Однією з найважливішою категорією ринкової економіки, що відображає реальні зв'язки і відносини економічного життя суспільства є кредит

1 2

Ім'я файлу: ref_8747_parta_ua.doc
Розширення: doc
Розмір: 293кб.
Дата: 10.12.2020
скачати
Пов'язані файли:
ref_8679_parta_ua.doc

ВСТУП
Однією з найважливішою категорією ринкової економіки, що відображає реальні зв'язки і відносини економічного життя суспільства є кредит. Кредитування — основна функція комерційного банку. Тому чітке розуміння сутності кредитного процесу та принципів його організації, вміле їх використання на практиці має важливе значення для ефективної діяльності банку. Всі питання, що пов'язані з банківським кредитуванням, вирішуються позичальником і банком шляхом укладання кредитного договору. У кредитному договорі визначається також величина відсоткової ставки, від якої залежить розмір прибутку банку. Банк повинен вміти ефективно управляти кожною ланкою кредитного процесу.

Відомо, що кредитні операції належать до базових операцій, якими банки, власне і відрізняються від небанківських кредитних установ і які створюють первинну сферу банківської діяльності. Як свідчить національний і світовий досвід, саме кредитування приносить фінансово-кредитним установам значну частину прибутків та водночас воно пов'язане з кредитним ризиком та ризиком втрати ліквідності та платоспроможності банку, а в підсумку - з ризиком банкрутства. Тому чітке розуміння сутності кредитного процесу, принципів та умов його організації, вміле їх використання на практиці має важливе значення для ефективної діяльності банку. Вивченню питань організації кредитної діяльностікомерційних банків присвячено значну кількість праць вітчизняних і зарубіжних економістів,

що характеризує важливе місце даної проблеми у числі пріоритетів банківської діяльності та обґрунтуванні шляхів її оптимізації. Суттєві надбання у дослідженні цих питань належать таким вітчизняним ученим як О.В.Васюренко, В.В.Вітлінський, А.С.Гальчинський, І.С.Гуцал, О.В.Дзюблюк, Ю.А.Заруба, Б.С.Івасів, О.А.Кириченко, В.В.Корнєєв, В.Д.Лагутін, Б.Л.Луців, А.М.Мороз, Л.О.Примостка, К.Є.Раєвський, М.І.Савлук, Р.І.Тиркало, Я.І.Чайковський та інші. Проте, відзначаючи безсумнівну цінність та значимість проведених наукових досліджень,

потрібно вказати, що невирішеними частинами загальної проблеми, є недостатня увага, приділена основним засадам управління кредитним процесом комерційного банку та напрямам оптимізації цієї роботи банківського менеджменту, особливо у нестабільних умовах перехідної економіки.

Актуальність теми пов'язана з тим, що ефективне управлыння кредитним процесом на сьогоднішній день являэться одним з найважливіших і найактуальніших завдань банківської системи України. Актуальність, науково-теоретична і практична цінність даної проблеми, необхідність розробки напрямків подальшого розвитку методів і умов банківського кредитування господарських суб'єктів і обумовили вибір теми курсової роботи.

Предметом є економічні відносини, які виникають в ході організації кредитного процесу в комерційних банках

Метою курсової роботи є вивчення проблем пов'язаних з дотриманням умов кредитування, вибором способів кредитування, виробленням практичних та методологічних рекомендацій щодо вдосконалення роботи банків в цьому напрямку.

РОЗДІЛ 1: Основи організації кредитного процесу у комерційному банку

Поняття і сутність кредитного процесу у комерційному банку

Вивчення і розгляд самого поняття, як кредитний процес, дозволяє комплексно проаналізувати всі складові і етапи механізму банківського кредитування. Кредитний процес - це процес організації кредитної діяльності банку.

Банк, будучи комерційним підприємством, розміщає залучені ресурси від імені і свій острах і зростає ризик для одержання доходу. Активні операції банку різнорідні як у економічному змісту, і з погляду їхньої доходності і забезпечення якості. Частина активних операцій банку є безальтернативне розміщення його коштів (до пайового фонду обов'язкового резервування, на коррахунок в РКЦ тощо.), що дозволяє банку стабільно працювати, але з приносить доходів. Інші види розміщення може стати високодохідними, але дуже ризикованими. Відтак, кожен комерційний банк зацікавлений у підвищення рівня організації кредитного процесу. Старанно опрацьоване кредитний процес дозволяє мінімізувати кредитний ризик, завдяки значного зниження ймовірності надання кредиту ненадійному позичальнику.

Отже, високий рівень організації кредитного процесу, майже найкращий показник всієї хірургічної роботи банку і забезпечення якості його менеджменту. Розкриваючи зміст кредитного процесу на фундаментальному рівні, слід звернути увагу до визначення - кредитна операція. Оскільки, саме він відповідає з того що заведено іменувати наданими кредитами. Що варто відносити до кредитних операцій банків. З цього приводу цілковитої єдності думок ще не досягнуто. Зміст банківського кредитування (кредитних операцій) - це сукупність відносин між банком як кредитором та її позичальником щодо:

-надання позичальнику певної суми для цільового (зазвичай) використання, їх своєчасного повернення,

-отримання від позичальника і щодо оплати користування наданими у розпорядження засобами. Банківський кредит може бути наданий позичальнику (юридичному чи фізичній особі) під різноманітні мети, найпоширенішими серед яких є.

-збільшення (поповнення) обігового капіталу господарюючою організації, що небезпека може означати, приміром:

-фінансування сезонних потреб організації;

-фінансування тимчасово зрослого кількості товарно-матеріальних цінностей"

-фінансування сплати податків;

-допомогу у покритті неординарних (великих) витрат тощо.

-фінансування виробничих витрат, включаючи реалізацію інвестиційних проектів (наприклад, проекту розширення, реконструкції або модернізації підприємства), тобто. загалом - збільшення капіталу. У разі говорять про середньо- чи довгостроковому виробничому (інвестиційному) кредитуванні;

-споживчі мети окремого фізичної особи (придбання або ремонт житла, здобуття освіти тощо.),удовлетворяемие з допомогою споживчого (особистого) кредиту. Кредитні операції комерційних банків є з найважливіших видів банківську діяльність. На фінансовому ринку кредитування зберігає позицію найбільш дохідної статті активів кредитних організацій, хоч і найбільш ризикованою. [16, 30 з.] Кредитна операція - самі практичні дії (упорядкована, внутрішньо узгоджена сукупність дій, вкладених у задоволення потреб клієнти на кредиті) кредитних працівників банку процесі кредитного обслуговування позичальників, форма втілення у дійсність кредитного продукту. Результат кредитного процесу не можна зводити лише у задоволенню відповідної потреби клієнта, оскільки у відносинах банки з клієнтом завжди передбачається реалізація інтересів обох сторін операції (угоди). [21, 476 з.] Досліджуючи сутність кредитного процесу, треба сказати що, цілісність і достовірність кредитного процесу залежить від об'єктивних кредитних рішень, що забезпечують прийнятний рівень ризику стосовно гаданому прибутку. Огляд кредитного процесу має включати аналіз кредитних посібників та інші письмових методик, застосовуваних різними відділеннями банку, і навіть аналіз можливостей та реальної продуктивності всіх відділів банку, задіяних у кредитному процесі. Він також має охоплювати процедури зі створення, оцінці, утвердженню, видачі, відстеженню, інкасації та їх обробки різних кредитних інструментів, наданих банком. [7, 129 з.] Зокрема, в огляд повинно входити таке: -докладна методика кредитного аналізу та процес затвердження кредиту прикладах форм кредитних заявок, внутрішніх форм з коротким викладом інформації з кредиту, внутрішніх кредитних посібників і кредитних справ; -критерії утвердження кредитів, визначення політики відсоткові ставки і кредитних лімітів всіх рівнях управління банком, і навіть критерії до ухвалення розпоряджень з видачі кредитів через мережу філій; -заставна політика всім видів кредитів, діючі методи лікування й практика щодо переоцінки застави, і навіть документація по заставам; -адміністрування і відстеження процедур, включаючи відповідальних осіб, критерії відповідники засіб контролю; -методика обробки винятків. Аналіз має включати інтерв'ю з менеджерами середньої ланки всіх відділів, які виконують кредитну функцію. Він також має включати огляди окремих кредитних справ. Ставлення оцінених кредитних заявок загального обсягу схвалених впродовж останніх шести чи 12 місяців (загальна кількість і загальна сума) одна із показників якості процесу оцінки. Цей аналіз кадрів, стосується службовців, задіяних в процедурах зі створення, оцінці, утвердженню і відстеженню кредитних ризиків. Мабуть визначено їх кількість, займані посади, вік, досвід минулого і конкретні обов'язки. Кадрова структура, навички та професіоналізм має аналізувати з урахуванням директив керівництва та процедур, у яких беруть участь співробітники. Мають бути розглянуті все тренінги, що проводяться для кредитних службовців банку, і оцінена їх ефективність. Якість і частота навчання персоналу звичайно є хорошим показником рівня половини їхньої професіоналізму у наданні кредитів. Оскільки кредитна функція зазвичай розосереджено у всій організації, банк повинен мати ефективні системи моніторингу над виконанням встановлених директив. Дане умова може бути оптимальним чином виконано шляхом внутрішнього аналізу та створення звітності, яка б інформувати правління і менеджерів вищої ланки у тому, як виконуються директиви, забезпечуватиме їх достатньою інформацією з метою оцінки діяльності службовців нижчої ланки і стан кредитного портфеля. Оскільки інформація є основний елемент процесу кредитного управління, повинні прагнути бути проаналізовані її доступність, якість і роботи з погляду витрат. З іншого боку, слід перейматися інформаційних потоків між різними частинами банку, і зокрема цього є чи фактично яка надходить інформація повної, на часі і ефективної. Цей аналіз тісно пов'язані з аналізом персоналу, структури контролю, організаційної структури та інформаційних технологій.

Отже, зміст кредитного процесу банку становить діяльність, притаманна процесу безпосереднього здійснення кредитних операцій, і навіть діяльність, спрямовану забезпечення організації виконання операцій найефективніше.
1.2 Основні етапи кредитного процесу
Основою виникнення та розвитку кредитних відносин між комерційними банками та його клієнтами у зв'язку з рухом кредиту є кредитний процес, який зумовлює круговорот позичкового капіталу комерційного банку цілому і життєвий цикл кожної окремої банківської позички зокрема. Кредитний процес є єдність взаємозалежних друг з одним стадій: планування, надання, користування та повернення позички. Процес кредитування можна розділити сталася на кілька етапів. Усі вони вносить свій внесок у якісні характеристики кредиту та виявляє міру його надійності і прибутковості. Кредитування умовно можна розділити на кілька етапів, кожному у тому числі уточнюються характеристики позички, засоби її видачі погашення

Етапи кредитування

ðññð¼ð°ñ ñð¾ ñññðµð»ðºð¾ð¹ 4

розгляд кредитної заявки і співбесіду з клієнтом;

ðññð¼ð°ñ ñð¾ ñññðµð»ðºð¾ð¹ 9

оцінка кредитоспроможності заявника

ðññð¼ð°ñ ñð¾ ñññðµð»ðºð¾ð¹ 11

вивчення забезпечення кредиту

ðññð¼ð°ñ ñð¾ ñññðµð»ðºð¾ð¹ 13

висновок кредитного договору

ðññð¼ð°ñ ñð¾ ñññðµð»ðºð¾ð¹ 15

надання кредиту
ðññð¼ð°ñ ñð¾ ñññðµð»ðºð¾ð¹ 17

обслуговування (супровід) кредиту

ðññð¼ð°ñ ñð¾ ñññðµð»ðºð¾ð¹ 20

погашення кредиту

Рис.1.1 : Етапи кредитування.

Слід зазначити, що у кожному з етапів під управлінням кредитним процесом бере участь як комерційний банк, від імені Центрального Банку, і навіть податкові в судові органи управління. Так, Центральний Банк формулює обов'язкові всім комерційних банків правил і ключові параметри їх кредитної діяльності, втручаючись особливих випадках в кредитні процеси (встановлюючи, наприклад, "кредитні стелі").

Розглянемо детально один із етапік кредитного процесу. 1. Организационним початком формування відносин між банком і позичальником є звернення позичальника в комерційний банк з клопотанням про надання кредиту. [20, 157 з.] У ньому вказують:

- мету отримання кредиту;

- сума і термін використання;

- коротка характеристикакредитуемого заходи;

- розрахунок економічного ефекту з його здійснення. Попередня інформацію про потенційномузаемщике, яка частково відбито у кредитної заявці, а основному поповнюється і аргументується клієнтом під час співбесіди (інтерв'ю), покликана з'ясувати первинні даних про клієнта та її мотиви звернення до банку за кредитної підтримкою. Головним для обох сторін (кредитора і позичальника) на початковому етапі знають є питання доцільності або недоцільність задовольнити заявку потенційного позичальника. [22, 159 з.] Методом інтерв'ю оцінюються причини, що спонукали клієнта оформити заявку, мети кредитування, плановані джерела погашення кредиту, розмах й питання, дозволяють сформувати попереднє думка про заявника. Тільки за особистій зустрічі з клієнтом співробітник кредитного відділу може ознайомити його з порядком надання кредитів на цьому банку і з списком необхідні продовження кредитного процесу документів. Заява клієнта реєструється у кредитному підрозділі банку. Начальник кредитного підрозділи отримує заяву і розписується у книзі реєстрації, після чого визначається менеджер, відповідальний за обслуговування клієнта. Після обробки заявки на кредит менеджером за кредитами встановлюється її відповідність або невідповідність первинним критеріям, тобто. загальними правилами кредитування та внутрішньою положенням банку з питанням кредитної політики.Що стосується невідповідності кредитної заявки первинним критеріям банку менеджер за кредитами готує висновок про неможливість надання кредиту, погоджує його з начальником кредитного підрозділи і направляє заявнику письмове повідомлення про відмову у кредиті. Якщо ж надання кредиту визнано доцільним для банку, приступають до другого етапу кредитного процесу. Процес кредитування пов'язані з дією різних чинників ризику, здатних спричинити у себе непогашення позички позичальником в обумовлений договором термін. Тому до складання умов кредитування і укладення кредитної договору банк здійснює аналіз кредитоспроможності позичальника. [20, 158 з.]Цей етап починається з вивчення установчих документів потенційного позичальника. Визначається його юридичного статусу, разом з службою безпеки оцінюються ділова репутація кредитна історія. Аналізуючи цей етап кредитування банк має з'ясувати: - серйозність, надійність і кредитоспроможність позичальника, його як можливого партнера у бізнесі. Особливо що це стосується нових клієнтів. - обгрунтованість кредитної заявки і рівень забезпеченості повернення кредиту. Банк може у разі потреби виробити свої вимоги кредитному пропозиції і ознайомити із нею позичальника. - відповідність кредитного пропозиції кредитної політиці банку і структурі формування її позичкового портфеля (тобто. спричинить надання нового кредиту до подальшої диверсифікації кредитного портфеля та зниження кредитного ризику або до зворотним результатам). За необхідності роботі залучаються співробітники інших службах банку. Якщо за підсумками переговорів кредитний інспектор вважає за доцільне продовжити з заявкою, він передає відповідну частку комплекту отриманих документів разом із супровідній запискою в юридичне управління, відділ забезпечення кредитних операцій, службу економічного захисту, з проведення комплексного аналізу заявки.Для банку-кредитора фінансові можливості позичальника важлива остільки, оскільки вона розраховує вчасно отримати назад видану як кредит суму і її у. Така спроможність позичальника виявляється у в його платоспроможність і кредитоспроможності. [22, 164 з.] 2. Платеспроможність - це здатність (наявність можливості) і готовність (наявність бажання) юридичного чи фізичної особи своєчасно у обсязі погашати своїх зобов'язання. На відміну від нього кредитоспроможність — це спроможність населення і готовність ладу своєчасно у обсязі погасити свої кредитні борги (основну суму боргу і).Кредитоспроможність - поняття більш вузьке, ніж платоспроможність. Щоб зважитися видати кредит даному позичальнику, банку досить переконатися у його кредитоспроможності, необов'язково розглядаючи питання на ширшому плані. Разом з клопотанням позичальник надає до банку копії наступних супровідних документів, представлених малюнку. Копії установчих документів компанії - потенційного позичальника би мало бути нотаріально завірено.Фінансовий звіт включає у собі6аланс компанії та рахунок прибутків і збитків протягом останніх 3 роки.Звіт про рух касових надходжень грунтується на зіставленні балансів компанії протягом двох звітних періоду й дозволяє визначити зміни різних статей і рух фонду.Внутрішні фінансові звіти детальніше характеризують фінансове становище компанії, трансформацію її потреб у ресурсах протягом року, поквартально чи помісячно. Прогноз фінансування мусить мати оцінки майбутніх продажів, витрат, витрат виробництва, дебіторську заборгованість, оборотності запасів, потреби у готівки, капіталовкладень тощо. Потрібні також податкові декларації, які містять відомості, що характеризують позичальника як платника податків, бізнес-плани з туристичною інформацією про цілі проекту й методах його здійснення. Кредитний інспектор вивчає кредитну заявку і супровідні документи. Після цього його знову розмовляє із майбутнім позичальником. Такі зустрічі дозволяють кредитному інспектору з'ясувати як важливі деталі майбутньої угоди, а й скласти психологічний портрет можливого позичальника, реалістичність оцінок стану та розвитку підприємства, які висловлюють її топ-менеджери. Комерційні банки переважну більшість кредитів надають під забезпечення. Це означає, що у формі носія гарантії повернення позики виступає застава майна або майнових прав.Розмір позики під заставу визначається у відсотках від ринкової вартості застави на момент укладання кредитної угоди. Перевищення ціни застави над сумою кредиту є гарантією компенсації ризику втрати, пов'язаною із зміною ціни застави. Вартість майна та майнових прав позичальника, оформлених під заставу, повинна бути не меншою розміру кредитної заборгованості, бути вільною від застави та зобов'язань позичальника перед іншими кредиторами. Зауважимо, що забезпечення - це остання лінія захисту для банку, і рішення про надання кредиту завжди повинно спиратися на переваги проекту, що фінансується, а не тільки на привабливість забезпечення. Основна маса кредитів надається банками під забезпечення. Існує кілька способів забезпечення кредитів різними видами майна клієнта або фінансовими зобов'язаннями третьої сторони. Всі форми забезпечення кредиту (майно, зобов'язання) повинні задовольняти таким вимогам: -висока ліквідність, тобто можливість активів до конвертування у грошову форму; -здатність до тривалого зберігання (як мінімум протягом періоду кредитування); -стабільність цін на заставне майно; -низькі витрати на зберігання і реалізацію застави. Розмір кредиту під заставу визначається у відсотках від ринкової вартості застави на момент укладання кредитної угоди. Залежно від виду майна заставна оцінка може становити від 60 до 90%. Перевищення ціни застави над сумою кредиту є гарантією компенсації ризику втрати на випадок зниження ціни застави. Формою забезпечення кредитів може виступати застава майна, що належить позичальнику на правах власності або делегування права власності, на яке згідно чинного законодавства може бути накладено стягнення; застава оформляється у вигляді угоди про заставу у відповідності із законом "Про заставу". До заставної угоди обов'язково додаються: -опис майна, що передається під заставу; - акт передачі майна під заставу. Заставне право - це речова претензія на чуже майно, або претензія на право отримати компенсацію від реалізації заставного майна, якщо боржник не в змозі погасити свої зобов'язання. Така застава має забезпечити не лише повернення самої позики, а й виплату відповідних відсотків та штрафів, передбачених договором. Заставне право передбачає, що заставне майно з дозволу боржника передається кредиторові.Згідно з цим актом майно безпосередньо переходить у володіння кредитора, а боржник залишається формальним власником заставного майна. Коли позичальник неспроможний виконати свої зобов'язання, банк має право продати заставне майно і за рахунок реалізованих коштів задовольнити свої вимоги.Розрізняють наступні види права.

ðññð¼ð°ñ ñð¾ ñññðµð»ðºð¾ð¹ 34

Класифікація заставного права

Рухоме

Не рухоме

Приймаючи товарні запаси під забезпечення позики, банк придбає право власності на заставне майно, але водночас він залишає за позичальником це забезпечення для його подальшого використання. Банку вигідно, щоб позичальник експлуатував заставне майно, отримував доходи і мав змогу з цих доходів виплачувати відсотки і повертати позику. Однак така передача заставленого майна пов'язана з певним ризиком. Якщо під заставу передаються дорогі речі, які легко транспортуються та довго зберігаються, наприклад, дорогоцінні метали або прикраси, цінні папери, то вони передаються на зберігання у сейфи банку. Якщо за технічних причин це неможливо, то заставлене майно може зберігатись у спеціальних сховищах (це стосується зерна, металів у злитках тощо). Гарантом по кредитної угоді може виступити уряд, якщо йдеться кредитування проекту державного значення, підприємства міста і організації (наприклад, страхові компанії, з банківських установ та інших.).Менеджер за кредитами перевіряє наявність гаранта у спискуорганизаций-гарантов, затвердженому кредитним комітетом. За відсутності гаранта у списку менеджер за кредитами готує висновок про кредитному рейтингу організації-гаранта й поводиться в кредитний комітет із питанням про прийнятності такий гарантії. При позитивному рішенні кредитного комітету гарантія ставиться на облік у банку. Що стосується недостатності суми гарантії чи його неприйнятність взагалі кредитний працівник повідомляє звідси потенційному позичальнику і має потребу забезпечення. 3. Гарантія і поручительство. Однією із форм забезпечення кредиту може бути гарантія або поручительство. Гарантія - це письмове зобов'язання третьої особи (гаранта) погасити борг позичальника якщо настане гарантійний випадок. Гарантія банку розглядається як самостійне зобов'язання гаранта перед банком, яке в правовому відношенні не залежить від інших договірних зобов'язань. Претензії банку, який отримав гарантію, можуть бути реалізовані у разі, якщо станеться гарантійний випадок. Відносини по забезпеченню кредитного договору гарантією можуть бути оформлені у вигляді гарантійного листа, наданого організацією - гарантом. У цьому випадку банк-кредитор зобов'язаний письмово повідомити гаранта про прийняття гарантійного листа як забезпечення кредиту. В цьому повідомленні банк-кредитор зазначає найменування позичальника, дату і номер кредитного договору, розмір забезпеченої вимоги (суму позики, відсотки за її користування). Виділяють такі види гарантій.

Гарантія
ðññð¼ð°ñ ñð¾ ñññðµð»ðºð¾ð¹ 48

Забезпечена

Обмежена

Незабеспечена

Необмежена

Рис.1. Види гарантій. Комерційним банком, як правило, необхідно наполягати на забезпечену гарантію, щоб підтвердити зобов'язання гаранта; при цьому банк-кредитор може вимагати від гаранта відповідного забезпечення. У випадку забезпеченої гарантії застава періодично контролюється банком аналогічно як при забезпеченні кредиту. У випадку необмеженої гарантії гарант зобов'язується перед банком-кредитором погасити всю заборгованість позичальника. Необмежені гарантії, як правило, не забезпечені. Гарантами можуть бути суб'єкти господарської діяльності, які мають стійке фінансове положення; установи банківської та парабанківської систем, а також держави. Банківські гарантії широко використовуються при міжнародних кредитно-розрахункових відносинах у вигляді акцепту, авалю та гарантійних листів. В окремих випадках гарантами можуть виступати і самі фірми-позичальники. Наприклад, раніше в США фірми-позичальники перед отриманням позики повинні були формувати в банку депозит за принципом: "10 + 10". Він означає, що позичальник ще до отримання позики повинен мати в банку депозит у розмірі 10% дозволеної суми кредиту, а других 10% він вносив на депозитний рахунок після видачі кредиту. Таким чином, гарантією своєчасного погашення кредиту був власний депозит клієнта-позичальника в розмірі 20% отриманого кредиту.Однак така гарантія дає можливість лише частково захистити інтереси банка-кредитора. Подібну практику доцільно використати і в нашій країні, зобов'язавши клієнта-позичальника тримати свої вільні грошові кошти на розрахунковому рахунку, або резервувати на депозитному рахунку в даному банку. Поручительство - це договір, на основі якого поручитель бере зобов'язання перед банком-кредитором оплатити при необхідності заборгованості позичальника. Договір поручительства складається обов'язково в письмовій формі і включає в себе відповідальність поручителя за виконання в повній сумі зобов'язань по поверненню позики, що надається банком-кредитором, та належних процентів за її використання в разі невиконання. Позичальником зобов'язань по поверненню боргу банку згідно з кредитним договором, а також зобов'язання солідарної відповідальності з позичальником перед банком-кредитором за виконання зобов'язань по поверненню позики. До укладення договору поручительства, прийняття гарантії банку необхідно ретельно проаналізувати по бухгалтерському обліку поручителя (гаранта) його фінансовий стан, платоспроможність і можливість повернути за позичальника несплачений кредит і належні проценти по ньому. Такий аналіз необхідно проводити за аналогією до аналізу фінансового стану та кредитоспроможності позичальника. При цьому слід одержати дані про раніше надані зобов'язання і гарантії, що значиться за балансом поручителя (гаранта), а також його статуту, свідоцтво про державну реєстрацію та інші необхідні банку документи для визначення фінансового стану поручителя (гаранта). При стягненні з поручителя (гаранта) несплаченої позичальником позики і процентів банку необхідно на наступний день після настання строку платежу направити в банк, де відкритий розрахунковий рахунок поручителя (гаранта), платіжні документи на безспірне стягнення боргу з розрахункового рахунку поручителя (гаранта), якщо такий порядок стягнення боргу передбачений договором поручительства або гарантійним листом та одночасно направити поручителю (гаранту) письмово претензію з повідомленням про її одержання, вякій викласти суть вимог банку. Якщо по закінченні місячного строку з дня отримання поручителем (гарантом) претензії банк-кредитор не одержить від поручителя (гаранта) кошти в погашення заборгованості по кредиту і процентах в повній сумі, питання про стягнення з поручителя (гаранта) коштів необхідно вирішувати через суд або арбітражний суд в установленому законом порядку. Питання продовження строку погашення кредиту, забезпеченого поручительством (гарантією), може бути вирішено тільки після погодження з поручителем (гарантом) нового строку дії поручительства (гарантії), що оформляється додатковою угодою до договору поручительства, і продовження строку дії гарантії, оформленої відповідним чином. Продовження гарантійних зобов'язань повинно бути оформлено до настання строку погашення кредиту. Крім цього, можлива багаторазова перезастава майна, що практично знімає матеріальну відповідальність з особи, яка здійснила перезаставу. Накладним для кредиторів є зберігання, оцінка та реалізація застави майна, що може практично звести нанівець гарантії. В кінцевому рахунку ці форми забезпечення кредиту теж можуть виявитися не цілком безпечними і для кредиторів. За таких умов найбільш доступною і відносно надійною формою фінансового забезпечення інтересів кредиторів може бути страхування кредитів.

Стадії кредитного процесу

Виділення і розгляд такого цілісного поняття, як "кредитний процес", дозволяє комплексно проаналізувати всі складові та етапи механізму банківського кредитування. У теорії та практиці кредитування виокремлюють, як правило, сім основних стадій кредитного процесу, управління якими банк повинен ретельно організовувати: 1) розгляд заявки позичальника на отримання кредиту; 2) аналіз фінансового стану (кредитоспроможності) клієнта; 3) розробка умов позики; підготовка та укладання кредитного договору; 4) визначення порядку забезпечення кредиту, гарантій повернення позики; 5) процедура надання позики; 6) процедура погашення позики; 7) контроль за кредитною операцією. Перша стадія кредитного процесу включає аналіз і попередній відбір заявок на отримання кредиту. Для цього проводиться науково обґрунтована експертиза доцільності надання позики. Головне завдання кредитних працівників комерційного банку на цій стадії — зібрати найповнішу інформацію про потенціального позичальника. На другій стадії кредитного процесу банк визначає кредитоспроможність і фінансове становище клієнта. Кредитні працівники повинні оцінити: якою мірою потенційний позичальник здатний повністю і встрок розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями. Чим точніше банк зуміє визначити кредитоспроможність клієнта, тим ширше можливості банку для зниження кредитного ризику. На третій стадії кредитного процесу банк приймає кінцеве рішення про можливість, умови і форми надання позики. Оцінка майбутньої кредитної операції здійснюється на підставі проведення техніко-економічного обґрунтування позики. Завершується ця стадія оформленням і укладанням кредитного договору, який стає для банку засобом управління подальшими стадіями кредитного процесу. Четверта стадія кредитного процесу пов'язана із визначенням умов забезпечення повернення кредиту. У центрі розв'язання даної проблеми знаходиться обґрунтований вибір об'єкта (предмета) застави. Для цього має бути забезпечене правильне оформлення заставних юридичних документів, чітке визначення прав і зобов'язань банку і позичальника згідно з нормами чинного заставного права. Засобом забезпечення повернення банківської позики може бути й гарантія. На п'ятій стадії кредитного процесу банк на основі кредитного договору здійснює процедуру надання позики. Конкретний спосіб надання кредиту, а також вид позичкового рахунку визначається особливостями цієї кредитної операції. Процедура надання позики має бути зручною, оперативною і взаємовигідною для банку та позичальника. Шоста стадія кредитного процесу — повернення позики з відсотками та завершення кредитної операції. Конкретний спосіб погашення позики обумовлюється у тексті кредитного договору. В умовах фінансової кризи і збільшення взаємної дебіторсько-кредиторської заборгованості господарських суб'єктів банк повинен приділяти постійну увагу повному і своєчасному виконанню кредитних договорів щодо погашення наданих позик. Усі випадки непогашення позик мають детально аналізуватися кредитними працівниками, щоб у майбутньому не допускати подібного. Сьома стадія є специфічною в тому плані, що банківський контроль та управління кредитним процесом здійснюється на кожній його стадії. Систематичний моніторинг стану кредитного процесу, що поєднується з постійним аналізом якості кредитного портфеля банку посідає одне з центральних місць у системі банківського менеджменту. Головне завдання, яке вирішується на заключній стадії, — розробка нагальних практичних пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення кредитної політики комерційного банку. У структурі будь-якого комерційного банку функціонує кредитне управління (відділ), яке безпосередньо веде роботу з клієнтами з питань кредитування.

РОЗДІЛ 2

2.1 Організаційно-економічна характеристика ПАТ «Укрсоцбанка»

Публічне акціонерне товариство “Укрсоцбанк”, скорочена – ПАТ “Укрсоцбанк”, заснований у вересні 1990 року, входить до групи найбільших банків України. Банк при здійсненні банківської діяльності керується чинним законодавством України, зокрема Законами України: «Про банки і банківську діяльність», «Про господарські товариства», «Про цінні папери і фондовий ринок», Цивільнимкодексом України, Господарським кодексом України, іншими законодавчими актами України, а також нормативно-правовими актами України, в тому числі нормативно-правовими актами Національного банку України.

Банк здійснює свою діяльність у всіх регіонах України. За станом на 31 грудня 2011 р. структура Банку включала Головний офіс, 7 комерційних макрорегіонівта 428 відділень. Банк зі своїми комерційними макрорегіонами та відділеннями є єдиною системою. Стратегічна (генеральна) мета банку на 2011-2012 рр. базується на визначенні клієнта як центру уваги Банку.Виходячи з цього і спираючись на корпоративні цінності, вибудовуються основні процеси його роботи:

- банк є універсальною фінансовою установою і обслуговує всіх клієнтів незалежно від їх розміру і місця розташування. - банк використовує всі свої можливості для того, щоб як фінансовий посередник та консультант, що розуміє інтереси своїх клієнтів та має відповідні фінансові інструменти, допомагати їм вирішувати фінансові проблеми.

- банк прагне створити такі умови та канали продажу своїх продуктів, щоб забезпечити клієнтам максимально можливий вибір часу, місця і способу отримання продукту чи послуги.

- банк забезпечує надійний захист банківської таємниці. Протягом звітного періоду банк здійснював банківську діяльність на підставі законодавчих і нормативних актів, що регулюють банківську діяльність в Україні, в тому числі отриманої від Національного банку України ліцензії за №5 від 29 червня 2010 року, дозволу №5-3 в ід 29 ч ервня 2010 р оку т а д одатка д о д озволу № 5-3 від 29 червня 2010 року.

ПАТ «Укрсоцбанк» є одним з провідних банків України, чисті активи якого станом на 1 січня 2012 року становлять40 206 млн. грн. завдяки яким банком за звітний рік отримано прибуток в розмірі 14,9 млн.грн. Головним джерелом доходів Банку були і залишаються кредити надані клієнтам, які на 01.01.2012 року склали 37 244 млн. грн. та за якими отримано процентних доходів в сумі 4 518,7 млн.грн. На ринку послуг, що надаються клієнтам, в 2011 році ПАТ «Уксоцбанк» займав провідні позиції. В звітному році, як і в

попередніх роках, Банком надавались якісні послуги на ринку банківських платіжних карток. Найбільшу питому вагу в кредитному портфелі банку (50,3%) становлять позики, надані корпоративними клієнтами.Корпоративний та інвестиційний банківський сектор ПАТ «Укрсоцбанк» в 2011 році продовжив надавати якісні послуги компаніям, як середнім корпоративним клієнтам, так і транснаціональним корпораціям та інституціональним клієнтам. Одним із стратегічних напрямків розвитку Банку залишалось кредитування середнього та малого бізнесу, частка якого в кредитному портфелі ПАТ «Укрсоцбанк» становить 14%. Банком було впроваджено нову кредитну програму для шанувальників автомобілів марки MAZDA та SUZUKI. В звітному році ПАТ „Укрсоцбанк” також продовжив розвиток діючих продуктів, зокрема житлове кредитування. В 2011 році за цим напрямком були впроваджені:

- Програма “Grand Life” .

- Програма з компанією «Житлоінвест»

- Програма з компанією «Ліко Холдінг»

- Програма длякомплексу “Паркові озера”.

В 2011 році фахівцями банку було розроблено ряд нових програм та продуктів щодо коштів фізичних осіб. Найвагомішими партнерами ПАТ «Укрсоцбанк» були і залишаються: ТОВ "ЕПІЦЕНТР К", ТОВ "Кернел-Трейд", ВАТ „Південний ГЗК”, ТОВ "Тройка Діалог Україна", Компанія "Булєвард Холдінгз Лімітед", ЗАТ "Київстар ДЖ.ЕС.ЕМ.", ТОВ "Конте Україна". Серед найбільших корпоративних клієнтів, які були залучені на обслуговування до ПАТ «Укрсоцбанк» в 2011 році, необхідно виділити: ДП"Свердловантрацит", ТОВ «СамсунгЕлектронiксУкраїна», ТОВ "Монарх Рiтейл Украєна", ДОНЕЦЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ, ТОВ Iнтерлiзiнвест.

Відповідно до статті 11 Статуту ПАТ “Укрсоцбанк” органами управління Банком є:

Органи управлінняПАТ “Укрсоцбанк”

ðññð¼ð°ñ ñð¾ ñññðµð»ðºð¾ð¹ 18

Загальні збори акціонерів

Спостережна рада

Правління

Рис.2.1. Органи правління банком.

Станом на31.12.2011 р. Члени спостережної ради акціями банку не володіють, кількість акцій банку, яким володіють 31.12.2011 члени Правління станом на 31.12.2011 р. – 1130480 шт, що складає 0,009% статутного капіталу банку. Розмір зареєстрованого статутного капіталу банку – 1 270 000, 0 тис.грн.

2.2.

Кредити, надані клієнтам або іншим банкам, є непохідними фінансовими інструментами, які не котируються на ринку,утримуються Банком з метою отримання процентного доходу та підлягають поверненню на дату, що визначенадоговором з контрагентом.

Первісне визнання кредитів, наданих клієнтам та банкам, в балансі Банку здійснюється на дату розрахунку за справедливою вартістю з урахуванням доходів та витрат, безпосередньо пов’язаних з проведенням операції. Після первісного визнання надані кредити оцінюються за амортизованою собівартістю з використанням ефективної

ставки відсотка.

Банк оцінює кредитні ризики та управляє ними наоснові нормативів, встановлених Національним Банком України. Банк щоденно контролює та дотримується нормативів кредитних ризиків, які на 31 грудня 2011 та 2010 років мали такі значення:

Табл 2.1

Нормативи кредитного ризику

Назва норматива	31 грудня 2011 року	31 грудня 2010 року
Н7 - норматив максимальниго розміру кредитного ризику на одного контрагента, значення нормативу визначається як співвідношення суми всіх вимог банку до цього контрагента та всіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього контрагента, до капіталу банку. Нормативне значення нормативу Н7 не має перевищувати 25%	16,45%	14,73%
Н8 - норматив великих кредитних ризиків, значення нормативу визначається як співвідношення суми всіх великих кредитних ризиків, наданих банком щодо всіх контрагентів або груп пов'язаних контрагентів, з урахуванням усіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього контрагента або групи пов'язаних контрагентів, до регулятивного капіталу банку. Нормативне значення нормативу Н8 не має перевищувати 8-кратний розмір регулятивного капіталу банку (800%).	44.81%	21.24%
Н9 - норматив максимального розміру кредитiв, гарантій та поручительств, наданих одному iнсайдеру, значення нормативу визначається як співвідношення суми всіх зобов'язань цього інсайдера перед банком і всіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього інсайдера, та статутного капіталу банку. Нормативне значення нормативу Н9 не має перевищувати 5%.	4.42%	4.63%
Н10 - норматив максимального сукупного розмiру кредитів, гарантўй та поручительств, наданих інсайдерам, значення нормативу визначається якспіввідношення сукупної заборгованості зобов'язань усіх інсайдерів перед банком і 100 відсотків суми позабалансових зобов'язань,виданих банком щодо всіх інсайдерів, та статутного капіталу банку. Нормативне значення нормативу Н10 не має перевищувати 30%.	5.50%	5.73%

Виходячи з даних таблиці ми бачимо, що норматив Н7 в 2011 році збільшився на 1,72%, норматив Н8 тако ж збільшився на 23, 57%, а ось норматив Н9, який відповідає за норматив максимального розміру кредитiв, гарантій та поручительств, наданих одному iнсайдеру, зменшився незначно на – 0,21%, норматив Н10 який відповідає за максимальний сукупний розмiру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам, тако ж зменшився на 0,23%

Аналізуючи кредитні операцій є визначення темпів зростання та приросту. Темп зростання визначається як співвідношення суми кредитних вкладень на кінець звітного періоду та суми на початок періоду:

. (2.1)

= 1,24 ( 2.2)

= 1,45 ( 2.3)

Виходячи з розрахунку ми бачимо, що цей показник у 2010 році більше на 0,21, ніж у 2011 році.

Темп приросту кредитних вкладень розраховується за формулою:

. ( 2.4)

( 2.5)

( 2.6)

Наведені коефіцієнти свідчать про темпи зростання і приросту чи зниження позикової діяльності банку. При цьому необхідно визначити та проаналізувати будь-які джерела (тобто сегменти портфеля) змін, а також їх впливу на ризик діяльності. Крім цього, важливо виявити, чи є ці зміни типовими для всієї банківської системи, чи тільки для даного банку.

Основна частина банківських кредитів видається під забезпечення, що є одним з принципів банківського кредитування.Формами забезпечення зобов'язань щодо повернення кредиту можуть бути: застава майна позичальника; гарантія або поручительство; договір страхування кредитів; товарні документи; цінні папери; поліси страхування життя; передання на користь банку контрактів; вимог та рахунків позичальників третій особі; дорогоцінні метали тощо.Аналізуючи структуру кредитного портфеля в цьому напрямі, особливу увагу треба звернути на питому вагу незабезпечених позик у загальних позиках.

Таблиця 2.1

Характеристика забеспеченості	На 31 грудня 2011 року	На 31 грудня 2010 року
Незабезпечені кредити	3201242	832 329
Забезпечені кредити	34050232	36641508

З таблиці видно, що в аналізованому періоді незабезпечені кредитистали — 2 368 913 Незважаючи на певний ризик неповернення кредиту, як показуютьдані аналізу, до безнадійних та збиткових кредитів були віднесені саме найбільш забезпечені кредити.

Позикові операції є одним із найефективніших, тобто прибуткових способів розміщення ресурсів банку. Водночас кредитні операції є найбільш ризикованим видом операцій комерційного банку. Кредитні операції банку формують його кредитний портфель. Аналіз кредитної діяльності банку доцільно починати з визначення місця, яке посідають кредитні операції в загальному обсязі активів банку, тобто необхідно дати узагальнюючу оцінку масштабів кредитної діяльності. Для цього розраховується коефіцієнт питомої ваги кредитів у загальних активах банку за формулою:

(2.1)
Цей показник може бути розрахований як у цілому за аналізований період, так і на якусь певну дату, тобто на початок, чи кінець періоду. Він показує частку кредитних операцій у загальних активах банку і характеризує кредитну активність банку.Банк, який занадто перевантажений позиками, має високий коефіцієнт питомої ваги позик у загальних активах. Показник понад 65 % вважається високим. Ліквідні банки мають нижчий рівень цього коефіцієнта, але більшу частку коштів у короткострокових коштах грошового ринку та в інвестиційних цінних паперах, які, у свою чергу, можуть легко конвертуватися в грошові кошти, які потім можуть бути видані у формі позик.

Аналіз руху кредитів банку передбачає вивчення фінансової звітності, з якої можна визначити питому вагу нових кредитів відносно залишку позикової заборгованості на кінець звітного періоду (коефіцієнт надання), коефіцієнт погашення кредитів за звітний період, співвідношення дебетових та кредитових оборотів, достатність резерву на можливі втрати за позиками, розмір прострочених відсотків.Коефіцієнт надання розраховується за формулою:

(2.2)
За допомогою цього показника визначають, скільки кредитів залишилося непогашеними з виданих у минулому звітному періоді. Той самий показник можна розрахувати і в розрізі короткострокових та довгострокових позик. Зазначений показник, навіть у разі несвоєчасного відображення банком фактів простроченої заборгованості, наявності високої питомої ваги пролонгованих позик у кредитному портфелі банку, відбиває, яка сума залишків позикової заборгованості банку не має руху та переходить з кварталу в квартал. У такий самий спосіб можна розрахувати коефіцієнт погашення кредитів (Кпог). Цей показник визначається як співвідношення суми погашених у звітному періоді позик до загальної суми залишку позикової заборгованості на початок періоду та суми щойно виданих кредитів:

(2.3)
Другий показник доповнює перший і дає змогу по-новому трактувати отримані результати. Якщо перший показник свідчить про обмеження комерційним банком розміру щойно виданих кредитів, то другий — про низьку питому вагу погашення раніше виданих кредитів до звітного періоду.

Аналіз оборотності позик доцільно починати з загальної оцінки дебетових та кредитових оборотів за позиковими рахунками.

(2.)

Якщо дебетовий оборот значно перевищує кредитовий, то це свідчить про небезпечну політику банку з нарощування видачі позик за поганого їх повернення. У разі, що така тенденція спостерігається протягом кількох років, — це неминуче приведе банк до значних фінансових труднощів, і політику в галузі кредитної діяльності потрібно докорінно змінювати. Якщо є дані на дві дати, для розрахунку середніх залишків застосовується формула простої арифметичної:

де

— середній залишок заборгованості за позиками;Ппоч, Пкін — залишок заборгованості за позиками відповідно на початок та кінець періоду.За наявності даних більше, ніж на дві дати, для розрахунку середньої величини застосовується середня хронологічна моментного ряду за формулою:

де
1 2

скачати