-світ, що є основною проблемою фалософії.

8. У чому суть основної філософської ідеї мислителів мілетської школи?Центральною проблемою філософії Мілетської школи є походження і будова світоустрою. Представники школи вбачали розв'язок цієї проблеми у монізмі — виявленні першооснови, з якої виникає усе суще. З цим пов'язані питання космогонії, астрономії, метеорології, фізики, математики, біології, географії. Філософи Мілетської школи відмовилися від міфологічного та релігійного пояснення світоустрою (хоча й не заперечували існування богів), пояснюючи їх з матеріалістичної точки зору. Вони першими застосували метод спостереження при створенні своїх учень.

9. Поясніть, які чинники сприяли появі віри у світ духів?Першим доступним людини способом пояснення явищ навколишнього світу стала релігія, тобто. віра у вигадані надприродні істоти: богів, душі, духів – і поклоніння їм. Поява релігії ознаменувало новий період у розвитку людства. Серед причин виникнення релігійних уявлень можна виділити такі: страх людини перед силами природи; Прагнення пояснити причини тих чи інших явищ природи – такі як дощ, виверження вулкана, блискавка тощо;
Релігі́йні уя́влення — складне питання історії стародавнього людства, основане на гіпотезах науковців. Включають політеїстичне вірування предків: фетишизм, анімізм, тотемізм, магія, шаманізм; припускають, що з політеїзму розвинувся монотеїзм. Релігії минулого містять у собі історичну цікавість, але й наповнені вічним та актуальним для даної епохи.

10. Як трактували першооснову світу Фалес і Анаксімен?Першою школою в грецькій філософії була милетская, заснована в місті Мілет (грецька колонія на узбережжі Малої Азії) Фалесом. Його учнями і продовжувачами стали Анаксимандр і Анаксимен. Замислюючись про будову всесвіту, милетские філософи говорили наступне: нас оточують зовсім різні речі, причому різноманіття їх нескінченно. Жодна з них не схожа на будь-яку іншу: рослина це некамінь, тварина - не рослина, океан - НЕ планета, повітря - не вогонь і так далі до нескінченності. Незважаючи на дану розмаїтість речей, ми називаємо все існуюче навколишнім світом або всесвітом, або Всесвіту, тим самим припускаючи єдність всього сущого. Незважаючи на різницю між речами світу, він є все ж єдиним і цілісним, значить, у світового різноманіття існує якась загальна основа для всіх різних предметів.

11. Яку епоху в історії філософії називають Просвітництвом? Які основні
риси філософії доби Просвітництва?

Зазвичай вважається, що епоха Просвітництва розпочалася в другій половині XVII століття й тривала до Великої французької революції. Просві́тництво — широка ідейна течія, яка відображала антифеодальний, антиабсолютистський настрій освіченої частини населення у другій половині XVII —XVIII століття. Представники цієї течії: вчені, філософи, письменники, митці — вважали метою суспільства людське щастя, шлях до якого — переустрій суспільства відповідно до принципів, продиктованих розумом, були прихильниками теорії природного права. Несправедливість та поневолення, які панують у суспільстві, вони вважали наслідком накинутих можновладцями законів, релігійних забобонів та нестачі справжніх знань. Своїм завданням вільнодумці проголошували утвердження свободи, розвиток природних здібностей кожного, громадянське виховання та поширення освіти. XVIII століття називають також Добою розуму, адже разом із ідеями Просвітництва утверджувалася віра в силу знань та можливість розумного облаштування громадського життя. Саме в цей час виникла й ідея поступу — тобто послідовного розвитку людства через здобуття нових знань, вдосконалення суспільного ладу та покращення умов життя

12. У чому суттєва відмінність між «чуттєво-почуттєвим» та
демоністичними типами надприродного? Якої еволюції зазнала ідея надприродного?
Етнографічні свідчення дають можливість скласти уявлення про демоністичний тип віри в надприродне та співставити її з чуттєво-надчуттєвими віруваннями. Датський етнограф і полярний дослідник Кнуд Расмуссен, який вивчав життя ескімосів Аляски, наводить таку розповідь їхнього шамана: "Душі померлих відразу вилітають із своїх жител. В житлах цих немає ні входів, ні виходів, і тому душі залітають і вилітають всюди, де їм спаде на думку - крізь стіни, крізь дах. Вони проносяться через житло, і хоч видимі, але не мають єства, тому і не залишають дірок у тих місцях житла, через які вони залітають чи вилітають".¹ До речі, сусіди аляських ескімосів - індіанці, поховавши небіжчика, обов'язково на його могилі робили палицями отвори до його тіла, щоб душа, яку вони ще уявляли тілесною, могла вилетіти й податися в царство душ. Наочно -два приклади демоністичних і чуттєво-надчуттєвих вірувань: у першому випадку надприродне є безплотним духом, у другому воно ще зрощене з предметністю.

З появою демоністичних вірувань світ в уяві людини роздвоюється - на чуттєвий і надчуттєвий, предметний і духовний. Тепер надприродне у вигляді духа, звільнившись від тілесного, незмірно розширює сферу свого мешкання і впливу: дух може перебувати і в тілі людини, і в тваринах, рослинах, предметах природи. Один мандрівник розповідав, наприклад, що корінні жителі острова Фіджі показували йому криницю, на дні якої, за їхнім переконанням, плавають духи палок, каменів, човнів, будинків, тварин і людей. Більше того, духи можуть бути взагалі вільними від будь-яких зв'язків з предметами. Аборигени острова Мадагаскар, наприклад, вірили, що в навколишньому просторі витає багато різних злих духів і коли вони вселяються в людину - та хворіє, а залишать її -видужує. Характерно також, що з появою демоністичних вірувань складається уявлення про переселення, перевтілення духів та додання до орудної функції надприродного певних деміургічних елементів. Так, японська легенда розповідає, що в одну дівчину вселився дух верби, і дівчина була переконана, що тепер вона вже не людська істота, що її серце - це серце верби, і коли хтось її рубає, вона

13. Які основні ідеї Геракліта? Як ви розумієте тезу про єдність і боротьбу
протилежностей?

Основною формулою вчення Геракліта були знамениті вислови: “Все тече, і ніщо не стає”, “В одну і ту ж річку не можна ввійти двічі”, “У світі немає нічого нерухомого”. Вони засвідчують його натурфілософію, згідно з якою все у світі вічно рухається і змінюється, ніщо не перебуває в незмінному стані. А якщо ми що-небудь і бачимо незмінним, то тільки тому, що не помічаємо змін, які відбулися. Наприклад, двічі не можна ввійти до однієї і тієї ж річки. Чому? Адже скільки не заходь до неї – завжди одна й та сама вода, береги, дно, але це тільки на перший погляд. Коли ми заходимо в річку вдруге, там уже зовсім інше сполучення молекул, відбулися невидимі мікропроцеси. Отже, це вже абсолютно інша річка, аніж та, що була зовсім недавно. Ми не говоримо вже про те, наскільки змінюється річка після дощу, повені або взимку. Так само змінюється і все інше. Навіть у нашому власному організмі щосекунди відбуваються тисячі хімічних і фізичних реакцій, яких ми не відчуваємо, і ми самі вже не ті, що були лише мить тому.

14 Як екзистенціалізм передбачає осягнення суті індивідуального існування

Фундаментальною рисою екзистенціалізму, яка визначає його вклад в розвиток філософії, є усвідомлення людини як унікальної, неповторної істоти. Буття кожної людини, розглядається як абсолютне. Звідси одна з основних ідей філософії екзистенціалізму — ідея тотожності сутності й існування, що замінила ідею тотожності мислення і буття, характерну для німецької класичної філософії і всієї філософської культури Нового Часу з її гносеологізмом. Іншими словами, магістральна ідея екзистенціалізму — це ідея знаходження сутності лише через існування. У французькому варіанті екзистенціалізму (Сартр) вона звучить ще більш категорично: існування людини передує його сутності і фактично замінює її.

16. У чому суть основної філософської ідеї мислителів мілетської школи?

Центральною проблемою філософії Мілетської школи є походження і будова світоустрою. Представники школи вбачали розв'язок цієї проблеми у монізмі — виявленні першооснови, з якої виникає усе суще. З цим пов'язані питання космогонії, астрономії, метеорології, фізики, математики, біології, географії. Філософи Мілетської школи відмовилися від міфологічного та релігійного пояснення світоустрою (хоча й не заперечували існування богів), пояснюючи їх з матеріалістичної точки зору. Вони першими застосували метод спостереження при створенні своїх учень.

17. На шо спрямований зміст «чотирьох благородних істин буддизму»?Сам Будда сформулював свою релігійну програму у вигляді чотирьох основних положень («чотири благородні істини").

1. Життя є страждання.
2. Існує причина страждань.
3. Страждання може бути припинено.
4. Існує шлях, що веде до припинення страждань. Причина страждань - страшна спрага, супроводжувана чуттєвими задоволеннями і шукає задоволення то тут, то там; це прагнення до задоволення почуттів, до добробуту. Мінливість і мінливість людини, яка ніколи не задовольняється виконанням своїх бажань, починаючи бажати все більшого і більшого, - ось істинна причина страждань. За твердженням Будди, істина - це вічне і незмінне, а будь-яка зміна (у тому числі і переродження людської душі) - це зло, виступає джерелом людського страждання. Бажання заподіюють страждання, так як людина бажає того, що мінливо, мінливе, а значить, схильне загибелі, адже саме загибель предмета бажання приносить людині найбільше страждання.

18. Як трактують поняття «душа» українські мудреці?Душа́— складне поняття з області філософії і релігії, одинична, індивідуальна, безтілесна, нематеріальна сутність, що за деякими віруваннями властива живим істотам^[^{джерело?}^]. Переконання в існуванні душі характерне для міфологічного й релігійного світоглядів^[1]. Науковий світогляд поняття про душу не використовує^]. Кирило Туровський обґрунтовує позицію християнського антропоцентризму, згідно з якою кожна людина – як праведник, так і грішник – є предметом Божої уваги. Виходячи з такої позиції, Кирило обґрунтовує співвідношення тіла й душі, яка є однією з центральних тем у творчості мислителя. При цьому він відходить від абсолютного протиставлення тіла й душі, прагне подолати їх суперечливість. Адже з християнської позиції душа не може бути тільки чистою, а тіло – тільки грішним. Душа, хоча вона і вторинна за походженням, твориться не із землі, вона є витоком Божого Духу. Душа, за єпископом Туровським, – це життєве начало людини, що спонукає до доброчинства. Якщо ж душа підкоряється тілесному началу, то це

19. Чим лінія Демокрита відрізняється від лінії Платона?Ідеальний світ Платона протистоїть звичайному світові не тільки як абстрактне — конкретному, сутність — явищу, оригінал — копії, але і як добро — злу. Тому ідеєю всіх ідей, найвищою ідеєю Платона виступає ідея добра як такого — джерело істини, краси і гармонії. Ідея добра безлика. Ідея добра виражає безликий аспект філософії Платона, тоді як Бог-творець —- особисте начало. Бог і ідея добра дуже близькі. Ідея добра увінчує піраміду ідей Платона.
Іншого погляду про походження світу дотримувався Демокріт. Він є основоположником матеріалістичної лінії у філософії. У вирішенні проблеми буття він проголошує наявність двох начал: атомів і пустоти. Пустота існує, вміщуючи в себе різні предмети, а може існувати й без них, самостійно. Кількість атомів нескінченна, нескінченна і пустота. Звідси вічність сущого у просторі і часі. Демокріт перший з мислителів вводить поняття причини. У Демокріта головним було питання „з огляду на що” виникають усі речі. Він стверджує, що ніщо не виникає без причини. Причинність у нього обумовлена коливальним рухом атомів і зіткненням їх.

20. Чому українську філософську думку називають лікарем душі?Суттєвий вплив на розвиток Київської Русі справило хрещення Русі в 988 р. Ця історична подія привела до того, що через Візантію в культурі давніх русичів з’являється антична філософія, християнська література, завдяки чому Русь ознайомилася з досягненнями культури, філософії давньоєвропейських народів. Однак здобутки античної філософії проникали в культуру Русі через християнських авторів і в християнській “обробці”. Внаслідок цього філософія сприймається русичами як частина теології. Це призвело до того, що тривалий період давньоруська філософія існувала як частина культури, підпорядкована релігії.

Варто також зазначити, що християнство, християнські та античні автори були відомі лише вузькому колу духовної еліти суспільства. Основна ж маса населення Русі продовжувала вірити в традиційних язичницьких богів – Перуна, Даждьбога, Стрибога тощо. Все це привело до того, що філософія Київської Русі на перших порах свого розвитку мала передусім просвітницький характер, її основне завдання вбачалося в тому, щоб роз’яснювати народу основні положення християнства й християнської філософії. Саме тому давньоруські автори писали свої твори не у формі наукових трактатів, а у вигляді послань, проповідей, звертань тощо.Розглядаючи історію давньоруської філософії, не можна обійти її гносеологічні проблеми. Серед них значне місце займає проблема значення серця в пізнанні та житті людини. Підкреслюючи роль розуму, давньоруські мислителі не заперечували й значення почуттів і волі в пізнавальній діяльності людини, вищою метою якої є досягнення спілкування, злиття з божественною істиною. У цьому процесі особлива увага приділяється органу, завдяки якому стає можливим залучення людини до вищої істини. Таким органом ува-жалося серце як та ланка, яка об’єднує воєдино розум, почуття і волю людини. Серце є центром, завдяки якому вона приєднується до вищого, сакрального світу.Саме виокремлення ролі серця суттєво вплинуло на подальший розвиток української філософської думки, однією із своєрідних рис якої стало зосередження уваги на розробці “філософії серця”, насамперед у творчості К. Транквіліона-Ставровецького, Г. Сковороди, П. Юркевича.

21. Наведіть аргументи на користь твердження, що Іісус Христос є центральною постаттю християнства.
У християнстві Ісус Христос перебуває в центрі віровчення. Для всіх християнських конфесій та християн по всьому світі беззаперечним авторитетом є Біблія. Тобто все, що написане в цій книзі, сприймається на віру й не потребує ніяких доказів. У Біблії життя та вчення Ісуса Христа викладене у чотирьох канонічних Євангеліях — від Матвія, від Марка, від Луки та від Івана, які входять у Новий Заповіт. Крім цього, основним постулатом віри є догмат про Святу Трійцю.
За християнським вченням, Ісус Христос є Месія, Спаситель та Відкупитель людства з ярма гріха. Бог-Син у Святій Трійці. Поєднання в особі Христа Божого й людського являє собою поєднання людської природи, Божої природи і Божої Особи. Розглядаючи Ісуса Христа як Сина Божого, Християнська церква, у той же час, вважає Ісуса рівним з Богом-Отцем. Деякі релігійні течії (наприклад Свідки Єгови, Церква Ісуса Христа Святих останніх днів), які самі себе вважають християнськими, мають вчення про Ісуса Христа, яке суттєво відрізняється від прийнятого більшістю християнських конфесій. Наприклад: Свідки Єгови вважають Ісуса Христа Сином Божим, однак не вважають його рівним Богові^[6] та стверджують, що Ісус Христос — це Архангел Михаїл у періоди до і після його сходження на землю^[7].

22 Які основні ідеї Сократа? У чому полягає його протистояння
софістиці?
У центрі філософії Сократа — людина, але він її розглядав насамперед як моральну істоту, тому філософія Сократа — це етичний антропологізм. Головним предметом бесід Сократа були питання етики — питання про те, як треба жити. Його мета — виховати в своїх учнях філософів. Інтересам Сократа були чужі як міфологія, так і метафізика. Він виходив із фалесівського «Пізнай самого себе» і «Я знаю, що я нічого не знаю». Поставивши у центр своєї філософії людину, Сократ стверджує, що пізнати світ людина може, тільки пізнавши себе, свою душу, вчинки, і в цьому полягає основне завдання філософії. Сократ вважав: філософія збагачує людей, припускаючи, що правильні дії виходять із правильних знань, а чеснотам можна навчити. Намагався обґрунтувати моральність розумом, що ставило під сумнів святість традиційних норм. Переконання Сократа в існуванні об'єктивної істини приводить його до висновку, що існують об'єктивні моральні норми, що відмінність між добром і злом не відносна, а абсолютна. Софісти були суб'єктивістами, скептиками, раціоналістами, сенсуалістами, індивідуалістами. Основою їхнього світогляду був вислів Протагора «Людина є міра всіх речей». Їхній суб'єктивізм проявлявся в тому, що істина не мислилася ними як щось єдине для всіх. Софісти вважали, якщо всі думають по-різному, то й істина в кожного своя, і уявлення про прекрасне й потворне в кожного своє, і взагалі всі поняття як філософії, так і моральності відносні.

23. Назвіть основні філософські ідеї Г. Сковороди.Філософська концепція Г. Сковороди - пантеїзм. Бог і природа це єдине ціле: кожна людина має в собі Бога, він не існує поз людиною. Головна проблема його філософії - це проблема люднім Його філософія «практична», оскільки філософа цікавить передусім моральна проблематика.Основне спрямування його праці зводиться до дослідження людини, її існування. Науку про людину та її щастя Сковорода вважав найважливішою з усіх наук.

24. Чим православна християнська віра відрізняється від католицизму?. ВченняПравослав’я грунтується на ідеї, що істинні саме ті знання, які не зазнали змін з часів Ісуса.Католики дотримуються думки, що Христос дав лише «зерно Віри», яка зазнає змін в відповідності з часом, розвивається і доповнюється новими догмами. При цьому основою є ті норми, які були сформованібагато століть тому.ЦеркваДо складу Православної церкви входить 15 незалежних церков і 3 помісні.

Католицизм монолітний, відрізняється монархічним устроєм правління на чолі з Папою Римським, і має центр у Ватикані. І хоча православні з повагою ставляться до авторитету Папи, главою церкви вони визнають тільки самого Господа.

Зображення святих

Лики на православних іконах двовимірні, підкреслюючи тим самим ставлення їх до іншого світу, незбагненного простим смертним. Парафіяни цілують ікони, бо це шанування передається і Найсвятішій Особі, яка на ній зображена.

Ікони католиків тривимірні, більш натуралістичні, персонажі на них виглядають як живі. Допускається навіть створення статуй. Їх роль – прикрашати приміщення храму.

І католицизм, і православ’я забороняють молитися іконам, бо вони не є ідолами. Молитва повинна направлятися тільки Господу.

Обряди

У православ’ї вважається необхідним при проголошенні молитви стояти обличчям на схід, в католицизмі – сторона світу не має жодного значення.

Православні хрестяться трьома пальцями, католики – двома.

Католицькі священнослужителі все без винятку дають обітницю безшлюбності. Православним батюшкам можна одружитися, але тільки до моменту посвячення в духовний сан. Таким чином, все православне духовенство складається з білих, тобто одружених і чорних священнослужителів, тобто тих, хто вибрав для себе чернече життя.

Католицьким священикам можна носити світський одяг, а православні повинні обов’язково бути з бородою.

Таким чином, основна відмінність православ’я від католицизму полягає в наступному:

Православ’я не має єдиної церкви.

У вчення католицизму постійно вносяться доповнення та зміни, відповідно духу часу.

Православ’я не визнає пекло, а допускає відпущення гріхів після сповіді.
25. Порівняйте патристику та гностицизм, визначивши подібність і
відмінність між ними.

Патристика(грец. pater – батько) – це теологічні та соціально-філософські вчення батьків церкви, у яких істини Біблії приймаються, безумовно, на віру. Гностицизм(грец. gnosis – знання, учення) – перша християнська єресь, прихильники якої не заперечували істин Біблії, але хотіли їх пізнати.

Гностици́зм (від лат. gnostikos «обізнаний»; грец. γνῶσις «знання») — низка релігійних течій, що розвивалися паралельно з християнством. Гностицизм, в його розвинених формах, представляв собою поєднання східних і елліністичних мотивів з християнською інтерпретацією історії та призначення людства. Загальним для гностичних систем є різкий дуалізм — протиставлення духу і матерії. В основі гностичного міфу лежало уявлення, що світ наповнений злом і це зло жодним чином не могло бути створене Богом. Звідси слідувало, що світ створений або обмеженою у своїй могутності силою, або наперед визначено злою, яку гностики іменують Деміургом. Мета гностицизму полягає у возз'єднанні людини зі справжнім Богом завдяки таємному знанню — гнозису. Із гностицизмом пов'язане виникнення маніхейства. Він справив значний вплив на середньовічні єресі та неортодоксальну містику сучасного часу. Прихильник гностицизму — гностик.Патристика — у філософії загальна назва напряму, заснованого отцями церкви. У теології — це сукупність вчень отців церкви та авторитетних церковних письменників I—VIII століть (патрологія при цьому розглядається як наука про патристику, що включає також відповідні філологічні, джерелознавчі, текстологічні, історичні аспекти).

Філософія Середньовіччя не тільки започатковується в античному світі, а й має в його межах свою класику — і саме нею є патристика. В історії філософії це поняття використовується для позначення християнських теологічних та філософських вчень 1-8 століть, коли їхні представники — Тертуліан, Климент Александрійський, Ориген, Августин Аврелій захищали християнську доктрину від філософії язичників, юдейського світогляду, державної влади, яка спиралася на міфологічні уявлення про дійсність. З 3 століття патристика, навпаки, починає пристосовуватися до теоретичної форми світогляду — філософії, використовує неоплатонізм для обґрунтування християнського віровчення.

26. Чи можна Сковороду порівняти із Сократом? Обґрунтуйте свою думку

Сковорода охоче покликався на Сократа в «Харківських байках», у діалогах «Кільце», «Алфавіт миру», у трактаті «Sіlеnum АІсіbіаdіs», притчі «Убогий Жайворонок» та в листах. А в історико-філософській традиції тема «Сковорода й Сократ» була започаткована розвідками Александру Хашдеу «Сократ і Сковорода» (1833) та «Григорій Варсава Сковорода» (1835). Перегодом услід за Хашдеу Сковороду будуть порівнювати із Сократом Григорій Данилевський, Федір Зеленогорський, Дмитро Багалій, Павло Житецький (щоправда, останній сприйняв думку про „сократизм" Сковороди тільки почасти, вважаючи, що загалом „Сковорода далекий був від метафізичних прийомів Сократа – індукції і визначень”). У XX столітті гадка про „сократизм” Сковороди набула значного поширення, передовсім завдяки присвяченим Сковороді працям Володимира Ерна, перша з яких мала промовисту назву «Руський Сократ». Неокантіанець Семен Франк добачив у цьому присуді вияв філософського націоналізму, а окрім того – несмак. Сковороду, – завважив він, – „можна порівняти з Якобом Беме, у ліпшому разі – з Джордано Бруно, але назвати його «руським Сократом» означає впасти в несмак..”. Так чи так, у XX столітті Сковороду раз по раз називали то „українським Сократом", то „руським Сократом”, а то й „Сократом Півночі” – досить пригадати бодай публікації Михайла Возняка, Олексія Лосєва, Івана Мірчука, Миколи Шлемкевича, Володимира Олексюка та інших [Л.У. –

27. Що ви знаєте з історії виникнення християнства?
Християнство виникло із служіння Ісуса в римській провінції Юдея у І столітті. Згідно з Євангеліями Нового Заповіту, Ісус був єврейським учителем і цілителем, який проголосив неминуче Царство Боже, і був розп'ятий в 30–33 н. е. Його послідовники вірили, що він тоді воскрес із мертвих і був піднесений Богом, і незабаром повернеться, коли виникне Царство Боже.

28. Які основні ідеї Геракліта? Як ви розумієте тезу ро єдність і боротьбупротилежностей? Що таке логос і діалектика у філософії Геракліта?Вчення Геракліта Ефеського трактують, особливо з позицій марксизму-ленінізму, як яскравий зразок ранньої діалектики давньогрецької філософії. У дусі уявлень іонійської натурфілософії про загальну мінливість усіх речей Геракліт розвинув вчення про вічно живий вогонь як універсальне першоджерело, про боротьбу протилежностей, в якій знаходить згоду та постає єдинийузгоджений космос. Єдність, яка є ніщо інше як боротьба протилежностей, — це логос, слово, вічний закон космосу.Геракліт — один із перших філософів, хто описав рух як перехід від однієї протилежності до іншої. Він вказував, що суттєва зміна — це трансформація в свою протилежність, що одна протилежність виявляє цінність іншої, а суперечливість зближує їх. При цьому він вказував на відносність цінностей, порівнюючи вподобання тварин і людей. У своєму трактаті він описував постійну боротьбу («війну») протилежностей, в ході якої світ постає таким, яким ми його знаємо. Звідси його висновок, що «війна є батько усього».

29. Назвіть основні філософські ідеї Г. Сковороди.

Вихованцем Києво-Могилянської академії був видатний укр. філософ Г. Сковорода (1722‑1794).Основне спрямування його праці зводиться до дослідження людини, її існування. Науку про людину та її щастя Сковорода вважав найважливішою з усіх наук.Міркування щодо цієї проблематики у Сковороди мають релігійно-філософський характер, вони невідривне пов'язані із зверненнями до Біблії та християнської традиції, а тому спираються на головні християнсько-світоглядні категорії: любов, віру, щастя, смерть та ін. Шляхом міркувань про них філософ шукає відповідь на питання, ким є людина, який зміст її життя, які основні грані людської діяльності.

30. Як екзистенціалізм передбачає осягнення суті індивідуальногоіснування?

Визначальні риси екзистенціалізму:

на перше місце висуваються категорії абсурдності буття, страху, відчаю, самотності, страждання, смерті;

особистість має протидіяти суспільству, державі, середовищу, ворожому «іншому», адже всі вони нав'язують їй свою волю, мораль, свої інтереси й ідеали;

поняття відчуженості й абсурдності є взаємопов'язаними та взаємозумовленими в літературних творах екзистенціалістів;

вищу життєву цінність екзистенціалісти вбачають у свободі особистості;

тлумачиться як драма свободи;

найчастіше в художніх творах застосовується прийом розповіді від першої особи.

Екзистенціалізм підкреслює, що людина відповідає за свої дії лише тоді, коли діє вільно, має свободу волі, вибору і засобів їхньої реалізації. Формами прояву людської свободи є творчість, ризик, пошук сенсу життя, гра та ін.

Екзистенціалізм, виникнувши в середині ХХ сторіччя, я вважаю, перевернула всю свідомість людини. Вона почала усвідомлювати себе не лише, як щось відмінне від тварини, але і як особистість, вона почала розуміти своє буття, мислення, стани своєї душі. Але екзистенціалістів цікавить не мислення взагалі, а мислення кожної окремої людини. Вони прагнуть звільнитись від кайданів повсякденного життя, прагнуть скинути їх і усвідомити в чому сенс справжнього буття, справжнього існування. Тобто екзистенціалісти намагаються усвідомити значення сутності через існування.
31. Яке значення має Перший Вселенський Собор християнської церкви для розвитку європейської філософії?

Місцем скликання спочатку обрали м. Анкіру в Галатії, але потім була обрана м. Нікея — місто, що розташовувався недалеко від імператорської резиденції. У місті знаходився імператорський палац, який надали для засідань і розміщення його учасників

У першу чергу розглянули аріанське уявлення про релігію від Євсевія Нікомедійського^[ru]. Що одразу ж було відкинуте більшістю; аріан на соборі було близько 20 єпископів^[2]. Серед яких були Олександр Олександрійський, Осій Кордубський, Євстафій Антіохійський, Макарій Єрусалимський. Соборові був запропонований хрещальний символ Кесарійської Церкви, до якого, за пропозицією імператора Костянтина (ймовірно, від імені єпископів термін був запропонований Осіем Кордубським), була додана характеристика Сина «єдиносущного (грец. ομοούσιος) Отцеві», яка стверджувала, що Син є тим же самим Богом за суттю, що й Отець: «Бог від Бога» (Filioque). Зазначений «Символ віри» був затверджений 19 червня для всіх християн імперії, але не підписали його лівійські єпископи Феона Мармарікський та Секунд Птолемаїдський, котрі були видалені з собору і разом з Арієм відправлені на заслання. Під загрозою заслання свої підписи поставили навіть войовничі аріани Євсевій Нікомедійський^[ru] і Теогніс Нікейський^[pt].

Собор також прийняв канони (правила), що стосуються різних питань церковної дисципліни

32. Яка провідна ідея Л. Фейербаха?

Л.А.Фейєрбах став палким прихильником та одним із кращих учнів Геґеля. У філософії Л.Фейєрбах постав як новатор, досить суттєво відійшовши від основного русла думок своїх попередників. Докладно вивчивши філософію Геґеля, він побачив у ній “логізовану теологію”. Замислившись над причинами панування релігії у суспільній думці, Фейєрбах дійшов висновку про те, що релігія втілює віковічні людські мрії та ідеали, змальовує досконалий світ і виконує функції компенсації людської немічності, недосконалості, страждання. Звідси випливає висновок філософа: “Релігія постає як тотожний із сутністю людини погляд на сутність світу та людини. Але не людина підноситься над своїм поглядом, а погляд над нею, одухотворює та визначає її, панує над нею. Сутність і свідомість релігії вичерпується тим, що охоплює сутність людини, її свідомість та самосвідомість. У релігії немає власного, особливого змісту”. Якщо релігія є сутністю людини, якщо вона є свідченням людської необхідності, то, за Фейєрбахом, слід повернути людині всю повноту її життя, піднести, звеличити людину. А для того насамперед слід визнати за потрібні й необхідні всі прояви людини, або, як каже Фейєрбах, усі її сутнісні сили чи властивості: “Якими є визначальні риси істинно людського в людині? Розум, воля та серце. Досконала людина володіє силою мислення, силою волі та силою почуття”. Тому слід повернутися обличчям до природи, у тому числі й передусім до природи людини

33. Що ви знаєте про п’ять основних вимог «стовпів» ісламу. Перелічіть їх.

П'ять стовпів ісламу (араб. ركان الإسلام خمسة‎‎ хамсат уль-аркян аль-іслам‎) — основні приписи шаріату, що утворюють основу ісламу, і обов'язкові для всіх віруючих мусульман.

Символ віри[

У перекладі з арабської мови шахада(т) означає «свідчення». Спочатку шахада була бойовим кличем, який викрикували воїни Мухаммада, нападаючи на ворога.

Перша частина свідоцтва, «А́шгаду ан ля іля́га ілль Алла́г», дослівно перекладається: «Свідчу, що немає божества, крім Всевишнього (Аллаха)». Шахада містить у собі два основних догмата ісламу:

Молитва

Кожен мусульманин зобов'язаний п'ять разів на день здійснити молитву в певний час, відповідно до встановленого ритуалу. До здійснення ритуалу молитви слід виконати обряди очищення (ат-тахара). Тахара містить у собі дії, мета яких — досягнення обрядової чистоти. У неї входять «тахара внутрішня» — очищення душі від непорядних помислів, гріха або гніву і «тахара зовнішня», що передбачає очищення тіла, одягу, взуття, житла і т. д.

Виплата очисного пожертвування

Походження слова закят пов'язують з староєврейською словом Закут, що означає «чеснота». Існує також думка про те, що генетично закят пов'язаний з арабським племінним звичаєм (який має до-ісламське походження), мета якого створити спеціальний фонд для нужденних членів племені. Податок стягується з майна і доходів мусульманина (але не іновірця). Слово «закят» вперше з'являється в мекканських сурах Корану і означає «виплата»